1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст



Дата конвертації29.01.2018
Розмір445 b.



1. Особливості розвитку української культури другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.

  • 1. Особливості розвитку української культури другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.

  • 2.Реформування церкви та освіти у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.

  • 3. Роль Петра Могили у формуванні українського національного культурного середовища та відновленні культурних пам’яток Києва.

  • 4. Наука у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст. Розвиток філософських ідей Г.Сковороди, Ф.Прокоповича.

  • 5. Українська література та книгодрукування у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.

  • 6. Барокова архітектура та образотворче мистецтво у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.

  • 7.Розвиток українського музичного та театрального мистецтва у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.



Бароко, козацьке бароко, партесний спів, козацькі літописи, шкільна драма, вертеп, інтермедія, акровірші, раки, луни, фігурні вірші, думи, історичні пісні, іконостас, жовківський художній осередок, портретний живопис.

  • Бароко, козацьке бароко, партесний спів, козацькі літописи, шкільна драма, вертеп, інтермедія, акровірші, раки, луни, фігурні вірші, думи, історичні пісні, іконостас, жовківський художній осередок, портретний живопис.



  • Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – 408 с.

  • Історія української культури: Навч. посіб. / О. Ю. Павлова, Т. Ф. Мельничук, І. В. Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 408 с.

  • Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 69 – 127. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip



  • Білодід І.К. Києво-Могилянська академія і розвиток східнослов’янських літературних мов у XVII-XVIII ст. – Київ, 1973

  • Висоцький О. Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – 130 c. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

  • Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва; під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010. – С. 28 – 56.

  • Українські гуманісти епохи Відродження. – К., 1995.— Ч. 1-2

  • Формування козацького стану в Україні (друга половина XV—середина XVII).— К., 1997



Розвиток української культури у ХVІІ – ХVІІІ ст. був зумовлений складними суспільно-політичними умовами, що були спричинені національно-визвольною боротьбою та її наслідками.

  • Розвиток української культури у ХVІІ – ХVІІІ ст. був зумовлений складними суспільно-політичними умовами, що були спричинені національно-визвольною боротьбою та її наслідками.

  • Наприкінці ХVІ – на поч. ХVІІ ст. Україною прокотилась низка селянсько-козацьких повстань під проводом К.Косинського (1591 – 1593), С.Наливайка (1594–1596), Т.Федоровича (1630), І.Сулими (1635).

  • Кульмінаційною точкою боротьби українського народу за власне самовизначення стала національно-визвольна війна 1648 – 1657 рр. під проводом Б. Хмельницького, спрямована на створення незалежної української держави. Вона мала суперечливі наслідки:

  • відновлення на Лівобережній Україні під російським протекторатом української держави – Гетьманщини;

  • втрата єдності українських земель, оскільки Правобережна Україна до кінця ХVІІІ ст. залишалася під владою Речі Посполитої;

  • розпочався період, що увійшов в історію під назвою Руїна (60–70-ті рр. ХVІІ ст.), що негативно позначився на культурному житті української нації;

  • зазначені історичні події стали живильним середовище для появи і подальшого поступу барокової культури.



Бароко (з італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі ХVІІ–ХVІІІ ст., що прийшов після кризи гуманістичного світобачення Відродження.

  • Бароко (з італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі ХVІІ–ХVІІІ ст., що прийшов після кризи гуманістичного світобачення Відродження.

  • Ознаки бароко:

  • Ускладнена і вибаглива форма.

  • Пишне оздоблення.

  • Поєднанання теоцентризму (погляд на Бога як на вершину досконалості, серцевину буття) й антропоцентризму (людина – найдосконаліше Боже творіння).

  • Збереження античного ідеалу краси, поєднання його з християнським.

  • Релігійне забарвлення усіх сфер культури, як у добу Середньовіччя.

  • Посилення ролі держави і церкви.

  • Відтворення постійного руху: у пластичному мистецтві – це любов до складної кривої лінії; у літературі – це змалювання мандрівки, трагічного напруження, сміливих авантюр («Мандри Гулівера» Д.Свіфта, «Робінзон Крузо» Д.Дефо).

  • Головне завдання – зворушити людину, справити на неї сильне враження, через емоції вплинути на розум, свідомість. Звідси такі стильові якості бароко, як: контраст, алегоризм, гіперболізм, парадокс, гротеск, складна метафоризація.



Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті (1475—1564), скульптора, художника, архітектора, поета й інженера.

  • Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті (1475—1564), скульптора, художника, архітектора, поета й інженера.

  • Чинники розквіту бароко в Україні

  • 1. Бароко виявилося найбільш суголосним емоційній, романтичній, схильній до зрівноваження різних начал української душі.

  • 2. Поява в Україні у вирі національно-визвольної боротьби досить сильної гетьманської держави, що всіляко сприяла розвиткові культури (особливо за часів І. Мазепи).

  • Українське бароко нерідко називають козацьким. Це образне визначення, але частина істини в ньому є, бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку, воно було основним замовником видатних творів архітектури і живопису. Козацтво не лише споживало цінності, а й було їх творцем (думи, пісні, танці, козацькі літописи, собори).

  • Естетичні особливості українського бароко:

  • контрастність

  • багатобарвність

  • мальовничість,

  • посилена декоративність,

  • динамізм

  • небачена раніше вигадливість форми.



ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні позначені підйомом національного інтелекту, що був спричинений насамперед досягненнями в розвитку національної системи освіти.

  • ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні позначені підйомом національного інтелекту, що був спричинений насамперед досягненнями в розвитку національної системи освіти.



Заснована 1632 р. як колегія митрополитом Петром Могилою шляхом об’єднання лаврської та братської шкіл.

  • Заснована 1632 р. як колегія митрополитом Петром Могилою шляхом об’єднання лаврської та братської шкіл.

  • Згідно з Гадяцьким трактатом (1658) колегії було надано статус вищої школи, тобто Академії. Києво-Могилянська академія стала першим у Східній Європі православним вищим навчальним закладом.

  • Царський указ 1701 р. підтвердив привілеї, статус і назву Київської академії. За гетьманування І.Мазепи для академії спорудили низку споруд. Кількість студентів досягла 2 тис. Тут навчалися переважно діти української шляхти, козацької старшини, духовенства, заможних міщан і козаків. Навчалися і студенти з різних православних країн – Росії, Білорусії, Сербії, Чорногорії, Болгарії, Греції, Молдови.

  • Повний курс тривав 12 років і поділявся на класи. У трьох молодших вивчали різні мови (латинську, старослов’янську, книжну українську, польську), основи арифметики, геометрії, нотного співу, катехізису. У двох середніх класах навчали складати вірші, ораторському мистецтву. Вища ланка складалась з двох класів: вивчення філософії (3 роки) та богослов’я (4 роки).

  • Навколо академії згуртувалися відомі науковці того часу

  • Інокентій Гізель

  • Іоникій Галятовський

  • Лазар Баранович

  • Антоній Радивиловський

  • Симеон Полоцький та ін.





Інокентій Гізель — укр. освітній, церковний і суспільний діяч, учений-богослов, філософ, історик. Сучасники називали його українським Аристотелем. З 1646 р. ректор Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим висував тезу про незнищенність речовини, випередивши цим у нові часи Ломоносова. І.Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів.

  • Інокентій Гізель — укр. освітній, церковний і суспільний діяч, учений-богослов, філософ, історик. Сучасники називали його українським Аристотелем. З 1646 р. ректор Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим висував тезу про незнищенність речовини, випередивши цим у нові часи Ломоносова. І.Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів.









Ідеї Просвітництва розвиває такий філософ, як Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії. У своїх головних роботах «Правда волі монаршої», «Слово в неделю цветную о власти и чести царской» Прокопович виклав свою концепцію «просвіченого абсолютизму». Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх є по суті батьком для своїх підданих.

  • Ідеї Просвітництва розвиває такий філософ, як Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії. У своїх головних роботах «Правда волі монаршої», «Слово в неделю цветную о власти и чести царской» Прокопович виклав свою концепцію «просвіченого абсолютизму». Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх є по суті батьком для своїх підданих.



Григорій Сковорода (1722—1794) – видатний філософ, мислитель-гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х рр. вів життя мандрвного філософа. Започаткував новий науковий напрям – філософію серця, яка ґрунтовно розроблена у ХІХ ст. у працях П.Юркевича. Серце в розумінні Г.Сковороди означало душу людини, вищий розум, Бога.

  • Григорій Сковорода (1722—1794) – видатний філософ, мислитель-гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х рр. вів життя мандрвного філософа. Започаткував новий науковий напрям – філософію серця, яка ґрунтовно розроблена у ХІХ ст. у працях П.Юркевича. Серце в розумінні Г.Сковороди означало душу людини, вищий розум, Бога.

  • Найвідомішою збіркою поезій Г.Сковороди є «Сад божественних пісень», у якій виявляються конкретні ознаки барокового стилю:

  • циклізація віршів – об’єднання їх у певні групи, сполучення якоюсь внутрішньою єдністю;

  • дух християнської релігійності;

  • багатство жанрово-тематичної палітри «Саду…»: зразки філософської, пейзажної, інтимної, релігійної лірики, сатири.



Українська література ХVІІ – ХVІІІ ст. представлена творами різних видів і жанрів:

  • Українська література ХVІІ – ХVІІІ ст. представлена творами різних видів і жанрів:

  • 1. Полемічна проза (трактати, діалоги, диспути, памфлети). Серед її творців були церковні діячі, письменники, вчені, зокрема Л.Баранович, І.Гізель, І.Галятовський та ін.

  • 2. Ораторсько-проповідницька проза (проповіді, за допомогою яких роз’яснювалася християнська догматика і мораль). Л.Баранович, Ф.Прокопович, С.Яворський та ін. виступали з проповідями, у яких високо оцінювали доброчинні діяння людей і викривали людські пороки.

  • 3. Історико-мемуарна проза (козацькі літописи – «Літопис Самовидця», «Літопис Григорія Граб’янки», «Літопис Самійла Величка», а також «Історія Русів»).

  • 4. Поезія (поширені були такі форми віршів: акровірші, «раки», «луни», граматичні вірші, фігурні вірші – у формі піраміди, сокири, чаші, серця, геометричного візерунку тощо. Найвідоміші поети – І.Величковський, Л.Баранович, Г.Сковорода.

  • 5. Драма (шкільні драми, діалоги, декламації). Їх авторами були викладачі Києво-Могилянської академії, духовенство: Г.Кониський «Воскресіння мертвих», Ф.Прокопович «Володимир» та ін. До шкільних драм додавалися інтермедії та інтерлюдії, найвідоміші з яких інтермедії Я.Гаватовича, Г.Кониського. Саме інтермедії започаткували український театр.



Розвиткові українського театру сприяв пересувний ляльковий театр-вертеп, що поєднував у собі релігійну драму, світську гру та елементи усної народної творчості. Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію.

  • Розвиткові українського театру сприяв пересувний ляльковий театр-вертеп, що поєднував у собі релігійну драму, світську гру та елементи усної народної творчості. Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію.

  • З 30-х рр. ХVІІІ ст. на Україні з’являються колективи професійного характеру. Зокрема, у м. Глухові діяв придворний театр гетьмана Кирила Розумовського. Першим постійним театром був Харківський, заснований 1798 р.









Лазар Баранович (1616 — †1693) — український церковний, політичний та літературний діяч другої половини ХVII ст., ректор Києво-Могилянської академії, книговидавець, автор понад 1500 поет. творівОдним із його учнів був майбутній гетьман І.Мазепа.

  • Лазар Баранович (1616 — †1693) — український церковний, політичний та літературний діяч другої половини ХVII ст., ректор Києво-Могилянської академії, книговидавець, автор понад 1500 поет. творівОдним із його учнів був майбутній гетьман І.Мазепа.

  • Автор кількох богословських трактатів, книг поезій, проповідей:

  • «Меч духовний» (1666, 1668);

  • «Труби словес проповідних» (1674, 1679);

  • «Лютня Аполлонова» (1671) – збірка поезій польською мовою.



Найбільш яскраво і самобутньо українське бароко проявилося в архітектурі.

  • Найбільш яскраво і самобутньо українське бароко проявилося в архітектурі.

  • Українське (козацьке) бароко відзначалося «вертикалізмом», динамізмом, підкресленою ошатністю, криволінійним декором, яскравими розписами, а також високою професійною майстерністю. Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.

  • Найвідоміші в Україні архітектори стилю бароко:

  • Йоган Готфрід Шедель (брама Заборовського в огорожі Софійського собору (1746), Велика дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731 – 1744)

  • Бартоломео Растреллі (Андріївська церква у Києві (1746 – 1753), Маріїнський палац (1752 – 1755)

  • Степан Ковнір (дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, церкви Антонія і Феодосія у Василькові),

  • Іван Григорович-Барський (церква Миколи Набережного на Подолі у Києві, ротонда з павільйоном-фонтаном «Феліціан» ).



Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.

  • Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.

  • Однією із перших споруд у стилі козацького бароко була Миколаївська церква у Ніжині (1668–1669), центрі одного з козацьких полків.

  • Це споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 м, зі щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів.

  • Храм побудований приблизно в 1650-1660 рр. козаками Ніжинського полку за гроші братів Золотаренків.

  • Як свідчить «Літопис Самовидця» від 18 червня 1663 року, саме Миколаївський собор став центром драматичних подій, пов'язаних із «Чорною радою».



Риси українського бароко своєрідно проявилися також у цивільному будівництві (житловий будинок чернігівського козацького полковника Якова Лизогуба (90-ті рр. ХVІІ ст.).

  • Риси українського бароко своєрідно проявилися також у цивільному будівництві (житловий будинок чернігівського козацького полковника Якова Лизогуба (90-ті рр. ХVІІ ст.).



Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був Іван Мазепа (1639–1709) – український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України  (1687–1704). Зробив великий внесок в економічно-культурний розвиток Лівобережжя.

  • Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був Іван Мазепа (1639–1709) – український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України  (1687–1704). Зробив великий внесок в економічно-культурний розвиток Лівобережжя.

  • В архітектурі навіть сформувалося мазепинське бароко – новий тип церкви, архітектура якої виражає ідею української державності. Притаманні йому риси: монументальність, велич і сила; це вже не народно-козачий, а гетьманський храм, пронизаний пафосом утвердження сильної влади. Заходами Мазепи було закінчено будівництво Спаської церкви Мгарського монастиря біля Лубен, у Києві збудовано Богоявленську церкву, церкву Всіх Святих Києво-Печерської Лаври, Миколаївський та Вознесенський собори у Переяславі.



У бароковому стилі оформлено Софіївський собор, Успенську церкву Києво-Печерської Лаври, Михайлівську церкву Видубицького монастиря.

  • У бароковому стилі оформлено Софіївський собор, Успенську церкву Києво-Печерської Лаври, Михайлівську церкву Видубицького монастиря.


































Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconОбразотворче І декоративно-ужиткове мистецтво
У своїх найважливіших засадах зберігалася й історично складена система взаємовідносин всередині самої культури. Одним з найхарактерніших...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconРомантизм, а з другої половини ХІХ ст реалізм
М. Грушевський писав: «Мова вирішила долю українського відродження, відновивши розірваний зв'язок між інтелігенцією І народом…» Звідси...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconВідлига (1953-1964рр)
Навчальна простежити хід І суть реформ другої половини 50-х першої половини; 60-х років XX ст., виявити причини суперечливого характеру...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconТворці хорового концерту: М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель Мета
Мета: висвітлити період в історії української музичної культури другої половини ХVІІІ ст.; ознайомити з життєвим шляхом та творчістю...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconПочатковий курс історії українського образотворчого мистецтва
Ренесанс в українському мистецтві тривав з другої половини XVI до першої половини XVII ст
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconДепартамент культури, туризму та
Випуск : Містобудування другої половини ХІХ – початку ХХ століття / упоряд. Н. Таратута. ‒ Кіровоград: оюб ім. О. М. Бойченка, 2014....
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconРоманний дискурс української літератури другої половини XIX століття як метатекст: модель світу, жанрові трансформації

1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconПлани-конспекти уроків із теми: «Українська література в контексті розвитку суспільства другої половини ХІХ століття. Література 70-90 років ХІХ століття: Михайло Старицький»
Учитель-методист вищої категорії української мови І літератури Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Лохвицького...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconПлани-конспекти уроків із теми: «Українська література в контексті розвитку суспільства другої половини ХІХ століття. Література 70-90 років ХІХ століття: Іван Карпенко-Карий»
Учитель-методист вищої категорії української мови І літератури Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Лохвицького...
1. Особливості розвитку української культури другої половини хуіі – хуііі ст iconПлани семінарських занять з курсу «історія словянських народів»
Геополітичні та соціокультурні чинники розвитку північно-східної русі другої половини ХІV перша половина ХV ст


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка