2 (237) 2012 2012 січень №2 (237)



Сторінка16/21
Дата конвертації15.04.2017
Розмір3.82 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Література

1. Футбольный фанатизм [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://revolution.allbest.ru/sociology/00192179.html. 2. Football hooligans [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.football-hooligans.org/ http://hooligancentral82.webs.com/ultras.htm . 3. Алмашин В. Don’t stop. Вболiвальники-фанати-хулiгани. Iсторiя руху прихильникiв ФК «Динамо» Київ у спогадах очевидцiв. / В. Алмашин. – К. : Нора-друк, 2006. – 104 с. 4. Сергеев СА. К вопросу о классификации и некоторых особенностях молодежных субкультур России / С. А. Сергеев // Социальное знание: формации и интерпретации : мат-лы междунар. науч. конф-ции. – Казань : КГУ, 1996. – С. 25 – 34. 5. Football fans of different countries [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://en.wikipedia.org/wiki/Football_hooliganism . 6. Кононов І. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) / І. Кононов– Луганськ : Альма-матер, 2000. – 493 с. 7. Баннер [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/. 8. Тифози [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/. 9. Football culture [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://en.wikipedia.org/wiki/Association_football_culture. 10. Tony Thorne Dictionary of Contemporary Slang [Электронный ресурс] / [A&C Black Publishers Ltd; 3Rev Ed edition] – London, 2006. – Режим доступа: http://www.alleng.ru/d/engl_en/eng062.htm. 11. Маніфест ультрас [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://ultras.org.ua/00695.html. 12. Марші ВО «Свобода» [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/01642.
Соловйова Я. Ю. Субкультура футбольних фанів України (на прикладі фанів клубів Прем’єр-ліги України)

У роботі розглядаються субкультурні особливості українського футбольного фан-руху та ставлення українських фанів до процесу комерціалізації світового і українського футболу, зокрема.



Ключові слова: субкультура, футбол, ультрас.

Соловьева Я. Ю. Субкультура футбольных фанов Украины (на примере фанов клубов Премьер-лиги Украины)

В работе рассматриваются субкультурные особенности украинского футбольного фан-движения и отношение украинских фанов к процессу коммерциализации мирового и украинского футбола, в частности.



Ключевые слова: субкультура, футбол, ультрас.
Solovyova Y. Y. The subculture of Ukrainian football fans (on the example of the fans of Ukrainian Premier League clubs)

In this work considered the subculture features of the Ukrainian football fan-movement and the attitude of Ukrainian fans to the process of commercialization of the world and, in particular, Ukrainian football.



Keywords: subculture, football, ultras.
Стаття надійшла до редакції 16. 05. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент – к. соц. н., ст. викладач Хобта С. В.

УДК 316.723-053.6
Левада І. І.
ПАРКУР ЯК МОЛОДІЖНА СУБКУЛЬТУРА

(на прикладі м. Луганська)
Актуальність даної теми полягає в тому, що для сучасної молоді відпочинок і дозвілля – це основна форма життєдіяльності, яка витіснила працю як найважливішу потребу. Від задоволеності дозвіллям тепер залежить задоволеність життям в цілому. Виникнення нової великої субкультури не може залишитися непоміченим як для аудиторії, на яку ця субкультура орієнтована, так і для мешканців, які стикаються з її проявами побіжно. Паркур, або мистецтво переміщення, можна коротко охарактеризувати як подолання відстані від однієї точки до іншої за мінімальний час, використовуючи можливості людського тіла. Ця субкультура передбачає формування навичок подолання будь-яких перешкод – від гілок і скель до поручнів і бетонних стін – і може практикуватися в будь-якій місцевості. Прихильників паркур називають трейсерами.

Паркур – це також дисципліна, яка є сукупністю навичок володіння своїм тілом, які в потрібний час можуть стати в пригоді в будь-якій ситуації нашого життя. Сила і правильне її застосування – необхідна умова збереження власного життя і життя людини, якій може знадобитися допомога. Уміння швидше за інших опинитися там, де необхідно з'явитися, є показником здібностей.

Паркур зародився нещодавно. Доступної інформації про нього для широкого загалу практично немає. Вивчення паркуру дозволяє додати його до списку наявних субкультур, що дає більш широке і сучасне уявлення про молодіжні рухи в цілому.

Ті чи інші особливості паркуру аналізуються зарубіжними вченими. Зокрема, Девід Белль і Себастіан Фук досліджують історію виникнення молодіжної субкультури паркур, а також взаємозв`язків і взаємовідносин у паркурі. На сьогодні у вітчизняній літературі не існує наукових праць, присвячених даній молодіжній субкультурі.

Метою даної статті є визначення особливостей феномену паркур як молодіжної субкультури (на прикладі м. Луганська).

Інформаційною основою статті стало соціологічне дослідження, проведене навесні 2011 року. Був використаний метод стандартизованого інтерв’ю. Опитування проводилося в Інтернеті у соціальній мережі «ВКонтакті». Участь в дослідженні брали всі бажаючі представники субкультури паркур, які мешкають в м. Луганську (всього було опитано 138 чоловік віком від 13 до 28 років.

Паркур – це в першу чергу мистецтво, мистецтво раціонального переміщення, мистецтво думок, мистецтво розкутих рухів. Це філософія життя, і тільки потім це – переміщення. У Паркері важливо зрозуміти саму філософію паркуру, а тоді вже рухатися вперед.

Паркур не вчить використовувати будь-які засоби, пристосування або зброю, а дозволяє розвинути навички поведінки в умовах тут і зараз. Дерева, стіни, дахи – все це частина нашого життя і ми можемо зіткнутися з будь-якою перешкодою в будь-яких умовах. Швидкість реакції, оцінки обстановки і своїх можливостей – це те, що тренована свідомість автоматично опрацьовує за секунди [1].

Історія паркуру безпосередньо пов'язана з таким ім'ям як Девід Белль. Він був затятим прихильником думки, що будь-яку поїздку можна замінити пішохідною прогулянкою, якщо вміти ходити грамотно в умовах міста. Так він познайомився з Яном і Фредеріком Хнотру, Девідом Малгоном та іншими хлопцями, які поділяли захоплення Девіда Белля. Потім до них приєднується приятель Фредеріка Хнотру Себастіан Фук, і разом вони почали розвивати ідею вільного переміщення без кордонів. Їхні дитячі ігри поступово переросли в серйозну дисципліну, яку вони назвали паркур (Parkour). Це слово походить від французького військового терміну – Parcours du combatant, що означає «смуга перешкод» [2]. Девід Белль з приятелями стрибали по дахах будинків, перелазили через високі стіни і огорожі і, що найцікавіше, без будь-якої амуніції і підстраховки, єдиним екіпіруванням були хороші кросівки з хорошою підошвою, які дають надійне зчеплення, а також рукавички, щоб не порізати руки тощо. Новий напрям привернув увагу молоді і тому людей, які займаються паркуром, стали називати трейсерами, в перекладі з французької traceurs або англійської tracers означає – «люди, які прокладають нові шляхи » [3].

Пізніше сформувалася команда, що складалася з друзів, яких об'єднувало спільне бажання та інтерес. Згодом до Девіда Белля і Себастіана Фука приєдналися мешканці інших міст, з яких і формувалося ядро команди. На тренуваннях вони перетинали свої міста знизу вгору і навпаки. Пізніше почали відкриватися сайти, що розповідали про новий напрямок у міському екстрімі, на якому з'являлися фото- і відеоматеріали. Вони назвали свою команду – Ямакасі (Yamakasi), що означає «людина, сильна тілом і духом» або ж «справжня людина». Головною ідеєю паркуру є виражений Девідом Беллем принцип «немає кордонів, є лише перешкоди » і будь-яку перешкоду можна подолати [4].

Субкультура паркур дійсно вважається новою та молодіжною субкультурою. Її представники – це молоді люди різних вікових категорій, оскільки в команді всі рівні. Більшість трейсерів, займаючись субкультурою паркур у м. Луганську, прагнуть набути впевненості у своїх вчинках, побороти свій страх перед перешкодами та бути незалежними у всьому.

Телебачення й кіно репрезентують паркур як екстремальний вид спорту. Як правило, демонструються найбільш цікаві трюки, які можуть привернути увагу глядача. За даними нашого опитування можна сказати, що для багатьох трейсерів паркур – це і спорт, і хобі, і спосіб життя, і спосіб побороти свої страхи. Молодіжна субкультура паркур для багатьох трейсерів м. Луганська є не чим іншим, як звичайним хобі (41,3%) та стилем їхнього життя (35,5%) .

Важливими характеристиками молодіжної субкультури трейсери вважають загальні збори, а саме конкурси, фестивалі, на яких кожна команда трейсерів або кожен трейсер може рекламувати свою субкультуру, а також ділиться набутими досвідом і навичками.

У паркурі немає обмежень, шаблонів і стереотипів. Немає значення, скільки ти заробляєш, який у тебе колір шкіри або як довго ти тренуєшся. У співтоваристві трейсерів може бути 13-річний підліток, що виріс в гетто, і 30-річний бізнесмен. Вони будуть спілкуватися на рівних. Мало того, вони можуть бути частиною однієї команди [1]. Паркур – це колективна культура. Практично будь-який трейсер перебуває в групі однодумців (команді), і лише одиниці воліють тренуватися й існувати окремо від інших.

Більшість людей прагнуть досягти чогось у своєму житті. Трейсери не є винятком. Вони, займаючись паркуром, понад усе прагнуть набути впевненості (63,8%) і навчитися чогось нового (56,5%). Для будь-якого трейсера найважливіше стати впевненим, займаючись улюбленою справою, побороти страх. Початківцю-трейсеру доводиться долати багато страхів. Він тренується і страх поступово зникає, а впевненість зростає. Перш ніж виконати будь-який елемент, треба бути переконаним у тому, що людина дійсно зможе це зробити.

Паркур можна розглядати, як дисципліну самооборони для дівчат. Для тих, хто практикує паркур, вистачить часу, щоб уникнути небезпеки. Паркур не визнає ніякої статевої дискримінації, але в м. Луганську – це переважно чоловіча субкультура. На сьогодні в Луганську субкультура паркур непоширена серед дівчат, можливо, тому що він травмонебезпечний. Паркур у нашому місті також не є суто командною діяльністю, оскільки значна частина опитаних тренується самостійно. Поведінка трейсера не повинна зачіпати права інших людей. Людина, що займається паркуром, не буде тренуватися на приватній території, не тренується перед дітьми, оскільки вони люблять все повторювати. Він не займається вандалізмом. Для трейсера кордонів практично не існує. Але ж кордони і норми – це різні речі. Трейсер з повагою ставиться до себе, до оточення, а також до місця, на якому він тренується. В іншому він вільний робити все, що заманеться, якщо нікому не заважає.

Вивчаючи нову субкультуру, необхідно дослідити, як більшість представників цієї субкультури проводять свій вільний час. Більшість трейсерів вільний час проводять досить-таки однаково, можна навіть сказати, йдуть за однією схемою, тобто проводять на тренуваннях (83,3%), також спілкуються через Інтернет (45,7%) з друзями-трейсерами, де обговорюють тренування, нові акробатичні елементи, а також обмінюються новинами.

Мешканці м. Луганська скоріш позитивно ніж негативно ставляться до появи нової молодіжної субкультури. В свою чергу, трейсери скоріш позитивно ніж негативно ставляться до представників інших молодіжних субкультур, які вже існують або з`являються в їхньому місті.

Відсутність змагальної діяльності в паркурі виключає статусну структуру, яка розділяє трейсерів за технічними уміннями. Трейсери розрізняються досвідом і усвідомленням свого захоплення, яке вони плекають у собі. Єдину відмінність, яку можна помітити в розмові трейсерів, це «досвідчені» і «початківці» [5]. Початківці це ті, хто тільки-но дізналися про паркур, захоплено починають вивчати елементи, а також опановувати його ідейні складові. Трейсером може стати будь-хто. Місто – це стихія трейсерів. Іноді вони збираються, щоб поділитися досвідом, разом потренуватися. Здебільшого після таких тренувань утворюються команди або об'єднання однодумців.
Література

1. Underways. PK-MAG, Philosophies of parkour. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://parkour.org.ru/parkour_read156.html. 2. История возникновения субкультуры паркур. Федерация Украины [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://fpku.net.ua/index.php?topic=PChist#. 3. Дэвид Бэлль «Биография» [Електронний ресурс] / Дэвид Бэлль – Режим доступу: http://parcours.ru/history/stat/parkstat6.html. 4. Дэвид Бэлль. «Не существует границ, есть только препятствия» [Електронний ресурс] / Дэвид Бэлль – Режим доступу: http://parcours.ru/parkurismi/stat/parkstat8.html. 5.  Чигрецкий А. «Паркур – общая характеристика» / Алексей  Чигрецкий [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.neftekumsk.ru/content/view/1332/1/.
Левада І. І. Паркур як молодіжна субкультура (на прикладі м. Луганська)

У статті визначено особливості феномену паркур як молодіжної субкультури на основі вивчення уявлень трейсерів м. Луганська. Субкультура паркур – нова молодіжна субкультура. Паркур, або мистецтво переміщення, можна коротко охарактеризувати як подолання відстані від однієї точки до іншої за мінімальний час.



Ключові слова: паркур, субкультура, мистецтво переміщення.
Левада И. И. Паркур как молодежная субкультура (на примере г. Луганска)

В статье определены особенности феномена паркур как молодежной субкультуры на основе изучения представлений трейсеров г. Луганска. Субкультура паркур является новой молодежной субкультурой. Паркур, или искусство перемещения, можно кратко охарактеризовать как преодоление расстояния от одной точки к другой за минимальное время.



Ключевые слова: паркур, субкультура, искусство перемещения.
Levada I. I. Parkour as the youth subculture (on example of Lugansk)

The article defines the characteristics of the phenomenon of parkour as a youth subculture based on a study of representations of tracers of Lugansk. Parkour subculture is really new youth subculture. Parkour or the art of travel, can be summarized as the overcoming of the distance from one point to another in no time.



Keywords: parkour, subculture, art of travel.
Стаття надійшла до редакції 24. 05. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент –к. соц. н., ст. викладач Хобта С. В.


СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

УДК 378.091.21 – 054.6


Мотунова І. Г.
ІНОЗЕМНІ СТУДЕНТИ ЯК ПОКАЗНИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ВИШУ

(НА ПРИКЛАДІ ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА)
У постіндустріальному суспільстві, яке найчастіше зараз називають «суспільство знання», університети отримують особливий статус. За твердженням засновника теорії постіндустріального суспільства Д. Белла, «фактично теоретичне знання все більше стає стратегічним ресурсом, осьовим соціальним принципом, а університети осьовою структурою» [1, с. 33 – 34]. Важливість університетів обумовлена тим, що саме вони є тими установами, де виробляється теоретичне знання, відбувається його кодифікація, виникають інтелектуальні технології, створюється інформація. В цих умовах, вважає Д. Белл, вища освіта, як ніколи раніше, стала необхідною умовою розвитку і прогресу, а університети центром тяжіння і одним з головних інтелектуальних осередків суспільства, який формує умови життя та цінності суспільства. Тому університет може розглядатися як модель для аналізу провідних процесів сучасності. Один з визначальних – глобалізація. На прикладі університетів можна проаналізувати особливості відбиття цього процесу в освіті. В умовах, коли «національна держава стала замала для розв’язання великих проблем і завелика для розв’язання малих», освіта шириться далеко за межі свого національного кордону, перетворюється на плацдарм конкурентної боротьби країн за пальму першості.

Університети все частіше переходять на так званий «принцип академічного капіталізму», в основі якого лежить розширення ринку міжнародних освітніх послуг (збільшення кількості іноземних студентів, відкриття філій в інших країнах, програми обмінів студентами тощо). Це призвело до активізації конкуренції між університетами та іншими освітніми закладами за залучення до навчання іноземних громадян. Більшість іноземних студентів навчається у промислово розвинених країнах, які мають відповідну освітню інфраструктуру і науково-педагогічні кадри. В силу цього університетська освіта розвинених країн світу вже кілька десятиліть розвивається як експортна галузь. Університети периферії світової системи, в тому числі й України, теж намагаються реалізовувати «принцип академічного капіталізму». Для цього їм потрібно увійти до європейського освітнього простору, що передбачає кілька взаємопов’язаних умов.

По-перше, приєднання до Болонської системи, що формально вже зробили виші України.

По-друге, відповідність європейським критеріям якості освіти. Якість вищої освіти є ключовим поняттям Болонського процесу. З метою її забезпечення розроблено Рамку кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (2005 р.), Європейські стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості вищої освіти (2005 р.), утворено Європейську асоціацію забезпечення якості вищої освіти (2004 р.) та Європейський реєстр забезпечення якості вищої освіти (2008 р.) [2]. Згідно з Законом України «Про вищу освіту» «якість освіти – це сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства» [3].

По-третє, інтернаціоналізація освіти. Згідно з визначенням, запропонованим ЮНЕСКО, інтернаціоналізація є однією з форм, в яких вища освіта відповідає на можливості і проблеми глобалізації [4, с. 23]. Інтернаціоналізація охоплює багато питань, серед яких навчальні програми, процес викладання та навчання, дослідження, інституційні угоди, мобільність викладачів та студентів, різноманітні форми співробітництва та багато інших. У сучасному світі інтерналізація стає важливим елементом глобалізації. Це зумовлено причинами як внутрішнього характеру (задоволення потреб національної економіки у кваліфікованих кадрах), так і зовнішніми (необхідність забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовому середовищі). Проявом інтернаціоналізації стає розвиток світового ринку освітніх послуг (експорт та імпорт світових освітніх послуг, збільшення чисельності іноземних студентів), поява міжнародних форм організації освітньої діяльності (міжнародних спільних освітянських і наукових проектів, спільних навчальних закладів, можливостей одночасного отримання дипломів вищих навчальних закладів різних країн), інтернаціоналізація фінансових ресурсів освіти: залучення зовнішніх джерел в освіту у вигляді коштів, грантів, кредитів міжнародних організацій, фондів та установ інших країн [5, с. 58]. Процес інтернаціоналізації є «викликом» системі національної вищої освіти та університетам як головним її структурним елементам. Академічні ієрархії, які склалися і десятиліттями визначали університетське життя країни, стикаються з новими формами конкуренції, але вже в глобальному освітньому полі. І часом те, що вважається якісним продуктом у національному контексті, виявляється неконкурентоспроможним в контексті світовому [4, с. 23].

Поняття інтернаціоналізації активно використовується як один з індикаторів при розробці міжнародних і вітчизняних університетських рейтингів. Так, у започаткованому в 2010 року рейтингу Таймс – Томсон Рейтер, інтернаціоналізація є одним із чотирьох основних критеріїв Іншими критеріями є оцінка науково-дослідницької діяльності, оцінка інституціональних характеристик університету і його економічної та інноваційної активності. Індикатори, за якими оцінюється даний критерій – це співвідношення вітчизняних та іноземних студентів і співвідношення вітчизняних та іноземних викладачів. Загальна вага критерію інтернаціоналізації становить 10% від загальної ваги даного рейтингу. Критерій інтернаціоналізації присутній і в одному з провідних вітчизняних рейтингів «ТОП 200 Україна». Він оцінює рівень інтернаціоналізації через кількість іноземних студентів, а також через членство студентів в міжнародних асоціаціях університетів, у Великій хартії університетів, в Євразійській асоціації університетів, у мережі університетів Чорноморського регіону, в Міжнародній асоціації університетів.

Розробники Національного рейтингу університетів для визначення рівня інтернаціоналізації російських університетів використовують такі індикатори: а) частка іноземних студентів серед загальної кількості студентів; б) частка освітніх програм, які пройшли міжнародну акредитацію; в) частка освітніх програм іноземними мовами; г) оцінка глобальної популярності сайту: Alexa.com Global Traffic Rank; д) місце університету в рейтингу Webometrics [4, с. 26].

У результаті домінування кількісного підходу при вимірюванні інтерналізації, прагнення українських вишів до інтеграції у світовий освітній простір підміняється намаганням збільшити показники кількості іноземних студентів в університеті.

Так, наприклад, в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка стратегічна мета діяльності університету визначається як «підготовка висококваліфікованих кадрів у різних галузях життєдіяльності, які будуть конкурентоспроможними на українському, світовому та європейському ринку праці». Наслідком цього має стати визнання університету в європейському і світовому освітньому просторі, що може бути реалізовано через активне партнерство та входження в міжнародні освітньо-наукові організації [6, с. 46]. Відповідно до цього визначаються основні напрями діяльності університету: розширення міжнародних контактів з метою інтеграції у світовий та європейський освітній, науковий і культурний простір; розвиток співпраці із зарубіжними університетами й науковими центрами, фондами в галузі освіти, наукових досліджень, підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, пошук міжнародних грантів; досягнення мобільності студентів, викладачів, дослідників, управлінців університету; укладання двосторонніх угод з університетами інших країн про взаємне визнання дипломів; створення центрів освіти, науки і культури в інших культурах з просвітницько-науковою місією та з метою збільшення контингенту іноземних студентів [6, с. 46].

Не важко помітити, що іноземні студенти та їхня кількість стає ознакою входження університету в світовий освітній простір і бонусом для конкурентоспроможності українського університету. Вони – показник інтернаціоналізації та конкурентоспроможності українського вищого навчального закладу. Та чи дійсно пов’язано кількість іноземних студентів з інтеграційними процесами до Європи?

Що заохочує іноземних студентів отримувати освіту в Україні? Логічно, що це має бути якість освіти.

Однак, за даними компанії QS, – інформаційної платформи в галузі освіти і розвитку кар’єри, яка публікує щорічний рейтинг Times Higher QS World University Rankings і є одним з найбільш авторитетних світових рейтингів, на даний час українські виші в цьому рейтингу не представлені [7]. При укладанні рейтингу британські експерти спираються на такі критерії: 1) імідж в академічному середовищі, тобто, оцінка університету з боку науковців, викладачів та представників адміністрації інших навчальних закладів – 40%; 2) оцінка якості освіти випускників роботодавцями – 10%; 3) індекс цитування наукових праць співробітників – 20%; 4) частка іноземних студентів – 5%; 5) частка іноземних викладачів – 5%; 6) співвідношення кількості студентів до кількості викладачів – 20% [4, с. 34]. Не репрезентовано українські університети також і в інших світових і європейських рейтингах. За оцінками якості освітньої системи Україна має індекс 3,9 і посідає 49 місце (на 48 – Нігерія, на 50 місці – Філіппіни) [4, с. 21].

Окрім якості освіти, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів передбачає наявність таких факторів конкурентоспроможності: вартість освіти у вищих навчальних закладах; наявність лабораторій, наповнених технікою, для проведення практичних занять; вартість проживання; умови проживання в гуртожитках; ставлення населення до іноземців; мова викладання.

Останнє питання має велику вагу для вищої школи України. Необхідною умовою для навчання іноземних громадян в українських вишах є відповідний рівень володіння ними українською мовою. Набуття іноземцями достатнього рівня володіння українською мовою забезпечується на підготовчих відділеннях вищих навчальних закладів. Це контролюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України і Державною акредитаційною комісією. Профільне міністерство навіть відкрило спеціалізацію «Українська мова як іноземна». Викладання української мови іноземним студентам стикається з великою кількістю проблем: недостатня розробленість методики викладання української мови як іноземної, невідповідність кількості та якості підручників з української мови для іноземців до потреб навчання та інше [8]. Але основна проблема – це проблема підготовки викладачів для нової спеціальності. Викладачі української мови, як правило, не мають досвіду роботи з іноземцями, а мовники, що працюють з іноземними студентами, мають освіту в галузі методики викладання російської мови і недостатньо володіють українською. Але, незважаючи на це, рівень володіння українською мовою випускників підготовчих відділень має бути достатнім для безперешкодного засвоєння програм навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Розв’язати проблему не тільки підготовки фахівців з викладання української мови як іноземної, але й проблему небажання іноземців її опановувати було вирішено так. Міністр освіти та науки, молоді та спорту в квітні 2011 року заявив, що з метою розвитку автономії вищих навчальних закладів, підвищення конкурентоспроможності української освіти та міжнародного авторитету України, поліпшення якості освітніх послуг, що надаються іноземцям, вищі навчальні заклади України можуть здійснювати навчання іноземців для здобуття вищої освіти, крім української, також іноземними мовами за наявності відповідної ліцензії профільного міністерства [9]. Звичайно, така політика спрощує умови для іноземців і сприяє залученню більшої кількості іноземних студентів в українські вищі навчальні заклади.

Щодо мотивації вибору іноземними студентами українських вищих навчальних закладів, то це здебільшого фінансові причини. Цінова політика українських вищих навчальних закладів є більш прийнятною, якщо порівняти з вишами європейських країн. До того ж пропонується широкий спектр спеціальностей. Сильними сторонами українських вишів, порівняно з країнами Близького Сходу, Південно-Східної та Середньої Азії, а також Африки є низька вартість проживання, наявність лабораторій, забезпечених технікою для проведення практичних занять. Слабкі сторони – погані умови проживання в студентських гуртожитках, застаріла техніка в лабораторіях, відсутність викладання англійською, німецькою, французькою мовами (за деякими винятками). Якщо порівняти з країнами СНД перевагами українських вишів є перш за все низька ціна на освіту (порівняно з Росією), низька вартість проживання та лояльне ставлення до іноземців. Хоча порівняно з Білорусією, Молдовою, Туркменістаном ціни в Україні більш високі [10].

За даними урядового порталу в 2010 – 2011 навчальному році в Україні здобували вищу освіту понад 48 тис. студентів зі 134 країн світу [11]. За даними газети «Відомості», яка посилається на дані Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, в 2010 – 2011 навчальному році вищу освіту в Україні здобували 46,6 тис. іноземців – громадян зі 134 країн Європи, Азії, Африки і Америки [12]. На умовах контрактів з оплатою за навчання освіту здобувало 44,7 тис. іноземців, а 1,9 тис. навчалися за кошти держбюджету за міждержавними договорами. У попередньому, 2009 – 2010 навчальному році, в Україні навчалось 44 тис. студентів зі 132 держав. Таким чином, протягом останнього року Україна залучила на 6% більше іноземних студентів, збільшивши географію співпраці в галузі освіти на дві країни. Ці цифри стали для нашої країни рекордними, адже навіть за часів Радянського Союзу максимальна чисельність іноземців, які здобували освіту в навчальних закладах України, сягала 30 тис. чоловік (1990 рік).

За інформацією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту за останні 5 років встановилася стійка тенденція щорічного збільшення загальної кількості іноземців, які здобувають освіту в Україні. Це збільшення становить близько 3 тисяч чоловік на рік. Наприклад, якщо в 2000 році зарубіжних студентів в країні було близько 20 тис., то в 2008 році в Україні вже навчалося 45 тисяч іноземців, причому з них понад 7 тисяч (15,6%) – громадяни Китаю. Окрім китайців, також навчається багато студентів з Індії, Ірану, Сирії, Йорданії, країн Африки і Росії. Причому росіяни надають перевагу вищим навчальним закладам Східної України. Причиною цього є те, що у студентів не виникає мовного бар’єру. Останніми роками фіксується збільшення кількості студентів з Туреччини і Туркменістану [12].

Навчання такої кількості іноземців дозволяє вищим навчальним закладам отримувати щорічно близько 120 мільйонів доларів США, (тільки за надання освітніх послуг), а також надати роботу 4,6 тис. викладачам [12]. Проте інше джерело повідомляє, що міністр Д. Табачник озвучував цифру надходжень в 100 млн. доларів і зазначав, що 99,9% іноземних студентів навчаються на контрактній формі. В середньому іноземному студентові навчання обходиться в 2 – 4 тисячі доларів на рік [13].

Економічні вигоди від іноземців розуміють і українські студенти. Вони схвально ставляться до зростання чисельності іноземних студентів, розглядаючи це як показник престижу університету та вигоди для бюджету країни [14, с. 178].

Робота з іноземними громадянами здійснюється згідно зі статтею № 30 Закону України «Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства»; зарахування до вишу відбувається згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1238 від 05. 08. 1998 «Про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання у ВНЗ», під контролем прикордонної служби, органів внутрішніх справ і СБУ.

Питаннями іноземних студентів в університеті, в основному займається окремий структурний підрозділ. Так, наприклад, в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка – це Міжнародний відділ. Він працює за двома напрямками: міжнародного співробітництва та європейської інтеграції. До роботи з іноземними громадянами входить оформлення медичного страхування, супровід іноземних громадян при медичному огляді або захворюванні, розв’язання побутових проблем студентів. Відділ проводить роботу з контрактерами щодо набору іноземних студентів. Найважливішим питанням є оформлення документів про освіту, їх переклад, легалізація і нострифікація в МОНМС України [15].

За даними Міжнародного відділу Луганського національного університету імені Тараса Шевченка динаміка контингенту іноземних студентів має такий вигляд (табл. 2).

Таблиця 2



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Схожі:

2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconІнформаційний вісник 4 (44) 2012 Київ 2012 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (44) 2012 / [редкол. Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп ред.), О. Виноградова, Т. Якушко];...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconСторінками краєзнавчої спадщини А. Кащенка
За В. Бідновим, “…біографія його – се сторінка з історії, ще не написаної, нашого національного руху на Наддніпрянщині в старі, передреволюційні...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) icon5 квітня 2012 р. Чернівці 2012
Букова віть: Матеріали ІІ міжвузівської студентської конференції, Чернівці, 5 квітня 2012 р. / [Упоряд: М. В. Мандрик, Г. В. Чайка]....
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconБюлетень нових надходжень за вересень 016р. Львів 2016 Природа. Природничі науки
Образ пространства [Текст]: карта и информация / Александр Михайлович Берлянт; рец. А. И. Преображенский. Москва : Мысль, 1986. 240...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconМонографії: Біологія. Algae of Ukraine: Diversity, Nomenclature, Taxonomy, Ecology and Geography. Vol. Chlorophyta /Bilous O. P., Burova (Gerasymova), Wasser S. P.; Tsarenko P. M. et al. /Eds. Petro M
Опубліковано 321 наукову статтю, у т ч. 237 – у вітчизняних наукових виданнях, 84 – у зарубіжних, а також понад 234 публікації у...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) icon2014 рік, з метою гідного відзначення 200-річного ювілею видатного сина українського народу, Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
Указом Президента України від 11. 04. 2012 №257/2012 оголошений Роком Тараса Шевченка
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconКоростіль Л. А. Інформаційно-аналітичний бюлетень ІІ-ІV етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії. 2011-2012 н р. Суми: рвв соіппо, 2012. 60 с

2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconПлан проведення тижня права з 10. 12. 2012 по 15. 12. 2012 День неділі Захід Відповідальний
Підготовка матеріалів до створення пам’ятки для учнів І батьків «Стоп – насильство»
2 (237) 2012 2012 січень №2 (237) iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка