120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового



Скачати 131,44 Kb.
Дата конвертації28.07.2017
Розмір131,44 Kb.

Календар знаменних дат Додаток 15


120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового

(1893–1933)


Микола Хвильовий (справжнє прізвище Микола Григорович Фітільов) (13 грудня 1893 – 13 травня 1933) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози, прихильник антропософських поглядів Освальда Шпенглера.

Біографія Миколи Хвильового

Народився Микола Хвильовий 1 грудня за старим, а 14 грудня за новим стилем 1893 року в селі Тростянці Охтирського повіту Харківської губернії, в учительській родині. Батько Григорій Олексійович Фітільов нібито походив із збіднілого панського (дворянського) роду. За твердженням одного з найдокладніших біографів Хвильового, О. Гана (П.Й. Петренка), Григорій Фітільов пішов учителювати після того, як його десь наприкінці вісімдесятих років виключили з Харківського університету за революційну народницьку діяльність. У Тростянцях він зустрів симпатичну панну Єлисавету, доньку Івана Івановича Тарасенка, бухгальтера великих маєтків цукроварень і ґуралень поміщика Кеніґа. Правдоподібно, на початку 90-их років вони одружилися. 1893 року народився в них син-первісток Микола. Після нього прийшло ще четверо дітей: дочка Євгенія, син Олексій (не Олександр, як хибно досі подавали) і ще дві дочки: Людмила й Валентина. Родина стала велика, а вчительський заробіток малий. Родину Фітільових обсіли злидні. Але голова родини Григорій Олексійович цим переймався мало. Він більше полюбляв рибальство, полювання, а найприкріше — міцні напої. Це з кожним роком творило в родині Фітільових все більшу і більшу розколину. Нарешті дійшло до повного розриву. Єлисавета Іванівна, щоб ізолювати дітей від згубної звички батька, року 1904 чи 1905, забрала дітей і виїхала тимчасово на хутір Зубівку до своєї рідної сестри, що була одружена з досить заможним поміщиком Миколою Смаковським. У гостинному маєтку Смаковських вона з дітьми перебула доти, доки не дістала посаду вчительки, — спочатку в селі Чернеччині Богодухівського повіту, а згодом на хуторі Дем’янівка того ж повіту. Тут вона учителювала довгі літа поки її діти не повиростали, а найстарший син не став відомим навіть поза межами Радянського Союзу письменником.

Отже, сталося так, що Микола, коли йому було 10–11 років залишився без опіки батька. Натомість, крім дбайливої матері, ним заопікувалися два родичі по маминій лінії: згадуваний вже М. Смаковський та збіднілий поміщик, але дуже культурний, ліберальний і впливовий земський діяч Савич. Коли Єлисавета Іванівна покидала дім Смаковських, то вони умовили її залишити старшого сина в них для опіки над його дальшою освітою. І справді М. Смаковський потурбувався, щоб хлопець закінчив школу. Із Зубівки його щодня возили (треба припускати з донькою Ларисою) до доброї школи в селі Калантаєво. Після закінчення калантаївської школи Миколу приділили до вищепочаткової школи в місті Красний Кут. Чому вибрано саме це місто, це вже справа опікунів і матері. В усякому разі візьмемо до уваги, що в ремісничій школі Красного Кута учителював тоді батько Миколин. Тому всі підстави припускати, що юнак Микола не тільки тоді бачився з батьком, а й їздив з ним на полювання. Тут він запричастився від батька тією пристрастю, яка супроводила його до самої смерті. Саме пережита перша дитяча радість на полюванні з батьком так глибоко і чуттєво відбилася пізніше в його нарисі «На озера».

Після закінчення вищепочаткової школи, заходами М. Смаковського, а може й Савича, Миколу влаштовують у богодухівську чоловічу гімназію. Тут він вчиться до шостого класу. З причин майже не з’ясованих Микола змушений був після 5-го класу покинути гімназію. О. Ган припускає, що причиною до виключення його з гімназії були активні Миколині зв'язки з місцевою нелегальною організацією соціалістів-революціонерів, його бунтівливе, а інколи зухвале ставлення до гімназійного начальства й учителів. Жодних переконливих документів О. Ган до такого твердження не мав. Це було тільки припущення. Але, як припущення, воно логічне і відповідає обставинам того часу. Саме в той час (1911–1912 роки) революційна боротьба проти російського самодержавства активізувалась. Вона охоплювала не тільки студентські, а й середньошкільні кола. Питання тільки стоїть, чому його пов’язано з есерами, а не соціал-демократами, що були в той час більш діяльними. І якщо вже з с.-р., то чому не з українськими, що в той час у Богодухові мали вже своїх активних прихильників. Справа зухвальства і фронди проти гімназійного начальства теж не були собі абстрактним бунтом невдоволеного юнака. Знаємо зі свідчень Миколиної кузинки Лариси Смаковської, що ще в Зубівці, перед гімназією, коли вони обоє вивчали французьку мову, Микола охоче відривався від нудних зазубрювань граматичних правил та винятків і читав їй багато поезій Шевченка або інших нових українських поетів. І читав напам'ять доброю українською мовою, що її вкрай дивувало. Бібліотека дядька Савича, крім світових класиків, мала багато, як на той час, українських книжок. Це й був, треба сказати, перший українознавчий самосемінар Миколи. Це були його перші міцні кроки національної свідомості. Тож знаючи це, є підстави думати, що Микола Фітільов прийшов до гімназії з цілком виразними національними українськими симпатіями. В гімназії панувала офіційна російщина і сувора дисципліна. Цілком природно, що свобдолюбний, гордий характер юнака з виразними проявами національної української свідомості не міг не збунтуватися. І це справді могло бути головною причиною звільнення його з гімназії.

Пошукуючи праці, він спочатку влаштувався за слюсаря при краснокутській ремісничій школі. Але там довго не затримався. Переїхав у Рублівку, де в канцелярії волосної управи знайшов якусь працю. Тут швидко входить в коло рублівської інтелігенції й розгортає в ті темні й погромні для українців роки не абияку культурно-освітню діяльність. Його добрий приятель тих років, відомий з 1914 по 1942 рік учитель і педагогічний діяч на Богодухівщині й у Богодухові, згадує про це так: «З осені 1915 до весни 1916 року Хвильовий, як і я, брав активну участь у драматичному гуртку в Рублівці. В гуртку були здібні актори, а серед них виділялись Хвильовий, П.П. Журавлів, і вчитель О.Н. Соболь. Ми ставили такі п’єси як "Невольник", "Дай серцю волю", і т.п. Микола вже в той час виявляв глибоку національну свідомість».

Крім цієї культурно-розвагової праці Хвильовий пильно студіює підручну літературу до програми 6–8 класів гімназії, багато читає і одночасно (про що майже ніхто не знав) пише свої художні твори. І, що найважливіше, пише українською мовою. Підробивши за кілька літ у рублівській волосній управі трохи грошей, Микола, як свідчить Шигимага, весною 1916 року переїжджає до Богодухова. Чого він приїхав і що робив ціле літо 1916 року в Богодухові ми не знаємо і Шигимага, на жаль, не залишив нам про це свідчення. Тому про це ми можемо висловити тільки свій здогад. Як знаємо зі свідчень кузинки Хвильового Лариси Смаковської, з натяків О. Гана та спогадів П.І. Шигимаги, Микола після виключення з гімназії не кидав науки. Поза всебічним читанням він вивчав французьку мову й студіював підручну гімназійну літературу. Значить є підстави припускати, що він думав кінчати гімназію екстерном. До речі, в ті часи цей спосіб осягнути середню гімназійну освіту, для дітей бідніших верств населення, був дуже розповсюджений. Так закінчили гімназії майбутні близькі друзі й однодумці Хвильового: М. Куліш, Ів. Дніпровський, Ол. Досвітній. Для Хвильового тоді це теж був єдиний шлях дістати середню освіту. Чому ж це стало для нього актуальним весною 1916 року? Бо Хвильовий зобов’язаний був того року піти до війська. Чому ж його досі не було покликано до діючої армії? Бо до 1916 року в російській імперії діяв закон, що старшого сина багатодітних вдів чи хворих батьків звільняв від служби в армії. Але великі втрати в війні та інші причини дали підставу царському урядові цей закон 1916 року скасувати. В наслідок цього Хвильовий і такі ж як він опинилися перед загрозою мобілізації. Щоб полегшити своє становище в армії. Хвильовий вирішив перед мобілізацією зголоситись добровільно («вольноопределяющимся»). Це давало, особливо коли зголошений мав середню освіту, певні привілеї. Отже, припускаємо, що Хвильовий влітку 1916 року екстерном склав за гімназію, а восени, вже з відповідним освітнім цензом, зголосився до армії. У грудні 1916 року, як свідчить Шигимага, Хвильовий вже проходив військову муштру в 7-й роті Тридцятого запасного полку в Чугуєві.

Коли ж справді міг потрапити М. Хвильовий на фронт? На муштру потрібно було не менше як чотири місяці. Отже, частина, в якій перебував у грудні 1916 року Хвильовий, могла вирушити на фронт найраніше в березні 1917 року, а на фронт прибути, принаймні в квітні-травні. Тобто тоді, коли фактично фронт, як активна бойова лінія, перестав існувати. Якщо Хвильовий і відчув деякий запах фронтових баталій, то, хіба, влітку 1917 року, коли короткозорий політик Тимчасового уряду Росії О. Корейський спробував активізувати фронт до наступу. Але, як відомо, з цього нічого не вийшло і фронт поступово почав розпадатись. Єдине, що правда: Хвильовий був свідком тієї особливої події революційної доби, коли мільйонові маси імперської армії опинилися в стані невиразності, а потім — хаосу й бездоріжжя. Він був також свідком і, можливо, й учасником творення українських частин на фронті. О. Ган твердить, що Хвильовий активно включився у той рух, виступав на армійських мітингах 14-ої дивізії, був обраний до солдатського комітету дивізії, де він, за своєю вдачею, керував культурно-освітньою комісією. Усе це можливо. Але воно не підтверджене жодними документами, навіть свідченням самого учасника. Натомість свідчення про фронтове життя його таки є. Любченко занотував розповідь Хвильового про те, як він на фронті писав у фронтовій українській газеті (можливо це був «Український голос», що виходив у Ризі 1917 року за редакцією С. Пилипенка) поезії і фейлетони, підписуючи псевдонімом «Дядько Микола». Отже, візьмімо до уваги: жодною своєю політичною та військовою діяльністю, навіть такою скромною, як членство у фронтовому солдатському комітеті, Хвильовий ніколи не хвалився. Значить — не було її. Вигадувати щось він не хотів. Натомість дрібну, але реальну творчість початківця в армійській газеті він згадував при кожній нагоді. З цього я хочу зробити один загальніший висновок, про який пізніше, може, скажу більше. Хвильовий з природи своєї не був ані військовим, ані політичним діячем. З уродження і покликання він був письменник в найширшому і найглибшому сенсі цього слова — вникливий спостерігач, аналітик, зображувач людських душ і характерів, провісник і візіонер майбутнього. Тільки в цьому аспекті можна і треба його розглядати, критикувати, оцінювати.

Але вернімось до його біографії. Побувши влітку 1917 року кілька місяців на фронті, побачивши як та колись дисциплінована і могутня сила розкладалася і розповзалася, Хвильовий уже восени (правдоподібно в жовтні) 1917 року був на хуторі Дем’янівка. Тут він відразу як у Дем’янівці, так і в навколишніх селах, розгортає пропагандивно-інформативну, культурно-виховну діяльність. Залюблений здавна в українську пісню, музику, поезію, історію, він усе це, як нове відкриття, несе українській селянській молоді, а зокрема, — зрусифікованій сільській інтеліґенції. Організовує "Просвіти", творить драматичні, співочі, культосвітні товариства і гуртки, виступає на сцені, читає лекції, популяризує україномовні книжки. Багато молоді пізнало себе і навернуло на український шлях назавжди. Одну з цікавих ілюстрацій до цього подав у своїй книжці О. Ган. Він розповів історію, як молоденька вродлива гімназистка Катерина Гащенко, закінчивчши гімназію 1917 року, поїхала восени учителювати на хутір Дем’янівку. Перші її листи звідти були російською мовою, виповнені банальними зацікавленнями провінційної панночки. Але всього за кілька місяців почали надходити її листи, писані вже доброю українською мовою й сповнені глибокого українського патріотизму. З романтичним дівочим запалом писала вона, що познайомилася тут із сином своєї старшої колеги Єлисавети Фітільової, який щойно повернувся з армії й розгорнув дуже цікаву культурну працю. Зокрема, їй та багатьом таким, як вона він відкрив очі на українську мову, пісню, музику, літературу.



(Микола Хвильовий [Електронний ресурс] // Мистецька сторінка. — Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/user_page.php?u_id=466. Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013)).

Микола Хвильовий: Бути українцем — справа не крові, а вибору

Микола Хвильовий був не просто талановитим автором — справжньою зіркою та активним учасником літературного процесу 20-х років; з обдарованого літератора він виріс у першорядного мислителя, справжнього ідеолога, з високим рівнем національної свідомості. Його перехід від інтелігентського лібералізму зразка останніх десятиліть існування Російської імперії до переконаного націоналізму, що струмує в памфлетах «Україна чи Малоросія», «Масовізми — московський і ваш», «Московські задрипанки», означує початок формування на теренах молодої Української держави справжньої політичної нації, в якій бути українцем - справа не крові, а вибору.

Добре розуміючи, що розвиток нації можливий лише через освіту (але не просвітянство!), Хвильовий пише: «Досить «фільствовати» — «дайош» свій власний розум! Коли ми беремо курс на західноєвропейське письменство, то не з метою припрягати своє мистецтво до якогось нового заднього воза, а з метою освіжити його від задушливої атмосфери позадництва. В Європу ми поїдемо вчитись, але з затаєною думкою — за кілька років горіти надзвичайним світлом. Чуєте, москвофіли з московських задрипанок, чого ми хочемо? Отже, — смерть достоєвщині! «Дайош» культурний ренесанс!»

Пристрасне й гостре перо Миколи Хвильового, його полемічний спадок ще потребують глибших досліджень. Проте неможливо не вірити щирості його пориву, котрому він залишився вірним аж до останнього пострілу в скроню. Втіливши в оновленій українській літературі початку ХХ сторіччя зразки естетики високого модернізму, запропонувавши читачеві інтелектуальне художнє письмо, Хвильовий також мав активну громадянську позицію й без вагань афішував її. Силі вислову його памфлетів навіть тепер можуть позаздрити більшість сучасних колумністів. За цю силу, душевний вогонь і щирість він заплатив життям — і про це не можна забувати, читаючи його твори.



Памфлет Миколи Хвильового «Україна чи Малоросія» є надзвичайно актуальним сьогодні, коли українська нація знову постає перед необхідністю самовизначення. Формування цілісної ідентичності ніколи не є легким та швидким процесом. Особливо, якщо частина громадян, як це є у нас, не може з певністю солідаризуватися з національними цінностями. Хвильовий закликає позбутися комплексів малоросійства, тобто меншовартості, в умовах, коли лише спільний вибір бути українцями може врятувати від вторинності та затирання ролі нації на історичній мапі світу. Рішуче «дайош!» Хвильового має поставити кожного перед таким важливим і сьогодні вибором. І його «максималістична» європейськість — це, схоже, перспективний вихід для нас.

(Семків, Р. Микола Хвильовий: Бути українцем – справа не крові, а вибору [Електронний ресурс] / Ростислав Семків // Газета «День». — Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/library/books/bronebiyna-publicistika-mikola-hviloviy. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013)).

Твори Миколи Хвильового

Поезії


Молодість

  • «О рудні, ваше свято…»

  • Скляр

  • «Не шкодуй, моя мила мати…»

  • Весняне оповідання

  • Після громовиці

  • «Мліти в полум'ї вік, без кінця…»

  • Сонячна вага

  • Швець працює

  • Що нам морок

  • Біля коксової печі

  • Молотки

  • Іду я Додому

  • В дощовитий день

  • Уривки (I–II)

  • На верхів'я

Досвітні симфонії

  • Досвітні симфонії (I–II)

  • Клавіатурте

  • Тіні

  • Ми

  • «Подивись на крицю — потонули очі…»

  • На цвинтарі

  • Пам'яті Гната Михайличенка

  • Смуток

  • За обрієм зима

  • Голод

  • «Моя золота береза…»

  • Павлові Тичині

  • Народна пісня

  • «Битими шляхами, побитими…»

  • «На вулиці свято…»

  • «У полі голосить мати…»

  • «Зазеленим гаєм…»

  • «Слово „повстання“ таємне…»

  • Тріолети (I–II)

  • «Стовп… Стовпи…»

  • «З одного боку посіпаки, продажники, кнурці…»

  • Ах, як мертво

  • «Коли куделить павутиння…»

  • «…То диму молоко душа на жито точить…»

  • «На мінори розсипалась мряка…»

  • «Безмежно журнії оселі…»

  • Блакитний мед

  • «Через переліг й байрак темний…»

  • «Підвівся день. Уперся в небо»

  • «На кучугурах минулого…»

  • «Я із жовтоблакиття перший…»

Окремі вірші

  • Ex oriente lux

  • Пісня з тракту

  • На позиції

  • Путь

  • «Увечері проходжу по майданах…»

  • «Поле. Шляхи. Могили…»

  • Катеринка

  • «Прийде сюди холодна, вечірня…»

  • «У полі тиша — літній день»

  • «Я тепер покохав город…»

  • «Та невже ніколи не забуду…»

  • Трамвайний лист (I–IV)

  • Зелена туга (I–IV)

  • «Співає тиша десь…»

Поеми

  • В електричний вік

  • Поема моєї сестри

Оповідання й новели 1921–1923


  • Вступна новела

  • Життя

  • Колонії, вілли…

  • Редактор Карк

  • Кіт у чоботях

  • Юрко

  • На глухім шляху

  • Солонський яр

  • Силуети

  • Шляхетне гніздо

  • Синій листопад

  • Чумаківська комуна

  • На озера

  • Бараки, що за містом

  • Свиня

  • Кімната ч. 2

  • Легенда

  • Заулок

  • Елегія

  • Дорога й ластівка

  • Арабески

Повісті та оповідання 1923–1927


  • Я (Романтика)

  • Пудель

  • «Лілюлі»

  • Санаторійна зона

  • Сентиментальна історія

  • Мати (новела)

  • Із Вариної біографії

  • Наречений

  • Бандити

  • Злочин

  • Вальдшнепи (1927)

  • Думки проти течії (1926)

  • Іван Іванович

  • Камо грядеши? (1925)

  • Сині етюди (1923)

  • Осінь (1924)

Цікаві інтернет-ресурси

  • «Бронебійна публіцистика». Микола Хвильовий [Електронний ресурс] // Газета «День». — Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/library/books/bronebiyna-publicistika-mikola-hviloviy. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • «Очима культури» № 31. Микола Хвильовий крізь призму містики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zaxid.net/blogs/showBlog.do?ochima_kulturi__31_mikola_hviloviy_kriz_prizmu_mistiki&objectId=1289422. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Життя і смерть Миколи Хвильового. Від комуніста до комунара [Електронний ресурс] // Українська правда. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/research/2013/05/13/123968/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Імпресіоністична природа новел Миколи Хвильового [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrnauk.blogspot.com/2012/05/blog-post_6722.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий – Думки проти течії (2) [Електронний ресурс] // You Tube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=U5_YhCjg6h0. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий [Електронний ресурс] // Українська література. — Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/hviloviy.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий. Пісні, біографія [Електронний ресурс] // Українські пісні. — Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/1487.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий. Смолоскип [Електронний ресурс] // You Tube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=EkhyGAG9_s0. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. Том 5 [Електронний ресурс] // Літературне місто. — Режим доступу: itmisto.org.ua/?page_id=4175. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий. Цитати [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.livelib.ru/author/314135/quotes. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Микола Хвильовий. Я (Романтика) [Електронний ресурс] // Аудіокниги. — Режим доступу: http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=47266. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

  • Тема 9. Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях. Письменника. «Я (Романтика)» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://school.xvatit.com/index.php?title. — Назва з екрана. — (Дата звернення 12.09.2013).

Рекомендована література

  1. Бедзик, Ю. Як убивали Миколу Хвильового [Текст] / Ю. Бедзик // Укр. слово. — 1999. — 11 лют. — С. 14; 18 лют. — С. 14.

  2. Бурляй, Ю. Правда про смерть Хвильового [Текст] / Ю. Бурляй // Київ. — 1995. — № 6. — С.140–142.

  3. Голобородько, Я. Силуети інтелектуального лідера [Текст] : (Іван Дніпровський про Миколу Хвильового) / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. — 2012. — № 9. — С. 2–6.

  4. Ільчишина, З. В. Микола Хвильовий і Тростянець. Дослідницький проект : 11 клас [Текст] / З. В. Ільчишина // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2012. — № 34/35/36. — С. 41–50.

  5. Кресін, О. В. Національна концепція Миколи Хвильового [Текст] / О. В. Кресін // Укр. іст. журнал. — 1997. — № 6. — С. 58–63.

  6. Параскевич, П. Іван Дніпровський про Миколу Хвильового [Текст] / П. Параскевич // Березіль. — 1996. — № 11/12. — С. 178–180.

  7. Поліщук, Я. Credo Миколи Хвильового [Текст] // Поліщук, Я. Література як геокультурний проект. — К., 2008. — С. 150–165.

  8. Рахманний, Р. Дмитро Донцов і Микола Хвильовий в 1923–1933 рр. [Текст] // Рахманний, Р. Роздуми про Україну. — К., 1997. — С. 485–515.

  9. Тримбач, С. Довженко і Хвильовий [Текст] / С. Тримбач // Дніпро. — 1994. — № 9–10. — С. 45–49.

  10. Ушкалов, Л. Микола Хвильовий та українська класична література [Текст] // Ушкалов, Л. Есеї про українське бароко. — К., 2006. — С. 212–238.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового iconЦикл «Ювілеї року»
«Трагічний адепт революції» присвячений 120 річчю від дня народження Миколи Хвильового, (літературний псевдонім М. Фітільова)- росіянина...
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового iconДо 120-річчя від дня народження
З-14 Дмитро Загул: біобібліог покажчик (до 120-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 24 с
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового icon120 років від дня народження валентина петровича катаєва одеса–мама

120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового icon200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814 – 1861), українського поета, художника, мислителя
Яцюк В. Не забудьте пом'янути Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури 1890–1940. 195–річчю від дня народження присвячується...
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового icon125 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (1891–1967) зміст стор
Анна Ященко. Павло Тичина: від "буржуазного націоналіста" до співця Компартії –14
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 120-річниці з дня народження М. Булгакова у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблені кабінетом методики викладання світової літератури та мов національних меншин вошопп. (Додаток 1)
Булгакова №3168-уі від 18 березня 2011 року, надсилаємо вам методичні рекомендації щодо відзначення 120-річниці з дня народження...
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового icon«Все для людини і завжди з людиною…» 120 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського
Ромуальд був учнем василіянської школи І під час Коліївщини (1768) його мало не страчено
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового icon120 років від дня народження євгена филимоновича маланюка
Филимонович Маланюк народився 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою...
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового iconУсний журнал до 120-річчя від дня народження І 70-річчя від дня смерті
Михайло Кравчук – математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він –...
120 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового iconЩодо відзначення 120-річчя від дня народження Бруно Шульца



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка