185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой



Скачати 216,76 Kb.
Дата конвертації10.07.2017
Розмір216,76 Kb.

Календар знаменних дат Додаток 6

185 років від дня народження
Льва Миколайовича Толстого
(1828–1910)
Лев Миколайович Толстой (9 вересня 1828 — 20 листопада 1910) — російський письменник і громадський діяч, автор романів «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Воскресіння» та інших творів.

Біографія

Дитинство

Народився 9 вересня 1828 в маєтку Ясна Поляна Тульської губернії, (нині музей-садиба в Тульській області) в одній з найзнатніших російських дворянських родин. Далекий пращур Льва Миколайовича, Петро Олексійович Толстой, сподвижник Петра Великого, був жорстоким, підступним і властолюбним вельможею, людиною великого державного розуму і величезної сили волі. За заслуги перед царем йому був подарований графський титул. По материнській лінії Лев Миколайович належав до давнього роду князів Волконських. Приналежність до аристократії багато в чому визначала поведінку і формувала думки Толстого. У юності та в зрілі роки він багато розмірковував про особливе покликання старого російського дворянства, що зберігає ідеали природності, особистої честі, незалежності й свободи. На схилі віку його стало обтяжувати привілейоване становище і побутовий устрій, несхожий на побут простого народу.

П
Будинок, у якому народився Л.М. Толстой
ерші роки життя Толстого пройшли в маєтку батьків Ясна Поляна недалеко від міста Тули. Дуже рано, в півторарічному віці, він втратив матір Марію Миколаївну, жінку емоційну і рішучу. Толстой знав багато сімейних розповідей про матір. Образ її був овіяний для нього найсвітлішими відчуттями. Батько, Микола Ілліч, відставний полковник, дружив з декабристами Ісленьєвим і Колошиним. Він відрізнявся гордістю і незалежністю у відносинах з представниками влади. Для Толстого молодшого батько був втіленням краси, сили, пристрасної, азартної любові до радощів життя. Від нього він успадкував захоплення полюванням з собаками, красу і азарт якої багато років потому Толстой зобразив на сторінках роману «Війна і мир» в описі цькування вовка гончаками старого графа Ростова.

Теплі та зворушливі спогади про дитинство були пов’язані в Толстого також зі старшим братом Ніколенькою, який навчив маленького Льовушку незвичайним іграм, розповідав йому та іншим братам історії про загальне людське щастя.

У першій повісті Толстого «Дитинство» її герой Ніколенька Іртеньєв, багато в чому біографічно і душевно близький авторові, говорить про ранні роки свого життя: «Щаслива, щаслива, безповоротна пора дитинства! Як не любити, не леліяти спогадів про неї? Спогади ці освіжають, прославляють мою душу і служать для мене джерелом кращої насолоди». Ці слова міг би сказати про своє дитинство і автор повісті.
Юність

1


Ясна Поляна, де письменник прожив більшу частину свого життя
837 рік — сім’я Толстого переїздить з Ясної Поляни до Москви. Закінчилося безтурботне, радісне дитинство. Улітку цього року несподівано помирає батько, опікункою осиротілих дітей стає їхня тітка, сестра батька Олександра Іллівна Остен-Сакен. Через 4 роки померла і вона. Родина Толстого переїхали до Казані, де проживала інша тітка, Пелагея Іллівна Юшковська.

1844 року Толстой, будучи аристократом за походженням, одразу вступив на філософський факультет Казанського університету. Вчився несистематично, пропускав лекції і зрештою не був допущений до перехідних іспитів. Не отримавши допуску до здачі екзамену з історії, він 1845 року переходить на юридичний факультет. Але і тут викладали історію, лекції з якої йому здавалися нудними й неприємними. Знову починає їх пропускати. Вдавався зі всією пристрасністю до світських веселощів і гульні. У цей час зневажливо ставився до людей несвітських, неаристократичних. Брат Сергій називав його «дріб’язковим малим». Але не тільки світські веселощі захоплювали Толстого. Він багато роздумував про долю людства, про місце наук у житті. Його нелюбов до історії — не свідчення обмеженості. Якось Толстой-студент зауважив у розмові: «Історія… — це не що інше, як зібрання байок і марних дрібниць, пересипаних масою непотрібних цифр і власних імен…». У науках молодий Толстой шукав, перш за все, практичний сенс. Його не цікавили знання, які не могли бути застосовані в повсякденному житті. Такий погляд на науку взагалі характерний для багатьох людей, світогляд яких формувався в 1840-і рр.

Різкість і незалежність думок Толстого зберігалися впродовж всього життя. А заперечення традиційної історичної науки з новою силою виявилося в 1860-ті в романі «Війна і мир».

12 квітня 1847 року розчарований університетською освітою, він подав прохання про виключення з університету. Толстой вирушив у Ясну Поляну, сподіваючись випробувати себе на новій царині — упорядкувати побут своїх кріпаків. Дійсність розбила його задуми. Селяни не розуміли пана, відмовлялися від його порад і допомоги. Толстой уперше гостро відчув величезну, непереборну прірву, що розділяла його, поміщика, і простий народ. Соціальні і культурні перепони між освіченою верствою й народом стали однією з постійних тем художньої прози і статей Толстого.

Свій перший невдалий досвід господарювання він описав через кілька років в оповіданні «Ранок поміщика» (1856), герой якого, Нехлюдов, наділений рисами Толстого.

Повернувшись із Ясної Поляни, Толстой проводить кілька років в Петербурзі і в Москві. Він детально аналізує в щоденниках свої вчинки і переживання, прагне виробити програму поведінки, досягти успіхів в різних науках і сферах життя, у кар’єрі. Із самоаналізу в щоденниках зростає його художня проза. Толстой у щоденниках 1847–1852 рр. ретельно фіксує різні переживання і думки в їх складному і суперечливому сплетінні. Він холодно аналізує прояв егоїстичних настроїв у високих і чистих відчуттях, простежує рух, перетікання одного емоційного стану в інший. Спостереження над собою чергуються з описами зовнішності, жестів і характеру знайомих, з роздумами про те, як створювати літературний твір. Толстою орієнтується на досвід психологічного аналізу письменників-сентименталістів XVIII ст. Л. Стерна і Ж.-Ж. Руссо, засвоює прийоми розкриття переживань в романі М.Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». У березні 1851 року Толстой пише «Історію вчорашнього дня» — уривок, в якому детально описує свої відчуття. Це вже не просто щоденниковий запис, а художній твір.



Офіцер і літератор 

У квітні 1851 року вирушив на Кавказ, де російські війська вели війну з місцевими горянами. У січні 1852 року вступив на службу в артилерію. Брав участь у битвах, працював над повістю «Дитинство». Її надрукували під заголовком «Історія мого дитинства» (назва належала Некрасову) в № 9 журналу «Современник» за 1852 рік. Вона принесла Толстому успіх і славу одного з найталановитіших російських письменників. 1854 року також у № 9 «Современника» з’явилося продовження — повість «Отроцтво», а в № 1 за 1857 рік опублікували повість «Юність», що завершила розповідь про Миколку Іртеньєва — героя «Дитинства» й «Отроцтва».

Своєрідність «Дитинства» і «Отроцтва» тонко помітив літератор і критик М. Чернишевський у статті «Дитинство і отроцтво. Військові оповідання гр. Толстого» (1856). Він назвав відмінними рисами толстовського таланту «глибоке знання таємних рухів психічного життя і безпосередню чистоту етичного відчуття». Три повісті Толстого — не послідовна історія виховання і дорослішання головного героя і розповідача, Миколки Іртеньєва. Це опис низки епізодів його життя — дитячих ігор, першого полювання і першої закоханості в Сонєчку Валахіну, смерті матері, відносин з друзями, балів і навчання. Те, що оточує, здається дрібним, негідним уваги, і те, що для інших є дійсними подіями життя Миколки, у свідомості самого героя-дитини займають рівне місце. Образа на вихователя Карла Івановича, який убив над головою Миколки муху хлопавкою і розбудив його, переживається героєм не менш гостро, ніж перше кохання або розлука з рідними. Толстой докладно описує відчуття дитини. Зображення відчуттів в «Дитинстві», «Отроцтві» і «Юності» нагадує аналіз власних переживань в щоденниках Толстого. Намічені в щоденниках і втілені в цих трьох повістях принципи зображення внутрішнього світу персонажів перейшли в романи «Війна і мир», «Анна Кареніна» і в інші твори Толстого.

Тема простоти та природності як вищої цінності життя і «суперечка» з «парадним», красивим зображенням війни виражена в «Севастопольських оповіданнях» Толстого: «Севастополь у грудні» (1855), «Севастополь у травні» (1855) і «Севастополь у серпні 1855 року» (1856). У нарисах описані епізоди героїчної оборони Севастополя від англо-французских військ 1855 року. Толстой сам брав участь в обороні Севастополя і багато днів і ночей провів у найнебезпечнішому місці — на 4-му бастіоні, який нещадно обстрілювала ворожа артилерія.

«Севастопольські оповідання» Толстого — це не панорамний опис усієї багатомісячної гігантської битви за місто, а замальовки кількох днів із життя його захисників. Саме у деталях — у зображенні буднів солдатів, матросів, сестер милосердя, офіцерів, міщан — Толстой шукає справжню правду війни.

П


Стела в пам’ять учасника оборони Севастополя 1854–1855 рр. Л. Толстого біля 4-го бастіону
ровідний мотив «Севастопольських оповідань» — протиприродність і безумство війни. У нарисі «Севастополь у грудні» Толстой описує страшні сцени страждань поранених у госпіталі. Він використовує прийом контрасту, різко зіштовхуючи мир живих і прекрасну природу з світом мертвих — жертв війни. Наприклад, розповідає про дитину, що збирає польові квіти між трупами, що розкладаються, й зачіпає ногою витягнуту руку безголового мерця.
Письменник
19 листопада 1855 року прибув до Петербурга. Його ім’я вже овіяне славою. На співпрацю з Толстим сподівалися письменники і журналісти різних напрямів. Але літературне середовище, дух літературних гуртків і суперництва відштовхнули Толстого від нових знайомих. Їхні інтереси здаються йому дрібними і нікчемними, життя — метушливим і безглуздим. Толстой відводив душу в гульні з циганами і в нестримній картярській грі. У травні 1856 року залишив Петербург і оселився в Ясній Поляні.

В


Лев Толстой, 1856 рік
осени 1859 року відкрив у Ясній Поляні школу для селянських дітей. Він займався з дітьми історією, давав їм теми для творів. 1862 року школу закрили після поліцейського обшуку. Причиною стали підозри властей у тому, що студенти, що викладали в яснополянській школі, займалися антиурядовою діяльністю. Висновки зі своєї діяльності в яснополянській школі письменник сформулював у статті з скандальною назвою: «Кому у кого вчитися писати: селянським хлоп’ятам у нас або нам у селянських хлоп’ят?». На думку Толстого, народне мистецтво і культура не нижчі, а скоріше вищі за культуру і мистецтво, визнані в освіченому суспільстві. Селянські діти зберігають душевну чистоту і природність, загублену в освічених станах. Їхнє навчання цінностям «високої» культури, вважає Толстой, навряд чи необхідне. Навпаки, сам письменник, займаючись з ними, опинився в ролі не вчителя, а учня.

У 1862 році Лев Толстой одружився з дочкою московського лікаря Софією Андріївною Берс. Весіллю передували сумніви Толстого в силі та глибині свого почуття, у здатності зробити щасливою майбутню дружину і знайти самому заспокоєння і радість в новому, сімейному, житті. Після весілля молоде подружжя виїжджає в Ясну Поляну. 25 вересня Толстой записує в щоденнику: «Неймовірне щастя». Взаємне нерозуміння, важкі сварки, відчуженість один від одного — поки все це в далекому майбутньому.

1863 року Лев Толстой опублікував повість «Козаки», працювати над якою почав ще в середині 1850-х. Повість, як і багато інших його творів, автобіографічна. У її основі лежать кавказькі спогади, перш за все, історія його неподіленої любові до козачки, що жила в Старогладківській станиці. Він обирає традиційний для романтичної літератури сюжет: любов розчарованого життям героя-утікача з набридлого світу цивілізації до «природної» і пристрасної героїні. На цей сюжет були написані поеми О.С. Пушкіна «Кавказький полоняник» і «Цигани». «Циганів» Толстой перечитував, працюючи над «Козаками». Але він додав цьому сюжету новий сенс. Молодий дворянин Дмитро Оленін лише зовні нагадує романтичного героя: його втома від життя неглибока. Він тягнеться до природної простоти, стихійного життя козаків, але залишається їм чужий. Інтереси, виховання, соціальний стан Оленіна віддаляють його від жителів козацької станиці. Красуня козачка Мар’яна віддає перевагу відчайдушному козакові Лукашку. Оленін жадібно вбирає нехитрі і мудрі думки старого козака, мисливця і колишнього злодія дядька Єрошки: щастя, сенс життя — у плотській насолоді. Але він ніколи не зможе стати таким простим, безтурботним, добрим і злим, чистим і цинічним одночасно, як дядько Єрошка.

Упродовж 1856–1863 років працював над романом про декабристів. Коріння подій 14 грудня 1825 року він побачив у подіях війни 1812 року — часу духовного пробудження народу, єднання дворянства й простих людей у боротьбі з іноземцями. Так виник задум роману «Війна і мир». Роман створювався впродовж 1863–1869 років (виданий у 1865–1869 роках, у виданнях 1873 і 1886 років до тексту внесені деякі зміни).

1877 року Лев Толстой закінчив свій другий роман — «Анну Кареніну» (опублікований у 1876–1877 роках).
Толстой та Україна 

Лев Толстой здійснив поїздку в Київ протягом 14–16 червня 1879 року, відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам’ятки. Імовірно, зупинявся в сестри своєї дружини Г.А. Кузьминської на теперішній вулиці Льва Толстого № 9. Відтворив враження від Києва в праці «Дослідження догматичного богослів’я» та інших.

У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі Шевченковому поблизу села Івангорода, де відвідав івангородську лікарню та місцеву школу. Письменник побував також у селі Іржавець, зустрічався там з родиною Ревуцьких.
Криза

У другій половині 1860-х – 1870-х роках Толстой переживає болісну духовну кризу. У 1869 році він відвідав маєток в Пензенській губернії, який розраховував вигідно купити. Дорогою заночував в арзамаському готелі. Заснув, але раптом з жахом прокинувся: уявилося, що він зараз помре.

С
Портрет роботи Івана Крамського, 1873 рік
вої відчуття Толстой описав в незавершеній повісті «Записки божевільного», над якою працював у 1885–1886 роках. Страх смерті, відчуття порожнечі і нісенітниці життя переслідували Толстого впродовж кількох років. Він намагався шукати утіхи у філософії, у православній вірі та інших релігіях. Але не отримав ані від філософів, ані від богословів зрозумілої і близької йому відповіді про сенс життя. Філософія та існуючі релігії Толстой вважав беззмістовними і непотрібними. Він неодноразово думав про самогубство.

Криза була подолана на рубежі 1870–1880-х. Толстой приходить до визнання позарозумної, інтуїтивної народної релігійності єдиною відповіддю на питання про сенс життя. У опрощенні, в уподібненні себе людям з народу, селянам він побачив призначення дворян, інтелігентів — усіх, хто входить у привілейоване суспільство. При цьому він не прийняв і не розумів народної віри в чудове і потойбічне. Нова віра, якої вчив Толстой в своїх релігійно-філософських творах 1880-х і пізнішого часу, була, перш за все, етичним ученням. Бог для Толстого — це вищий, чистіший початок в душі людини, втілення етичного принципу. Толстой вважав, що існуючі християнські релігії, зокрема православ’я, спотворюють дух і суть заповідей, віровчення Христа. Він не міг прийняти позараціонального, надрозумного в богослів’ї (церковних догматів). Дорікав церкві в примиренні з насильством або навіть у виправданні насильства. На думку Толстого, будь-яке насильство неприпустимо в людському суспільстві. Подолання зла, перемога над ним і здійснення християнського ідеалу загального братерства можливі тільки завдяки етичному вдосконаленню кожної людини. Про подолання духовної кризи і про свою нову віру Толстой розповів у «Сповіді» (написана в 1879–1882, опублікована 1884).

Толстой переосмислив все своє життя. Він прийшов до думки, що лише життя простого народу близьке до етичних істин. У статті «Що таке мистецтво?» (1898) він відкидає все в світовій культурі, створене людьми з пануючих класів. На думку Толстого, єдина дійсна функція мистецтва — дати «знання відмінності між добром і злом», і цю функцію повною мірою виконує тільки мистецтво, створене простим народом. Бідність і страждання знедолених Толстой болісно переживав. Він був одним із організаторів суспільної допомоги голодуючим селянам в 1891 році. Особиста праця, перш за все фізична, відмова від багатства, від власності, нажитої завдяки роботі інших, він вважає необхідним для знатних людей. Про це він написав у публіцистичному творі «Так що ж нам робити?», над яким працював у 1882–1886 роках. Толстой прийшов до думки про те, що приватна власність на землю протиприродна, що держава, яка вдається до насильства, до жорстоких покарань, не має існувати.

1908 року, дізнавшись про повішення в Херсоні 12-ти селян, які брали участь в діях проти поміщиків, відгукнувся на це статтею «Не можу мовчати».

Ідеї пізнього Толстого нагадують соціалістичне учення. Але, на відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив, перш за все, не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самовдосконаленні кожної людини. Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого потягу — такі, згідно з Толстим, мають бути етичні орієнтири.

Позиція пізнього Толстого — це позиція пророка, викривача суспільної і державної неправди, що проголошує віровчення вселюдської братської любові і праці. Толстой-публіцист і вчитель життя набув величезної популярністї не тільки в Росії, але й у всьому світі. Ясна Поляна стає місцем паломництва: до Толстого за порадою приходять люди з різних верств, з багатьох країн. 22 лютого 1901 року Синод — найвищий церковний орган в Росії того часу — виніс рішення про відлучення Толстого від церкви, вказавши на антиправославний дух толстовського вчення. Але відлучення не послабило виняткового впливу Толстого на російське суспільство. На півдні Росії його послідовники — толстовці — створили сільськогосподарські комуни, жили, спільно обробляючи землю.


Пізній період творчість

У пізньому періоді творчості Толстого яскраво виявилися прагнення до простоти стилю і пряма повчальність. Він створив численні твори, написані як наслідування народних легенд і казкок, в яких висловив своє розуміння вчення Христа, уявлення про гідне і праведне життя і про ідеальне суспільство.

Збоченість, неправильність життя людей, устрою суспільства — основна тема творчості пізнього Толстого. У повісті «Отець Сергій» (Толстой працював над нею в 1890-х, опублікована після смерті, в 1911-му) зображається історія життя князя Степана Касатського, який стає ченцем Сергієм, вкрай самолюбної людини, що проходить через спокусу славою до простого покірного життя убогого мандрівника. У повісті «Крейцерова соната» (1887–1889) Толстой представив статеву любов між чоловіком і жінкою низьким, негідним людини відчуттям. У п’єсі «Живий небіжчик» (1900, опублікована посмертно, у 1911-му) у центрі уваги автора — ненормальність законів і влади, що примушують подружжя, яке розлюбило і готове розлучитися один з одним, до продовження сумісного життя. Головний герой п’єси, Федір Протасов, відчуває порожнечу навколишнього суспільства і знаходить вихід у хмільному розгулі. Прагнення розв’язати заплутаний вузол відносин із залишеною дружиною Лізою і з кохаючим її чесним, але обмеженим і не розуміючим Протасова Віктором Кареніним приводить головного героя до самогубства.

В оповіданні «Холстомір» (1885, перший варіант — 1864–1865) потворність відносин, що панують серед людей, викрита завдяки особливому прийому: події зображені через сприйняття коня Холстоміра. Розповідь побудована на контрасті: трагічне життя мудрого Холстоміра й історія безглуздого існування його колишнього господаря, розпусного й егоїстичного князя Серпуховського.

Прозріння героя, етичне, духовне перетворення на порозі смерті — сюжет повістей «Смерть Івана Ілліча» (1881–1882, 1884–1886, опублікована в 1886-му) і «Господар і працівник» (1894–1895). Смертельно хворий великий чиновник Іван Ілліч переконується, наскільки порожнім було його життя, в якому він слідував тим самим правилам і звичкам, що й інші люди його кола. Повість побудована на контрасті нових уявлень Івана Ілліча про життя і думок, властивих його сім’ї і товаришам по службі. Герой другої повісті, господар заїжджого двору, жадібний і для якого докори сумління чужі, несподівано для самого себе рятує ціною життя свого робітника Микиту.

1889–1899 роки працював над своїм останнім романом — «Воскресіння». В основі сюжету — етичне відродження багатого дворянина Дмитра Івановича Нехлюдова і повії Катюші Маслової, яку Нехлюдов колись спокусив. У «Воскресінні» Толстой відмовляється від свого улюбленого прийому — зображення переживань героїв — «діалектики душі». Опис складного руху суперечливих переживань замінюється прямими думками-оцінками Нехлюдовим себе і навколишніх людей. Толстой описує парадоксальну, «перевернуту» ситуацію: Нехлюдов, винний в етичному падінні Катюші Маслової, виявляється її юридичним суддею. Він потрапляє в коло присяжних засідателів, які вирішують питання про винуватість Маслової (Маслову підозрюють у причетності до отруєння купця-відвідувача публічного будинку).

Толстой зображає цілу галерею персонажів із різних прошарків: чиновників, кримінальних злочинців, революціонерів. Автор роману виступає в ролі безжального судді сучасного суспільного та державного устрою.

У 1896–1904 роках Толстой написав повість «Хаджі-Мурат» (уперше опублікована посмертно, 1912). Її сюжет — історія переходу на бік росіян чеченця Хаджі-Мурата, що прагне помститися імаму Шамілю. На відміну від інших пізніх творів Толстого, в «Хаджі-Мураті» відсутня очевидна авторська мораль. Саме тому невипадково Толстой не хотів видавати цю повість. Хаджі-Мурат — тип «природного героя», що привертав увагу ще молодого Толстого. Прагнення свободи — його основна риса. Хаджі-Мурату не чужі негативні якості. Але він, при всій своїй підступності, простодушний і цим протиставлений двом володарям-ворогам — лицемірному Миколі I і Шамілю. Толстой вдається до прийому викривання ненормальності життя російського світського суспільства та двору, зображуючи їх через сприйняття Хаджі-Мурата, що помічає все дивне, протиприродне. Повість побудована на прийомі смислового перегукування подій. Історія Хаджі-Мурата, жертви обману російського царя і його оточення, співвіднесена з долею нещасного російського солдата Авдєєва.


Родинні проблеми 


1906 рік, Толстой з онукою, фотографія зроблена дружиною
З початку 1880-х у відносинах між Толстим і його дружиною і синами наростає взаємне відчуження. Толстой відчував муки і сором через багатство, яким володів. Розлад між ученням, що закликає до відмови від багатства, і власною поведінкою був для нього нестерпно тяжкий. У 1880-х між Толстим і Софією Андріївною виникає конфлікт через майно і доходи від видань творів письменника. 21 травня 1883 року він надав дружині повну довіреність на ведення всіх майнових справ, через два роки розділив все своє майно між дружиною, синами і дочками. Він хотів роздати нужденним все своє майно, але його зупинила погроза дружини оголосити його божевільним і оформити над ним опіку. Софія Андріївна відстоювала інтереси і благополуччя сім’ї та дітей. Толстой надав всім видавцям право на вільне видання всіх своїх творів, що вийшли після 1881 року (цей рік Толстой вважав роком власного етичного перелому). Але Софія Андріївна вимагала привілеїв для себе на видання зібрання творів чоловіка. 22 липня 1910 року Толстой склав заповіт, в якому надавав усім видавцям право на видання своїх творів. Цей заповіт загострив відносини з дружиною. Відчуваючи неможливість збереження миру в сім’ї та бажаючи повною мірою наслідувати ідеал спрощення і трудового життя, Толстой о 5-й годині ранку 28 жовтня 1910 року разом зі своїм лікарем Д.П. Маковицьким залишив Ясну Поляну. Через кілька днів до них приєдналася дочка Льва Миколайовича, Олександра Львівна. Толстой мав намір їхати на Південь, потім, імовірно, за кордон. Думав стати селянином.
Смерть письменника

О 6-й годині 35 хвилин вечора 31 жовтня поїзд, що прямував у Ростов-на-Дону, прибув на станцію Астапово Рязансько-Уральської залізниці. Толстой, у якого піднялася температура, був вимушений зупинитися в будиночку начальника станції. Лікарі визначили запалення легень. 20 листопада 1910 року о 6-й годині 5 хвилин Толстой помер.



2
Могила Льва Толстого
3 листопада 1910 року письменника поховали в Ясній Поляні, біля лісового яру, де в дитинстві він разом із братом шукав «зелену паличку», яка зберігала «секрет» ощасливлення всіх людей
1.

Цікаві інтернет-ресурси

  • Толстой Лев Миколайович [Електронний ресурс] : цитати // Вікіцитати. — Режим доступу: http://uk.m.wikiquote.org/wiki/Толстой_Лев_Миколайович. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Час схаменутися (Лев Миколайович Толстой) [Електронний ресурс] // Твереза Література. — Режим доступу: http://www.literatura.tvereza.info/18/Tolstoj/poraopomnitsa.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Толстой Лев Михайлович: життя і творчість [Електронний ресурс] : реферат // ОСВІТА.UA. — Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23941/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Миколайович Толстой [Електронний ресурс] : реферат // ОСВІТА.UA. — Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23941/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Миколайович Толстой [Електронний ресурс] : афоризми // AFORISMO. — Режим доступу: http://www.aforismo.com.ua/authors/394/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Короткий переказ/Стислий зміст книги Анна Кареніна, автора Лев Миколайович Толстой [Електронний ресурс] // Патріот.UA. — Режим доступу: http://patriotua.at.ua/publ/korotkij_perekaz_92_stislij_zmist_knigi_anna_karenina_avtora_lev_mikolajovich_tolstoj/1-1-0-10. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Толстой і Україна [Електронний ресурс] // Кобза. — Режим доступу: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3638-lev-tolstoj-i-ukrajina.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Миколайович Толстой [Електронний ресурс] : презентація // Публикации. — Режим доступу: http://rpp.nashaucheba.ru/docs/index-123457.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Великий письменник російської землі Лев Миколайович Толстой [Електронний ресурс] : презентація // Довідник школяра. — Режим доступу: http://lessons.com.ua/velikij-pismennik-rosijsko%D1%97-zemli-lev-mikolajovich-tolstoj/2/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Толстой [Електронний ресурс] : повні уроки // Xvatit.com. — Режим доступу: http://school.xvatit.com/index.php?title=Лев_Толстой._Повні_уроки. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Николаевич Толстой [Електронний ресурс] : ответы к учебнику «Литература. 9 клас» // vsedz. ru. — Режим доступу: http://vsedz.ru/content/лев-николаевич-толстой-1. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Унікальність роману Толстого «Війна і мир» [Електронний ресурс] // Відмінник. — Режим доступу: http://tvori.com.ua/unikalnist-romanu-tolstogo-vijna-i-mir/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Урок по литературе в 10-м классе по Л. Н. Толстому «Лев Николаевич Толстой — «Волна» и «Нерв великого народа» [Електронний ресурс] // Фестиваль педагогических идей «Открытый урок». — Режим доступу: http://festival.1september.ru/articles/594993/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Толстой и Украина [Електронний ресурс] // ХайВей. — Режим доступу: http://h.ua/story/304848/. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Николаевич Толстой о религии [Електронний ресурс] // Концепция Общественной Безопасности. — Режим доступу: http://kob.in.ua/rutube/lev-nikolaevich-tolstoy-o-religii.html. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Николаевич Толстой [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=d55EqeazkEQ. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Трагедия Льва Толстого (документальный фильм) [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=V9C0rxI2E7I. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • 1910 г. Лев Толстой — «Исторические Хроники» [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=BUW5VuLeido. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Толстой [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=aiYc7i-yoFI. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Толстой. Последние годы жизни писателя [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=gQL_sVsHRkI. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Лев Толстой. Кадры кинохроники и документальный фильм [Електронний ресурс] : видео // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=h9QsDBSUR0I. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

  • Гении и Злодеи — Лев Толстой [Електронний ресурс] : фильм // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=ORPCWda8yno. — Назва з екрана. — (Дата звернення 20.05.2013).

Рекомендована література


  1. Бояришева, С. Лев Толстой и музика [Текст] : [литературно-музыкальная композиция] / С. Бояришева // Всесітня література в середніх навчальних закладах України. — 2009. — № 10. — С. 52–54.

  2. В поисках «зеленой палочки» [Текст] : [о некоторых философских работах Л. Н. Толстого] // Духовное становлении человека. Беседа о книгах для юношества. — К., 1993. — Ч. 2. — С. 3–5.

  3. Відоменко, О. Українські корені Л. М. Толстого [Текст] / О. Відоменко // Дніпро. — 2001. — № 7–8. — С. 122–124.

  4. Дорож, Н. Екскурсія в Ясну Поляну [Текст] : [вивчення біографії Л. М. Толстого] /
    Н. Дорож // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. — 2009. — № 4. — С. 23–25.

  5. Дяків, М. Лев Толстой [Текст] : урок-конференція / М. Дяків // Зарубіжна література. — 2001. — Ч. 40. — С. 10.

  6. Киреев Р. Из Ясной в Астапово [Текст] : [Достоевский о ранних произведениях
    Л. Н. Толстого] / Р. Киреев // Литература. — 1995. — № 44. — С. 13.

  7. Кропоткин, П. А. Моральный вибор Л. Н. Толстого [Текст] / П. А. Кропоткин // Этика. — М., 1991. — С. 317–330.

  8. Кузьмук, О. М. Роман «Анна Кареніна» — художнє дослідження сімейних стосунків [Текст] / О. М. Кузьмук // Зарубіжна література в школі. — 2012. — №. 21. — С. 16–21.

  9. Маранцман, В. Человек с большими крыльями [Текст] / В. Маранцман // Зарубіжна література. — 2005. — Ч. 39. — С. 3–14.

  10. Мовсковська, Т. Роман Л. Толстого крізь призму гендерної проблематики [Текст] /
    Т. Московська / // Зарубіжна література. — 2011. — Ч. 32–36.

  11. Наливайко, Д. Лев Толстой [Текст] / Д. Наливайко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2010. — № 10. — С. 32–49.

  12. Невярович, Н. Ангел или Змей Горыныч [Текст] : [гротескно-мифологические образы в рассказе Л. Толстого «Серафим»] / Н. Невярович // Зарубіжна література. — 2012. — №. 7/8. — С. 78–79.

  13. Охрименко, О. П. «Толстой — это целый мир» [Текст] : [к 170-летию со дня рождения Л. Н. Толстого] / О. Охрименко // Русский язык и литература в учебных заведениях. — 1998. — № 7/8. — С. 5–20.

  14. Рак, И. «Эстетика есть выражения этики» [Текст] : [о взглядах Льва Толстого на искусство] // Литература: Еженедельное приложение к газете «Первое сентрября». — 1995. — № 30.

  15. Самойленко, Г. В. Урок-конференція на тему «Лев Тостой і Україна» в системі уроків за романом Л. Толстого «Війна і мир» [Текст] / Г. В. Самойленко // Методика. Досвід. Пошук. — Ніжин., 2006. — Вип. 9. — С. 8–24.

  16. Силантьева, В. Г. Сковорода и Л. Толстой: тип личности и художественного мышления [Текст] / В. Г. Силантьева // Зарубіжна література. — 2001. — Ч. 40. — С. 3.

  17. Сирорез, О. В. Л. Н. Толстой «После бала» [Текст] : урок / О. В. Сироез // Все для вчителя. — 2009. — №. 9/10. — С. 82–83.

  18. Станишин, Й. Лев Толстой о Боснии и Герцоговине Толстого [Текст] / Й. Станишин // Русская литература. — 1993. — №. 1. — С. 154–164.

  19. Стус, В. Із конспектів 1970-х років [Текст] : [роздум над «Війною і миром» Л. Толстого] / В. Стус // Слово і час. — 2000. — № 9. — С. 45–51.

  20. Сюндков, І. Євангеліє від Толстого [Текст] / І. Сюндков // Зарубіжна література. — 2001. — Ч. 40. — С. 1.




1 http://uk.wikipedia.org/wiki/Толстой_Лев_Миколайович.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconТолстой Лев Миколайович
Для Толстого-дитини батько був втіленням краси, сили, пристрасної, азартної любові до радощів життя. Від нього він успадкував захоплення...
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconЛев Толстой Творчість Л. Толстого
У 50-ті роки його оповідання І повісті з’являються на сторінках прогресивних петербурзьких журналів
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconЛев Миколайович Толстой ІІ частина презентації вч. Денисюк Т. Г
Періоди творчості:І-ранній-1848-1862-автобіографічні повісті, "Севастопольські оповідання ", "Люцерн", "Козаки"
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconУрок «Єдине, що важливо бути Людиною»
Тема: «Лев Миколайович Толстой – мислитель І творець. Філософсько етичні та творчі пошуки письменника як найповніший вияв можливостей...
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой icon175 років від дня народження Марка Кропивницького Марко Лукич Кропивницький
Кропивницький (22 травня 1840, с. Бежбайраки, Новоукраїнський район, Кіровоградська область — 21 квітня 1910) — український письменник,...
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconРекомендаційний список літератури з циклу
Вони прославили Кривбас” до 70-річчя від дня народження Олексія Миколайовича Старикова
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconМария Бойчук Рыцарь гуманизма: Николай Николаевич Миклухо-Маклай Марія Бойчук
У 2011 році виповнилося 165 років від дня народження Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая. Його коротке напружене життя — це подвиг...
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconДалай-лама XIV "Людина є дріб, де чисельник це те, що він із себе представляє, а знаменник те, що він про себе думає." Лев Миколайович Толстой
Думати, що безсилий ворог не може шкодити це думати, що іскра не може зробити пожежі
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой iconСценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження
А у скількох справах І починаннях, пов'язаних з розвитком І освітою українського народу, брав безпосередню участь професор В. Левицький...
185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой icon200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814 – 1861), українського поета, художника, мислителя
Яцюк В. Не забудьте пом'янути Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури 1890–1940. 195–річчю від дня народження присвячується...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка