2 (237) 2012 2012 січень №2 (237)



Сторінка13/21
Дата конвертації15.04.2017
Розмір3.82 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21

Ставлення школярів до сексу поза шлюбом залежно

від дуже значимих для них цінностей


Ставлення

до сексу поза шлюбом



Цінність (оцінена як дуже значима)

взаємне кохання

n=44



міцна родина n=558

міцне здоров’я n=553

розваги

n=257


багатство

n=147


влада над людьми n=119

Неприпустимий

10%

10%

10%

9%

5%

3%

Можливий, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного і планують одружитися

39%

38%

37%

36%

37%

32%

Припустимий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта є несуттєвим

24%

26%

27%

31%

31%

35%

В одних випадках це допустимо, в інших – ні. Все залежить від обставин

27%

25%

26%

24%

26%

29%

Загалом

100%

100%

100%

100%

100%

100%

Зазвичай більш ранній початок статевого життя пов'язаний з різними формами девіантної соціально несхвалюваної поведінки. З таблиці 6 ми бачимо, що тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків корелює з рівнем особистісних заборон на статеві стосунки. Так, ті школярі, які ніколи не вживали алкоголь, меншою мірою схильні до сексу до шлюбу, ніж ті, які його вживають: серед тих, хто не вживає алкоголь 21% оцінюють такий секс як неприпустимий, а серед тих, хто вживає – таких 3%, в той же час серед них 40% вважають його припустимим, а серед школярів, які не вживають алкоголь таких 23%. Така ж динаміка виявлена і щодо тютюнокуріння і вживання наркотиків. Отже, дані, отримані нами, збігаються з поглядами провідних вчених.


Таблиця 6

Ставлення школярів до сексу поза шлюбом залежно

від вживання шкідливих для здоров’я речовин


Ставлення

до сексу поза шлюбом



Алкоголь

Тютюн

Наркотики

не пробувавn=127

вживаю

n=190


не пробував

n=259


вживаю

n=133


не пробу-вав

n=536


вжи-ваю

n=11

Не припусти-мий

21%

3%

15%

4%

10%

9%

Можливий, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного і планують одружитися

36%

29%

38%

31%

37%

18%

Припустимий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта є несуттєвим

23%

40%

24%

38%

27%

55%

В одних випадках це допустимо, в інших – ні, все залежить від обставин

20%

28%

22%

27%

26%

18%

Загалом

100%

100%

100%

100%

100%

100%

Таким чином, ставлення старших школярів до сексуальних стосунків до шлюбу є більш-менш зваженим, і рівномірним за багатьма критеріями. Більш схильні вибудовувати для себе систему ціннісно-спрямованого підходу до сексуального життя дівчата і респонденти до 14 років. «Заявлена готовність» до раннього сексуального «дебюту» більш виражена у підлітків, які схильні до різних форм адиктивної поведінки, що здебільшого є наслідком несприятливих соціальних, перш за все, сімейних умов. Проте вплив сім'ї на ранню сексуальну ініціацію, а також інших важливих агентів соціалізації потребує подальших спеціальних досліджень.

Як зауважує І. С. Кон, історія підліткової і юнацької сексуальності за останнє сторіччя показує, що її не можна розглядати тільки в контексті молодіжної субкультури. Вона становить важливий елемент загальної сексуальної культури суспільства і підкоряється таким самим закономірностям розвитку. Сексуальні трансформації другої половини ХХ віку наочно демонструють неефективність звичних форм соціального контролю і необхідність знати і зважати на зміни, які відбуваються у цій сфері. Епідемія СНІДу ще більше актуалізувала цю проблему.
Література


  1. Гидденс Э. Трансформация интимности / Э. Гидденс ; пер. с англ. В. Ф. Анурин. – СПб. : Питер, 2004. – 208 с. 2. Кон И. С. Трансформация сексуальности [Электронный ресурс] / И. С. Кон. – Режим доступа: http://sexology.narod.ru/mml.html 3. Кон И. С. Сексуальная культура в России. Клубничка на березке [Электронный ресурс] / И. С. Кон. – Режим доступа: http://sexology.narod.ru/chapt610.html 4. Кон И. С. Подростковая сексуальность на пороге XXI века [Электронный ресурс] / И. С. Кон. – Режим доступа: http://www.pseudology.org/Kon/PodrostokSex/ 5. Рингач Н. О. Сексуальна культура українських підлітків / Н. О. Рингач // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. пр. – Випуск 17. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна. – 2011. – С. 482 – 487.


Стулова Г. В. Моделі сексуальної поведінки старшокласників м. Луганська: проблема суспільної обумовленості

У статті аналізується ставлення старших школярів м. Луганська до сексуальних дошлюбних стосунків. Зроблено спробу виявити обумовленість „згоди на сексуальний „дебют” такими характеристиками як стать, вік, матеріальне становище сім’ї школяра, тип школи, де він навчається, значущі цінності і вживання підлітком шкідливих для здоров’я речовин.



Ключові слова: підлітки, школярі, сексуальна поведінка, сексуально-еротичні цінності, установки і орієнтації, дошлюбний (позашлюбний) секс, сексуальний дебют, сексуальні стосунки.
Стулова А. В. Модели сексуального поведения старшеклассников г. Луганська: проблема общественной обусловленности

В статье анализируется отношение старших школьников г. Луганска к сексу до брака. Сделана попытка выявить обусловленность «согласия на сексульный «дебют» такими характеристиками как пол, возраст, материальное положение семьи школьника, тип школы, где он учится, значимые ценности и употребление подростком вредных для здоровья веществ.



Ключевые слова: подростки, школьники, сексуальное поведение, сексуально-эротические ценности, установки и ориентации, добрачный (внебрачний) секс, сексуальный дебют, сексуальные отношения.
Stulova A.V. Patterns of sexual behavior of the senior pupils of Lugansk: problem of the social conditionality

The article analyzes attitude of the senior pupils of Lugansk towards sex before marriage. There an attempt was made to identify conditionality of approval of sexual debut by such characteristics as gender, age, financial status of the family, dominating values, and abuse of health distractive substances.



Keywords: teenagers, pupils, sexual behavior, sexual and erotic values, attitudes and orientations, premarital (extramerital) sex, sexual debut, sexual relationships.
Стаття надійшла до редакції 14. 11. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент – д. соц. н., проф. Кононов І. Ф.


СОЦІОЛОГІЯ ІНТЕРНЕТУ

ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

УДК 316.774


Горошко О. І.
Соціологія 2.0 як один з напрямів

розвитку соціології Інтернету
Центральне становище, що посідає Інтернет у багатьох царинах громадської, економічної і політичної діяльності, рівнозначне за своїм значенням маргінальності усіх тих, хто не має доступу до Інтернету.

Мануель Кастельс [1, с. 123].
Розвиток інтернет-технологій відбувається настільки стрімкими темпами, що необхідно бігти щосили, щоб залишитися на місці», тобто на передньому краю науки.

О. О. Давидов [2].
До нинішнього моменту ми спостерігаємо стрімкий розвиток мережі Інтернет і технологій, що працююють на її основі. Так, за даними міжнародного агентства InternetWorldStats, на сьогодні кількість користувачів Інтернетом у світі налічує 2 095 006 005 чоловік, тобто 30,2 % жителів Землі знають, принаймні, що таке Інтернет або чули про нього. Що стосується України, то на березень 2011 р. в Україні було 15 300 000 чоловік – користувачів Глобальної павутини, що складає 33,9 % від населення країни, тобто практично на сьогодні кожен третій українець знайомий з Інтернетом. При цьому близько 1 492 120 українців (приблизно кожен п'ятий житель України) – зареєстровані користувачі такого сервісу другого веба як соціальна мережа Facebook – одного з найпопулярніших інтернет-ресурсів світу [3]. З кожним роком вплив Інтернету на суспільство зростає, і, природно, мережа Інтернет потрапляє в поле зору і соціології, що привело до виникнення цілого нового напряму серед спеціальних та галузевих соціологій – соціології Інтернету, об'єктом якої став соціальний аналіз інформаційного середовища, що формується, в суспільстві, а предметом – вивчення аудиторії Інтернету та засобів соціокультурної взаємодії між людьми при обміні соціальною інформацією (О. О. Давидов, Б. З. Докторов, В. М. Лупанов, О. О. Путилова). З іншого боку, Інтернет стає популярним інструментом для організації і проведення різноманітних соціологічних досліджень – від створення віртуальних фокус-груп до проведення інтернет-панелей, онлайнових опитувань, а також використання програм автоматичного парсингу і контент-аналізу веб-сторінок та багато чого іншого [2; 4 – 8].

Таким чином, на сьогодні в соціології Інтернет розглядається і як метод аналізу соціологічних даних, і як дослідницький об'єкт. Це породжує унікальну ситуацію з'єднання одночасно методу і об'єкта дослідження, що не може не відбитися на формуванні методологічної парадигми досліджень Інтернету в соціології.

Зверну увагу на думку Д. О. Іванченка, згідно з якою у межах соціології Інтернету нині склалися два основні підходи до вивчення Мережі: перший спрямований на виявлення соціальних умов і передумов, що найбільшою мірою впливають на інституціоналізацію інтернет-простору як окремої, відносно автономної сфери громадянських стосунків, і прогнозування позитивних і негативних наслідків цього процесу. Другий підхід пов'язаний з виявленням і оцінкою наслідків дії Інтернету на діяльність інших соціальних інститутів і організацій, на розкриття впливу специфічних характеристик інтернет-простору як особливого виду соціальної реальності на сучасне суспільство [9, с. 73]. Далі Д. О. Іванченко вказує, що: «Наявність двох протилежних підходів обумовлює необхідність і доцільність комплексного дослідження сутнісних характеристик і закономірностей функціонування інтернет-простору як особливого соціального інституту, що характеризується не лише набором специфічних соціальних норм і приписів, які регулюють відповідні типи поведінки, але й веде до змін як окремих індивідів, так і до трансформації різних соціальних інститутів, соціально-політичних процесів, культури, мистецтва, освіти, науки, бізнесу тощо». [9, с. 73].

Якщо ми спробуємо описати емпіричні соціологічні дослідження Інтернету, то найзагальніший поділ можна провести на рівні предмета дослідження. Так, О. С. Бікулов виділяє, наприклад, чотири напрями:



  • дослідження стану і динаміки технічного розвитку Інтернету, який проводиться на підставі офіційних статистичних даних провайдерів, засобами пошукових систем та серверів, а також за допомогою вибіркових опитувань користувачів мережі. Сюди входить кількість хостів і доменів, показники динаміки зростання, характеристики основних магістралей, поширення різних видів підключення, екранні дозволи комп'ютерів тощо;

  • дослідження інтернет-контенту: якісне і кількісне вивчення змісту наповнення мережі та його оцінку;

  • дослідження аудиторії та географії Інтернету, включаючи динаміку збільшення аудиторії Інтернету, складання профілів її користувачів (їх демографічних характеристик, мотивів користування мережею, аналіз пошукових запитів, визначення національних сегментів мережі, особливості роботи з інтернет-контентом та ін.). Тут існує декілька підходів: користувачево-центричний (що базується на використанні цілої зв'язки соціологічних методів, таких як особисте інтерв'ю, щоденникова панель, інтернет-панель, опитування), системо-центричний, здійснюваний за допомогою програмних засобів (відстежування характеристик браузерів користувачів, IP – адрес, частоти відвідуваності того або іншого веб-порталу, часу проведення на тому або іншому ресурсі та ін.), а також бліц-опитування користувачів мережі, що виставляються на сайтах;

дослідження економічних показників зростання Мережі – аналіз обсягів електронної комерції, електронного банкінга, оборотів інтернет-крамниць, обсяги платних послуг та ін. [10].

Окрім сказаного, сюди необхідно додати соціокультурні дослідження Інтернету і вивчення Мережі в плані міжособистісних взаємодій, що ведуться у психології, культурології, соціології, політології при вивченні субкультур віртуальних співтовариств, проблем виникнення інтернет-адикції, особливостей формування онлайнової ідентичності, девіантної мережевої поведінки, питань правового регулювання Інтернету та інше [9; 11].

Можна також стверджувати, що зараз практично у будь-якій з гуманітарних дисциплін починають виділятися також напрями, які вивчають вплив Інтернету на їх власний дисциплінарний об'єкт. Так, в політології, наприклад, кілька років тому виник так званий підхід – Політика 2.0, в якому інтенсивно вивчаються особливості протікання політичних комунікацій в Інтернеті з використанням соціальних медіа (проведення онлайнових політичних кампаній, особливості організації та функціонування інтернет-представництва ключових політичних постатей, політична блогосфера Інтернету та її вплив на онлайнові і офлайнові політичні кампанії та ін.) [12].

В етнографії з'являється напрям цифрова етнографія, в якому, з одного боку, вдосконалюється методологія проведення онлайнових опитувань та інтерв'ю, використання цифрового відео, онлайнових включених спостережень тощо [13]. Джірай Мурті виділяє три «жанри» вивчення цифрового відео:



  • респондентської поведінки, коли респондент виступає як відео-біограф;

  • відео-контенту на файлообмінниках сервісів другого веба (YouTube, Vimeo, Flicr, etc.), так зване vox populi video;

  • створення респондентського відео за допомогою веб-камер [13, с. 845].

Таким чином, соціальні сервіси другого вебу можуть бути використані в етнографічних і соціологічних дослідженнях як досить зручні і ефективні інструменти для отримання цінного соціологічного або етнографічного матеріалу. Мало того, за допомогою інтернет-технологій дослідники можуть виступати в ролі віртуальних вахтерів (англ.: gatekeeper) і в цій ролі налагоджувати стосунки зі співтовариством віртуальних друзів (наприклад, у соціальній мережі), які можуть стати згодом потенційними респондентами при проведенні онлайнових і офлайнових соціологічних досліджень. Інтернет дозволяє накопичувати дуже цінну інформацію про соціальні рухи та віртуальні спільноти (включаючи маргінальні), а залишаючись невидимим, дослідник може спостерігати соціальні взаємодії на сторінках веб-сайтів маргінальних груп, які раніше були недоступні або малодоступні для вивчення. І, нарешті, соціологи та етнографи можуть самі створювати власні сайти або віртуальні групи з метою вивчення онлайнової поведінки респондентів (наприклад, організувати фокус-групу для перегляду певного відео-матеріалу та отримання коментарів після перегляду і т. д.). Саме в онлайнових дослідженнях зараз спостерігається так звана тенденція інверсії ролей дослідника і об'єкта дослідження, що йде врозріз з традиційною соціологічною методологією. Так, об'єкти вивчення запрошуються в ролі критиків з метою поліпшення або доопрацювання проекту або дослідження. Зауважу, що все більше поширення професійного соціологічного і етнографічного блогінгу обумовлене саме цією тенденцією [14].

Поступово в межах дисциплінарних досліджень виникають і розвиваються такі напрями у вивченні Інтернету: кіберпсихологія, кіберкультурологія, кібергеографія, кіберправо, електронна економіка, інтернет-лінгвістика та ін. Приблизно в цей же час на заході (у США, а потім і в Європі) починають говорити про появу міждисциплінарного напряму інтернет-студій (веб- або кібер-стадіз), що перебувають на стику таких дисциплін як комунікативістика, соціальна інформатика та соціологія комунікацій.

Справді, не можна не помітити в соціології Інтернету посилення міждисциплінарних тенденцій: при активному формуванні дослідницького апарату вивчення Інтернету, коли разом з суто соціологічним інструментарієм (використанням інтерв'ю, опитувань, анкетування тощо) для вивчення впливу Інтернету на суспільство, починають використовуватися методи та інструментарій, запозичені з теорії комунікації, лінгвістики, психології, використовується статистичний і математичний апарат аналізу даних (закони Ципфа та Меткалфа, теорія фракталів і графів, певні веб-метрики для вивчення різних параметрів відстаней в Інтернеті та багато іншого) [2; 6; 9]. Наприклад, при вивченні комп'ютерно-опосередкованої комунікації разом з суто лінгвістичним дослідницьким інструментарієм використовуються методи семіотичної топології, візуальної соціології і антропології, експертні опитування [15]. Таке інтенсивне «вторгнення» описуваних методів в «ареал» колись суто лінгвістичних досліджень, передусім, обумовлено особливостями функціонування електронних текстів в Глобальній павутині: їх високій креолізації, підвищеним рівнем звуко-візуальної смислової складової, гіпертекстуальності та інтерактивності. З'являються і гібридні методи, що враховують також специфічність вивчення інтернет-середовища. Наприклад, метод парсингу веб-сторінок одночасно дозволяє аналізувати як контент сайту, так і визначати ряд його технічних характеристик (особливості застосування його інтерактивних можливостей, частотність оновлення, міру інтегрованості в Глобальну світову павутину тощо). У XXI столітті вже говорять і про появу окремої інтернет-методології (англ. : Internet Data Analysis) або про практики вивчення інтернет-простору – про спеціальну міждисциплінарну методологію, за допомогою якої здійснюється аналіз складних соціо-технічних систем [2; 4; 6].

Особливо інтенсивно ці тенденції стали проявлятися з розвитком так званих технологій веб 2.0 або соціального вебу10. Що ж таке соціальний веб? Аналіз літератури з цього питання показує, що виникнення соціального вебу стало можливо завдяки парадигмальному зрушенню в концепціях розвитку Інтернету та переходу від веб 1.0 до веб 2.0, який характеризувався такими особливостями: користувачі перетворилися на творців контенту, з'явилися ширші можливості спілкування і спільної діяльності між користувачами Мережі, а також створення і редагування спільного веб-контенту, що привело до того, що другий веб став своєрідною платформою співпраці та кооперації, своєрідною глобальною цифровою дошкою, розташованою у глобальному селищі, а гасло «думай глобально, поступай локально» стає актуальним практично для усіх соціальних комунікацій, які здійснюються за допомогою інтернет-технологій. Образно кажучи, якщо в першому вебі користувач міг тільки пасивно споживати інформацію, викладену автором на сайті, то завдяки технологіям другого вебу він міг стати вже її співавтором, а, отже, міг вносити зміни, виправлення в контент, давати оцінку комерційним продуктам (наприклад, робити коментарі до книг на сайті компанії Amazon), ставити питання та отримувати відповіді від експертного співтовариства. Тим самим, створюваний користувачами контент стає важливим каналом соціальної комунікації, а якщо ще згадати знаменитий посил Джеймса Суровецькі про «інтелектуальне багатство натовпу», тобто здібності групи приймати ефективніше рішення, ніж те рішення, яке, за інших рівних умов, знайшов би найбільш інтелектуальний її учасник, то сервіси соціального вебу і покликані вже від самого початку глибше реагувати на потреби користувачів, ніж сервіси першого вебу [17]. А. В. Філатова, аналізуючи освітні можливості другого вебу, підкреслює, що «… веб 2.0, як явище соціальне, за Р. Досаном [18], має сім основних характеристик: участь, стандарти, децентралізація, відкритість, модульна структура, контроль з боку користувачів та ідентичність» [19, с. 7]. Власне соціальна суть другого вебу (його соціальність) полягає в тому, що він "конвертує" інформацію (дані, генеровані користувачем, думки, призначені для користувача вжиткові програми), що вводиться, завдяки ряду механізмів і технологічних характеристик (шляхом утворення нових комбінацій, спільної фільтрації інформації і її синдикації і т. д.) в щось якісно нове – нову інформацію, появу ще одного віртуального співтовариства "за інтересами", організацію флешмобів або роудмобів, тобто те, що є цінністю вже для всього співтовариства, перетворюючись з "віртуального продукту" в соціальну практику і стаючи повторюваним і звичним соціальним явищем – дією.

Водночас з інтенсивним розвитком соціального вебу відбувається ще дужче, ніж в першому вебі, розмивання соціально-комунікативних меж між приватним і публічним, приватним і загальним, віртуальним і реальним, технічним і соціальним. Таким чином, технології другого вебу можна описати за допомогою декількох трендів: створення користувачами контенту, використання знань натовпу, архітектури співучасті, мережевих ефектів. Він також характеризується експоненціальним збільшенням обсягів інформації, відкритістю і розмитістю соціальних меж і бар'єрів.

Вплив соціального вебу на суспільство вже закріпився і в мовній свідомості: з'являються терміни освіта 2.0, політика 2.0, бізнес 2.0, наука 2.0, що означають використання соціального веба в певних організаційних комунікаціях. У 2008 р. О. О. Давидов вводить термін соціологія 2.0, що означає напрям в соціології Інтернету, який вивчає вплив соціального веба на суспільство, а також методологію використання сервісів другого веба як інструментів для проведення соціологічних досліджень [2].

У 2009 р. у російськомовному соціологічному дискурсі з'являється поняття соціальний комп‘ютинг (англ.: social computing), що означає системну інтеграцію соціальних наук і комп'ютерних інтернет-технологій, реалізовану за допомогою сервісів соціального вебу – блогів, мікроблогів, соціальних мереж, вікіпедій, онлайнових аналітичних сервісів, віртуальних середовищ та ін., які забезпечують соціальні взаємодії і спільну роботу користувачів у Глобальній павутині. На думку О. О. Давидова, це один з головних напрямів досліджень і розробок, що швидко розвиваються в системній соціології за останні декілька років [4]. О. О. Давидов також підкреслює, що цей напрям розвивається так швидко, що є всі підстави говорити про соціальний комп‘ютинг 2.0, який включає нові покоління розробок у сфері соціального нетворкінга, контенту, призначеного для користувача, тегінгу, колективного інтелекту, співпраці з користувачами, ідентичності, довіри, прозорості, доступу та зберігання даних, виробленню стратегій розвитку соціальних медіа в цілому [4].

Проте при всій своїй здавалося б актуальності, потрібності і привабливості використання в соціології сервісів другого вебу, на вітчизняному соціологічному просторі вони практично незатребувані ні як інструмент, ні як об'єкт соціологічної рефлексії. Проведений мною аналіз публікацій декількох провідних періодичних видань в галузі вітчизняної соціології (Соціологія: теорія, методи, маркетинг, Соціальні виміри суспільства та Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна; серія "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи"), перегляд авторефератів кандидатських і докторських дисертацій, захищених з соціологічних наук за останні п'ять років і розміщених на сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua/eb/ard.html), а також проведене вивчення доступних в Інтернеті програм з підготовки соціологів на рівні магістрату (за напрямом 8.03010101) у провідних вишах України (Харківському, Київському, Дніпропетровському, Одеському, Львівському університетах і Києво-Могилянській академії) показує досить безрадісну картину: практично тема соціології 2.0 та соціології Інтернету в українському соціологічному дискурсі є terra incognita.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21

Схожі:

2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconІнформаційний вісник 4 (44) 2012 Київ 2012 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (44) 2012 / [редкол. Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп ред.), О. Виноградова, Т. Якушко];...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconСторінками краєзнавчої спадщини А. Кащенка
За В. Бідновим, “…біографія його – се сторінка з історії, ще не написаної, нашого національного руху на Наддніпрянщині в старі, передреволюційні...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) icon5 квітня 2012 р. Чернівці 2012
Букова віть: Матеріали ІІ міжвузівської студентської конференції, Чернівці, 5 квітня 2012 р. / [Упоряд: М. В. Мандрик, Г. В. Чайка]....
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconБюлетень нових надходжень за вересень 016р. Львів 2016 Природа. Природничі науки
Образ пространства [Текст]: карта и информация / Александр Михайлович Берлянт; рец. А. И. Преображенский. Москва : Мысль, 1986. 240...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconМонографії: Біологія. Algae of Ukraine: Diversity, Nomenclature, Taxonomy, Ecology and Geography. Vol. Chlorophyta /Bilous O. P., Burova (Gerasymova), Wasser S. P.; Tsarenko P. M. et al. /Eds. Petro M
Опубліковано 321 наукову статтю, у т ч. 237 – у вітчизняних наукових виданнях, 84 – у зарубіжних, а також понад 234 публікації у...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) icon2014 рік, з метою гідного відзначення 200-річного ювілею видатного сина українського народу, Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconКоростіль Л. А. Інформаційно-аналітичний бюлетень ІІ-ІV етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії. 2011-2012 н р. Суми: рвв соіппо, 2012. 60 с

2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconПлан проведення тижня права з 10. 12. 2012 по 15. 12. 2012 День неділі Захід Відповідальний
Підготовка матеріалів до створення пам’ятки для учнів І батьків «Стоп – насильство»
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка