11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі



Скачати 447,4 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.06.2017
Розмір447,4 Kb.
  1   2   3


Відділ освіти Рокитнянської райдержадміністрації

Методичний кабінет

Е.А. Бевза


Вивчення теми «Постмодернізм»

на уроках зарубіжної літератури в

11 класі

смт. Рокитне

2010
Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі: На допомогу вчителю зарубіжної літератури/ укладач Е.А. Бевза. Інформаційно–методичний збірник / – Рокитне: Рокитнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, 2010. – 45 с.

Рекомендовано до друку методичною радою методичного кабінету відділу освіти Рокитнянської райдержадміністрації (Протокол № 4 від 16березня 2010 р.)


Посібник містить методичні матеріали щодо підготовки і проведення уроків зарубіжної літератури в 11 класі по темі «Постмодернізм» та зразки розробок уроків з даної теми. Матеріали розроблено на основі чинної програми.

Запропоноване видання призначене для вчителів та учнів, з метою творчого використати його під час підготовки до уроків з даної теми.

Зміст



1

Передмова…………………………………………………………….

Основна частина…………………………………………………….

4

5

1.1

Філософсько-естетичні засади постмодернізму, становлення і сутність цього напрямку, основні риси постмодернізму ……….


5

1.2

Схрещення елементів класичної та масової літератури в романі «Запахи» Патріка Зюскінда………………………………..


12

1.3

Постмодерністська ситуація зникнення книги та ії автора в романі К. Рансмайра «Останній світ»……………………………


20

1.4

Йосип Олександрович Бродський - явище постмодерністської літератури. Життєвий і творчий шлях поета ……………………


27

1.5


Творчість Йосипа Бродського – зразок інтелектуально – постмодерністської лірики XX століття…………………………..


36




Використані джерела ………………………………………………..

44



Передмова

«Постмодернізм» є досить складною темою для вивчення на уроках зарубіжної літератури, викликає певні труднощі в розумінні складних художніх творів, вимагає певних історичних, філософських, літературних знань. Мета посібника – розкрити особливості постмодернізму як літературно-мистецького напряму, причини його появи у ході розвитку літературного процесу.

Розкриваючи причини появи постмодернізму в літературі, треба звернуть увагу на те, що після ІІ світової війни виникла криза ідей, зневіра у можливості будь-якої ідеї зробити світ кращим. Саме за доби постмодернізму відбувся перехід від тоталітарних режимів та ідеологічних війн до демократичного суспільства.

Посібник допоможе ознайомити з основними рисами поетики постмодернізму, такими, як: інтертекстуальність (створення свого тексту з чужих), колаж і монтаж («склеювання» різнорідних фрагментів), алюзія (натяки), пастіш (пародіювання), «гра з читачем», цитація, творення багатьох реальностей та інші. У виданні також розкрито поняття про постмодерністський роман,

Враховуючи те, що сучасний світ є складним, багатовимірним, вчитель при аналізі творів письменників–постмодерністів буде звертати увагу на виховання у читачів толерантності. Аналізуючи постмодерністські твори, вчитель має можливість вчити учнів вільно мислити, критично ставитись до колективних штампів, уникати сліпого служіння одній ідеї, уникати будь яких форм фанатизму. Це також є однієї з вимог нашої дійсності, нашого життя.

Посібник містить розробки уроків для 11 класу до теми «Постмодернізм» : з німецької літератури «Запахи» П. Зюскінда, з австрійської літератури «Останній світ» К. Рансмайра, з російської літератури лірика Й. Бродського.

Матеріали посібника допоможуть вчителю під час підготовки до уроків по темі «Постмодернізм».


Тема. Філософсько-естетичні засади постмодернізму, становлення і сутність цього напрямку, основні риси постмодернізму

Мета: дати загальне уявлення учням про постмодернізм, розглянути особливості постмодернізму, визначити причини його виникнення, засади та відмінність від модернізму, вдосконалювати навички конспектування лекційного матеріалу, виховувати інтерес до літературних надбань людства, любов до читання.

Обладнання: портрети письменників – пост модерністів, збірки художніх творів: Умберто Еко «Ім’я троянди», П. Зюскінд «Запахи», К. Рансмайр «Останній світ».

Тип уроку: урок - лекція

Хід уроку

Постмодернізм – «синтез повернення

до минулого і руху вперед»

Н. Маньковська

І. Підготовка учнів до сприйняття теми

Слово вчителя. Сьогодні ми познайомимося з постмодернізмом - світоглядно-мистецьким напрямом, що в останні десятиліття XX століття приходить на зміну модернізмові. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 році в роботі німецького філософа Рудольфа Панвінца «Криза європейської культури», але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а пізніше – у літературі, малярстві та музиці.

У літературі постмодернізм представлений творчістю відомих письменників У.Еко, К.Рансмайра, П.Зюскінда, М.Павича, Й.Бродського та інших (демонстрація портретів письменників та їх творів).



ІІ. Робота над темою

1.Слово вчителя

Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марності спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визначається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Однак існує і інша концепція постмодернізму як культури нового художнього змісту (Д. Барт), а зовсім не занепаду, вичерпності, коли вже все сказано, немає підґрунтя для виникнення нових оригінальних ідей.

Існує багато підходів у тлумаченні постмодернізму, є чимала кількість досліджень з теорії постмодернізму ( І. Ільїн, І. Скоропанова, Н. Маньковська, Д. Задонський, У. Еко, В. Страда, Т. Денисова та інші).

З кінця 70-х років постмодернізм поширюється в країнах Східної Європи, вступає в період своєї зрілості. Теоретиком – лідером цього періоду стає Ж. Дерріда.

Поструктуралісти (лінгвісти) досліджуючи феномен тоталітаризму і тотальної свідомості, оголосили боротьбу з тотальністю в усіх її видах. Вони не прийняли ті форми знання, які претендують на універсалізм, оволодіння абсолютною істинною. Звідси у постмодерністів «сумнівність істини». Як зазначав у своєму романі «Ім’я троянди» У. Еко, «має бути обов’язком кожного, хто любить людей - вчити сіяти самому істину, тому, що єдина тверда істина полягає в тому, що необхідно звільнятися від нездорової пристрасті до істини». Таким чином, постмодерністи сповідують принцип «сумніву» щодо всіх «позитивних істин», переконань. Сама безкінечність світу передбачає безкінечну кількість інтерпретацій. Постмодерністи відмовляються від догматизму, у них з’являється багатозначність, творче ставлення до традицій, рухливість, відкритість.

2. Робота у зошитах.

Постмодернізм – це явище, що означає «певний стан душі», який характеризується критично – іронічним поглядом на життя. Постмодернізм заявляє про нетривалість і тимчасовість існування будь яких ідей, істини, способів пояснення світу, про ілюзорність існування самої людини. Він виступає проти насильства над людиною як духовного, так і фізичного, прагне до розмивання кордонів між елітарним та масовим, спрямований на інтерактивні форми спілкування з людиною. Найважливішою рисою постмодернізму є сумнів.

Сумнів породжує маргінальність (судження, які виступають у протиріччя із загальноприйнятими).

За класичною естетикою художня література і художній текст відображають дійсність, реальність, наслідуючи її. Для постмодернізму наслідування реальності неможливо, оскільки він визначає не одну, а безліч реальностей, і йому властива лише «віртуальна реальність». Художній образ як основна категорія в класичній літературі замінена «симулякром». Симулякр – (від лат. Simylakrum) – зображення, подібність, видимість. Симулякр – це «псевдоріч», що замінює реальність шляхом симуляції, видає відсутність за присутність, стирає відмінність між реальним та уявним.

3.Слово вчителя.

Для прикладу можна взяти героя роману У.Еко «Ім’я троянди» Вільгельма Баскервільського. Автор створює його, орієнтуючись не на певну людину реального світу, а на штучну конструкцію двох існуючих в літературі образів: Шерлока Холмса Конан Дойла - знаменитого детектива – та Хорхе Луіса Борхеса – відомого письменника.

За допомогою симулякрів, тобто подоби моделі реального, створюється гіперреальний світ, відбувається заміна реального знаками реального. Таку гіперреальність ми називаємо віртуальністю, що означає злиття реального з гіперреальним.

Центральне місце посідає іронія та самоіронія. Іронія стає «радикальною, само досконалою грою…» (І. Хасан). Іронія, пародія, принцип гри – найбільш широко вживані прийоми постмодернізму. Іронія як гра з фактами, жанрами, стилями породжує велику кількість іронічних значень твору, тоді як модернізм шукав єдине, найостанніше, найсучасніше значення. На думку Еко, «відповідь постмодернізму модернізмові полягає у визнанні минулого: оскільки його не можна зруйнувати, його слід переглянути - іронічно, без наївності».

Відмовляючись від класичної системи естетичних цінностей, постмодернізм зробив зрушення у напрямку до більшої толерантності, виробив нові стосунки з масовою культурою. Масова культура має такі самі права у мистецтві постмодерністів, як і елітарна, висока. Організація тексту розрахована на елітарного та масового читача водночас. Це може бути рівень детектива, історичного, теологічного та філософського роману, що співіснують як єдиний сплав. Прикладом такого сплаву є роман У. Еко «Ім’я троянди». Серед жанрів маскультури найчастіше трапляються мелодрами, детективи, романи таємниць, еротичні романи. Мова маскультури, її різноманітні «сленги» надзвичайно приваблюють постмодерністів.

4. Робота у зошитах.

Наступна особливість постмодернізму – інтертекстуальність. За словником літературознавчих термінів інтертекстуальність полягає у відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії (натяки), ремінісценції, пародіювання.

5.Слово вчителя.

За Р. Бартом, «кожний текст є інтертекстом, інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш-менш знайомих формах: тексти попередньої культури та тексти наявної культури. Будь-який текст – це особлива нова тканина, зіткана з старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, фрагменти соціальних ідіом – усі вони поглинуті текстом і перемішані в ньому». Але «у жодному разі не слід тлумачити інтертекстуальність як нездатність створити щось своє, нове, оригінальне. Концепція інтертекстуальності відповіла на глибинний запит світової культури XX століття, з його явним чи неявним тяжінням до духовної інтеграції» (І.Ільїн).

Постмодерна свідомість кінця XX століття толерантно ставиться до різних культурних традицій, визначає цінність кожної з них, необхідність рівноправного діалогу різних культур. Ці принципи утворюють засади такого явища, як мультикультуралізм, що набуває дедалі більшого розмаху у розвинутих країнах світу.

Особливо яскраво ці тенденції виявляються у США. Якщо колись культурний розвиток цієї країни був спрямований на те, щоб численні нації і народності, які її населяли, пожертвували своєю самобутністю на користь єдиної американської нації, «розчинилися» в ній, то в останні десятиліття XX ст. широкої популярності набула протилежна точка зору, згідно з якою різні нації і народності мають розвивати свої традиції, зберігати власну самобутність.

Розглядаючи проблеми мультикультуралізму на прикладі цієї країни, українська дослідниця Н. Висоцька зауважує: «Багатство та складність культури США є похідним від постійної взаємодії двох начал – загальнонаціонального та етнічного, яке ґрунтується на протилежності до певної расової чи національної групи».

На сьогодні є надзвичайно важливим, щоб різні культури не протистояли б одна одній, а взаємодіяли та взаємозбагачувались.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список рис постмодернізму: культ незалежної особистості, потяг до архаїки, міфу, прагнення поєднати, взаємо доповнити істини багатьох націй, культур, релігій, філософій; бачення реального життя як театру абсурду; сюжети творів – це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети попередніх епох; переплетення різних стилів оповіді (високий і сентиментальний, натуралістичний, казковий, діловий тощо); присутність образу оповідача; іронічність та пародійність.

Одним із головних принципів постмодернізму є цитата, а для представників цього напряму характерним є цитатне мислення. Американський дослідник Б. Морріссент назвав постмодерністську прозу «цитатною літературою». Деякі твори постмодернізму перетворюються на книги-цитати. Так, роман французького письменника Жако Ріве «Панночки з А…» являє собою збірку 750 цитат з 408 авторів.

Ознакою постмодерністської літератури є так званий пастіш (від італ. pasbiccio - опера, складена з уривків інших опер, суміш, попурі, стилізація). Це специфічні варіанти пародії. Від пародії пастіш відрізняється тим, що нема що пародіювати, немає серйозного об’єкта, який можна піддати висміюванню. О.М. Фройденберг писала, що пародіюватися може тільки те, що «живе і святе». За доби постмодернізму ніщо не «живе», а тим більше не «святе». Пастіш розуміють як само пародіювання. Дуже часто зустрічається пастіш у ліриці Й. Бродського.

Мистецтво постмодернізму є фрагментарним, дискретним, електичним. Звідси така його ознака як колаж. У постмодерністському колажі різні фрагменти зібраних предметів залишаються незмінними, не об’єднаними в єдине ціле, кожен з них зберігає свою відокремленість.

6.Робота у зошитах.

Серед інших характеристик постмодернізму – невизначеність, театральність, карнавалізація, гібридизація жанрів, співтворчість читача.

Найпоширеними образами – метафорами постмодернізму є кентавр, карнавал, бібліотека, лабіринт, божевілля. Постмодернізм розвивається у жанрах фантастичної притчі, роману – сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально – філософського і соціально-політичного роману. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури.



ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Бесіда .


  • Що таке «постмодернізм»?

  • Назвіть авторів постмодерністських творів?

  • Поясніть значення слова «маргінальність», «симукляри», «гіперреальність»?

  • Як ви розумієте поняття «інтертекстуальність»?

  • Назвіть головні жанри літератури постмодернізму.

VІ.Домашнє завдання.

Підготувати відповіді на запитання.



  • Що таке «постмодернізм»?

  • Поясніть значення слова «маргінальність», «симукляри», «гіперреальність»?

  • Назвіть головні жанри літератури постмодернізму.

Випереджальне завдання: прочитати постмодерністській твір П. Зюскінда «Запахи».

Тема. Схрещення елементів класичної та масової літератури в романі «Запахи» Патріка Зюскінда.

Мета: розкрити проблематику роману «Запахи» П.Зюскінда, смисл центральної метафори, проаналізувати образ Гренуя, розвінчати міф про можливості митця і мистецтва, показати співвідношення краси і зла у романі, довести, що твір «Запахи» належить до постмодерністської прози XX ст.

Обладнання: портрет П.Зюскінда, ілюстрації до роману «Запахи» П.Зюскінда.

Тип уроку: урок – аналіз твору

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя. На уроці ми будемо аналізувати один із резонансних постмодерністських творів – роману П. Зюскінда «Запахи». Цей твір мав великій успіх серед читачів, був перекладений 33 мовами світу.

Патрік Зюскінд (нар. У 1949 р.) сучасний німецький письменник, прозаїк і драматург. Інтереси П. Зюскінда різнобічні: історія, спорт, бізнес, написання сценаріїв. Патрік Зюскінд не любить спілкуватися з літературознавцями, майже ніколи не з’являється на екранах телевізорів і принципово уникає інтерв’ю. Патрік Зюскінд є автором повісті «Голубка», «Контрабас», гостросюжетного детективу «Аромати» («Парфумер»). Останній твір зробив автора знаменитим. Існують різні переклади назви цього твору: «Парфумер», «Запахи», «Пахощі», «Аромати». Але різні варіанти перекладу мають одну тему – тему запаху.

Починаючи з давніх часів запахи мали неабияке значення в житті людства. Давні люди вірили, що благовонія рятують від злих духів, приносять здоров’я, красу. «Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма пахощами, ти джерело садкове, криниця живої води» - так співав цар Соломон про свою кохану. Давні греки за допомогою ароматичних масел лікували навіть хвороби серця. В ХVІ ст. технологія виготовлення парфумів починає приносити великі прибутки італійцям, а пізніше і французам.

Благовонію завжди протистояв сморід. Рів на окраїні Єрусалима, який служив звалищем бруду й іменувався Геєною, привертав увагу пророків, Христа і апостолів. Вони зробили його символом Пекла. Сморід, запахи крові, бруду і гною є частинами картини «Пекла» в «Божественній комедії» Данте Аліг»єрі

ІІ. Бесіда за запитаннями.


  • Які асоціації виникають у вас зі словом «аромати»? ( квіти, весна, літо, краса, тепло, свято, добро).

  • А які асоціації викликає у вас слово «сморід»? ( хвороба, смерть, труп, зло, ненависть, бруд).

В усіх нас закладено те, що в психоаналітиці називають сферою Еросу і Танатосу. Запахи сфери Еросу пов’язані з відчуттям любові, творчої сили, пізнання краси і добра. Запахи сфери Танатосу – з відчуттям смерті, помсти, небезпеки.

- Коли відбувається дія роману і чому в цей час?( Дія роману відбувається у XVІІІ столітті, яке увійшло в історію як доба Просвітництва, доба Вольтера, Дідро, Руссо.)

- Що ми дізнаємося з роману про Гренуя?

ІІІ. Робота над темою уроку.

1. Повідомлення учня.

Гренуй народився у смердючому місці Парижа – на базарі. Його мати торгувала рибою, коли почалися перейми. Народивши дитину, жінка знепритомніла. Дитина закричала. Крик почули люди, і це врятувало їй життя, бо усіх попередніх дітей Гренуєва мати вбивала. Після цього починається понсвірення по людях і притулках: годувальниці відмовляються від нього, бо він не пахне, а патер Терр'є , який взяв Гренуя на виховання, жахнувся, коли дитина почала «пронюхувати його, проникаючи усередину, у самий глиб», також поспішив його позбутися. У притулку вижив, хоча його цуралися й уникали, хоча у вигляді хлопчика «не було нічого страхітливого». Його феноменальний нюх названо джерелом зла і засуджено. Герой має ім’я Жан Батист. Гренуй – жаба. Ім’я Жан походить від біблійного Іоанна, що означає «благодать Божа». Батист має значення – «хрещений». Наш герой має християнське ім’я. Так само звали Мольєра, якого церква спочатку збиралась спалити, а потім заборонила ховати із християнами. Християнське ім’я, католицька церква, яка опікує сиріт, любов до ближнього як основа християнської моралі. Гренуй ні жодного разу не відчув цієї любові. Автор хоче підкреслити зовнішню наявність християнських цінностей і їх внутрішню відсутність. Це авторська іронія, посмішка над людством є ознакою постмодерністського твору.

2.Читання цитатної схеми життєвого шляху Гренуя (заздалегідь підготовлені учнями).



Мати Гренуя: «Кинути ублюдка здихати з голоду».

Патер Терр'є: «Геть від цього диявола».

Годувальниця Жанна Бюссі: «На мене цей малюк наводить жах».

Опікунка сиріт мадам Гайяр: «Їй стало моторошно».

Парфумер Бальдіні: «Його можна виснажити до дна, як золотого вислюка».

Шкіряний майстер Грімаль: «Поводився з ним як з корисною домашньою твариною».

Парфумер Доменік Дрюо: «Вважав його закінченим довбуром».

Висновок. Гренуй ріс серед ворожого оточення. Феноменальна обдарованість Гренуя – відчуття запаху, сприйняття світу через запахи. Цю феноменальну обдарованість не розумів і не сприймав, а іноді навіть використовував оточуючий світ.

Головною причиною трагічного існування геніальної особистості в реальному світі є те, що її оточують «люди користі», однорідна безлика маса, яка сприймає генія як чужинця і ставиться до нього вороже.

Люди, які спілкувались із справжнім генієм, цього абсолютно не розуміли. Мадам Гайар відправила дев’ятирічного Гренуя до шкіряної майстерні, як тільки побачила, що він може знайти нюхом старанно захований гаманець. Ремісник Грімаль бачив у Гренуї тільки покірливого і дуже витривалого робітника, який пережив навіть смертельно небезпечну сибірку. Для маркіза Еспінасса здичавіла людина була лише «піддослідним кроликом».

3. Повідомлення учня

Пошуки досконалості Гренуя.

Коли Гренуй вийшов з майстерні ремісника Грі маля, він попав у найбільший у світі заповідник запахів – Париж. Він намагається опанувати «всіма запахами, які міг запропонувати йому світ». Незабаром Гренуй натрапляє на аромат, який точився від дівчини і який він відчув як ключ до всіх інших запахів, і розуміє, що якщо він не оволодіє цим запахом, «його життя буде позбавлено будь – якого сенсу». Таким чином, керуючись бажанням привласнити досконалий запах, він душить дівчину і безкарно насолоджується її ароматом. Перша спроба оволодіння абсолютним запахом закінчується знищенням життя.

Доля зводить Гренуя з парфумером Бальдіні, який мав знання і досвід, володів парфумерними технологіями. Бальдіні вважав себе доброчесним християнином, він справно навідувався до церкви, постійно згадував Боже ім’я і суворо засуджував «усіх цих дідро, даламберів, вольтерів і руссо».

За вимогами християнської етики він повинен був схилити голову перед талантом Гренуя, який створив такі оригінальні композиції, що фірма Балдіні стрімко піднялась до загальноєвропейської слави. Але Бальдіні ховав Гренуя за закритими дверима своєї майстерні, а феноменальні формули, які ця людина створювала, вважав своїми власними. Наживши на таланті Гренуя статки, славу і шану, Бальдіні відпустив його до Грасу з 25 франками в кишені. «Примітивний грабіжник запахів» Дрюо використовував Гренуя, як і інші. Гренуй абсолютно не намагався захиститися, йому було байдуже, його душа не потребувала нічого. Такі категорії як життя і смерть, любов і ненависть, добро і зло не існували в його душі. Дрюо вважав Гренуя «закінченим дурнем».

Як висновок, Гренуй не міг більше залишатися серед потворного товариства людей і змушений був усамітнитися і сім років жив відлюдником. Описуючи страждання, які переживає Гренуй, автор натякає і на причину їх – це суцільна бездуховність людей, для яких існують тільки гроші. Такі умови могли породити тільки монстра.

4. Повідомлення учня.

Бажання позбутися товариства людей приводить його у безлюдну місцевість, на вершину вулкану Плон – дю – Канталь, де він знаходить вузьку штольню всередині гори і, відчуваючи внутрішнє задоволення, залишається там на самоті.

Проживши на самоті сім років, Гренуй і до смерті залишився б у своєму притулку, але сталося те, що зруйнувало його світ. Коли він насолоджувався владою над своїм світом, відбулася катастрофа: це був смердючий болотний туман, який піднімався з глибини його душі, і цей туман був його запахом «жахливим було те, що Гренуй, хоча і знав, що це його запах, не міг його винести. Повністю потопаючи у самому собі, він не міг себе нюхати».

Страх власного запаху виганяє Гренуя з його сховища, та в цей момент він зустрічається з маркізом – філософом Тайадом – Еспінассом, який переймається проблемою створення флюїду смерті, точніше, пошуком способу залишитися завжди молодим.

Перебування у маркіза навчило Гренуя виготовляти парфуми, що дозволяли йому мати той чи інший людський запах, а під прикриттям цієї маски Гренуй міг існувати у суспільстві. Маска повинна була змусити людей полюбити його, і таким чином він міг підкорити світ шляхом привласнення чужого запаху.

ІV. Бесіда за запитаннями.

- Як розкривається детективна інтрига в романі?(Гренуй залишає маркіза і прямує в місто парфумерів Грас. Там він навчається добувати аромат з квітів, а потім пробує видобувати його з живих істот, аби привласнити собі їхній запах. Головним завданням Гренуя є оволодіння ароматами, притаманними молоденьким незайманим дівчаткам. Та їх треба вбивати, тому що вони не хочуть добровільно віддавати свій запах, який Гренуй прагне увічнити у парфумах, аби вони стали його запахом. Збираючи досконалі аромати дівчат, він убиває 25 красунь. Зюскінд ігнорує закони детективного жанру, тому що в «Запахах» відомі і вбивця, і його жертви, і мотиви злочину. Незабаром після вбивства графської красуні Лаури Антуан Ріші Гренуя було заарештовано. Відбувся суд, і Гренуй отримав вирок смерті.)



- Що сталося під час страти і після неї? (День страти обернувся на його тріумф. Кілька крапель магічних парфумів змушують юрбу, яка зібралася роздерти Гренуя, не тільки виправдати, а й схилитися перед вбивцею! Кожному він уявляється тим ідеалом, який був у свідомості кожного. «Людина в голубій куртці постала перед усіма найчудовішою, найпривабливішою і найдосконалішою істотою, яку вони могли тільки собі уявити.Страта злочинця перетворюється у вакханалію. І навіть батько Лаури обіймає вбивцю доньки. Ніхто не може протиставитися абсолютному аромату Гренуєвих парфумів.Але що ця влада над світом, коли Гренуй не має і не може мати власного запаху. Він може вселити любов до себе, але він знає, що це любов не до нього, як до людини – це - любов до чарівного аромату, яким він скористався. А він не може викликати навіть ненависті до себе, настільки його особистість захована під чужим ароматом.З Грасу Гренуй іде за флаконом парфумів, які можуть дати йому владу над усім світом, і з відчуттям, що його життя не має ніякого сенсу. Дочекавшись темряви, він з’являється на цвинтарі, обприскавши себе магічними духами перед розбійниками, і ті розривають Гренуя на шматки і з’їдають його, дивуючись після цього нападу з власного канібалізму.)

- Чому тріумф генія обертається на його поразку? (Образом Гренуя П. Зюскінд узявся довести, що геній і злочин – речі сумісні. Він підводить читача до думки про те, що сила генія може бути творчою, або руйнівною залежно від того, що супроводжує його – любов чи ненависть. Якщо геній обирає шлях зла, безмірна сила його таланту знищує його самого й не залишає нічого корисного для світу.



В образі Гренуя П. Зюскінд зобразив художника, митця XX ст., який перебуває у захопленні від свого генія і бажає владарювати світом. Це особливий тип мислення героя, який ідеєю свого життя обирає мрію створити досконалість, але при цьому переступити через «людяність»).

V. Підбиття підсумків уроку.

Слово вчителя. Роман П. Зюскінда «Запахи» - постмодерністський твір.

Критики назвали роман «Запахи» геніальною компіляцією. У творі можна знайти відгомін багатьох інших, дуже різних художніх творів, пародій на різні стилі, мотиви, образи. Гра з «чужими» текстами – невід’ємна складова роману П. Зюскінда. Події роману відбуваються у Франції за часів Просвітництва. Згідно з класичними традиціями літератури, автор подає характеристику історичної доби, «реалістично» і «натуралістично» змальовує Париж, його мешканців, докладно розповідає історію походження героя. Проте вже від початку твору читач відчуває, що автор пропонує певну «гру». Перша асоціація Жан – Батіст Гренуй – Жан Батіст Мольєр. Про це вже було сказано на початку уроку.

Історія виховання Гренуя нагадує історії, описані в романах Ч. Діккенса (герой – байстрюк – сирота, дитинство в притулку, знущання у підмайстернях тощо). Сам образ Гренуя викликає асоціації з «малюком Цахесом» Гофмана. Він такий же потворний, але завдяки силі свого мистецтва викликає любов своїх жертв.

Також характерним для твору є пошуки інтертекстуальності. Автор віддзеркалює ключові образи, ідеї, мотиви, проблеми загальновідомих творів класиків: Достоєвського «Злочин і кара», Стендаля «Червоне і чорне», О. Уайльда «Портрет Доріана Грея», Ф. Ніцше, Д. Мережковського, Маркеса та інших.

Використовуючи літературно-філософські джерела створення роману, автор розвінчує ідею фанатизму і тоталітаризму в будь-яких проявах.

Крім того, в романі присутня пронизлива іронія, самоіронія, цитація, компіляція масової культури й класичної, «харизматичний» герой, багатовимірність часу і простору, «гра з читачем» навіть у назві роману «Запахи» (справжнє приховане), жанрова невизначеність, наявність інтриги, жаху. Постмодерністський твір П. Зюскінда «Запахи» пропонує не тільки переглянути усталений погляд на митця як на творця прекрасного, а й попереджає про небезпеку, яка приховується у розриві з природою і культурою, у насильстві та зневазі до них.

VІ. Домашнє завдання.

Підготувати відповіді на запитання (по групах).



  1. Чи можна вважати твір П. Зюскінда «Запахи» злободенним для нашого часу?

  2. Навести приклади з життя, які доводять, що «геній і злодійство – сумісні».



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconМетодика вивчення монографічної теми на уроках зарубіжної літератури старших класах
Тема: методика вивчення монографічної теми на уроках зарубіжної літератури старших класах
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconМетодика роботи з художнім текстом на уроках географії у класі (з досвіду роботи) 201 зміст
Методи та прийоми використання творів світової літератури на уроках географії у 7 класі
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconПідволочиська зош І-ІІІ ступенів Вчителеві на пораду Форми проведення перевірки І закріплення знань на уроках світової літератури у 9 класі Підготувала: Добрунова М. А., Вчитель світової літератури
Форми проведення перевірки І закріплення знань на уроках світової літератури у 9 класі
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconУрок зарубіжної літератури в 6 класі
Підготували: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель російської мови та зарубіжної літератури, І гурська Раїса Леонтіївна, вчитель української...
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconУроках зарубіжної літератури "Освітня галузь "мови і літератури"
Застосування кросвордів для перевірки знань учнів на уроках зарубіжної літератури
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconІнтерактивні ігри на уроках зарубіжної літератури
...
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі icon«Інтерактивні ігри на уроках зарубіжної літератури»
...
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconУрок української літератури у 8 класі з теми «Національна драма»

11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconМетодичні рекомендації щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009-2010 навчальному році лист мон
Методичні рекомендації щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009–2010 навчальному році
11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі iconКонспект уроку в 6-му класі вчителя зарубіжної літератури нвк №3
Добрий день, любі діти. Я рада новій зустрічі з вами. Бажаю вам успіхів у вивченні нової теми, нових творчих злетів. А зараз покладіть...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка