72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка25/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Д.Кобецька

Науковий керівник – к. психол.. н., доц. З.О. Романець
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ
Джерело наркоманії - у психологічному стані особистості. Іншими словами, як такої проблеми наркотиків не існує. Існує проблема психічних і поведінкових відхилень і порушень у розвитку особистості. Кожна людина народжується вільною, але не кожен вміє розпоряджатися цією свободою. Для деяких початкова свобода думок і дій стає предметом нескінченних експериментів, найважчим з яких є досвід наркотизації. Що штовхає людину до знайомства з першою дозою? Емоційні переживання, оточення чи цікавість - у кожного свої причини. Але як би, там не було, цей перший раз рідко стає останнім. І людина добровільно віддає своє життя у владу кругообігу нескінченних мук і коротких миттєвостей позбавлення від цього болю з черговим прийомом наркотику. Наркотичну залежність умовно поділяють на два види – психологічну і фізичну. Психологічна залежність від наркотиків - Це хворобливе прагнення людини постійно або періодично відчувати приємні відчуття або знімати психічний дискомфорт за допомогою наркотичних речовин. Така залежність обов'язково виникне при неодноразовому прийомі наркотиків, але її може спровокувати навіть одноразове вживання психоактивних засобів. Фізична залежність від наркотиків - Це стан хворого, при якому весь його організм перебудувався внаслідок тривалого вживання психоактивних препаратів. Фізична залежність проявляється яскраво вираженими психічними та соматичними відхиленнями при не вживанні наркотику або його нейтралізації за допомогою специфічних антагоністів. Це такі порушення, як синдром відміни (позбавлення), абстинентний синдром. Полегшення цих відхилень відбувається при поновленні надходження в організм того ж наркотику. При різних видах наркоманії абстинентний синдром має різну клінічну картину, але не всі види наркотиків при хронічному вживанні викликають фізичну залежність. Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати наркотиків, але перебуває в середовищі тих, хто робить це. Вона переймає їх стиль поведінки, ставлення до наркотиків та зовнішні атрибути групи. В такій ситуації “близькості” від наркотику людина внутрішньо готова почати їх вживати. Особливо це характерно для підлітків, яких приваблює сама атмосфера, "дух" наркотизованої групи. До того ж підліток може спостерігати стан різкої зміни свідомості. Соціальній залежності сприяє усвідомлення підлітком того, що він у будь-яку хвилину може змінити свій стан за допомогою наркотику. Дослідження поширення наркотиків у молодіжному середовищі. Під керівництвом В. О. Соболєва та І. П. Рущенка регулярно проводиться моніторингове опитування учнівської молоді шкіл, коледжів, університетів м. Харкова за вже методикою групового роздавального анкетування. Методика передбачає опитування і юнаків, і дівчат й будується на основі комбінованої вибірки. Спочатку на підставі статистичних даних генеральна сукупність розшаровується на чотири групи в залежності від типу навчального закладу: 1) вищі навчальні заклади, університети; 2) середні спеціальні навчальні заклади, коледжі; 3) професійно-технічні училища; 4) середні школи. На другому етапі методом випадкового крокового відбору визначається адреса навчального закладу й академічної групи. На останньому — проводиться суцільне опитування учнів у шкільних класах або академічних групах. Такий метод себе виправдав, насамперед, через можливість проводити опитування в групі, де анкети знеособлюються вже під час їхнього повернення соціологам. Було здійснено три моніторингових опитування харківської учнівської молоді з кроком у два роки — у 1995 р., 1997 р., 1999 р. Початок моніторингу прийшовся на час, коли прилучення молоді до нелегальних наркотиків уже набуло масового. У 1995 р. опитування зафіксувало 22,0% опитаних, що мали, принаймні, 1 пробу адиктивних речовин із запропонованого списку наркотиків, токсичних речовин і психотропних препаратів. У 1997 р. ця частка збільшилася на 11,6 відсотків і склала 33,6%; дослідження 1999 р. виявило, що зазначена група розширилася до 48,8%. У жовтні–листопаді 1999 р. під керівництвом І. П. Рущенка і за участю вчених Дрезденського технічного університету, одночасно в Дрездені (Німеччина) і Харкові (Україна) було здійснено транснаціональний вимір поширення наркотиків. За основу було взято методику соціологічного виміру, що розроблена в Університеті внутрішніх справ (м. Харків) для моніторингу поширення наркотиків у молодіжному середовищі. У Харкові було опитано 407 студентів із п’ятьох вищих навчальних закладів де використовувався метод групового анкетування в академічних групах, групи відбиралися на основі випадкового вибору. У Дрездені опитано 161 студента Дрезденського технічного університету. У результаті опитування вдалося зафіксувати синхронність фаз поширення наркотиків у молодіжному середовищі. Чітко просліджується, що в Німеччині пройдений етап підвищеної стурбованості проблемою поширення наркотиків, Україна ж тільки вступила в цю фазу. Крім того, дослідження показало відсутність лінійного зв’язку між чинниками, що впливають на якість життя і поширеністю споживання наркотиків. Виникнення і становлення наркоманії пов'язане з впливом наркотику на емоційно - позитивні центри головного мозку. У свою чергу, емоційні зрушення, зумовлені впливом наркотичної речовини, формують "рефлекс мети" - рефлекс пошуку чергового емоційно - позитивного підкріплення поведінки людини. З кожним новим підкріпленням створюєттнся патологічна функціональна система, яка все більше зміцнюється, приводячи до розвитку стійкого патологічного стану. У літературі виділено три стадії розвитку наркоманії: 1-стадія психічного потягу до наркотику: 2–стадія фізичної залежності від наркотику; 3- стадія розвитку соматичної патології.

Ю.Мицько

Науковий керівник – к.психол.н, доц. З.О. Романець
СТРЕС. НЕГАТИВНІ ТА ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ
Стрес (від англ. stress - тиск; навантаження; напруга) – це неспецифічна реакція організму на будь-який вплив, що порушує внутрішній стан рівноваги. При цьому не важливо чи вплив позитивний чи негативний.

Хоча, з іншого боку, якщо людина весь час живе під гнітом стресу, то знижується ефективність роботи людини, організм слабшає, втрачає сили, здатність вирішувати проблеми.

В університеті Вісконсіна було поведене дослідження, яке змінило ставлення до розуміння стресу. Дослідники протягом 8 років відстежували 30 000 дорослих у Сполучених Штатах. Вони розпочали з питання: "Яку кількість стресу ви зазнали протягом останнього року?" Вони також запитували, чи вірять люди в те, що стрес шкідливий для їхнього здоров'я. Потім вони використали державні архіви, щоб дізнатися, хто з цих людей помер.

Для людей, що зазнали багато стресу протягом року вірогідність померти була 43 відсотки. Та це було тільки для тих, хто вірив у шкідливий вплив стресу на організм. Люди, що зазнали багато стресу, та не вважали його шкідливим, мали набагато менше шансів померти. Насправді, серед них був найнижчий ризик смертності серед усіх, хто взяв участь у дослідженні, враховуючи навіть тих, хто зазнав відносно небагато стресу.

Зараз дослідники стверджують, що за вісім років, що вони відстежують смертність, 182 000 американців померло передчасно не через стрес,а через віру в те, що стрес шкідливий. Це понад 20 000 смертей за рік. Тепер, якщо вірити цій оцінці, віра в те, що стрес шкідливий, опинилася на п'ятнадцятій сходинці серед причин смерті минулого року у Сполучених Штатах, вбивши більше людей ніж рак шкіри, ВІЛ/СНІД та самогубства.

Дані дослідження змушують замислитись. Чи може наше ставлення до стресу зробити нас здоровішими? Наука стверджує, що так. Коли ви змінюєте своє ставлення до стресу, ви можете змінити реакцію свого тіла на стрес.

Також було проведене дослідження в Гарвардському університеті. Перед тим як пройти соціальний стрес-тест, досліджуваних навчили, що реакція на стрес є корисною. Калатаючи серце готує людину до дії. Якщо людина дихає надто швидко, нічого страшного. Просто надходить більше кисню у ваш мозок. І учасники, які зрозуміли, що реакція на стрес є корисною для роботи, були менш схвильовані, менш стривожені та більш впевнені. Та найбільш захоплюючим відкриттям було те, наскільки змінилась їхня фізична реакція на стрес. Якщо розглянути, типову реакцію на стрес, ваш пульс пришвидшується, а кровоносні судини звужуються. І це є одна з причин, чому хронічний стрес іноді пов'язаний з серцево-судинними захворюваннями. Справді шкідливо перебувати в такому стані весь час. Але під час дослідження, коли учасники зрозуміли, що реакція на стрес є корисною, їхні кровоносні судини залишилися розслабленими. Їхнє серце все ще калатало, але це набагато безпечніше. Це справді схоже на те,що відбувається в моменти радості та мужності. Протягом усього життя стресових ситуацій, ця біологічна зміна може бути різницею між стрес-індукованим серцевим нападом у віці 50 років і здоровим життям у своїх 90 років. Нова наука стресу показує, що ваше відношення до стресу є важливим.

Також є ще один із найбільш недооцінених аспектів стресової реакції, ідея полягає ось у чому. Стрес робить вас компанійськими.

Окситоцин є нейрогормоном. Він регулює соціальні інстинкти нашого мозку. Він скеровує людину робити те, що зміцнює її стосунки. Окситоцин змушує людину прагнути фізичного контакту з друзями та родиною. Він підвищує співпереживання. Це гормон стресу.

І, коли внаслідок реакції на стрес виділяється окситоцин, він спонукає шукати підтримки.  Біологічна реакція на стрес підштовхує людину розповідати комусь, про свої ввідчуття відчуваєте, а не стримувати все в собі.

Окситоцин впливає не тільки на мозок. А також на тіло, і одна з найважливіших ролей у людському тілі, це захистити серцево-судинну систему від наслідків стресу.

Цей гормон стресу зміцнює серце, і позитивним є те, що всі ці фізичні переваги через окситоцин підсилюються за рахунок соціальних контактів і соціальної підтримки.

У підсумку можна зазначити, якщо ми будемо оточувати себе люблячими та щирими людьми, ми створимо своєрідний фундамент для емоційного розвантаження та підтримки. І, працюючи над власним тілом та, змінюючи наше мислення стосовно стресу, ми зможемо зробити його своїм спільником.

В. Гриців

Науковий керівник – к. психол.. н., доц. З.О. Романець
ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ НА ПРОФЕСІЙНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ КОЛЕКТИВУ
Мотивація — сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей.

Мотивування — вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання себе та інших працівників організації до діяльності, що забезпечує досягнення визначених цілей.

Жодна дія людини не відбувається без мотивації.

Мотивація праці формується до початку професійної трудової діяльності, шляхом засвоєння людиною цінностей і норм трудової моралі та етики, а також через особисту участь у трудовій діяльності, в сім'ї та школі. В цей час закладаються основи ставлення до праці як цінності і формується система цінностей самої праці, розвиваються трудові якості особистості: працелюбство, відповідальність, дисциплінованість, ініціативність.

Для того, щоб колектив міг ефективно працювати йому потрібні певні мотивуючі чинники, які будуть стимулювати учасників колективу до позитивних результатів у виконанні робочого плану.

Найчастіше перевага надається матеріальному стимулюванню, а значення нематеріального стимулювання менш ефективне.



Для мотивації трудової діяльності на підприємстві слід намагатися:

-забезпечити створення в робочому колективі клімату взаємодовіри, поваги і підтримки;

-дати кожному цікаву роботу, яка спонукає до розвитку його знань і вмінь;

-установити чіткі цілі і завдання, а також обгрунтовані норми виробітку;

-оцінити внесок у результати діяльності фірми за регулярним зворотним зв’язком;

-створити можливості для розвитку співробітників і розкриття їхнього потенціалу;

-надати всім однакові можливості при прийомі на роботу та просуванні у службовій діяльності, виходячи зі здібностей співробітників, результативності їхньої праці, набутого досвіду;

-дати співробітникам такі приклади поведінки, які спонукали б їх до єднання, щирості, чесності

При підборі кадрів в будь-який професійний колектив не завжди враховують те, що кожна людина є індивідуальною і відповідно на кожного діють різні мотивуючі чинники.

Щодо професійної мотивації існує декілька мотиваційних моделей, більшість з яких було перевірено на практиці. Серед найбільш відомих та ефективних такі теорії.

Задоволеність роботою – це результат співвідношення мотивуючих і підтримуючих факторів.

Теорія мотивації досягнення успіхів Мак-Келанда. Діяльність, спрямована на досягнення успіху, пов’язана з мотивом досягнення успіху й мотивом уникнення невдачі. Засновниками цієї теорії вважають американських учених Д. Мак-Клелланда, Д. Аткінсона і німецького вченого X. Хекхаузена.

Двофакторна теорія мотивації . На думку її автора Ф. Герцберга, існує два чинники мотивації [38]:

1) гігієнічні (загальна політика компанії, інспекція і контроль, заробітна плата, міжособистісні стосунки, умови праці);

2) мотиватори (можливість досягнення успіхів на роботі, просування по службі, визнання людини як особистості, зміст трудової діяльності, відповідальність за доручену справу).

Теорія сподівань (модель Врума). Один з найбільш відомих підходів до мотивації – теорія сподівань, значний внесок в розробку якої внесли В. Врум, Л. Портер і Е. Лоулер. Очікування можна розглядати як очікування людиною ймовірності відповідної події.

Комплексна теорія модель Портера–Лоулера

Модель Портера-Лоулера – комплексна теорія мотивації, що містить елементи попередніх теорій. На думку авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття працівниками справедливої винагороди. В моделі Портера-Лоулера фігурує п’ять основних ситуаційних факторів:

- витрачені працівником зусилля;

- сприйняття;

- отримані результати;

- винагорода;

- ступінь задоволення.

Теорія потреб ERG К. Алдерфера базується на трьох рівнях потреб:

існування (existance) – фізіологічні потреби та потреби безпеки;

- взаємовідносин (rela-tedness) – потреба в міжособистісних стосунках;

- зростання (growth) – потреба самореалізації та поваги.

Кожна потреба, на відміну від потреб А. Маслоу, може задовольнятися незалежно від інших.

Провівши дослідження мотивації на основі двофакторної теорії Герцберга за власно розробленою анкетою

В перелік анкети входили такі питання

Блок питань гігієнічних факторів

1.Чи задовольнять вас умови в яких ви працюєте?

2.На вашій роботі проводять інспекцію?

3. Чи контролюється час коли ви приходите та виходите з роботи?

4. Вас влаштовують міжособистісні стосунки з вашими співробітниками?

5. Вас влаштовує ваша заробітна платня?



Блок мотивуючих факторів

6. Чи легко досягнути успіхів у вас на роботі?

7. Вам важливе просування по службі, за постійні виробничі заслуги?

8. Вам виплачують премію за добре виконану роботу?

9. Вам важливо, щоб вас визнавали як особистість?

10. Подобається Вам відповідальна робота?



  • ми дослідили, що перше місце займають :

  • мотиватори (можливість досягнення успіхів на роботі, просування по службі, визнання людини як особистості, зміст трудової діяльності, відповідальність за доручену справу).

  • друге місце:

гігієнічні фактори (загальна політика компанії, інспекція і контроль, заробітна плата, міжособистісні стосунки, умови праці)

Та діагностику за такими методиками

Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса

Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдачі Т. Елерса

Методика Шуберта: діагностика ступеню готовності до ризику



  • У робітників у яких є помірно висока орієнтація на успіх відповідно простежується середній рівень ризику. Відповідповідно у них низький або середній рівень на уникнення невдачі.

У робітників в яких занадто високий рівень мотивації на успіх має низький рівень ризику та низький рівень до уникнення невдач.

У робітників в яких низький рівень мотивації на успіх, а також відповідно високий рівень до ризику та відповідно високий рівень до уникнення невдач.


О. Грищенко

Науковий керівник- к.психол. н., доцент РоманецьЗ.О.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМОСТАВЛЕННЯ

Самоставлення - важлива психологічна категорія, яка тісно пов’язана з пізнавальною та моральною сферами особистості й займає центральне місце в психологічній регуляції діяльності особистості. Психологічні категорії само ставлення:



  • Узагальнена самооцінка – це загальна оцінка собі. Глобальна самооцінка є особисте судження індивіда щодо власної цінності

  • Самоповага – відчуття переваги свого образу.

  • Самоприйняття – прийняття самого себе

  • Емоційно-ціннісне ставлення – входить до компоненту «концепції Я»

  • Почуття власної гідності

  • Самовпевненість – впевнений у собі

  • Самозадоволення – задоволений собою

  • Аутосимпатія - це уявлення особистості про себе як про самоцінність

  • Самоцінність людини означає, що людина сама по собі є найвищою цінністю будь-якої культури.

Куперсміт: “Ставлення індивіда до себе, яке складається поступово і знаходить звичний характер. Воно проявляється як почуття схвалення, ступінь якого відображає переконаність індивіда у своїй самоцінності, значущості”

Роджерс Карл «Самоставлення має афективно-мотиваційну детермінацію, що найважливіший мотив життя людини - це актуалізація, тобто збереження і розвиток себе, максимальне виявлення кращих якостей своєї особистості, закладених в ній від природи….Самоставлення проявляється в почутті внутрішнього благополуччя, або неблагополуччя індивіда»



Функції само ставлення:

-регуляторну - на основі якої відбувається особистісний вибір;

- захисну - забезпечує відносну стабільність і незалежність особистості.

Хочу запропонувати вашій увазі дослідження, яке я проводила у 2012-2013 навчальному році на базі рідної 37 школи мною був використаний опитувальник Століна.

У нашому дослідженні взяли участь 42 особи: 20 хлопців та 22 дівчини. З них – 42 учнів ССЗШ №37 м. Львова. На час проведення обстеження 18 досліджуваних мали 14 років, 14 досліджуваних – 13 років, 10 досліджуваних – 15-16 років.Позитивне самоставлення було в учнів з благополучних сімей, самообвинувачення було виявлено в учнів з неповних сімей.

Чинники, які впливають на самоставлення:



  • Темперамент

  • Характер

  • Середовище, в якому знаходиться людина

  • Зовнішні фактори впливу (політичні, економічні, екологічні та інші)

Отже, особливості самоставлення визначають своєрідність внутрішнього світу особистості, цілий комплекс психічних властивостей, які реалізуються певним стилем поведінки. Позитивне самоставлення пов’язане з самоповагою, упевненістю в собі, відчуттям переваги і прийняттям себе, а поведінкові прояви описуються як незалежна і впевнена манера триматися.
О. Гінайло

Науковий керівник – к. психол.. н., доц. З.О. Романець
ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ НОВОПРИЗНАЧЕНОГО КЕРІВНИКА

Управління навчальним закладом - це складний процес, складовими якого насамперед є правильний вибір цілей і завдань, вивчення і глибокий аналіз досягнутого рівня навчально-виховної роботи, а також система раціонального планування, організація діяльності учнівського та педагогічного колективів, вибір оптимальних шляхів для підвищення рівня навчання і виховання, та ефективний контроль.  Питання, яке я поставила перед собою – це питання того, як вже сформований педагогічний колектив ставиться до новопризначеного керівника. І тут потрібно пам’ятати про такі визначення особи як керівник або лідер.

Поняття “лідер” пов’язано з поняттями “управління” і “керівник”. На відміну від лідера, який переважно здійснює регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регуляцію офіційних стосунків. Лідер – це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні групових цілей. Формальний лідер - призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер  це член групи, який найбільш повно у своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи.

Лідер і керівник мають справу з однопорядковим типом проблем, а саме – вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних задач. В психологічних характеристиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак лідерство – це чисто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво у більшості є соціальною характеристикою відносин у групі, перш за все з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування.

Проілюструвати дане питання я хочу на прикладі Загальноосвітньої школи Тернопільської області, вказувати яку не буду із питань етичності.

У даній школі є недавно призначений керівник (4 місяці стажу) та неформальний лідер, тобто представник педагогічного колективу. У педколективі було проведено 3 дослідження:



  • Визначення рівня емоційного інтелекту (автор Н. Холл)

  • Соціометричний метод дослідження групи

  • Діагностика рівня сформованості та проявів комунікативної компетентності особистості. (за В.Ф. Ряховським)

Шляхом даного дослідження було виявлено неформального лідера групи та загальну інформацію про педколектив.

Тут виникає питання чи впливають особисті якості людини на сприйняття її колективом. Для підтвердження чи спростування даної думки було проведено два індивідуальних дослідження формального та неформального лідерів групи.

Методики, які були використані:

Опитувальник Айзенка на «екстра- інтроверсію» Інтелектуальний тест Г. Ю. Айзенка Тест на самооцінку Опитувальник Шмішека «Акцентуації характеру»

Порівнявши керівника призначеного вищим керівництвом та лідера вибраного групою, можна стверджувати наступне:

В ролі лідера у обох випадках є людина із високим рівнем інтелекту;

Обоє досліджуваних мають високу самооцінку, що може диктуватись роллю, яка є відведена їм у групі;

За темпераментом обоє досліджуваних є сильними типами. Директор школи – холерик, викладачка – сангвінік. Вибір колективу у сторону сангвініка можу обґрунтувати тим, що така людина є товариська, чуйна, доброзичлива та врівноважена.

В обох досліджуваних спільними вираженими акцентуаціями характеру були: гіпертимність та екзальтованість. У призначеного керівника присутні також демонстративність. У лідера вибраного групою – застрягання.

Відмінним у обох досліджуваних виявився тип темпераменту та акцентуації характеру.



Висновок.

За результатами дослідження можна стверджувати,, що як формальний так і неформальний лідери є дуже подібними за особистісними характеристиками. Можна припустити, що ставлення, яке випливає із соціометрії, має у підґрунті інші причини. Це може бути як несприйняття нового колективом, так і особливості ставлення керівника, яке може спричинювати такого типу реакцію.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка