20 грудня 2017 року



Сторінка4/9
Дата конвертації23.01.2018
Розмір2.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Дідюк Михайло

Didyuk Mikhail

Науковий керівник: к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

БЕНЧМАРКІНГ ЯК ШЛЯХ ДО КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

BENCHMARKING AS A WAY TO COMPETITIVE ADVANTAGES
Нині в Україні існує велика кількість підприємств, на яких виробництво занепадає не через те, що вони виготовляють непотрібні товари, а через те, що не можуть відповідним чином пристосуватись до нових умов ринкової економіки, налагодити систему постачання ресурсів, сформувати відповідний штат працівників з належними кваліфікаційними характеристиками, що стосується також керівників і менеджерів. Це призводить до скорочення прибутків, неефективного, і навіть збиткового виробництва, і як наслідок – до розпаду малих і великих підприємств. Проблема полягає в тому, що підприємство неправильно використало свій потенціал, не звернуло увагу на важливі для його успішного функціонування фактори, тобто вело неправильну стратегію на ринку.

Бенчмаркінг – це метод, який здатний покращити функціонування, розвиток і загалом становище як малих, так і великих підприємств. З точки зору провідних експертів, топ-менеджерів та керівників відомих компаній, зокрема компаній-еталонів, бенчмаркінг є дієвим, ефективним та результативним інструментом визначення позиціонування організації, фірми, компанії порівняно з іншими організаціями, фірмами, компаніями- конкурентами. У провідних країнах світу цей метод є дуже популярним.

Бенчмаркінг застосовується на державному рівні. На замовлення урядів проводяться дослідження загальнодержавного значення за методом бенчмаркінгу, що 23 спрямовані на визначення позиціонування відповідної досліджуваної країни порівняно з іншими країнами світу [2, с.73].

В Україні в умовах нинішньої політичної та економічної ситуації є вкрай необхідним дослідження особливостей застосування бенчмаркінгу, його основних проблем та перспектив функціонування в державі [4, с.9-10].

Бенчмаркінг на сучасному етапі – це процес виявлення, дослідження, запозичення та адаптації передового досвіду підприємств однієї галузі, а також підприємств інших галузей з метою розвитку [3, с.135].

Бенчмаркінг – це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно більш ефективного підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання їх найкращих методів роботи. Бенчмаркінг не можна розглядати як одноразовий захід. Для отримання ефекту необхідно зробити його інтегральною частиною інноваційного процесу вдосконалення виробничо- господарської діяльності. Використання бенчмаркінгу дає можливість підвищити якість продукції та знизити витрати на її виробництво, що призведе до здобуття підприємством конкурентних переваг.

Нині бенчмаркінг вважається найефективнішим напрямком консалтингу. Це процес постійного дослідження найкращих практик, що визначають найвищу характеристику конкурентоздатності. Він націлений на те, щоб на основі дослідження надійно установити ймовірність успіху підприємства. Для більшості компаній бенчмаркінг не є новим, тому що він здійснювався в рамках конкурентного аналізу, хоча він є більш деталізованою, формалізованою й упорядкованою функцією, ніж метод чи підхід конкурентного аналізу.

Деякі фахівці вважають, що бенчмаркінг означає перейняття методів управління від інших успішних підприємств після того, як шляхом порівняння були виявлені слабкі сторони свого підприємства [4, с.10].

Застосування та проведення бенчмаркінгу передбачає кілька етапів: визначення об’єкта бенчмаркінгу, вибір партнера по бенчмаркінгу, пошук інформації, аналіз та упровадження. Необхідно також відмітити, що справжнє бенчмаркінгове дослідження зазвичай продовжується близько шести місяців [2, с.73-74].

Керівники, які є ініціаторами бенчмаркінгу, повинні усвідомлювати, що більш короткого шляху немає. Успіх проекту бенчмаркінгу полягає у строгому дотриманні послідовності процесу порівняння діяльності двох фірм.

Процес проведення бенчмаркінгу на вітчизняних підприємствах насамперед ускладнюється недостатністю розвитку інформаційних маркетингових систем та відсутністю центрів бенчмаркінгу. А також тим, що практично жодна інформація про діяльність підприємств не оприлюднюється. Причина проста: підприємств, яким немає чого приховувати, в Україні не існує. Справжніми ноу-хау володіють одиниці, а комерційною таємницею, по суті, є майже все: від реальних зарплат співробітників до реальних схем взаємодії навіть із тими партнерами, які не можуть бути фінансово непрозорими для акціонерів держави.

Також слід пам’ятати, що бенчмаркінг не може бути одноразовим аналізом. Для одержання належної ефективності від застосування цього процесу необхідно зробити його системним. Більш ефективним, буде створення окремих підрозділів з питань проведення бенчмаркінгових досліджень у системі вищих органів керівництва, зокрема тих, що є головними та відповідальними за формування і реалізацію інноваційної політики на підприємстві.

На основі всього вищевикладеного можна відзначити, що бенчмаркінг дозволяє зрозуміти як працюють передові компанії та допомагає добитися, в деяких випадках, значно вищих результатів, а саме дозволяє зменшити витрати виробництва, підвищити прибутковість, оптимізувати структуру витрат та вибір стратегії діяльності підприємства, що особливо важливо для розвитку економіки України.

Крім того використання бенчмаркінгу дозволяє значно знизити витрати на маркетингові дослідження, тобто за допомогою бенчмаркінгового підходу можна вдосконалити маркетингову систему управління підприємством.


Список використаних джерел:

1. Дубовик О. Формування конкурентних переваг на основі бенчмаркінгу /О. Дубовик // Регіональна економіка - № 3 – 2005. – С. 134-137.

2. Механік О.В. Бенчмаркінг для України: пошук власної стратегії інноваційного розвитку України /О. В. Механік// Формування ринкових відносин в Україні - №3 – 2008. – С.73-78.

3. Пахомов С.Б. Международный маркетинг, опыт работы зарубежных фирм /С.Б. Пахомов. – М.:анкил, 2003. – С. 206-210.

4. Ціпан О.Я. Основні аспекти і проблеми розвитку бенчмаркінгу в Україні /О.Я. Ціпан// Економіка. Фінанси. Право, - №5. – 2009 – С. 9-11. 5. [Електронний ресурс] Режим доступу: http: // www.apqc.org.
УДК: 339.13

Жарська Уляна

Zharska Uliana

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

КОНКУРЕНТНИЙ БЕНЧМАРКІНГ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

COMPETITIVE BENCHMARKING, AS AN INSTRUMENT FORMING THE STRATEGY OF THE ENTERPRISE
У сучасних умовах, коли посилюється конкурентна боротьба і дедалі жорсткішими стають вимоги щодо якості продукції, зростає необхідність у пошуку нових ефективних методів розвитку підприємств, які б дали змогу закріпити конкурентні переваги на ринку і забезпечити виконання своєї місії. Активний розвиток стратегічного планування та управління, що відбувався у світі впродовж другої половини XX ст., зумовив появу нових підходів, форм, методів та інструментів у формуванні стратегій підприємств. Одним із таких інструментів став бенчмаркінг. Бенчмаркінг - це дослідження технологій, технологічних процесів і методів організації виробництва та збуту продукції на кращих підприємствах партнерів і конкурентів з метою підвищення ефективності власної фірми.

Одним з видів бенчмаркінгу є конкурентний бенчмаркінг, завданням якого є порівняння якості роботи певного підприємства з його конкурентами на ринку. Бенчмаркінг іноді помилково асоціюють з конкурентним аналізом. Проте насправді він є деталізованішим, формалізованішим і упорядкованішим, порівняно з конкурентним аналізом. Разом із цим, на відміну від звичайного маркетингового дослідження, бенчмаркінг – це не одноразова подія, а безперервна реалізація комплексу заходів з удосконалення, результати яких в умовах наявного зворотного зв’язку порівнюються і коригуються (табл. 1).



Таблиця 1

Порівняльна характеристика бенчмаркінгу, конкурентного аналізу та дослідження ринку



Характеристики процесу

Дослідження ринку

Аналіз конкурентів

Бенчмаркінг

Загальна мета

Аналіз ринків або ринкових сегментів

Аналіз стратегій конкурентів

Аналіз того, чому і що добре роблять конкуренти або компанії-лідери

Предмет вивчення

Потреби споживачів

Стратегії конкурентів

Методи ведення бізнесу, що задовольняють потреби споживачів

Об'єкт вивчення

Товари і послуги

Ринки і товари

Методика, процеси ведення бізнесу

Значення для прийняття рішень

Незначне

Певне

Дуже велике

Основні джерела інформації

Споживачі

Галузеві експерти та аналітики

Підприємства-лідери в галузі, поза галуззю, конкуренти, внутрішні підрозділи тощо.

Як одна з найважливіших функцій маркетингової діяльності бенчмаркінг охоплює: безперервний процес дослідження технологій, технологічних процесів, методів організації виробництва і збуту продукції, менеджменту в найкращих компаніях партнерів і конкурентів з метою підвищення ефективності діяльності власної фірми; науковий метод аналізу і оцінки конкурентних переваг партнерів і конкурентів однотипної чи суміжної галузі з метою вивчення і використання кращого досвіду у власній фірмі; мистецтво виявляти і реалізовувати у своєму бізнесі те, що інші роблять краще.

Для України бенчмаркінг є новим напрямком ведення бізнесу. Саме на його основі відбувається бурхливий розвиток маркетингового простору. Концепцію бенчмаркінгу почали успішно впроваджувати на вітчизняних підприємствах. Як свідчить досвід цих підприємств, бенчмаркінг, за умови дотримання вимог систематичності та відповідності чіткому плану, може стати ефективним інструментом позитивних організаційних змін.
УДК 339.13

Желтикова Юлія

Zheltikova Julia

Науковий керівник: викладач-методист Обуд О. П.



ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі»

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

MARKETINGSTRATEGYOFENTERPRISE
Однією із базових технологій маркетингу в умовах конкурентного суперництва є маркетингова стратегія. Аналізуючи приклади вибору та застосування різних стратегій різними фірмами, можна говорити про велику різноманітність маркетингових стратегій. Незважаючи на те, що базова мета функціонування всіх фірм-виробників на ринку однакова – одержання прибутку, не існує єдиної маркетингової стратегії щодо її досягнення, яка була б прийнятна для всіх фірм. Наприклад, якщо розглянути маркетингові стратегії трьох фірм-виробників, які діють на ринку автопокришок, то можна визначити, що одна фірма є світовим лідером на цьому ринку й її стратегія полягає в підтриманні ринкового лідерства, інша фірма застосовує стратегію диференціації, засновану на високій якості товару, третя обрала стратегію концентрованого маркетингу й виготовляє автопокришки виключно для фермерської техніки. Одна мета може бути досягнута реалізацією різних маркетингових стратегій. Маркетингові стратегії класифікують за різними ознаками:

  • Глобальні маркетингові стратегії – стратегії, які визначають принципові рішення щодо вибору напряму розвитку фірми.

  • Базові стратегії базуються на конкурентних перевагах фірми.

  • Стратегії росту визначають напрямок розширення фірми.

  • Залежно від методу обрання цільового ринку – стратегії, що дозволяють визначити, які товари й для яких сегментів ринку буде виробляти фірма.

  • Залежно від ступеня сегментування ринку – стратегії вибору комплексу маркетингових засобів для певних сегментів споживачів.

Товар є невід’ємною складовою маркетингу, повинен бути конкурентоспроможним, мати здатність бути привабливішою для покупця в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду й призначення, завдяки кращій відповідності її якісних і вартісних характеристик вимогам ринку й споживчим оцінкам. Задля досягнення мети продавця, маркетологи використовують таку технологію як життєвий цикл товару. Життєвий цикл товару – це час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу товару залежить рівень прибутку на кожній із його стадій: стадія впровадження товару на ринок; стадія зростання продажу внаслідок визнання товару покупцями; стадія зрілості (характеризується максимальною прибутковістю); стадія спаду обсягу продажу і прибутку.

Отже, кожен товар повинен мати свою ціну, саме тому повинні бути певні правила ціноутворення. Ціна в теорії та практиці конкуренції розглядається як вирішальний інструмент маркетингу, що включає всі об'єктивні і суб'єктивні витрати, пов'язані з придбанням продукту.

Просування товару відбувається декількома інструментами, одним з них є персональний продаж. Він широко розповсюджений у світі. У контакт із потенційними покупцями в ролі продавців вступають практично всі працівники підприємства. Засобами такого спілкування є бесіди по телефону, листування, особисте спілкування з клієнтами. Співробітники підприємства повинні викликати довіру і кваліфіковано консультувати наявних і потенційних споживачів.

УДК 339.13



Краузе Ольга

Krause Olga

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

TERMS OF PROVISION OF COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE
Конкурентоспроможність підприємства є надзвичайно складним об’єктом оцінки, прогнозування та управління. Складність та багатогранність предмету дослідження вимагають більш чіткого визначення самого поняття конкурентоспроможності, як важливої ринкової категорії, а також вироблення системи методів її адекватної оцінки. Досвід останніх років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності. Поява великої кількості нових підприємств та організацій, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, проникнення на український ринок іноземних компаній – усе це значно ускладнило ринкову ситуацію. Зростання пропозиції товару і послуг з одного боку, і зменшення платоспроможності попиту – з іншого, створили умови, за яких конкуренція стала повсякденною справою.

Підтримка належного рівня конкурентоспроможності потребує постійного пошуку конкурентних переваг, збереження наявних та формування нових. Конкурентні переваги можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш вдалими, на наш погляд, є наступні:

1) за рядом ознак з урахуванням системи детермінант, які впливають на конкурентоспроможність підприємства. До такої системи детермінант належать: конкурентна стратегія підприємства; внутрішні аспекти діяльності підприємства, сили та умови навколишнього середовища, споживачі та інші суб’єкти навколишнього бізнес-середовища, ймовірність чинника. Розрізняють внутрішні і зовнішні конкурентні переваги.

2) за ознакою їх стратегічної спрямованості: а) конкурентні переваги, які можуть мати місце в результаті створення унікального набору дій, властивостей, характеристик тощо, і як наслідок більш значимих цінностей для споживачів однієї і тієї ж сфери діяльності, що і пріоритетні конкуренти; б) конкурентні переваги, що з’являються в результаті свідомого вибору підприємством інших ніж у пріоритетних конкурентів видів і сфер діяльності за рахунок винайдення нових потреб або методів їх задоволення.

Варто підкреслити те, що останні є більш прогресивними, оскільки з одного боку, дають можливість підприємству економити на витратах, пов’язаних з конкурентними діями, а з іншого – сприяють досягненню більш суттєвих результатів. Розрізняють чотири основні види конкурентоспроможності підприємства. Для підприємств першого рівня характерна «внутрішньо-нейтральна» організація управління. Керівник підприємства дбає лише про випуск продукції, не зважаючи на проблеми надбання конкурентних переваг. Підприємства другого рівня прагнуть зробити свої виробничі системи «зовнішньо нейтральними». На таких підприємствах продукція повністю відповідає встановленим конкурентами стандартам. За умов, якщо підприємство щодо своїх конкурентів має певні переваги, прагне перевищувати загальні галузеві стандарти, воно еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. Система управління на таких підприємствах починає активно впливати на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.

Коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління і залежить від якості, ефективності управління, організації виробництва, підприємство істотно випереджає конкурентів і досягає четвертого рівня конкурентоспроможності.

УДК 331.08

Кузьмович Ю. С.

Kuzmovych Y.

Науковий керівник: к.е.н. Бакуліна Н.М.



Тернопільський національний економічний університет

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

SOCIO-PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF PERSONNEL MANAGEMENT
Соціально-психологічні способи і прийоми дії на процес формування і розвитку колективу, процеси, що протікають усередині нього засновані на використанні соціально-психологічних механізмів, що діють в колективі.

Соціально психологічні методи, перш за все, відрізняються своєю мотиваційною характеристикою, що визначає напрям дії. Серед способів 48 мотивації виділяють: навіювання, переконання, наслідування, залучення, примушування, мотивація.

Цілями застосування соціально-психологічних методів є забезпечення соціальних потреб людини, що ростуть, його всесторонньо гармонійний розвиток і підвищення на цій основі трудової активності особи і ефективної діяльності колективу. Видаючи розпорядження, керівник розраховує не тільки на виконання, але й на наявність у підлеглого бажання це виконати. Оскільки наявність бажання – свого роду гарант ефективного виконання. Відсутність взаєморозуміння між керівником і підлеглим є однією з основних причин неякісної роботи.

У соціальній психології окремий працівник виступає як частина, як цілий елемент, соціальної групи, поза якою його поведінка може бути не зрозуміла. Для того, щоб підключити людину до рішення тієї або іншої задачі, треба зуміти знайти ту мотивацію, яка спонукала б її до дії. І лише при відповідних мотиваціях можна надихнути людей на вирішення складних і надскладних завдань. Ф. У. Тейлор стверджував, що працівниками керують тільки інстинкти задоволення потреб фізіологічного рівня, тому їх можна «приводити в дію» за допомогою елементарних стимулів. Він запропонував почасову оплату праці. Почасова оплата праці не дозволяє працівникові розпоряджатися своїм часом, адміністрація ж задає темп праці, забороняючи самовільні зупинки і перерви.

Для ефективного управління персоналом менеджерові необхідно виділити певні параметри роботи, змінюючи які він може впливати на психологічний стан виконавців, тим самим мотивуючи, або демотивуючи їх. Грамотно спроектована робота повинна створювати внутрішню мотивацію, відчуття особистого внеску в продукцію, що випускається. Люди, які вносять свій внесок до досягнення загальноорганізаційних комплексних цілей, повинні заохочуватися. При цьому система повинна включати не тільки матеріальну, але і моральну винагороду.

Застосування соціально-психологічних методів управління може бути ефективним тільки у тому випадку, коли є повна і достовірна інформація про процеси, що відбуваються в колективі. Важливо знати склад колективу, інтереси, схильності і вчинки працівників, причини багатьох явищ, мотиви поведінки, позитивні і негативні тенденції в розвитку колективу. Знання керівників мотивів поведінки і потенціалів людей, що працюють під їх керівництвом, дозволяє їм краще мотивувати, управляти і використовувати кадрові ресурси для досягнення цілей фірми, максимізувавши індивідуальну продуктивність, співпрацю, творчий потенціал і залученість людей в процеси, покращуючи комунікабельність і психологічний клімат. Роль соціально-психологічних методів з часом тільки посилюватиметься у зв’язку з різноманітними чинниками, що впливають на розвиток сучасного суспільства.

УДК 331.08

Ленько Василь

Lenko Vasyl

Науковий керівник: к.е.н. Бакуліна Н.М.



Тернопільський національний економічний університет

РОЛЬ HR-МЕНЕДЖЕРА В РОБОТІ СУЧАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

THE ROLE OF HR-MANAGER IN WORK OF MODERN ORGANIZATIONS
У 1911 р. Фредерік У. Тейлор опублікував наукову працю «Погляди наукового управління», в якій спрямував інтерес на значимість «людського фактора» в розвитку фірми. З часом з маркетингу виділилося окреме спрямованість, завданням якого спочатку стала дієва організація праці службовців, а потім - їх мотивування і функціональне втягування в роботу.

Завдяки зусиллям HR-менеджерів і професіоналів трапилися неабиякі конфігурації в способах управління: нині глави фірм приділяють більше уваги підлеглим. Вже до кінця 1960-х рр. людські ресурси стали вважати основною умовою збільшення віддачі бізнесу, а у 1970-х рр. в єдиних рисах сформувалася інноваційна теорія управління персоналом (HR-маркетинг). За останні роки кадровий менеджмент пройшов кілька етапів розвитку. Менеджерів по персоналу вже не називають кадровиками, а їх компетенції вже не обмежуються кадровим адмініструванням. За час становлення українського бізнесу фахівець з персоналу із закритого і неконтактного реєстратора-виконавця перетворився в ініціативного і комунікабельну менеджера.

При порівнянні з радянським кадровим управлінням, коли відповідна служба виконувала, по суті справи, функції кадрового обліку, HR-відділ покликаний брати участь в стратегічному управлінні бізнесом через управління одним з основних нематеріальних активів будь-якої компанії - персоналом. Зараз кадрове діловодство – лише одна з функцій HR-департаменту, і «кадровиком» менеджера по управлінню персоналом називати не прийнято. В першу чергу HR-фахівець орієнтований на роботу з людьми і володіє навичками клієнтського сервісу. Втім, спроби впровадження деяких компетенцій, які зараз вважаються типовими для HR-фахівця, мали місце і на деяких радянських підприємствах, де в штат вводилася функція організаційного психолога, який відповідав за мікроклімат на підприємстві, допомагав адаптуватися новачкам і т.п.

На Заході розвиток HR як професії теж починався з того, що ця посада і її функціональне наповнення обмежувалося роботою архівного клерка, який також виконував деякі організаційні завдання і в певних випадках вів переговори з профспілками. З тих часів професія значно еволюціонувала. Безліч нинішніх HR-служб створювалися на базі колишніх відділів кадрів. У міру розвитку потреб бізнесу розвивалися і їх функції, коректувалося розуміння того, які люди можуть бути ефективними на цьому місці. Сучасних компаній орієнтуються на розробку цілісних стратегій та політик управління персоналом.


Список використаних джерел: 1) Бакуліна Н. М. Формування та використання мотиваційного механізму розвитку компетенцій персоналу вищих навчальних закладів /Н.М. Бакуліна //Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. Тернопіль: Економічна думка. Випуск 21, 2016. – С. 114-119; 2) Петюх В.М., Базилюк Б.Г., Герасименко О.О. Управління персоналом: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2009. – 320 с.; 3) Храмов В.О., Бовтрук А.П. Основи управління персоналом: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2010. – 112 с.; 4) Ульрих Д. Эффективное управление персоналом: новая роль HR-менеджера в организации: Пер. с англ. – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 304 с.

УДК 339.13




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

20 грудня 2017 року iconДвадцять сьома сесія Знам`янської міської ради сьомого скликання рішенн я від 17 лютого 2017 року №718
Розглянувши інформацію секретаря міської ради Н. Клименко про стан виконання рішень міської ради станом на 01. 01. 2017 року, аналізуючи...
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
України” від 3 грудня 2015 року №675 пропонуємо протягом 2016 року провести тижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність....
20 грудня 2017 року iconПроект порядок денний засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції 08 грудня 2015 року
Юрченко В. Ю. від 19 листопада 2014 року щодо дій судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Дружиніна Костянтина...
20 грудня 2017 року iconБіографічні дані Романюка Миколи Ярославовича, Луцького міського голови в період з жовтня 2010 року до лютого 2017 року

20 грудня 2017 року iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
20 грудня 2017 року iconБойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
Марія Володимирівна Бойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
...
20 грудня 2017 року iconНародилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе. Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе
Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І хелм Функе
20 грудня 2017 року iconВипуск 2 Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Г. О. Федоренко. – Суми, 2017. – 24 с
Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року...
20 грудня 2017 року iconІван Андрусяк
Народився 28 грудня 1968 року в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка