Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни


Òåìà 15. Ðîñ³éñüêà ðåë³ã³éíà ô³ëîñîô³ÿ ÕÕ ñòîë³òòÿ. Ì.Î.Áåðäÿºâ ³ Ë.Øåñòîâ



Сторінка2/9
Дата конвертації18.08.2017
Розмір1,43 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Òåìà 15. Ðîñ³éñüêà ðåë³ã³éíà ô³ëîñîô³ÿ ÕÕ ñòîë³òòÿ. Ì.Î.Áåðäÿºâ ³ Ë.Øåñòîâ


Релігійний неоромантизм М.О. Бердяєва. Філософія Бердяєва у європейському контексті. Найбільш "європейський" з-поміж російських філософів. Специфіка бердяєвського філософування. Літературна плідність. Стихія публіцистичності і суггестивність. "Профетичний" елемент. Трактування свободи: 1) первинна ірраціональна свобода (довільність); 2) раціональна свобода (виникнення морального обов’язку; 3) свобода, пронизана любов’ю до Бога. Вкоріненість ірраціональної свободи у "Ніщо". Концепція особи. Реалізація особи як сходження від підсвідомого через свідоме до надсвідомого. Антропологічне і теогонічне значення творчої діяльності людини. Філософсько-історичні погляди. Заперечення матеріалістичного тлумачення історичного процесу. Духовна ситуація ХХ століття. Проблема співвідношення людини і техніки.
Ірраціоналізм Льва Шестова. Лев Шестов і російська філософська традиція. Теоцентричність на відміну від антропоцентричності. Джерела творчості. Значення Старого Заповіту. Впливи :Тертулліан, Паскаль, Ніцше, Достоєвський. Близька спорідненість із К’єркегором. Постулювання неподоланної суперечності між вірою і розумом. Критика раціоналізму. Неминучість перетворення автономії розуму в його тиранію. Релігійний світ Л.Шестова.
Література:


  1. Асмус В.Ф. Экзистенциальная философия: ее замыслы и результаты (Лев Шестов как ее адепт и критик) // Человек и его бытие как проблема современной философии – М., 1978. С.222-251.

  2. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества – М., 1989.

  3. Бердяев Н.А. О назначении человека. – Москва, 1993.

  4. Бердяев Н.А. Царство духа и царство кесаря. – Москва, 1995.

  5. Зеньковский В.В. История русской философии.– Ленинград, 1990.

  6. Лосский Н.О. История русской философии – М., 1991.

  7. Морева Л.М. Лев Шестов – Ленинград, 1991.

  8. Николай Бердяев: pro et contra. Антология. – Санкт-Петербург, 1994.

  9. Ðàéäà Ê.Þ. Åêçèñòåíö³àëüíà ô³ëîñîô³ÿ. Òðàäèö³ÿ ³ ïåðñïåêòèâè – Ê., 2009.

  10. Русская философия. Введение. Лосев. Радлов. Шпет.– Свердловск, 1991.

  11. Русская идея. Сборник. – Москва, 1992.

  12. Русская религиозно-философская мысль ХХ века / Под ред. Н.П.Полторацкого – Питтсбург, 1975.

  13. Фон Вригт Г.Х. Философия техники Н.Бердяева // Вопросы философии. 1995. №5.

  14. Фон Вригт Г.Х. Три мыслителя – Пер. с шведск., СПб., 2000.

  15. Франк С.Л. Сущность и мотиві русской философии // Философские науки. 1990. № 5.

  16. Шестов Л. Сочинения в двух томах. – Москва, 1992.

  17. Clement O. Berdaev. Un philosophe russe en France. - Paris. 1991


Змістовий модуль 6. Феноменологічно-герменевтична традиція в новітній західній філософії
Тема 16. Феноменологія

Розуміння феноменології в історії філософії (Кант, Гегель, Ф.Брентано, Штумпф, Н.Гартманн, Гуссерль). Конституювання феноменології Едмундом Гуссерлем. Феноменологія як чільний метод філософії. Філософія як строга наука. Поворот до не-психологічного збагенної суб’єктивності; критика натуралізму та історицизму. Еволюція філософських поглядів Гуссерля: 1) Гуссерль періоду "Логічних досліджень"; 2) програмна стадія "філософія я строга наука"; 3) систематизація феноменології в "ідеях до чистої феноменології і феноменологічної філософії; 4) постановка проблеми інтерсуб’єктивності ("Картезіанські медитації"); 5) "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія". Феноменологічна естетика. Повне відділення будь-якого явища від його природног оточення. Відсікання літературного твору від історичної дійсності, літературних традицій, ідейно-тематичного оточення. Феноменологічні погляди М.Мерло-Понті. Проблема тілесності. Феноменологія сприйняття. Видиме і невидиме.


Література:

  1. Бабушкин В.У. Феноменологическая философия науки. – Москва, 1985.

  2. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. Пер. з нім. – К., 2002.

  3. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого. Пер. з нім. – К., 2004.

  4. Гайденко П.П. Проблема интенциональности у Гуссерля и экзистенциалистская категория трансценденции // Современный экзистенциализм. Критические очерки. – Москва.1966.

  5. Гусерль Е. Досвід і судження. Пер. з нім. – К., 2002, 2009.

  6. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философии // Вопросы философии. 1986. №3.

  7. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология // Вопросы философии. 1982. № 7.

  8. Гуссерль Э. Логические исследования. Пролегомены к чистой логике. – Киев, 1995.

  9. Какабадзе З.М. Проблемы "экзистенциального кризиса и трансцендентальная феноменология Э. Гуссерля. – Тбилиси, 1966.

  10. Кебуладзе В. Феноменологія – К., 2005.

  11. Кошарний С. Феноменологічна концепція філософії Е.Гусерля: критичний аналіз – К., 2005.

  12. Крічлі С. Вступ до континентальної філософії. Пер. з англ. – К., 2008.

  13. Мамардашвили М.К. Феноменология – сопутствующий момент всякой философии // Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – Москва, 1992.

  14. Мельвиль Ю.К. К самым вещам // Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии ХХ века. – Москва, 1983.

  15. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття. Пер. з франц. – К., 2001.

  16. Мотрошилова Н.В. Принципы и противоречия феноменологической философии. – Москва. 1968.

  17. Свасьян К.А. Феноменологическое познание: пропедевтика и критика. – Ереван, 1987.

  18. Феноменологія і гуманітарні науки – К., 1999.

  19. Феноменологія і практична філософія – К., 2003.

  20. Феноменологія і філософський метод – К., 2000.

  21. Шпет Г.Г. Явление и смысл. – Москва, 1914.

  22. Spiegelberg H. The phenomenological movement. A historical introduction. The Hague.1960.

  23. Farber M. The foundation of phenomenology. Cambridge. 1968.

  24. Waldenfels B. Phaenomenologie in Frankreich. 1987.

  25. Sepp H.R. (Hg.) Edmund Husserl und die phaenomenologische Bewegung. Freiburg. 1988.

  26. Lyotard J.-F. La phenomenologie. Paris. 1969.


Тема 17. Філософська герменевтика

Поняття герменевтики в історії європейської духовної культури. Давньогрецькі витоки поняття. Герменевтика як загальна теорія інтерпретації. Теологічний, юридичний, філологічний типи герменевтики. Філософська герменевтика. Герменевтичні ідеї Ф.Шляйермахера. Закладання основ герменевтики як загальної теорії інтерпретації. "Герменевтичне коло".Вільгельм Дільтай: розвиток герменевтики як методологічної основи гуманітарного знання. Германевтика як вчення про мистецтво витлумачення літературних пам’ятників, розуміння писемно зафіксованих проявів життя. Психологізація процедури розуміння. Загальні положення філософської герменевтики. Необхідність розуміння тексту, виходячи з нього самого; нерелевантність соціально-економічних "причин" і культурно-історичних "впливів". Герменевтика Г.-Г. Гадамера: "Істина і метод": показ обумовленості рефлективно-теоретичного освоєння світу допрекативними формами знайомства з ним; передсудження; полеміка із філософією Просвітництва; "історичність" як фундаментальна характеристика людського буття і мислення; опозиція до позитивістсько-сциєнтистського напрямку сучасної філософії.


Література:


  1. Богачов А. Філософська герменевтика – К., 2006.

  2. Габитова Р.М. "Универсальная" герменевтика Фридриха Шлейермахера // Герменевтика: история и современность. – М., 1985.

  3. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. Пер. з нім. – К., 2001.

  4. Гайденко П.П. Хайдеггер и философская герменевтика. Новые течения философии в ФРГ. – Москва. 1986.

  5. Дільтей В. Філософія молодого Гегеля. Пер. з нім. – К., 2008.

  6. Дильтей В. Описательная психология.Пер. с нем. – Москва, 1924.

  7. Дильтей В. Введение в науки о духе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. – М., 1987.

  8. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума // Вопросы философии. 1988. №4.

  9. Ильенков Э.В. Гегель и герменевтика // Вопросы философии. 1974. №8.

  10. Кошарний С. Біля джерел філософської герменевтики – К., 1992.

  11. Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. – Москва, 1991.

  12. Михайлов А.А. Современная философская герменевтика. – Минск, 1984.

  13. Никоненко С.В. Современная западная философия – СПб., 2007.

  14. Фалев Е.В. Герменевтика Хайдеггера – СПб., 2008.


Змістовий модуль 7.Філософські школи позитивістської традиції.
Тема 18. Філософія “першого” позитивізму

Зародження позитивізму. Негативне відштовхування від умоглядності спекулятивного ідеалізму. Критерії позитивної науковості. Етапи розвитку філософії позитивізму: "перший позитивізм" (О.Конт, Дж.Ст.Мілл, Г.Спенсер); "другий позитивізм", або емпіріокритицизм (Е.Мах, Р.Авенаріус); "третій позитивізм" або неопозитивізм (Л.Вітгенштайн, Б.Рассел). Постпозитивізм як етап у розвитку філософії науки. Значення внеску К. Поппера і Т. Куна.


"Перший позитивізм». Конституювання позитивістської філософії Огюстом Контом. Характерні риси позитивістської філософії: феноменалізм, неіснування для пізнаючої людини субстанції; неіснування загального, відносність, релятивність ціннісних суджень, проголошення єдності наукових методів. Позитивне як дійсне, корисне, безсумнівне, точно визначене. Бачення ідеалу знання в природничих і точних науках. Критика метафізичних побудов. Огюст Конт про "псевдопитання". Синтетичність позитивного знання. Зведення філософії до загальних висновків із природничих і суспільних наук. Конт як родоначальник соціології. Відкидання ідеалізму і матеріалізму. Теологічний, метафізичний і науковий стани людського духу. Позитивний метод і розв’язання суперечностей пізнання. Позитивізм Джона Стюарта Мілла. Походження знання із досвіду. Індуктивістське трактування логіки. Досвідне походження моральних принципів. Розвиток Гербертом Спенсером агностичного вчення про непізнаваність об’єктивної реальності. Філософія як максимально узагальнене знання законів явищ. Концепція трансформованого реалізму. Теорія еволюції. Етика: утилітаризм і гедонізм.

˳òåðàòóðà:


  1. Àðîí Ð. Îãþñò Êîíò // Àðîí Ð. Åòàïè ðîçâèòêó ñîö³îëîã³÷íî¿ äóìêè – Ê.: Þí³âåðñ, 2004.

  2. Áàòûãèí Ã.Ñ. Îãþñò Êîíò: âçãëÿä èç Ðîññèè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2002. ¹ 8.

  3. Âèíäåëüáàíä Â. Ïðèðîäà è èñòîðèÿ // Âèíäåëüáàíä Â. Èñòîðèÿ ôèëîñîôèè – Êèåâ: Íèêà-Öåíòð, 1997.

  4. Ãðÿçíîâ Á.Ñ. Ó÷åíèå î íàóêå è åå ðàçâèòèè â ôèëîñîôèè Î.Êîíòà // Ïîçèòèâèçì è íàóêà – Ì., 1975.

  5. Ãðÿçíîâ Á.Ñ. Îãþñò Êîíò // Ôèëîñîôñêèé ýíöèêëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü – Ì., 1989.

  6. ²ñòîð³ÿ ô³ëîñîô³¿.ϳäðó÷íèê / ßðîøîâåöü Â.²., Áè÷êî ².Â., Áóãðîâ Â.À. òà ³í.; çà ðåä. Â.².ßðîøîâöÿ – Ê., 2002.

  7. Çîòîâ À.Ô. Ñîâðåìåííàÿ çàïàäíàÿ ôèëîñîôèÿ – Ì., 2001.

  8. Êåäðîâ Á.Ì. Êëàññèôèêàöèÿ íàóê. Ò.1. – Ì., 1961.

  9. Êîí È.Ñ. Ïîçèòèâèçì â ñîöèîëîãèè – Ëåíèíãðàä, 1964.

  10. Êîíò Î. Êóðñ ïîëîæèòåëüíîé ôèëîñîôèè. Ïåð. ñ ôðàíö. – ÑÏá., 1900.

  11. Êîíò Î. Äóõ ïîçèòèâíîé ôèëîñîôèè [îïðåäåëåíèå «ïîçèòèâíîãî»] // Õðåñòîìàòèÿ ïî èñòîðèè ôèëîñîôèè (çàïàäíàÿ ôèëîñîôèÿ): Ó÷åá. ïîñîáèå äëÿ âóçîâ:  3 ÷. – Ì., 2001.×.2.

  12. Êîíò Î. Êóðñ ïîëîæèòåëüíîé ôèëîñîôèè // Ìèð ôèëîñîôèè. Êíèãà äëÿ ÷òåíèÿ. Â 2-õ ÷.×.1. Èñõîäíûå ôèëîñîô. ïðîáëåìû, ïîíÿòèÿ è ïðèíöèïû – Ì., 1991.

  13. Ëóïàöèé Â. Ïîçèòèâ³ñòñüêèé ñèíòåç Îãþñòà Êîíòà // Ô³ëîñîôñüêà ³ ñîö³îëîã³÷íà äóìêà. 1995. ¹ 9-10.

  14. Íàðñêèé È.Ñ. Î÷åðêè ïî èñòîðèè ïîçèòèâèçìà – Ì., 1960.

  15. Ðåàëå Ä. Àíòèñåðè Ä. Çàïàäíàÿ ôèëîñîôèÿ îò èñòîêîâ äî íàøèõ äíåé. Ò.4. Îò ðîìàíòèçìà äî íàøèõ äíåé – ÑÏá., 1997.

  16. Ñîëîâüåâ Â. Êîíò // Ôèëîñîôñêèé ñëîâàðü Âëàäèìèðà Ñîëîâüåâà – Ðîñòîâ-íà-Äîíó: Ôåíèêñ, 2000.

  17. Òàí÷åð Â. Ðó÷êà À. Êîíò ³ ïîÿâà ñîö³îëîã³÷íî¿ íàóêè // Ô³ëîñîôñüêà ³ ñîö³îëîã³÷íà äóìêà. 1995. ¹ 9-10.

  18. Òàòàðêåâè÷ Â. ²ñòîð³ÿ ô³ëîñîô³¿. Ò.3. Ô³ëîñîô³ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ ³ íîâ³òíÿ – Ëüâ³â, 1999.

  19. Arnaud P. Sociologie de Comte – Paris, 1969.

  20. Birnbacher D. John Stuart Mill // Klassiker der Philosophie. Bd.2. Hrsg. von O.Höffe – München, 1995.

  21. Muglioni I. Auguste Comte – Berlin, 1995.

  22. Negt O. Konstituierung der Soziologie als Ordnungswissenschaft – 1974.


Тема 19. Від "другого" позитивізму до “третього”

Розвиток природознавства в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Криза класичної фізики (розщеплення атому, електронна теорія, заміна механічної картини світу електромагнітною картиною; теорія електромагнітного поля). Ідеї анігіляції матерії. Розвиток емпіризму. Махізм. Ернст Мах про досвід, відчуття і елементи світу; співвідношення фізичного та психічного; "комбінації елементів світу". Мах про природу досвіду, про об’єктивне і суб’єктивне, про "зняття" проблеми матерії і свідомості. Ствердження застарілості причиновості і висування уявлення про функціональну залежність. Простір і час як упорядкування системи рядів відчуттів. Заперечення абсолютного простору і часу. Поняття як символ "комплексу відчуттів". Сенсуалістичний монізм. Пристосування індивідуальної свідомості. Принцип "економії мислення". Точне описування феноменів. Ідеал чисто описової науки. Емпіріокритицизм Ріхарда Авенаріуса. Концепція "принципової координації центрального члена і протичлена", суб’єкта і об’єкта, "я" і "не-я". Заперечення поділу філософії на матеріалізм і ідеалізм. Нерозривна єдність ("принципова координація") суб’єкта ("центрального члена") і об’єкта ("протичлена") – "третя лінія" у філософії. Суб’єкт і об’єкт як елементи свідомості. Абсолютизація гносеологізму і психологізму. "Економія сили" як принцип теоретичного мислення: очищення науки і філософії від позадосвідних понять. Досвід як внутрішній зміст свідомості, потік відчуттів, психічних переживань. Негативне відштовхування від розуміння досвіду як відображення об’єктивного світу. Вплив на розвиток махізму і емпіріокритицизму філософських учень Берклі, Юма, Канта, Фіхте. Конвенціоналізм Анрі Пуанкаре. Пуанкаре як науковець. Основи теоретичного природознавства. Трактування наукового закону як умовно прийнятого положення, конвенції. Неосяжність незалежної від свідомості об’єктивної реальності. Конвенційність і релятивність наукового знання. Зручність і доцільність використання наукової теорії для практичної мети – критерії її цінності. Конвенціалізм як суттєва характеристика позитивізму на всіх етапах його розвитку.


Неопозитивізм і його форми. Позитивізм ХІХ ст.. Махізм і конвенціоналізм як важливі ідейно-теоретичні джерела неопозитивізму. Новітній розвиток науки і неопозитивізм. Роль знаково-символічних засобів наукового мислення. Математизація і формалізація знання. Неопозитивізм як логіко-лінгвістична форма позитивізму (положення Бертрана Рассела про логіку як сутність філософії; вбачання сутності філософії в логічному аналізі мови; логіко-синтаксичний аналіз мови як об’єкт філософії Рудольфа Карнапа). "Віденський гурток" і формування логічного позитивізму. Дослідження засад і методу наук. Висловлювання про спостережувані феномени як єдино науково осмислені. Логічний аналіз мови науки. Емпіричні дані, чуттєві дані, чистий досвід – зафіксовані в мові вихідні дані логічного аналізу мови науки. "Атомарні факти" як поєднання об’єктів і "атомарні речення" як поєднання термінів. Прояснення і уточнення загальних речень шляхом зведення їх до "атомарних речень". Логіко-математичний метод трансформації загальних речень в елементарні. Необхідність фіксування "атомарного факту" і поява "протокольного речення". Здійснення верифікації. Висування М.Шліком верифікації як принципу пізнання.Зводжуваність будь-якого науково осмисленого твердження до сукупності протокольних речень. Трудність осягнення істинного знання із допомогою верифікації. Невирішеність проблеми істини. Неопозитивістське трактування наукової теорії як "логічної конструкції" на основі чуттєвих даних. Логічний позитивізм Рудольфа Карнапа Розробка неопозитивістської моделі наукового знання. Логічний ситаксис мови – вивчення правил побудови формальних систем безвідносно до сенсу знаків.Логічне дослідження як аналіз мови науки, "логічного синтаксису мови науки". Логіка як синтаксис. Карнап про правила побудови і перетворення мови, вміння їхнього застосування. Незалежність правил логіки від значення слів. "Принцип терпимості" у виборі правил побудови і перетворення мови. Формальна несуперечність, логічна взаємопогодженість речень у мовній системі як критерій істинності системи. Теорія фізикалізму (Р. Карнап, О.Нойрат, Г. Райхенбах, Ф.Франк). Спроба створення єдиної всезагальної мови науки для всіх наук. Всезагальність мови фізики. Фізикалізм як теорія "єдиності науки". Можливість перекладення положення будь-якої науки мовою фізики. Фізикалізм на шляху подолання труднощів верифікації.
Література:

  1. ³òãåíøòàéí Ë. Tractatus logico-ðhilosophicus. Ô³ëîñîôñüê³ äîñë³äæåííÿ. Ïåð. ç í³ì. – Ê., 1995.

  2. Âèòãåíøòåéí Ë. Ëåêöèè ïî ýòèêå // Èñòîðèêî-ôèëîñîôñêèé åæåãîäíèê – Ì., 1989.

  3. Âèòãåíøòåéí Ë. Î äîñòîâåðíîñòè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1991, ¹2.

  4. Âèòãåíøòåéí Ë. Ëåêöèè è áåñåäû îá ýñòåòèêå, ïñèõîëîãèè è ðåëèãèè. Ïåð. ñ àíãë. – Ì., 1999.

  5. Âðèãò ôîí Ã.Õ. Âèòãåíøòåéí è äâàäöàòûé âåê // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2001. ¹ 7.

  6. Ãðÿçíîâ À.Ô. Ëþäâèã Âèòãåíøòåéí // Ñîâðåìåííàÿ çàïàäíàÿ ôèëîñîôèÿ. Ñëîâàðü – Ì.:, 1991.

  7. Ãðÿçíîâ À.Ô. Ýâîëþöèÿ ôèëîñîôñêèõ âçãëÿäîâ Ëþäâèãà Âèòãåíøòåéíà – Ì., 1985.

  8. Äåêîìá Â. Ëîã³÷íèé àòîì³çì // Äåêîìá Â. ²íñòèòóö³¿ ñåíñó / Ïåð. ç ôðàíö. – Ê., 2007.

  9. Äæîíñîí Å. Ëþäâ³ã ³òãåíøòàéí // Åíöèêëîïåä³ÿ ïîñòìîäåðí³çìó. Çà ðåä. ×.Å.³íêâ³ñòà òà Â.Å.Òåéëîðà – Ê., 2003.

  10. Èñòîðèÿ ìèðîâîé ôèëîñîôèè: ó÷åá. ïîñîáèå / À.È.Àëåøèí, Ê.Â.Áàíäóðîâñêèé, Â.Ä.Ãóáèí è äð. – Ì.: Àñòðåëü, 2007.

  11. Çîòîâ À.Ô. Íåîïîçèòèâèçì // Çîòîâ À.Ô. Ñîâðåìåííàÿ çàïàäíàÿ ôèëîñîôèÿ – Ì., 2001.

  12. Êîçëîâà Ì.Ñ. Íåîáû÷íîå äåëî ôèëîñîôà. Ïîäõîä Ë.Âèòãåíøòåéíà // Ïóòü â ôèëîñîôèþ. Àíòîëîãèÿ - Ì., 2001.

  13. Êîëåñíèêîâ À.Ñ.Ôèëîñîôèÿ Áåðòðàíà Ðàññåëà – Ëåíèíãðàä, 1991.

  14. Êîïëñòîí Ô. Èñòîðèÿ ôèëîñîôèè. ÕÕ âåê – Ì., 2002.

  15. Êðàôò Â. Âåíñêèé êðóæîê. Âîçíèêíîâåíèå íåîïîçèòèâèçìà. Ïåð. ñ íåì. – Ìîñêâà: Èäåÿ-ïðåññ, 2003.

  16. Íàçàðîâà Î.À. «Îò âòîðîãî ïîçèòèâèçìà ê òðåòüåìó…» // Êðàôò Â. Âåíñêèé êðóæîê. Âîçíèêíîâåíèå íåîïîçèòèâèçìà. Ïåð. ñ íåì. – Ìîñêâà: Èäåÿ-ïðåññ, 2003.

  17. Ë.Âèòãåíøòåéí: ÷åëîâåê è ìûñëèòåëü. Ïåð. ñ àíãë. – Ì., 1993.

  18. Ðóäíåâ Â.Ï. Î íåäîñòîâåðíîñòè (Ïðîòèâ Âèòãåíøòåéíà) // Ðóäíåâ Â.Ï. Ìåòàôèçèêà ôóòáîëà. Èññëåäîâàíèÿ ïî ôèëîñîôèè òåêñòà è ïàòîãðàôèè – Ì., 2001.

  19. Ñîêóëåð Ç.À. Ïðîáëåìà îáîñíîâàíèÿ çíàíèÿ. (Ãíîñåîëîãè÷åñêàÿ êîíöåïöèÿ Ë.Âèòãåíøòåéíà è Ê.Ïîïïåðà) – Ì., 1988.

  20. Òàòàðêåâè÷ Â. ²ñòîð³ÿ ô³ëîñîô³¿. Ò.3. Ô³ëîñîô³ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ ³ íîâ³òíÿ. Ïåð. ç ïîëüñ. – Ëüâ³â, 1999.

  21. Birnbacher D. John Stuart Mill // Klassiker der Philosophie. Bd.2. Hrsg. von O.Höffe – München, 1995.

  22. European positivism in the nineteenth century – New-York, 1963.

  23. Postanalitic philosophy. New York. 1985.

  24. Schlipp P.A. The Philosophy of R.Carnap. London. 1963.


Тема 20. Постпозитивізм. Карл Поппер, Томас Кун

Філософія Карла Раймунда Поппера. Постпозитивістська концепція росту наукового знання. Субстанція росту знання – третій світ, світ ідей, незалежний від людини і фізичного світу. Автономний характер процесу розвитку науки.



Постпозитивістське розуміння суперечностей у розвитку наукового знання. Виникнення теорій внаслідок інтуїтивного стрибка думки вченого і їх зникнення внаслідок емпіричного спростування. Розвиток знання як процес постійної зміни теоретичних гіпотез в результаті еміпричних спростувань. Парадигма і принцип фальсифікації у постпозитивістській філософії. Негативний доказ теорії. Заперечення індуктивної і визнання дедуктивної логіки. Використання правила дедуктивної логіки. Використання правила дедуктивної логіки –"модус толленм" в розвитку знання. Протиставлення індуктивістському знанню як доведеному (підтвердженому) гіпотетичного знання. Фальсифікаційність як критерій науковості. Проблема демаркації науки; метафізика неопозитивістського вирішення проблеми демаркації за допомогою верифікації; К.Поппер – фальсифікаційності. Теорія методу як частина теорії демаркації. Структура методу, його роль у розвитку знання. Метод і фальсифікаційність. Філософія лінгвістичного аналізу (лінгвістична філософія, філософія звичайної мови) – один з напрямків неопозитивізму в Англії. Представники: Дж. Райл, Дж. Остін, П.Строусон, С.Хемпшир. Боротьба матеріалізму та ідеалізму, псевдопроблеми у філософії як наслідку некритичного вживання позбавлених сенсу мовних виразів (речень). Завдання лінгвістичного аналізу – шляхом філологічної (лінгвістичної) критики мови виявлення уявного характеру філософських проблем і джерел їхнього виникнення в мовній практиці, очищення мови від філософських двозначностей. Критика логічного позитивізму за зверненння до логіко-математичних моделей і нехтування "мовною реальністю". Концепція мов як гри – основа філософії лінгвістичного аналізу. Принцип концепцій мови як гри: значення терміну "значення", концепція, конкретна теорія пізнання (абсолютизація т.зв. контрастування понять з метою їх чіткішого проясненнята елімінації неясних, загальних, нечітких понять). Підміна філософської проблематики лінгвістичною. Зведення філософії до лінгвістичного аналізу, заперечення філософії взагалі. Заперечення пізнавального значення логіко-математичних методів дослідження. Важливість дослідження філософської, лінгвістиної проблематики. Спільні риси постпозитивістів: відхід від орієнтації на символічну логіку; звертання до історії науки; розуміння розвитку наукового знання як головна проблема філософії; пом’якшення дихотомії "емпіричне – теоретичне"; відхід від ідеології демаркаціонізму; відмова від кумулятивізму в розумінні розвитку знання. Концепт зміни наукових парадигм Томаса Куна.
˳òåðàòóðà:

  1. Àááàíüÿíî Í. Ìåòîä íàóêè (Ïîïïåð) // Àááàíüÿíî Í. Ìóäðîñòü ôèëîñîôèè. Ïåð. ñ èòàë. – ÑÏá., 1998.

  2. Àíèñîâ À.Ì. Òèïû ñóùåñòâîâàíèÿ // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2001. ¹ 7.

  3. Áàæåíîâ Ë.Á. Ðàçìûøëåíèÿ ïðè ÷òåíèè Ïîïïåðà // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2002. ¹ 4.

  4. Ãðÿçíîâ Á.Ñ. Ëîãèêà, ðàöèîíàëüíîñòü, òâîð÷åñòâî – Ì., 1982.

  5. Êà÷îõà Â. Ê.Ïîïïåð: àëüòåðíàòèâà îáùåñòâó áóäóùåãî (äîïîëíåíèå ê êîíöåïöèè “îòêðûòîãî îáùåñòâà”) // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2002. ¹ 6.

  6. Êðèòè÷åñêèé ðàöèîíàëèçì”. Ôèëîñîôèÿ è ïîëèòèêà – Ì., 1981.

  7. Ëàêàòîñ È. Èññëåäîâàòåëüñêàÿ ïðîãðàììà Ïîïïåðà ïðîòèâ èññëåäîâàòåëüñêîé ïðîãðàììû Êóíà // Ëàêàòîñ È. Ìåòîäîëîãèÿ èññëåäîâàòåëüñêèõ ïðîãðàìì – Ì., 2003.

  8. Ëåêòîðñêèé Â.À. Ðàöèîíàëüíîñòü, êðèòèöèçì è ïðèíöèïû ëèáåðàëèçìà (âçàèìîñâÿçü ñîöèàëüíîé ôèëîñîôèè è ýïèñòåìîëîãèè Ïîïïåðà) // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1995. ¹10.

  9. Íîðìàí Ã.Ý. Êàðë Ïîïïåð î êëþ÷åâûõ ïðîáëåìàõ íàóêè ÕÕ âåêà // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2003. ¹ 5.

  10. Îâ÷èííèêîâ Í.Ô. Çíàíèå – áîëåâîé íåðâ ôèëîñîôñêîé ìûñëè (ê èñòîðèè êîíöåïöèé çíàíèÿ îò Ïëàòîíà äî Ïîïïåðà) // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2001. ¹1.

  11. Ïîïïåð Ê. ³äêðèòå ñóñï³ëüñòâî ³ éîãî âîðîãè. ó 2-õ ò. Ïåð. ç àíãë. – Ê., 1994.

  12. Ïîïïåð Ê. Êàêîé ìíå âèäèòñÿ ôèëîñîôèÿ // Ïóòü â ôèëîñîôèþ. Àíòîëîãèÿ – Ì., 2001.

  13. Ïîïïåð Ê. Ëîãèêà ñîöèàëüíûõ íàóê // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1992. ¹ 10.

  14. Ïîïïåð Ê. ×òî òàêîå äèàëåêòèêà // Âîïðîñû ôèëîñîôèè, 1995. ¹1.

  15. Ïîïïåð Ê. Ëîãèêà íàó÷íîãî èññëåäîâàíèÿ: Ïåð. ñ àíãë. / Ïîä îáù. ðåä. Â.Í.Ñàäîâñêîãî – Ì., 2004.

  16. Ðóçàâèí Ã.È. Ýâîëþöèîííàÿ ýïèñòåìîëîãèÿ è ëîãèêà ñîöèàëüíûõ íàóê. Ê.Ïîïïåð è åãî êðèòèêè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2001. ¹ 4.

  17. Ñàäîâñêèé Â.Í. Êàðë Ïîïïåð, ãåãåëåâñêàÿ äèàëåêòèêà è ôîðìàëüíàÿ ëîãèêà // Âîïðîñû ôèëîñîôèè, 1995. ¹1.

  18. Óåìîâ À.È. Ïîïïåð. Îáúåêòèâíîå çíàíèå. Ýâîëþöèîííûé ïîäõîä // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2003. ¹ 8.

  19. Ôóëëåð Ñ. Ê.Ïîïïåð è âîññîåäèíåíèå ëåâîãî ðàöèîíàëèçìà // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2004. ¹ 7.

  20. Õàáàðîâà Ò.Ì. Êîíöåïöèÿ Êàðëà Ïîïïåðà êàê ïåðåëîìíûé ïóíêò â ðàçâèòèè ïîçèòèâèçìà // Ñîâðåìåííàÿ èäåàëèñòè÷åñêàÿ ãíîñåîëîãèÿ – Ì., 1968.

  21. Þäèí À. Êàðë Ïîïïåð è åãî êíèãà «Îòêðûòîå îáùåñòâî è åãî âðàãè»: îò Ñîêðàòà ê Ìàðêñó – ôèëîñîôñêàÿ òðàäèöèÿ îòêðûòîãî îáùåñòâà // Sentetiae Íàóêîâ³ ïðàö³ Ñï³ëêè äîñë³äíèê³â ìîäåðíî¿ ô³ëîñîô³¿ XIII (2/2005) – ³ííèöÿ, 2005.

  22. Þëèíà Í.Ñ. Ôèëîñîôèÿ Êàðëà Ïîïïåðà: ìèð ïðåäðàñïîëîæåííîñòåé è àêòèâíîñòü ñàìîñòè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1995. ¹10.

  23. Edmonds D.J. Eidinow J.A. Wie Ludwig Wittgenstein Karl Popper mit dem Feuerhaken drohte. Eine Ermittlung – Stuttgart-München, 2001.

  24. Geier M. Karl Popper – Hamburg, 1994.


Змістовий модуль 8. Філософія американського прагматизму

Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Зарубіжна література
2015 -> Тест №1 микола вороний. Олександр олесь. Павло тичина. Максим рильський. Богдан ігор антонич. Володимир сосюра
2015 -> Озповідає про своє життя Рим 1996 Генеральний Дім Дочок Милосердя Каносіянок Via Stazione Ottavia, 70 00135 Roma Назва оригіналу
2015 -> Ю. О. Матвієнко, С. В. Матвієнко еміль крепелін. До 160-річчя з дня народження
2015 -> FHI-25.docx [александър абт биография фигурист]
2015 -> Навчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України
2015 -> Програма всеукраїнської наукової конференції " історія степової україни XVII хх століття"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconНауковий семінар «Український модернізм 20 – 30-х років ХХ століття»
Контактні дані розробників робочої програми навчальної дисципліни, науково-педагогічних працівників, залучених до викладання
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconНазва дисципліни Науковий семінар «Українська література в контексті культури»
Контактні дані розробників робочої програми навчальної дисципліни, науково-педагогічних працівників, залучених до викладання
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconПрограма іспиту з навчальної дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі» 2011 р
Програму іспиту складено на основі робочої програми з навчальної дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі»
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconПояснювальна записка Додаткові інтегровані питання до робочої навчальної програми з дисципліни "Світова література"
Світова література” (для учнів 10-го та 11-го класів) розроблені викладачами Українського медичного ліцею Національного медичного...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconПрограма вступного випробування
В. Скуратівського, редакцією Р. Мовчан та навчальної програми О. Бандури, Н. Волошиної, а також програми Українського центру оцінювання...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconРозпорядження міського голови №7-р від 11. 01. 2017 «Про утворення робочої групи по напрацюванню Проекту програми розвитку туризму в м. Канів на 2017-2020 роки»
Проекту програми розвитку туризму в м. Канів на 2017-2020 роки, з метою покращення поінформованості туристів про м. Канів та наявні...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconРобоча програма навчальної дисципліни фах підготовка магістерської виконавської програми
Робоча програма навчальної дисципліни «Фах. Підготовка магістерської виконавської програми» зі спеціальності 025 «Музичне мистецтво»...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconПрограма навчальної дисципліни теорія літератури: основи компаративістики галузь знань 0203 Гуманітарні науки Спеціальність 02030301 Українська мова І література
...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconТипова навчальна програма з української мови для студентів-іноземців
України нефілологічного профілю. На основі цієї єдиної типової навчальної програми мовними кафедрами вищих навчальних закладах розробляються...
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни iconПояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми "Тех­но­логії. 10-11 класи." Даний модуль доцільно використовувати для класів до 27 чоловік
Варіативний модуль розроблено до навчальної програми “Тех­но­логії. 10-11 класи.” Даний модуль доцільно використовувати для класів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка