20 грудня 2017 року



Сторінка5/9
Дата конвертації23.01.2018
Розмір2.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Лисенко Леся

Lysenko Lesya

Науковий керівник: к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

INNOVATIVE COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE
Значна динаміка економічних процесів, що супроводжуються ускладненням економічних зв’язків підприємств, коливаннями масштабів та видів їх діяльності, зміною попиту і цін на продукцію, ослабленням соціальної спрямованості та регулюючого впливу держави є основними ознаками сучасної економіки України. В результаті чого набувають значущості питання пов’язані з інноваційними перетвореннями, що приводить до зростання невизначеності та ризиків і водночас розширюють можливості забезпечення конкурентоспроможності та підвищення ефективності підприємства.

Сучасні умови економічного розвитку диктують зміни які передбачають необхідність швидкого пристосування різних підходів до управління підприємством з урахуванням мінливості зовнішнього середовища. Такі зміни відображають нову роль інноваційного забезпечення, як в управлінні підприємством, так і в розробці заходів для досягнення його конкурентоспроможності та ефективності. Спроможність підприємства до інноваційного розвитку обумовлюється можливостями здійснення інноваційного забезпечення, що визначається умовами які впливають на інновації.

На думку Р. Фатхутдінова «система забезпечення конкурентоспроможності є методологією досягнення конкурентоспроможності кожного об’єкту». Погоджуючись з думкою науковців які вважають, що конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість і ефективність адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища, також слід зазначити що конкурентоспроможність переважно окреслюють як здатність витримати конкуренцію з аналогічними об’єктами на конкретному ринку.

Чинники що негативно впливають на інноваційне забезпечення підприємств і як на слідок перешкоджають забезпеченню конкурентоспроможності та ефективності вітчизняних підприємств. Такими чинниками є:



  • недостатність фінансових ресурсів та інформації щодо впровадження нових технологій;

  • низький рівень попиту на інноваційну продукцію;

  • небажання і слабка сприйнятливість підприємств до впровадження інновацій;

  • низький рівень інноваційного потенціалу підприємств;

  • нестача кваліфікованого персоналу;

  • труднощі кластеризації, кооперації та інтеграції з іншими підприємствами;

  • нерозвинутість інституту державно-приватного партнерства тощо.

Інноваційне забезпечення вітчизняних підприємств найчастіше проявляється у заміні застарілого обладнання новим та відбувається ігнорування розробки та впровадження інноваційної продукції, що негативно впливає на заповнення ринку новими брендами вітчизняної продукції та унеможливлює досягнення стійкої конкурентної позиції на ринку в майбутньому.

Для подолання перешкод у вирішенні питань пов'язаних із інноваційним забезпеченням вітчизняних промислових підприємств доцільно розробляти певні заходи що стосуються факторів як на макро- так і мікрорівнях.

До заходів що зменшать негативний вплив на інноваційне забезпечення на макрорівні варто віднести: покращення інвестиційного клімату шляхом формування ефективної системи митних, податкових та валютних преференцій; забезпечення державних гарантій щодо зобов'язань перед інвесторами; лібералізація умов функціонування інвестиційної діяльності; розвиток інфраструктури функціонування фондового ринку.

До заходів що зменшать негативний вплив на інноваційне забезпечення на мікрорівні варто віднести: підвищення культури корпоративного управління та корпоративної соціальної відповідальності, розвиток форм акумулювання коштів дрібних інвесторів, забезпечення прав та інтересів інвесторів, стимулювання процесу заощаджень вільних коштів підприємств через зменшення податкового тиску, підтримання системи страхування інвестиційних ризиків, забезпечення ресурсної збалансованості бізнес-планів інвестиційних та інноваційних проектів.

Розглянувши в даній статті питання, що стосуються інноваційного забезпечення промислових підприємств можна зробити висновок про те, що значимість інноваційного забезпечення в межах підвищення конкурентоспроможності та ефективності підприємства є безперечною. Також варто зазначити, що шляхи подолання перешкод у розвитку інноваційного забезпечення полягають у виявленні можливостей та загроз у майбутньому, передбаченні та подоланні несподіваних ситуацій, а також пошуку нових продуктів, виробів і технологій. Недостатній розвиток інноваційних процесів серед вітчизняних підприємств спонукає до впровадження заходів по покращенню ситуації в цій сфері економіки і дає можливості для подальших наукових досліджень в цьому напрямку.

УДК 331.08



Мартович Зоряна

Martovich Zoryana

Науковий керівник: к.е.н. Бакуліна Н.М.



Тернопільський національний економічний університет

СИСТЕМА ТРУДОВОЇ МОТИВАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

SYSTEM OF LABOR MOTIVATION AT THE ENTERPRISE
На сучасному етапі розвитку ринкової економіки, важливішими є заходи, які забезпечують право людей на гідну працю, зростання якості життя працівників на базі росту ефективності вітчизняної економіки.

Система трудової мотивації може виглядати як трикомпонентна система, елементи якої групуються за ознаками мотивів і видами стимулювання [1]. Перший компонент системи – це сукупність мотивів, притаманних кожному працівнику (моральні, матеріальні, соціальні), та вплив, який здійснює система стимулювання праці. Другий компонент складається з того, що підприємство може потенційно дати працівникові – це безпосередньо система стимулювання праці. Третій компонент системи – це створена під впливом всіх факторів трудова діяльність працівника, яка пояснюється його трудовою активністю чи пасивністю.

У науковій літературі вчені окреслюють п’ять підходів до створення системи мотивації персоналу:

1. Адміністративно-технологічний. Був створений в США на початку ХХ ст. і більше не реалізовувався в ідеальному вигляді в жодній країні світу. Даний підхід формується на розподілі складної трудової діяльності на окремі операції, окреслені для кожної операції часу і заробітної плати.

2. Ресурсно-дефіцитний підхід, який поширений за стану планової економіки. Зниження цінності персоналу, фінансування соціальної сфери за залишковим принципом, націленість на створення суспільних фондів споживання були головними причинами даного підходу.

3. Програмно-галузевий підхід. Він передбачає різнобічність систем мотивації залежно від галузевої приналежності підприємства.

4. Ментальний підхід формується в країнах, які відрізняються культурними традиціями від європейських і довгий час були ізольованими.

5. «Патріархальний» підхід подібний до ментального підходу. Відмінність між ними полягає у розставленні пріоритетів при використанні різних видів стимулів, які залежать від їх носіїв.

6. Організаційний підхід будується на передумові: тому, що індивідуальні переваги працівників різняться і часто непередбачувані, то для ефективного вирішення наявного завдання потрібна спроектована раціональним чином структура управління організацією.

7. Соціально-поведінковий підхід ґрунтується на теорії малих груп і полягає в створенні бригад, невеликих команд у складі трудового колективу.

8. Корпоративний підхід передбачає, що головними стимулами є приналежність до підприємства, визнання успіхів персоналу, можливість участі в прийнятті рішень, бажання до зростання відповідальності за виконувану роботу.

9. Антропоцентричний підхід, розвиток якого зумовлений зростанням інтелектуального та когнітивного елементів праці, що вимагають від працівників вдосконалення своїх здібностей не тільки на робочому місці, а й в межах всієї організації [1].

Мотивація є однією з головних функцій управління на підприємстві, оскільки досягнення провідної мети залежить від злагодженої роботи людей. Система мотивації персоналу на підприємстві повинна реалізовувати такі цілі: залучати і утримувати працівників, підвищувати ефективність праці та рівень трудової дисципліни. Однією з умов дієвості мотиваційної системи на підприємстві є поінформованість працівників про елементи системи мотивації, показники і умови для отримання винагород.

Іншою умовою, за якої мотиваційна система буде дієвою, є її зрозумілість для працівників. Ще однією умовою, яка забезпечує високий рівень мотивації персоналу, є відповідність системи мотивації персоналу потребам, інтересам і характеристикам працівників. Лише задоволеність системою мотивації сприяє підвищенню ефективності, якості праці, трудової активності [2].

Вважаємо, для того щоб система мотивації була ефективною, вона повинна відповідати стратегії підприємства та стратегії управління персоналом, цілям підприємства. При стратегії росту стратегія управління персоналом повинна орієнтуватися на формування системи мотивації, справедливу винагороду, формування сприятливого психологічного клімату, підвищення кваліфікації та компетентності персоналу, сприяння кар’єрному росту працівників.
Список використаних джерел: 1) Бакуліна Н. М. Формування та використання мотиваційного механізму розвитку компетенцій персоналу вищих навчальних закладів /Н.М. Бакуліна //Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. Тернопіль: Економічна думка. Випуск 21, 2016. – С. 114-119; 2) Білецька Г. С. Підходи до формування системи мотивації персоналу підприємств як одна з передумов підвищення їх конкуренто-спроможності / Г. С. Білецька // Міжнародний науковий журнал «Науковий огляд». – 2014. – Т. 6, № 5. – С. 64-69.; 3) Лісогор Л. Роль мотивації праці у забезпеченні ефективного використання трудового потенціалу працюючих / Л. Лісогор // Україна: аспекти праці. - 2016. - №5. - С. 23-31.
УДК 139.13

Мозиль Світлана

Mozil Svetlana

Науковий керівник: к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ПИВОВАРІННЯ

INNOVATION TECHNOLOGIES FOR DEVELOPMENT OF BEVERAGE
Пивоваріння, з точки зору інвестиційної привабливості, знаходиться у першій п’ятірці за обсягами іноземних та національних інвестицій. У розвиток галузі (основного виробництва та інфраструктури) вкладено поверх 300 млн. доларів США інвестицій. Значні обсяги інвестованого капіталу сприяли підвищенню техніко-технологічного ровитку виробництва, впровадженню прогресивних світових технології, розвитку дилерської мережі та системи дистрибуції, впровадження ефективних систем маркетингового комплексу.

Пивна індустрія займає значну нішу в усій переробній промисловості України. Вона є прибутковою не лише для інвесторів та безпосередніх виробників, а й для держави. Останнє полягає в тому, що пивоварні підприємства є великими платниками податків, а, враховуючи специфіку продукту, і місцевих зборів, даний продукт є досить рентабельним та популярним, тому вкладання коштів у його виробництво передбачає досить вигідні фінансові перспективи.

На сучасному етапі розвитку доволі гострою проблемою для пивоварів є недовикористання виробничих потужностей, в тому числі земовлених сезонністю попиту на дану продукцію. Для пом’якщення наслідків диспропорцій у зв’язку з сезонністю попиту деякі підприємства пропонують торговельним партнерам особливі зимові умови, гнучкі системи знижок у залежності від обсягів реалізації. Змінним є асортимент пропонованої продукції. Взимку перевага надається густим сортам з відносно високим вмістом алкоголю. Влітку ж, навпаки, перевага надається світлим сортам пива з невисоким рівнем густини.

Важливою передумовою інноваційного розвитку підприємств галузі є зниження матеріаломісткості виробництва, впровадження прогресивних світових технологій, техніки, якісних характеристик вихідної сировини та матеріалів, застосування прогресивних біотехнологій, комплексної механізації та автоматизації виробничого процесу.

В результат впровадження інноваційних технологій підприємства пивоварної галузі здатні досягти не лише виведення на ринок нових видів продукції і покращити її якість, але й зменшити витрати на сировину та енергоносії, знизити умовно-постійні витрати, втрати при транспортуванні та зберіганні, підвищити швидкість обороту обігових коштів, знизити обсяги авансованих платежів, знизити потребу у грошових коштах у цілому.

Для підвищення ефективності розвитку вітчизняного пивоваріння держава повинна передбачити застосування як економічних, так і політичних важелів, забезпечити необхідні умови для формування розвиненої інфраструктури пивоваріння.

Наведені умови інноваційного розвитку підприємств є важливим фактором не лише підвищення ефективності розвитку галузі, підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції пивоваріння, але й подолання кризових явищ в економічному та соціальному розвитку України в цілому, з огляду на те, що пивоварна промисловість виступає вагомим джерелом накопичення капіталу для інвестування інших галузей економічної ситеми країни.
УДК 139.13

Обуд Ліля

Obud Lilya

Науковий керівник: к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

MAIN DIRECTIONS OF ENHANCEMENT OF COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE
У наш час здатність будь-якого вітчизняного підприємства бути конкурентоспроможним на світовому ринку є досить актуальним питанням, оскільки іноземні підприємства, що все більше виходять на український ринок, є технологічно сильнішими та конкурентоспроможнішими. За цих умов необхідно визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з метою їх інвестиційної привабливості та можливості конкурування з іноземними фірмами.

Підвищення конкурентоспроможності підприємства досягається орієнтацією підприємства на споживача, поліпшення якості продукції, впровадження інноваційної політики, якіснішого використання ресурсів, зокрема людських, поліпшення умов роботи і деяких інших чинників. Конкурентоспроможність в ринковій економіці є основним чинником комерційного успіху підприємства.

Українські компанії отримали право виходити на світовий ринок після ліквідації державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність, але просування українських товарів на зарубіжні ринки відбувається нелегко.

Серед напрямів підвищення конкурентоспроможності української продукції науковці виокремлюють наступні:

По-перше, так як регулювання імпортних тарифів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій – газ, електроенергію, залізничні, трубопровідні, морські перевезення.

По-друге, дієвим способом впливу на конкурентоспроможність продукції є зміцнення курсу гривні з боку Національного банку України. Так, найвищого значення індексу конкурентоспроможності продукції та економічної свободи досягає країна, що обрала фіксований валютний курс (зона євро).

По-третє, виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція певних послуг збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної продукції.

По-четверте, самі підприємства повинні чітко визначити стратегію підвищення конкурентоспроможності власної продукції.

Отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства досягається орієнтацією підприємства на споживача, поліпшення якості продукції, поліпшення умов роботи і деяких інших чинників. Конкурентоспроможність в ринковій економіці є основним чинником комерційного успіху підприємства.

Кінцева мета фірми – перемога в конкурентному суперництві. Перемога не разова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних і грамотних зусиль. Досягається вона чи ні, – залежить від конкурентоспроможності товарів і послуг фірми, тобто від того, наскільки вони кращі порівняно з аналогами – продукцією і послугами інших фірм.

УДК 339.13

Пелех Роман

Pelech Roman

Науковий керівник: к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ СВІТЛОТЕХНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

MODELING OF INNOVATIVE STRATEGY FOR DEVELOPMENT FOR LIGHT-TEXTILE PRODUCTION ENTERPRISES
На сучасному етапі розвітку за умов жорсткої конкурентної боротьби, що ускладнюється економічною кризою та несприятливим правовм полем, підприємства з випуску світлотехнічної продукції зіткнулись з рядом труднощів, що повязані коливанням курсу валют, відтоком високваліфікованих кадрів, фізичною і моральною застарілістю обладнання та ще і на додачу низькою платоспроможністю споживачів.

Український ринок світлотехнічної продукції включає в себе виробників і продавців таких товарів: світильники, джерела світла, супутні товари. Різноманітність продукції обумовлена специфікою діяльності підприємств галуз.

Структура ринку світлотехнічної продукції є наступною: 55% від сукупного обсягу продукції належить побутовим світильникам, 15% припадає на зовнішнє освітлення (вуличне, архітектурне) і 30% – офісне та промислове освітлення, освітлення робочих приміщень (рис. 1).

Як видно з наведеної діаграми, більше половини виробленої продукції припадає на побутові світильники, друге місце посідає лфісне і промислове освітлення, а от зовнішнє освітлення значно відстає в обсягах виробництва і реалізації (щоб отримати підтвердження цьому достатньо пройтися вечірніми вулицями, парками, які є недостатньо освітлені, а наявне освітлення є, здебільшого, фізично і морально застарілим).



Рис. 1. Структура вітчизняного ринку світлотехнічної продукції, % до загального обсягу продукції
Освітлювані прилади в Україні виробляє близько 35 підприємств. Одним з найбільших виробників є ТОВ «ОМП Корпорація «Ватра» (м. Тернопіль). Для формування інноваційної стратегії розвитку підприємства необхідно, насамперед, оцінити ряд чинників, що впливають на конкурентоспроможність даного підприємства. до таких слід віднести: наявність концепції інноваційного розвитку; потенціал підприємства; частка ринку; потенційна місткість ринку; рівень попиту на продукцію підприємства; якість продукції; рівень технічного та технологічного забезпечення; якість кадрового забезпечення.

Саме аналіз цих чинників дозволить визначити перспективні напрями розвитку. Основними шляхами інноваційного розвитку підприємства вважаємо удосконалення системи інформаційно-маркетингового забезпечення, розширення ринків збуту.


УДК 339.13

Пижик О. А.

Pizzik O.

Тернопільський національний економічний університет

ГАРМОНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ, ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

HARMONIZATION OF TECHNICAL REGULATION AS A FACTOR OF PROTECTION OF COMPETITIVENESS OF ENTERPRISES
Торгівля, ведення бізнесу, економічні та соціально-політичні процеси, усе залежить від умов котрі диктує нам глобалізація. Сьогодення показує, що залишатися ізольованими та самодостатніми для країн чи регіонів є практично неможливим. І для того що б залишатися конкурентоздатним та конкурентоспроможнім для підприємств, та навіть для держав, потрібно відповідати вимогам глобальним зовнішнім ринкам. І це стосується як великих підприємств так і малих локальних, адже на даний момент навіть мале підприємство може бути гравцем на зовнішньому ринку.

Навіть поверхневий аналіз економічної ситуації за останні 10 років показує, що для торгівлі та надання послуг на зовнішніх ринках для Українських підприємств необхідна масштабна та негайна гармонізація практично в усіх аспектах технічного регулювання, на сам перед за для виживання Українського продукту як такого. Адже торгівельні війни з Російською Федерацією, де відставання в стандартах від загальносвітових та Європейських призвело до практично неможливості доведення якості продукції, неможливості захистити власного виробника та падіння його авторитету, неможливість з ряду причин подолання технічних та економічних бар’єрів на інших світових ринках призвели до високої степені самоізоляції Українських виробників, та фактичної стагнації.

Змінити дану ситуації може грамотна та швидка гармонізація технічного регулювання відповідно до визнаної в усьому світі Європейської системи технічного регулювання, що буде враховувати загальнодержавну економічну політику Євроінтеграції.

Проведене автором дослідження конкурентоспроможності Українських підприємств на прикладі підприємств та організацій Тернополя та Тернопільської області показує, що склалась доволі несприятлива ситуація із організацію ЗЕД підприємствами, які у різний час із різними результатами намагались виходити на зарубіжні ринки. Навіть найбільш відомі в межах Тернопільської області компанії-виробники не можуть вважати свій досвід повністю позитивним, керівники досліджуваних підприємств зазначають про те, що вони не готові повною мірою скористатися тими можливостями, що відкриваються для них на закордонних, передусім, європейських ринках. З іншого боку ми бачимо стабільне зростання долі імпортного товару, зокрема європейських виробників, на внутрішніх ринках України. І основна проблема полягає в тому, що імпортний товар-конкурент є часто не значно дорожчим, а деколи навіть дешевшим від товарів Українського виробника, при тому якісно або дорівнює Українському, або його переважає.

Отже, що б уникнути колапсу на внутрішньому ринку, а також здобути своє місце на зовнішніх ринках автор пропонує : 1 – введення практики круглих столів що до гармонізації технічного регулювання на місцевому та всеукраїнському рівнях; 2 – розробка «карти світових товарних пріоритетів»; 3 – використання поліваріантної стратегії для вдосконалення технічного регулювання України; 4 – розробку нового Закону України «Про регулювання зовнішньоекономічної діяльності», старий закон, що був прийнятий ще у 1991 році застарів, а Угода про Асоціацію взагалі вимагає принципово нових підходів;

1 – дані круглі столи повинні формуватися на основі співпраці та діалогу органів державного та місцевого самоврядування та підприємців різних рівнів, що спростить гармонізацію технічного регулювання, пояснить її загальні принципи для підприємців, роз’яснить усі існуючі переваги від виходу на зовнішні ринки та посилить конкурентоспроможність підприємств і як наслідок України як всередині держави так і за її межами.

2 – «карта світових товарних пріоритетів» покликана визначити національні та інші особливості торгівлі у тих чи інших регіонах і країнах, а також разом із спілкою промисловців і підприємців (УСПП) підтримати розробку «Основних принципів державного маркетингу і менеджменту України»;

3 – поліваріантна стратегія вдосконалення системи технічного регулювання України в контексті зміни політичної ситуації в ЄС, Україні та світі. Виокремлює основні напрями реалізації ефективної зовнішньої політики України. Варіанти прогнозів щодо майбутнього ЄС та їх вплив на подальшу інтеграцію в нього України дасть змогу підготувати низку заходів для збереження тенденції розвитку та гармонізації системи технічного регулювання задля підвищення конкурентоспроможності підприємств.

4 – розробка такого закону є крайні необхідною враховуючи усі нові умови в котрих опинилась наша держава, нові умови здійснення ЗЕД діяльності, та банального осучаснення закону,котрий приймався ще у далекому 1991 році. Також в контексті цього нового Закону передбачити розробку та прийняття регулярного випуску «реєстра експортерів», в котрму висвітлюватимуть широку інформацію про види, напрямки і реальні позиції на ринках, як індивідуальних експортерів так і корпорацій.

Узагальнюючи сказане можна зробити висновок, що назріває переломний момент для нашої економіки та підприємств, в якому необхідно покласти край самоізоляції, та остаточно визначивши всі пріоритети розвитку, ризики та конкретні вимоги як сьогодення так і майбуття, перейти до конкретних дій та заходів вдосконалення, розвитку і гармонізації в сфері технічного регулювання, задля конкурентоспроможності та конкурентоздатності продукції, збереження її існування як такої, тобто запобіганню її витісненню на внутрішніх ринках. Посилення інформованості підприємств через створення діалогу з місцевими та державними органами самоврядування дасть змогу не тільки виграти час,котрого буде вимагати гармонізація, але і дасть можливість економії коштів на покриття фактичного відставання в розвитку. А розробка поліваріантної стратегії забезпечить не можливість гнучкої зовнішньоекономічної політики, і дасть змогу відмовитися від політики «шляхів відступу», котра являється, де-факто, регресивною політико.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

20 грудня 2017 року iconДвадцять сьома сесія Знам`янської міської ради сьомого скликання рішенн я від 17 лютого 2017 року №718
Розглянувши інформацію секретаря міської ради Н. Клименко про стан виконання рішень міської ради станом на 01. 01. 2017 року, аналізуючи...
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
України” від 3 грудня 2015 року №675 пропонуємо протягом 2016 року провести тижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність....
20 грудня 2017 року iconПроект порядок денний засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції 08 грудня 2015 року
Юрченко В. Ю. від 19 листопада 2014 року щодо дій судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Дружиніна Костянтина...
20 грудня 2017 року iconБіографічні дані Романюка Миколи Ярославовича, Луцького міського голови в період з жовтня 2010 року до лютого 2017 року

20 грудня 2017 року iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
20 грудня 2017 року iconБойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
Марія Володимирівна Бойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
...
20 грудня 2017 року iconНародилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе. Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе
Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І хелм Функе
20 грудня 2017 року iconВипуск 2 Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Г. О. Федоренко. – Суми, 2017. – 24 с
Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року...
20 грудня 2017 року iconІван Андрусяк
Народився 28 грудня 1968 року в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка