1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість



Сторінка5/9
Дата конвертації17.03.2018
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

8. Література

Поряд з історичною писемністю на Русі набула неабиякого розвитку оригінальна література: агіографічна, філософсько-публіцистична, художня. Природним підґрунтям її була усна народна творчість: епічні і ліричні пісні і перекази, легенди, заговори і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини, в яких історія народу відтворена самим же народом. Характерно, що київський епос зберігся у народній пам'яті не в Україні, а в далекій Півночі Росії. Відомі билини київського і новгородського циклів. В них оспівуються народні богатирі Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, селянин-орач Микула Селянинович. Всі вони - це безкорисливі захисники Руської землі, "вдов й сиріт". Найпоширенішими були билини: "Ілля Муромець і Соловей-розбійник", "Ілля Муромець і ідолище", "Добриня і Змій", "Добриня Никитич і Альоша Попович" та ін.1 Оригінальна літературна творчість XI - XIII ст. представлена невеликою кількістю творів. Більшість їх не дійшла до наших днів. Але збережені пам'ятки, кожна з яких є справжнім шедевром, дають підстави для висновку про високий рівень розвитку літератури в Київській Русі., Лова йде про видатний твір митрополита-русича Іларіона "Слово о законе й благодати", агіографічні твори Нестора "Чтение о жизни й погублений... Бориса й Глеба" і "Житие Феодосия Печерского", "Поучение"детя-м Володимира Монома-ха", "Послание митрополита-русича Клима Смолятича", проповіді і повчання єпископа туровського Кирила, "Слово о полку Игореве", "Хождение Да-ниила Заточника" та ін.

Глибоке враження на читача справляє "Слово о законе й благодати" Іларіона. Проголошене близько 1050 р. в Софії Київській, воно стало своєрідним маніфестом самоусвідомлення руського народу, перед яким відкривалося велике майбутнє і який не потребував опіки Візантії1. Розповідаючи про християнські діяння княгині Ольги і Володимира Святославича, він порівнює їх з візантійським імператором Костянтином Великим і його матір'ю Оленою. Ярослав Мудрий продовжив добрі справи батька, став будівничим великого міста і знаменитого храму. "Слово" закінчується зверненням до Ярослава Мудрого, який, як Соломон після Давида, "великий дом Божий святой Божьей премудрости создал на святость й на освященне твоєму городу, который украсил всякой красотой".

Своєрідною відповіддю на запити давньоруського життя другої половини XI ст. був ''Ізборник" 1076 р. Велике місце в ньому займає повчання про те, "како подобаеть человеку быти", тобто якими правилами необхідно керуватись людині у житті. Вперше в давньоруській суспільній думці визнається наявність соціальних протиріч в реальному житті. Невелика кількість багатих розкошує, тоді як "большая часть мира сего в нищтете єсть". При цьому праведні і бідні живуть мало, а багаті "многия лета". "Ізборник" 1076 р. закликає багатих і бідних в дусі християнської моралі до загальної любові і взаємного всепрощення.

Видатним публіцистом був великий князь Володимир Мономах, перу якого належить відоме "Повчання" дітям. Основна його ідея - тривога за долю Русі, яку роздирали міжкнязівські чвари, заклик піклуватись про свою землю і її підданих. Князь не. повинен, покладатися на своїх безпосередніх помічників, на тіунів і отроків, він мусить сам стежити за всім, у поході перевіряти сторожу, не дозволяти дружинникам розоряти села і житниці. Князь мусить знати іноземні мови, як знав їх його батько Всеволод, який, ''дома седя, знал пять язьїков, в том ведь честь от людей из иньїх земель". "Повчання" закінчується спогадами Мономаха, які, по суті, є першим зразком давньоруської мемуарної літератури.

Вихідець з Чернігівської землі ігумен Даниїл на початку XII ст. відвідав "святі місця" Палестини, прожив там два роки і все побачене детально описав у творі "Хождения Даниила". Цей твір є кращим не лише в давньоруській, а й у європейській середньовічній літературі, тут подається опис географічних, політичних і природничих свідчень про Палестину. Мета Даниїла полягала в тому, щоб "не ложно, но истине, яко видех, тако й написах о месте святих". Його подорожні нотатки нагадують довідник, викладений доступною мовою без усіляких повчань і ораторських красивостей. Зроблено це свідомо, щоб мати широкого читача. "Аз написах не хитро, но просто", - зауважив Даниїл. Певно, ця простота, а ще ідея руського патріотизму спричинились до значної популярності твору, його поширення на Русі. Паломник Даниїл в "святих місцях" поминав руських князів, молився за весь руський народ і від його імені ставив свічку на гробі Господньому.

Серед церковної літератури виділяється "Чтение о жизни й погублений... Бориса й Глеба" Нестора Печерського. Він розповідає про життя і смерть Бориса і Гліба, яку прийняли вони з мученицькою покорою і тим самим, на думку Нестора, прихильника принципу старшинства на Русі, явили собою приклад християнської смиренності, гідний наслідування.

Митрополит Клим Смолятич, відрекомендований літописцем як філософ і книжник, яких до того не було на Русі, у Посланні до Фоми пресвітера виказує широку ерудицію, знання класичної філософії, проводить ідеалістичну концепцію нестяжательства. Йому не треба ні влади, ні багатства. Він проти розбудови церковних господарств, у яких працює підневільне населення. Незвичайною для багатьох сучасників Клима Смолятича здавалась його сентенція: "Премудрість це божество, а храмом є людство". Клим Смолятич відкидав докори смоленського пресвітера Фоми в тому, що, використовуючи твори грецьких авторів Гомера, Арістотеля і Платана, він тим самим хвалить погане щоб знать праведно духовно об чудесах Христових".

Із літературної спадщини Юшма Смолятича збереглися лише окремі твори, хоч, згідно з Никонівським літописом, він "много писання написав предаде".

Широкою популярністю користувалися на Русі твори Кирила Туровського. В його повчаннях, проповідях і молитвах, написаних з неабияким ораторським і поетичним хистом, відчуваються традиції грецької літератури з її драматизмом і постійним протиставленням позитивного негативному. Як і Клим Смолятич. Кирило Туровський брав активну участь у політичному житті країни. Його "Притча про людську душу і тіло" засвідчує опозицію до діянь Андрія Боголюбського. У "Слові про царя" Кирило закидає сильним світу, що вони піклуються тільки про своє тіло, а не про душу, ними володіють житейські пристрасті, а не думки про смерть. '

Наприкінці XII ст. було написано "Слово о полку Ігоревім" - перлина давньоруської художньої літератури. Гарячі дискусії з приводу авторства "Слова" і місця його написання, що дедалі більше стають цариною місцевих любителів-патріотів, мало конструктивні і, до того ж, безперспективні. Та й не це в "Слові" основне. Важливо, що воно з'явилося на Русі і. належало перу видатного нашого співвітчизника. Розповідаючи про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, у 1185 р. на половців, автор. поеми вбачає, причину трагедії на берегах Каяли в роз'єднаності руських князів,. в.,їхньому сепаратизмі. Тому з такою силою звучить в. "Слові" ідея єдності руських князів, єдності Руської землі. Необхідність цього доводиться не тільки на прикладі невдалого походу Ігоря, численних історичних екскурсів, а й описами Руської землі з її багатьма містами, з повноводними ріками, безкрайніми просторами. Заклик до єднання автор вкладає в уста великого київського князя Святослава Всеволодовича - як глави держави. У "Золотому слові" він звертається до удільних князів "встать в злат стремень", "прилететь издалеча" і захистити Руську землю, батьківський стіл.

На початку XIII ст. було складено "Києво-Печерський патерик", до якого увійшли повчання братії Феодосія Печерського, житійні твори Нестора, послання суздальського єпископа Симона печерському ченцю Полікарпу, Полікарпа до ігумена Акіндіна в посланнях Полікарпа, викладених у формі переказів, утримуються важливі дані про будівництво Успенської церкви Печерського монастиря, про зодчих, живописців, зокрема київського художника Алімпія, котрий пройшов школу царградських майстрів. Цікаві розповіді "Патерика" про київське життя.

Знайомство з рукописною книгою показує, що "книжное строение" було одним із найцікавіших розділів давньоруської культури, де блискуче поєдналось мистецтво митця і художника, або "златописца". Один писав книгу красивим парадним шрифтом, так званим "уставом", інший - ілюстрував її кольоровими ініціалами, орнаментальними заставками, мініатюрами. Першою, з тих, що дійшли до нас, ілюстрованою книгою є "Остромирове євангеліє", виготовлене в Києві дияконом Григорієм і його помічниками у 1056 - 1057 рр. для новгородського посадника Остромира. Текст на пергамені виконано у два стовпці, уставом. Книга прикрашена художніми заставками, великими ініціалами, а також трьома прекрасними мініатюрами євангелістів - Іоанна, Луки і Марка. За манерою виконання, кольоровим і орнаментальним вирішенням мініатюри нагадують київські перегородчасті емалі. В них відчувається рука видатного майстра (можливо, двох). Зберігаючи іконописну форму, художник посилив психологічну трактовку єзуїстів. він зобразив їхній момент якогось духовного осяяння. Художні заставки тексту перегукуються з фресковим орнаментом Софії Київської, мають спільним джерелом орнаменти візантійських і болгарських книг.

Про високу майстерність книжкового письма та ілюстрування свідчить також "Ізборник" 1073 р., створений для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. Книга відкривається цікавим розворотом, на лівій стороні якого зображений князь Святослав з сім'єю, на правій - Спас на престолі. На третьому листі знаходиться зображення орнаментованого триглавого храму, далі - чотири портретні мініатюри Найбільший інтерес становить мініатюра з першим давньоруським груповим портретом реальних людей. На ній - Святослав Ярославич у синьому плащі - корзні, отороченому золотою лиштвою. На голові князівська шапка з хутряною опушкою. Княгиня одягнута в біле плаття з широкими рукавами. Голову її покриває хустка. Сини Святослава - Гліб, Олег, Давид, Роман, Ярослав - в червоних каптанах, підперезаних поясами.

По тексту "Ізборника" розкидані красиві заставки, ініціали, виконані золотом і фарбами. На полях знаки зодіака: Діва, Стрілець, Рак, Єдинорог тощо.

Найближчою аналогією груповому портрету сім'ї Святослава є мініатюри із "Трірського псалтиря" (1078 - 1087), написаного в кінці X ст. для твірського архієпископа Егберга. Пізніше книга перейшла у власність Гертруди - дружини великого князя Ізяслава Ярославича. На її замовлення псалтир доповнили кількома вихідними мініатюрами. На одній із них - портрет сина Ізяслава і Гертруди - Ярополка і його дружини Ірини, а також самої Гертруди, яка припала до ніг св. Петра. Високою майстерністю відзначаються мініатюри "Різдво Христове", "Розп'яття", "Христос на троні", "Богоматір на троні". На полях книги - малюнки знаків зодіака. Це Стрілець в одязі руського воїна, Діва - червонощока руська дівчина в кокошнику. Водолій з роздутими щоками та ін.

"Юр'єве євангеліє", порівняно з "Остромировим" і "Мстиславовим", виглядає скромно. Написане в 1120 - 1128 рр. для новгородського Юр'євого монастиря Федором "Угринцем", прикрашають його 65 ініціалів та заставок, виконаних з неабиякою фантазією і майстерністю. Ініціали у вигляді людей, фантастичних звірів і птахів, плетива рослинного орнаменту нагадують сюжети на київських браслетах-наручах, чернігівських кам'яних рельєфах.

Чудовою пам'яткою мистецтва "книжного строения" є Радзивіллівський - літопис, прикрашений кольоровими мініатюрами (їх 618). Вони виготовлені у XV ст., але з давньоруських оригіналів кінця XII - початку XIII ст. Як вважає Б.О. Рибаков, який зіставив мініатюри з текстом літопису, багато з них зв'язані не тільки з Володимирським лицевим зводом 1212 р., а й з деякими київськими літописами. Завдяки пензлю невідомих художників, які користувалися лаконічною і об'ємною мовою символів, ми маємо можливість заглянути в живу історичну дійсність X - XIII ст.

Роботою південноруських художників вважають дослідники мініатюри "Хлудівського псалтиря", "Хроніки Георгія Амартола", "Добрилового євангелія".

Наукові знання, науково-природничі знання в Київській Русі, як і в інших країнах середньовічної Європи, перебували під сильним впливом "Шестоднева" Іоанна, екзарха болгарського, а також трактатів Козьми Індикоплова. В уяві останнього земля становила собою чотирикутник, який омивається з усіх сторін океаном, всередині має моря - Середземне і Каспійське - і два заливи - Перський і Аравійський. За океаном знаходиться земля, оточена стіною, що переходить у небосхил.

Звичайно, ця фантастична будова землі і неба задовольняла далеко не всіх. Із географічного опису "Повісті минулих літ" можна зробити висновок, що Нестору земля уявлялась інакше. Говорячи про спадщину трьох синів легендарного Ноя, він називає майже всі країни Європи, Азії і Північної Африки, їх моря, ріки, острови. В детальному описі шляху "Із Варяг в Греки" він підкреслює, що із Варязького моря можна припливти до Риму, а від Риму в Понтійське (Чорне) море, в яке впадає річка Дніпро, котра системою річок і озер пов'язана з тим же Варязьким морем.

Широка виробнича діяльність, розвиток ковальського, ювелірного, склоробного, керамічного та інших ремесел обумовили освоєння знань в галузі фізичних і хімічних властивостей матеріалів. Торгівля, монументальне будівництво, літочислення сприяли розвитку математичних і астрономічних знань. Згідно з дослідженнями Ю. К Афанасьєва і Б.О. Рибакова, на Русі добре знали формулу обчислення площі кола.

Певних успіхів досягла також медицина, що базувалася на лікуванні травами. В "Печорському патерику" розповідається про двох київських "лічців" - професіоналів кінця XI - XII ст. - Агапіта і Вірменина,'які користувалися великою популярністю серед населення Києва і, певною мірою, конкурували один з одним. Знали на Русі і хірургічне лікування. Про це, можливо, промовляють знахідки медичних інструментів, зокрема пінцетів і ножів. З літопису відомо, що київському князю Святославу Ярославичу видаляли пухлину - "різанье желве", щоправда, операція була невдалою.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon1. Назвати особливості культури дохристиянської Русі. Загальна характеристика зарубинецької та черняхівської культур
Розвиток театру на Україні 17-18 ст Назвіть основні види театральних вистав, драматургів
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗавдання для самостійної роботи усна народна творчість – основа пізнання навколишнього світу

1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon8 клас Українська літературні диктант Усна народна творчість Асоціативний диктант
Прізвище відомого російського й українського художника-мариніста, що народився у Феодосії
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість icon5 клас українська література Усна народна творчість Казка «Названий батько»
Народні байки. «Як ворона дістала зі збанка води», «Не впусти рака з рота», «Миша, жаба І каня»
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconДоба Київської Русі: Доба Київської Русі
Уявіть, що ви історик І хочете написати книгу про минуле. Кого ви оберете своїми героями: відомих діячів, невідомих поки що осіб...
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗаняття: Кераміка Київської Русі x-xiiст
Мета: Ознайомити гуртківців з керамікою часів Київської Русі, дати стислі відомості про сільське та міське гончарство, формувати...
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconОсновні питання з дисципліни
Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconДавидченко А. В. Аскольдові походи на візантію як першопричина хрещення русі
За Аскольда до складу Київської Русі входили землі полян, деревлян, дреговичів та південно-західної частини сіверян
1. Загальна характеристика культури Київської Русі Усна народна творчість iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка