1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість



Сторінка3/9
Дата конвертації17.03.2018
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

4. Освіта

Ускладнення політичного життя, розвиток торгівлі, удосконалення техніки потребували дедалі більшої кількості освічених людей. Цього ж вимагали і завдання релігійно-просвітницького характеру. У великих культурних центрах збільшувалась потреба у книжках для навчання та приватного користування. Отже, письменні люди мали бути в монастирях, княжих управах, великих боярських господарствах, купецьких підприємствах, школах і т.д.

Літописи свідчать, що з введенням на Україні-Русі християнства київські князі почали створювати школи, дбаючи про поширення письменності серед підданих. Так, у 988 р. Володимир Святославич наказав зібрати дітей бояр і дружинників для навчання. Його син Ярослав під час князювання в Новгороді заснував школу для 300 дітей сотників та священиків. У 1086 р. Ганна Всеволодівна, онука Ярослава Мудрого, відкрила у Києві при Андріївському монастирі першу жіночу школу. На той час Європа ще не мала подібних аналогів. Про значну кількість шкіл в Україні говорить той факт, що на Волині, зокрема, існувала інституція, яка наглядала за церковними і монастирськими школами.

Високий рівень освіти відмічають літописці у князівському середовищі. Ярослав Мудрий, що, за словами літопису, "засіяв книжними словами серця вірних", заснував першу на Русі бібліотеку, особисто перекладав книжки з грецької. Син його Всеволод Ярославич, який знав п'ять мов, "много в монастири й церкви на училища подаяния подавал". Руська князівна Кунгута Ростиславна, дружина чеського короля Пшемисла Отокара II, стала першою відомою чеською поетесою. Знання іноземних мов і письменницький талант відзначали Володимира Мономаха, автора згаданого вище "Поученья".

Однак не лише князі, "княжі мужі" і дружинники мали високу освіту - освіченими були й люди, безпосередньо причетні до виготовлення книжок: переписувачі, укладачі, майстри книжкової справи, художники та ін. Важливими осередками освіти були монастирі й церкви. Такі церковні діячі, як митрополит Іларіон, Лука Жидятич, Феодосій Печерський, літописці Никон, Нестор та Сильвестр, володіли іноземними мовами, були знайомі з античними, візантійськими і західноєвропейськими авторами. Як свідчить митрополит Климентій, у середині XIII ст. в Київській Русі було близько 400 чоловік, що знали грецьку мову. Численні написи на пряслицях, керамічному посуді, графіті на стінах київських соборів вказують на те, що чимало письменних людей було і серед представників нижчих верств населення.

Першим і головним ступенем навчання було читання. Більшість учнів приватних та. церковних шкіл проходили лише цей клас. Найпоширенішим підручником для навчання був Псалтир, використовували й іншу релігійну літературу. Другий ступінь освіти включав вміння писати і рахувати. Про рівень арифметичних знань початку'XII ст. свідчить розрахунок днів від Різдва Христова до 1136 р. (29 120 652 дня), зроблений новгородським священиком Кириком. Його розрахунки, як і великі числа, наведені у "Руській Правді", свідчать, що Кирик знав чотири арифметичні дії, вмів рахувати дроби. Третій ступінь навчання охоплював вивчення іноземних мов, насамперед грецької, її знання мало практичне значення, оскільки поширення зв'язків з Візантією вимагало застосування цієї мови в політичній, церковній, торговельній та культурній сферах. Перелік перекладеної на старослов'янську мову літератури свідчить, що більшість книжок прийшла до нас з Візантії, де свого часу вони були перекладені на грецьку. Вінцем освіти вважалось освоєння ораторського мистецтва та вміння створювати поетичні твори.

Знання на Русі поширювались не лише вчителями. Велику культурно-просвітницьку роль відігравала перекладна література, що рано з'явилась на східнослов'янських землях. Рукописних книжок у X-XIII ст. було надзвичайно багато. Вітчизняні історики стверджують, що їх налічувалося сотні, а примірників - 130-140 тис. томів. За безпосередньою участю київських князів створюються бібліотеки, які являли собою своєрідні наукові інституції, оскільки книжки в них не лише зберігалися, а й переписувалися, перекладалися. Існували бібліотеки при митрополії, великих княжих дворах, монастирях, школах. "Почитаніє книжноє" було дуже поширеним на Русі, вважалось шляхом до спасіння душі. Літописець відзначав, що "книгами бо кажеми й учими, семи пути покаянню, й мудрость бо обретаем, й вздержание". У "Києво-Печерському патерику" згадується про правнука Ярослава - Миколу Святошу, який подарував монастирю свої книжки. Климентій Смолятич писав про книгозбірню ченця Григорія, книжки з якої коштовніші за дорогоцінні речі.

Значного поширення у Київській Русі набули твори візантійських авторів - Георгія Амартола, Козьми Індикоплова, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна, у творах яких давньоруські читачі мали змогу ознайомитися також з фрагментами античних авторів: Гомера, Арістотеля, Платона, Сократа. Руські літописці, письменники часто наводили уривки з робіт античних і візантійських авторів. Перекладна література знайомила з основами богослов'я, філософії, риторики, граматики, мистецтва.



У той же час на Русі з'являються твори з природничих наук. Через Болгарію прийшов "Шестоднев" (огляд шести днів створення світу) Василія Великого, перероблений Іоанном, болгарським екзархом у X ст. з коментарями богословського, філософського і природничого характеру. Певну популярність набув "Фізіолог" - середньовічний збірник з дійсними і фантастичними відомостями про звірів, птахів, риб, зібраними з різних джерел, зокрема східних переказів, Біблії, а також "Християнська топографія" Козьми Індикоплова - оповідання з космографії і географії.

Уже в давні часи у Київській Русі існувала практика професійного лікування хвороб. Вона розвивалась на основі народної медицини, що використовувала рослини, ліки мінерального походження, лікувальні якості води. - Одночасно літописець згадує, що в 1076 р. князю Святославу Ярославичу робили досить складну хірургічну операцію і вирізали пухлину. Одним з перших вітчизняних медиків був чернець Києво-Печерського монастиря Агапіт. Добре обізнана з медицини була княжна Євпраксія, дочка Мстислава Володимировича і онука Володимира Мономаха, яка вийшла заміж за візантійського імператора Іоанна Комніна. У Візантії вона поглибила свої знання і стала автором першого наукового медичного трактату "Алімма", який зберігається у бібліотеці Медичі у Флоренції.

Значного розвитку досягли географічні знання. Літописи вражають своїми відомостями про країни, річки, моря, острови, народи, які не тільки оточували руські землі, а й були на значній відстані від них. "Повість врем'яних літ" детально розповідає про всі східнослов'янські племена, їх місцезнаходження, описує "шлях з варяг в греки", хто з європейських і східних народів ним користується. Знання літописця охоплюють країни Європи, Південної Азії та Північної Африки.

Починаючи з Х1 ст. чимало українців виїздило до Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії одержувати освіту в університетах. З самого початку заснування університету в. Кракові (364) тут навчалися українські студенти, яких записували, як "рутенів". Деякі з них залишалися викладати після закінчення університетських студій. Уже в XIV ст. студентів українського походження зустрічають у Сорбонському університеті "Іван з Рутенії", "Герман Білевич - рутенської нації з Києва" і т.п.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon1. Назвати особливості культури дохристиянської Русі. Загальна характеристика зарубинецької та черняхівської культур
Розвиток театру на Україні 17-18 ст Назвіть основні види театральних вистав, драматургів
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗавдання для самостійної роботи усна народна творчість – основа пізнання навколишнього світу

1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon8 клас Українська літературні диктант Усна народна творчість Асоціативний диктант
Прізвище відомого російського й українського художника-мариніста, що народився у Феодосії
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon5 клас українська література Усна народна творчість Казка «Названий батько»
Народні байки. «Як ворона дістала зі збанка води», «Не впусти рака з рота», «Миша, жаба І каня»
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconДоба Київської Русі: Доба Київської Русі
Уявіть, що ви історик І хочете написати книгу про минуле. Кого ви оберете своїми героями: відомих діячів, невідомих поки що осіб...
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗаняття: Кераміка Київської Русі x-xiiст
Мета: Ознайомити гуртківців з керамікою часів Київської Русі, дати стислі відомості про сільське та міське гончарство, формувати...
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconОсновні питання з дисципліни
Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconДавидченко А. В. Аскольдові походи на візантію як першопричина хрещення русі
За Аскольда до складу Київської Русі входили землі полян, деревлян, дреговичів та південно-західної частини сіверян
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка