А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку



Сторінка5/10
Дата конвертації12.03.2018
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тематика індивідуальних завдань
1. Переваги та недоліки стохастичних, детерміністських і маргінальних поглядів на процеси творчого пошуку.

2. Структурна організація процесів пошукової діяльності.

3. Пізнавальні можливості класичних методів.

4. Проблеми і тенденції розвитку класичних методів творчого пошуку.



Список рекомендованої літератури:

Тойнби А.Д.Постижение истории. – М.: 1991.

Коршунов А.М., Мантатов В.В.Диалектика социального познания. – М., 1988.

Рабочая книга социолога. – М., 1986.

Рузавин Г.И. Методология научного исследования. – М.:ЮНИТИ, 1999. – 317с.

Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований. Учеб.пособие. – К.:МАУП, 2000. – 304с.

Словарь прикладной социологии/сост. Щёкин Г.В. – К.:МАУП, 1998.

Современная западная социология :Словарь. – М.:Политиздат, 1990.

Підручники з соціології за ред. Волкова Ю.Г., Зборовського Г.Є., Кравченко

О.І., Паніної Н.В., Попової І.М., Смелзера Н.,Андрющенко В.П., Тощенко Ж.Т., Шаповала М., Ядова В.О., Якуби О.О.


Тема 5. Евристичні методи
5.1.Поняття евристичних методів

5.2.Організовані евристичні методи

5.3.Стохастичні евристичні методи
5.1. Поняття евристичних методів
У перекладі з грецької „евристика” означає мить відкриття нового, процес пошуку. Походження слова „еврика” пов’язується з вигуком, що приписується грецькому геометру Архімеду, який, відкривши основний закон гідростатики, радісно вигукнув: „ Я знайшов!” Ось чому методи, що використовуються в процесі відкриття нових знань, називаються евристичними, а евристика пов’язується з проблиском (інсайтом) як засобом миттєвого знаходження рішення проблеми в результаті як усвідомлюваного, так і неусвідомлюваного процесу пошуку цього рішення.

Історичне поняття еристики виникло в Давній Греції як метод навчання, який застосовував Сократ. Під час бесіди співрозмовники за допомогою питань вчителя як би „наштовхувались” на правильну відповідь. У подальшому бесіди, в основу яких було покладено цей метод (т.з. „Сократичні бесіди”), часто використовувались багатьма видатними мислителями різних епох, у тому числі Платоном, Ксенофонтом, Декартом, Лейбніцем, Ейлером та ін.

Оскільки діяльність, яка породжує щось якісно нове, досі невідоме, належить до сфери творчості, тому з часом евристика сформувалась у окрему науку, яка вивчає творчу діяльність. Отже, творчість як процес та одночасно як метод пізнання розглядався, головним чином, виходячи з самозвітів діячів мистецтва та науки ( опис „натхнення”, „мук творчості” та. ін.).

Деякі видатні природознавці ( Г.Гельмгольц, А.Пуанкаре, У.Кеннон та ін.) виокремлювали у своїх самозвітах кілька стадій у процесі творчості – від зародження замислу до миті (яку неможливо передбачити), коли у свідомості виникає нова ідея. У 1924 році відомий англійський вчений Г.Уоллес розподілив творчий процес на 4 фази: 1) підготовку; 2) визрівання (ідеї); 3) проблиск та 4) перевірку. Оскільки основні ланки творчого процесу – визрівання та проблиск – зазвичай не піддаються усвідомлювано-вольовому контролю, то прихильники підсвідомих і ірраціональних концепцій постаралися розділити єдність та спільність чуттєвих та поміркованих, усвідомлюваних та позасвідомих компонентів пізнавальної діяльності.

Спираючись на традиції античності деякі дослідники процес художньої творчості пов’язують з поняттям Ероса, як своєрідною спрямованістю людства до досягнення вищого споглядання світу. До початкових засад створення буття відносять також поняття бога, вольовий акт, екзистенцію як ніжний екстатичний прорив у царстві абсолютної свободи16, споглядання, натхнення. Інтерес до різних аспектів евристики різко загостюється в середині ХХ століття у зв’язку із зростанням темпів науково технічного прогресу. Піддаються сумніву вузькі та обмежені погляди на процес творчості, розробляються нові методики аналізу, створюються нові галузі пізнання, такі як синергетика, креатологія, у яких особлива роль приділяється процесам уявлення, мислення, мотивації, саморегуляції діяльності особистості та соціальних спільнот. Особлива роль на цьому шляху відводиться методам творчості, які мають виконувати керівні та організуючі функції. Більш розгорнуто розглянемо ці методи далі.
5.2. Організовані евристичні методи
Одним з визначально важливих завдань оптимізації пізнавальної діяльності є внесення до самого процесу пізнання елемента творчості, „зарядження” його початком евристичності. Тому евристичні методи не тільки можуть, а й повинні бути широко застосовувані в практиці діяльності дослідників як засоби формування та розвитку інноваційного потенціалу, навчання та виховання різноманітних категорій та верств населення.

У працях вітчизняних та закордонних вчених достатньо широко представлені такі нетрадиційні евристичні методи, як метод мозкової атаки („брейнштормінг”), синектична сесія, групова дискусія, ретроспективний метод, метод „635”, „метаплан”, карти втрат та ін.

Зупинимось на деяких з них більш детально.
5.2.1. Ретроспективний метод. Сутність ретроспективного методу полягає в тому, що поступово, поетапно повертаючись у минуле, можна виявити окремі фази досліджуваного явища. При цьому досліджуються такі питання:


  • „як і чому врахували (не врахували) те, що надалі мало позитивний (негативний) результат?”;

  • „які інші рішення могли бути реалізовані в той час?”;

  • „які фактори протидіяли реалізації оптимального для свого часу рішення?” та ін.

При використанні цього методу відбираються найбільш доцільні та ефективні межі застосування різноманітних факторів, компонентів та інших засобів, реалізується принцип наслідування, що дозволяє дослідити все найкраще в минулому, здійснити безперервність пізнавальної, інноваційної, управлінської та інших видів діяльності.
5.2.2. Групова дискусія. Відповідно до специфіки обговорення невизначених чи спірних проблем доцільно сформувати дискусійні групи чисельністю від 3 до 20 осіб. Це стимулює учасників, викликає творчий наплив енергії, мобілізує приховані інтелектуальні здібності і є разом з тим хорошою школою виховання. Спонукаючи шанобливе ставлення до суджень інших, атмосфера групової творчості та сміливого пошуку особливо важлива для тих, які, зазвичай, будучи кваліфікованими фахівцями, виступати на зборах, нарадах, конференціях не наважувалися. Так, зокрема, серед причин стримування активності особистості близько 35% складає психологічна невпевненість в особистих силах, яка знаходить пояснення у відсутності досвіду публічних виступів. З цим найчастіше пов’язується і очікувальна позиція особистості.
5.2.3.Синектична сесія. Група „синектиків” багато в чому за формою нагадує дискусійну групу. До її складу мають входити учасники, які максимально відрізняються між собою за рівнем кваліфікації, досвіду, освіти та інших показників, що доволі відповідає поняттю „синектика”, (перекладі з грец. – „поєднання різнорідного”). Концентрація різнохарактерних знань, професійних підходів, особистісних поглядів та кутів бачення проблеми дозволяє учасникам відійти від шаблонів і нерідко сприяє знаходженню оптимальних рішень на межі пограничних галузей та сфер як практичної, так і теоретичної діяльності.
5.2.4.Метод „мозкової атаки” (брейнштормінг). Запропонований ще в довоєнний період, метод генерування ідей у ситуації групового стимулювання („брейнштормінг”) за відносно короткий проміжок часу завоював велику популярність. Основним завданням цього методу є підвищення творчої активності завдяки створенню такої атмосфери („вільного буяння думки”), яка не потребує захищати, відстоювати чи доказувати ту чи іншу пропозицію (рішення, підхід), на відміну від регламенту зборів, нарад та інших традиційних методів.

Ефективність сесії мозкової атаки багато в чому визначається ретельністю підготовки і професійною компетентністю проведення. Найбільш успішно працюють групи, число учасників яких не перевищує 8 – 12 чоловік. Одночасно працювати можуть 3 – 5 таких груп. На розгляд сесії виносяться питання, які було неможливо вирішити традиційними методами. Ці питання повинні бути чітко сформульовані в „Пам’ятній записці”, яка вручається кожному учаснику за 2 – 3 дні до початку проведення сесії. У записці вказуються завдання, умови, порядок проведення і пропонується підготувати декілька можливих ідей. Зазвичай порядок проведення сесії включає такі основні моменти. У вступному слові модератор (ведучий) коротко зупиняється на сутності проблем, що розглядаються (3 – 4 хв.) і оголошує початок „робочих періодів” (одного – або двох) тривалістю не більше 30 хв. кожний. При цьому модератор звертає увагу на необхідність дотримання кожним з учасників таких чотирьох правил:

1.Ніяких зауважень – вони заважають формулюванню нових ідей.

2.Чим більш незвичайною є ідея – тим краще.

3.Чим більше ідей – тим більше вірогідність виникнення цінних ідей.

4.Бажана комбінація ідей, їх розвиток та удосконалення.


З метою розкріпачування аудиторії модератор може надати сесії характер цікавої інтелектуальної гри, в якій, наприклад порушення будь-ким з учасників правил гри наказувалось нарахуванням штрафних очок або сигналом ручного дзвоника чи таке інше. Щоб „підігріти”, „завести” аудиторію на початку сесії модератору слід самому запропонувати 1-2 ідеї, можливо навіть аналогічні, задати декілька навідних питань тощо.

Хорошим стимулом проголошення ідей є встановлення черговості виступів. Наприклад: той, хто бажає внести пропозицію, просто піднімає руку, а нову ідею – великий або вказівний палець правої руки. Тому, хто пропонує нову ідею, надається право позачергового виступу. Можливе проведення сесії на кшталт організації аукціону, коли до протоколу вноситься найбільш цінна ідея з серії аналогічних і т. ін.

Гарантує успіх проведення сесії високий темп виступів та стислість викладення пропозицій. Кожна пропозиція фіксується секретарем у протоколі чи записується на диктофон. За норму вважається 50-100 ідей, висловлених протягом одного робочого періоду. Щоб запобігти повторюванню, кожен з учасників веде конспект. Це також сприяє активізації асоціативних зон кори головного мозку і тим самим робить розумову працю більш продуктивною.

Обробка та відбір найбільш цінних ідей здійснюється групою компетентних експертів, які залишають у переліку ідей лише ті, що заслуговують на подальшу теоретичну розробку та практичну реалізацію.

Досвід проведення сесій демонструє, що склад робочих груп час від часу слід оновлювати; над вирішенням складних проблем доцільно паралельно працювати другій групі або декільком групам одночасно; краще не залучати до сесії керівництво підприємства, організації чи установи, від якого є залежними члени експертної групи.
5.2.5. Метод „635”. Значно менш відомим, однак не менш ефективним є один з варіантів методу мозкової атаки – метод „635”. На відміну від першого, де обмін інформацією є багатостороннє-акустичним, тут зв’язок між учасниками є одностороннім та здійснюється в письмовій формі. В основі лежить реалізація принципу, згідно з яким лише основні (найбільш цінні, перспективні) ідеї повинні систематично вдосконалюватись і доводитись до завершеного стану. У такому разі обсяг ідей, природно, більш обмежений, ніж при використовуванні „брейнштормінгу”.

Прихильники застосування названого методу наголошують на декількох його позитивних якостях:



  • зростає цільова спрямованість зв’язків між значними ідеями;

  • обмежена свобода дій веде до більшої конкретності та цілеспрямованості ідей, що підлягають розробці.

Схема реалізації метода „635” показана на рис.1 На першому етапі кожен з шести членів групи записує основні ідеї для вирішення поставленої проблеми на спеціальних бланках, які обмежують обсяг викладення.

Схема реалізації метода „635”

Рис.1

Основні ідеї (6*3 = 18) по черзі передаються членам групи, кожен з яких доповнює їх ще трьома думками, які спрямовуються на вирішення поставленої проблеми. Після проходження всіх шести учасників бланки містять 108 ідей. Час, необхідний для проведення окремих „раундів”, „виявляється достатнім для письмового подання основних і додаткових ідей. Перший „раунд” можна завершити за 5 хв., наступний - на 1 хв. більше ніж попередній, отже, шостий раунд триватиме усього 10 хвилин.

Основні завдання застосування методу:


  • забезпечення неоднорідного складу групи;

  • формулювання проблеми до початку роботи групи, що припадає на функції модератору чи ініціативної групи;

  • доведення до учасників сесії суті проблеми за 2-3 дні до початку роботи;

  • заборона усного обміну інформацією між учасниками;

  • стимулювання учасників за дотримання регламенту та творчу активність.

Досвід застосування даного методу на практиці дозволяє відзначити такі переваги:

  1. Хорошу взаємодію з іншими методами (наприклад з методом „мозкової атаки”).

  2. Можливість надавати ідеям форми моделей, схем або малюнків.

  3. Можливість застосування методу в умовах територіальної відокремленості членів групи.

  4. Оцінка якості роботи учасників здійснюється не за кількістю запропонованих ідей, а за їх якістю.

  5. Досягнення більшої конкретики та ґрунтовності ідей, викладених у письмовій формі.

  6. Циклічність та письмова форма роботи змушує всіх учасників постійно виявляти активність.


5.2.6. Метод „ метаплан ”.
Даний метод поєднує в собі переваги методу „мозкової атаки” з позитивними рисами візуального спостереження. Процес реалізації методу відбувається п’ятьма етапами.

I етап. Модератор дає доручення групі з 15-20 експертів виявити проблему та розробити „карту втрат”. Члени групи, відповідаючи на питання у чому полягають втрати та які резерви слід для цього мобілізувати, заповнюють різнокольорові картки. Колір кожної картки відповідає одному з напрямків запобігання втратам. Подібна форма фіксації ідей має такі переваги:



  • Одночасне заповнення карток скорочує витрати часу на подання ідей;

  • Колір пришвидшує процеси групування карток;

  • Сама площа картки регламентує обсяг , форму та час викладення ідеї;

  • Принцип – одна картка – одна відповідь - полегшує роботу зі складання карти втрат та упорядкування рекомендацій;

Картки з відповідями поступають на узагальнююче табло, розмір якого складає приблизно 1,6м х 4м. Велике табло дозволяє вільно розмістити по 5-6 карток кожного члена групи. Таким чином 100-120 карток одночасно можуть бути подані для роботи групи.

II етап спрямований на створення „біржі інформації” методу. Забезпечується шляхом систематизації карток одного кольору відповідно до характеру пропозицій.

Таблиця 4.

Модель будови „інформаційної біржі”


Часові виміри використання резервів і втрат

Організація

Планування

Характер управління

Фінансування

Вмотивованість діяльності

На даний час

х

х

х

х

х

За короткий проміжок часу

х

х

х

х

х

У більш віддаленій перспективі

х

х

х

х

х

Виявлені втрати та резерви класифікуються в групи з прискореними та віддаленими строками реалізації. У межах цих груп формуються підгрупи, залежно від напрямку біржової інформації - удосконалення організації, вирішення проблем стратегічного й поточного планування, застосування нових стилів та методів управління, реалізації інвестиційної політики, застосування сучасних форм заохочення та покарання.

III етап. Сформовані підгрупи з 5-7 осіб досліджують зв’язки між найбільш суттєвими втратами, ранжують їх за причинами, шукають відповіді на питання – чому ці втрати мають місце?

IV етап. Кожна з підгруп визначає головні завдання і засоби подолання втрат.

V етап. Усі підгрупи об’єднуються з метою визначення спільної стратегії і тактики дій.
Таким чином, методологічні характеристики цього методу полягають у такому:


  • робота членів групи активізується за рахунок поступового нарощування потоку та наочності інформації, що подається;

  • візуальне спостереження ідей запобігає можливим похибкам сприйняття аудіоінформації;

  • екран забезпечує одночасну роботу з максимальною кількістю ідей;

  • поетапний аналіз дозволяє відслідковувати причинно-наслідкову залежність втрат та визначити засоби вирішення проблем.


5.3. Стохастичні евристичні методи
У перекладі з грецької поняття „стохастичність” означає вірогідний характер процесів, яким властиві ознаки випадковості, суб’єктивізму та інтуїції. Виходячи з цього зрозуміло, що методи, про які піде мова, поки що не систематизовані й базуються здебільшого на використанні унікальних здібностей особистості та висновків життєвого досвіду. Розглянемо деякі з них більш конкретно.
5.3.1. Метод „вхідного білета”
Сутність методу полягає в незалежному орієнтуванні декількох осіб на пошук рішення однієї й тієї ж самої проблеми шляхом порівняння наданих в індивідуальному порядку ідей, пропозицій та підходів. Впровадження методу передбачає чотири етапи.

  1. Формулювання проблеми.

  2. Процес індивідуального обмірковування.

  3. Обговорювання членами журі.

  4. Вироблення рішень проблеми.

Оскільки підходи до вирішення проблеми визначаються баченням її головних параметрів, так званих „входів”, звідси метод носить назву „вхідного білета”. Цей метод може бути застосованим з метою активізації творчого пошуку тих осіб , які уникають колективних та групових форм діяльності.

Метод „вхідного білета” може також виконувати роль засобу координації співпраці осіб з обмеженими можливостями та фізичними вадами.


5.3.2. Номотетичний та ідеографічний методи.

У перекладі з грецького „номотетичний” означає „мистецтво законодавчої діяльності”, сенс якого полягає в узагальненні порізнених даних з метою визначення закономірностей пізнання, розвитку, управління, виховання та інших важливих сфер життєдіяльності. Еммануїл Кант розглядав номотетичний метод як засіб законотворчої діяльності розуму з метою встановлення нормативної регламентації процесів пізнання.17 У неокантіанстві засновники баденської школи Віндельбанд та Ріккерт поділяли науки на природничі та історичні. Представники баденської школи головним у пізнанні природничих явищ вважали номотетичний (тобто генералізуючий) метод, а як базовий під час дослідження історичних явищ – метод ідеографічний, тобто такий, що індивідуалізує погляди та підходи. Якщо основою номотетичного методу виступає узагальнення з метою виходу на генералізовані цінності (пошук загальних законів, норм, ідеалів тощо), то ідеографічний метод орієнтує дослідника на пошук, опис та аналіз ознак виключних, особливих, здатних розкрити специфічні риси характеру різних історичних, переважно соціокультурних явищ. Таким чином, на відміну від номотетичного методу, головною ознакою ідеографічного методу виступає індивідуалізація підходу, орієнтація на пошук окремих, унікальних, виключних особливостей досліджуваного об’єкта або явища.


5.3.3. Метод соціодрами
Розроблений у соціометрії і запропонований соціальним психологом Дж. Морено (1892-1974) як метод вирішення соціальних проблем і протиріч. Соціодрама розглядається як процедура подолання конфлікту в межах малої групи, як засіб досягнення згоди між учасниками взаємодії відносно виконуваних функцій та обов’язків . Метод соціодрами дозволяє моделювати міжособистістні стосунки в групі як найбільш типові, а нерідко і проблемні ситуації в процесі вироблення та колективного пошуку творчих рішень.

Творче застосування методу соціодрами – засіб діагностики та профілактики міжособистістних та групових конфліктів. Ефективність застосування значно залежить від професійної компетентності модератора. Слід попередити, що створення штучних і надуманих ситуацій знижує творчий потенціал методу соціодрами.



5.3.4. Метод асоціацій
Базові постулати цього методу сформульовані ще Аристотелем, згідно з якими образи, що виникають без видимої зовнішньої причини, є наслідком зв’язку між актами пізнавальної діяльності. Асоціюватись, таким чином, можуть між собою відчуття, думки, пам’ять та інші усвідомлювані та позасвідомі процеси. Сформульований Спінозою універсальний закон розглядає асоціацію як форму позасвідомих зв’язків між відчуттями минулого та усвідомлюваною діяльністю. Розуміючи під асоціацією один з основних механізмів пізнання, слід підкреслити її важливу роль і в процесах творчої діяльності. Саме асоціації здатні надати процесу творчого пошуку цілісності, поєднуючи між собою минулі, дійсні та майбутні події і пов’язані з ними думки, почуття, мрії та надії. Закріплення асоціацій обумовлене яскравістю передуючих відчуттів та глибиною залишених ними вражень.
5.3.5.Метод епатії
Епатія – це явище персональної аналогії, коли хімік, наприклад, уявляє себе молекулою , що рухається і ніби то „відчуває” поштовхи та тяжіння з боку інших молекул.18 Входження в образ підвищує пізнавальну роль уявлень як невід’ємну складову частину творчого пошуку. Вельми повчальний приклад із сфери художньої творчості навів Сергій Львов: „ Поет і перекладач Т.Л.Шепкіна – Куперник у своїх спогадах розповідає про відомого актора, який чудово грав персонажів будь-яких епох і країн. Якось у п’єсі з життя Візантії він виконував роль імператора. Скінчивши аудієнцію, він не став обертатись до міністрів та придворних спиною, а залишив зал, задкуючи до дверей і не відриваючи очей від наближених осіб. В антракті до нього увірвався знаменитий фахівець з історії Візантії і, задихаючись від хвилювання, запитав: „ Де Ви прочитали що Візантійський імператор не повертався спиною до придворних? Я сам тільки недавно встановив це!” – „Прочитав? Та ніде! А ось подивившись на їхні пики, зрозумів: відвернуся – підріжуть! „ 19
Контрольні запитання

1. Якими складовими частинами розкривається соціальна природа творчої діяльності?

2. Які чинники визначають особливості підготовки та реалізації організованих евристичних методів?

3. У чому полягають основні ознаки кожного з організованих евристичних методів?

4. У чому полягає специфіка стохастичних евристичних методів?

5. Розкрийте сутність кожного зі стохастичних евристичних методів.


Тематика індивідуальних завдань
1. Соціальна природа творчості в історії розвитку суспільства.

2. Роль творчості у формуванні української інтелігенції.

3.Вплив творчості на процеси формування національної самосвідомості українського народу.

4. Принципи і технології створення нових організованих методів творчого пошуку.

5. Механізми розробки нових стохастичних евристичних методів.

6. Управління процесами практичного застосування евристичних методів.

7. Проблеми застосування евристичних методів у теорії державного управління і місцевого самоврядування.

Список рекомендованої літератури
Технология творчества. - №№ 1, 2, . – 1999.

Леви В.Л.Искусство быть собой. – М.:Знание, 1991. – 256с.

Шушански Я. Методология рационализации. – М.:Экономикс, 1987. – 248с.

Меерович М.И., Шрагина Л.И. Технология творческого мышления. – М., 2000. – 430с.

Анисимов О.С. Стратегии и стратегическое мышление. – М.:Агро – Вестник, 1999. – 605с.

Грановская Р.И., Крижановская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. – СПб, 1994. – 192с.

Эренберги Н.И. Развитие возможностей интеллекта. – Минск:Попурри, 1996. – 336с.

Николко В.Н. Творчество как новационный процесс:Философско – антологический анализ. – Симферополь:Таврия, 1991. – 191с.

Эвристическая и методологическая функции философии в научном познании. – Л., 1980. – 203с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconВолодар дум століття
...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconПриродознавство Міні-проекти
Впровадження проектної технології спрямоване на стимулювання інтересу учнів до пошуку інформації, розвиток дитини через розв'язання...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconБойко Ю. О. наук співроб. Нбув, канд. іст наук
Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconТі люди, що живим поета знали, не відали, яким єдиним він зі світом був: його лицем ставали
Двадцяте століття принесло людству не лише зло й найбільші земні трагедії, але й спонукало до пошуку шляхів до втраченої гармонії,...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconЗагальноосвітній навчально – виховний комплекс І – ІІІ ступенів «Школа – інтернат – гімназія»
Розробка представлена в ході проведення естафети методичних розробок «Від творчого прийому до творчого уроку та заходу» І рекомендується...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку iconВпровадження методів активізації
У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи ( або методи активізації пізнавальної діяльності ), що...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку icon«Краса чистих людських стосунків та пошуку щастя у новелах Б. Лепкого та О. Генрі»
Тема уроку: «Краса чистих людських стосунків та пошуку щастя у новелах Б. Лепкого та О. Генрі»
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку icon1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістика. Методи криміналістики
Зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим,...
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку icon«Світова література» Синельниківський район Головіна Неля Григорівна, вчитель світової літератури «Вивчення життєвого і творчого шляху М. Булгакова засобами інноваційних технологій»
«Вивчення життєвого і творчого шляху М. Булгакова засобами інноваційних технологій»
А. В. Решетніченко Методи творчого пошуку icon«Вічне буяння молодості, енергії, духу, пошуку, тривання гри і наснаги…».



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка