72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка21/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   28

Література

  1. Авраамів Д. Професійна етика журналіста : навчальний посібник. – М., 2003. – С. 27

  2. Актуальні проблеми права і ЗМІ. Матеріали першої російсько-американській конференції / під редакцією Г.В. Винокурова, А.Г.Ріхтера, В.В. Чернишова. –  Москва, 1997.

  3. Вартанов А.С. Актуальні проблеми телевізійного творчості на телевізійних підмостках: Навчальний посібник. – Москва: Вища школа, 2003.

  4. Кузнєцов Г.В. Так працюють журналісти ТБ: Навчальний посібник. –Москва: Видавництво Московського університету, 2004.

  5. Кузнєцов І.М. Інформація: збір, захист, аналіз. Підручник з інформаційно-аналітичній роботі. Москва: Вид. Яуза, 2001.


О. Галів

Науковий керівник ― З.В. Галаджун
Життя та творчість Василя Верховинця

Митець – Першопроходець, Творець, Борец. Ці слова характеризують життя і творчість генія хореографії – Василя Миколайовича Верховинця – людини першопроходьця, засновника нової доби у мистецтві, патріота і борця за правду. Мета роботи полягає у вивченні життя та творчості Василя Верховинця. Завдання: дослідивши життєвий та творчий шлях Василя Верховинця виокремити основні його творчі досягнення.

Народився митець у селі Старий Мізунь, що на Прикарпатті 5 січня 1880 року. У 12 років успішно закінчив сільську школу і поїхав вчитися у бурсу при Ставропігійському інституті (Львів), де готували слухачів для духовної та учительської семінарій. З юних літ виявляє себе як неабиякий хормейстер і актор. Перейшовши до «Русько-народного театру» виступає на сцені з провідними партіями в музичних постановках. У 1906 році Микола Карпович Садовський організовує театр і запрошує для роботи у ньому як визначних майстрів старшого покоління, так і аматорів, серед яких був і В. М. Верховинець, якому доводиться переїхати з Галичини до Києва. Саме працьовитість та жага до відкриття нового допомогли йому вистояти і утвердитись на теренах культурного розвитку українського народу.

Про таких людей-світочів, митців-геніїв повинні знати та пам’ятати наступні покоління. Вона (пам'ять) увіковічується перш за все в слові, на сторінках періодичних видань, які є першими провісниками думки. Дослідження творчої спадщини Верховинця як культурного діяча України через матеріали друкованих видань є актуальною тому, що саме пізнання істини людського буття є мистецтвом народження нових Майстрів, усвідомленням сутності й призначення людини на землі, утвердженням ідей творчості та нескореності в умовах тоталітарного радянського режиму.

Культурна спадщина Василя Верховинця й до сьогодні вражає багатьох дослідників його творчості. Адже саме авторству митця належать такі книги, як «Українське весілля» (1912), «Теорія українського народного танцю» — перше в українській хореографії дослідження, збірник для дітей «Весняночка» а також безліч танців і пісень. Але одним із основних досягнення митця є участь в Міжнародному фестивалі танцю у Лондоні.

Навесні 1935 року країна одержала від оргкомітету Міжнародного фестивалю народного танцю в Лондоні запрошення. До створення виїзної концертної програми українські митці приступили наприкінці театрального сезону 1934р., (балетну трупу очолював балетмейстер Я. Жуков). Із солістів Київського та Харківського оперних театрів було укомплектовано танцювальну групу для роботи з якою був запрошений В. Верховинець. Він разом з Л. Жуковим підібрав цікаву музику і поставив «Триколінний гопак». Ця подія мала певний вплив і на подальший розвиток вітчизняного народно-танцювального мистецтва, оскільки дала поштовх створенню в союзних республіках ансамблів народного танцю.

Перше повідомлення про успіх цього фестивалю в повоєнних українських ЗМІ з’явиться лише в 1976 році в газеті «Культура і життя». У статті «Перший Міжнародний» роль Верховинця презентували коротко : « … для роботи з цією групою запросили відомого українського хореографа, професора Василя Миколайовича Верховинця ….». Іноземна преса також відмітила відзначав високий професіональний рівень ансамблю, але не згадала прізвища В. Верховинця, рецензент американського журналу «Saturday Review» написав: « Хореографічна техніка, розроблена на основі народних танців, не має нічого спільного зі звичайним любительством. Це результат серйозної режисерської роботи, глибокої й детальної продуманості». В свою чергу англійська газета «Times» від 18 липня 1935 року підкреслювала: “У Радянському Союзі все ще живі традиції народного мистецтва різних національностей, ми ж у Англії забули про наше народне мистецтво... У Радянському Союзі не бояться використовувати народний танець як матеріал для театральної вистави, ми ж обмежуємося любительським виконанням фольклору, наші професіонали бояться, що їх можуть звинуватити у фальсифікації. В українському колективі явно немає такого побоювання”.

Його життя та творчість справили на мене неабияке враження своєю життєвою наснагою, оптимізмом, талантом. Історія смерті митця й до сьогодні оповита багатьма таємницями, проте достеменно відомо, що через сфальшовану органами НКВС справу над Верховинцем відбувся суд 11 квітня 1938 року, який був коротким, без свідків і захисників. Вирок – розстріл. Саме в такий спосіб в СРСР розправлялися з тими, хто любив свій народ, його культуру.

Замість висновку можемо сказати, що дослідивши життєвий та творчий шлях Василя Верховинця ми можемо без перебільшення сказати, що це був справжній українець, який не тільки любив свою землю, культуру, але й розвивав її, прагнув створити щось нове, цікаве. Серед основних його творчих здобутків, хотілося б відмітити його книги: «Українське весілля», «Теорія українського народного танцю», збірник для дітей «Весняночка» а також оригінальні танцювальні постановки.

Література


  1. Верховинець В. М. Автобіографічна анкета “Curriculum Vital”. – 3 архіву Я. Верховинця, 46ст.

  2. Верховинець Василь Миколайович – почесний громадянин міста Долина // Добра справа. – 2010. – 12 вересня. – С.5.

  3. Верховинець В. М. Короткий нарис життя і творчості // В. М. Верховинець. Теорія українського народного танцю. - К., 1968. - Вид. - 4. – 141ст.

  4. Верховинець Я. Заборонений гопак // Київ. – 1996. - № 7-8. – С. 181-183.

  5. Верховинець Я. Про “Весняночку” та її автора. – У кн.: Верховинець В. Весняночка. К., 1989, с. 5.



О. Романська

Науковий керівник – М. О. Кіца
Особливості авторської колонки як жанру у сучасній українській пресі (на прикладі газети "Високий Замок")

Останнім часом значного поширення набули «блоги» - персональні сайти, на якому користувачі часто виражають свою думку щодо будь-яких подій. Зараз майже кожен вважає за необхідне висловити саме свою точку зору на певну тему, але тільки освічені та розумні блогери швидко завойовують читачів та стають відомими в певних кругах. Певною альтернативою блогу в сучасній пресі є авторська колонка.

Мета – вивчити особливості авторської колонки і розглянути авторські колонки у газеті «Високий Замок». Завдання наукової статті полягає в тому, щоб проаналізувати матеріали «Високого Замку», їхню інформативність, актуальність та об’єктивність. Об’єкт дослідження – матеріали «Високого Замку» з березня по травень 2014 року.

«Високий Замок» - щоденна суспільно-політична україномовна газета. Виходить у Львові з вересня 1991 року. Виходить у понеділок, вівторок, четвер та суботу. Номер, який виходить у четвер – це тижневик, він містить програму телеканалів. Розповсюджується по Західній Україні. Головним редактором зараз є Наталія Балюк.

У газеті «Високий замок» невелике різноманіття жанрів, як і у більшості газет такого типу. Переважають такі жанри як стаття, інтерв’ю, замітка, репортаж, рідше – кореспонденція. Авторська колонка подається у газеті під назвою «Коментар» завжди на одному і тому самому місці. Найчастіші рубрики газети – «Акценти», «Актуально», «Країна», «Світ», «Резонанс», «Політика», «Економіка», «Гість», «Наука», «Культура», «Спорт», «Погляд на життя», «Подорожі», «Шоу-бізнес», «Хобі», «Корисно знати», «Здоров’я», «Кримінал» та «Наостанку». Авторська колонка друкується на другій сторінці і присвячена політичній темі та інколи в рубриці «Спорт».

На думку професора В. Карпенка, «За змістовим наповненням колонка – це система переживань, породжених фактами, подіями чи явищами, з якими автор зіштовхується безпосередньо або які здаються йому актуальними на даний момент (багато колонок прив’язані до певних дат). Так як основним у колонці є не факт, а ставлення автора до нього, колонка стає жанром максимально інтимним, де автор не боїться зробити себе учасником подій, розповідаючи про особистий досвід, враження та демонструючи свою особисту думку. За своєю формою колонка – вільна розповідь, що містить елементи різних жанрів, від замітки до есе. Ключовими прийомами інтимізації у колонці є імітація усного мовлення, використання експресивної і зниженої лексики, діалогізація тексту» [1].

У газеті «Високий Замок», крім головного редактора Наталії Балюк, авторські колонки, час від часу, ведуть Галина Вдовиченко, Аскольд Єрьомін, рідко - Інна Пукіш-Юнко. Більшість авторських колонок, які друкуються на другій шпальті газети, присвячені політичним подіям в країні. Ось декілька назв авторських колонок, надрукованих у весняні місяці 2014 року: «Сила духу сильніша від зброї», «Інша Росія», «Час ставати націоналістами!» (Наталія Балюк), «Кесареве безумство», «Маленька Віра» і Маріуполь», (Галина Вдовиченко), «Не за кулачну люстрацію майданів ці гинули» (Інна Пукіш-Юнко), «Нам би ніч простояти та день протриматися», «Із терористами не розмовляють. Терористів знищують», «“Бабу Ягу” Суркіс виховав у своєму колективі...» (Аскольд Єрьомін). Як ми можемо бачити, переважно темами авторських колонок стала політична ситуація в державі або спортивна тематика. На жаль, авторська колонка у «Високому Замку» містить дуже невелике різноманіття тем.

За словами науковця В. М. Галича, «авторська колонка письменника виділяється з-поміж усіх інших складним переплетенням жанрових форм, афористичністю мовлення, повчальним характером, іронічним змістом, парадоксальністю оцінок фактів, інтертекстуальністю, ускладненим виявом авторського “я” та форм наративу. Ораторський пафос та пропагандистський зміст передової статті в авторській колонці змінилися на довірливий тон пастора та проповідника» [2] .

Позиція автора в колумністиці сприймається як позиція всього видання і, найчастіше, так воно і є. У газеті «Високий Замок» автори колонок (як і журналісти загалом) поділяють практично спільну думку щодо подій в Україні й погляд на шляхи вирішення ситуації, яка склалася.На жаль, деякі колонки газети «Високий Замок» не несуть в собі новий погляд на речі, а виражають іншими словами погляд, давно відомий широкому загалу і висловлений досі не один раз. Причиною цієї проблеми може бути недостатня оперативність газетних видань: поки вийде газета, телебачення, радіо, а, тим більше, Інтернет вже не один раз повідомлять і проаналізують певну подію. Іншою причиною може бути те, що актуальні теми, які піднімалися під час березня-травня 2014 року, такі як територіальна цілісність нашої держави, проблеми економіки і чесності виборів – речі, які не підлягають дискусії і, зрозуміло, що редакція поділяє щодо них той самий погляд, що і свідоме населення; такою і є редакційна політика «Високого Замку».

Отже, авторська колонка у газеті «Високий Замок» - постійно існуючий жанр, який має певні недоліки, але, загалом, добре функціонує. Щоб зробити його ще популярнішим і цікавішим, редакції потрібно більше зосередитися на його інформаційні наповненості, глибині викладу цієї інформації та особливому впізнаваному стилю журналіста.



Література

1. Карпенко В. О. Колонка редактора як позиція газети / В. О. Карпенко // Журналістська творчість. Теоретично-методичні та практичні засади. – К.: Університет «Україна», 2012. – С. 131-162.



2. Галич В. М. Колонка як жанр // Вісник ЛНУ ім. Шевченка. – № 3. – Луганськ : ЛНУ ім. Шевченка, 2009. – С. 223-233.

3. Карпенко В. О. Редакторський жанр / В. О. Карпенко // Наукові записки інституту журналістики. – Т. 25. – К., 2006. – С. 23-30.
І. Сурміліна

Науковий керівник – І.М. Мудра
особливості створення та випуску новин на дп дта «33 канал» (хмельницький)

Кожен телеканал має свої особливості та специфіку процесу пошуку новин та випуску їх в ефір. Тому дана тема є актуальною для практикуючих журналістів, які, можливо, зможуть відзначити для себе цікаві ідеї подачі новин, або ж знайдуть помилки колег, що допоможуть їм уникати таких же помилок у своїй роботі. Мета дослідження - з’ясувати особливість підготовки новин на «33 каналі». Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: дослідити роботу журналістів «33 каналу»; проаналізувати методи та навички, якими повинен володіти телевізійний журналіст; проаналізувати структуру та спосіб подачі новин.

Об’єкт дослідження - інформаційні випуски новин «33 каналу», особливості роботи журналістів каналу над ними.

Предмет дослідження - ДП ДТА «33 канал».

З 2005 року на подільському медіа просторі заявив про себе 33-й канал. На сьогодні багатий і різноманітний асортимент програм каналу пропонується глядачеві через аналогове і цифрове ефірне мовлення. Обсяг каналового мовлення становить 3,5 години на добу і охоплює понад 800 тис. чоловік. Покриття – 70% Хмельницької області, Частина Вінницької та Тернопільської областей. Обсяг цифрового ефірного мовлення – цілодобово. Вони позиціонують себе як «Канал з молодим обличчям. І справді, особам, обличчя яких «світяться» на екрані, або ж працюють поза кадром Хмельницького обласного телеканалу «33 канал» немає ще й тридцяти років. Однак молоді за віком, вони вже мають чималий досвід роботи на телебаченні.

Для висвітлення подій на «33 каналі» окрім звичних випусків новин на телеканалі є окрема рубрика під назвою «Події». У цій рубриці можна дізнатися про ділові зустрічі керівництва району, про події соціально-культурного життя (концерти, дні міста, пам'яті, здоров'я і т.п).

Новини на «33 каналі» займають невелику кількість ефірного часу, виходять тричі на день. Пов'язано це з інтересом аудиторії каналу, яка надає перевагу розважальним телепрограмам. Моніторинг зацікавленості телеглядачів проводиться щомісяця. З урахуванням його і розподіляється ефірний час.

На «33 каналі» новини умовно поділяють на 2 категорії.

До першої категорії відносять новинні сюжети, які вимагають додаткової інформації. Відеоряд і музичний супровід таких сюжетів визначає інженер відео-монтажу спираючись на наданий текст кореспондента. Хронометраж таких сюжетів з додатковою інформацією становить не більше 2 хвилини. Переважно це сюжети для випусків новин.

Другий варіант висвітлення новин Хмельниччини – це надання відеоматеріалу без внесення додаткової інформації. Найчастіше, це трансляції концертів, виставок, міських і районних заходів. Такі сюжети більш тривалі і займають іноді до 20 хвилин ефірного часу і не входять до випуску новин, а виходять у рубриці «Події».

Журналісти телеканалу дотримуються стандартів журналістики, і тому у кожному випуску новин близько 40% інформації є новою. Працівники каналу ретельно готується до зйомки сюжету, продумуючи усі деталі та запитання завчасно, що свідчить про їхній високий кваліфікаційний рівень. Вони мають добре поставлений голос, що відіграє найважливішу роль при озвученні власних сюжетів, комунікабельні, відповідальні та пунктуальні, оперативні у своїй роботі. У своїх сюжетах завжди намагаються дотримуватися балансу думок та бути об’єктивними у своїх судженнях. Це і є основні навички, якими повинен володіти телевізійний журналіст.

Отже, можу сказати, що редакція досліджуваного новинного відділу «33 каналу» працює за стандартами журналістики. Сюжети журналістів емоційні та не перенавантажені деталями, що сприяє легкому сприйняттю інформації глядачем. Випуски новин завжди цікаві та не одноманітні, тому що в кожному випуску близько 40% інформації постійно оновлюється. Головний редактор відділу та керівництво каналу досить прискіпливі та вимогливі до журналістів, що, можливо і забезпечує їм високу продуктивність роботи. Реагуючи на виклики часу, «33 канал» постійно змінюється, вдосконалює якість і кількість інформації, а жодна проблема чи подія області не залишається поза увагою журналістів 33 каналу.


Література

1. Васильєва Л.А. Робимо новини! Навчальний посібник/ Л.А. Васильєва. - М.: Аспект Пресс, 2003;



2. Ільїна Т.В., Корб В.В. Робимо гарні новини/ Т.В. Ільїна, В.В. Корб. - М., 2002;

3. Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. Підручник для вузів/ Г.В. Лазутіна. - М.: Аспект Пресс, 2001;

4. Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет/ М. Стівенс. - К.: Києво-Могилянська Академія, 2008;

5. Яцимірська М. Г. Сучасний медіа-текст: словник-довідник/ М.Г. Яцимірська. -Л.:ПАІС, 2004.
С. Сливка

Науковий керівник – М.О. Кіца
Проблеми та перспективи регіональних ЗМІ України

Не є секретом, що єдиний інформаційний простір в Україні на сьогодні відсутній. Регіони живуть власним життям, про яке пишуть регіональні ЗМІ, а Київ - власним, із власними ЗМІ відповідно. У столиці не читають регіональну періодику і не цікавляться регіональними ТБ каналами, водночас у регіонах майже неможливо придбати київську пресу, хоча теле- та радіотрансляції з Києва доступні. Кількість та якість доступних газет і каналів телебачення для жителів столиці набагато вищі, ніж обсяги доступних носіїв інформації для мешканців регіонів.

Мета: окреслити межі інформаційних просторів України та українських мас-медіа, вказати на їхні особливості та найбільші розбіжності, оцінити можливості й передбачити тенденції розвитку.

За результатами опитувань мешканців регіонів України за 2008-2010 рр., Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) робить висновки, що регіональні ЗМІ формують уявлення й відчуття спільності з мешканцями свого регіону або свого міста; дають змогу більшою мірою враховувати культурні особливості жителів різних регіонів; місцеві ЗМІ порівняно з загальнонаціональними дають більше можливостей для встановлення зворотного зв'язку, формування комунікаційного поля між мешканцями місцевості (дзвінки у студію, привіти й привітання друзям/знайомим тощо); наявність якісних і професійних місцевих ЗМІ допомагає людям відчувати гордість за своє місто, натомість непрофесійність мимоволі викликає думку про «відсталість» і «провінційність» свого міста. Місцеві ЗМІ сприймаються як джерело новин регіону, спосіб проведення дозвілля, можливість орієнтуватися у своєму місті. Досліджувана аудиторія (20-45 років) має яскраво виражену потребу в місцевих новинах. Регіональні ЗМІ ближче до повсякденних проблем та потреб мешканців регіону. На противагу національним, регіональні ЗМІ мають можливість висвітлювати місцеву інформацію в деталях, мають сильний вплив на формування відчуття місцевої ідентичності, належності до міста/регіону, аудиторія легше отримує підтвердження інформації, про яку дізнається з локальних ЗМІ, можливість установлення щільного та швидкого зворотного зв'язку з аудиторією. На думку опитуваних, регіональним ЗМІ не вистачає привабливості, професійності, динамізму, оновлюваності, актуальності та оперативності, інтерактивності, включеності в місцевий культурний простір та власного стилю [6]. Отже, проблеми зі станом регіональних ЗМІ залишаються досить актуальними.

Щодо регіональних журналістів, має місце така проблема. Журналіст в обласному чи районному центрі - низькооплачувана професія. Якщо європейський і американський журналіст - це представник середнього класу, то, наприклад, звичайні рівненські журналісти не можуть похвалитися навіть середньою заробітною платою по Рівненщині (у січні - листопаді 2009 р. вона становила 1582 грн.), не кажучи вже про середню зарплату по Україні (у грудні 2009 р. - 2233 грн.). Це призводить до:

1.Відходу з професії журналістів-фахівців, які здобули досвід роботи. Вони йдуть у PR, бізнес, політику або їдуть у київські ЗМІ на кращі зарплати.

2.Обтяження журналістів іншими обов'язками, які відволікають від основної роботи й часом суперечать журналістській діяльності. Наприклад, PR політичний і бізнесовий поряд з роботою в ЗМІ.

3.Переважання в ЗМІ малодосвідчених журналістів (часто студентів або вчорашніх студентів) або журналістів з низьким фаховим рівнем (під низьким фаховим рівнем мається на увазі не відсутність диплому, а відсутність високого журналістського рівня).

4. Відсутності мотивації в тих, хто залишився, до глибокої професійної роботи, у тому числі й у редакторів.

Ключовою проблемою для України на сучасному етапі залишається незавершеність процесу реформування ЗМІ, засновниками чи співзасновниками яких є владні структури. Завершення зазначеного процесу потребує ініціювання змін у законодавстві (з визначенням мети, шляхів та термінів реформування; окреслення чітких процедур відступлення засновницьких прав, зміни видавця, з'ясування майнових відносин, передбачення надання пільг у перші роки роботи незалежних ЗМІ тощо), а також моральної готовності всіх учасників інформаційних відносин, особливо самих журналістів [2]. Проте не всі регіональні та державні засоби масової інформації готові, наприклад, до роздержавлення. Багато з них бажали б залишити все як є, незважаючи на фінансові проблеми та залежність від влади. Цей факт констатували учасники круглого столу «Місцева преса: від комунальної до незалежної. Досвід і проблеми трансформації». Ще однією перешкодою є економічна криза, яка значно зменшує шанси на виживання регіональної преси без бюджетних дотацій [5].

Регіональні ЗМІ - надзвичайно важливий суспільний інститут громадянського суспільства. Перед регіональнтм ЗМІ постає завдання інформувати населення, слугувати засобом спілкування, давати поради, відповідати на питання читачів. А. Левченко справедливо зазначає, що “регіональні ЗМІ залишаються єдиним джерелом отримання місцевої інформації” [3]. Газету вважають соціальним посередником і ефективним засобом міжособистісного і колективного спілкування людей, яка “дозволяє громадянину звернутися індивідуально до конкретної людини або до багатьох, що входять в читацьку аудиторію видання [2, с. 11].
Література

1.Огляд результатів досліджень: «Місце партнерських ЗМІ в інформаційному просторі регіонів: 2008-2010 рр.» / Київський міжнародний інститут соціології [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.

2.Про кризовий стан регіональних засобів масової інформації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nsju.org/events/2009-12-02/ zayuava. -.

3.Пахомова Н. "Інформаційний голод у просторі, перенасиченому інформацією"

4.Торбіч В. "Причини недосконалої роботи регіональних журналістів та ЗМІ".

5.Коваленко Н." Інтернетом користується кожен п'ятий" [Електронний ресурс] /, Н. Шерстюк. - Режим доступу: http://media.

6.Ільченко Н. М. Забезпечення громади соціально значущою інформацією: підходи щодо мотивації регіональних ЗМІ / Н. М. Ільченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во Харків «Магістр», 2008. - № 1 (33). - С. 46-48.

О. Чучко

Науковий керівник – І.М. Мудра
Соціальна журналістика, як засіб формування моралі

Мораль, як і всі явища цього світу, неодностороння. З першого погляду, це система неформалізованих у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень котрої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда. А з іншого, це те, що творять люди. Саме у даному контексті відбуватиметься розгляд даного явища і як саме журналістика може брати участь у процесах формування моралі.



Метою роботи довести, що соціальна журналістика є засобом формування моралі. Дана мета передбачає такі завдання: з’ясування поняття «соціальна журналістика»; висвітлення вагомості журналістами займатись самовихованням та зміцненням суспільної моралі, зміцнюючи власні цінності.

Журналістика — це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність. Але суто фізично вона не в силах інформувати про всі події. Суб’єкти даного інституту – працівники даної сфери, крізь призму власних переконань формують наповнення програм, випусків та рубрик, тим самим вже впливаючи на формування свідомості аудиторії. Існує багато видів журналістики і усі вони по-своєму корисні, але якщо спортивна журналістика виховує здоровий дух у своїх прихильників, кримінальна ж - почуття справедливості і т. д., то соціальна журналістика, на мій погляд, є базовою у всьому, адже формує основне у людях – мораль та людяність. Предмет соціальної журналістики — це простір людини у всьому різноманітті його відносин: з іншими людьми, з соціальними інститутами, з самим собою. Розуміння «соціального» досить широке: воно не зводиться виключно до проблем соціально незахищених верств суспільства, але при цьому і не розширюється до нескінченності, обмежуючись відносинами. Кажуть, що журналістика – це четверта влада. У моєму розумінні це влада над суспільством, але у тому значенні, що не сліпо керує у власних інтересах, а з гідністю та з найблагороднішими мотивами. І насправді, засобам масової інформації довіряють доволі достатньо, аби нехтувати таким цінним явищем, бо ж було стільки причин зневіритись у наших медіа. Отже, 56% українців в цілому довіряють ЗМІ і не довіряють – 38,5%», – сказав керівник компанії R & В Group Євген Копатько, відповідно до даних соціологічного дослідження, проведеного компанією Research & Вranding Group. Цієї цифри цілком достатньо, аби зміни ти суспільство на краще. Для чого? Для вирішення загальних проблем, яких в Україні зараз безліч. Не є виправданням той факт, що у країні ведуться бойові дії, адже бути людяним та вихованим потрібно завжди. Багато у чому можна звинувачувати саме ЗМІ, розглядаючи причини початку конфлікту. Зрозуміло, що провина проросійських є більшою, але це тільки у контексті даного моменту, адже ніхто не забороняв виховувати патріотизм та любов до країни раніше.

Саме за допомогою виховання усіх верств населення можна досягнути реальних змін у суспільстві, а згодом, це суспільство змінить країну та її злободенну владу, від якої усі так страждають. Кожне повідомлення має свої завдання та цілі. Вони залежать від двох чинників. Перший, вимоги редакції. Саме тут виникає початок усьому. Якщо редакція має непорушні принципи, що збігаються з загальнолюдськими моральними цінностями, нехай вже не такими актуальними, як раніше, через поширення культу грошей та матеріальних багатств, то й журналісти будуть волею-неволею брати це до уваги та чинити згідно цих установ. Друге – внутрішні переконання самого журналіста. У випадку, коли особа володіє такими якостями, але потрапляє у несприятливе для їх розвитку та втілення оточення, часто трапляється таке, що ці якості втрачають свою насиченість, відповідно, результати цього можна побачити у недобросовісних вчинках. Усі люди, що працюють у даній сфері повинні володіти певними якостями і контроль над цим, на мою думку, потрібен відповідний. Адже, що може розвинути у інших людина, котра зосереджена тільки на здобуткові грошової винагороди? Така особа дуже просто піддається впливові та маніпуляціям зі сторони впливових людей, олігархів та політиків, а це означає заангажованість, упередження та необ’єктивність. І це, само по собі вбиває журналістику.

Приділяючи більше уваги саморозвиткові та зміцненню власних моральних установок, кожний журналіст може вплинути і на формування моралі у цілого суспільства. Соціальна журналістика покликана висвітлювати події, безпосередньо важливі соціуму. І ця сфера має безмежні можливості. Звертаючи увагу на хвороби людства, такі, як хтивість, жадібність, злість, меркантильність, належним чином можна закласти базис у процесі їх знищення. Так само і створення ідеальних моделей поведінки, що є надзвичайно тонкою справою, адже перебравши з цим можна дуже сильно нашкодити населенню, у тому розумінні, що завищенні очікування згідно сформованих уявлень, можуть стати причиною для багатьох конфліктів, у тому числі й внутрішніх. Якщо ж до цього ставитись з достатньою обережністю та освіченістю, то таким інструментом можна досягнути великого прогресу у створенні суспільства кращого за те, яким воно являється зараз.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка