А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник



Сторінка3/17
Дата конвертації09.03.2018
Розмір3.41 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

2.3. Професійна зорієнтованість підручника з української мови для старшої школи
Шкільний підручник з української мови – це навчальна книга, що містить систематичний виклад навчальної дисципліни (її розділу, частини), відповідає навчальній програмі й офіційно затверджена в якості такого видання друкований засіб навчання, який репрезентує знання і види діяльності з цього предмета відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти. Мета підручника – у стислому вигляді розкрити всі компоненти навчання, найважливіші процеси і явища, які визначають специфіку певної сфери діяльності, сприяти формуванню здатності учнів накопичувати особистий соціальний досвід, уміння оцінювати явища і події навколишньої дійсності.

Істотною особливістю підручника як жанру навчальної літератури є те, що він виступає носієм певного змісту освіти і засобів забезпечення його засвоєння. Підручник повинен відображати зміст шкільної програми й ті методичні новації, що з'явилися у практиці роботи вчителів. Характерні його риси – наукова строгість і обґрунтованість думок, чітка визначеність, об'єктивність, достовірність фактичного матеріалу, методично зумовлена логічна послідовність.

Цілісну внутрішню структуру підручника складають основний і допоміжний тексти та позатекстові компоненти.

Основний текст містить характеристику ключових понять, допоміжний – тексти, що поглиблюють основні положення, опис вправ, завдань тощо.

Позатекстовими» компонентами підручника є:

1. Апарат організації засвоєння – запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки виконання), таблиці, написи-пояснення до ілюстрованого матеріалу.

2. Ілюстративний матеріал.

3. Апарат орієнтування – вступ, зміст, бібліографія.

За методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:

1) репродуктивні – високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням тексти підручника, що відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання;

2) проблемні – тексти підручника (форма монологу), в яких визначено суперечності, розв’язується проблема, аргументується логіка руху думки;

3) програмовані – зміст «подають» частинами, а засвоєння кожного «кроку» інформації перевіряють контрольними запитаннями;

4) комплексні – що містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, а сама проблема визначається логікою проблемного навчання.

Головне в сучасному підручнику – це створення стану успіху, співпраці та співтворчості, навчального діалогу, конструювання ситуації вибору. Підручник стає інструментом для вчителя та засобом навчання для учнів.

Сьогодні дискутується потреба введення електронних навчальних книг. Електронний підручник – це складний продукт, у якому застосовуються досягнення сучасної техніки, що дозволяють програмно реалізовувати всі структурні компоненти: зміст предмета, методику навчання, тематичне мультимедіа тощо. «Підручник майбутнього» містить інформацію в усіх відомих на сьогодні форматах: текст, мова, фото, музика, відео, графіка, анімація, а також комбіновані інтерактивні складники віртуальної реальності.

Використання електронного підручника на уроках української мови допомагає уникнути одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочно представити мовні об’єкти і процеси, дає можливість переглянути відеосюжети, виявити рівень навчальних досягнень учнів, забезпечити диференціацію, індивідуалізацію навчання, формувати мотивоване ставлення до вивчення мови, проводити оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо.

Однак збільшення питомої ваги електронного підручника зовсім не означає, що він покликаний замінити традиційний друкований підручник. Його завдання – лише доповнити структуру традиційного підручника навчальним матеріалом у більш зручному вигляді: за допомогою термінів, ключових понять, таблиць, інтерактивних завдань, мультимедійного ілюстративного матеріалу, тестів, різноманітних словників тощо.

Методист Ярослава Кодлюк виділяє такі функції підручника (табл. 1):


Таблиця 1

Основні функції шкільного підручника


Функції шкільного підручника

Сутність функцій шкільного підручника

Освітня

полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань щодо формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.

Розвивальна

сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.

Виховна

полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.

Управлінська

передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

Дослідницька

полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми.

Так, авторка подає нам п'ять основних функцій підручника: освітню, розвивальну, виховну, управлінську та дослідницьку, наголошуючи, що кожна з них посідає чільне місце в розвитку мовних особливостей учнів.

Основні функції підручника пов’язані з системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності й послідовності, всебічності, зв’язку з життям та ін. Виходячи з того, що реалізація функцій навчальної книги визначається не окремим фактором, а їх сукупністю, редакторові потрібно звернути увагу й на оформлення підручника, його поліграфічне виконання.

Щоб підручник з української мови для профільного навчання дійсно виконував усі функції, він має містити такі завдання: комунікативні, що передбачають залучення учнів до активної комунікативної діяльності, спрямовані на формування таких здібностей, як мислення, мовлення, уява тощо; аналітичні, що пов’язані з аналізом певного тексту; асоціативні, які мають спонукати учнів до виявлення почуттєвого ставлення до тексту й навчального матеріалу тощо.

Вивчення української мови в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за підручником «Українська мова. Профільний рівень» (автори М.Я.Плющ, В.І.Тихоша, С.О.Караман, О.В. Караман).

Зміст підручника для профільного навчання спрямований на засвоєння мовної культури в усій її багатогранності. Учні мають змогу поглибити знання про мовну систему, ознайомившись із додатковими теоретичними відомостями з фонетики, орфоепії, орфографії, лексикології й фразеології, морфеміки, словотвору й морфології, вдосконалити навички побудови текстів різних стилів і жанрів мовлення.

Мета підручника – розкрити стилістичні ресурси сучасної української літературної мови. Учні мають змогу вдосконалити навички побудови текстів різних стилів і жанрів, опанувати виражальні засоби розмовного, наукового стилів мовлення, виробити навички дослідницької роботи з мовознавства, роботи з довідковою літературою, навчитися добирати лінгвоукраїнознавчий матеріал.

Особливістю підручника є оригінальна структура: кожну мовну тему представлено у трьох рубриках – «Мовознавчі студії», «Практикум», «Спілкування». Основний і додатковий теоретичний матеріали сконцентровано в лінгвістичних довідках. Актуальною є рубрика «Назустріч тестуванню», вправи якої спрямовані на підготовку десятикласників до виконання завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

Пропоновані «Мовознавчі студії», «Практикум» допомагають відшліфувати правописні, орфоепічні, стилістичні навички, перевірити вміння використовувати свої знання в різних умовах.

Рубрика «Спілкування» сприяє розвитку комунікативних компетенцій учнів. До виконання пропонуються такі завдання: складіть діалог; розгляньте репродукцію картини, опишіть зображену на ній ситуацію; поміркуйте над висловом тощо.

Виявити здібності учнів, розвивати в них фантазію покликана рубрика «Цікава перерва», в якій подано галерею художніх полотен живописців-класиків та наших сучасників.

У підручнику вміщено тлумачний, термінологічний і діалектологічний словники.

Текстовий матеріал до вправ насичено цікавою пізнавальною інформацією з творчого доробку вчених-лінгвістів, письменників, мислителів, що слугуватиме засвоєнню найважливіших здобутків вітчизняної й світової культури.

Підручник зорієнтовано на різні види роботи – індивідуальну, у парах і групах, під керівництвом учителя й самостійну. Ілюстративний матеріал є додатковим джерелом інформації, креативною складовою підручника. Вправи подаються в порядку зростання складності: від репродуктивних до творчих, які вимагають умінь сприймати, розпізнавати, порівнювати, робити висновки. Чимало вправ дібрано для формування культури мовлення, мовленнєвої поведінки, навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах.

Мовленнєва змістова лінія в підручнику представлена широким спектром завдань і творів, цікавих рольових ігор, які дають змогу учням розвивати зв’язне мовлення, вчитися логічно будувати розповідь та формулювати думку. Різноманітні алгоритми сприяють візуальному запам’ятовуванню матеріалу та грамотності відповіді.

Мовне навчання має стимулювати вільне володіння мовою – така мета навчально-методичного посібника для учнів 10 класу «Мова наша – українська». Авторами є Л.І.Мацько, О.М.Семеног, Н.Б.Голуб, О.М.Мацько, О.М.Сидоренко, Ю.О. Романенко.

Посібник розроблено на допомогу вчителеві в підготовці до уроків української мови, запропоновані завдання сприятимуть урізноманітненню методів і прийомів роботи на уроці, забезпечуватимуть реалізацію завдань, визначених програмою. Поданий теоретичний матеріал сприятиме засвоєнню знань з української мови, дібрані тексти формуватимуть мовні смаки і мовне чуття сучасних школярів.

Завдання посібника – допомагати вчителеві у підготовці до занять з української мови, сприяти урізноманітненню методів і прийомів роботи на уроці, забезпечувати реалізацію завдань, визначених програмою, формувати мовні смаки і мовне чуття сучасних школярів, утверджувати як суспільну норму позитивну мовну поведінку.

Текстовий матеріал книги дібраний та укладений відповідно до сучасних освітніх тенденцій в Україні, з урахуванням мовної, лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної, діяльнісної змістової ліній за Державним стандартом з української мови. Вправи та завдання орієнтують на поглиблення знань з історії мови, сучасного українського та світового мовознавства, розширення уявлення про лінгвістику тексту, теорію мовленнєвої діяльності, опанування технології дослідницького навчання.

Матеріал пропонованої книги дібраний і укладений відповідно до сучасних освітніх тенденцій, спрямований на формування комунікативної, лінгвістичної, лінгвокультурологічної і прагматичної компетенцій.

Поряд з текстами класичної літератури подано й тексти сучасної молодої української літератури та преси, нові форми роботи з текстами як на традиційних, так і електронних носіях. Таким чином, учні збагачують свої знання не лише з української мови, а й української та зарубіжної літератур, розвивають мистецькі смаки і вподобання.

Водночас текстовий матеріал віддзеркалює національну культуру українського народу. Він зорієнтований на активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиток духовної сфери особистості, зокрема виховання патріотизму, формування естетичного бачення світу, збагачення словникового запасу, формування особистісних морально-етичних переконань.

Автори посібника в теоретичному матеріалі поєднали традиційні і сучасні знання про мову, елементи новизни, оригінальних трактувань, що поглиблюватимуть усвідомлення тих аспектів мовної теорії, які передбачені програмою.

Книга структурно логічно впорядкована. Містить передмову, десять мовних блоків (мова як суспільне явище, орфоепія, орфографія, фонетика, лексикологія, фразеологія, лексикографія, морфеміка та словотвір, морфологія, стилістика), кожний з яких розподілений тематично.

До кожного з 117 уроків автори представили епіграфи. Це вислови письменників, мислителів, філософів про мову й її функції. До теми «Лексико-граматичні особливості розмовного мовлення» автори підібрали наступний епіграф: «Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте» (Володимир Мономах); до теми «Закономірності побудови тексту» – «Давайте говорити те, що думаємо, думати те, що говоримо; нехай слова будуть у згоді з життям» (Сенека); до теми «Наукова лексика. Термінологія. Професіоналізми» – «Виховуй у собі людину – ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя» (В. Сухомлинський); до теми: «Особливості розвитку української мови на сучасному етапі» – «Нації потрібна творчість не тільки на рівні гопака. Нормальне становище – це коли все суспільство живить свою мову й культуру» ( О. Гончар).

Наведені приклади епіграфів з поезій, які формують в учнів естетичні смаки та особистісні морально-естетичні переконання («Живуть на світі половинки…», «Урбаністичний мотив» О.Матушок; «Подолати вершину – це щастя» М.Бровко тощо).

Ефективними засобами розвитку діалогічної взаємодії на уроках української мови слугують завдання на мовне вправляння (участь у мовних іграх, конструювання лінгвістичних задач); творчі завдання (написання творів-описів, творів-міркувань, творів-медитацій, есе, замальовок, пейзажних портретів тощо.

Наприклад: підготуйте усний твір у публіцистичному стилі на тему: “Глобалізація – це добре чи погано для мови”?; усну розповідь на тему “Зцілення словом”; напишіть твір-мініатюру “Живе слово” за поданим початком: «У дитинстві нас дуже вабило заглянути до старої скрині, де зберігалися давні речі, такі несхожі на ті, що оточували нас. Вони були з іншого світу, мали свою біографію…»).

Цікавими є рольові ігри, робота у групах, у парах; самостійна пошукова робота, учнівські конференції; конкурси. Джерелом розвитку інтересу до вивчення української мови є тексти, вибудувані з урахуванням міжпредметних зв’язків з літературою, історією, образотворчим мистецтвом та музикою.

У посібнику також багато цікавих завдань та вправ, різноманітні таблиці та схеми. Зазначимо, що велика кількість вправ і текстів надає вчителеві широку можливість вибору матеріалу під час підготовки до уроку й учневі – під час самопідготовки.

На реалізацію діяльнісної змістової лінії зорієнтовані такі елементи структури, як «Комунікативна розминка», «Тема для розмови», «Рефлексія і самоперевірка».

Наведемо кілька прикладів завдань із рубрики «Комунікативна розминка»:

«Підготуйте запитання для науковців на тему «Місце і статус української мови в Європі та світі». Поміркуйте, фахівці з яких галузей зможуть дати вам найвичерпніші відповіді»;

«Видатні вчені Вільгельм фон Гумбольдт, Олександр Потебня, Мартін Гайдеггер, Едвард Сепір були переконані, що кожна мова несе в собі своєрідну картину світу. Чому так? Як наша мова поєднує нас з далекими предками і дає змогу зберігати свою особливість, інакшість у глобалізованому світі?»;

«Не кожний написаний текст добре сприймається, коли його озвучують, і, навпаки, блискучі усні виступи у надрукованому вигляді можуть втратити свою привабливість. Від чого це залежить?

У чому секрет ефективного усного мовлення? Обговоріть це в класі».

Цікавими є завдання з рубрики «Тема для розмови». Наведемо кілька прикладів. «Який зв'язок між поняттями «літературна мова» і «мова художньої літератури»? Чи можна їх ототожнювати? Обговоріть цю проблему в класі»; «Наявність діалектизмів у мові – це її окраса чи вада, з якою потрібно боротися? Аргументуйте свою думку».

У рубриці «Рефлексія і самоперевірка» подано запитання до опрацьованого в ході заняття теоретичного матеріалу.

Формування мовної особистості старшокласників передбачає широке використання різноманітних комунікативних ситуацій, оскільки саме в ситуаціях школярі вчаться спілкуватися.

Своєрідність підручника для профільної школи вбачається в пріоритетному використанні текстового навчального матеріалу, що репрезентує соціокультурні концепти, визначені в соціокультурній змістовій лінії програми, з поступовим розширенням їхнього інформаційного поля. Важливим засобом навчання є профільно-орієнтований текст як середовище функціонування мовних одиниць, що дає змогу залучити старшокласників до мовленнєвої діяльності, мотивує засвоєння лінгвістичної теорії, підвищує пізнавальний і виховний потенціал уроку.

У підручнику також подано нові теми, які ще не були так детально та цікаво представлені у шкільних підручниках: «Мова міста і села», «Мовна ситуація в державі» тощо.

Отже, щоб підручник з української мови для профільного навчання дійсно виконував усі функції, він має містити такі завдання: комунікативні, що передбачають залучення учнів до активної комунікативної діяльності, спрямовані на формування таких здібностей, як мислення, мовлення, уява тощо; аналітичні, що пов’язані з аналізом певного тексту; асоціативні, які мають спонукати учнів до виявлення почуттєвого ставлення до тексту й навчального матеріалу тощо.
2.4. Професійно орієнтовані виховні заходи у старшій школі
Специфіка позакласної роботи виявляється й у вибірковості змісту і форм роботи, у науковому поглибленні рівня мовної освіти учнів, у формуванні етнокультурологічної компетенції. Успіх позакласної діяльності залежить від різноманітності форм і методів роботи.

Найбільш ефективними є такі методи, як розв’язання пізнавальних задач, самостійний добір мовного матеріалу на запропоновану тему, участь у дослідницькій роботі, індивідуальне чи групове виконання проектів (відеожурнал, інтерв’ю, різні види газет, оформлення тематичних папок чи стендів, карт тощо). Зміст позакласної роботи залежить від форми, яку визначає вчитель-словесник.

Серед форм позакласної роботи – гуртки різних видів, позакласне читання учнів, шкільна преса, колективне відвідування кінотеатрів і театрів, лінгвістичні екскурсії, індивідуальна робота з учнями.

Існують різні види позакласної роботи з предмета: заняття гуртка чи факультативу, тематичний вечір чи ранок, ювілейне святкування, усний журнал, лінгвістична вікторина, тиждень мови в школі, лінгвістичні турніри, оформлення мовної веб-газети тощо. Найбільш активні сучасні форми позакласної роботи з мови: КВК у класі і між класами на одній паралелі; мовний чи літературний брейн-ринг, дебати, рольові ігри, віртуальні екскурсії, круглі столи, ток-шоу «Без табу», «Поле чудес», «Свобода слова», «Я так думаю…» тощо.

Найбільшої результативності досягає вчитель у своїй роботі, коли забезпечує тісний зв’язок позакласної роботи з навчальною, яка здійснюється на уроках.

З 2001 року проводиться Міжнародний дитячий конкурс з української мови імені Петра Яцика, в якому беруть участь учні 1 – 11 класів усіх типів шкіл. Конкурс покликаний заохотити учнів не просто знати державну мову, а й спілкуватися нею в повсякденному житті. Конкурс проходить у чотири етапи: перший – у навчальних закладах, другий – у районах, третій – обласний, четвертий – загальнонаціональний.

Поширеним видом позакласної роботи є презентація – урочисте представлення лінгвістичної літератури. На такий захід запрошують автора чи авторський колектив, представників видавництва, в якому вийшла книга (якщо така можливість є).

Мовна вікторина – вид позакласної роботи, пізнавальна гра, що містить елементи змагання; проводиться переважно на гурткових заняттях, на вечорах української мови чи літератури. Учням пропонують низку цікавих запитань з високим рівнем складності, для розв’язання яких необхідна кмітливість, ерудованість учнів, глибокі знання з предмета.

Важливе значення має випуск учнями стінних газет (регулярні і тематичні спеціальні випуски) «Слово про слово», «День української писемності в нашій школі», «Засідання мовної майстерні», «У світі цікавого», «Чи знаєш ти, що…», «Спробуй розгадати» тощо.

Через газету оголошують про початок мовно-літературних тижнів у школі, декад, конкурсів, олімпіад тощо. На шпальтах газети інформують про перебіг подій лігвістичного життя регіону. Через газету учні активно долучаються до організації і проведення різноманітних шкільних і міських(сільських) заходів. Отже, газета може виконувати роль ефективного способу інтерактивного спілкування.



3. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ

ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
3.1. Курс сучасної української літературної мови у вищій школі
Студіювання наукових джерел і практичного досвіду підтверджує: існуюча глобальна соціомовна ситуація, новий напрям етнолінгвістичних розвідок, основним предметом дослідження яких виступає національна ментальність та духовна культура етносу, усвідомлення високого призначення української мови у сфері комунікації, мисленні, етиці, естетиці, соціальному житті, потреби в формуванні мовної особистості, яка має новий стиль лінгвістичного мислення, досконало володіє рідною мовою, здіснення багаторівневої освіти проектують пошуки нових підходів до лінгвістичної підготовки. Неоантропоцентричні тенденції детермінують змістову модернізацію традиційних курсів, наповнюючи їх елементами сучасних наукових напрямів (соціо- і етнолінгвістики, неориторики, словесності, прагматики, лінгвістики тексту, лінгвокультурології та ін.).

Представимо окремі аспекти збагачення змісту лінгвістичних дисциплін у контексті проблеми дослідження.



Лінгвістичний блок у педагогічних університетах спрямований на глибоке наукове осмислення природи й сутності мови як засобу спілкування, її суспільних функцій, походження й закономірності історичного розвитку, формування лінгвістичної, мовної, комунікативної, культурознавчої компетенцій.

Основою процесу вивчення фундаментального курсу сучасної української літературної мови має стати опанування системою мови як засобом розвитку лінгвістичного мислення, мовного чуття, комунікативної, лінгвокультурознавчої компетенцій з обов'язковою орієнтацією академічного матеріалу на шкільне вивчення. У викладанні акцентуємо увагу на новій філософії мови, основних змістових лініях формування мовної особистості – мовній, мовленнєвій, соціокультурній, діяльнісній, що ґрунтовно виписані в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти.

Одним із актуальних завдань сучасної лінгвістики і педагогіки є дослідження тезаурусу й лексикону мовної особистості ХХІ століття. Це необхідно для осмислення словникового запасу нашого сучасника, реалізації низки практичних завдань щодо формування науково обґрунтованих моделей навчання української мови. Вивчення закономірностей системних відношень і функціонування мовних одиниць різних рівнів спрямовуємо на розгляд звукових процесів, функціонування лексичних явищ, дериваційних процесів, семантико-морфологічних властивостей частин мови, різних типів речень, складного синтаксичного цілого. Враховуючи актуальність текстоцентричного підходу, ознайомлюємо студентів з ознаками тексту. Це сприятиме кращому усвідомленню значення мовних одиниць.

Формуванню національно-мовної особистості сприяють глибокі знання з усіх розділів науки про мову на засадах українознавства, уміння і навички їх використання у практичній діяльності. Отже, однією зі складових змісту навчання української мови має стати етнокультурознавчий компонент. Він відображає специфіку світобачення та світосприйняття українців, визначає типові особливості українського побуту, національних традицій і найбільш повно реалізується в лексико-семантичній і фразеологічній системах.

Вивчення сучасної української літературної мови спрямоване на вирішення комплексу завдань навчання, виховання й розвитку особистості майбутнього вчителя, громадянина і патріота Української держави:

розвиток інтелектуально-креативних здібностей, виховання потреби безперервно вдосконалювати власне мовлення шляхом "занурення" у світ українського слова; підвищення загальнолінгвістичного рівня;

формування мовних і лінгвістичних компетенцій, зокрема поглиблення знань про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння основних процесів, що відбуваються в мові, ознайомлення з мовознавством як наукою і працями українських лінгвістів, актуалізація лексичної, семантичної, орфоепічної, граматичної компетенцій, вироблення мовного смаку шляхом розширення філологічного кругозору;

формування професійних мовнокомунікативних компетенцій, зокрема шляхом оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації, генерування вартісних зразків власної мовленнєвої творчості, виховання потреби самоосвіти і самооцінки для постійного вдосконалення особистісно-мовленнєвої діяльності; оволодіння уміннями сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх щодо нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;

формування лінгвокультурознавчої компетенції через розвиток цілісного уявлення про мову як національно-культурний феномен, розуміння національної своєрідності української мовної картини світу, знання констант української національної культури, концептуальних лінгвокультурем, виховання поваги до інших етносів, їхніх мов, звичаїв, традицій, культури, історії;

формування дослідницької компетенції шляхом удосконалення вмінь і навичок самостійної філологічної роботи з науково-навчальним текстом, використання системних історико-культурних коментарів, довідок і спостережень над мовою різних стилів і жанрів, різноманітних джерел наукової, довідкової інформації з лінгвістики, зокрема електронних, розвиток умінь інформаційної переробки тексту.

Мета і завдання даної навчальної дисципліни, наприклад, на другому курсі:

– системний виклад відомостей з лексики, фразеології, лексикографії, фонетики, фонології, орфоепії, графіки і орфографії; системна характеристика різнотипних явищ сучасної української літературної мови, аналіз та узагальнення теоретичних питань української мови, основних законів функціонування та розвитку мовних виявів з урахуванням досягнень сучасної мовознавчої думки;

– висвітлення дискусійних лінгвістичних питань і розкриття їх з необхідними історичними та стилістичними коментарями;

– формування у студентів свідомого розуміння сучасних норм української літературної мови на широкій науковій основі та їх орієнтація на професійне застосування знань, вироблення у студентів високої мовної культури;

– усвідомлення значення рідної мови не лише як засобу спілкування, а й важливого джерела формування інтелекту і духовно-емоційної сфери особистості.

У результаті вивчення сучасної української літературної (наприклад, на другому курсі) студенти повинні знати теоретичні питання орфоепії, графіки і орфографії; основні принципи та правила української орфографії; різновиди системних зв’язків у лексиці та фразеології; лексики, фразеології, лексикографії, ключові поняття цих розділів; загальноприйняті норми української літературної вимови; дефініції та властивості мовних одиниць, що входять до орфоепічної, орфографічної, лексичної, фразеологічної, морфемної, словотворчої, морфологічної систем української мови; принципи побудови статей у словниках різних типів; основні лексикографічні праці.

Студенти повинні вміти:

– аналізувати наукову літературу з проблем орфоепії, графіки, орфографії, лексикології, фразеології, лексикографії, морфеміки, словотвору, морфології, синтаксису;

– користуючись науковими дослідженнями, лінгводидактичними матеріалами, спеціальними словниками і довідниками, а також власними дослідницькими спостереженнями й узагальненнями вміти:

– діагностувати фонетичні помилки в усному мовленні й виробляти практичні рекомендації для подолання їх шляхом використання спеціальних вправ і завдань, записів усного мовлення тощо, формувати навички нормативного наголошення слів та їх форм як одну з найважливіших передумов успішної комунікативної діяльності особистості; формулювати відповідні правила правопису;

– з’ясовувати поняття “слово” і роль слова як засобу називання конкретних предметів, абстрактних понять, дій, ознак тощо, різні вияви відношень і зв’язків між словами, механізми формування багатозначності слів, розрізняти поняття "переносне значення" і "переносне вживання" слова, порівнювати власне мовну (значеннєву) і художньо-зображальну (образну) природу метафори, метонімії, синекдохи, лінгвістичну природу лексичної синонімії, принципи організації синонімічного ряду як осередку функціонування відповідного парадигматичного і значеннєвого зв’язку між словами;

– розкривати лінгвістичну суть і можливі сфери функціонування антонімів, конкретні випадки використання аналізованих лексико-семантичних явищ у писемному й усному мовленні;

– характеризувати лінгвістичну природу омонімів, омографів і омофонів і відмінності між омонімічними та багатозначними словами;

– розрізняти й характеризувати слова за ознаками активного й пасивного функціонування; розрізняти й кваліфікувати історизми й архаїзми, визначати номінативну сутність неологізмів та оказіоналізмів і причини переходу їх до класу загальновживаних назв;

– аналізувати функціональне співвідношення між літературно-нормативною лексикою і словами-діалектизмами (семантичними, лексичними, етнографічними) з метою прищеплення належної мовної культури, розкриття потенційних можливостей засвоєння діалектних слів літературною мовою;

– окреслювати значеннєву й формально-граматичну специфіку слів іншомовного походження;

– з’ясовувати джерела походження лексичних одиниць за характерними фонетичними та морфологічними ознаками;

– визначати стильову приналежність і емоційно-експресивне забарвлення слів та способи його вираження;

– орієнтуватися в сучасних лексикографічних та фразеографічних джерелах і використовувати їх у практичній діяльності;

– з’ясовувати лінгвістичну природу фразеологізмів (фразеологічних зрощень, фразеологічних єдностей, фразеологічних сполук); витлумачувати значення фразеологічних одиниць і вводити їх у контекст; знаходити й аналізувати вияви системних явищ у лексиці та фразеології;

– ідентифікувати й кваліфікувати з функціонального погляду всі різновиди морфем (кореневі, префіксальні, суфіксальні, інтерфікси, флексії), вміти аналізувати морфемну структуру слова, характеризувати типові зміни у морфемній будові слова;

– визначати лінгвістичну сутність таких категорій, як словотвірна парадигма; словотвірне гніздо, словотвірний ланцюжок, словотвірний тип та властивих українській мові способів словотворення;

– з’ясовувати лінгвістичну природу граматичної форми, граматичного значення, граматичного способу, граматичної категорії;

– визначати приналежність тексту до того чи іншого функціонального стилю за його лексичними, морфологічними та синтаксичними особливостями; правильно оцінювати стилістичні якості мовних одиниць, їх експресивні відтінки, активізувати і спрямовувати свою інтуїцію, свідому діяльність щодо оцінки вибору виражальних засобів рідної мови;

– виконувати орфоепічний, орфографічний, лексичний, фразеологічний, морфемний, словотвірний аналіз слів;

– розвивати в собі високу культуру мовлення;

– володіти навичками вибору й класифікації мовного матеріалу; працювати з науковою літературою, словниками й довідниками для теоретичного обґрунтування й висновків після спостережень над конкретними мовними явищами, стилями.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику: Редакторський погляд : Навчальний посібник. Вид друге, розширене І виправлене. −...
А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconСтан та шляхи підвищення якості викладання української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах Харківської області
Держава забезпечує всебічний розвиток І функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України...
А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconМетодичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури в навчальних закладах в 2016/2017н р

А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconЗміст Українська мова Вивчення української мови здійснюватиметься за такими програмами: у 5-8 класах
«Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»
А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconМетодичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році
Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах
А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

А. С. Макаренка Олена Семеног, Наталія Дейниченко Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка