№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського



Сторінка2/6
Дата конвертації17.04.2017
Розмір2.27 Mb.
1   2   3   4   5   6
, окрім такоі, що тоді самому-ж тіранові гірш буде, що він же сам тоді
скорше згине. (Ксенофонт, Спомини, III, 9, 10—13). Так в політичних
думках знаменитого мораліста не було власне політичного, констітуційного
елементу.

**) Киропедія, VIII, 1, 40. Ми побачимо далі, що „лєгітімна" мо-
нархія—це уряд пізнішого часу, і власне більше західний, ніж східний. З по-
воду Ксенофонтового твору про тіранію, написаного, як розмова між поетом
Сімонідом і сіракузським тіраном Пероном, ми завважаємо, що грецька
історія робить звичайно вражіння переважно республіканськоі, між иншим
через те, що в ній звичайно виставляють на перший план Спарту і Афини,
тоді як у Сіракузах тіранія була майже постійною формою уряду, Сіракузи
ж теж грали важну ролю в грецькому світі, політичну і культурну.




— 18 —

розумного, спосібного до науки, памятливого, сміливого, вели-
кодушного тірана" *).

Тим часом, як найвидніші грецькі учителі так оддалялись


у своіх ідеалах од демократіі і навіть од республіки, життя
поставило перед Греками ще нову справу: національну одно-
стайність. Ні Афини, ні Спарта, ні Фиви, котрі по черзі здо-
бували собі перевагу і проводирство (гегемонію) серед грецьких
громад, не були в силах установити ту одностайність. Тим ча-
сом та одностайність була потрібна в имья багатьох матеріяль-
них і моральних інтересів в самій європейській Греціі, а окрім
того розселення греків по берегах Середземного моря і навіть
в середині Єгипту і Азіі і конкуренція іх з фінікіянами підні-
мали справу ще про ширшу політичну спілку. Після невдачі
попередніх проб гегемоніі серед грецьких громад, замір звести
греків до одностайности виявили погречені чужинці (варвари),
царі Македоніі, Пилип і Олександер, і на перших порах ім це
й удалося. Не всі греки були раді такій на-пів-варварській і
царській гегемоніі, але були між грецькими вчителями такі,
котрі привітали іі, хоч і не зрікались зовсім привичного респу-
бліканського уряду в рідних ім громадах. Так афинський про-
мовець (оратор) Ісократ в листі до Пилипа радить йому „встано-
вить між греками згоду, а воювати з варварами". Афинський
промовець змагається так виложити спосіб поступування маке-
донського царя з ріжними народами, його підданими: він му-
сить „грекам добродійствувати, над македонянами царювати
(по царському, а не по тіранському, додає Ісократ), а над вар-
варами господарювати". (Ісократ, Пилип, 16, 154, 155). На ділі
важко було вдержати такі тонкі одміни, і вже Олександер
Великий почав брати собі вид і звички азіятського деспота,
котрих в прінціпі, як ми бачили, не одкидав і Ксенофонт.
Грецькі держави, основані після Олександра В. в Єгипті і в
Азіі, були вже чистими деспотіями і мусили впливати своєю
політичною формою на весь грецький світ.

Македонсько-царська гегемонія була зрештою дуже по-


верхова, побічна проява в самій Греціі і через те там не могла
держатись міцно. Окрім того, греки занадто вже привикли до
республік, а багато грецьких громад і до демократіі, щоб зрек-
тись зовсім цих форм уряду. Через це новий період тіранів у
Греціі (перший період може бути вложений у роки 650—500,
другий в р. 350—150 до Р. Хр.) був там добою завзятого вза-
ємного вибивання ріжних громадських елєментів. А в той же

*) П л а т о н, Закони, ІІІ, 709—710. Звісно, що учені не згоджуються
в справі, чи дійсно твори, „Держава афинян" і „Держава лакеде-
монців" написані Ксенофонтом, а „Політик" і „Закони" Платоном.
Та для нас тут важна не справа особистого авторства цих творів, а ті думки,
котрі в іх виложені, і котрі ходили під тим чи иншим іменем.




— 19 —

час поєднання греків на основі республіканській не могло
виробитись не тільки з побічних причин, а і через те, що
інтелігенція грецька, як ми бачили, оддалилась од республі-
канського ідеалу за для ідей абсолютного морального совер-
шенства.

В період македонський грецька думка пробувала стати


на більш позітівну точку при обсуджуванню справи форм дер-
жавних, на точку відносно-історичну, котра одна тільки й може
бути признана за політичну. Цей замір видно в Політиці
Арістотеля і в VI книзі історичноі праці П о л і б і я. Але
Арістотель власне ухилився од обміркування справи політичного
ідеалу, а дав переважно класіфікацію відомих йому форм дер-
жавних, поділивши іх на три правильні: царство (βασιλεία),
аристрокатія і політія(πολιτεία, поміркована демократія) і три неправильні: тіранія, олігархія і демократія. Коли
в новій Європі Політика Арістотеля вважалась джерелом лібе-
рально-демократичних думок, то більше через звод історично-
політичного матеріялу, ніж через свої думки.

Полібій власне розложив Арістотелевих шість статич-


них видів уряду в дінамічному, історичному порядку, показав,
як царство (котре Полібій вважа перше за виборне, а далі
за наслідственне) переходить в тіранію, як утиски тіраніі
викликають аристократичний переворот, як аристократія
переходить в о л і г а р х і ю, як ця остання викликає демокра-
тію, котра потім переходить в охлократію (пануванняюрби, черні), а ця дає на останку привід до появи знов пана і мо-
нарха (δεσπότης χαί μόναρχος). „Такий каже Полібій, круг урядів,
природний порядок, по котрому вони міняються і знов вер-
таються до початкового уряду".

Спинити такий кругохід і вдержати вільність (ẻλευϑεριή)


пощастило з грецьких громад, по думці Полібія, тільки дер-
жаві Лікурга, котрий злив у одно елєменти монархіі, аристо-
кратіі. Але ще мудріший з цього погляду, по думці того зна-
менитого грека історика, державний уряд Риму, котрого геге-
монію над вселенною (οἰχουμένη) Полібій радить одверто приз-
нати своїм землякам.

Поки що ми не будемо розбірати думок Полібія про


римську державу, а вкажемо тільки на те, що й цей найро-
зумніший із древніх істориків не доглядів, що форми римськоі
республіки були так само, як і форми грецьких республік при-
лагоджені тільки для держави городськоі, а зовсім не для на-
ціональноі, а тим менше для інтернаціональноі.

Писана історія показує нам з самого початку Рим, як мо-


нархію, з царями виборними і дожиттьовими. Мабуть це не
найстарша форма, перед котрою мусила бути монархія героічно-
дінастична, подібна до тих, які ми бачимо в гомерівській Гре-
ціі. В усякім разі писана історія росказує нам, як в кінці VI в.
до Р. Хр. римська монархія була замінена республікою аристо-




— 20 —

кратичною, котра потім приблизилась до демократіі. Тільки ж
не вважаючи на те, що в Римі досить довго істнувала респу-
бліка досить демократична, література римська не дає нам при-
кладів такоі республіканськоі свідомости і взагалі таких полі-
тичних писаннів, які бачимо в літературі грецькій. Єдине римське
писання, котре можна поставити поряд з згаданими грецьки-
ми, це розмова Ціцерона про Державу (De Republicа),
котра на жаль дійшла до нас не цілою, як і багато власне
найліпших історичних писаннів грецьких і римських (як Політика
Арістотеля, Історія Полібія, писання Таціта і др.)—ознака, що
древня публіка не дуже то ними цікавилась.

Писання Ціцерона є власне викладом думок Полібія про


римську державу, з тою одміною, що ідеалом для Ціцерона
являється все таки монархія, подібна до тієі, про яку марив автор
твору про закони, котрий приписується Платонові. Через те
Ціцерон оступається і за римську історичну монархію, кажу-
чи, що злочини останнього царя не можуть вменшувати гар-
них боків усього монархічного ладу *).

Тут ми завважаємо, що напроти думок Полібія і Ціцеро-


на в римськім державнім ладі по вигнанню царів пере-
важав аристократичний елємент—сенат, на склад котрого на-
род ніколи не мав прямого впливу. В одміну од ради (βουλή)
афинськоі і навіть сенату спартанського (γερουσία), сенат римський
ніколи не був виборною колегією: сенаторів з початку настанов-
вляли царі, потім консули, опісля цензори. Народний вибір
впливав на склад сенату тільки почасти і посередно після за-
кону 325 р. до P. Хр. (lex Ovinia), по котрому виборні
вищі урядники, як консули, претори і курулські еділи обовяз-
ково становились сенаторами. Але самодержавні в свойому
крузі і нікому не одповідаючі цензори могли виключити всякого
з списку сенаторів, котрий робився раз у 5 років. Це цен-
зорське самодержавство, вкупі з другими подібними до його, пе-
рейшло з часів Сулли на ріжних імператорів, од котрих став
зовсім залежати склад сенату. Нам відомий склад сенату в
179 р. до Р. Хр., в часах найбільшого демократизму римськоі
держави. Тоді на 304 сенаторів аристократія (патріціянська і
плебейська) мала своіх 179 членів, між котрими одна патрі-
ціянська родина Корнеліів мала 23 сенаторів (Willems, Le
senat romain sous la rѐpublique). Як мало демократичного елє-
менту могло внести в сенат те, що в нім мусили сидіти бувші

*) Див. особливо кн. II. Ціцерон переклада слово тіран словом do-
minus, сінонімом грецького δεσπότεης, одрізняючи його од слова царь-r е х.
Більше республіканського духу видно в словах, котрі Салюстій, вклада
в уста Мемія: „робити все що схочеться, без страху кари, значить бути ца-
рем." (Nam impune quaelibet facerе, id est regem esse. Bell.
Jug. XXXI.). Нема що шукати цих слів у нових російських виданнях Салюстія,
бо слова ці там теперь викидають.




— 21 —

вибрані народом вищі урядники, видно з того, що в найде-
мократичнішу добу римськоі історіі, од р. 300 до 150 до Р. Хр.,
306 консулів узяті були всього з 67 родин, між котрими 9 ро-
дин дало 160 консулів.

Полібій помилився також, вбачаючи монархичний елємент


римськоі республіки в консулах. Консули були власне урядни-
ками виконуючоі власти, цілком республіканськими, котрих
вибірав народній збір, а контролював сенат. Монархичний елє-
мент в римській республіці був у діктаторах, котрих назнача-
ли консули по постанові сенату, в цензорах, а особливо в
трібунах плебейських, хоч і як чудним може це здатись на
перший погляд. Трібуни плебейські були власне не стільки
констітуційною уступкою патріціів плебсові (в роді тих, які ми
бачимо в Афинах, починаючи од реформи Солона), скільки ви-
круткою аристократіі, котра, вдержуючи в цілости основи ари-
стократичноі констітуціі, давала плебеям урядників, котрі могли
в окремих випадках спиняти іі пекучі прояви, при чому пока-
залось, уже в часи Гракхів, що аристократія могла знайти се-
ред самодержавних трібунів опору для того, щоб спини-
ти заходи на користь демосу. З часів Сулли і Цезарів римська
монархія виробилась через надавання певним особам до смерти
або на довгий час власти діктаторськоі і трибунськоі, а також
цензорськоі, котра впливала на склад сенату. Напроти надіям
Полібія і Ціцерона вільність стала менше забезпеченою в муд-
рій римській державі, ніж в Афинах, де демос придбав собі
славу легкодушного*). До такого ж наслідку привела про-
славлена мудрість римська і в справі відносин Риму до під-
даних йому краів.

Вже в II в. до Р. Хр. римська держава показувала з себе


чудну появу: городська республіка правила, як деспот, вели-
кою краіною, котру вже Полібій звав більшою частиною все-
ленноі. По середині між властивими провінціями, котрі
управлялись римськими чиновниками і Римом-республікою
стояли союзники латинські і італіянські, котрі задержали
внутрішню автономію з порядками, подібними до римськоі ре-
спубліки, але котрі були піддані Римові в усіх справах внішньоі
політики і були беззахистні проти насильства римських чинов-
ників, або навіть усякого знатного римлянина. Союзники, котрі
належали до націй; або зовсім однакових з римською, або
близьких до неі, перші забажали зрівняння прав своіх, цівіль-
них і політичних, з правами римлян. Римляни не хотіли всту-

*) Уже Грот в своій історіі Греціі завважив, що Афини менше мали
політичних заколотів і переворотів після вигнання тірана Гіппія, ніж яка
друга стара громада. Тим часом римська республіка постійно тряслась од
страху, коли б хто не поновив царства і беззаконно в бивала дійсних, чи ви-
думаних претендентів на царство: пригадаймо історію Спурія Кассія, децем-
віра Аппія Клавдія, Сп. Мелія, Манлія Капітолійського, двох Гракхів.




— 22 —

пити, і справа дійшла до союзницькоі війни 90—88 p.p.
до Р. Хр.

Це була рішуча хвиля в історіі підданоі Римові вселен-


ноі. Коли б зрівняння прав союзників і римлян сталось при
впорядкуванню федератівних відносин, то зложилась би була
невидана досі велика всеіталіянська федерально-республікансь-
ка держава, на взірець котроі опісля впорядкувались би і від-
носини до неі провинціі,—і в історіі рано показався б приклад
величезноі держави, римськоі вселенноі (orbis roma-
n u s) рівноправноі і вільноі. На жаль, ми мало знаємо про по-
рядок, котрий дали собі союзники, повставші проти Риму.
Древні історики, заняті майже виключно оповіданнями про
пригоди вояцькі, не спинялись над такими справами. Тільки ж
все таки ми знаємо, що повставші проти Риму, союзники зва-
ли себе Італією і мали федеральний сенат в Корфініумі.*)
В цьому сенатові, про спосіб вибору членів котрого ми зреш-
тою нічого не знаємо, була вся сила конфедераціі, хоч істну-
вання подібноі делегаціі і не було зовсім новиною в старім
світі. Коли б цей сенат удержався, то ми мали б в ньому міц-
ний початок всеіталіянського представительного пра-
вління.

Тільки ж римський сенат ні защо не хотів допускати в


свою середину федератівного представительства. Він згодився
тільки на уступку, котра зовсім подібна до тієі, яка була зро-
блена плебаям, коли встановлено трібунат,—це б то союзни-
кам, котрі зостались вірними Римові, або потім одпали од
Італіі, була дана рівність цівільних прав з римлянами, а що до
прав політичних, то ніякого представительства в сенаті римсь-
кім ім не давалось, а всі італійці були допущені тільки у на-
родню раду в Римі, з тим, що вони були вписані в 8 або
10 нових тріб, котрі мали подавати голос після 38 старих,
римських тріб, це б то тоді, коли власне справа бувала вже
порішеною.

Окрім політичноі несправедливости, така постанова мала


в собі і політичний абсурд, бо допущення всіх вільних італіян-
ців у народню раду на тіснім римськім форумі, це б то повер-
тання всієі Італіі в один город Рим, могло привести тільки до
того, що римська народня рада стратила всякий порядок і
змисл. Це спершу дало тим більшу перевагу сенатові в про-
воді державних справ, але скоро виявилось, що невпорядко-
вані народні маси вкупі з військом стали підпорою для вся-
ких претендентів на діктатуру, на монархичне самодержавство.
Сенат не мав сили противитись тим претендентам і навіть сам

*) Д і о д о р С і ц і л., Бібліотека, XXXVII, 2. Рисунки цікавих мо-
нет з написом Italia див. у Vanucci, Storia dell' Italia Anticca, II,
171—176.




— 23 —

перший освятив початок новоі монархіі в Римі, признавши за
Суллою тітул імператора, даний йому військом, і встано-
вивши для його дожиттьову діктатуру, котра мусила служити
інтересам аристократіі. Монархичне самодержавство встанови-
лось міцно вже в часи панування родини Цезарів. Вже Тібе-
рій скасував позбавлену всякоі раціі народню раду, перенісши
іі функціі в сенат. В цей сенат римські самодержці стали вво-
дити і італіянців, а потім і провінціялів, між иншим і для то-
го, щоб ослабити в сенаті республіканську опозіцію. Це було
добре для росширення в римському світі думок про цівільну
рівність прав між римлянами, італіянцями, провінціялами, але
з політичного боку добивало останки республіканських споми-
нів серед вищоі верстви римськоі людности.

З того часу римська держава поступала наперед в справі


росширення цівільних прав провінціялів, котрим імператори
давали права римських горожан, аж поки при одному з най-
гірших імператорів, Каракаллі (211—217), не завершилась одна
з найважніших подій в історіі, це б то: римське право горо-
жанства було дано всім вільним (не рабам) мешканцям римсь-
коі держави. Ця велика подія навіть мало звернула на себе
увагу сучасних римлян (сучасні римські писателі не зволили
навіть дати нам скільки небудь точних звісток про неі), але в
пізнішу добу (в V ст.) наслідки іі прекрасно були показані в
словах поета Рутілія, звернутих до Риму:

Fecisti patriam diversis gentibus unam:

Urbem fecisti, quae prius orbis erat.

Ти виробив спільну батьківщину для ріжних народів,

Ти зробив городом те, що було перше вселенною—

і в словах Клавдіяна: Рим „дав спільне имья для роду люд-


ського" (Humanum genus communi nomine fecit.).

Тільки ж цей поступ в цівільній, горожанській рівности,


котрий становить головний змисл і славу історіі Риму в усьому
світі, ішов фатально, од часів невдачі італійськоі федераціі,
поряд з регресом в справі політичноі вільности. Окрім чисто
політичних причин, цьому помагав і дальший розвиток філо-
софськоі думки греко-латинськоі в тім напрямку, котрий ми
вже схарактерізували вище, обговорюючи грецьку філософію
до тих часів, коли вона була перенесена в світ латинський.
Абсолютно моралістичний світогляд розвивався далі в цій фі-
лософіі, вкупі з початком космополітизму, або гуманізму. Але
позаяк світ, вселенна, людність тоді ще менше, ніж тепер, бу-
ла політичною, організованою громадою, то цей космополітизм
приводив тільки до індіферентізму (байдужности) до власне
політичного життя в дійсних громадах. Сенека казав: „Ми об-
німаємо духом дві громади (respublicas): одну велику і дійсно
спільну (publlcam), в котру входять і боги, і люди, а другу, до




— 24 —

котроі зачислив нас випадок нарождення,—і через це мудрець,
навіть коли б він вийшов з своєі громади, то може, залишив-
ши один куток, перейти в другу і ліпшу". З такими думками
і маючи ідеалом саме поліпшення особисто-моральне, Сенека
дивується, як Катон Молодший міг не пережити кінця респуб-
ліки в Римі (De Otio sapientis, VI, 1; Epistolae, 68, 2, 71).

Це значило проповідувати політичну байдужість. В гро-


мадському життю космополітизм філософіі римського періоду
безперечно впливав на розширення горожанськоі рівности і на
засуд рабства, бо космополітизм філософів, як Сенека, Епіктет
і др. навчав, що і раби, і пани рівні по природі. В цьому з
філософами стали згоджуватись і юристи, як Флоренціян, Уль-
піян, котрі говорили, що рабство єсть установа права народ-
ного, а не природного. Тільки ж абсолютно-моралістичний
світогляд перешкоджав філософам домагатись навіть увільнен-
ня рабів у громаді. Епіктет, хоч сам був рабом, говорить що
„дійсні раби це ті, хто вважа побічні для душі речі за добро,
а дійсні вільні люди це ті, котрі не залежать од таких по-
бічних річей; вони вільні навіть тоді, коли тіло знаходиться
під властю другого. Ось де єдина дорога, котра веде до віль-
ности"*).

Учителі христіянські зовсім перенялись подібними думками


і провели іх ще далі. Будучи провінціялами, переважно азіят-
цями і африканцями, вони зовсім були чужі споминам старих
республік Греціі і Італіі, а в той же час розрив з жидівською
сінагогою одірвав іх од біблійного попівсько-пророцького лібе-
ралізму. Євангелія признає власть цисаря, а апостол
Павло навча, що всяка душа мусить повинуватися вищим
властям, бо нема власті не од Бога, так що противлящийся
власті противиться божій волі". (Лист до римлян, XIII, 1—2,
порів. лист І Петра II, 13—14). Признаючи рівність усіх лю-
дей перед Христом в справах віри, (Павла Лист до Галатів,
III, 25—28) апостоли въ той же час не одкидають рабства
громадського, кажучи рабам: „корітесь панам не тільки
добрим, але й жорстоким" (І. Лист Петра, II, 18—22; Павла
Лист до Ефесян, VI, 5—9, до Колосян, III, 22—25, до Тимо-
хвія, VI, 1—4, до Тита II, 9—10) „Корітесь зо страхом і
тремтючи в простоті серця вашого, прислугуючись не на очі
тільки, як чоловікоугодники, але як раби Христови, виконуючи
волю божу од душі, служачи щиро, як Господу, а не як лю-
дям, знаючи, що кожний получить од Господа в міру добра,

*) Розмови. Див. Laurent, Etudes sur l'histoire de l’humaniti, III,
455—469; Janet Histoire de la science politique dans ses rapports avec la mo-
rale, I, 239—250.




— 25 —

котре він зробив, чи раб, чи вільний". (Павла до Ефесян,
VI, 5— 8).

3 погляду реально-громадського гуманно-космополітична,


але абстрактно-моральна постанова справи про рабство кла-
сичними і христіянськими гуманістами була ступнем назад, навіть
проти постанови іі у редакторів жидівських старозаконних
книг. Ці "редактори стояли на точці національно-релігійній і
вважали хоч тільки самих жидів, але всіх, за слуг і дітей націо-
нального Бога Ягве і через те думали, що жид не може держати
принаймні жида в вічній неволі. Біблійний закон дозволяє жидові
держати жида в неволі тільки до сьомого року, або до року юбі-
лейного (50-го) (Вихід, XXI, 2; Лєвіти, XXV, 40). Мабуть
такі ради зоставались більш ідеальними, як і багато приписів
старих азіятських книг, котрі не зовсім точно звуться зако-
нами і котрі ніколи не мали в громадських справах сили на-
ших законодавчих кодексів. Та все таки треба завважити, що
принаймні коло 400—300 pp. до Христа, коли складались кни-
ги, приписані Мусієві, в жидівській церкві-громаді національно-
релігійна монолатрія (служба одному богу), коли ще не універ-
сальний монотеізм (однобожество), привели до признання раб-
ства жида в жида ділом беззаконним з тоі раціі, що всі жи-
ди „слуги Бога, котрий вивів іх усіх з Єгипту, і не можуть
бути проданими, як раби" (Лєвіти, XXV, 42).
Думка стоіків і христіян, що всі народи, всі люди рівні
по природі і перед всесвітнім Богом, показує вищу проти Біб-
ліі ступінь релігійного погляду, универсального,—але абстракт-
на од громадських відносин постанова справи про рабство
усіх універсалістів була одною з причин, через котрі рабство
все таки задержалось на довго, не вважаючи на те, що вже
од часів імператора Клавдія, при дворі котрого мали вплив
вільноодпущеники, починаються слабі юридичні заходи, обме-
жити сваволю панів над рабами. Древнє рабство вимерло в
західній Європі тільки в середні віки і не через вплив церкви
і законів державних, а через упадок ремесел, при котрім раби
змішались з колонами і другими на-пів-вільними селянами хлі-
боробами *).

А ми вже казали, що істнування рабства приватного од-


бивалось і на зрості політичного деспотизму.

Учителі христіянські тільки в одній точці одкидали всяку


слухняність начальству,—в справах віри. „Подумайте, чи добре
буде перед Богом послухати вас більше, ніж Бога?" сказали,
по словам автора Діів Апостольских, ап. Петро і Іван на-
чальству єрусалимському, коли те забороняло ім ширити іх

*) Треба одначе памятати, що останки рабства дожили і в західній
Європі до XVI—XVII ст., коли рабство було перенесене в Америку, де хри-
стіяни до останніх часів держали рабів-негрів, оправдаючи це рабство між
иншим тим, що негри—потомки Хама, котрого дітей прокляв сам Бог, щоб
вони були рабами дітям Сима і Афета (Битія, IX. 25—28).




— 26 —

віру. (Діі Aпост., IV, 19). Ці слова стали вихідною точкою
для одділення віри од політики, або такого поєднання іх, при
котрому власть церковна панувала б над світською. Але перше,
це б то одділення віри од політики, церкви од держави, при-
ходило на ум христіянським учетелям тільки тоді, коли світ-
ське начальство переслідувало христіян, а до другого, це б
то до панування церковноі власти над світською—христіянські
проводарі обернулись не швидко, аж тоді, коли серед церкви
христіянськоі виросла своя єрархія, єпископат та папство, котрі
й заявили претензію перше на прівілеі в державі, а потім і на
панування над державою. Ці претензіі мали де-який вплив на
вироблення нових європейських думок про державну віль-
ність,—але це сталось не скоро, аж у середні віки.

В перші ж часи христіянства одмова христіянина слухати


начальства в справах віри давала йому в його власних очах
тільки одно право, або швидче обовязок—стати мучеником. До
того ж занятий виключно здобуванням собі місця в царстві бо-
жому, христіянин зовсім зневажав справи держави людськоі.
Тертуліян, забороняючи христіянину бути вояком, або навіть
державним урядником казав, що для христіянина нема нічого
більше далекого над справи громадські. (Nec ulla magi res
aliena quam publica", гл. Havet, Le christianisme et ses
origines, I, 355).

Так багато причин приводило до того, щоб держава „рим-


ського світа" приняла к часам Діоклетіяна та Кост. Вел.
політичні форми зовсім подібні до азіятських деспотій і щоб в
цім світі розвились політичні думки про обовязок покорятись
державному начальству, такі, яких не знав навіть і старий
Схід. Цікаво, що навіть спомини про республіканську основу
первісноі власти римських імператорів, котра виросла через
перенесення на одну особу найвищих республіканських урядів
(magistratus), послужили одним з джерел такоі думки про абсо-
лютизм римсько-візантійських імператорів, проти котроі власне
виступали східні теоретики царськоі власти в пізнішу добу, як
ми це бачили вище. На Сході царська власть мусила лишати
незайманими національні звичаі і попівські приписи, котрі попе-
ред усього звались законами. Тимчасом на думку римських
юристів „те, що подабалось государеві, імператорові, має силу
закона, бо постановою про його царство народ передав йому
і переніс на його всю свою власть і силу"*). На цім грунті
виросла думка, що імператор „вільний од закона" (legi-
bus solutus, absolutus). А позаяк на імператора перенесена

•) Ось орігінал цієі знаменитоі тези: quod рrіnсірі placuit, le-
gis habet vigorem, utpote quum lege regia, quae de imperio ejus lata est
populus ei et in eum omne suum imperium et potestatem
conferat. (Ульпіян в Digesta, I, titul. IV, І. Тезу цю повторив Юстиніян
в своіх І н с т і т у ц і я х, I, tit ІІ. § 6).




— 27 —

була і релігійна святість держави, бога-Риму, то абсолютний
імператор став і богом (deus), не рахуючи вже того, що по
уряду верхового жреця (роntіfех maximus) він мав право-
і над релігією. Христіянство вмякшило контректний політеістич-
ний дух такоі думки про божественність імператора, але мало
перемінило його практичну суть, бо і воно завше признавало
божественність початку імператорськоі власти, в чому зовсім
упевнилось, коли імператори стали христіянами. Так к часам
Юстиніяна, коли було завершене римське право, котре перей-
шло в спадок і новим народам, виросла думка, котра перейшла
і до нових народів, виголошена в рескріпті Юстиніяна до Трі-
боніяна, що імператорська власть передана цареві Бо-
гом (Deo auctore nostrum gubernantes imperium quod nobis

a coelesti majestate traditum est. D і g e s t о r u m pro-

oemia). Імператор став паном (dominus, δεσπότης ,χύϑιος) підданих,в значінню іх господаря, а піддані стали його рабами (δοῦλοι, servi *).

Це зьєднання політичних думок римсько-імператорських і


христіянських знайшло собі повний вираз в державі візантій-
ській. Але ж цікаво, що ця монархична держава зовсім не по-
казує нам прикладу легітімізму: звісно бо, що з 109 імерато-
рів іі тільки 34 вмерли спокійно, а 12 сами зреклись престолу,
18 вмерло в тюрмі, у 18 одрізано руки або носи, 20 задавлено
або отроєно. Так були міцні в Візантіі на практиці спомини
восточні і римські. Легітімізм виходить річчю більш новою,
ніж древньою і більш західно-європейською, ніж східною. Він
виріс, звісно, на основі римсько-христіянських політичних ду-
мок, але для своєі реалізаціі потребував тих, більше сложних,
відносин, які склались у західній Європі в середні віки, і між
иншим, феодальних відносин вояцько-землевладчого (лицар-
ського) класу до свого шефа-короля, а також скасування осо-
бистого рабства і всіх тих відносин, звичок і почуття, які з
тим звязані у панів і у рабів.

Щоб пояснити цю нашу думку, ми мусимо трохи забігти


наперед і порівняти в справі легітімізму з Візантією другі хри-
стіянські держави.

*) Про зміст цих думок див. І. Marquart und Th. М о m m s е n, Hand-
buch der römischen Altherthümer, 2 В. II. Abth. Треба додати, що в докумен-
тах законодавчих вживалось і в Візантіі иншого, терміну, ніж р а б,

а власне ὑπηχόος s u b d і t u s, котрий у нас перекладається: підданий, su-
jet. Unterthan і т. и. Але коли сами піддані обертались до імператора
римсько-візантійського, то звали себе рабами його. Навіть перші королі вар-
варські, котрі сіли в провінціях західно-римських, пишучи до візантійського
імператора, звали себе servus tuus; така термінологія перейшла і в нові
держави і мови, тільки постепенно тратячи свій первісний грубий змисл
відповидно тому, як старе рабство ставало менш жорстоким і як навіть слово
servus. (serf, vilanus) одділилось од sclavus. В Россіі в московський пе-
ріод піддані звали себе холопами царя, а в петербурський період аж Ка-
терина II заборонила ім підписуватись: р а б, а звеліла писатись вірно-
підданний.




— 28 —

З новоєвропейських великих монархій до тіпу Візантіі
найбільше наближається Росія, в котрій з 23 царів од по-
чатку московського однодержавства при Івані III до наших ча-
сів (1462—1881) убито було 6 царів (та 2 наслідники престолу),
умер на чужині скинутий царь 1 (та 1 наслідник престолѵ вмер
у тюрмі), та, окрім того, ще вступило на престол через „двір-
цевий переворот" 4 царі,—всього на 23 царів 14 перево отів,
з котрих 12 так званих двірцевих. Приклад середньовічного,
христіянсько-феодального легітімізму показує аж до самого
кінця XVIII ст. Франція, де з 33 королів од Гугона Капета до
Людовика XVI (987—1792) убито було тільки два королі, вже
в XVI—XVII в., і то з релігійного фанатізму, поки нарешті в
1793 p. 1 король був засужденний на смерть народнім собо-
ром, після чого Франція вступила в добу новіших революцій-
них переворотів (3 республіки, 2 імперіі, 2 констітуційні ко-
ролівства).

Англія і в цьому показує орігінальну варіяцію загально-


європейськоі історіі: тут з 35 королів од часу Вільяма Завою-
вателя (1066) з дінастичних причин було скинуто 3 королі
(з котрих 2 були вбиті в тюрмі, 1 в битві з противником), при
участи парламенту було скинуто 4 королі (з котрих 2 убито
в тюрмі, одного покарав на смерть парламент, 1 умер на чу-
жині). З часу остаточноі установи парламентськоі управи, після
революціі 1688 p., Англія стала взірцем новішого легітімізму,
констітуційного, при котрому монарх мусить бути верховним
сімволом законоправноі держави і навіть сторожем констітуціі
перед партіями. Цікаво що і в Росіі найбільше було легітімізму
при трьох перших Романових (1613—1682), коли царі часто
скликали земські собори.

Тільки ж яка б там не була римсько-візантійська практика,


а римсько-візантійський ідеал монархичноі держави наслідували
в середні віки вкупі з христіянством і нові європейські на-
роди: германці, славяни, фінно-угри.

Головний інтерес середніх віків і головна трудність іх


досліду в тому, що все середньовічне життя єсть дуже слож-
ний конгломерат явищ, з котрих одні були принесені в рим-
ський світ новоєвропейськими народами, що стояли на таких
ступнях розвитку, які вже давно були пережиті греками і рим-
лянами, а другі вдержались з часів греко-римо-христіянських
і після нападу цих варварів і розвивались в іх нових держа-
вах. В дальших статтях ми будемо докладніше говорити про
основні явища політичного порядку середньовічного і через те
тепер подамо тільки загальний нарис іх зросту, на скільки це
треба для вступної статті.

Між істориками і досі йдуть суперечки про те, які з се-


редньовічних порядків у Західній Європі треба приписати „на-
чалам" римським, а які новим „варварським", котрі не зовсім
точно звуться германськими, бо одні з іх, напр. народні ради




— 29 —

того тіпу, який описаний в Тацітовій Германіі, були порядки
спільні всім варварам, а другі, напр. порядки феодально-кла-
сові, склались уже досить пізно після завоювання германцями
римських краін *).

В усякім разі думки школи, котра виводила новоєвропей-


ську вільність з представительними (парламентарними) поряд-
ками з „начал" германських, тепер дуже підтяті. Нові, мі-
кроспопічні досліди римськоі імперіі і початку середніх віків
показали, що напр. зерна представительних порядків були і в
римській імперіі в зборах провинціяльних **), не кажучи вже
про собори церковні, і що ще в римські часи почали склада-
тись і початки феодалізму, котрі і без варварів могли згодом

повести до тих класових відносин, які в середні віки роздро


били і ослабили центрально-державну власть і допомогли зро-
стові краєвоі самоуправи і парламентарізму, не кажучи вже
про самоуправу муніціпальну, котра в римській імперіі була
дуже притіснена після періоду розцвіту, але зовсім не була
скасована ***).

Тим часом ще недавно учений такої компетенціі, як Фрі-


мен, уважав можливим виводити, як і Монтескіє, англійські
парламентарні порядки просто од старо - германських, котрі
вдержались би то в чистім виді в тих швейцарьких кантонах,
що мають управу т. зв. прямоі демократіі,—законодавчі всена-
родні віча (Landesgemeinde). Другі, як напр. Стебс
(Stubbs), автор класичного твору про історію англійськоі
констітуціі, дуже обмежують подібні думки, вказуючи на піз-
ніші історичні умови, котрі придали англійським вільним по-
рядкам іх характерну форму ****).

____________



*) Порівняння народніх рад у ріжних азійських народів див. у Ф р і-
мена, (Freeman, Comparative Politiks; єсть і рос. переклад п. з. „Сравни-
тельная политика"); Герб. С п е н с е р, зводячи вкупу народні ради ріж-
них племен старого світа і нового, приходить до виводу, що вільна, народня
форма держави єсть первісною формою (Н. Spencer Sociology t. III, єсть
і польський, і російський переклад п. з. „Развитіе политическихъ учрежденій).
Порівнюючий антропологічний дослід дуже підтяв старі націоналістичні
думки про яковість одмін „начал" (елєментів, принціпів) класичних, гер-
манських, славянських і т. и. і розширив думку про те, що одміни в поряд-
ках ріжних народів у ріжні часи мають характер тільки історичний,
при чому бувають і комбинаціі ріжних „начал", це б то ступнів еволюціі.

**) Добру монографію про іх дав Guirant, Les assemblées provin-


ciales dans l'empire romain.

***) Постійність і зріст римських порядків і в перехідну добу, в V —IX
ст. по Р. Хр., старається показати, часто з блискучим успіхом, французський
учений Фюстель де Куланж у своіх численних працях, котрі тепер
виходять, по його смерти, під назвою „Histoire des institutions de l'ancienne
France". Германську націоналістичну традіцію, хоч дуже ослаблену, відпо-
відно: до новіших методів наукового досліду, все ще вдержує Вайтц у своій
капітальній праці „Deutsche Verfassungsgeschichte". З вид.

****) Коротко обидві теоріі виложені в творах Фрімена і Стебса, перело-
жених на рос. мову в книзі Э. Фрименъ и В. Стебсъ, Опыты по исто-




— 30 —

Важко не признати, що старогерманські порядки дуже пе-
ремінились з того часу, коли вони були перенесені з малих
громад на великі краіни, після того, як германські громади, або
товариства завоювали провінціі римськоі імперіі, і стрілись там
з римськими адміністратівними порядками і підпали під вплив
христіянського попівства, котре в першу середньовічну добу,
коли христіянство ширилось за поміччю королів, підпирало в
нових європейських державах зачатки монархіі. Розсліджуючи
історію без наперед узятих думок не можна не бачити, що в
першу половину середніх віків в новоєвропейських державах,
навіть чисто германських, не тільки розрослись класові поділи
між людністю, а і політичні ідеали і навіть порядки приблизи-
лись дуже до римсько-візантійських, хоч, звісно, вже одна вар-
варська роздробленість адміністраціі не давала тим порядкам
дійти зовсім до римсько-візантійського ідеалу. Навіть швей-
царські демократичні тепер кантони перейшли через період
класовоі діференціаціі прав і підданства князям, так що на-
стоювати на безпереривности швейцарських Landesgemein-
den од Тацітівських часів значить робити натяжку, котра не
оправдується документальною історією. Знамениті „старогер-
манські принціпи вільности", котрі проявлялись в народніх ра-
дах Тацітовоі Германіі, коли і вдержались в новоєвропейських
державах після великого переселення народів, то в усякім ра-
зі дуже атрофувались, так що новоєвропейські вільні політичні
порядки, коли і проявились в середні віки в ясно означених
формах класових привіліев і в класових, і земських радах, в
представительних соборах, то тільки в добу дуже оддалену од
великого переселення народів, вже в XIII—XIV ст.

Ми будемо говорити про це докладно в самих наших на-


рисах, коли нам прийдеться характеризувати середньовічні
земські ради і хартіі вільности. Тепер же вкажемо тільки на
те, що напр. у франкській державі, зараз після того, як вона
склалась на грунті римськоі Галліі, стара германська рада на-
родня втратила і свій демократичний характер і своє політич-
не верховенство і обернулась у збір вищих духовних і світ-
ських урядників, залежних од короля, котрий de jure вва-
жався таким же самодержцем, як і імператор візантійський.
Та державна вільність, котра проявляється в земсько-класових
радах XIII —XIV ст. і в відповідних ім хартіях, може бути наз-
вана старою тільки проти того абсолютизму, який розвився в
європейських державах в XV—XVI століттях.

ріи англійской конституцій, перев. под ред. Ковалевскаго. Важніший твір
Фрімена: Історія норманського завоювання Англіі, його причини і результати.
(The history of the Norman conquest, its causes and results) і Стебса консті-
туціональна історія Англіі (The constitutional history of England) включно
до XV ст.




— 31 —

Але ж справді, коли ми поглянемо на західну Європу,
напр. в XIV ст., то побачимо скрізь досить подібні політичні
порядки. Найбільше характеристичними з іх являються класові
і земські ради під ріжними назвами: парламенти, étâts, корте-
си, ландтаги, сейми, собори і т. и., при чому племенні одміни
між народами не мають великоі ваги, бо подібні між собою
порядки ми бачимо у народів германських, славянських і у
фінно-уралських угрів.

Правда, в славянському світі ми бачимо в цю власне добу


одміни од порядків держав романських і германських, тільки
ж ці одміни виходять не з одміни національних „начал" ціві-
лізаціі, а од ріжниці в часі, коли ріжні племена увійшли в
історичне життя од іх географичних і культурних обставин і
т. и., при чому проти гіпотези про одміни племенних характе-
рів говорять і одміни в політичних порядках самих славян.

Так в XIII—XIV ст., в часи, коли в романській і герман-


скій Європі склались уже більш або менш подібні проміж се-
бе по своім формам парламенти, в котрі входили представи-
телі трьох або чотирьох класів, у більшоі части славян захід-
них ми бачимо ще перевагу власти царськоі, подібноі до вла-
сти перших Каролінгів, з соборами або сеймами аристократич-
ними: духовних і бояр, шляхтичів, ще не одділившихся од ко-
ролівських урядників. При цьому у чехів, котрих історія втя-
гала в німецьку імперію, сейми починають уже й тоді прибли-
жатись до тіпу німецьких ландтагів через постепенний допуск
до іх представителів городів, а у поляків демократізація сей-
мів починає трохи згодом іти тільки в напрямку вояцькому,
землевладному, це б то в сейми з XV ст. допускається дрібна
шляхта. Ці польські політичні порядки XV ст., котрі потім в
XVІ—ХVII ст. розвились в так звану шляхетську демократію,
можна порівняти з англійськими соборами прямих королівських
вассалів, великих і малих, при норманських і перших анжуй-
ських королях *).

Руські славяни, роскинуті на безмірному обширі і пізніше


других вступивші в спільну європейську історію, ще і в
ХІІІ—XIV ст. більше других задержали у себе зостанків староі
„демократіі", котру бачили у славян південних візантійські пи-
сателі VI—VII ст. У руських славян ще в XIII—XIV ст. задер-
жувалась автономія дрібніх краін (удільних князівств) і в іх
задержали ще стару силу всенародні збори, віча, подібні до
зборів Тацітових германців; це був — „удѣл ь н овѣчевой

*) Про віча, собори і сейми у західних славян дивись Вл. Д ь я ч а н ъ,
Участіе народа въ верховной власти въ славянскихъ государствахъ до из-
мѣненія ихъ государственнаго устройства въ XIV и XV вѣкахъ. (Варшава
1882); Латкинъ, Земскіе соборы въ древней Руси; Карѣевъ, Истори-
ческій очеркъ польскаго сейма. Скупі покази на собори болгарські у І р е ч к а.
Исторія Болгаръ, перев. Бруна и Палаузова (Одесса, 1878) 524—525.


— 32 —

порядокъ", кажучи терміном Костомарова. Але з XIV- XV
ст. Русі західні (Біла і Мала, або Украін а), піддані князям ли-
товським, котрі стали потім і королями польськими, починають
набувати політичні порядки польські, котрі нарешті і запану-
вали в іх після остаточного прилучення Литворуськоі держави
до Польщі в 1569 р. В той же час Русь східна, Велика, зве-
дена в одну державу князями московськими, переходить без
посередніх ступнів (коли не рахувати думи боярськоі) од
старих вічових порядків до таких, які мала Франція в XIV—XV
ст., бо московські царі з 1550 р. починають скликати зем-
скіе собори зовсім подібні до étâts genéraux, бо в іх
брали участь духовні, шляхта і міщани *).

Для повноти картини розмаітости славянських політичних


порядків в XIV—XVII ст. ми мусимо нагадати, що одночасно
з зростом польских шляхетських сеймів і сеймиків і москов-
ських земських соборів в руських степах виростають козацькі
громади, котрі в своіх радах (на Украіні) або кругах (в
Московщині) протягають традіцію старих віч, при чому на
Украіні ці архаічні народні збори починають підпадати під
вплив польських і класичних республіканських думок. В кінці
XVII і в початку XVIII ст. в Малоросійській Гетьманщині, котра
стояла в підданстві царям московським, скликаються гетьма-
нами зьізди вищих достойників, свого роду нотаблі **).

Таким робом і в Славянщині можна знайти соборні по-


рядки подібні до тих, які були в романських і германських
краінах, тільки вони роскладаються в инших хронологічних
рямках.

*) Література про староруські порядки тепер досить велика. Суть діла
про іх неспеціяльний читатель знайде в працях: Сергѣевича Вѣче и князь
(2-е вид. въ Русскихъ юридическихъ древностяхъ); Костомарова Сѣверно-
русскія народоправства і Земскіе соборы въ Московскомъ государствѣ; Лат-
кина, Земскіе соборы въ древней Руси. Для характеристики аристокра-
тичних рад въ старій і Московській Русі важна праця Ключевського
Боярская дума.—Про провінціяльні сейми в Західній Русі в польську епоху
див. Иванишева Содержаніе постановленій дворянскихъ провинціальныхъ
сеймовъ въ Юго-Западной Россіи (1569—1654) і Стороженка Западно-
русскіе провинціальные сеймики в XVII в.

**) Про козацькі ради на Украіні найбільше вказівок дають: Скаль-
к о в с к і й, Исторія Новой Сѣчи і Эварницкій, Исторія Запорожскихъ
козаковъ. Вплив європейських ліберальних думок на запорожців старались
ми показати у вступних увагах до „Політичних пісень украінського народу
XVIII—XIX ст.", вип. І. Взагалі всякого роду ради і зьізди в козацькій
Украіні заслугували б на спеціяльні роботи, котрих слід ждати од украін-
ських учених, котрим доступні архіви. Роблючи ці останні в цім вступнім
розділові бібліографічні вказівки, вважаємо незайвим сказати, що позаяк
наші статі назначаються для публіки звичайноі, а не спеціяльноі, то ми не
маємо на меті давати повну бібліографію, а тільки вказуємо книги, котрі не
важко знайти принаймні в місцях, де єсть вищі школи, на той випадок,
коли б хто з наших читачів схотів довідатись більше про яку небудь з за-
чеплених нами справ.





— 33 —

В XV ст. в романських і германських краінах ясно виз-
начається ріжниця в еволюціі політичних порядків і у ріжних
сторонах. В одних власть государів і бюрократіі почина брати
перевагу над земсько-класовим представительством і самоупра-
вою, так що постепенно доводить це представительство і одпо-
відні йому автономні управи (напр. муніціпальні) до більше
чи менше повноі атрофіі (упадку). Тіпом і взірцем таких
держав єсть Франція. В других державах представитель-
ство і самоуправа вдержується, хоч на час теж ослабляється,
як напр. в Англіі з кінця XV і в XVI ст., або видержує
уперту боротьбу з абсолютизмом, як у Нідерландах XV
XVI ст. що дістались під бургундсько-габсбурську діна-
стію, або як у Швейцаріі, де муніціпально-кантональна са-
моуправа, оперта спершу на імператорські прівілеі, як і в де
яких других краінах германськоі імперіі, постепенно з XV ст.
доходить до свідомих республік в незалежній федераціі. В
XVІ ст. половина Нідерландів цілком увільняється од государя,
котрий хотів бути там абсолютним, як в Іспаніі, і склада другу
в новій Європі федеральну республику, а в XVII ст. Англія
рішуче побіжда у себе королівський абсолютизм, оборонивши
од його своі середньовічні вільні порядки, котрі з того часу
розвиваються одповідно новим потребам державноі управи
(кабінет парламентських міністрів) і новим думкам про права
особи (право петіціі, воля друку, воля совісти, пізніше роз-
ширення виборчих прав і т. и).

Одночасно нідерландські і англійські вільні порядки пе-


реноситься в Новий Світ, де з іх сумішки розвиваються ко-
лоніі Північноі Америки, котрі нарешті в XVIII ст., опіраю-
чись на основи англійського ж державного права, перестають
піддаватись абсолютизмові не тільки англійських королів, а і
самого англійського парламенту, в котрому вони не мають
своіх послів. Складається третя новоєвропейська федеральна
республика—Сполучені держави Північноі Америки, при чому
в нових, вже сістематичних констітуціях, як осібних
держав тих, так і цілоі федераціі, права особи формулуються
ясніше і повніше, на основі прав англійських, але одповідно
формулам новоі політичноі науки.

Така еволюція однієі частини європейських народів, удер-


жавших у себе і розвивших старі вільні порядки, не могла
зостатись без впливу і на ту частину, в котрій узяв перевагу
абсолютизм монархів і іх бюрократіі. І в цій частині зародив-
ся ліберальний рух, котрий, як ми бачили, оправдував себе
між иншим і історичними показами на древність вільних по-
рядків. Рух цей проявив себе ще в XVIII ст. у Франціі вели-
кою революцією з виголошенням, за прикладом американських
англічан, прав людини і громадянина. В XIX ст., одпо-
відно цим принціпам цього нового лібералізму, перероблюються

3




— 34 —

політичні порядки всіх абсолютних держав зах. Європи і вста-
новляються державні порядки у народів балканських, увіль-
нених од турецького ярма: у греків, сербів, руминів, болгар.
Всі такі, недавно ще абсолютні, держави стали констітуцій-
н и м и. Тільки ж після такоі переміни виявилось, що нові кон-
стітуційні держави позичили собі в старих вільних держав
більше форму, ніж суть, більше загальні формули прав, ніж іх
основу. В нових констітуційних державах установлені були
центральні парламентські уряди і були виголошені права лю-
дини і громадянина, але адміністратівні уряди зостались
старого тіпу, бюрократично централістичного, і навіть розви-
лись ще в старому напрямку, а права людини і громадянина
зостались без підпори, котру дає корпоратівне життя,
і без гарантій в певних порядках судових, а також в полі-
тичних звичаях, котрі виробляються довгими часами.

Новий науковий дослід старих вільних порядків у Європі


показав власне, що в тих порядках проби обмежити абсолю-
тизм государів і іх чиновників направлялись далеко більше в
круг справ адміністративних і судових, ніж державно-політич-
них. Виявилось також, що старі вільні порядки давали гро-
мадянам певну сістему самоуправи і корпоративного
життя, дуже незграбну по нашим теперішнім думкам, але
таку, котра розвивала у тих громадян привичку до контролю-
вання ходу громадських справ, умілість самим вести ці справи,
умілість на ділі користуватись написаними в законах правами.
Такий дослід не тільки показав нові перспектіви в науці істо-
рично-політичній, але і дав наукові основи для нових гро-
мадських змагань. Ці змагання направляються до того, щоб і
в нових констітуційних державах ідеальне признання за люд-
ністю певних прав стало дійсним, а вкупі з тим щоб і цент-
ральний парламентарізм став менше фіктівним.

Ось де причина того, що політична археологія в


Європі має такий живий інтерес і притяга до себе стільки на-
укових сил. В наших нарисах ми ставимо собі за ціль пока-
зати нашій читаючій громаді частину результатів, здобутих
цією археологією про старе європейське політичне життя і про
вагу його для виробу новіших політичних порядків і прав.
Докладніше ми спинились на документах, котрі в старі часи
одповідали новим констітуціям і котрі можна назвати, за при-
кладом де яких англійських документів, хартіями віль-
ности. Ми і почнемо огляд іх з хартій англійських.




II. Середньовічні англійські хартіі.

1. Політічні порядки саксонськоі Англіі.

Між державами, котрі були основані варварами в про-


вінціях західно-римськоі імперіі, саксонська Англія може вва-
жатись державою найбільше німецькою. Римляни покинули
Британію ще перед появою там англів і саксів (з 449 p.); Брити,
мало ще романізовані, були знищені англосаксами, або вигнані,
або повернуті в рабство в усій Британіі, окрім іі західних краін.
Ми можемо a priori навести, що англосакси, оселившись у
Британіі, перенесли туди ті політичні порядки, котрі описав
Таціт у своій „Германіі", — тим більше, що англосакси пересе-
лились у Британію не самими вояцькими товариствами (як це
було з германцями в других провінціях), а також і цілими
громадами.

Ми нагадаємо тут слова славного історика про володарів


і народні віча у германців. „Германці, — каже Таціт, — беруть
собі царів зглядно до благородства, а проводарів зглядно до
мужества (reges ex nobilitate, duces ex virtute su-
munt). Тільки ж царі не мають безгряничноі і самовільноі
власти, а проводарі впливають більше прикладом, ніж властю.
Коли вони рішучі, догадливі, коли (в битві) ідуть попереду
рядів, то викликають до себе задивління. Зрештою ні виго-
ворювати, ні вьязати, ні бити ніхто не може, окрім свяще-
ника". (Germania VII). „Справи дрібніші обсуджують князі
(principes), важніші — всі, але так, що і ті справи, про котрі
ріша народ (plebs), обсуджуються князями. Окрім пригод
наглих, незвичайних, сходяться в певні дні: на нові місяця або
на повні... На вічах сидять оружні. Тишину встановлюють свя-
щеники, котрі мають тоді і право кари... Потім говорить царь
або князь (rex vеl princeps), котрого вислухують зглядно
до його віку, благородства, вояцькоі слави, красномовства,
далеко більше зглядно до його вмілости уговорювати, ніж до
права приказувати. Коли його думки не подобаються, то огуда
показується галасом, а коли подобаються, то народ трясе




— 36 —

зброєю; це в іх найпочесніший спосіб згоди — зброєю! На цих
вічах можна і обвинувачувати, і починати карні справи. На цих
вічах вибіраються і князі, котрі роблять суд по округах і се-
лах (principes, qui jura per pagos et vicos gerunt).
Ім помогають сотні дружків (comites) з народу*). Особ-
ливе благородство, або великі заслуги предків дають чин кня-
зів і дітям іх. Решта пристає до дужчих і раніше признаних.
У іх (германців) не вважається соромом бути серед дружків
(inter comites). Сами дружки діляться на чини по волі того,
за ким вони слідують. Дружки дуже змагаються один перед
одним, хто матиме перше місце при проводареві (тут Таціт
знову ставить слово apud principem, хоч тут можна було б
сказати однаково і apud ducem) а князі змагаються про те,
в кого дружків більше і сміливіших... Хто перемага других
числом і мужеством дружків, той славен не тільки серед
свого роду, а й у сусідніх племін: до того йдуть посли, того
багатять дарунками, і одна слава таких часто спиня війну".
(Germania, XI—XIII).

Не вважаючи на славу Таціта, виписані слова його не


так то ясні. В іх не досить одділені прояви життя племінного
і родового, або кланового **), а також не показана ріжниця
між царями (reges) і князями (principes) та прово-
дарями (duces). Тільки порівнюючи Тацітову термінологію
з Цезаревою, та по аналогіі, можна думати, що князі були
звичайними начальниками кланів, царі були більше почесними


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconІменник «Склад за складом»
Скласти ланцюжок слів (іменників І відміни) так, щоб останній склад попереднього слова був першим складом наступного
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconПостанова за номером 2-5 «Про кількісний склад інвалідів по зору І та ІІ груп, які працюють на уво, увп І в організаціях утос»
Президія нашого товариства цього дня не святкувала, а працювала. І працювала досить плідно. Найважливішим із документів, ухвалених...
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconПерсональний склад

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconАнотації навчальних дисциплін відповідних напрямів підготовки (назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання). Методологічні та теоретичні проблеми психології викладач
Назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconСклад спеціалізованих вчених рад фізико-математичні науки

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconКількісний та якісний склад педагогів Класні керівники 5 – 11 класів

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconЗатверджений склад
Мудрак Лариса Михайлівна – співголова робочої групи, заступник голови Національної ради
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського icon«Будова атома. Ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер(протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число»
Тема уроку: «Будова атома. Ядро І електронна оболонка. Склад атомних ядер(протони І нейтрони). Протонне число. Нуклонне число»
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconБіобібліографічний покажчик
Натхненний вірою: біобібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Кожевнікова; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Зубко. – Прилуки, 2017....
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconЗамилування переплітається зі смутком. Ганна Чубач «Зупинюся над рікою» Мета
Гра «Віднови порівняння» Добери відсутній склад у порівняннях, читай якомога швидше


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка