20 грудня 2017 року



Сторінка6/9
Дата конвертації23.01.2018
Розмір2.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Список використаних джерел: 1) «Угода про Асоціацію між Україною та Європейським союзом» [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.me.gov.ua; 2) Шнипко О. П. Технічне регулювання та інновації /О.П. Шнипко, Л.М. Віткін //Стандартизація, сертифікація, якість – 2007 – № 6 – С. 3-11; 3) Бичковський Р. В. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікацією: монографія /Р.В. Бичковський, П.Р. Гампула. Львів; «видавництво Національний університет «Львівська політехніка», 2002; 4) Гальчинський А. І. Реформи ЄС – справді питання сьогоднішнього порядку денного /А.І. Гальчинський //Дзеркал тижня. – 2016. – № 3. – С. 6; 5) Гінзбург М. Д., Овчаренко Л.Л., Клюнь А. М. Щодо концептуальних засад прийняття іноземних документів зі стандартизації як національних нормативних документів України //Стандартизація, сертифікація, якість. – № 3, 2015р.
УДК 339.13

Романюк Мирослава

Romaniuk Myroslava

Науковий керівник – к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛИХ РИНКОВИХ ПОЗИЦІЙ

COMPETITIVENESS AS A FACTOR OF PROVIDING STEERING MARKET POSITIONS
Конкурентоспроможність підприємства є одним із найважливіших аспектів ринкового середовища. Даний показник характеризує наскільки підприємство адаптувалося до умов ринку, чи змогло посісти належне місце на ньому і на який термін. На сучасному етапі розвитку ринок перенасичений підприємствами, що виробляють схожу продукцію. Для втримання ринкових позицій необхідно безперервно працювати над втриманням наявних та формуванням нових конкурентних переваг.

Тлумачення терміну «конкурентоспроможність» досить різноманітне. За визначенням М. Портера, «конкурентоспроможність – це визначене сукупністю факторів положення товаровиробника на внутрішніх і зовнішніх ринках, віддзеркалене через сукупність показників» [1, с. 18].

Балабанова Л. В. зазначає, що «конкурентоспроможність підприємства – це рівень його компетентності порівняно з іншими конкурентами за такими параметрами, як технологія, практичні навички та професійні знання персоналу, рівень стратегічного і поточного планування, політика збуту, рівень управління, комунікації, якість систем управління, виробництва продукції тощо» [2, с. 29].

На даний час в економічній літературі пропонують розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства [3]. Перший рівень – менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають. Другий рівень – менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами. Третій рівень – менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потроху стають «законодавцями моди» у галузі. Четвертий рівень – коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує насамперед не виробництво, а управління і підприємство повністю стає «законодавцем моди» на певному ринку. Забезпечення рівня високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси, які використовує підприємство, продуктивні і приносять більший прибуток, ніж його ринкові конкуренти. З цього ми бачимо, що підприємство займає стабільне місце на ринку і що продукція користується постійним попитом споживачів. Керівництво підприємства повинно простежувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити різноманітні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів.


Список використаних джерел: 1) Портер М. Международная конкуренция; пер. с англ.; под ред. В.Д. Щетинина /М. Портер. – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.; 2) Балабанова Л. В. Управління конкурентоспроможністю підприємств на основі маркетингу: монографія / Л.В. Балабанова, А.В. Кривенко. – Донецьк: Дон ГУЕТ ім. Туган-Барановського, 2004. – 147 с.; 3) Довбенко В. І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації /В. І. Довбенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 6 (35). – С. 29-35; 4) Краузе О.І. Конкурентоспроможність як основний фактор розвитку підприємства в ринкових умовах /О.І. Краузе, О.А. Сороківська / Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ. ДНУ. – 2008. – Вип. 243. – Т. ІІ. – С. 447-452.

УДК 339.13



Романюк Мирослава

Romaniuk Myroslava

Науковий керівник – к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

FACTORS INFLUENCE ON COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE
Аналіз конкурентоспроможності підприємства на ринку передбачає вивчення факторів, що впливають на ставлення покупців до підприємства та його продукції і як результат – зміна частки продукції підприємства на ринку. Усі фактори конкурентоспроможності умовно розділити на контрольовані (внутрішні) і неконтрольовані (зовнішні) (рис. 1).

группа 8

Рис. 1. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства [1, с. 17]


Неконтрольовані (зовнішні) фактори – це сукупність суб’єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх умов і чинників, що діють у глобальному оточенні та здійснюють вплив або можуть вплинути на функціонування підприємства [2]. Систематичний аналіз факторів впливу зовнішнього середовища на конкурентоспроможність підприємства дає час для прогнозування можливостей, розробити план дій на випадок непередбачених обставин, розробити заходи, які дозволять перетворити загрози на будь-які вигідні можливості [3].

Контрольовані (внутрішні) фактори – це контрольовані чинники діяльності підприємства. До них відносяться: 1) Діяльність керівництва та апарату управління підприємства; 2) Система технологічного оснащення; 3) Сировина, матеріали і напівфабрикати; 4) Збут продукції, його об’єм та витрати на реалізацію. Вплив цього фактора є суттєвим на підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Під час оцінювання, прогнозування та управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно враховувати усю сукупність внутрішніх та зовнішніх чинників, що вплинули чи потенційно можуть вплинути на її формування.
Список використаних джерел: 1) Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: монографія / за заг. ред.. О.Г. Янкового. – Одеса: Атлант, 2013. – 470 с.; 2) Драган О.І. Управління конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти. Монографія /О.І. Драган. – К.: ДАКККіМ, 2006. – 160 с.; 3) Чумак Л.Ф. Фактори впливу на формування конкурентоспроможного потенціалу підприємств / Л.Ф. Чумак // Экономика и управление. - № 1. – 2013. – с. 62-69.

УДК 339.13



Романюк Мирослава

Romaniuk Myroslava

Науковий керівник – к.е.н., доцент Краузе О.І.



Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

ІННОВАЦІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

INNOVATIONS FOR IMPROVING COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE
Вплив інновацій на посилення конкурентоспроможності підприємств набуває все більшої актуальності. За умов загострення конкурентної боротьби необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства стає впровадження інноваціїних технологій. Впровадження інноваційних технологій необхідне для забезпечення сталої (зростаючої) позиції на ринку, необхідно покращувати процес створення, виробництва, розподілу та просування продукції (товарів, послуг). Це досягається лише тими підприємствами, які інтенсивно проводять інноваційну діяльність.

Вровадження інновацій дає змогу формувати та реалізовувати конкурентну стратегію для конкретного підприємства, товарів та послуг, впроваджувати ефективну кадрову політику. Інновації та конкурентоспроможність взаємопов’язані. Перевагу в конкурентній боротьбі отримують саме ті учасники ринку, які займають активну позицію у використанні інновацій. Майкл Портер, розглядаючи конкурентоспроможність твердив, що вона не дістається у спадок, не є наслідком наявних ресурсів або робочої сили, а ґрунтується на постійному використанні інновацій [1].

Враховуючи вплив інновацій на конкурентоспроможність, доцільно виділити два їх основних види [2]: 1) Зростаючі інновації (incremental innovation) – це інновації з метою удосконалення існуючої продукції та наявних на підприємстві технологій і процесів. Вони забезпечують послідовний, лінійний вплив на зростання конкурентоспроможності підприємства. 2) Радикальні інновації (radical innovation). Цей вид інновації передбачає появу нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, нової концепції бізнесу. Їх стрибкоподібний, загалом революційний характер, викликає те, що вони забезпечую.

Таким чином, інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності – це науково-технічні, технологічні, економічні та організаційні зміни у виробництві, відмінні від існуючої практики і направлені на удосконалення виробничого процесу в цілях забезпечення конкурентоспроможності. Характеризуючи значення інновацій для досягнення підприємств конкурентних переваг, варто відзначити, що інноваційні процеси забезпечують оптимізацію організаційних форм взаємозв’язків, сприяють розвитку інфраструктури та стають підґрунтям формування ефективних мотиваційних механізмів щодо їх подальшого функціонування на ринку.
Список використаних джерел:

1) Портер М. Конкуренція. пер. з англ. / під ред. Я.В. Заблоцького. – М.: Вільямс, 2001. – 495 с.

2) Бжуска Я.О. Інноваційні моделі бізнесу /Я.О. Бжуска // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2008. – № 628. – С.29-35.

3) Березіна Л.М. Інноваційна політика підприємств: тактичні та стратегічні аспекти / Л.М. Березіна // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2013. – № 4. – С. 132.

УДК 331.08



Сич Тетяна

Sich Tatiana

Науковий керівник: к.г.н., доцент Баб’як Г.П.



Тернопільський національний економічний університет

СТАН СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КОЛЕКТИВІ

STATUS OF SOCIO-PSYCHOLOGICAL CLIMATE IN COLLECTIVES
Успішна професійна діяльність людини, як основної рушійної сили в сучасному світі, залежить не лише від накопичених нею знань, умінь і навичок, але й від особистісних якостей і здібностей, гнучкості й неординарності мислення, вміння формувати ефективні стратегії вирішення техніко-економічних і соціальних завдань. В умовах розвитку ринкової економіки людський чинник виступає провідним, відповідно вимоги до нього підвищуються, а проблеми соціально-психологічного клімату загострюються. Адже, саме від професіоналізму і компетентності, соціальної позиції та досвіду, майстерності кожного працівника залежить кінцевий результат функціонування тієї чи іншої організації чи установи в цілому.

Для створення сприятливих умов процвітання діяльності підприємства, організації чи установи, необхідно, щоб індивіди відчували себе «командою», єдиним цілим, якому властиві згуртованість, взаємодопомога, підтримка. Одним із показників, що колектив – «команда», є сприятливий соціально-психологічний клімат, де кожен працівник відчує себе комфортно і в повній мірі може реалізувати свої здібності і навички.

Вивчення соціально-психологічного клімату є актуальним не лише на короткостроковий термін, але і на перспективу, зокрема, моделювання досконалих трудових відносин, які б відповідали запитам науково-технічного прогресу і максимально підвищували ефективність виробництва.

Правильно і адекватно підібраний персонал – запорука ефективного функціонування організації; від якості процесу підбору персоналу в штат фірми, напряму залежить її фінансова результативність. ІТ-рекрутингове агентство надає пакет послуг, стосовно формування персоналу організації, закриття вакансій в межах 8-50 годин. Хороші спеціалісти і фахівці не шукають роботу – їх шукає робота, тому агентство виступає посередником між ланкою роботодавців і найманих працівників.

На ТОВ «Бізнес-Екіпаж» було запропоновано ряд заходів, які сповільнили б плинність, та у вигляді анкети запропоновано працівникам, чисельність – 50. Після опитування та занесення результатів у соціометричну матрицю нами були проведені такі розрахунки: сума ствердних відповідей 42 голоси; сума байдужих відповідей 4 голоси, сума негативних – 4 голоси.

Отже, соціально-психологічний клімат – інтегральний показник міжособистісних стосунків у групі, завдяки яким креативна особистість опосередковано включається в систему суспільних відносин; це морально-психологічний стан колективу, що виявляється у поведінці, спілкуванні та характеризується задоволеністю чи незадоволеністю кожного з членів колективу трудовими відносинами і як наслідок має вплив на ефективність роботи колективу в цілому, поліпшуючи або навпаки понижуючи її.


Список використаних джерел: 1) Вітенко І.С. Основи психології. Видання друге, перероблене і доповнене. Підручник /І.С. Вітенко, Т.І. Вітенко. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 256 с.; 2) Жаворонков Г.В. Управління конфліктами: Навчальний посібник /Г.В. Жаровський, О.М. Скібіцький, Т.В. Сівашенко. – К.: Кондор, 2011. – 172 с.

УДК 338.13



Созанська Анастасія

Sozansky Anastasia

Науковий керівник: викладач-методист, Обуд О. П.



ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі»

СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – КРАУДСОРСИНГ

MODERN MARKETING TECHNOLOGIES - CRAUDSORSING
На сучасному етапі маркетингові технології перебувають у стадії якісних змін. Цьому сприяють, перш за все, розвиток інформаційних технологій та глобалізація. Зовсім недавно з’явилась принципово нова маркетингова технологія, яка дозволяє значно економити затрати на виробництво продукту і одночасно його рекламувати. Це так званий краудсорсинг. Термін краудсорсинг (crowdsourcing) був утворений з двох слів - crowd (натовп) і sourcing (підбір ресурсів). Основна ідея краудсорсингу полягає в тому, що певну роботу виконують не професіонали, а любителі, тобто "натовп", причому безкоштовно, на підставі публічної оферти, без урахування укладення трудового договору, на добровільній основі. Такі люди витрачають свій вільний час на вирішення завдань, які вони вважають важливими або які їм просто подобаються. Іншими словами, краудсорсинг - це використання потенціалу великої кількості людей для вирішення різних завдань найчастіше через соціальні мережі. Краудсорсинг як процес знайомий людству давно. Обговорення конституції або пенсійної реформи, висловлювання ідей з приводу реформування системи освіти, пропозиції щодо назви вулиці або міста - все це приклади краудсорсингу.

Краудсорсинг в рекламі, маркетингу і соціологічних дослідженнях став звичним явищем. За допомогою краудсорсингу можна отримати не тільки зворотній зв'язок зі споживачами, але і використовувати їх бачення і уявлення про новий продукт, в результаті чого скоригувати свою рекламну стратегію. У певному сенсі, за допомогою краудсорсингу можна знизити витрати компанії, наприклад, на маркетинг і рекламу. Схема проста: фірма викладає в Мережі завдання, в реалізації якого можуть взяти участь всі бажаючі. Таким завданням може бути все що завгодно.

По-перше, мозковий штурм на будь-яку тему, скажімо, назва для нового продукту, девіз для рекламної кампанії або ідея щодо поліпшення якості обслуговування.

По-друге, краудсорсинг можна застосовувати як спосіб збору даних для маркетингового дослідження, з метою вивчення попиту, конкурентного середовища, лояльності споживачів до якогось продукту. Третє застосування - створення реального продукту, наприклад, рекламного ролика, концепції просування або дизайну товару. В світовій економіці є компанії, які систематично використовують краудсорсинг. Одним з яскравих прикладів комерційного краудсорсингу - це компанія Threadless, що займається виробництвом футболок. Дизайн футболок створюються відвідувачами сайту, і відвідувачі щотижня вибирають 4-6 моделей, які запустять у виробництво, якщо набереться достатня кількість попередніх замовлень. Переможці отримують призи та грошову винагороду, а їх імена друкують на етикетках футболок.

Таким чином, краудсорсинг - це прогресивний метод організації праці і вирішення бізнес-завдань, проте використовувати його варто з обережністю, пам'ятаючи про всі його переваги та недоліки. Тому використовувати краудсорсинг можна лише як допоміжний інструмент у маркетинговій стратегі компанії.

УДК 331.08



Стахів С.В.

Stakhiv S.V.

Науковий керівник: к.е.н. Бакуліна Н.М.



Тернопільський національний економічний університет

ПОНЯТТЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

CONCEPT OF NON-MATERIAL MOTIVATION OF PERSONNEL
В Україні стимулювання працівників з метою спонукання їх до продуктивної праці було і лишається серйозною проблемою. Відірваність заробітної плати від кінцевих результатів роботи призвела до того, що люди переважно спрямовували свої зусилля не на підвищення ефективності праці, а на здобуття тих чи інших матеріальних благ і пільг. Життя засвідчило, що від однобічного зовнішнього примусу до праці треба переходити до загальнодержавної системи стимулювання, яка б максимально відповідала здібностям, потребам та інтересам працівників.

Мотивація є однією з провідних функцій управління, оскільки досягнення основної мети залежить від злагодженості роботи людей. Кожен ефективний керֺівник намагається переконати працֺівникֺів працювати краще, створити у них внутрֺішні спонуки до активної трудової дֺіяльності, пֺідтримувати зацֺікавленֺість у праці, інֺіцֺіювати переживання задоволення вֺід отриманих результатֺів. Важливо також, щоб працֺівники домагалися досягнення цֺілей органֺізацֺії добровֺільно і творчо. Проте, на практиці часто спостерֺігається картина невмֺілого застосування системи мотивацֺії, і як результат висока плиннֺість кадрֺів, низькі результати дֺіяльності. Варто застосовувати не лише матерֺіальну мотивацֺію, а й моральну. Котра в деяких випадках є бֺільш дֺієвою, та рацֺіональною в порֺівнянні з грошовою винагородою за виконану роботу. система мотивацֺії не буде достатньо ефективною, якщо вона базуватиметься лише на фֺінансових стимулах і не включатиме нематерֺіальні складові. Зрозумֺіло, що для кожного працֺівника існує індивֺідуальна схема, адже на рֺізних людей дֺіють рֺізні стимули і для цього потрֺібно враховувати безлֺіч аспектֺів, починаючи з особливостей характеру працֺівникֺів і закֺінчуючи їх прагненням професֺійного самовираження, та використання нематерֺіальних методֺів мотивацֺії працֺівникам дасть змогу не лише пֺідвищити ефективнֺість їх роботи, але й зведе до мֺінֺімуму матерֺіальну складову мотивування, що є особливо актуальним для нашої країни.

Основними видами нематерֺіальної мотивацֺії є: розвиток виробничої демократֺії як метод нематерֺіальної мотивацֺії, планування кар’єри як чинник мотивацֺії, регулювання робочого часу та заохочення наданням вֺільного часу, інформованֺість колективу як чинник мотивацֺії.

Система мотивацֺії на рֺівні пֺідприємства має базуватися на певних вимогах, а саме: а) надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерֺієм результативності праці; б) узгодження рֺівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успֺіх. Це передбачає справедливий розподֺіл доходֺів залежно вֺід ступеня пֺідвищення продуктивності праці; в) створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всֺіх працֺівників; г) підтримування в колективі атмосфери довіри, зацікавленості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками. Отже, усі організації та торговельні підприємства застосовують найрізноманітніші способи та методи стимулювання працівників. Проте, першочергову перевагу віддають матеріальній мотивації. Варто пам’ятати, що обираючи систему мотивації, слід неодмінно враховувати потреби та інтереси працівників. Процес впровадження даної системи повинен бути спрямований на досягнення певного результату – задоволених працівників, котрі відданні своїй роботі.

УДК: 658.7:001.895



Фалович Володимир

Falovych Volodymyr

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

СУЧАСНА ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА ГНУЧКОГО ПІДПРИЄМСТВА

MODERN ORGANIZATIONAL FORMS FLEXIBLE ENTERPRISE
Однією із основних тенденцій на початку ХХІ століття є прагнення підприємств бути гнучкими та еластичними до швидких змін оточення, на які вони не мають жодного впливу. Ера ділової передбачуваності завершилась. Реальністю є масовий та неперервний потік даних через мережу Інтернет, глобальні відео та телекомунікаційні системи. Традиційні підприємства побудовані за принципом ієрархічних пірамід у сучасних умовах є занадто повільними. Їхнім вузьким місцем є сфера прийняття рішень, яка фактично замикається на декількох ключових фігурах, які фізично просто не в силі прорахувати все і за всіх, а також стандартизація процесів, що веде до ігнорування нових можливостей та шансів. Володіння технологіями також втрачає свою пріоритетність та є необхідним, проте недостатнім чинником для утримання конкурентних переваг. Вагоме значення має потенціал поєднання конкуренції та кооперації за зростаючої ролі інтеграційних процесів, що підвищує гнучкість, а, отже, адаптивність підприємства до умов невизначеності. У сукупності це призводить до заміни традиційних підприємств гнучкими.

Сучасною організаційною формою гнучкого підприємства, що набуває поширення у зв’язку із виникненням нових правил та підходів до управління, є мережева організація або мережева структура (англ. network structure), яка, своєю чергою, є фундаментом становлення мережевої економіки. Порівняльна характеристика традиційних підприємств та мережевих організацій представлена в таблиці (табл. 1).


Таблиця 1

Порівняльна характеристика традиційних підприємств та мережевих організацій



Ознаки порівняння

Традиційне підприємство

Мережева організація

Організаційна модель

Ієрархічні структури

Неієрархічні структури

Характер взаємовідносин

Службові взаємовідносини

Договірні взаємовідносини

Вид комунікацій

Вертикальні

Горизонтальні

Рівень координації

Координація завдань

Координація процесів

Засоби зв’язку

Стандартні

Використовуються різноманіття сучасних технологій

Модель вирішення конфліктів

Адміністративні накази, контроль

Норми взаємозалежності

Ступінь гнучкості

Низький

Високий

Обов’язки сторін

Середній рівень обов’язків

Високий рівень обов’язків

Атмосфера (клімат) в організації

Формальний, бюрократичний

Предбачувана відкритість, взаємовигідність

Вибір учасників

Підпорядкованість

Взаємозалежність

Найважливіший управлінський ресурс

Капітал

Інформація

Роль неформальних відносин

Визначаються суворою

ієрархією



Відіграють визначальну роль

Базовий принцип управління

Сполучення централізації й

децентралізації



Координація

Механізм розподілу прибутку

Адміністративно-фінансовий механізм

Пропорційно внеску у створення споживчої цінності

Зв’язок із споживачами

Підтримка зв’язків з клієнтами через агентства продажу, представників

Підтримка зв’язку з клієнтами через інформаційні, конкурентні або співіснуючі мережі з різними формами зв’язків

Використання інформації

Охорона даних і інформації

Обмін даними та інформацією

Сучасні технології

Поширення мікрокомп’ютерів

Розвиток інтернету та інтрамережі

Переміщення інформації

Вверх, прийняття вищестоящих наказів

Вздовж, узгодження компетенцій колег

Орієнтація

Суб’єктивна – чітке розуміння стратегії розвитку власником

Процесна – інтеграція процесів як основа створення концепції та виробництва і після-продажного обслуговування


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

20 грудня 2017 року iconДвадцять сьома сесія Знам`янської міської ради сьомого скликання рішенн я від 17 лютого 2017 року №718
Розглянувши інформацію секретаря міської ради Н. Клименко про стан виконання рішень міської ради станом на 01. 01. 2017 року, аналізуючи...
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
України” від 3 грудня 2015 року №675 пропонуємо протягом 2016 року провести тижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність....
20 грудня 2017 року iconПроект порядок денний засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції 08 грудня 2015 року
Юрченко В. Ю. від 19 листопада 2014 року щодо дій судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Дружиніна Костянтина...
20 грудня 2017 року iconБіографічні дані Романюка Миколи Ярославовича, Луцького міського голови в період з жовтня 2010 року до лютого 2017 року

20 грудня 2017 року iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
20 грудня 2017 року iconБойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
Марія Володимирівна Бойко народилася 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім'ї зі славного роду козака Мусія Чайки
20 грудня 2017 року iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
...
20 грудня 2017 року iconНародилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе. Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І Хелм Функе
Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. Батьки Карл-Хайнц І хелм Функе
20 грудня 2017 року iconВипуск 2 Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Г. О. Федоренко. – Суми, 2017. – 24 с
Культурно-мистецька Сумщина на сторінках періодичних видань : поточний бібліографічний список літератури за II квартал 2017 року...
20 грудня 2017 року iconІван Андрусяк
Народився 28 грудня 1968 року в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка