1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень



Сторінка9/10
Дата конвертації13.02.2018
Розмір2.04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

9.1. Зміст і завдання монетарної політики

9.2. Сутність пропозиції грошей та коефіцієнт монетизації

9.3. Операції центрального банку і грошова база

9.4. Грошовий та депозитний мультиплікатори і пропозиція грошей

9.5. Вплив грошово-кредитної політики на економіку: політика дорогих і дешевих грошей

9.6. Попит на гроші та фактори, що його визначають: рівень цін, процентна ставка, реальні доходи
9.1. Зміст і завдання монетарної політики

Важливою складовою економічної політики країн з ринковою економікою є монетарна (грошово-кредитна) політика. В економічній літературі описується чимало концепцій грошово-кредитного регулювання, найпоширенішими з яких є кейнсіанська та монетаристська.

Згідно з кейнсіанською теорією, якщо в економіці спостерігається спад (наприклад, випуск продукції, нижчий від його потенційного рівня, і високий рівень безробіття), то це пояснюється низьким сукупним попитом в економіці. Підвищувати сукупний попит можна двома інструментами – фіскальною (бюджетно-податковою) та монетарною (грошово-кредитною) політиками. При використанні фіскальної політики для підвищення сукупного попиту, уряд повинен збільшити державні видатки, інвестиції і водночас зменшити податки, що сприятиме підвищенню купівельної спроможності. При використанні монетарної політики для підвищення сукупного попиту центральний банк повинен збільшити грошову масу в обігу, що викличе падіння відсоткової ставки, а це призведе до зростання інвестицій і в кінцевому підсумку – до збільшення зайнятості та виробництва.

Монетаристи відкидають активну грошово-кредитну політику, націлену відразу на стабілізацію пропонування грошей і відсоткової ставки. На їх думку, головним об’єктом регулювання має бути не відсоткова ставка, а темпи зростання пропозиції грошей. Тому центральний банк країни повинен увесь час проводити прогнозовану політику і забезпечити стійке й помірне зростання грошової маси. Темпи зростання грошової маси мають відповідати середнім темпам зростання ВВП і ще 1% додатково, що пов’язано з уповільненням обігу грошей.

Сучасна грошова теорія все більше інтегрує елементи різних напрямків: кейнсіанства, монетаризму та деяких інших – і виглядає як їх синтез.

На сьогоднішній день, монетарна політика – це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на контролювання (стимулювання) інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високого рівня зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Суб’єктами проведення монетарної політики з боку держави виступають центральний (Національний) банк країни, міністерство фінансів, державна скарбниця, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, установи зі страхування депозитів тощо.

Центральний (Національний) банк є основним (центральним) суб’єктом здійснення державної монетарної політики в національних економічних системах (рис.). Він очолює банківську систему, регулює грошово-кредитну систему країни, володіє монопольним правом на грошову емісію, здійснює монетарну політику в інтересах національної економіки.




Рис. Суб’єкт та об’єкт монетарної політики

Через Національний банк держава регулює емісію, встановлює позичковий банківський процент, надає кредити, випускає цінні папери, впливає на грошові потоки і заощадження. Вказані інструменти дозволяють державі протистояти інфляції, регулювати процентні ставки і через них інвестиційний процес, виробництво і зайнятість, здійснювати відчутний вплив на рух курсу акцій тощо.

Цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін та життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошова маса та валютний курс).

Використання проміжних цілей дозволяє узгодити кінцеві цілі з інструментами монетарної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями монетарної політики у конкретній економічній ситуації.

Інструменти монетарної політики поділяються на прямі (грошова емісія, ліміти кредитування, пряме регулювання ставки відсотка) та непрямі (облікова ставка центрального банку, норма обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку цінних паперів).

Існує декілька видів монетарної політики:



  • стимулююча та стримуюча;

  • жорстка та гнучка.

Стимулююча монетарна політика (експансія) спрямована на зростання сукупних витрат шляхом збільшення грошової маси і зниження ставки відсотка.

Стримуюча монетарна політика (рестрикція) спрямована на зменшення сукупних витрат шляхом зменшення грошової маси та підвищення ставки відсотка.

Гнучка монетарна політика – це політика центрального банку, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. За гнучкої монетарної політики підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням пропозиції грошей. І навпаки, скорочення попиту на гроші веде до зменшення пропозиції грошей, оскільки центральний банк регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати номінальну процентну ставку на фіксованому рівні.

Жорстка монетарна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обігу грошової маси в економіці. За жорсткої монетарної політики зростання попиту на гроші призводить до зростання процентної ставки, а зниження попиту на гроші спричиняє падіння процентної ставки, оскільки центральний банк підтримує пропозицію грошей на певному рівні.

Проміжний тип монетарної політики відповідає умові, що при зміні попиту на гроші пропозиція грошей змінюється, але в обсязі, недостатньому для підтримки процентних ставок на фіксованому рівні. Тобто зростання попиту на гроші супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки відсотка.

Вибір варіантів монетарної політики залежить від причин зміни попиту на гроші. Якщо зростання попиту на гроші пов’язане насамперед з інфляційним зростанням цін, то найкращою буде жорстка монетарна політика, яка стримує зростання грошової маси. Якщо зміна попиту на гроші спричинена нестабільністю швидкого обігу грошей, то для стабілізації грошового ринку пропозиція грошей повинна змінюватися обернено до змін швидкості обігу грошей. У цьому випадку найкращий тип політики – гнучка монетарна політика.
9.2. Сутність пропозиції грошей та коефіцієнт монетизації

Пропозиція грошей () містить в собі готівку поза банківською системою () і чекові депозити (), тобто . Фактично, пропозиція грошей – це агрегат М1, де готівкові гроші означають зобов’язання центрального банку, а чекові депозити – зобов’язання комерційних банків.

Пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних:

,

де – коефіцієнт депонування грошей; – норма фактичного резервування депозитів; – грошова база.



Коефіцієнт депонування грошей характеризує структуру зберігання населенням ліквідних коштів у вигляді їх розподілу між готівковими грошима () і коштами поточних (чекових) депозитах (). Коефіцієнт депонування – це відношення попиту на готівку до депозитів:

.

Норма фактичного резервування депозитів визначається відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів:

.

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування () залежить від норми обов’язкових резервів та від розміру надлишкових резервів:



.

Враховуючи, що обсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та коефіцієнтом депонування: , а загальні резерви – сумою депозитів та нормою фактичного резервування: , пропозицію грошей можна визначити як:



,

а грошову базу як:



.

Звідси випливає, що:



,

.

З цього рівняння видно, що обсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази () і в оберненій залежності – від коефіцієнта депонування () та норми резервування ().



Центральний банк визначає пропозицію грошей насамперед через грошову базу, величина якої може контролюватися центральним банком. Збільшення або зменшення грошової бази, у свою чергу, супроводжується мультиплікативним розширенням або, відповідно, скороченням пропозиції грошей комерційними банками. Таким чином, зміни обсягу пропозиції грошей в економіці, викликані змінами грошової бази, відбуваються у два етапи:

  • зміни у грошові базі, які включають зміну зобов’язань центрального банку перед населенням (зміни у величині готівки в обігу поза банками) та перед системою комерційних банків (зміни у величині резервів комерційних банків;

  • мультиплікативна зміна пропозиції грошей в системі комерційних банків.

Для кількісного виміру грошової маси (загальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою та обертаються в економіці) використовується показник рівня ліквідності активів.

Ліквідність – це здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості. Сутність ліквідності активів визначається трансакційними витратами, тобто тим, наскільки швидко і з якими мінімальними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одні фінансові активи можна обміняти на інші. Чим більшими є трансакційні витрати обміну активу на гроші, тим нижчим буде рівень ліквідності даного активу. У відповідності з рівнем їхньої ліквідності, фінансові активи групуються в грошові агрегати (за принципом від абсолютно ліквідних до найменш ліквідних).

Грошові агрегати – це особливе поєднання ліквідних фінансових активів, які є альтернативними вимірниками обсягу та структури грошової маси. Згідно класифікації, яка використовується в Україні, грошові агрегати визначаються таким чином:

  • агрегат М0 – високоефективні гроші або резервні (сума готівки в обігу, наявних резервів комерційних банків);

  • агрегат М1 відповідає базовому визначенню грошей і являє собою пропозицію грошей у вузькому визначенні. Він містить гроші поза банками та кошти на розрахункових та поточних рахунках;

  • агрегат М2 являє собою пропозицію грошей у широкому визначенні. Він містить агрегат М1 та строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держкомстату та валютні заощадження;

  • агрегат М3 містить агрегат М2 та кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Незалежно від їх структури, грошові агрегати різняться між собою ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції (табл.). В США, наприклад, розраховуються агрегати М13, а до М3 додається агрегат L (інші ліквідні активи), у Великобританії додається М4, що виключає депозити в іноземній валюті з М2, в Німеччині немає М0, замість цього використовується поняття “гроші центрального банку”.

Таблиця

Грошові агрегати

Назви-еквіваленти

Склад

Визначення складових

Резервні гроші

Грошова маса



Високоефек-тивні гроші

Готівкові гроші в обігу (поза банками)

Еміто-вані гроші

Готівкові і безготівкові гроші в обігу за мінусом грошей в касах комерційних банків

Гроші, випу-щені в обіг

Резерви комерційних банків

Готівка в банках

Резерви грошей в касах банків та на їх рахунках в центральному банку

Готівкові гроші в касах комерційних банків

Депозити банків в централь-ному

Обо-в’язко-ві

Гроші на рахунках в центрально-му банку

Резервні вимоги центра-льного банку

Надлишкові

Резерви понад обов’язкові







М1

Готівкові гроші в обігу поза банками

Готівкові і безготівкові гроші в обігу за мінусом грошей в касах комерційних банків

Депозити до запитання

Внески в комерційні банки, що вилучаються за першою вимогою вкладника

М2

Квазігроші

Строкові депозити

Внески в комерційні банки, що можна вилучити лише по закінченні певного терміну

Ощадні депозити

Внески в комерційні банки, що дозволяють вилучати гроші обмежену кількість разів в місяць

Депозити в іноземній валюті

Інвалютні внески в комерційні банки

М3

Інші депозити приватного сектора

Внески приватного сектора в інших фінансових інститутах, крім комерційних банків

Короткострокові казначейські зобов’язання

Державні боргові папери, придбані комерційними банками

Пропозиція грошей графічно зображається звичайною вертикальною прямою, оскільки передбачається, що в кожен момент часу існує визначена, фіксована кількість грошей, яка не залежить від величини ставки відсотка. Реально пропозиція грошей залежить від цілей монетарної політики, які поділяються на три типи: жорстку, гнучку та комбіновану.

Якщо метою монетарної політики є підтримка кількості грошей в обігу на незмінному рівні, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді вертикальної прямої (рис.).





Рис. Гнучка монетарна політика

Якщо метою монетарної політики є підтримка фіксованої ставки відсотка, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді горизонтальної прямої (рис.).




Рис. Жорстка монетарна політика

Якщо монетарна політика допускає коливання і грошової маси в обігу, і ставки відсотка, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді похилої прямої (рис.).




Рис. Проміжний тип монетарної політики

Таким чином, збільшення пропозиції грошей призводить до зростання рівня інвестицій, обсягу національного виробництва, зайнятості, доходу, сукупного попиту.



9.3. Операції центрального банку і грошова база

В ринковій економіці регулювання пропозиції грошей здійснюється шляхом організації дворівневої банківської системи:



  • 1-й рівень – це центральний (національний) банк, який несе всю повноту відповідальності за стан грошового обігу у країні. Стратегічне завдання національного банку полягає у створенні умов для неінфляційного розвитку економіки і забезпеченні засобами обігу макроекономічного кругообігу в національній економічній системі;

  • 2-й рівень – це інші, як державні, так і недержавні комерційні банки різних видів та форм власності (приватні, кооперативні). Серед них можна виділити прості комерційні, іпотечні, інноваційні та інвестиційні банки.

Центральний банк називають “банком банків”, його функції та повноваження відрізняються від тих, які мають комерційні банки (рис.). Основними функціями центрального банку є:

    1. забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

    2. емісія національних грошових знаків, організація їх обігу;

    3. традиційне зберігання золотовалютних резервів країни;

    4. формування та реалізація грошово-кредитної і валютної політики держави;

    5. визначення функцій міжбанківського розрахункового центру, кредитора комерційних банків;

    6. зберігання обов’язкових резервів комерційних банків;

    7. здійснення обов’язків фінансового агента уряду, обслуговування державного бюджету;

    8. контроль за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, додержанням нормативів діяльності, встановлених центральним банком;

    9. обслуговування державного боргу.

Центральні банки практично в усіх країнах знаходяться у державній власності. Організаційна побудова їх може мати в кожній країні свої особливості. Наприклад, Федеральна резервна система у США, що представляє центральний банк цієї країни, складається з двох організаційних ланок: ради керівників та 12 федеральних резервних банків округів, на території яких вони розташовані.

У нашій країні центральним банком є Національний Банк України (НБУ). Правовий статус, принципи організації і діяльності, завдання, функції і повноваження НБУ визначені Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 р.

НБУ підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. НБУ як орган держави є рівноправним партнером такого державного органу виконавчої влади, як Кабінет Міністрів України. Ці державні органи проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроблення і реалізацію загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

Комерційні банки не обмежуються лише прийняттям вкладів і перетворенням їх у кредити. Вони виконують десятки інших операцій, передбачених законодавством, основними серед яких є: залучення тимчасово вільних грошових коштів підприємств і громадян на депозити; кредитування суб’єктів підприємницької діяльності та громадян за рахунок залучених коштів; касове та розрахункове обслуговування; валютні, інкасові, чекові, гарантійні, акредитивні операції; продаж і розміщення цінних паперів; засновницька діяльність тощо.





Рис. Роль центрального банку в ринковій економіці

Пропозиція грошей регулюється центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу.

До прямих інструментів монетарної політики належать: ліміти кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки; ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям. До непрямих інструментів монетарної політики належать: операції на відкритому ринку цінних паперів; зміна облікової процентної ставки; зміна вимог до рівня обов’язкових резервів депозитних інститутів. Прямі інструменти монетарної політики традиційно використовуються в країнах, що розвиваються, а інструменти непрямого регулювання – в розвинутих країнах світу.

Існує суттєва відмінність між інструментами прямого та непрямого регулювання. Інструменти прямого впливу є ефективними лише в короткостроковому плані, як засіб запобігання надмірній кредитній емісії. Використання їх пов’язане з видатками у сфері розподілу ресурсів: зменшенням конкуренції між банками, викривленням структури їхніх кредитних портфелів, зменшенням посередницької ролі банків в економічній системі тощо. Ефективність застосування непрямих інструментів регулювання пов’язана з розвитком грошового ринку. Їхнє використання дає можливість банкам вільно розподіляти кредити відповідно до ринкової ситуації. Існує також безпосередній взаємозв’язок між політикою управління державним боргом (зокрема, характером фінансування дефіциту державного бюджету) і використанням інструментів непрямого грошово-кредитного регулювання. Проведення центральним банком операцій на відкритому ринку цінних паперів можливе лише за умови, що державний борг фінансується за рахунок емісії державних цінних паперів.

Здійснюючи монетарну політику, центральний банк не може повністю контролювати грошову масу, оскільки вона містить депозити, які не є частиною балансу центрального банку. Непрямі інструменти монетарної політики корегують розмір грошової маси, впливаючи або на грошову базу, або на грошовий мультиплікатор.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconТема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год
Конфліктології як науки. Теоретичні основи І проблеми позитивного розвитку сучасної вітчизняної конфліктології
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconТема. Біологія як наука. Предмет біології, її основні галузі та місце серед інших наук. Рівні організації біологічних систем. Основні методи біологічних досліджень
Знання учнів про біологію як науку; ознайомити з основними галузями біології; проаналізувати особливості, властиві кожному рівню;...
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconІсторія економічних вчень як навчальна дисципліна. Навчально-методичний комплекс з елективного курсу «Історія економічних вчень»

1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconНаталія Папенко
Увага акцентується на ролі економічних, суспільно-політичних, гуманітарних чинників у розвитку освіти та науки. Система освіти Німеччини...
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconПредмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються І
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconЛекція №1-2 Предмет І завдання історії фізики (4 год.) План лекції
Елементи методології фізичної науки (методи пізнання світу, проблеми фізичної науки, шляхи розвитку наукового знання)
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень icon3 Виникнення І розвиток держави І права США
Значення історії держави І права як науки та її місце її в системі юридичних дисциплін
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconЗародження І розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини І суспільному розвитку. Методи наукового пізнання

1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень,, магістр
Об'єкт І предмет економічної І соціальної географії. Місце економічної І соціальної географії в системі географічних наук. Структурна...
1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень iconI. Узагальнена інформація щодо наукової та науково-технічної діяльності
Найважливіші результати прикладних досліджень, конкурентоспроможні прикладні розробки та новітні технології за пріоритетними напрямами...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка