72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року



Сторінка7/28
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28

Література

  1. Про міліцію : Закон України 20 грудня 1990 р 565-XII // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20

  2. Проект закону про Поліцію від 3 липня 2012р. №10688. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : w1.c1.rada.gov.ua/pls/.../webproc4_2?id...10688...7.

  3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/content/article/26600627.html

  4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dozor.zt.ua/component/content/article/3-newsflash/456-grusia-dosvid-reformi-pravoohoronnoi-systemi

  5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukr.segodnya.ua/politics/reforms/zoryan-shkiryak-reformu-mvd-hotelos-by-zavershit-k-17-mu-godu-557948.html

  6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.liga.net/ua/articles/politics/875822-yak_uniknuti_vrad_vki_p_yat_priklad_v_usp_shno_reformi_pol_ts_.htm/section4/


О. Орач

Науковий керівник – к.ю.н., доц. У. М. Парпан
БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ – УМОВА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Корупція – це складне багатогранне негативне явище, котре зародилося досить давно і проникло у всі сфери сучасного життя людства. Це негативне явище сьогодні стало глобальною проблемою не лише для України, а й для світового співтовариства в цілому.

Деякі російські вчені вважають, що корупція зародилась ще у період Стародавнього Вавилону [1, с. 93]. Макіавеллі стверджував, що корупція є свідченням загального захворювання держави, що руйнує громадську чесноту, а Монтеск’є характеризував це явище, як дисфункціональний процес, у результаті якого гарний політичний порядок або система перетворюються в негідні, а монархія вироджується в деспотизм [2, с. 8].

Тож, якщо виникає якась проблема, то цілком очевидно, що відбувається створення засобів попередження та протидії цьому явищу. Вважається, що на етнічній території України протидія корупції з’явилася ще у період козацтва. Так, Велика екстрадинаційна Рада у своєму присуді від 23 грудня 1764 року зазначила, що згідно з військовим уставом отаманам та старшинам забороняється на особисті потреби використовувати військову казну під страхом «смертного штрафу». А у випадку, якщо отаман куреня веде себе «не справно», або потакає злодіям, він підлягає покаранню і наступного разу не може бути обраний отаманом [3, с. 12].

Аналіз сучасного стану України в плані корупції доводить, що в нашій державі необхідні реформи та перетворення. Головним джерелом, на думку екс-міністра юстиції С. П. Головатого, є державний апарат, який залишився ще з радянських часів [4]. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 7 квітня 2011 р. «Про засади запобігання та протидії корупції», «корупція використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди» [5].

Оскільки Україна перебуває на шляху інтеграції до Європейського Союзу, то відповідно до Плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу від 13 січня 2013 р., боротьба з корупцією являється однією з пріоритетних напрямків реформування українського законодавства. На сьогоднішній день Парламентом прийнятий Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України», основним завданням якого є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, що вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або становлять особливу суспільну небезпеку.

Кабінет Міністрів України на засіданні 2 липня 2014 року прийняв пакет антикорупційних заходів. Зокрема, Кабінетом Міністрів затверджено законопроект щодо затвердження Антикорупційної стратегії на 2014 – 2017 роки, який був прийнятий Верховною Радою України 7 жовтня 2014 р. Крім того, Уряд затвердив першочергові кроки боротьби з корупцією на наступні шість місяців. Мова йде про 10 пріоритетів, які ми плануємо реалізувати протягом наступних півроку. Документ був розроблений з представниками громадянського суспільства, міжнародними організаціями, зокрема з експертами Ради Європи та організації GRECO.

Відповідно до проведених Центром політико-правових реформ досліджень, 33% українців дають хабар, бо інакше їхнє питання не може бути вирішеним; 28% щоб прискорити процес; 6% щоб менше платити; 33% українців дають хабар на знак вдячності. На даний час Україна знаходиться на першому місці за рівнем корупції в Європі.



Основними причинами корупції є: відсутність незалежної та ефективної судової гілки влади; двозначні закони; незнання або нерозуміння пересічними громадянами основ законодавства; кумівство та політичне заступництво; брак політичної волі протидіяти корупції. Основними факторами, на думку дослідників, в боротьбі з корупцією є: 1. Прозорість процедур; 2. Участь громадськості; 3. Невідворотність покарання [6].

Звичайно, що у Європейському Союзі також існує корупція. Відповідно до статистики, з цим фактом стикався кожен дванадцятий європеєць [7]. Проте, там розроблені ефективні засоби протидії, та впроваджені антикорупційні реформи. Саме таких заходів і вимагає європейська спільнота від України. З цією метою і вчиняється удосконалення національного законодавства у формі розробки низки законопроектів.

Все вище зазначене дає змогу зробити висновок, що корупція є одним з факторів, який негативно впливає на інтеграцію України до Європейського Союзу. Тож, зараз розробляється ряд законопроектів для вдосконалення національного законодавства і приведення його до європейських норм. Значить, можна з впевненістю сказати : боротьба з корупцією – одна з головних умов інтеграції України до Європейського Союзу.
Література

  1. Бортошек М. Римское право. Определения. Понятия. Термины / М Бортошек. – М. : Политиздат, 1989. – 448 с.

  2. Сафронов А. Д. Организационно-правовые аспекты предупреждения коррупции среди сотрудников органов внутренних дел / А. Д. Сафронов. – М. : Политиздат, 1993. – 96 с.

  3. Молдован В. В. Конституційне право : [навчальний посібник] / В. В.Молдован, В. Ф. Мелащенко. – К. : Просвіта, 1996. – 206 c.

  4. Божок Г. Д. Історичні витоки корупції / Г. Д. Божок. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-property.in.ua/articles/61-idol-gd-historical-origins-of-corruption.html.

  5. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011р. № 3206-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3206-17.

  6. Урядовий портал Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ // Уряд розробив 10 антикорупційних кроків. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=247430101

  7. Центр політико-правових реформ, Transparency International, Центр протидії корупції // Боротьба з корупцією: що потрібно знати й вимагати кожному. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/15/7021903/?attempt=1.

  8. План першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу від 13 лютого 2013р. № 73-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/73-2013-%D1%80.

  9. Проект Закону України «Про національне антикорупційне бюро України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/document/247545351/Zakon-x.pdf.



І. Тучапець

Науковий керівник – к.ю.н., доц. У. М. Парпан
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Указом Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 р. було визначено зовнішньополітичний курс держави, спрямований на інтеграцію України до європейського союзу (далі за текстом – ЄС), а в ч. 2 ст. 1 вищевказаного Указу зазначено, що національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повно- правного члена Європейського Союзу[1]. Прийняттям Угоди про асоціацію з Європейським Союзом 16 вересня 2014 р. підтверджено важливість вступу України до ЄС. Інтеграція України, до внутрішнього ринку ЄС вимагає не лише забезпечення складного процесу адаптації законодавства, а й реформування системи державного управління відповідно до стандартів європейського публічного управління. Під поняттям європейські стандарти публічного управління слід розуміти комплекс принципів і норм формування й упровадження політик, вимог до системи управління, які в сукупності створюють засади добровільного і повторного їх застосування в діяльності з метою зближення до певної еталонної моделі побудови й реалізації сучасної публічної влади, орієнтованої на людину [2, с. 164]. Слід також зазначити, що в європейському праві публічне або державне управління охоплює три виміри: урядування (процес колективного вироблення і реалізації стратегічних рішень на основі механізмів консенсусу дій ключових учасників); адміністрування (чіткий розподіл повноважень і обов’язків між учасниками процесу); менеджменту (процеси, спрямовані на виконання стратегічних рішень за рахунок управлінських методів і засобів) [2, с. 164-165]. Отже, зазначене європейське розуміння поняття державного управління призводить до переосмислення відносин між різними економічними, соціальними й політичними суб’єктами, виходячи з необхідності їхньої взаємодії на різних рівнях. На жаль, державне управління в Україні має інше змістове наповнення, яке охоплює лише політичні інтереси.

Майбутня реформа державного управління в України в рамках інтеграції повинна здійснюватися перш за все у відповідності до ст. 41 Хартії основних прав ЄС від 7 грудня 2000 р., в якій закріплюється право на належне управління з боку установ та органів ЄС. Окрім цього ст. 43Хартії забезпечуєтьсяправо на скаргу щодо випадку неналежного управління у діяльності установ або органів Співтовариства до омбудсмена[3]. Зовсім новий погляд на європейське належне врядування закріплюється Білою книгою з Європейського врядування від 25 липня 2001 р. Мета книги полягає у формуванні політики ЄС із більш відкритим залученням до неї осіб та організацій. [4, с. 3-4]. Європейський кодекс належної управлінської поведінки від 6 вересня 2001 р., закріплює положення, яких повинні дотримуватися державні службовці у стосунках з громадянами. Врахування цього кодексу в процес реформування врядування в Україні змінило б егоїстичні інтереси керівників і службовців та започаткувало б належні відносини держави і громадянина.Реформування місцевого самоврядування в Україні слід здійснювати на основі Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р., яка зобов’язує гарантувати політичну, адміністративну та фінансову самостійність місцевих органів влади.

Отже, головними Європейськими стандартами державного управління є ключові принципи закріплені Білою книгою Європейського врядування: відкритість, участь, підзвітність, ефективність та злагодженість[4, c. 11]. А також положення Хартії основних прав ЄС і Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Таким чином, набрання чинності ратифікованої Угоди про асоціацію України з ЄС, зумовить комплексні зміни в законодавстві, адміністративному і державному управлінні, а також ефективні і якісні зміни у взаємодії держави і громадянина, виробить соціально-етичні правила поведінки керівника і службовця з громадянином та призведе до переосмислення поняття державного управління як належного врядування, адміністрування і менеджменту в інтересах широкого загалу.
Література


  1. «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу»Указ Президента України від 11 червня 1998 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  2. Шаров Ю. П. Європейські стандарти публічного управління : проекція на муніципальний рівень / Ю. П. Шаров, І. А. Чикаренко // Державне управління та місцеве самоврядування. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 1 (4). – С. 161 – 173.

  3. Хартіяосновних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 р.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  4. Європейське врядування. Біла книга / – Брюссель.: Комісія Європейських Співтовариств, 2001. – 40 с.


М. Належита

Науковий керівник – к.ю.н., ас. І.Ю. Хомишин
СУБ’ЄКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ

В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Важливим напрямом профілактичної роботи в багатьох країнах є створення спеціальних органів з метою координації діяльності всіх суб’єктів профілактики. Так, ради запобігання правопорушенням функціонують у Скандинавських країнах з початку 60-х років XX ст., у Франції з 80-х років XX ст., у Бельгії з 90-х років. Вони мають різні назви: Національні ради запобігання злочинності у Данії, Швеції та Фінляндії, Рада запобігання злочинності у Франції, Постійний секретаріат запобігання злочинності у Бельгії, проте їхні функції подібні. Вони розробляють, впроваджують та координують заходи і програми запобігання протиправним діям (у тому числі і неповнолітніх); надають допомогу у розробці заходів запобігання правопорушенням, які здійснюються на місцевому рівні, та фінансують їх; розповсюджують інформацію про запобігання правопорушенням, з-поміж населення, у школах, у державних і недержавних установах та організаціях; вивчають та узагальнюють досвід інших країн у сфері запобігання правопорушенням; сприяють широкому залученню громадян, підприємств, установ і організацій до цієї справи.

Так, Національна рада запобігання злочинності в Данії узагальнює інформацію про найкращі проекти запобігання протиправним діям в країні та щорічно організовує церемонії нагородження їхніх ініціаторів, проводить не лише власні дослідження окресленої сфери та проблем, що породжуються нею, але й фінансує дослідження інших установ, дотичних до цієї справи [1, с.34].

У діяльності Ради запобігання злочинності у Франції викликає інтерес впровадження так званих «контрактів для превентивної діяльності». Вони укладаються між Радою запобігання злочинності та комунальними радами і охоплюють різноманітні сфери діяльності, як от: створення житлових притулків, освітні програми, допомога жертвам злочину, програми допомоги наркоманам, рекреаційні програми для неповнолітніх у літній період. Постійний секретаріат запобігання злочинності у Бельгії готує фахівців у сфері запобігання злочинності та організовує для них різноманітні тренінги.

Національна рада запобігання злочинності у Швеції виконує функцію «інформаційного центру з найкращого досвіду у сфері запобігання злочинності». Щороку за її ініціативою проводиться конкурс для визначення найкращих та найефективніших програм запобігання правопорушенням у різноманітних сферах серед країн Європейського Союзу. Рада забезпечує шведських політиків, посадових осіб, засоби масової інформації та мешканців повідомленнями і даними, які стосуються запобігання протиправним діям у країні.

У низці країн Європейського Союзу (Великобританія, Нідерланди, Італія, Німеччина) координування заходів запобігання правопорушенням на центральному рівні здійснюють міністерства прямая соединительная линия 5прямая соединительная линия 4прямая соединительная линия 3прямая соединительная линия 2прямая соединительная линия 1внутрішніх справ та юстиції. Спеціальні підрозділи, які функціонують у їхній структурі (наприклад, департаменти запобігання злочинності у міністерстві юстиції Нідерландів і міністерстві внутрішніх справ Великобританії) надають допомогу у розробці заходів запобігання правопорушенням на місцевому рівні, координують політику спрямовану на допомогу жертвам протиправних дія, контролюють та координують приватну індустрію технічних засобів захисту від злочинності, а також координують діяльність поліції у сфері запобігання протиправній діяльності 2, с.187-188.

Враховуючи зарубіжний досвід в Україні доцільно створити спеціальний орган, який би координував зусилля і узгоджував дії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій у комплексному розв’язанні проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей.
Література


  1. Бакаев А. А. Система профилактики правонарушений несовершеннолетних [учеб. пособ.] / А. А. Бакаев. – М. : Логос, 2004. – 218 c.

  2. Андріїв І. С. Діяльність суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх в країнах Європейського Союзу / І. С. Андріїв // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матер. VІІ Регіон. наук.-практ. конф. – Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – С. 187–190.


О. Ровенчин

Науковий керівник – к.ю.н., ас. І.Ю. Хомишин
СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Здійснюючи аналіз існуючих визначень проваджен­ня у справах про адміністративні правопорушення, можна зробити висновок, що їх суть зводиться до виокремлен­ня певної системи (комплексу) процесуальних дій (пра­вил) уповноважених суб’єктів при застосуванні адміні­стративної відповідальності.

Оскільки справи про адміністративні правопору­шення за керування транспортними засобами є одними із най розповсюджених і складних в системі адміністра­тивних правопорушень, то я спробую навести осо­бливості судового розгляду в даній категорії справ.

Звичайно, що для виконання завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення за керу­вання транспортними засобами, з метою правильного і своєчасного вирішення кожної справи суддя зобов’яза­ний ретельно підготуватися до її розгляду [1]. Так, ст. 278 КУпАП визначено коло питань, які необхідно вирішити під час підготовки, зокрема чи належить до компетенції в даному випадку суду розгляд справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи спові­щено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання осо­би, яка притягається до адміністративної відповідально­сті, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Поширеною і беззаперечною є практика судових ор­ганів, яка спрямована на те, що у випадку надходження до суду протоколу по справі про адміністративне право­порушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в деяких випадках не надання певних матеріалів тощо, суди своєю постановою направляють справи на доопра­цювання органу (посадовій особі), яким було складено вказаний протокол.

Як свідчить судова практика, посадові особи при оформленні та направленні до суду адміністративних ма­теріалів по справам про адміністративні правопорушення за керування транспортними засобами допускають пору­шення, які призводять до повернення таких матеріалів на доопрацювання. Зокрема, причиною повернення матері­алів в даній категорії справ є те, що при складені про­токолу не виконуються належним чином вимоги ст. 256 КУпАП, а саме: у деяких протоколах не зазначалася ча­стина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушником діяння. У матеріалах спра­ви нерідко бувають відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, дані про те, чи притягалася вона до адміністративної відповідальності раніше, а також пояснення цієї особи, свідків або підпи­сів останніх. Дуже часто анкетні дані правопорушника вказуються не в повному обсязі (рік, число, місяць та місце народження), його точна адреса, місце роботи, по­сада, а також необхідні відомості про особу, яка склала протокол (прізвище, ім’я та по батькові, посада, службові телефони) [2]. Через неточні та неправильні записи у прото­колах про місце проживання правопорушників суди витрачають додаткові кошти на повторні виклики або взага­лі позбавлені можливості виклику.

Крім норм КУпАП, особливості вимог до протоко­лів про адміністративні правопорушення пов’язані з керуванням транспортними засобами можуть встанов­люватись іншими нормами законодавства, наприклад Інструкцією з оформлення працівниками Державтоін­спекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху затвер­дженої наказом МВС України від 26 лютого 2009 р. № 77 тощо [3].

С.А. Ширіна звертає увагу на те, що, незважаючи на необхідність обов’язкового повідомлення порушника про час і місце розгляду справи, виникає питання про можливість розгляду справи за відсутності порушника, якого не було доставлено до суду та не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, з різних підстав [5].

В цьому питанні С.А. Ширіна підтримала думку В.Г. Перепелюка, який пропонує, за аналогією з ци­вільним процесом, у разі якщо місце фактичного пере­бування порушника невідоме, розглядати справу після надходження повістки з підписом службової особи домоуправління останнього відомого місця перебування порушника про те, що вручити повістку адресатові не можна через його відсутність [4].

Також, хотілося б звернути увагу на ст. 281 КУпАП, яка містить положення проте, що при розгляді колегі­альним органом справи про адміністративне правопо­рушення ведеться протокол.


Література

  1. Галунько В.В. Адміністративне право України : Навчальний посібник : у 2-х томах / В.В. Галунько, В.І. Олефір, М.П. Пихтін за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2011 – 320 с.

  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. : // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

  3. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністра­тивно деліктне право) : [навчальний посібник] / В. К. Колпаков. – Київ, Юрінком Інтерн, 2008. – 255 с.

  4. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина : [навчальний посібник] / В. Г. Перепелюк [2-ге видання, змінене і доповнене]. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

  5. Ширіна С. А. Особливості та проблеми судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпе­кою дорожнього руху / С. А. Ширіна. – Запорізький національний університет [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stattionline.org.ua.


І. Цилюкова

Науковий керівник – к.ю.н., ас. Н .В. Юськів
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ1
Характерною рисою, яка детермінує сучасний стан розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування останніми технологій кредитування. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [1]. Кредит являє собою суто економічну категорію, але процес його надання, обсяг правомочностей сторін кредитування, гарантії виконання кредитних зобовязань регламентується правовими нормами вітчизняного законодавства. Керуючись грошовою природою даного поняття, кредитні правовідносини, беззаперечно, можемо розглядати складовою фінансових правовідносин. Відповідно регулювання даної сфери має фінансово-правовий характер. Доцільно проаналізувати процес та схеми реструктуризації кредитної заборгованості, що на сучасному етапі постає проблемою номер один у відносинах «банк» – «клієнт».

У перекладі з англійського «реструктуризація» (restructurіng) – це перебудова структури чого-небудь. Реструктуризація заборгованості за кредитом є угодою позичальника з кредитором, якою передбачено застосування нової схеми погашення боргу у зв’язку з неспроможністю боржника виконати раніше взяті на себе фінансові зобов’язання [2, с. 336]. Існують кілька схем реструктуризації, які можуть застосовуватися як окремо, так і комплексно:

1. надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за кредитними договорами на термін не більше двох років;

2. продовження терміну кредитних договорів з урахуванням обмежень, що діють у комерційних банках, та обставин щодо фінансового стану, в яких знаходяться позичальники; 3. зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 % сукупного місячного доходу сім’ї. За реструктуризованими згідно із цією частиною кредитними договорами комерційні банки мають звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації [3, с. 86]. Ще одним способом проведення реструктуризаціє є пільгові періоди (кредитні канікули). Кредитори (банківські установи), погодившись на пільговий період, змінюють умови кредитів, тимчасово відкладаючи вимоги до боржника, проводити заплановані платежі з погашення.

Аналізуючи нещодавні події, а саме звернення до громадськості та ЗМІ військовослужбовців із зони АТО з проханням захисту їхніх прав у відносинах з банківськими установами з приводу неможливості здійснення виплат по кредитах, можемо говорити про неврегульованість даного питання у правовому аспекті. Варто наголосити, що, де-юре, п. 15 ст. 14 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 28.04.2014 р. чітко зазначає: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються» [4]. Тобто мова йде про надання кредитних канікул для даної категорії громадян. Проте, де-факто, ситуація складається зовсім по іншому. Суть полягає у тому, що правовий стан військовослужбовця – це не єдина підстава надання банківськими установами відтермінування у сплаті кредитних зобовязань. Для цього особам, що виконують військовий обовязок у зоні АТО, необхідно отримати статус учасника бойових дій. Це закріплено в п. 2 «Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413. Очевидним є той факт, що дана законодавча норма не врегулювала надання такого статусу бійцям батальйонів територіальної оборони, обґрунтовуючи це тим, що батальйони створені за громадською ініціативою (з числа військовослужбовців-контрактників, які самостійно прийняли рішення про участь в АТО і числяться як волонтери). Це і є, на наш погляд, першопричиною неможливості врегулювання питання щодо надання кредитних канікул для військовослужбовців та бійців територіальних батальйонів (чисельність яких, до речі в деяких батальйонах станом на сьогодні («Айдар» - понад 150, «Донбас» - понад 600) досить висока).

Підсумувавши вищевикладене, слід зазначити, що кредитування – доволі ризикована процедура як для банківських установ, так і для позичальників. В цьому контексті нами була виявлена прогалина у законодавстві щодо закріплення процедури надання кредитних канікул для військовослужбовців в зоні АТО. Для її врегулювання варто розширити коло субєктів, яким передбачено надання статусу учасника бойових дій, шляхом внесення доповнення до відповідної законодавчої статті. Адже реструктуризація – це своєрідна «амністія» на локальному рівні, тому виконання військового обовязку в зоні АТО має бути вагомою та чи не єдиною підставою для її проведення на найвигідніших умовах для сторін кредитного зобовязання. Окрім того, посилення контролю з боку Національного Банку України за процесом кредитування дозволить підвищити прозорість банківських процедур та технологій, зменшити до мінімуму кредитний ризик сторін, як наслідок, забезпечити ефективність банківської системи в цілому. Та підвищення довіри суспільства до таких установ. Не слід забувати і про необхідність чіткої державної економічної політики в даній сфері.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28

Схожі:

72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року iconЗміст історія україни та її складових, північної буковини І бессарабії михайловський С
Букова віть: ІІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція, Чернівці, 25 квітня 2013 р. [Упоряд.: С. П. Кармалюк, Г....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка