10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року



Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.58 Mb.
1   2   3
. Мавши змогу зміцнити укра- інський елемент, яісо с амий надійний захист проти всякоі поло- . пізацй, Куліш натомість заводив обрусіння, і це було в його 1 свідоме «забивания клину^шлГТІМШекРй^Ткраиіого» через по- > московлення Холмщини. Згубні наслідки тоі сістеми пожинають тепер холмсысі украінці на наших очах. Але украінське націо- налыіе ночуття і тнерезе розуміння наших відпосии були все ж таки на стілыш міцні в Куліша, що шн з початку 60 років, цеб то коли в Таличииі прокипувся украііісышй рух, бере участь у галицькнх справах, переносить туди свою літературиу діяльність, щоб рятувати галицьку Угсраіпу перед нольським натиском і зміц- иититам культурно-національиу украінську течію. Жертвою москво- фільсышх доносів падае службова каріера Еуліша в Царстві нфіьсь- кому. В цьому інціденті показав себе Куліш на висоті грома- дянськоі' чесиости.

Галицькі «Мета», «Вечорниці», «Правда» містять твори Ку- ліша, починаючи од «Порад матерям, як викохувати дітей» до історичних оповідань і ноезій. Куліш засилае «соборні посланія» на Галичину й Буковипу, і до його голосу прислухаються, як до голосу апостола уісраінського відродження. Завязуються особисті відносшга Куліша з галицькими діячами (особливо з Вол. Бар- вінським), що переходять згодом у приятелювання (Полюй). Ку- ліга шле галичанам літературпі твори і навіть матеріяльну запо- могу. «Правда» 1868 року дрюкуе паиегіричний життепис Ку- ліша.

Але настуиають 70 роки, і в душі Куліша довершуеться крізіс, який незабаром переходить в отвертий копфлікт з укра- інським громадянством, як у Росіі', так і в Галичині. Не щю- ходить півтора десятків років зо дня смерти ПІевченка, на мо- гилі якого присягав Куліш «нростувати його шляхом», як у від- носинах його до покійного поета проявляеться якесь нервове роз- дратовання, котре зазначуеться при всякій зручііій і незручпій пагоді. В 1873 році випускае Куліш перший том «Исторіи воз- соединенія Руси», якою він намірився знищити «Богдана Хмель- ігацкаго» та инші монографіі' з украіпсыюі історіі Костомарова, і довести, що роль козацтва в старій Украіні була чисто де- струкційна, а снравді культурним елементом були міщане, духо­венство, головна ж культѵртрегерська роль в ділі цівілізовапня украінськоі «дичи» належала польським папам. Це було логіч- ним розвитком иогляду Кѵліша, висловленого і'м ще далеко ра- ніще, що «козацтво було лільки колючим цвітом на нашій ниві, росло у пас багато чого й опріч козаччипи». В послідуючих своіх історичішх писаниях зводить Куліш цей погляд ай аЬвиг- сіит, а в своіх поезіях (особливо у «Дзвоні» і иосмертних «Ху- торних Недогарках») дише якоюсь ненавистю до козацтва, зано- розців, гайдамаків і цавіть звичайіюго селянства. В другому то- ш «Исторіи возсоединенія» Куліш, як висловився Д. Мордовець, «плюнув» у вічі украінським козаколюбцям і взагалі всім патрі- отам своею лайкою проти Щевченка', добалакавшись до того, що колиб, мовляв «возможно было пустить всѣ произведенія Шев- ченка въ дешевую распродажу, то само бь общество явилось па току критики съ лопатою въ руках и избрало бы немногое, весьма немногое изъ произведепій его; остальное бцло бъ въ его глазахъ не лучше сору, его же взметаегь вѣтръ отъ лица земли». Таке поводжепня з творами ПІевченка уважав Куліш актом ми- лосердя до тіні поета, «одиноко скорбящей на берегахъ Ахерона

о быломъ умоизступленіи своемъ». Не диво, що від Куліша од- хитнулось не тільки украінсысе громадянство, але й такі його особисті приятелі, як П. Хильчевсысий. Тепер слова Куліша по­чали гаснути. Він занявся архівними студіями, іздив за кордон, писав і видавав своі’ вірші (збірник «Досвітки», 2-ге вид. 1876 року), дрюковав за кордоном святе письмо в украінсысому пере­клад!, але його вплив на громадське украінське життя все мень- шав. Куліш ставав усе далі від украінського руху, порвавши з -старим поколінням украінолюбців, а для молодших він був чу­жим з своім маловажеппям соціяльно-економічних і політичних •справ.

Останнім вистуном Куліша на ширшій громадській арені ■була його несчаслива проба^польсько-укпаінського примирения в Галичині, задуманого ім підчас його останнього побуту у Львові в 1881 році. Не ввалсаючи на те, що про цей еаізод з діяль- ности Кулігпа писано вже чимало, багато в ньому ще невиясне- ыого й темного. Надзвичайно характерне для Куліша те стано­вище, яке він заняв у цій снраві. Через усю діяльність Куліша, од самих перших його вистунів, проходить червоною ниткою ціл- ковите ігнорування ним економічного фактора в історіц як цілком рірно зауважив д; Б. Грінченко в свойому життеписному нарисі про Куліша,вііг «ніколи не інтересувався дуже політично-еко- помічною наукою і розвязання економічних питаннів ставив у за- лежпість тіе від законів економіки, а розповсюдження моралышх істин»; іцо до цього він був чистим ідеалістом, зберігшп до- кінця свого віку девіз, поставлепий в основу ісирило-мефодіевсь- кош братства «уразумѣйте истину, и истина освободить вы». Ра­зом із тим в характері Куліпіа завжді помітпо було своерідну арістократичність, вірно зазначену ще його старим біографом ѵ львівській «Правді». Взявши все це на увагу, ми зрозуміем, чо- му Куліга міг снравді нокладати надіі' на те, що становище укра­инце у Галичииі можна поліашити, війшовши в згоду з польсь- кими магнатами, принявши від них подачку в кілька> міфічних милійонів на культурні потреби украіпців у Галичині: гімназію, пансіон для дівчат, газету і т. ии. Трудно тепер сказати, на скільки серьйозно дивились па все це польські пани, з якими вів пертрактаціі Куліш,

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconНародився лютого 1897 року в Архангороді. Народився лютого 1897 року в Архангороді
Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі. Навчання в підготовчому класі хлопець завершив із відмінними результатами...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року icon120 років від дня народження євгена филимоновича маланюка
Филимонович Маланюк народився 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconМоя девіза йти за віком І бути цілим чоловіком! З вірша-присвяти “Іванові Франкові”
...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconМикола вороний 1871 1938 “Будь ласка, батьку, зробіть з мене людину!”
...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconХерсонщині 70 років
Херсонської обласної державної адміністрації від 31 грудня 2013 року №625 «Про організацію та проведення Єдиного уроку «Херсонщині...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconУ вересні цього року Чернігівщина святкує 70-ту річницю свого визволення від окупантів. Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років завжди залишатиметься священною сторінкою історії нашої країни
Німецька окупація Чернігова тривала з 9 вересня 1941 по 21 вересня 1943 року, а області – із серпня 1941 року по жовтень
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconЖиттєвий шлях Габриеля Гарсіа Маркеса
Врачи фактически, приговорили его к смерти, отпустив на «устройство земных дел» не более года. Однако в прогнозы и диагнозы медиков...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconІмператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни
Хvі-го століття жінку, якої нація в той час зазнавала тяжкого упадку своєї державности. Основна руїна колись могутньої київської...
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconУкраїнська книжка року
«Проблеми художнього втілення дитячої психології в українській прозі 70-80-х років ХХ століття»
10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року iconПедагогічний стаж 49 років
Доскоч Ізидор Олексійович народився 14 травня 1940 року в м. Підгайці Тернопільської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка