72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка19/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   28

І. Ситніцька

Науковий керівник ― З.В. Галаджун
Проблематика міста в газеті «Козятин Залізничний»

Міські газети створюються з метою інформувати жителів міста про події і новини в регіоні. Мета роботи полягає в дослідженні проблематики міста на сторінках газети «Козятин Залізничний». Завдання: дослідивши роботу редакції газети «Козятин Залізничний» за перший квартал 2014 року, виокремити домінуючі жанри та тематику, яка висвітлює проблематику міста на сторінках видання.

Газета «Козятин Залізничний» є інформаційно-розважальним щотижневиком. Державна реєстрація засобу масової інформації датується 18 червням 2012 року. Засновником, видавцем і головним редактором одночасно є Лариса Іванівна Кривошея. Обсяг газети –16 сторінок, з яких кольоровими є перша і остання, а також розворот. Решта сторінок друкуються чорно-білими. Формат видання – А3. Рубрики газети «Козятин Залізничний»: «Тиждень» – висвітлення найбільш значущих подій минулого тижня; «Тема номеру» – містить повний матеріал, анонсований на першій сторінці; «Новини» – рубрика на одну сторінку, на якій розміщено інформацію про зміни у соціальному, економічному чи політичному житті міста; «Спорт» – усі публікації рубрики готує козятинчанин, спортивний журналіст України Володимир Сімачов; «Бізнес-центр» – одна сторінка, присвячена рекламним блокам; «Мозаїка» – гумористична сторінка, яка містить анекдоти, сканворд, гороскоп; «TV-програма» – телевізійна програма, розміщена на 5,6 і 11,12 сторінках газети; Підрубрики (частіше у вигляді колонки) – «102 інформує», «Лист у номер», «Тема тижня», «Новини». Без конкретної рубрики виходять матеріали на розвороті, зазвичай це звітні повідомлення про культурні події міста. На останній сторінці газети розміщенні привітання з днем народження та 1-2 рекламних блоки. Одна рубрика припадає на одну сторінку. Найчастіше на шпальті газети текст розміщений у п’яти колонках.

Під час аналізу газети «Козятин Залізничний» було виявлено, що більшість матеріалів виконано в жанрі інформаційної замітки. Значну частину матеріалів складають тексти, жанрову приналежність яких складно визначити. Однак, у більшості випадків, вони проявляються як синтез саме інформаційних жанрів.

Головною темою міської газети є тема міста. У газеті «Козятин Залізничний» соціальна тематика є однією із найчастіших. До заголовків матеріалів такої тематики належать: «26 дітей-сиріт потребують житла», «У молоді багато креативних ідей», «У місті припиняється опалювальний сезон». Багато матеріалів у досліджуваній газеті стосуються культурного життя міста. Зазвичай, це статті про місцевих митців та їхні виставки, репортажі з церковних або громадських свят. Сюди належать статті: «Зацвіло великоднє дерево», «Токар, пекар і аптекар, або Духовний світ митця». Кримінальна тематика подається під рубрикою «102 інформує» у вигляді коротких заміток. Основна тематика публікацій: інформування населення про стан злочинності, окремі факти правопорушень, заходи, що вживаються для зміцнення правопорядку та законності, повідомлення прес-центрів правоохоронних органів. Політична тематика у досліджуваній газеті рідко зустрічається на сторінках, за винятком інформації, розміщеної на викупленій Міською радою міста сторінці. Однак у зв’язку з останніми подіями в країні, пов’язаними з політичними подіями, кількість публікацій на політичну тематику збільшилася. На сторінках видання зустрічаються й освітні публікації. Вони, здебільшого, інформують про початок або закінчення навчального року, початок вступної кампанії, особливості майбутніх екзаменів для абітурієнтів. Спортивна рубрика є постійною у газеті. Автором спортивних новин є спортивний журналіст Володимир Сімачов. Щономера спортивна сторінка видання містить цікаві публікації про спортивні клуби міста, окремих спортсменів, звіти зі спортивних змагань. Однією з постійних тем, яка регулярно піднімається на сторінках газети, є екологічний стан навколишнього середовища міста, де розглядають стан екологічної свідомості козятинчан, аналізують забрудненість вулиць та посадкових територій міста, надають коментарі комунальних підприємств.

Наповнення газети «Козятин Залізничний» охоплює практично всі суспільні теми. Статті розміщенні у правильній послідовності – від найважливіших новин до менш вагомих і розважальних сторінок. Варто відмітити, що газета не практикує написання великих за обсягом статей. Середня довжина однієї публікації 400 слів, максимальна – 700.

У досліджуваному виданні часто трапляються технічні «ляпи» (різний шрифт матеріалів на сторінці, пропущені букви у словах), безумовно, пов’язані з браком спеціалістів у штаті, що створює неприємне враження у читача, дають йому привід сумніватися в компетентності редакційних працівників і спонукають до пошуків якіснішого видання.

Замість висновків можемо вказати, що дослідивши роботу редакції газети «Козятин Залізничний» за перший квартал 2014 року ми з’ясували, що домінуючим жанром статей є інформаційний, проблематика міста висвітлюється через політичну, соціальну, кримінальну, освітню, культурну, спортивну та екологічну тематику. На нашу думку газета «Козятин Залізничний» стоїть на правильному шляху до успіху, і продовжуючи висвітлювати проблематику міста з більш якіснішим підходом до оформлення та подачі інформації, щотижневик поступово завойовуватиме все більшу читацьку аудиторію.


Література

  1. Дрозд Н. С. Замітка як провідний жанр новинної журналістики [Текст] / Н. С. Дрозд // Наукові записки Інституту журналістики. – Т.35. – К., 2009. – 196 с.

  2. Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети. — К.: Знання, 2000. — 222 с. 

  3. Левченко А. М. Роль реґіональних ЗМІ у соціокультурній, економічній та політичній системах суспільства [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1381


К. Амеліна 

Науковий керівник – М.О. Кіца
Гонзо-журналістика в сучасному інформаційному просторі України

Актуальність проблеми. На сьогодні, будучи свідомим громадянином України важко залишатися осторонь подій, що відбуваються останні місяці. Українські мас-медіа описують сучасну ситуацію здебільшого з метою проінформувати або підняти бойовий дух суспільства. Проте чи знайшлося б місце для матеріалів у стилі гонзо, в яких би журналіст висловлював та критикував обставини без цензури, канонічних обмежень, емоційно насичено, в словах якого значна кількість українців упізнала б власні думки та бажання?



Метою статті є визначення потреби українського суспільства в офіційній наявності такого виду журналістики, як гонзо.

Перш, ніж переходити до практичних досліджень, варто спочатку витлумачити поняття гонзо-журалістики.  Відповідно до Вікіпедії, гонзо-журналістика (англ. Gonzo — божевільний, навіжений) — напрямок у журналістиці, що полягає у суб'єктивному, агресивному стилі оповіді з використанням ненормативної лексики, сарказму, перебільшення.

Ведеться від першої особи. Репортер виступає учасником подій і описує власні відчуття та емоції, дає оцінки тому, що відбувається [1]. В Україні цей термін офіційно не набув широкого використання. Гонзо-журналістика не викладається у вітчизняних ВУЗах та є малодослідженою українськими вченими. Проте, в українському інтернет-просторі все одно знайшлося місце для публікацій українських журналістів-блогерів у цьому стилі, однак, вони іноді залишаються непоміченими. Але якщо рейтинг статті у стилі гонзо піднімається вгору - то неодмінно під нею в коментарях з'являється шквал відгуків, як позитивних, так і негативних, а що може бути краще, ніж активне обговорення роботи журналіста читачами.

Родоначальником гонзо-журналістики є Хантер Томпсон - американський журналіст і письменник, автор романів Страх і ненависть у Лас-Вегасі і Страх і ненависть під час виборної кампанії 1972 року. Саме його стаття «Дербі в Кентуккі: занепадницько і розпусно» (англ. The Kentucky Derby Is Decadent and Depraved) стала початком розвитку цього напрямку нової журналістики. Сам термін вперше вжив редактор журналу The Boston Globe Біллом Кардосо 1970 року в рецензії на вищезгадану статтю Томпсона [2].

Девізом гонзо-журналістики можна сміливо назвати вислів самого ж Хантера Томпсона - "Не подї творять репортера, а репортер — події". Ідея створення цього стилю виникла випадково та спонтанно. За задумом, робота «Дербі в Кентуккі» мала бути звичайним репортажем з кінних перегонів. Проте журналіста дуже вразила атмосфера, що панувала на глядацьких трибунах - його оточували самі лише п'яниці, які постійно матюкалися. Не втримавшись, Томпсон поряд з замальовками побаченого описував також власні відчуття та обурення, після чого, не встигнувши відредагувати матеріал, здав редактору необроблені рукописи, який, вирішивши не порушувати композиції, опублікував все як було. Репортаж викликав спражній суспільний резонанс [3].

Завдання гонзо - не комплексний опис самої події, а передача того, які емоції вона викликає, як почуваються її учасники. Тому гонзо-матеріалам притаманна надзвичайна емоційність і суб'єктивність. Структура тексту довільна, вона може не відповідати жодним правилам чи канонам, прийнятим у журналістиці. Переказ подій часто є сумбурним, заплутаним і мозаїчним [4].

Символом гонзо-журналістики є шестипалий кулак, в якому затиснуто квітку пейота — кактуса. Кулак переходить у меч, гарда якого є словом «гонзо». Цей знак символізував вільну літературу і розпутний спосіб життя [5].

Говорячи про розвиток цього оригінального напряму, не можна не відзначити, що за 40 років його існування, єдиним загальновизнаним владикою «гонзо-пера» є все той же Хантер Томпсон. Багато хто намагався наслідувати його. Багато домоглися багато чого, наслідуючи його. Але все це вже було вдруге. І не треба бути досвідченим критиком, щоб запідозрити чергового «доктора Гонзо» в плагіаті. Хантер створив цілий світ, однією друкарською машинкою і маленьким чемоданчиком. Це його світ. Він, і тільки він один, міг творити в світі гонзо [4].

Гонзо-журналістика в сучасному медіа-просторі представлена у двох напрямах: спеціалізовані інформаційні портали та несистемні потоки інформаційних повідомлень у блогосфері. У випадку саме зі

стилем гонзо ми маємо змогу говорити лише про інтернет-журналістику, таким чином переважну частину мережевих щоденників можна вважати журналістськими текстами, написаними в стилі гонзо [6].

Ознайомившись з матеріалами журналістів української гонзо-спільноти, можна зауважити, що вони не є досконало відвертими та емоційними, як матеріали родоначальника цього стилю, що означає слабкий розвиток гонзо-журналістики навіть в блогосфері. Тут варто ще раз зазначити вищесказане, що єдиним майстром цього напрямку журналістики був і залишається на сьогодні сам Томпсон - доктор Гонзо, як його ще називають і не даремно.

Українські гонзо-журналісти переважно спираються на політику, адже ця сфера ніколи не втрачає своєї актуальності, особливо в Україні. Так само не втрачають актуальності і матеріали у стилі гонзо. До прикладу, візьмемо статтю львівського журналіста Остапа Дроздова "Я-українець, який не любить Україну". Стаття була опублікована в різних блогах ще у 2007 році. Ознайомившись з  цією публікацією, у кожного свідомого українця виникають негативні емоції та відкрите обурення. Словами ненависті та приниження автору вдалось показати істину любов до України, що доволі неординарно. Свою неприязнь він звертає до політиків, а, головне, до людей з їхнім менталітетом, так званим "українським", за що направду стає соромно. Сам автор статті зазначає, що пропонує читачеві власні думки, на основі яких той робить власні висновки з проблеми. Остап вважає, що готові думки є набагато ціннішими, ніж думки, зроблені на підставі дрібних фактів. Самі ж факти не мають жодного значення взагалі, тому газети, які займаються винятково новинникарською діяльністю, приречені найближчим часом зникнути [7]. Кожен повинен з таких статей робити для себе висновки, виправлятись та ставати кращим. Ось і є справжнє покликання гонзо-журналізму - через власну бурю емоцій, як негативних, так і позитивних, журналіст повинен, можливо й завуальовано, можливо й відкрито, дати зрозуміти, в чому біда суспільства. І щодо актуальності даного матеріалу на сьогодні: свідомість багатьох змінилась після зимових подій, проте, глянувши, що відбувається на Сході країни - стає направду страшно, адже яскравих змін в серцях людей не помітно. [8]

Гонзо не просто інформує, а виховує, і, якщо свідомість більшості наших громадян таки направду зазнала змін в кращу сторону - то і ЗМІ не повинні відставати, а шукати інших не примітивних шляхів подачі інформації, вкладати в матеріали щось більше, ніж просто факти, адже аудиторія - живі люди, а не роботи, а живим людям інколи необхідні ті емоції та нетиповість.
Література


  1. Вікіпедія: Вільна енциклопедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Гонзо-журналістика

  2. Гонзо. Гонзо-журналистика "Хантер Томпсон" [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://hunterthompson.ru/gonzo/

  3. Посмотре.лі: Енциклопедія неординарних персонажів Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://posmotre.li/Гонзо-журналистика

  4. Архів статей: "Що таке гонзо-журналістика?" Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=24869

  5. Вікторія Слобода: Гонзо-журналістика Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://nonsense5.blogspot.com/2013/02/blog-post_12.html

  6. Калашникова Д.Д. : Гонзо-журналістика в сучасному інформаційному просторі

  7. Анна Долішня: Остап Дроздов: Я – українець, який не любить Україну Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://anyadoll.blogspot.com/2012/05/blog-post_02.html

  8. Остап Дроздов: Я-українець, який не любить Україну Електронний ресурс].–Режим доступу:  https://www.facebook.com/ostap.drozdov/ posts/ 503647439731153



Х. Вінчковська

Науковий керівник ― О.В. Гарматій
Інформаційні матеріали на сторінках міської газети

(за матеріалами червоноградських газет «Рекламно-інформаційний Вісник» та «Новини Прибужжя»)

Основна група жанрів, яка продовжує швидко і динамічно розвиватися, збагачуючись новими формами й методами роботи, – група інформаційних жанрів. Вони в кількісному співвідношенні становлять основну частину масових інформаційних потоків. У періодичній пресі, як і в ЗМІ загалом, такі тексти є головними носіями оперативної інформації [ 10, 34].

Однак, вкрай важко знайти дослідження інформаційних жанрів на сторінках регіональної преси. А інформаційні жанри на сторінках міських газет «Рекламно-інформаційний вісник» та «Новини Прибужжя» ніким із дослідників спеціально не розглядалася. Частіше дослідники вивчають проблеми жанроутворення взаємокореляції жанрів, причини та наслідки зникнення і появи нових форм. До таких тем загалом та й до проблеми існування інформаційних жанрів зверталися М. Василенко, Л. Кройчик, І. Михайлин, А. Тепляшина, О. Тертичний та інші.

Метою роботи є дослідження інформаційних матеріалів на сторінках міських газет м. Червоноград «Рекламно-інформаційний вісник» та «Новини прибужжя», вивчення особливостей подачі інформаційних жанрів та їх важливість для видання в цілому. Завдання : дослідити інформаційні матеріали червоноградських міських газет; виявити особливості подачі кожного інформаційного жанру; визначити кількість інформаційних матеріалів, розміщених у міських газетах , їхні різновиди, жанрові видозміни; дослідити тематику інформаційних матеріалів газет «Рекламно-інформаційний вісник» та «Новини Прибужжя»; порівняти подачу матеріалів обома міськими газетами.

Перед місцевою пресою постає завдання інформувати населення, слугувати засобом спілкування, давати поради, відповідати на питання читачів. А. Левченко справедливо зазначає, що “регіональні ЗМІ залишаються єдиним джерелом отримання місцевої інформації” [4]. Про значення інформаційних матеріалів в структурі газетних видань говорить і її кількість. Адже саме вони займають за обсягом найбільше місця (не менше 50%, а то й 80-90%) на газетних шпальтах. Їхня спільна мета – стисло, коротко, без зайвих міркувань, оперативно, точно повідомити читача про злободенні факти. Проаналізувавши та дослідивши міські газети м.Червонограда, ми можемо впевнено виправдати твердження про перевагу інформаційних жанрів на шпальтах газет. На сторінках «Вісника» зустрічається близько 90% інформаційних матеріалів, 8% аналітичних та вкрай рідно художньо-публіцистичні; у газеті «Новини Прибужжя» можна прочитати близько 75% інформаційних матеріалів, аналітичних – 15% та 10% художнього-публіцистичних . Пропорційність жанрових різновидів не однакова для обох газет. У газеті «Новини Прибужжя» можна прочитати усі різновиди інформаційних матеріалів та знайти кожен приклад жанру в приблизно однаковій пропорційності. Однак, у «Віснику значну перевагу займають замітки (від 60% до 80% ). Вони бувають різних розмірів та тематики, часто містять коментарі співбесідників та мають інформативні заголовки. [11, 3]. Інформаційні жанри в обох газетах подаються теж дещо по-різному. Так, замітки на сторінках «Новин Прибужжя» є дещо більшими за розміром, детальнішими та дещо модифіковані, адже мають ознаки репортажу та інтерв’ю. [ 9, 11 ] У «Віснику» цей жанр буває досить різних розмірів. Інколи в ньому присутні коментарі компетентних осіб. Щодо інтерв’ю, то запитання кореспондента у газеті «Новини Прибужжя» є більш цікавими та розлогими [8, 4], у «Віснику» вони мають конкретний характер [12, 5]. Репортажі в обох газетах представлені доволі цікаво, адже супроводжуються декількома фотографіями та доречними описами.

Найчастіше розповідь про політичне, економічне і духовне життя міста втілюється в інформаційних жанрах. Адже саме вони здатні оперативно, доступно та цікаво повідомити жителів про різного роду події, надати читачам корисну та потрібну інформацію. Міські газети мають певну специфіку подачі інформаційних матеріалів. Це перш за все полягає в інтересах читацької аудиторії.

Література

1. Вайншепберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Української Преси, 2004. – 262 с.



2. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник/ В.Й. Здоровега - Львів: ПАІС, 2000. - 180 с.

3. Інформаційні жанри [Електронний ресурс]: жанрове різноманіття електронної бібліотеки Інституту журналістики. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=417

4. Левченко А. М. Роль регіональних ЗМІ у соціокультурній, економічній та політичній системах суспільства // Електронна бібліотека Інституту журналістики [Електрон. ресурс] — Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1381

5. Москаленко А. З., Лизанчук В. В., Качкан В. А., Василенко Н. К. Методичні вказівки до вивчення теми “Інформаційні жанри радянської газети”. – К.: КДУ, 1990.

6. Назаренко Г.І. Журналістські жанри: інформаційні: Курс лекцій. – К.: КиМУ, 2006. – 169 с.

7. Новини Прибужжя : червоноградська газета / засн. Червоноградська міська рада ; в.о. голов. ред. Світлана Тверітнєва. – 1962–. – Виходить у четв., щотижнева. 2013, 25 липня, № 30(5756).

8. Новини Прибужжя : червоноградська газета / засн. Червоноградська міська рада ; в.о. голов. ред. Світлана Тверітнєва. – 1962–. – Виходить у четв., щотижнева. 2014, 10 квітня, № 15 (5793).

9. Новини Прибужжя : червоноградська газета / засн. Червоноградська міська рада ; в.о. голов. ред. Світлана Тверітнєва. – 1962–. – Виходить у четв., щотижнева. 2014, 6 березня, № 10 (5791).

10. Пономарьова О.В. Інформаційні журналістські жанри як моделі діалогічної поведінки комунікаторів у політичних газетних текстах / О.В. Пономарьова // Наукові записки Інституту журналістики [Текст]: Т. 30 січень − березень / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. − К. : Видавництво Інституту журналістики, 2008. − 182 с. – С. 101-107

11. Рекламно-інформаційний вісник : червоноградська газета / засн. ТзОВ «ЮЕКС»; голов. ред. Наталія Мельник. – 1995–. – Червоноград: Видавничий дім «Молода Галичина», 2013– .– Виходить у четв., щотижнева. 2013, 13 червня, № 23 (903).

12. Рекламно-інформаційний вісник : червоноградська газета / засн. ТзОВ «ЮЕКС»; голов. ред. Наталія Мельник. – 1995–. – Червоноград: Видавничий дім «Молода Галичина», 2014– .– Виходить у четв., щотижнева. 2014, 17 квітня, № 14 (947).

13. Рекламно-інформаційний вісник : червоноградська газета / засн. ТзОВ «ЮЕКС»; голов. ред. Наталія Мельник. – 1995–. – Червоноград: Видавничий дім «Молода Галичина», 2013– .– Виходить у четв., щотижнева. 2013, 6 червня, № 22 (902).

14. Тертичний А.А. Жанри періодичної преси [Електронний ресурс]: Навчальний посібник. – М.: Аспект Пресс, 2000. – Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru/text2/01.htm.

А. Войцеховська

Науковий керівник – М.О. Кіца
Професійна діяльність журналіста в «гарячих точках» : проблеми та особливості поведінки.

За даними міжнародної неурядової організації «Пресс емблем кампань» за минулий 2008 рік у «гарячих точках» у виконанні службового боргу загинуло більше сімдесяти журналістів у тридцяти країн світу. Висвітлення конфліктів у Іраку, Пакистані, Мексики, Філіппінах, Індії, Афганістану й багатьох інших країнах стало останнім журналістським завданням багатьом працівників різноманітних органів ЗМІ. Причин таких смертей може бути безліч, починаючи з суб'єктивних: непрофесіоналізм чи необережність самих журналістів, закінчуючи глобальнішими: погано забезпечена захист правами людини, відсутність працюючих міжнародних склепінь правив і законодавчих актів із регулювання дій журналістів у «гарячих точках».



Мета дослідження: Розкрити суть роботи журналіста в «гарячих точках».

Поняття «Гарячі точки над пострадянському просторі » введено  у зв'язку з тим, що навіть найвідоміші конфлікти, широко висвітлювані російськими журналістами, пов'язані саме з вищевикладеним. У «гарячих точках» Чечні, Дагестану, Північної та Південної Осетії загинуло велика кількість російських діячів ЗМІ. Почнемо із перших документів, що з'явилися у світі тему «гарячих точок». Під словосполученням "ворожа ситуація" ми розуміємо країну, регіон чи окрему територію, де відбуваються війна, заколот, цивільні хвилювання, терористичні акти, і навіть надзвичайно високим рівень злочинності, бандитизму, беззаконня або громадських заворушень [1]. Вперше становище журналіста на війні було встановлено Гаазької конвенцією 1907 року «Про закони і звичаї сухопутної війни»[2]. У 1929 році була прийнята Женевська конвенція «Про поводження з військовополоненими» [3].

З підписання даного протоколу статус журналіста у гарячій точці відповідно до міжнародного гуманітарного права залишається не змінюваним: журналісти прирівнюються до цивільного населення, користуються його правами, зокрема правом на захист, до того ж час, потрапивши у полон, кореспонденти прирівнюються з військовополоненими» [4].

У російському праві регулювання діяльності військових журналістів стосувалася виключно цензури. Військова цензура, контролювання їхньої діяльність сформувалася ще за Олександра I в 1810 року.

Підсумовуючи, треба сказати, що стосуються роботи журналіста в «гарячій точці», вироблені у різноманітних зарубіжних та Міжнародних правових актах та інших документах за час.

 «- журналісти мають статус цивільних осіб, перебувають у гарячій точці, і навіть користуються захистом, лише що залишаються цивільними особами.

- Журналіст у гарячій точці формально залежний від видання, яке відрядило його в держави, але з командування армії».

Як  журналістові  вберегтися  від  проблем  у  гарячих  точках  та  інших  небезпечних  місцях

1. Якщо ви збираєтесь робити репортаж з демонстрації, де є можливість зіткнень, вдягніться відповідно — зручне взуття та одяг, який би виділяв вас серед демонстрантів. Так підвищаться шанси втекти від водомета та не потрапити під кийки правоохоронців.

 2. Завжди і всюди майте на собі щось, що ідентифікує вас як журналіста — брендовану куртку вашої компанії там, де її знають, стандартний яскравий жилет (або бронежилет) з написом “журналіст” за кордоном, у крайньому разі великий бейдж.

 3. Тримайтеся разом зі своїм оператором/фотографом і рештою членів знімальної групи. Ведіть його, якщо ви більш досвідчені, якщо навпаки — хай веде він. Краще пересуватися спільно і щось пропустити на іншому кінці площі, де відбувається акція, ніж загубитися і втратити можливість скоординованої роботи.

 4. Не залишайтеся без зв'язку. Часто ЗМІ-роботодавець надає лише один мобільний телефон на всю команду, зазвичай ним користується той, хто контактує з редакторами в головному офісі свого медіа. У випадку закордонного відрядження решті членів знімальної групи варто покласти гроші на особисті мобільні і включити роумінг — для екстреного зв'язку.

 5. Потурбуйтесь про страхування. Нормальні роботодавці страхують своїх працівників, коли вони їдуть на війну чи у місця потенційних сутичок. У крайньому разі застрахуйтеся самі.

6. Коли натовп починає бігти вулицею, знайдіть нішу у стіні будинку (під'їзд, ганок тощо), встаньте там і перечекайте.

 7. Завжди майте під рукою контакти консульства, якщо мова йде про чужу країну. А ще краще під час акредитації познайомитися з кимось із правоохоронців і взяти їхні телефони. У вас повинні бути люди, на яких можна розраховувати на місці.

 8. Реально оцінюйте небезпеку. Почитайте про те, що може вас чекати у найгіршому сценарії і встановіть для себе межі ризику.

9. Повідомляйте “центр” про те, де ви перебуваєте. Інколи допомогти вам оперативно неможливо, бо неясно, де географічно ви зникли і до кого звертатися по пошуки.

 10. Завжди майте при собі у внутрішній кишені гроші готівкою, за кордоном — місцевою валютою або доларами чи євро дрібними купюрами у розмірі денного проживання, враховуючи плату за готель.

 11. Вивчіть місцевою мовою хоча б кілька фраз, які можуть вам знадобитися: “я журналіст”, “мене поранено, мені треба в лікарню”, “я з України, покличте українського консула” тощо.

 12. Заздалегідь домовтесь із членами своєї знімальної групи про місце зустрічі, час зустрічі та інтервали, наприклад: “чекатиму біля монумента революції о 22:30, якщо не встигну — о 23:30, 00:30 і так далі”. Пам'ятайте назву свого готелю, візьміть звідти мапу чи якийсь ідентифікуючий папірець — іноді таксисти не розуміють вашої мови.

 13. Не користуйтеся послугами сумнівних людей — краще викликати таксі  чи дійти до його стоянки пішки, ніж сісти в машину до невідомого “добродія”, ризикуючи бути пограбованим чи викраденим.

 14. Будьте обережні у висловлюваннях. Менше говоріть про свою позицію, більше питайте. Не мітингуйте і не воюйте — випитуйте інформацію, дякуйте і відходьте.


Література

1. Амиров В.М. Журналістика екстремальних ситуацій (конспект лекцій) / У. М.Амиров; Гос. федеральна освітня установа. – Урал. держ. ун-т їм. А. М. Горького, Фак. журналістики,Каф. періодичної преси. Єкатеринбург, 2008. – 51 с.

2. Князєв А. Журналістика конфлікту: Посібник (часткове виклад). – Бішкек, 2001.

3. Смирнова Є. Журналіст у гарячій точці: складові професіоналізму / Бібліотека центру екстремальній журналістики. – 2009. 

4. Пантелеев Б. Правові підстави доступу до інформацією бойових умовах і пояснюються деякі особливості взаємодії журналістів із силовими відомствами. // Довідник журналістам, що працюють у районах бойових дій. –М., "Права людини", 2002. – С.3-7

Я. Мочарська (Колодницька)

Науковий керівник ― асистент І.М. Мудра
ЖАНРОВА ПАЛІТРА ЧАСОПИСУ «ХОДОРІВЩИНА»

В умовах інтенсивного розвитку жанрології в пресі досить актуальним питанням є поняття різноманітності газетних жанрів. Адже журналіст не втискує матеріал у готову площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення, розуміння й відбору життєвого матеріалу. Мета даної статті - описати жанрову палітру народного часопису «Ходорівщина». Мета передбачає такі завдання: визначити поняття жанр; з’ясувати, які жанри газетної журналістики користуються популярністю на сторінках часопису.

Для журналіста є дуже важливим як оволодіння конкретними інформаційними, аналітичними та художньо-публіцистичними жанрами, так і розуміння загальних жанрологічних питань. Зазвичай, відсутність різноманітності журналістських жанрів робить періодичне видання нецікавим, нечитаним а, отже, даремним. Саме тому питання вивчення жанрології на сторінках газети є актуальним для кожного журналіста.

Питання жанрології вивчає багато сучасних учених, зокрема І. Михайлин, В. Різун, В. Здоровега, М. Кім, О. Тертичний та інші. Тому існує декілька дефініцій терміну жанр. Проте фактично всі вони подають таке тлумачення: «жанр – це усталений тип твору, який склався історично і відрізняється особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури». Ним і будемо послуговуватися.

В газетній журналістиці існує декілька жанрів – інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. Інформаційні жанри — новина, замітка, репортаж, звіт, інтерв'ю — відрізняються оперативністю, наявністю в матеріалах подієвого приводу, розглядом окремого факту, явища. Цим жанрами відводиться найбільша частина газетної площі. Саме ці жанри несуть аудиторії всі останні новини.

Народний часопис «Ходорівщина» є газетним виданням, яке читають чи не всі ходорівчани різних вікових категорій, кожен з яких на її сторінках може знайти щось цікаве для себе. На сторінках часопису переважають матеріали інформаційного жанру. Зокрема, замітки та репортажі – найпоширеніші жанри, без них не обходиться жодна сторінка. Трохи рідше – інтерв’ю та звіт.

Аналітичні жанри — кореспонденція, коментар, стаття, рецензія, огляд преси, лист, огляд — мають ширші часові межі, в них міститься вивчення та аналіз системи фактів, ситуацій, узагальнення та висновки. Щодо аналітичних жанрів, то серед них найбільш популярною на сторінках «Ходорівщини» є стаття - це такий журналістський виступ, у якому автор аналізує факти і явища життя, доносить з допомогою відповідних аргументів певну думку, ідею. Саме тому стаття – найкращий спосіб описати той чи інший факт, зацікавивши читача.

Художньо-публіцистичні жанри — нарис, фейлетон, памфлет — поєднують в собі понятійні і образно-виражальні засоби, володіють великою емоційною силою, розкривають типове через індивідуальне. Памфлет і фейлетон на сторінках народного часопису публікують надзвичайно рідко. Натомість такий художньо-публіцистичний жанр, як нарис час від часу радує читачів. Описані жанри газетної журналістики роблять видання цікавим і популярним для читача.

Дослідивши жанрову палітру народного часопису «Ходорівщина» було виявлено, що великої різноманітності жанрів на сторінках видання не має. Найпоширенішими є матеріали таких жанрів : репортаж, замітка, звіт і статті, без них не обходиться жоден випуск газети. Не часто на сторінках «Ходорівщини» можна зустріти коментар чи огляд, памфлет та фейлетон публікують вкрай рідко. Попри це народний часопис є досить цікавим і, не зважаючи на маленький формат, подається вся найважливіша інформація.
Література


  1. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості - Львів: ПАІС, 2008

  2. Михайлин І.Л. Основи журналістики: підручник. К.: Центр навчальної літератури. — 2011.

  3. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. - К., 1972-1973.

  4. Словник української мови: академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс] – Адреса доступу: http://sum.in.ua/s/zhanr


В. Мезенцева

Науковий керівник – М.О. Кіца
Кореспонденція як жанр журналістської творчості

Актуальність проблеми. Ми розглянемо особливості розвитку кореспонденції та використання її журналістами. «Журналістська аналітика — явище широке, складне і суперечливе. Будь-яке відображення не може обійтись без вичленування, виділення, відбору певних явищ, а це вже початок аналізу. Він передує будь-якому мислиннєвому процесу» [2, с. 11] і завжди використовується в аналітичній журналістиці. Поділ текстів за способом відтворення дійсності, за відповідними жанровими групами та їх модифікаціями дуже умовний. Адже, виділяючи в окрему групу аналітичні методи відображення в журналістиці, не можна не зважати на те, що вони модифікуються в художньо-публіцистичних жанрах, які прийнято розглядати окремо.



Метою статті є простеження тенденції розвитку та використання жанру кореспонденції.

Аналіз останніх досліджень. Серед українських журналістикознавців, що працювали над дослідженням жанру кореспонденції в контексті українських жанрів, слід відзначити роботи В. Різуна «Маси» [1], В.Здоровеги «Теорія і методика журналістської творчості» [2], В. Пельта «Передмова аналітичних жанрів газети» [3], І.Михайлина «Основи журналістики» [4] та інші. Переважна більшість дослідників погоджується з думкою, що аналітичні жанри газетної чи журнальної публіцистики є однією з основ друкованого слова. Проте більшість з них, описуючи ті чи інші журналістські жанри, спирається, як правило, на дослідження періодики до проголошення Україною незалежності чи до середини 90-х років ХХ століття. Друга половина ознаменувалася значними трансформаціями газетно-журнальної жанрології. Ми маємо на меті простежити тенденції розвитку та використання жанру кореспонденції саме в поріодичних виданнях кінця 90-х років ХХ століття і аж до сьогоднішніх днів.

У сьогоднішньому різноманітті друкованих засобів масової інформації окреме місце посідають багатотиражні видання. Вони задовольняють потребу окремих корпорацій, підприємств, організацій та установ в локальній інформації, яка має досить специфічний, як правило, виробничий характер. Це зумовлює вибір певних жанрів у написанні матеріалів. Одним із найпродуктивніших жанрів, що найповніше відповідає особливостям корпоративної тематики і дає змогу висвітити проблематику, є кореспонденція [2].

Фрагментарні дослідження та теоретичний опис особливостей кореспонденції містять наукові розробки таких авторів, як В. Пельт, Д. Бекасов, В. Ла Рош та інші.

Та ні узагальненого монографічного дослідження, ні детального огляду кореспонденцій певних видань, що могло б продемонструвати всі жанрово-стилістичні можливості кореспонденцій, немає. У сучасній науці про журналістику назріла гостра потреба в детальному вивченні окремих жанрів, зокрема і кореспонденції, з погляду їх жанрово-стилістичних особливостей в умовах практичного функціонування в засобах масової інформації.

За визначенням В.В. Ворошилова, кореспонденція – це жанр, в якому на конкретному матеріалі, взятому в порівняно неширокому масштабі, в аналітичному плані розробляється актуальна тема, вирішується певна проблема. Кореспонденція може бути інформаційною: це повідомлення зарубіжних кореспондентів, розповідь про нове явище, наукове відкриття, виробничий досвід. Вона нагадує розгорнуту замітку, але відрізняється від неї широтою охоплення матеріалу, ґрунтовним розвитком певної теми. Аналітична кореспонденція розкриває причини описуваного явища (ситуації, конфлікту). Найчастіше вона, на відміну від інформаційної, критичного плану. На основі аналізу фактів у матеріалі нерідко ставляться нові проблеми, висуваються для обговорення злободенні питання соціально-економічної чи політичної життя. Такі кореспонденції називають постановочними. Часом журналіст ніби разом із читачем аналізує, зіставляє, порівнює, оцінює цілий ряд фактів - так народжується кореспонденція-роздум [5].

Журналісти російської преси поняття «кореспонденція» вживали вже у XVIII ст. Однак треба мати на увазі, що досить довго кореспонденціями називали будь-які публікації на сторінках газет, журналів (замітки, листи читачів, звіти і т.д.). Лише в кінці XIX ст. це поняття стало зв'язуватися з певним жанром. Сутність цього жанру стає зрозумілою в результаті виявлення особливостей публікацій, «підводяться» під нього. Предметом аналітичної кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. У цьому відношенні вона близька таким, наприклад, жанрами, як репортаж, звіт, інформаційна кореспонденція. [2]

Отже у практиці ЗМІ зустрічаються кореспонденції різних типів, що поділяються на три основні групи:

1. Інформаційна кореспонденція. Це вид кореспонденції, який містить повідомлення про факт або групі фактів, пов'язаних один з одним часом і місцем подій.

2. Аналітична кореспонденція. Це вид кореспонденції включає, поряд з повідомленнями про факт чи подію, аналіз ситуації.

Тут уже мова йде про публікацію, яка відповідає на питання не тільки "що?", "Де?", "Коли?, Але також і" як? "," Яким чином? ", Чому?". Можлива оцінка дій або подій, пропозиції, висновки, хоча й не далеко йдуть, не стратегічні, а лише з даної ситуації (обмеженої, нагадаємо ще раз, часом і місцем дії). Нарешті, може містити постановку проблеми. Також варто зазначити, що аналітична кореспонденція може бути передвісником статті, до якої при поглибленні аналізу та розширенні масштабу описуваних подій може перерости.

3. Кореспонденція-замальовка. Вид кореспонденції, в якій конкретна ситуація, обмежена часом і місцем дії, дається у формі роздумів автора із застосуванням зображально-виражальних засобів.



Література

  1. Різун В. Маси: Тексти ліній. — К.: ВПУ «Київський університет», 2003. — с. 61-63.

  2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Львів:ПАІС, 2004. — с.184-193.Бакулев Г. Массовая коммуникация: Западные теории и концепции. - П., М.: Аспект Пресс, 2005.— С.35

  3.  Пельт В. Передмова аналітичних жанрів газети. — М.: В-во Московського університету, 1989. — с. 4-7.

  4.  Михайлин І. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. — К.: ЦУЛ, 2003. — с. 213-225.

  5.  Ворошилов В. Журналістика. Базовий курс. Посібник. 5-е вид. — С.Пб.: В-во Михайлова В.А., 2006. — 640 С.



Т. Лукіянюк

Науковий керівник –О.Д. Кузнецова
Жанрова палітра районної газети «Голос Прикапраття»

Проблема жанрової структури в широкому сенсi залишається одним з найактуальнiших напрямкiв наукової думки в сучаснiй українськiй журналiстицi. Теорія жанрiв i сьогоднi задається все тими ж питаннями: що таке жанр, в чому його функцiї i наскільки той чи iнший жанр стiйкий. У цьому i полягає актуальнiсть даної роботи.

Суворий подiл щодо жанрiв iснує у теорії та, певною мiрою, в iнформаційних матерiалах. Взагалi жанрам властиве взаємопроникнення, на практицi кордони мiж ними часто розмитi, особливо коли мова йде про «бульварнi» чи районнi видання. Зрозумiло, що не може iснувати точного стандарту для журналiстського матерiалу, iнакше газету або часопис мiг би повнiстю робити комп'ютер. Та все ж журналiсти, тим паче, початкiвцi, зобов'язанi знати, якi є жанри журналiстики, якi особливостi кожного та у чому їхня вiдмiннiсть.

Мета моєї роботи - охарактеризувати жанрову структуру періодичного видання «Голос Прикарпаття».

Дослідження жанрiв у сферi газетно-журнальної перiодики пiдготували теоретичну базу для подальшого їх вивчення. Були розглянутi роботи: А.А. Тертичного «Жанри перiодичної преси»; Л.Є. Кройчик «Система журналiстських жанрів»; Л.В. Шибаевой «Жанри в теорії i практики журналістики»; М.М. Кiм «Жанри сучасної журналiстики»; Горохова В.М. «Основи журналiстської майстерностi»; Кузнецова О. Д. «Засоби масової комунікації: посібник»; Здоровега В.Й. «Теорія і методика журналістської творчості» та інші.

Переглядаючи районні видання можна помітити, що їх жанрова палітра є досить «убогою». Для текстів, що складають основну масу групи інформаційних жанрів характерний інтерес до одиничного факту, в них відбувається переважно констатація того, що вже відбулося. Публікації такого роду відповідають на три класичні питання журналістики: «що? де? коли?». Саме таким і є основне завдання районних газет – розповісти людям що, де і коли трапилось, на відміну від видань, аудиторія яких складає численну кількість жителів великих міст, а то й цілої країни,чи навіть, країн. Такі масштабні видання не лише відображають, а й аналізують чи коментують ту чи іншу подію.

Аналізуючи жанрове наповнення районної газети «Голос Прикарпаття», можна сказати, що воно є досить убогим. Аналітичні жанри майже не зустрічаються, а якщо й зустрічаються, то вкрай рідко.

Поспілкувавшись з редакцією газети, я зрозуміла, що відсутність аналітичних жанрів, як таких, пояснюється тим фактом, що засновником даної газети (як і переважної більшості районних видань) є районна рада. А такі засновники думати та аналізувати не дозволяють, лише інформувати.

Проаналізувавши видання «Голос Прикарпаття» ми виявили, що інформаційні жанри переважають над аналітичними. Мабуть, все ж таки інформаційні жанри є більш стійкими, і, саме тому, на сторінках газет, а особливо районних, частіше можна зустріти замітки, репортажі, інформаційні інтерв’ю, аніж рецензії та огляди. Аналітика, звичайно, зустрічається, проте дуже рідко. Це пояснюється тим, що, головним завданням інформаційних жанрів є – інформувати, а головною потребою аудиторії районних видань – отримувати інформацію.


Література

  1. Акопов А.І. Періодичні видання. Навчально-методичний посібник для студентів-журналістів. Ростов-на-дону, 1999

  2. Антонов С.Г. Редакторська підготовка видань. М., 2002

  3. Бакулев Г.П. Масові комунікації. Західні теорії та концепції. М., 2005

  4. Горохів В.М. Основи журналістської майстерності. М., 1993

  5. Гуревич С.М. Репортаж в газеті / С.М. Гуревич. - М., 1963.

  6. Журбіна Є.І. Теорія і практика художньо-публіцистичних жанрів. М., 1969

  7. Засурский І.Я. Мас-медіа другої республіки. М., 1999

  8. Кім М.Н. Жанри сучасної журналістики. М., 2004

  9. 12.Корнілов Є.А. Журналістика на рубежі тисячоліть. Ростов-на-дону, 1999

  10. 13.Кройчик Л.Є. Система журналістських жанрів. / Основи творчої діяльності журналіста під ред. Корконосенко С.Г. С-Пб, 2000

  11. 14.Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2001

  12. Михайлин І.Л. Основи журналістики: підруч. / І.Л. Михайлин; 3-тє вид. - К.: ЦУЛ, 2002. - 280 с.

Ю. Недзельська

Науковий керівник – М.О Кіца.  
Методи покращення інформаційного контенту ранкового шоу (на прикладі передачі «Доброго ранку, Львове» на ЛТБ)

Ранкове шоу – це програма, яка задає глядачам настрій на цілий день, але її можуть транслювати лише радіо та телебачення. Ведучі таких шоу – люди, які створюють настрій на цілий день, інформують людей про події та новини дня. Тому, що більше гарних новин та якісної інформації зранку, то кращим і продуктивнішим буде день.

Згідно з проведеним мною опитуванням, більшість людей надають перевагу радіо, оскільки слухають його у дорозі на роботу та й контент передачі складається зазвичай з легких пісень та новин. Натомість телебачення зранку дивляться або хатні робітниці, або пенсіонери. Сучасна людина віком від 16 до 35 років не має достатньо вільного часу для перегляду ранкового шоу. Проте різниця кількості між слухачами та глядачами невелика.

Ранкове шоу на телебаченні триває в середньому 3 години. До прикладу можна взяти центральне  ранкове шоу на телеканалі 1+1 «Сніданок з 1+1». Інформаційний контент програми дуже насичений та розрахований на широку аудиторію. Шоу складається з новин (місцевих та міжнародних), інтерв’ю з цікавими людьми, кулінарної вставки, огляду нової техніки, музичних оглядів та погоди, тому його хочеться дивитися.


На ефективність «спілкування» між ведучим  (комунікатором) і глядачем впливає певна сукупність факторів. До них ми зараховуємо актуальність інформації, її зв’язок з іншими повідомленнями, єдність змісту і форми матеріалу, зацікавленість реципієнтів інформацією, емоційну насиченість, драматургічність викладу, дохідливість, образність повідомлення [1].

Львівське регіональне телебачення має власне ранкове шоу  - «Доброго ранку, Львове!», що  транслюється на ЛОДТРК з 7:00 до 9.30 у будні. Ведучими програми є Тарас Гаврик, Марта Дрозда та Анастасія Гудима. Гасло програми : «Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам, подаруйте йому спочатку свій гарний настрій», -  Бенедикт Спіноза. Згідно з цим передача  «Доброго ранку, Львове!» повинна дарувати своїм глядачам позитивний настрій та корисну інформацію.

Програма передачі складається з огляду місцевих новин у ЗМІ (через різні газети та інформаційні сайти), інтерв’ю з гостями студії, погоди, музичних кліпів та місцевих репортажів. Також ведучі повідомляють про найближчі події, які відбудуться у Львові та розігрують квитки на різні мистецькі заходи. Щоб задати веселого настрою, Т.Гаврик, А.Гудима та М.Дрозда жартують між собою на різні теми, інколи забуваючи про глядача, який не завжди розуміє суть жарту.

Інформаційний контент передачі розширився у період революції  та анексії Криму - транслювалися телефонні розмови з кримчанами, подавалась актуальна інформація від першоджерел.

Інформації у шоу небагато, вона обмежена  й ведучі не завжди можуть подати інформацію так, щоб вона зацікавила глядачів. Можливо, причиною цього є те, що ведучі не докладають достатньо зусиль для підготовки прямого етеру і їхнє мовлення не завжди правильне.

Ми вирішили провести соціологічне дослідження та дізнатися, яку саме інформацію глядачі хочуть отримувати зранку, опитали людей різного віку від 18 до 45 років. Дані опитування свідчать про таке: 90% опитаних відповіли, що хотіли б отримувати інформацію, яка б мотивувала та розвивала, натомість 10% хочуть чути щось просте та несерйозне.  70 % хотіли б бачити спортивну вставку: елементарні вправи, щоб розбудити тіло, 30 % - кулінарні рецепти сніданків різних країн. 60 % проголосувало за історичні вставки : яка історична подія відбулася у день прямого ефіру, хто з відомих особистостей народився у цей день. Лише 5 % опитаних хотіли б чути зранку новини політики. Мешканці регіону бажають чути не тільки новини Львова, а й новини з регіонів, а матері – інформацію про дитячі заходи.  Молодь хоче дізнаватися про технологічні новинки, флеш-моби та зустрічі з відомими людьми у своєму місті.

Отже,  щоб розширити інформаційний контент прямого етеру «Доброго ранку, Львове!» ведучим та редакції програми потрібно врахувати вікову категорію своїх глядачів, їхні можливі зацікавлення. Програма повинна розвивати глядача, а не  тільки його розважати, адже найкраще інформація засвоюється зранку.

Глядач повинен бути емоційно та інтелектуально готовим до адекватного сприйняття інформації з телевізійної передачі. Водночас словесно-зображальна інформація має сприяти глядачеві в тому, щоб він міг збагатитися морально-духовними, соціальними, пізнавальними цінностями. Здійснення цих завдань можливе за умови трансляції для аудиторії своєчасної, яскраво поданої, переконливої інформації. І навпаки, невчасність, мало переконлива декларативність, сірість повідомлень створюють ситуацію, в якій немає підстав розраховувати на комунікативний успіх.[1]


Якщо програма бачитиме свого глядача і ростиме разом з ним, то кількість аудиторії та рейтинги шоу у десятки разів збільшаться.
Література

1. Темех Н. Телевізійні передачі для молоді: психолого –педагогічні методи впливу на аудиторію [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://journ.lnu.edu.ua/



2. Дмтровський З. Телевізійна журналістика /З. Є. Дмитровський. - 2.вид. - Львів : ПАІС, 2006. - 206 с.

3. «Доброго ранку, Львове!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lodtrk.org.ua/

С. Макогонська

Науковий керівник – О.Д. Кузнецова
Політична «джинса» як синдром виборів в Україні

Хоч цьогогорічна передвиборча кампанія напередодні парламентських виборів 2014 року, здавалось, мала б бути кардинально іншою. Позаяк неабияким чинником впливу мала стати неоголошена війна на Сході країни. Але попри обіцянки-цяцянки кандидатів та партій, які мітять у Верховну Раду – все ж залишилось стабільно. До виборів залишилось два тижні, але агітація та «біг-морди» все більше рясніють на вулицях міст. Здавалось би нічого, хай собі висять, але вибір все одно робити кожному самостійно. Але, якби не одне – але. Таке завдоволення коштує чималих грошей. Якщо зважити що в країні війна, то це аж ніяк не доцільно із сторони політиків розпоряджатися фінансовими капіталами саме таким чином- зайвий раз рекламуючи себе. Мета статті - визначити рівень присутності політичної «джинси» у ЗМІ. Зокрема викрити головні маніпулятивні фішки партій та їх кандидатів до Верховної Ради. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: розкрити суть «джинси» як феномену українських ЗМІ; визначити скільки коштує передвиборча кампанія.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка