72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка6/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Література

1. Національна антикорупційна стратегія на 2011−2015 рр. : Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

2. Гаращук В. М. Адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією та контроль за їх реалізацією / В. М. Гаращук, А. І. Козлов // Оpганізаційні та пpавові пpоблеми боpотьби з корупцією : матеp. кpуглого столу (5.06.1998 pоку, м. Хаpків). – Харків, 1998. – С. 38–41.

3. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Рогульський Сергій Степанович. – К., 2005. – 187 с.

4. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: моногр. / Є. В. Невмержицький. – К. : КНТ, 2008. – 368 с.

5. Йосифович Д. Функціональне управління у сфері боротьби та протидії корупції / Д. Йосифович // Право України. – 2004. – № 8. – С. 79–81.
І.Павельчук

Науковий керівник – д.ю.н., доц. Н. П. Бортник
ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Однією із ключових проблем сучасного адміністративного судочинства є забезпечення його реалізації у суворій відповідності з його завданнями, дотримання як загальних принципів судочинства, так і його специфічних принципів.

Кожний принцип здійснення правосуддя в адміністративних справах, закріплений законодавцем у нормах діючого Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), виконує своє функціональне призначення в організації та діяльності адміністративних судів. Разом із тим, вони діють не розрізнено, а в певній сукупності, оскільки об’єднані загальною метою – організувати діяльність судових органів, забезпечити належний розгляд адміністративної справи, закріпити належне виконання прав та обов’язків всіх учасників процесу [1, с. 403].

Т.І. Шинкар визначає принципи адміністративного судочинства як базисні, первісні засади його існування, які опосередковують закономірність такого існування і взаємний зв’язок даного явища з іншими правозахисними явищами [2, с. 346].

З прийняттям у 2005 році КАС України було чітко визначено систему принципів, на основі яких здійснюється розгляд і вирішення адміністративних справ. Так, відповідно до ст. 7 КАС України принципами правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов’язковість судових рішень [3, с. 7]. 

Крім то­го, де­які на­уко­вці ви­ді­ляють інші принци­пи адміністра­ти­вно­го судо­чинства, які прямо не за­зна­че­ні в КАС, але випли­ва­ють зі змі­сту йо­го норм (принци­пи процесуа­ль­ної еко­но­мії, розумних стро­ків, до­бро­со­ві­сно­сті, пропорцій­но­сті).

Об’єктивна взаємообумовленість та зв’язок принципів адміністративного судочинства чітко відображується навіть при їх співвідношенні один з одним. Так, наприклад, принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом обов’язково повинен передбачати надання кожному учаснику процесу право ознайомлюватися з матеріалами справи. Відсутність подібних прав не тільки порушила би рівність громадян перед законом та судом, але одночасно становила б перепону по офіційному з’ясуванню всіх обставин у справі.

Особливим прин­ципом адміністративного судочинства є принцип офіційно­го з’я­суван­ня всіх об­ставин справи, який по­лягає у вжиті передба­че­них зако­ном за­хо­дів, не­обхідних для з’ясування всіх обставин спра­ви, зо­к­ре­ма стосо­вно виявлення та до­слі­дження до­ка­зів судом із вла­сної іні­ці­а­ти­ви. Цей принцип властивий лише адміністративному процесу. Офіційність полягає в активній ролі суду і за своїм змістом обмежує дію принципів змагальності та диспозитивності. За­зна­че­не зумо­вле­не осо­бли­во­стями адміністративно­го судо­чинства – в учасників публічно-правових відносин нерівні можливості – фізичні чи юридичні особі протистоїть потужний адміністративний апарат. Щоб збалансувати можливості, адміністративний суд повинен відіграти активну роль в судовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав. Така роль суду обумовлена тим, що переважно конфлікти виникають саме з вини публічної адміністрації або вона не вжила достатніх заходів, щоб запобігти цьому. Отже, реалізація принципу офіційності дослідження справи адміністративним судом надає йому можливість за допомогою власної активності переконатись у повній наявності у нього всіх необхідних фактів, які є важливими для ухвалення об’єктивного рішення у справі [4, с. 39-40].

Таким чином, втілюючись перш за все в нормах права, принципи адміністративного судочинства характеризують не тільки суть, а й зміст адміністративного судочинства, відображають не тільки його внутрішню побудову, але й увесь процес його застосування. Принципи надають судочинству якостей справедливого правосуддя в адміністративних справах і, навпаки, недотримання принципів адміністративного судочинства під час здійснення правосуддя тягне за собою незаконність і подальше скасування судового рішення.
Література:

1. Потапенко С. В. Сутність та призначення принципів адміністративного судочинства України / С. В. Потапенко // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 403-408 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2013-1/13covcac.pdf



2. Шинкар Т. І. Принципи адміністративного судочинства як основні вимоги справедливого розгляду і вирішення адміністративних справ / Т. І. Шинкар // Митна справа. – 2012. – № 1 (79). – Ч. 2, кн 1. – С. 345-350.

3. Кодекс адміністративного судочинства України: із змінами і допов. станом на 02 вересня 2014 року. – К.: Алерта, 2014. – 148 с.

4. Основи адміністративного судочинства в Україні : навч. посіб. для юр. факультетів та юр. клінік ; за заг. ред. Н. В. Александрової, Р. О. Куйбіди. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К. : КНТ, 2009. – 248 с.
І.Тафічук

Науковий керівник – д.ю.н., доц. Н. П. Бортник
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОСВІТУ

Становлення України як демократичної, соціальної та правової держави вимагає реального утвердження принципу верховенства права, створення ефективного механізму забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина. Важлива роль у цьому аспекті належить проблемі забезпечення права громадян на освіту.

Забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним з найважливіших обов’язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі набуває все більшого значення як вирішальний чинник суспільного прогресу й національної безпеки, стає важливою складовою всебічного розвитку людської особистості, поглиблення поваги до прав і свобод людини. Сьогодні цілком очевидно, що без необхідної освіти людина не зможе забезпечити собі належних умов життя і реалізуватись як особистість, а також усвідомити і захистити свої права [1, с. 100].

В системі забезпечення права людини на здобуття освіти значне місце посідають норми адміністративного права, або, іншими словами, адміністративно-правові засоби

Адміністративно-правові засоби – це вся система норм права, що розглядається з позиції їх функціонального призначення для розв’язання певного кола соціальних завдань, регулювання відповідних суспільних відносин.

Н.С. Ракша, на основі аналізу чинного адміністративного законодавства та практики його застосування, визначає адміністративно-правові засоби забезпечення права громадян на освіту як сукупність встановлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою всебічного забезпечення вказаного права, запобігання та припинення порушень права громадян на освіту, притягнення винних до відповідальності та інших засобів проведення в життя державної освітньої політики. У системі адміністративно-правових засобів забезпечення права громадян на освіту вчена виділяє дві групи:

1) засоби організації управління освітою, до яких віднесено засоби визначення видів та структури органів виконавчої влади, які діють у сфері освіти та засоби визначення правового статусу органів управління освітою;

2) адміністративно-правові методи управлінської діяльності в цій сфері: а) переконання (у виді роз’яснень, правового виховання громадян, публічної критики); б) примус, що застосовується з метою попередження, припинення правопорушень у сфері забезпечення права громадян на освіту; в) стимулювання; г) заохочення, які сприяють підвищенню активності учасників правовідносин; д) ліцензування та ін. [2, с. 6].

В.О. Боняк, досліджуючи право на освіту та його забезпечення в Україні, вказує, що механізм його реалізації, будучи складним системним утворенням, зводиться до таких складових, як: а) суб’єкти, які здійснюють управління у сфері освіти та навчальні заклади, що безпосередньо забезпечують освітянську діяльність; б) норми права, функціональним призначенням яких є регулювання супільних відносин, що виникають у сфері освіти; в) правові акти; г) юридичні факти, що є підставою для виникнення, зміни або припинення освітянських правовідносин [3, с. 16].

Право особи на освіту слід розглядати як таке, що належить до основних природних прав людини, закріплених в Конституції України та інших міжнародно-правових актах і перебуває під правовою охороною держави. Правова охорона здійснюється, по-перше, закріпленням в нормативних актах заборон на порушення прав і свобод громадян та відповідальності за їх порушення; по-друге, правовою регламентацією діяльності державних органів з метою дотримання, охорони та захисту ними прав і свобод громадян [3, с. 230].

Отже, одним із ефективних засобів охорони права громадян на освіту є адміністративно-правова охорона, яка регулює стосунки між виконавчою владою та громадянином, визначає адміністративно-правовий стан суб’єктів таких відносин, підстави та порядок здійснення впливу на порушників зазначеного права за допомогою системи адміністративно-правових засобів.


Література

1. Кулініч О.О. Забезпечення права людини і громадянина на освіту – важливий напрямок державної політики / О.О. Кулініч // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 99-103. 



2. Ракша Н. С. Адміністративно-правове забезпечення права громадян на освіту: автореф. дис...канд. юрид. наук : 12.00.07 / Н.С. Ракша. – Львів, 2006. – 21 с.

3. Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / В.О. Боняк. К., 2005. 20 с.

4. Ярош А. О. Освіта як об’єкт адміністративно-правового регулювання // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». – 2013. – № 6-1. – Т.1. – С. 229–231.

С. Вандьо

Науковий керівник – к.ю.н., ас. Н. В. Лесько
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Україна – демократична держава, яка беззастережно визнає народ єдиним джерелом влади і надає йому право здійснювати управління нею. Громадяни не завжди наділені можливістю управляти державою безпосередньо, тому широкого застосування набувають опосередковані, представницькі форми. Важливе значення в цьому аспекті належить політичним партіям, через які підтримується нерозривний зв'язок між державою і суспільством в цілому.

Для належного функціонування даного інституту громадянського суспільства необхідна комплексна та доцільна правова основа. Українське законодавство має ряд недоліків у регулюванні діяльності та організації політичних партій, що зумовлює необхідність глибинного аналізу його норм.

В Основному Законі нашої держави простежується повна відсутність застережень щодо: а) демократичності внутрішнього організаційного устрою політичних партій; б) методів їх діяльності; в) порядку фінансування; г) прямої заборони так званих тоталітарних партій; ґ) відкритості (нетаємності) структур політичної партії [1, с. 19]. Варто зазначити, що відповідною недосконалістю характеризується і спеціальне законодавство, яким виступає Закон України від 5 квітня 2001 року «Про політичні партії в Україні». Зокрема, законом не визначено нижньої чи верхньої межі чисельності ініціаторів створення партії чи кількості учасників установчого з'їзду; надто жорстка прив'язка діяльності політичної партії до моменту реєстрації. Що стосується заборони політичних партій, то підстави є досить широкими: не передбачені жодні відмінності між дрібними і значними порушеннями, не береться до уваги характер порушення (політичний, кримінальний, цивільно-правовий) тощо [2, с. 11-12].

Вагомою вадою даного Закону є включення до нього положень, які звужують обсяг прав, що належать партіям. Зокрема, зі змісту ст. 12 випливає, що партія має лише ті права, які передбачені Конституцією та Законами України (а тому у даному випадку порушується загальновизнаний принцип «дозволено все, що не заборонено») [3].

Також варто зауважити, що в Україні законодавець у законах і навіть у Конституції закріпив феномен, котрий у такому вигляді ніколи не мав місце у демократичних державах – партійно-імперативний мандат члена представницького органу [1, с. 20-21]. Імперативний мандат – це вимога обов'язкового голосування членів фракції в парламенті, згідно з рішенням партійного керівництва, і невідворотність їх покарання, аж до їх виключення з фракції, за порушення цього обов'язку [4, с. 114].

Найважливішою проблемою правового регулювання політичних партій виступає непрозорий порядок їх фінансування. Закон не передбачає обмежень для фізичних осіб у фінансуванні ними політичних партій [2, с. 22] та не врегульовує питання щодо здійснення пожертвувань фізичними та юридичними особами на користь партії, розміри таких пожертвувань, оподаткування надходжень на користь партії [3].

Все сказане дає змогу зробити висновок, що на сьогодні в Україні існує ряд недоліків правового регулювання діяльності політичних партій. Дана проблема повинна стати предметом обговорення у вітчизняній правовій науці і як наслідок втілитися у нагальному внесенні змін і доповнень до чинного законодавства у цій сфері.


Література

  1. Лемак В. Політичні партії як інститут громадянського суспільства: проблеми правового регулювання в Україні / В. Лемак // Право України. – 2010. – № 7. – С. 18–23

  2. Петришина-Дюг Г. Г. Проблеми правової інституціалізації політичних партій в Україні : автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Г. Г. Петришина-Дюг ; Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2013 – 20 с.

  3. Аналіз Закону України «Про політичні партії в Україні» [Електронний ресурс].Режимдоступу:http://parlament.org.ua/index.phpaction=magazine&id=9&ar_id=101&iar_id=53&as=2

  4. Ніколаєнко Н. О. Партологія [навчально-методичний посібник з курсу для студентів спеціальності “Політологія” ] / Н. О. Ніколаєнко, В. К. Орловський, К. О. Шкуренко. – Херсон: Грінь Д. С, 2014 – 334 с.


O. Зіник

Науковий керівник – к. ю. н., ас. Н. В. Лесько
ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ

З ВИПЛАТОЮ ДОПОМОГИ ПРИ НАРОДЖЕННІ

ДИТИНИ В УКРАЇНІ
Україна, дбаючи про своїх громадян і намагаючись сприяти їх повноцінному розвитку, вже при народженні дітей надає їм певну допомогу, яка призначена для покращення матеріального становища а заразом і благополуччя дитини.

Вперше соціальні допомоги молодим матерям законодавчо були закріплені Законом України від 21 жовтня 1992 року «Про соціальну допомогу сім’ям з дітьми», та цей період у історії України збігся з глибокою фінансовою кризою та гіперінфляцією, тому рівень забезпечення був надзвичайно малим.

Позитивні зрушення були помітні уже з 2005 року, розмір одноразової допомоги при народженні дитини було збільшено, порівняно з 2004 роком, у 11,7 раз (з 724 грн до 8500 грн). А дитині, яка з’явилася на світ після 31 березня 2005 року, допомога надавалася у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму. У 2008 р. вперше запроваджено диференціацію розміру цієї допомоги залежно від кількості дітей в сім’ї: 12240 грн на першу дитину, 25000 грн – на другу дитину, 50000 грн – на третю та кожну наступну дитину .

Станом на січень 2014 р., відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розмір допомоги при народженні першої дитини відповідав 30 розмірам прожиткового мінімуму (сума у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму виплачувалася одноразово при народженні дитини, решта – рівними частинами протягом наступних 24 міс.), при народженні другої – 60 розмірам прожиткового мінімуму, при народженні третьої – 120. Та згідно з останніми змінами у законодавстві, розмір допомоги при народженні тепер складає 41280 грн незалежно від черговості народження дитини (одноразово виплачується допомога у розмірі 10320 грн, решта суми – протягом наступних 36 міс рівними частинами) [1].

Впровадження таких виплат сприяли покращенню становища сімей з дітьми, але одночасно сприяли і зловживанням з боку недобросовісних громадян. Зокрема, мова йде про неблагополучні сім’ї. При такому високому соціальному забезпеченні і неналежному контролі гроші виділені на дітей стають чи не єдиним джерелом їх існування, що ніяк не покращує становище дитини. Також це є причиною збільшення кількості дітей позбавлених батьківського піклування та залишених на повне забезпечення держави. Це ілюструють статистичні показники, надані Держкомстатом за 2003 – 2013 роки [2].

Другою проблемою є те, що держава не має контролю за цінами у сфері дитячих товарів. Оскільки збільшуються виплати та кількість народжених дітей, то відповідно і збільшується попит на найнеобхідніші товари, а коли збільшується попит то збільшується ціна навіть за відсутності інфляції.

І остання проблема прямо стосується нових змін щодо виплат даного виду соціальної допомоги. Якщо зміни 2005 року були спрямовані на покращення становища молодих сімей та вихід з демографічної кризи, то останні нововведення цьому зовсім не сприяють. Нескладні підрахунки показують, що матеріальне забезпечення на другу дитину зменшені більше ніж у 2 рази, а на третю у 3 рази. Виходить, що збільшення кількості дітей погіршує матеріальне становище сім’ї.

Можливо для вирішення подібних проблем, варто застосувати методи, які застосовують у зарубіжних країнах. В Люксембурзі та Франції значну підтримку сім’ям з дітьми складають податкові пільги, кредити і знижки (при оподаткуванні прибутків, оплати за житло та комунальні послуги, користуванні транспортом) [3, с. 435].

Отже, соціальна політика України у сфері надання допомоги молодим сім’ям потребує значного доопрацювання і реформування для забезпечення повноцінного життя підростаючому поколінню.
Література


  1. Про державну допомогу сім’ям з дітьми : Закон України від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №5. – Ст. 21.

  2. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

  3. Мельничук Л. М.  Європейський досвід реалізації сімейної політики / Л. М.Мельничук // Університетські наукові записки . – 2007. – № 4. –С. 432–437.


Н. Шабелько

Науковий керівник – к.ю.н., ас. Н. В. Лесько
АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМИ ДАІ В СИСТЕМІ РЕФОРМУВАННЯ

МВС УКРАЇНИ

Основними проблемами діяльності ДАІ на сьогодні – це корупція, велика кількість працівників та їх непрофесіоналізм, застаріла нормативно-правова база, критично низьке фінансування та низька оплата праці.

Враховуючи те, що на даний момент вже розробляється концепція реформування МВС України то передбачаються зміни і в Державній автомобільній інспекції, і Дорожньо-патрульній службі. Варто також зазначити, що за даною концепцією передбачено злиття цих двох органів в один.

Основними розробниками даної концепції стали голова центру досліджень правоохоронної діяльності Олег Мартиненко та голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, за ініціативності та підтримки міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича. Як зазначають фахівці, дану концепцію розробляли на прикладі країн ЄС та Грузії, яка за короткий проміжок часу докорінно змінила свою правоохоронну систему в тому числі автоінспекцію [3].

Концепцією передбачається що замість ДАІ та ДПС буде створено один орган – Дорожня поліція, основна мета якої, забезпечення безпеки дорожнього руху. Дані експерти зазначають, що для досягнення ефективності дорожнього правоохоронного органу не достатньо лише перейменувати відомство та скоротити його чисельність, насамперед необхідними умовами є:

– прийняття нових нормативно-правових актів (Закону України «Про поліцію») та на їх основі внесення змін до вже існуючих законів [2].

– переатестація та скорочення чисельності працівників;

робота на основі таких принципів як верховенства права, деполітизації, демілітаризації, децентралізації [3];

значне підвищення заробітної плати,та збільшення покарання за недотримання норм закону (отримання хабара, бездіяльність чи перевищення владних повноважень);

автоматизація процесів, що пов’язана з стосунками з громадянами (реєстрація скарг, видача водійських посвідчень, оплата штрафів);

забезпечення технічними засобами патрулів Дорожньої поліції [5].

Не можу не погодитись з такою думкою, адже велика кількість підзаконних нормативно-правових актів, не відповідають Конституції України, а Закон України «Про міліцію» був розроблений ще на основі радянських принципів побудови правоохоронних органів [1].

На мій погляд, недоліком концепції є те, що вона передбачає відразу невелику кількість заміни її працівників, як зазначають експерти, така зміна кадрів буде відбуватись кількома етапами, протягом 4 – 5 років. На мою думку, майбутню дорожню Поліцію потрібно формувати з «нуля» з дотриманням вище зазначених умов, як це зробила Грузія [4]. Працівниками Дорожньої поліції не обов’язково мають бути люди які здобули освіту у вищих навчальних закладах МВС України, достатньо молодих, освічених та ініціативних людей які мають що найменше середню вищу освіту. Створення декількох спеціальних центрів, з підготовки таких спеціалістів допоможе за досить короткий час досягти неабияких результатів.

Вважаю, що перед нами як і перед Грузією стоїть завдання показати, що такий майбутній орган як Дорожня поліція, є відкритим, прозорим щодо до громадян і основна його мета – максимальне забезпечення безпеки на дорозі.

Цікаво, що після реформи, яку провела Грузія, довіра населення країни в загальному до правоохоронних органів зросла в 29 раз, для прикладу в Польщі після проведення реформи довіра збільшилась майже в 5 раз та найцікавіше те, що в обох країнах рівень довіри населення до поліції перевищує рівень довіри парламенту. Згодом грузинські реформатори зізнались, що успішно проведена, за короткий час, реформа МВС ключову роль в якій відіграло реформування ДАІ, підвищило довіру населення до держави та підтримку наступних реформ в країні [6].

Правильно зазначає радник глави МВС Зорян Шкіряк, що реформа буде ефективною лише тоді коли зміни будуть комплексними, торкнуться і судової системи, і Генеральної прокуратури, і Міноборони [5].

Тож проведення такої реформи, може дати значний поштовх для розвитку нашої країни, в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подолання корупції, зростанню економіки та впевненого руху у вимір справжніх європейських країн.

Отже, перший з непростих кроків зроблено, потрібно лише дочекатись прийняття відповідного закону Верховною Радою України. Також варто відзначити, що для реалізації даної реформи потрібно фінансове забезпечення, а тому потрібно зміцнювати національну валюту, піднімати українську економіку, яка, як зазначають багато фахівців, також потребує реформування, та втілювати це все в життя, сподіваючись, що скоро ми побачимо ці зміни в реальності, а не тільки на папері.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка