№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського



Сторінка5/6
Дата конвертації17.04.2017
Розмір2.27 Mb.
1   2   3   4   5   6
§ 20—21 осібно про суд присяжних сусід для вільних людей
і рівних (перів, pares), для магнатів; §§ 24—31 обмежують са-
моволю королівських чиновників, між иншим в жаданню возів
і коней од вільних людей. Осібним § 45 король обіцяв назна-
чувати своіми чиновниками тільки людей, котрі знають закони
царства і хотять совісно іх виповнювати; §§ 47—48 давали
людям полекшу в держанню лісів, досить тяжкому по законам
норманських королів, котрі кохались у полюванню; §§ 50—51
обіцяли одставку чиновників-чужинців і чужого війська;
§§ 52—55 обіцяли усунути надужиття королівськоі власти,
зроблені в останні роки, а §§ 56—59 обіцяли задовольнити в
іх кривдах уельсців і шотландського короля, котрі пристали
до ліберальних англічан і т. д., і т. д.

*) Текст хартіі, виправлений по чотирьох орігінальних списках, що
зберіглись до наших часів (з них два можна бачити в Брітанським Музею),
див. у Stubbs і в В é m о n t. Російський переклад у А. Ясинскаго,
„Исторія Великой Хартіи въ ХШ. столѣтіи", в киівських „Универс. Извѣс-
тіяхъ" 1888 p.

**) Початок цього пункту нагадує осібну хартію вільностів церков-
них, видану королем 1214 р, але не треба думати, щоб одступлена королем
вільність виборів була зовсім уже повна. Цією хартією король одступає
церковним товариствам право вибору достойників, але з тим, щоб на виборчу
раду був випрошений дозвіл короля і щоб охорона (custodia) маєткова на час
вакансіі належала до короля. Коли ж за-для якоі небудь причини дозволу на
виборчу раду не буде, то товариство може приступити до вибору, а король
ствердить вибір, коли не буде проти нього резонноі причини. Так зоставалась
усе таки причіпка для королівськоі самоволі.




— 68 —


Серед таких пунктів велику важність має 13-й: „Місто
Лондон нехай володіє всіма стародавніми вільностями і віль-
ними звичаями на суші і на водах. Окрім того ми хочемо і
даруємо, щоб усі инші городські громади (civitates), бурги,
міста і порти володіли своіми вільностями і вільними звичая-
ми". Цим пунктом англійські магнати притягли до себе і мі-
щан і тим поклали одну з міцніших підвалин для зросту віль-
ностів у Англіі. Щоб скласти іх ціну, треба обернутусь напр.
до Франціі, де магнати ніколи не думали погодитись з міща-
нами, де в XIV-XV ст. констітуційний рух найбільше йшов
між міщанами і не міг дійти до цілі через незгоду проміж ста-
нами. Велику силу мали і §§ 33 і 35, по котрим король обі-
цяв знести всі загороди по річках Англіі, і встановляв одну
міру (лондонську) для вина, пива, хліба, тканин і одну вагу
по всій державі. В цих установах видно увагу до торговель-
них інтересів а також розумну державну централізацію там,
де вона дійсно потрібна для людности. Цими встановами Ан-
глія дістала потрібну для торгу одномірність багато раніше,
ніж усі инші європейські держави.

Властиво констітуційний, ліберально-політичний характер


мають установи хартіі про податки і про права особисті. На
першому місці в ряду таких установ стоіть § 12, которий му-
сив підтяти королівське здирство, що так увірилось магна-
там: „Ніякий податок од щита, ні помічне (nullum scutagium vel
auxilium) не буде накладатись в нашім царстві инакше, як
спільною радою нашого царства (per commune consilium regni
nostri), або коли нашу особу (corpus nostrum) треба викупати
(з полону), або наш старший син буде поставлятись у лицарі,
або наша старша дочка оддаватись заміж, та й тоді буде наз-
начатись тільки розсудне помічне; подібно хай буде і з поміч-
ним од міста Лондона".

Яка то мусить бути рада, котра накладатиме податки, об


тім говорить § 14: „А для збору спільноі ради царства для
постанови помічного податку, окрім трьох означених вище ви-
падків, або податку щитового, ми будемо скликати архиєпи-
скопів, аббатів і старших баронів нашими листами з печаткою,
а окрім того будемо скликати загально через шеріфів і балі-
фів наших усіх тих, хто держить лен од нас просто (qui de
nobis tenent in capite) на певний день, то б то на строк най-
менше через 40 днів, в певне місце; і в усіх листах скликаю-
чих ми назовемо причину збору".

Дуже мудро поступили магнати, котрі складали пункти


хартіі; в тому, що признали і своім вассалам такі ж самі пра-
ва, яких вимагали й собі од короля: § 15 дозволяє сюзеренові
брати податок і поміч з вільного чоловіка лишень в тих трьох
випадках, коли і король може брати з своіх вассалів без ради
царства, то б то для викупу з полону, при посвяті старшого
сина в лицарі, при одданю старшої дочки аміж, а окрім того





— 69 —

§ 60 говорить загально, що „всі означені вище звичаі і віль-
ности, котрі ми (король) одступили для наших (вассалів), хай
зберігають і всі в нашім царстві, духовні як і світські, для
своіх вассалів". Такими постановами всі вільні люди Англіі бу-
ли заінтересовані в піддержанні хартіі, котра ставала загально-
земельним правом.

Початок прав особи, того, що теперішня політична наука


зве правами людини (droits de І`homme), або основними пра-
вами (Grundrechte), був покладений в хартіі 1215 р. в таких
установах. § 39: ні один вільний чоловік хай не буде ні аре-
штований, ні замкнутий у тюрму, ні підпаде конфіскаціі, ні
буде позбавлений охорони законів, ні вигнаний, ні як небудь
покараний, і ми не підемо проти нього, ні пошлемо проти
нього инакше, як після законного суду його перів і по закону
земському. § 42: Дозволяється кожному виіздити з нашого
царства і вертатись у него вільно і безпечно, по суші і по
воді, під умовою зберегти нам вірність (прибавлені далі обме-
ження цього права в часи війни).

Цікаво, що § 41 дає вільність входу і виходу, і прожи-


вання в Англіі також чужостороннім купцям і тим кладе поча-
ток такому праву, котре єсть тільки в Англіі з усіх держав
європейських, це б то, що в Англіі і чужинці увільнені од сва-
волі адміністраціі, а поставлені під руку суда, як і англічане.
На перший погляд нема звязку між правами в державі своіх
підданих і чужинців,—але зваживши, що інтереси, а надто еко-
номічні, звязують тубільців і чужинців, треба признати, що
право напр. поліціі вигнати без суду з держави чужинця, під-
тинає інтереси і тих тубільців, котрі мають з ним діла. Через
те треба признати далекозорим і мудрим те, що англійська
хартія 1215 p., встановляючи англічанам вільність виходу і по-
вороту до своєі землі, дала подібну вільність і чужим купцям.

Гарантію на всі одступлені королем права дає хартія


1215 р. трохи чудненьку, як на теперішні думки державні, але
досить звичайну в середні віки. В § 61 король говорить таке:
„Позаяк для Бога і для поправи нашого царства і для ліпшого
втихомирення незгоди, що вийшла між нами і баронами наши-
ми, ми одступили все вище сказане, то, бажаючи радіти з
того, щоб те все на віки було цілим і твердо стояло, творимо
і одступаємо ім нижче писану гарантію (securitatem), а власне,
щоб барони вибрали 25 баронів з царства, кого хотять, котрі
мусять з усіх своіх сил берегти, держати і заставляти, щоб
шанувались мир і вільности, котрі ми ім одступили і цією на-
шею хартією утвердили,—значить так, щоб коли ми, або наш
юстіціарій, або наші баліфи, або хто з чиновників наших в
чому небудь согрішимо, або переступимо який небудь з пунктів
мира і його забезпечення, і вчинок (той) буде показаний чо-
тирьом баронам, з вище названих 25-ти баронів, то ті чотирі
барони мусять приступити до нас або до нашого юстіціарія,




— 70 —

коли ми будемо за гряницями царства, виложити перед нами
той переступ і прохати, щоб ми його поправили. А коли б ми
його не поправили, або, коли ми будемо за гряницями царства,
юстіціарій наш не поправить у строк 40 днів після того, як
буде показано нам, чи нашому юстіціарію, коли ми будемо за
гряницами царства, то вище сказані чотирі барони перенесуть
ту справу останнім з 25 баронів і ті 25 баронів при помочі
всієі землі будуть примушувати і налягати всякими способами,
якими зможуть, це б то захоплюючи замки наші, землі, посі-
лости, і другими способами, як зможуть, поки справа не буде
полагоджена по сулу іх, тільки не торкаючи нашоі особи і
королеви нашоі і дітей наших; а коли справа буде полагод-
жена, то знов будуть слухати нас, як перед тим робили. А
хто в краіні схоче, може заприсягти, що, для виповнення всього
вище сказаного, буде слухатись наказів вище сказаних 25 ба-
ронів і буде з ними налягати на нас по змозі, тому ми публич-
но і вільно дозволяємо присягати, і нікому не перешкоджати-
мемо присягати. А всіх тих із краіни, хто сам по собі і по
своій волі не схоче присягати тим 25 баронам на те, щоб нас
примушувати і налягати, ми тих заставимо присягати нашим
приказом, як вище сказано".

В середні віки подібні формули, котрими сам государь


освящав право виступати проти нього, ми знаходимо в богатьох
краєвих статутах. Новіші ліберальні теоретики иноді бачуть в
них право супротивлення, подібне до того, яке виголо-
сила французька „декларація прав людини і горожанина"
26 авг. 1789 *). Ми будемо в свій час говорити про „право
супротивлення" і покажемо, що думка про нього власне піз-
ніша од середніх віків і розвилась тільки з часів реформаціі",
коли повстала в ріжних краінах Європи прінціпіяльна незгода
між підданими і государями. Тут досить буде сказати, що в
вище приведеному § хартіі 1215 р. про 25 баронів говориться
не про супротивлення королеві, а про те, як примушувати його
поправити ту кривду, котру він або чиновники його зробили,—
це б то про щось з одного боку менше, а з другого навіть
більше, ніж супротивлення. Комітет 25 баронів, котрим дава-
лось право примушувати короля і налягати на нього (distingere
et gravare), це був наівний старосвітський трібунал конфлікту
між урядом королівським і правом, дивна для теперішніх часів
гарантія того, що умова між королем і підданими буде вико-
нана: право війни проти короля, котре дає сам король і до
присяги на котре він сам обіцяє примусити своіх підданих.

*) „Люди родяться і зостаються вільними і рівними в правах. Ці права
суть: вільність, власність, безпеченство і супротивлення утискові
(la résistance á I`oppression).—Про це право див. у Laveleye, Du gouver-
nement dans la démocratie.




— 71 —

Хартія 1215 p. була великим ступнем уперед англійсько-
го земського лібералізму, але для свого часу занадто радікаль-
ним. Довго ще прийшлось англійським лібералам поборотись і
в середні віки, поки основи цієі хартіі стали міцним законом
землі. Король Джон зараз же обьявив, що хартія та не обовяз-
кова для нього і став наймати вояків на контіненті, щоб по-
бити англійських баронів, а папа Іннокентій III скасував хартію
і прокляв баронів, котрі повстали проти короля. В буллі 24 авг.
1215 папа нагадує, як король англійський покорився церкві і
каже далі, що „ворог роду людського, котрий завше звик за-
видувати своіми хитрощами добрим ділам, підняв проти нього
баронів Англіі". Далі папа наставляє баронів, що вони мусили
би покірно упрошувати короля, а не силувати його, і каже,
що і сам він, папа, прохав короля бути до баронів ласкавим
і що король згоджувався передати свою незгоду з баронами
на суд папи, бо він, як вассал папи, навіть не має права роз-
поряжатись сам у царстві. Умову, котру барони вирвали в ко-
роля, папа зве „гидкою і поганою (vilem et turpem), беззакон-
ною і неправедною, безмірно вменшуючою і одбіраючою право
і честь короля". Через те папа, в силу слів пророків, котрі б
то поставили його над народами і царствами (Єреміі, І, 9—10,
Icaii, LVII, 6) щоб касувати всяку неправду, касує угоду ко-
роля англійського з баронами, як „сором англійського народу
і велике небезпеченство для всієі справи хреста" і „під стра-
хом анахвеми забороняє королеві іі соблюдати, а баронам при-
мушувати його до соблюдання, касує, як хартію так і всякі
инші умови, ради неі зроблені" *).

Булла ця найліпше показує, як не досить було самих ка-


толицьких теорій для того, щоб установити в Європі політичну
волю. Папа, раз добившись од короля покірности, виступає
противником справи політичних земськіх вільностів у Англіі;
признаком великого політичного розвиття англійських прела-
тів, принаймні таких, як Лангтон, служить те, що вони в цій
справі не послухались і папи, і не одділили „вільности церкви"
од вільностів усієі землі. Барони не згодились зректись хартіі
1215 p., обявили Джона скинутим з престолу і покликали ко-
роля Франціі зайняти його. Папа поіменно і спеціяльно (nomi-
natim et in specie) прокляв баронів у церкві латеранській. Ланг-
тон не схотів виголосити той проклін у Англіі, так що папа
мусів його викликати на контінент і на час одставив його од
архиєпископства, але знаходились духовні англійські, як напр.
брат самого Лангтона в Лондоні, котрі не признавали пап-
ського проклону і справляли служби церковні так, мов би то
його не було. Серед такого заколоту вмер король Джон

*) Булла ця надрукована в D u m о n t, Bullarium Romanum і поміщена
у В é m о n t, Chartes des libertes anglaises по орігінальному списку.


— 72 —

19 окт. 1216 p.) лишивши наслідником престолу малолітка Ген-
ріха III, котрому всього пішов 9-ий рік.

Тут проявилась у англійській історіі перший раз та оз-


нака англійського політичного життя, котру звуть теперь сло-
вом компроміс (compromise), це б то згода, при котрій певна
партія робить уступки формальні, щоб зберегти суть справи-
а в усякім разі уступки кількостні (квантітатівні) а не яко,
востні (квалікатівні), бо инакше згода була б гидкою безпрін-
ціпністю. Ліберальна партія баронів, щоб уберегти Англію од
домашньоі війни, згодилась одступити од короля французського,
а признати королем Генріха III з тим, щоб було назначене мі-
шане регентство, в котрому поруч з папським лєгатом був би
голова ліберальних баронів Марешаль, граф Пемброку. Велика
рада була скликана 11 ноября 1216 р. і перед нею дитина-
король пообіцяв „поновити щасливі часи його благородних
предків, привернувши вільности і добрі звичаі", а на другий
день була обьявлена, „по просьбі і за ухвалою" магнатів ду-
ховних і світських нова Велика Хартія. Ця хартія вдер-
жала більшу частину параграфів хартіі 1215 р. з де-якими змі-
нами, але і з випуском кількох важних параграфів. Так, звісно,
випущений параграф про комітет 25 баронів, як непотрібний в
новім стані річей. Але були випущені і §§ 12 і 14, котрі гово-
рили про спільну раду царства, без котроі не могли по хартіі

  1. р. накладатись нові податки. Цей випуск можна пояснити
    так, що § 12 вменшував королівську власть і на ділі, і в тео-
    ріі. Останнє було новиною, противною роялістам і папі, і па-
    раграф через те мусив бути викинутий ради них,—а в той же
    час на ділі барони мали уряд у своіх руках принаймні на час,
    поки король зросте, і од них самих залежало не накладати
    тяжких податків. Так значить, на певний час викид § 12 не
    зміняв практичного стану річей. За те всі параграфи, котрі
    дають судові гарантіі для особи, зоставлені і навіть редакція
    де-яких статей про суди ще більше вме шує силу королівську*).

Хартія 1216 р. була поновлена в 1217 р. після замиру з
королем Франціі, і нарешті в 1225 p., коли Генріх III був приз-
наний дорослим. Текст хартіі 1225 p., мало одмінний од тексту

  1. p., як даний королем по добрій волі, вважався в Англіі
    в слідуючих віках за основний закон, державний (статут), тоді
    як хартія 1215 р. була забута аж до реформаційних часів з іх
    політичною боротьбою. Після того, що ми сказали про одміни
    між хартіями 1215 р. і 1216 р. нам нема раціі спинятись на
    хартіі 1225 р. **).

*) Хартія 1216 р. надрукована одповідно до хартіі 1215 р. у S t u b b s,
Select charters; у Bémont надрукована хартія 1215 p. так, що осібним
шрифтом (італікою) одмічені ті частини, котрі викинуті в хартіях Генриха III.

**) Текст іі див. В é m о n t. Одміни всіх трьох хартій Генріха Ш у
S t u b b s. Select charters. Ми не розбіраємо далі Лісовоі хартіі 1217, бо
вона має дуже спеціальну вартість.




— 73 —

За часи царювання Генріха III (1216—1272) Великі ради
скликались часто. (В 1252 р. в перший раз рада названа була
парламентом). Ніхто вже в уряді не думав, щоб можна
було обійтись без них. Але сам король Генріх III все таки ра-
дий був би панувати самовільно; він навіть заборонив викла-
дати свою ж хартію 1225 р. в лондонській правничій школі—
і в адміністраціі самовольствував досить, роздаючи уряди фран-
цузам, родичам своєі жінки і матері. Папи підпірали короля,
бо сами посилали на духовні уряди в Англію чужинців, рим-
лян, як іх звали в Англіі, котрі дбали тільки про те, якби
набрати в Англіі грошей для Риму і для себе. Через те все
довге царювання Генріха III пройшло в боротьбі між ним і ба-
ронами, а поруч з тим ішла, хоч більш глуха, боротьба ан-
глічан, навіть духовних, з римлянами, котра виставляла нагору
прелатів патріотів, як єпископ лінкольнський Гросетет, „вели-
кий неприхильник римлян", щось середнє між Лангтоном і
Віклефом, приятель і порадник Сімона Монфора, славного про-
відника баронів у боротьбі з Генріхом III. Коли одкинути хви-
леві прояви боротьби між баронами і Генріхом III, то голов-
ною справою в ній явиться змагання парламентів поставити
в залежність од себе адміністратівну машину державну, котра
по прінціпу новоєвропейських держав і по звичаям була в
руках королів. Справа ця в Англіі була рішена на користь
парламенту тільки у ХѴІІІ ст., коли виробилась постійна прак-
тика кабінетних міністерств, виділяємих з парламенту, це б то
коли Англія стала власне республікою під монархічними деко-
раціями. Баронські і перламентські комітети в часи Генріха III,
більше або менше силою навязані королеві, бували пробами
такоі переміни Англіі власне в республіку і не вдержувались,
як ще дуже передчасні та не дуже й популярні, бо збивались
на олігархію.

Ми далеко б одійшли од властивоі речі нашоі, хартій,


коли б стали викладати тут усю історію боротьби баронів і
Генріха III і через те скажемо тут тільки про те в ній, що
просто торкається до хартій і до зросту парламенту, котрий
один міг дати міцну основу для того, щоб хартіі вільностів не
були мертвою буквою.

В 1253 р. Генріх III мусив іти в поход у Гасконію, в


своі контінентальні землі; барони і прелати примусили його
підтвердити Велику Хартію і взагалі обіцяти ненарушимо дер-
жати звичаі і вільности краєві. Прелати і барони склали гра-
моту великого проклону (excomunicatio generalis) всім, хто по-
рушить ті вільности. „Властю (auctoritate) Бога, всесильного
Отця і Сина, і св. Духа, і преславноі Богородиці, вічноі Діви
Маріі, блажених апостолів Петра і Павла, і всіх апостолів,
святого Томи архиєпископа і мученика, і всіх мучеників, бла-
женого Едуарда короля Англіі і всіх ісповідників, і дів святих,
всіх святих божих-одлучаємо і анафемствуємо, і од святоі ма-




— 74 —

тері церкви одкидаємо всіх тих, хто свідомо і злобно одніме
або загарба що у церкви самовільно; а також усіх тих, хто
церковні вільности, або старі ухвалені звичаі царства, а голов-
но вільности і вільні звичаі, котрі містяться в хартіях спільних
вільностів і в лісовій, одступлених паном королем архиєписко-
пам, єпископам і другим прелатам Англіі, графам, баронам,
лицарям і вільним властителям (libere tenentibus) навмисне і
свідомо порушить, злама, вменшить або змінить, явно чи тай-
но, словом чи радою, а також і всіх тих, хто проти тих хартій,
або якоі части іх видасть статути, або послугуватиметься едік-
тами проти них, писарів тих статутів і радників і виконавців,
котрі дозволять собі поступати по ним" і т. д. *).

Коли обряд виголошення проклону справляли в церкві,


Уестмінстерській, то король не взяв свічки в руки, а тільки,
показавши на серце, сказав, що „серце його служить найчисті-
шим свідком", і заприсягнув, як чоловік, христіянин, лицарь і
король, коронований і посвячений—берегти хартіі. Але він не
думав держати своєі присяги, „слухаючи,—як каже продовжа-
тель літописі Матвія Парижського,—тих післанців сатани, котрі
казали йому, що за невелику частину того, що він збере з під-
даних, папа увільнить його од присяги". Папа дійсно звелів
англічанам платити королеві десятину, бо той обіцяв іти в хре-
стовий поход.

Оттут то і виступили рішучо проти короля барони та й


прелати під проводом Сімона Монфора, графа Лейстерського
(Leicester) і єпископа Гросетета і примусили короля згодитись
на тзв. Оксфордські постанови (Provisio facta apud Oxoniam),
по котрим адміністрація переходила в руки парламентського
комітету (1258). Короля примусили видати маніфест про згоду
на постанову оксфордського парламенту, написаний на мовах
латинській, французській і англійській (перший раз!), в чому
видно бажання ліберальних баронів склонити до своіх поста-
нов громадську думку як можна найширшу.

Тільки ж в 1260 р. король успів захопити замок лондон-


ський (Tower), а в 1261 получив од папи увільнення од при-
сяги, даноі парламентові і обьявив підданим, щоб не слухались
урядників, назначених парламентським комітетом. Через два
роки король знов згодився на Оксфордські постанови, а потім
знов виступив проти них. Барони і король згодились передати
суперечку на суд короля Франціі, св. Людовика. Цей рішив
(1264, la mise d' Amiens), що оксфордські постанови неза-
законні, бо ламають права короля (признані по св. письму і
римському праву), але що король мусить удержувати старі
хартіі, стверджені королівськими присягами. Такий суд не за-

*) Текст грамоти у В é m о n t, Chartes etc. Екскомунікація накладаєть-
ся і на тих, хто нарушить мир королів і царства.




— 75 —

довольнив ні Генріха III, ні баронів. Барони послали королеві
характерну заяву, що вони, „бажаючи вберегти добро і здо-
ровля тіла короля, будуть переслідувати його дорадників, як
ворогів не тільки своіх, але й короля, і держави". Почалась
т. зв. баронська війна, в котрій баронам перед вів Сімон
Монфор. Лондон і другі міста, оксфордські студенти, котрих
було тоді до 15.000, і францісканські манахи—тоді дуже попу-
лярні, як бідні братчики,—були на боці ліберальних баронів.
Монфор побив військо короля і взяв його самого і наслідника
Едварда в полон.

З тих часів дійшли до нас дуже цікаві латинські вірші.


Політичні думки іі можуть бути виложені так: „Тепер Англія
переводить дух, чекаючи вільности... Перше з англічанами по-
водились, як з собаками, але нарешті вони підняли голови, по-
бивши ворогів... Хто хоче бути справжнім королем, той мусить
володіти самим собою і добре правити царством. Все йому
вільно робити для добра краіни і нічого проти неі. Треба пра-
вити по законам, а не руйнувати державу, противлячись зако-
нам... Народ—не царський, а божий, і коли царь не по правді
робить, то мусить бути скинутий! (Rursum sciat (rex) populum—
non suum, sed Dei... Si princeps erraverit, debet revocari)... Треба
щоб було відомо, що думає ціла громада народу (communitas,
universitas), котра ліпше, ніж хто инший, розуміє своі закони.
Ті, хто самі підпадають законам і пробують іх на собі щодня,
знають іх найліпше. Більш того, коли діло йде про іх власні
інтереси, то вони прикладуть усю свою увагу до справи і по-
стараються влагодити іі так, щоб нікого не зачепити. Ціла
громада народу найліпше може вибрати тих, кому треба дати
в руки справи державні" *).

Треба тільки завважити в цих віршах спомини жидівськоі


історіі по Бібліі, але в досить світському дусі, напр.: „царь
Саул був скинутий, бо зламав закони, і Давид був покараний
за те, що поступив проти законів" і т. д., і часто повторену
думку про те, що вище всього мусить стояти закон, котрий
обовязує і короля,—напр. „король не може правити, коли не
шанує закону"; „коли хочеш царства, шануй закони",—або:
„звичайно кажуть: „як царь хоче, так і закон іде",—а по правді
инакше,—бо закон стоіть, а царь паде" **).

З цих слів видно, наскільки була вже ясна ліберальна


думка серед письменних англічан в часи баронськоі війни.

*) Ці довгі вірші надруковані в вид. Thomas Wright, The political
Songs of England, 1839, стр. 72—121.

**) V. 449 Quod non potest regere qui non servet legem... v. 45. Si re-
gnum desideres, leges venerare. VV. 871—872:

Dicitur vulgariter: „ut rex vult, lex vadit";


Veritas vult aliter, nam lex stat, rex cadit.




— 76 —

Політика партіі Сімона Монфора в значній мірі одповідала тій
думці.

Маючи в своіх руках короля і наслідника, партія Мон-


фора почала правити державою по своєму, але іменем короля.
Між иншим тодішній уряд прославився пробами розширити
склад парламентів, так щоб вони справді приблизилися до того,
щоб бути одпоручниками всієі громади народу (communita-
tis, або unіvеrsіtatіs populi).

Грамотою королівською з 3 юня 1265 р. звелено було


шеріфам прислати в парламент по 4 порядніших, лицарів ви-
браних згодою ради графства (quatuor de legalioribus et discre-
tioribus militibus dicti comitatus, per assensum ejusdem co-
mitatus ad hoc electos). Проба ця була не зовсім нова, бо вже
король Джон в 1213 p., в пору своєі незгоди з баронами,
котрі не хотіли йти з ним у поход на контінент, кликав на
Велику раду „по 4 чоловіка од графства для розмови про
справи державні" (quatuor discretos homines ad loquendum nobis-
cum de negotiis regni nostri). Можливо, що король Джон раху-
вав опертись на більш демократичний стан у своій боротьбі
з магнатами. Тільки ж про той збір 1213 р. нічого не звісно.
В 1254 р. Генріх III кликав по 2 лицарі од графства, щоб
сказали, яку поміч грішми вони йому назначать. В 1261 р.
ліберальні барони і потім король кликали по 3 лицарі од граф-
ства „для наради про спільні справи державні" (tractaturi su-
per communibus negotiis regni nostri). Прості лицарі бували в ра-
дах державних, або парламентах здавна,—тільки участь іх в
тих радах була не впорядкована: ішов туди той, хто хотів, а
більша частина, звісно, не йшла, коли простих лицарів кли-
кали загальною грамотою до шеріфів. Але коли іх кликано в
певнім числі од кожного графства, це давало правдиве пред-
ставництво лицарського стану в парламенті поряд з магнатами,
котрих кликано туди кожного особисто. До того ж важне було
те, що лицарі-посли мусили вибіратись на зборах графства, а
на тих зборах бували посли од усіх вільних людей по грома-
дах і посли та урядники з міст; там власне лицарі, формально
посвячені, перемішувались з простішими вільними посідателя-
ми землі і потроху зливались з ними в один стан, котрий піз-
ніше прозвано на пів лицарським іменем есквайр (scutta-
rius, éсиуer - щитоносець). Вибір лицаря-посла в парламент
на зборі графства мусив перейти в вибір посла од усіх віль-
них посідателів (freeholders) графства, далі всіх заможніших се-
лян, котрі вважались у стані узброітись як лицарі, — предста-
вительство од графств узагалі.

В 1265 р. уряд партіі Монфора покликав у парламент не


багато магнатів і тільки по два лицарі од графств, та за те
покликав по два посли од міст, бургів і пяти портів. Цей
парламент можна вважати за перший в Англіі,
котрий так чи инакше представляв усі вільні




— 77 —

стани, так що партія Сімона Монфора по правді може вва-
жатись матірью національного представництва в Англіі. Між
иншим цей парламент 1265 p., зібраний в Лондоні, настояв,
„щоб по однодушній згоді і волі короля, і сина його первен-
ця, прелатів, графів, баронів і всієі громади царства" (commu-
nitatis regni) були підтверджені хартіі вільностів, щоб списки іх
були послані в усі графства і щоб іх читали в зборі графства
(in pleno comitatu) двічі на рік. То була найбільша публичність,
яка тоді могла бути придумана.

Тільки ж англійським вільним установам прийшлось не-


забаром видержати ще один, і не легкий, іспит: партія лібе-
ральних баронів знайшла собі противників навіть між магна-
тами, бо була по своєму радикальною і трохи виключною (ми
вказали, що в парламент 1265 р. було покликано мало магна-
тів). А окрім того Сімон Монфор мав своіх особистих против-
ників, уважався чужинцем, бо тільки по матері був англічани-
ном і держав в Англіі маєток, а по батькові був француз, син
Сімона Монфора, звісного покорителя Провансу і мучителя
Альбігойців. Між баронами зложилась партія явно противна
Сімону, князь наслідник утік од нього, став на чолі тієі пар-
тіі і вспів побити військо Монфора, навчившись од нього ж
тактіки. Сам Монфор був убитий в тій війні. Король був знай-
дений в його таборі і станув на боці його противників. Неза-
баром встановлена була згода між партіями (Dictum de Ке-
nіlworth, 1269, у Stubbs, Select Charters), пo котрій король
узяв у своі руки адміністрацію (на ділі князь-наслідник), але
також признані були вільности церковні, хартія вільностів і
хартія лісова.

Наскільки в часи Генріха III, вже вкорінились у Англіі


ліберальні думки, видно найліпше з книги Брактона „Про за-
кони і звичаі Англіі" (De legibus et consuetudinibus Angliae). Брак-
тон був суддєю королівським, знав право римське і церковне,
але не поділяв ні апостольських, ні римсько-імператорських ду-
мок про безумовну святість царськоі власти і про законність
усякоі волі царськоі. Брактон учить, що государь єсть „король
(rex), коли добре поступає, а тіран, коли притісняє народ і па-
нує насильно". Проти римськоі формули, що закон єсть воля
царська, Брактон ставить свою англійську: „має силу закона
те, що по раді і по згоді магнатів і загальній думці держави
властю короля по правилах було постановлено". (Legis ha-
bet vigorem quicquid de consilio et consensus magna-
tum et reipublicae communi sponsione, auctoritate
regis, juste fuerit definitum). Книга Брактона стала учеб-
ником права англійського для всіх урядників держави і під-
тримувала і в них думки, що король без парламенту власне не
король. Учених урядників стало в Англіі багато, особливо з
часів Едуарда І, коли в Англіі почали пильно вчити і римське
право, але те право служило для впорядкування суду і адмі-


— 78 —

ністраціі, а не могло підтяти земсько-либеральних політичних
поглядів, які виложив Брактон. Суть роботи Лангтонів і Мон-
форів стала основою англійського публичного права *).

Коли Лангтон, Монфор і т. и. можуть уважатись бать-


ками англійського лібералізму, то Едуард І, котрий правив
Англією за батька після побіди над Монфором і потім царю-
вав сам довгенько (1272 до 1307), може вважатись першим
взірцем англійського консерватора. Звісно, що англійський кон-
серватизм визначується тим, що власне не має в собі ретро-
градства, і вдовольняється тим, щоб зберегати істнуюче і не
ламаючи того, що вже було виборено поступовцями, послугу-
ватись ним на свою користь, а коли треба, то навіть вводити
і новини, щоб уберегти свою практичну силу, або розширити
іі. Вже в умові, установленій в Кенільворті видно такий кон-
серватизм, котрий признав хартіі Генріха III. Далі видно його
і в тому, що Едуард І зробив постійний звичай з учинку Мон-
фора, котрий можна було вважати революційним, а власне
з покликання до парламенту унормованого посольства од
графств і міст. Уряд Едуарда І робив це, звісно, не з аб-
страктноі раціі, а перш усього мабуть тому, що коли міста
почали рости і багатіти, то треба було притягти іх у парла-
мент, щоб ліпше брати з них податки, на котрі б вони сами
згоджувались поряд з магнатами, а далі може і для того, що
простіші люде могли служити опорою для короля перед маг-
натами, менше слухняними. 1273 і 1283 р. Едуард кликав по-
слів од міст у парламентські ради; в 1294 р. покликав іх на
осібну раду за-для накладу на них податків, а з 1295 р. почав
кликати іх регулярно в усякий парламент.

Тільки ж Едуард І не думав зрікатись в принціпі свого


самодержавства і через те вийшли і в нього конфлікти з під-
даними, найбільше з магнатами, духовними, як і світськими.
Король уважав себе маючим право накладати податки на під-
даних і взагалі збірати з них гроші по своій воли, а окрім
того думав, що вассали його мусять іти з ним на війну, куди
він зажадає, за гряниці Англіі. З за цих двох точок і вийшли
в Едуарда конфлікти з підданими, найбільші в 1296 і 1297 pp.

В ноябрі того року, коли король мав на руках війну у


Франціі, Уельсі і Шотландіі, світські барони і міщани ледве
згодились на податок для короля, а духовні зовсім не згоди-
лись, закриваючись папською буллою Clericis laicos, що
недавно була обьявлена і між иншим забороняла світським
урядам накладати податки на духовних. Король сказав депу-
таціі духовних (в янв. 1297 p.), „що коли вони не держуть
вассальства (hommage) і присяги, котрі обовязані вдержувати
за своі баронства-лени, то і я нічим не обовязаний перед ни-

*) Про Монфора див. монографіі німецьку Pauli і французську Bémont.




— 79 —

ми",—і став захоплювати маєтки духовних і заборонив судам
розбірати іх справи. Так духовенство було поставлене „без
захисту руки королівськоі". Зараз потім король скликав пар-
ламент без духовних і там просив баронів, щоб ішли з ним на
війну на контінент. Барони не згоджувались.—„Клянусь Бо-
гом, графе,—сказав король до гр. Марешаля, котрий був од-
ним із головних провідників опозиціі,—що ти або підеш або
висітимеш!" —„Тим же клянусь, королю, що і не піду, і не ви-
сітиму!" відповів Марешаль. Щоб мати гроші, король звелів,
щоб уся вовна в королівстві була передана в руки його уряд-
ників. Едуард уже не вперше налягав так на вовну, то заби-
раючи іі по своій таксі, з тим щоб продати дорожче, то ви-
даючи іі назад властителям по одержанню од них певного по-
датку і т. и. Дохід з вовни, котра почала тоді вивозитись з
Англіі до Фландріі, де по містах розрослось ткання і торг сук-
нами, ставав для королівського скарбу джерелом грошей, ко-
трим король уважав себе вільним порядкувати. Тим часом
втручання короля в цю справу зачіпало інтереси як властите-
лів землі і овець, так і міщан-купців. Барони зібрались на
осібний зьізд, щоб радитись, як приборкати короля. З свого
боку архиєпископ скликав духовних, щоб порадитись про „важ-
ну справу великих хартій вільностів і лісовоі, і про права, і
вільности церкви англійськоі, щоб примусити короля підтвер-
дити іх і шанувати".

Король сполошився, скликав у Лондон правильний пар-


ламент, помирився з архиєпископом, вернув йому „баронію" і
обіцяв ствердити хартіі, коли йому дадуть грошеву поміч. Ба-
рони згодились дати восьму, а міщани пяту частину свого рухо-
мого маєтку. Виізджаючи з Лондона до війська король уро-
чисто прощався з народом, ставши на естраду перед двірцем
з сином, з архиєписком і одним з графів, просив прощення в
народа, заявляючи з слізьми в очах, що він правив не так ми-
лостиво, як би слід королеві, складав причину того на війну.
„Я тепер виставляюсь на смерть за все,—сказав король.—Коли
я вернусь, прийміть мене, як це ви робите сьогодні, і я вам
оддам усе, що взяв у вас. А коли не вернусь, дайте корону
моєму синові". Архиєпископ плачучи присягли бути вірним ко-
ролеві, і всі присутні присягались, здіймаючи руки до неба.

Тільки ж уся та слізлива сцена мало змінила стан короля


і вассалів. Поки король над берегом моря ждав часу, щоб
плисти на війну в Фландрію, барони написали протест, в ко-
трому заявили, що не обовязані служити королеві у війні в
Фландріі, що окрім того ім і не можливо йти в поход, бо ко-
ролівські здирства всякого роду збіднили іх *). Вони домага-

*) Здирства ті перечислялись: nimis afflicti sunt per diversa tallagia, au-
xilia, rises, videlicet de avenis, frumentis, braseo, lanis, coriis, bobus, vaccis,
carnibus salsis, sine solutione alicujus denarii... Текст протесту у Bémont,
Chartes, N. X.




— 80 —

лися, щоб були поновлені хартіі, „котрих усі пункти зламані
на велику шкоду народа". Особливо жалувався парламент од
усього народу (tota communitas) на забір королем вовни.

Король одповів на цей протест грамотою до шеріфів, в


котрій досить гаряче і зручно розвив те, що сказав у своій
прощальній промові лондонській. Грамота ця нічого не помогла.
Духовенство зібралося в Лондоні і послало до короля двох
єпископів сказати йому, що духовенство не може дати йому
грошей без дозволу папи, і надто просити в короля дозволу
видати екскомунікацію на тих, хто зачепить маєтки церковні.
Король не дозволив на це, не дозволив також послати депу-
тацію до папи, попросив зрештою благословення в єпископів
і одпустив іх. Незабаром король поплив у Фландрію, але перед
самим одьіздом одержав звістку, що депутація баронів явилась
перед державним скарбником (Scaccarius) і зложила іменем „ба-
ронів і всієі громади (communitas) державноі, духовноі як і
світськоі", протест, переданий королеві, подібний до того, про
який ми росказали вище, де протестовано проти беззаконства
скарбника, котрий би то без відомости короля звелів брати
восьмину і захопити вовну. Протест висловлював нарешті за-
гальну думку, що ніщо не може більше поставити людину в
стан „рабства, як викуп крови і своєвільні податки". Король
одповів і на цей протест указом скарбникові—збірати восьми-
ну, а про вовну казав, що він заплатить ціну іі. З тим король
одплив за море, лишивши Англію під номінальним урядом
свого 13-літнього сина-наслідника.

Барони, котрі не пішли на війну, не дозволяли королів-


ським урядникам збірати восьмину, на котру б то вони не
згодились, кажучи, що без згоди народу ніякого по
датку вимагати або накладати не можна (sine quo-
rum assensu tallagium non debet exigi vel imponi). Навіть радні
королівські настоювали на тому, щоб помиритись з тими ба-
ронами, котрі рішуче не згодились іти на війну за королем,—
з Марешалем і Герефордом. Од імені короля був скликаний
парламент, куди покликані були і ті барони, а в грамоті до
шеріфів було написано, щоб прислали депутатів од графств,
щоб одержати королівські листи, стверджуючі хартіі вільно-
стів". Барони прийшли на парламент у Лондон з військом і
домагалися, щоб ім була передана сторожа воріт городських—і
одержали іі. Після того князь-наслідник іменем королівським
видав статут „Підтвердження хартій", Confirmatio
cartarum (10 окт. 1297).

На ділі цей статут (писаний по французському, як це ро-


билось в часи Едуардів, коли французські лицарські романи
підновили в Англіі вживання мови нормано-французськоі), давав
більше ніж старі хартіі Генриха III. Цим статутом король „для
чести Бога і святоі церкви і для користи всього царства"
стверджує „Велику хартію вільностів і хартію лісову Генрі-




— 81 —

xa III як установлені спільною згодою всього царства", велить
чиновникам обьявити іх народу і „касує всі постанови ім про-
тивні" (§ І). Окрім того велить, щоб копіі з тих хартій з пе-
чаткою королівською були послані в усі соборні церкви в дер-
жаві і читались двічі на рік (§ 3), щоб архиєпископи і єпи-
скопи обьявили екскомунікацію тим, хто словом, ділом або
радою нарушить ті хартіі і щоб про таку екскомунікацію чи-
талось у церквах двічі на рік (§ 4). Параграфом 5-им король
заявляв, що старі податки, котрі він брав попереду „за згодою
і доброю волею підданих, неповинні обертатись на поневолен-
ня іх і потомків іх" і не будуть для них обовязковими на далі.
Далі (§ 6) король обіцяє „за себе і наслідників своіх архиє-
пископам, єпископам, аббатам, пріорам і другим людям святоі
церкви, а також графам і баронам, і всій громаді земській
(toute la communaute de la terre), що для ніякоі потреби і нія-
ким способом не буде брати з держави ні податків, ні поміч-
них зборів инакше, як за спільною згодою всього царства і
для спільного добра того царства, окрім старих помочів і на-
логів, обовязкових і усвячених звичаєм. Останній параграф го-
ворив про податок з вовни, що „на будуще король не буде
брати його инакше, як за спільною згодою і з доброі волі,
окрім звичаєвого податку з вовни і шкур, установленого гро-
мадою державною". (Текст y Stubbs i Bémont).

Одповідно § 3-му цього статуту був написаний статут,


котрий давав копію з хартіі Генріха III і котрий зветься In-
speximus од першого слова, котре стоіть в ньому після ті-
тулу королівського. Обидві ці хартіі: Confirmatio i Inspe-
х і m u s послані були в Фландрію королеві, котрого військо тим
часом успіли побити фламандці. Король піддаючись „злій го-
дині" підтвердив ті статути і дав амністію баронам, з котрими
посварився. Коли ж Едуард І вернувся в Англію (14 марця
1298), то він довго одкручувався, щоб не ствердити тих ста-
тутів урочисто і просто од себе, як того од нього хотіли. То
він одкладав це на час, коли повоює шотландців, то навіть,
назначивши вже для того день, утік з Лондону, де зібрався
парламент. Коли ж магнати догнали його, то Едуард сказав
ім, що одповідь ім дасть його рада, Рада ж одповіла, що ко-
роль ствердить хартіі, але з прибавкою слів: salvo jure co-
ronae nostrae (з удержанням права корони нашоі). Тоді
магнати покинули парламент, після чого мусила наступити вій-
на між ними і королем. Король пішов на уступки і послав ше-
ріфам окружний лист в оборону свою (Statutum de fini-
bus levatis, 2 anp. 1299) і указ шанувати хартіі, нарешті
скликав знову парламент і обіцяв сповнити всі його бажання.
Та тільки через рік, 6 марця 1300 р. він видав нову Confir-
matio Cartarum і при ній додаткові статті до старих хар-
тій,—статут, котрий звичайно звуть Articuli super Cartas,
а далі нове видання Inspeximus. На слідуючий рік парла-

6




— 82 —

мент зараз як зібравсь, то заявив перше всього просьбу коро-
леві, щоб „хартіі вільностів і лісова удержувались в усіх своіх
точках". З того часу в XIV ст. майже всякий парламент почи-
нав з такоі просьби і діставав од короля згоду (placet, іl
plet au roy), котру і записував у протоколи.

Такий звичай мав рацію, а надто при Едуарді І, бо цей


найліпший з королів англійських, як помирився з королем
французським і з шотландцями, обернувся до папи (Клімента V)
і дістав од нього увільнення од своіх присяг і касацію хартій.
Папа буллою з 29 дек. 1305 р. обьявив, що „всі уступки, зро-
блені Едуардом магнатам і шляхті (magnates et nobiles) були
більше силувані, ніж вільні" і він „своєю апостолською пова-
гою і повнотою власти одбірає іх, нищить, касує і обьявляє
скасованими, неістнуючими і безсильними (revocamus, annulla-
mus, cassamus, cassas, nullas et irritas nuntiamus"). Але ця каса-
ція вже спізнилась навіть для самого Едуарда І, котрий неза-
баром умер. Після нього ні один король англійський не міг
зважитись на те, щоб скасувати зроблені ним і батьком його
уступки, хоч, звісно, не один пробував обходити іх побічними
дорогами.

З XIV ст. дійшов до нас ще один документ, котрий ува-


жається одною з основ англійського державного права поряд
з хартіями Генріха III і Едуарда І. Це так званий статут „П р о
неплату податку", De tallagіо non concedendo.
Найстарший список цього документу знаходиться в літописі
Гвальтера з Гемінбурга з XIV столітя під тітулом неясним і
неточним: articuli inserti in Magna chartа. Але він не
помічений числом і не вберігся в архівах парламентських і че-
рез те з XVII ст. королівські юрісти роялістичного напрямку,
а потім учені не признавали його законности. Теперішні вчені
думають, що документ цей єсть або латинським зводом трохи
теорізованим хартій Едуарда І, зробленим незабаром після них
(Stubbs), або петіцією баронів, поданою в 1297 р. урядові.
В усякім разі важно, що цей документ переписувався вже з
XIV ст. в списки основних законів або статутів, що на нього,
як на статут, вказувала знаменита Петіція про права (peti-
tion of right) англійського парламенту 1628, навіть судді
коронні в процесі 1637 р. за неплату податків, не ухвалених
парламентом, а головне те, що в основі своій цей документ
передає суть того, чого добивались парламенти 1297 до 1330 pp.
і що одступлено було тодішніми статутами Едуарда І. Позаяк
та суть передана в цьому документі стисло і рішуче, то ми й
приведемо тут його перший параграф, котрий і дав йому його
історичну назву: Statutum de tallagio non concedendo.

„Ніякий податок, ні поміч не буде накладатись, ні збіра-


тись, ні нами, ні нашими наслідниками в царстві нашім без
волі і спільноі згоди архиєпископів, єпископів і других прела-
тів, графів, баронів, лицарів, міщан і других вільних людей в




— 83 —

нашому царстві". Nullum tallagium vel auxilium per nos vel hae-
redes nostros de cetero in regno nostro imponatur seu levetur sine
voluntate et assensu archiepiscoporum, episcoporum et aliorum prae-
latorum, comitum, baronum, militum, burgensium et aliorum libero-
rum hominum in regno nostro—Повні тексти у Stubbs і Bémont.

Коли порівняти оглянуті нами статути Едуарда І з хар-


тіями Генріха III і Джона, то побачимо, що перші поповняють
власне головні з тих пропусків, які зроблені були за Генрі-
ха III в хартіі 1215 p., а власне § 12, котрий обовязував ко-
роля прохати згоди „спільноі ради" царства для збору подат-
ків. До того треба додати, що раніше статутів 1297—1300 pp.
практика Сімона Монфора і Едуарда І розвила те, що встано-
вляв § 14 хартіі 1215 p., теж пропущений в хартіях Генрі-
xa III, а власне порядок тієі „спільноі ради царства" і ввела
в ту раду дійсне національне посольство (од графств і міст),
хоч і не зовсім демократичне на нашу теперішню мірку. Ста-
тути 1297—1300 pp. признали конче потрібною для законности
податку „спільну згоду всього царства" (commun
assent de tout le roiaum) і тим освятили законом практику пар-
ламентського складу С. Монфора і Едуарда І. Так була міцно
основана в Англіі констітуційна монархія і політична свобода
на двох підвалинах: 1) неодмінноі потреби суду для
того, щоб покарати англічанина і 2) такоі ж по-
треби згоди парламенту, щоб наложити на англі-
чанина податок.

Ці дві умови на ділі ламались не раз в історіі Англіі і


стали зовсім непорушними тільки після революцій 1688 p., але
з XIV ст. ні англійська людність не зрікалась уже ніколи цих
двох основ, ні королі не сміли зовсім іх не признавати. Осо-
бливо міцно держались парламенти за своє право ухвалювати
податки, навіть і тоді, коли, як в XV—XVI ст. склались обста-
вини, котрі давали королям можливість обходити те право.
А з цього права виросли і всі инші права парламенту. Рано
парламенти англійські взялись за спосіб перше передавати ко-
ролеві своі просьби і настоювати на тому, щоб получити на
них згоду королівську, а потім уже ухвалювати податки. По-
малу з цього виросло право парламентів і на контроль видат-
ків державних і на участь в законодавстві—той англійський
принціп, котрий пізніше викладали юрісти словами, що Англією
править король в парламенті (king in parliament)'
це б то, що король без парламенту власне не єсть законний
державець.




— 84 —

На цьому й урвалася праця пок. Драгоманова. Слідуючу
главу, що мала говорити про фламандські хартіі вільности, покій-
ник лагодився написати літом 1895 p., котре думав npoвeсmи
в Парижі, де великі библіотєки, а надто підмога бельгійських уче-
них, а його приятелів, мали достачити йому матеріалу, в тім
числі й такого, що досі не був опубликований. Та, на горе наше,
смерть спинила ті пляни. От тим то ми й видаємо цю ча-
стину його важноі праці, яку йому вдалося викінчити, маючи ту
сумну певність, що у нас нема чоловіка, котрий би зумів до-
вести іі до кінця так основно, з таким широким та світлим
поглядом, який визначував завжди незабутнього М. П. Драгоманова.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconІменник «Склад за складом»
Скласти ланцюжок слів (іменників І відміни) так, щоб останній склад попереднього слова був першим складом наступного
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconПостанова за номером 2-5 «Про кількісний склад інвалідів по зору І та ІІ груп, які працюють на уво, увп І в організаціях утос»
Президія нашого товариства цього дня не святкувала, а працювала. І працювала досить плідно. Найважливішим із документів, ухвалених...
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconПерсональний склад

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconАнотації навчальних дисциплін відповідних напрямів підготовки (назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання). Методологічні та теоретичні проблеми психології викладач
Назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconСклад спеціалізованих вчених рад фізико-математичні науки

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconКількісний та якісний склад педагогів Класні керівники 5 – 11 класів

№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconЗатверджений склад
Мудрак Лариса Михайлівна – співголова робочої групи, заступник голови Національної ради
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського icon«Будова атома. Ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер(протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число»
Тема уроку: «Будова атома. Ядро І електронна оболонка. Склад атомних ядер(протони І нейтрони). Протонне число. Нуклонне число»
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconБіобібліографічний покажчик
Натхненний вірою: біобібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Кожевнікова; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Зубко. – Прилуки, 2017....
№11. Склад: „Книгарня Л. Ідзіковського iconЗамилування переплітається зі смутком. Ганна Чубач «Зупинюся над рікою» Мета
Гра «Віднови порівняння» Добери відсутній склад у порівняннях, читай якомога швидше


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка