72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка3/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Література

1. Адміністративне право України: Навчальний посібник. Стеценко С. Г. -К.: Атіка, 2007.- с. 264.



2. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник Голосніченко І. П., Стахурський М. Ф. Золотарьова Н. І., Київ, 2005.- с. 99

3. Демин А. А. Административный процесс в развивающихся странах.- М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1987. - с. 37. За джерелом: Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії: Монографія. – К.: «Конус-Ю», 2010 - с. 43.

4. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон вiд 06.07.2005 № 2747-IV //Відомості Верховної Ради України -2005.- N 35-36.- N 37.- ст. 446.

5. Тлумачний словник української мови: За ред. Д.Г.Гринчишина. – 3-тє вид., перекл. і доповн.-К.:Освіта,1999.-С.204

6. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Ю. С. Шемчушенко та ін. - К.: «Укр. Енцикл.», 1998.-Т.5;-2003. С.185

7. Административное право зарубежных стран: Учебник /Под ред. А. Н. Козырина и М.А. Штатиной. - М.: Спарк, 2003.-с. 29

8. Якуба О. М., Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс. – Харьков, 1964. с. 25.

9. Галіцина Н. В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу. ФП 2010-4 //www.nbuv.gov.ua/portal/
soc_gum/pis/2010_4/Galistyna/.


10. Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії: Монографія. – К.: «Конус-Ю», 2010 - с. 66
Д. Люблін

Науковий керівник – д.ю.н., доц. Н. П. Бортник
НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї

ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ

Відповідно до Конституції України та в умовах формування правової держави забезпечення охорони життя і здоров’я людини і громадянина, а саме кожного члена суспільства, його честі і гідності, свободи пересування, недоторканості і безпеки, вільного волевиявлення тощо. Насильство в сім’ї має місце у всьому світі. Воно існує в різних соціальних групах та категоріях населення, і це одна найбільш з розповсюджених форм порушення прав людини.

В юридичній літературі ми можемо виділити два визначення поняття насильства – в широкому і у вузькому розуміння. У вузькому Л. Д. Гаухман– під насильством розуміє лише фізичне насильство, а у широкому А. Є. Жалінськийрозуміє не тільки фізичне а і психічне. Тлумачний словник В. Даля «насильство» трактує як «примус, неволя, потреба, силування, сором’язлива дія, образливе, незаконне і свавільне» [6].

Після здобуття незалежності проблема насильства в сім’ї не була законодавчо врегульована до 2001 року. 15 листопада 2001 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про попередження насильства в сім’ї». В законі визначаються основні поняття насильства, заходи які його попереджають.

Закон визначає таке тлумачення поняттю «насильства в сім’ї»: «насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкодуйого фізичному чи психічному здоров'ю»[3].

Відповідно до цього визначення, можна поділити насильство на 4 групи:



  • фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

  • сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї;

  • психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

  • економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

У статистичних даних МВС України які є присвячені насильству в сім’ї, розглядають в якості жертв в 95% випадків стають жінки, а в 75% – діти, також потрібно враховувати що жертвами можуть бути і чоловіки. Більш актуальніше потрібно розглянути насильство в сім’ї над дітьми, та у відносинах між батьками. Дитина – це маленька людина яка потребує не крику і покарання, а підтримки і мудрості, поради з боку батьків, не злості і жорстокості у спілкуванні, а доброти, турботи і любові. Дитина не може і не вміє, захищати себе від фізичного насилля і психологічного тиску з боку дорослих, тому ставлення до неї дуже позначається на її духовному розвитку і соціальної зрілості. Нездатність батьків забезпечити потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, в одязі, житлі, освіті, захисті, а також фізичне і психічне травмування дитини, такі як постійна критика, приниження, образи, синці, поранення чипримушення дітей до вступу у статевий акт між собою і дорослими може призвести до завдання дитині фізичної або емоційної шкоди чи до серйозних травм або навіть до смерті [7].

Як свідчать дослідження проблема сімейного насильства носить міжнародний характер. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сімейне насильство торкнулося кожної шостої жінки світу. Рівень насильства стосовно жінок, як-правило, залежить від економічного розвитку країн. У країнах з низьким розвитком економіки, жінки зазнають більшого насильства і сприймають його як належне.



Насильство в сім’ї є досить розповсюдженою формою існування великої кількості сімей в Україні. Часто діти стають свідками конфліктних ситуацій і сварок між своїми батьками по різних причинах включаючи їх самих, що спонукає їх до вчинення непередбачуваних дій. Зустрічаються також сім’ї в яких чоловік голова, встановлював правил, знущається над своєю сім’єю [2].

Прикладом можна навести статтю «Початок національної кампанії «Стоп насильству» від 16 червня 2008 р. в якій наведено що батько мав свій метод виховання і за будь яку провину бив хлопчика ременем з пряжкою, мати чи то боялася чи поділяла методи виховання батька, але в процес не втручалась. День перед самогубством, хлопчик загубив портфель і був жорстоко покараний батьком, після чого написав записку і вистрибнув з вікна п’ятого поверху.

За даними Міністерства внутрішніх справ України на обліку за вчинення насильства в сім’ї знаходяться 85 178 осіб, з них поставлено в 2006 р. – 63 624; винесено офіційних попереджень – 76 192; застосовано захисних приписів – 6 359; до штрафу притягнуто 66 873 особи; на виправні роботи направлені 375 осіб; адміністративний арешт накладено на 9334 особи. Статистику збирає Департамент громадської безпеки МВС України. Державна соціальна служба для дітей, сім’ї та молоді веде банк кризових сімей. Станом на 1 січня 2006 р. до цього банку входило близько 183 тисяч українських сімей [7].

В результаті співпраці з громадськими організаціями та активістами жіночого та молодіжного руху був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, який спрямований на запобігання такому негативного явища, на початкових стадіях поки конфлікт не призвів до непоправимих наслідків. З гідно закону, ті особи які винні в такому діянні притягуються до кримінальної, адміністративної, або цивільно – правової відповідальності [3].

Іншим важливим документом, який спрямований на подальший розвиток умов для захисту прав та інтересів дитини є Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» (від 3 серпня 2006 р). Ратифікація Конвенції є свідченням про готовність України дотримуватись міжнародно-правових стандартів у сфері захисту прав дітей, зокрема дітей, що постраждали від насилля. 5 березня 1999 р. було прийнято Закон України «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок», який спрямовано на зміцнення інституту сім’ї, формування партнерських відносин в родині, рівного розподілу обов’язків між подружжям.

Звичайно потрібно й на далі розвивати шлях до подолання протидії насильства, тиранії і жорстокості у сім’ях. Потрібно враховувати факти, що зазвичай жертвами стають діти і жінки. Не варто забувати, що законодавство України побудовано на демократичних цінностях і в першу чергу - на рівності, в тому числі гендерній.

Виховання дітейдосить складний процес, але ні в якому разі виховання не може бути сумісне з приниженням людської гідності дітей, застосуваннямпсихологічно неправильних методів, і, тим паче, тілесних покарань, які в майбутньому можуть призвести до асоціалізації підлітків і нормального розвитку дитини.



Література

1Ковальова О.В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї – 2008 р.

2. Сидоренко О. Правові та психологічні аспекти вирішення конфліктів пов’язаних з насильством у сім’ї //Право України 2001 № 6

3. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 р.

4. Щорічна доповідь уповноваженого з прав людини про стан дотримання захисту прав і свобод людини в Україні. //2011р.

5. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Спеціальної доповіді «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні» до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини //2010 р.

6. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 kh. / К93 M. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. M. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. - K.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.

7. До сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать відповідно до Спільного Наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 № 1983/388/452/221/556/596/106 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

8. Доповідь Міжнародної Амністії «Насильство в сім’ї: звинувачуючи жертву»: www.helsinki.org.ua.
Я. Муль

Науковий керівник – д.ю.н., доц. Н. П. Бортник
СПІВВІДНОШЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Актуальність даної теми полягає у тому, що проблему відповідальності в суспільстві, не дивлячись на численні зусилля представників майже всіх наук, спрямовані на вивчення цього феномена, – від різних філософських течій до галузевих правових наук, продовжує привертати увагу дослідників, що чітко усвідомлюють соціальне неблагополуччя в усіх сферах суспільних відносинах, у яких відповідальність використовується як соціальний регулятор.

В наукових дослідженнях останніх років все частіше піднімаються питання про роль і місце адміністративної відповідальності в системі юридичної відповідальності, що, передусім, зумовлено тим, що за допомогою адміністративної відповідальності здійснюється реальний і оперативний вплив з боку органів державної влади на осіб, які не дотримуються вимог владних державних приписів. Натомість, доводиться констатувати появу цілої низки похідних від адміністративної різновидів юридичної відповідальності, зокрема таких, як фінансова, податкова, господарська, економічна, міграційна відповідальність тощо. За своєю правовою природою всі ці різновиди є проявами адаптації конструкції адміністративної відповідальності до різних сфер правового регулювання.

Відповідальність загалом, як багатомірний, поліструктурний соціальний феномен і обов’язковий атрибут суспільних відносин, його регулятор на всіх стадіях існування суспільства вивчається різними галузями наук, головним чином, в рамках предмета кожної з них.

Юридична відповідальність у своїй різноманітності специфіки соціально «працюючої» конструкції не втратила загальних властивостей інституту соціального контролю, більше того, дія її механізму не виходить за межі закономірностей соціального механізму відповідальності загалом. Сфера дії юридичної відповідальності визначається межами суспільних відносин, які з точки зору держави повинні бути урегульовані нормами права [1, с.56-57].

Уся проблема юридичної відповідальності зводиться до схеми: норма права – правопорушення – санкція – юридична відповідальність. У цьому прослідковується відрив поняття юридичної відповідальності від її родового поняття – соціальної відповідальності.

Юридична відповідальність є специфічним різновидом соціальної відповідальності, але не в розумінні тільки як кари, покарання за правопорушення, а в повному обсязі – як державно-правового контролю за суспільними відносинами, урегульованими специфічними соціальними нормами – правовими нормами. Соціальна цінність юридичної відповідальності полягає не тільки в попереджувальній та охоронній функціях, але й в активному стимулюванні соціально корисних видів правомірної поведінки [2, с.121-123].

Вищевказане стосується також й адміністративної відповідальності, яка частіш за все визначається через поняття юридичної відповідальності, тобто як вид юридичної відповідальності, якому притаманні і загальні особливості, і ціла низка специфічних ознак, які дають можливість відрізнити адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності. Натомість, адміністративна відповідальність також характеризується за вищевказаною схемою «норма права – адміністративне правопорушення – санкція – адміністративна відповідальність». З огляду на це можемо констатувати, що за наявності певних особливостей адміністративній відповідальності також притаманні ті ж риси, що й соціальній та юридичній відповідальності. Отже, адміністративна відповідальність має соціальне коріння, що підтверджує соціальну сутність цього інституту.

Домінуючою особливістю адміністративної відповідальності є те, що вона застосовується органами виконавчої влади (і тими, що належать до системи виконавчої влади, і тими, що є органами виконавчої влади тільки функціонально) у процесі реалізації ними функцій державного управління. Саме тому така відповідальність і має назву «адміністративна», тобто вона реалізується адміністративними органами і в адміністративному порядку.

Слід акцентувати увагу на тому, що перехід до ринкових відносин, який відбувається в українському суспільстві упродовж останніх років, зумовив бурхливий розвиток законодавства про адміністративну відповідальність, виникнення низки нових правових інститутів та методів правового регулювання. Подальше вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність робить актуальним завдання щодо проведення аналізу сучасних теоретичних положень і нормативно-правових актів про адміністративну відповідальність, з’ясування її рис та відмінностей, визначення чітких орієнтирів подальшого розвитку цього виду відповідальності.

Специфічні особливості адміністративної відповідальності найбільше виявляються у її порівнянні та відмежуванні від інших видів юридичної відповідальності [3].

Адміністративна відповідальність є одним з основоположних понять адміністративного права. Термін «відповідальність» розуміємо як «обов’язок, необхідність давати звіт за свої дії, вчинки і відповідати за їх можливі наслідки, за результат чого-небудь» [4, с.177]. Адміністративна відповідальність виникає в момент вчинення адміністративного правопорушення. Отже, адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, що виражається в призначені уповноваженим органом або посадовою особою адміністративного стягнення особі, яка вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративній відповідальності притаманні ознаки, що властиві юридичній відповідальності взагалі.

Поняття адміністративної відповідальності, її зміст та обсяг досі залишаються одним із найбільш суперечливих питань української адміністративно-правової науки. Активність дискусій щодо зазначеної правової категорії значною мірою зумовлена, по-перше, широтою застосування терміна «адміністративна відповідальність» у юридично-науковій, правозастосовній, загальноосвітній сферах і на побутовому рівні; по-друге, неоднозначністю позиції законодавця, який використовує цей термін у численних нормативних актах, але, на жаль, не дає його визначення.

Отже, підсумовуючи викладене вище можемо зазначити, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування до порушників встановлених загальнообов’язкових правил, які діють у сфері державного управління, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі матеріальні або моральні наслідки.


Література

1.Бондарев А. С. Юридическая ответственность и безответственность – стороны правовой культуры и антикультуры субъектов права /А. С. Бондарев. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический цент Пресс», 2008. – 187 с.



2.Карпухин С. Социальная ответственность как философская проблема: монографія /С. Карпухин. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2002. – 240 с.

3.Див.: Ямпольская Ц. А. Об убеждении и принуждении в советском административном праве /Ц. А. Ямпольская //Вопросы советского административного и финансового права [сб. статей / отв. ред. В. Ф. Коток]. – М., 1952. – с. 175–176. ; Ямпольская Ц. А. Органы советского государственного управления в современный период /Ц. А. Ямпольская. – М., 1954. – с. 64. ; Галаган И. А. Административная ответственность граждан в СССР: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Иван Алексеевич Галаган. – Л., 1959. – с. 12.

4.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) /уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
Р. Осадчук

Науковий керівник – д.ю.н., доц. Н. П. Бортник
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

ЗАХИСТУ ПРАВ МІГРАНТІВ В УКРАЇНІ

Природним, закономірним процесом, що дозволяє збалансувати економічну, соціальну, політичну і духовну сфери суспільства, є міграція населення. Історична ретроспектива дозволяє свідчити про те, що раніше міграція в значній мірі була викликана регіональною незбалансованістю трудових ресурсів, територіальними різницями в рівні життя, нерівномірним розміщенням робочих місць і навчальних закладів [3].

Міграція населення – це надзвичайно складне соціально-економічне явище, яке суперечливим чином пов’язане з різними сторонами життєдіяльності суспільства, формуванням і проявом тенденцій його зміни.

Аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що основними тенденціями сучасної міжнародної міграції є: глобалізація міжнародної міграції; якісні зміни у світових міграційних потоках; визначальна роль економічної, насамперед, трудової міграції; значне зростання нелегальної міграції; збільшення масштабів та розширення географії вимушеної міграції; всезростаюча роль міжнародної міграції в демографічному розвитку розвинутих країн світу; фемінізація міжнародної міграції; подвійний характер міграційної політики на національному, міжнародному регіональному та світовому рівнях [1, с. 10-11].

Нині міграція – це просторове переміщення населення територією відносно місця проживання з перетином адміністративних меж, з поверненням до постійного місця проживання або без повернення. В контексті міжнародної міграції використовують поняття імміграції та еміграції. Перший термін означає в'їзд у країну, а другий  виїзд з країни. Виходячи з цього відповідних осіб називають іммігрантами та емігрантами.

Основними складовими адміністративноправового механізму міграції виступають: правовідносини у сфері міграції як різновид суспільних відносин, що регламентуються правовими нормами і забезпечують взаємодію останніх із відповідними суб’єктами міграції; норми права, що визначають права та обов’язки суб’єктів міграційних правовідносин; нормативно-правові акти, які регламентують різні сторони міграційних процесів і формують комплексне та універсальне міграційне законодавство; державні органи, що покликані регулювати міграційні потоки, які виникають в державі, у процесі своєї повсякденної діяльності, створюючи належні умови для реалізації міграційного права; адміністративна відповідальність, як складова адміністративного примусу, що застосовується до суб’єктів міграційних процесів за умови порушення ними чинного законодавства України та покладає на них нові додаткові обов’язки [2 , c. 15].

Оцінюючи в цілому ситуацію з адміністративно-правовим забезпеченням прав мігрантів в нашій державі і за кордоном необхідно зазначити, що захист прав мігрантів в основному зводяться до наступних стратегічних напрямів:


  • протидія катуванням та жорстокому поводженню;

  • забезпечення прав мігрантів та шукачів притулку;

  • протидія расизму та ксенофобії;

  • протидія наркозлочинності;

  • протидія торгівлі людьми.

Своєю чергою, міжнародні інституції переконані, що у випадках, коли держави справді висловлюють готовність подолати практику насильства і надати мігрантам можливості захищати і користуватися своїми правами, уряди повинні діяти таким чином:

    • поважати, захищати та відстоювати права людини, особливо права жінок-мігрантів, незалежно від їх правового положення з метою попередження і ефективної боротьби з торгівлею людьми;

    • врахувати основні причини торгівлі людьми і зменшити рівень насильства над мігрантами шляхом покращення поінформованості громадян і покращення їх становища завдяки збільшенню їхньої економічної незалежності;

    • санкціонувати всі форми насильства над мігрантами і забезпечити вирішення давно назрілого питання судового розгляду та впровадження покарання за такого виду злочини;

    • пристосувати потреби міграційної політики до особливо складних гендерних аспектів міграції, включаючи створення і впровадження захисних механізмів для трудових мігрантів-жінок;

    • вдосконалити можливості легальної міграції і започаткувати ведення імміграційної політики, заснованої на дотриманні прав людини, які мають гендерні особливості і націлені на покращення становища жінок-мігрантів;

    • відокремити нагляд за умовами праці від кола зобов’язань іммігрантів таким чином, щоб працівники без документів змогли повідомити про порушення своїх прав, не турбуючись про своє місце проживання в країнах призначення;

Захист прав мігрантів слід розуміти як охорону системи суспільних прав і цінностей суспільного захисту та сформульовану систему загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених і санкціонованих державою, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

Конституцією України закріплено основні права, свободи та обов’язки, гарантії здійснення прав мігрантів та можливість їх правового захисту. Сучасний законодавець продовжив регламентування права учасників міграційних відносин. Так, в законах України «Про імміграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців та осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту», «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» окреслені можливості мігрантів як об’єкту адміністративно-правового захисту прав мігрантів. Тим самим створено потужний механізм захисту прав мігрантів в Україні [4].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка