«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1



Сторінка1/16
Дата конвертації19.01.2018
Розмір3.38 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Сумської обласної державної адміністрації

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

Факультет іноземної та слов'янської філології

Кафедра української мови

Науково-дослідна лабораторія

«Академічна культура дослідника в освітньому просторі»


Культуромовна особистість фахівця

у ХХІ столітті
Збірник матеріалів
Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції
Випуск 1

7 грудня 2017 року


ЕФЕКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ І КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ У ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФІАХІВЦІВ


описание: http://www.vnz.univ.kiev.ua/img/schools/00087_novii_maket.jpg

Суми - 2017



Department of Education and Science

Of Sumy Regional State Administration

Sumy State Pedagogical University named after AS Makarenko

Faculty of Foreign and Slavic Philology

Ukrainian language department

Research Laboratory

Academic Culture of the Researcher in the Educational Space



Cultural personality of a specialist

in the twenty-first century
Collection of materials
International scientific and practical internet conference
Issue 1
December 7, 2017


EFFECTIVE TECHNOLOGIES OF EDUCATION AND CONTROL OF KNOWLEDGE QUALITY IN LINGUISTIC PREPARATION OF FUTURE FACTORS




описание: http://www.vnz.univ.kiev.ua/img/schools/00087_novii_maket.jpg
Sumy – 2017
УДК 808.5:159.923-057.21«20»
Рекомендовано до друку вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (протокол № 6 від 26 2017 року )


Рецензенти:
Вовк М.П., доктор педагогічних наук, головний науковий співробітник ( Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, Київ, Україна);

Семеніхіна О.В., доктор педагогічних наук, доцент (Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, Суми, Україна);

Статівка В.І., доктор педагогічних наук, професор (Ланчжоуський університет, Китай)

Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (м. Суми, 7 грудня 2017 року)/ за ред. О. М. Семеног. – Суми: Видавництво СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2017. – випуск 1. – 230 с.
У збірнику представлено узагальнені результати досліджень учасників усеукраїнської науково-практичної конференції «Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті». Проблематика наукових розвідок: викладання української, іноземної мови, гуманітаристики у вищих навчальних закладах в Україні і за кордоном на інноваційних засадах; обговорення актуальних проблем формування культуромовної особистості фахівця в умовах неперервної освіти, ефективного використання в освітньому процесі здобутків лінгвоперсонології, електронної лінгводидактики, цифрової наративістики, професійного лідерства. 

Збірник рекомендовано для широкого кола фахівців.



Матеріали подаються мовою оригіналу.

За достовірність фактів, статистичних та інших даних, точність формулювань

та висновки несуть відповідальність автори матеріалів.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, 2017 рік
UDC 808.5:159.923-057.21«20»
Recommended for publication by the Academic Council of the Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko (minutes 6 No. 26.12.2017)

Reviewers:

Vovk M.P., Doctor of Pedagogical Sciences, chief researcher (Institute of pedagogical education and adult education of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine);



Semenikhina O.V., Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor (Sumy State Pedagogical University named after ASMakarenko, Kyiv, Ukraine);

Stativka V. V., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor (Lanzhou University, China)

Cultural personality of a specialist in the XXI century: collection of materials of the international scientific and practical Internet conference (Sumy, December 7, 2017) / ed. O. M. Semenog. - Sumy: Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko Publishing House, 2017. - Issue 1. - 230 p.

The collection presents the summarized results of researches of participants of the all-Ukrainian scientific-practical conference "Cultural personality of a specialist in the XXI century". Problems of scientific research: teaching Ukrainian language, foreign language, humanitaristics in higher educational establishments in Ukraine and abroad on an innovative basis; discussion of the actual problems of formation of the cultural personality of a specialist in conditions of continuous education, effective use in the educational process of the achievements of lingvopersonology, electronic lingvodidactics, digital narrative, and professional leadership.

The collection is recommended for a wide range of specialists.




Materials are presented in the original language.

Authors of the materials are responsible for the reliability of facts, statistical and other data, the precision of formulation and conclusions.
Sumy State Pedagogical University named after. A.S. Makarenko, 2017
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………………………………………….7
РОЗДІЛ 1. МОВНА ОСОБИСТІСТЬ В ОБ’ЄКТИВІ ГУМАНІТАРИСТИКИ………………9

Семеног О. М. Українська мовна освіта майбутніх фахівців в об'єктиві законодавства та лінгводидактики……………………………………………………………………….9

Горбачук Д. В. Етикетні формули звертання як показник культуромовної особистості…………………………………………………………………………………………………………..18

Дорош В. Епістолярний жанр на зламі XX-XXI СТ. ……………………………………………..21

П’ятаченко С. В. Специфіка етнографічних і фольклористичних зацікавлень П. Я. Литвинової-Бартош……………………………………………………………………………………..24

Сергієнко Н. В. Мова художнього твору як фактор національної культури (на основі роману у віршах Ліни Костенко «МАРУСЯ ЧУРАЙ») ………………………………..28

Спас К. О. Мовна особистість головного героя роману Деніела Кіза «THE MINDS OF BILLY MILLIGAN» …………………………………………………………………………………………….35

Солдатенко В. Д. Ґендерні стереотипи соціальних ролей у концептуальному полі «ЖІНКА» (на матеріалі сучасної пісенної американської лірики) ……………...39

Бих Н. В. Мовна норма на українському телебаченні…………………………………………43

Лоцкіна А. В. Оніми в поезії Сергія Жадана…………………………………………………….....45

Мандзюк А. А. Музичні метафори у творчості Павла Тичини…………………………..49

Панченко Ю. О. Функціонування англіцизмів у сучасній українській мові……...52

Харченко Н. П. Дискусійні питання теорії допустового значення у підрядному реченні…………………………………………………………………………………………………………………56

Шершак Ю. Ю. Пісня як ефективний засіб вивчення іноземних мов………………..60

Яковлев Б. Методологічні основи навчання читанню на матеріалі статей англомовних новинних сайтів…………………………………………………………………………….63
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРОМОВНО

 ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОБИ……………………………………………………………………………………...67

Стативка В. И. Специфика использования познавательных методов при взаимосвязанном обучении видам речевой деятельности и морфологии…….....67

Кумейко О. П. Формування культуромовної особистості засобами фразеології..80

Приходько О.Ю. Учнівське дослідження як засіб формування культуромовної особистості ………………………………………………………………………………………………………….83

Криськів М. Й. Взаємозвязок під час вивчення української мови між середньою і вищою школою…………………………………………………………………………………………………….91

Заярна В. С. Філологічна науково-дослідницька діяльність учнівської молоді у сфері позашкільної освіти як засіб формування національної ідентичності……100

Шевцова Н. О, Коротун Н. В. Особливості підготовки та проведення конкурсу читців у позакласній роботі з німецької мови в 9-му класі...……..104

Бойко О. В. Школа свідомої мовотворчості або до питання витоків становлення мовної особистості. …………………………………………………………...............................................109
РОЗДІЛ 3. УЧИТЕЛЬ ЯК КУЛЬТУРОМОВНА ОСОБИСТІСТЬ……………….............…113

Біличенко О. Л. Роль художньої літератури у формуванні фахової майстерності майбутніх учителів-філологів в умовах інформаційного суспільства ….............….113

Корицька Г. Р. Професійна самореалізація вчителя української мови та літератури в умовах розвитку дигітального суспільства …………………………...........117

Małgorzata Franc Twórczy nauczyciele, pomysłowi uczniowie. Osobowościowe korelaty kreatywności nauczycieli w perspektywie analizy transakcyjnej………...........122

Лущик М. В. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов в умовах плюрилінгвальної освіти…………………………………………………………................................…126

Шевченко О. О. Ознаки, методи та принципи навчання міжкультурної комунікації……………………………………………………………………………………….........................130

Дятленко Т. І. Колоквіум як одна із форм підготовки студентів до виконання завдань педпрактики…………………………………………………….............……134

Діхнич К. В. Формування мовної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики ……………………………………………….................................139

Хижняк О. М. Розвиток і саморозвиток мовної культури учителя-словесника у міжатестаційний період……………………………………………………..........................................…144

Киричок С. Г. Учитель-словесник як наставник …………………………………….............148
РОЗДІЛ 4. ПІДГОТОВКА ФАХІВЦЯ ЯК КУЛЬТУРОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ…...151

Сидоренко В. В. Віртуальна кафедра андрагогіки як інноваційний ресурс професійного розвитку фахівців у суспільстві, яке навчається………………........….151

Руденко Ю. А. Формування культуромовної особистості майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами професійно-орієнтованих текстів ..............158

Semenog O., Kravchenko О. Linguvocultural aspects of professional ethics in medical educational institution………………………………………………………………….................................164

Рудь О.М. Формування культури документування у процесі лінгвістичної підготовки менеджерів освіти………………………………………………………………….........….178

Пономаренко Н. П. Медіаосвіта як основа критичного мислення майбутніх журналістів………………………………………………………………………………………………..............186

Насілєнко Л. Формування комунікативної компетентності майбутніх юристів у процесі навчання судової риторики………………………………………..................................…190

Дегтяренко Д. М. Формування культуромовної особистості фахівця серед носіїв інших мов…………………………………………………………………………………................................…194

Levenok I. Linguocultural personality of foreign student…………………………….............198

Косенко Ю. Г. Моделі використання місцевого відмінка іменників на позначення місця……………………………………………………………………………………...............201

Нікітіна Н. С. Визначення критеріїв В2 з іноземної мови при отриманні освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» студентами немовних спеціальностей……………………………………………………………………………………….................206

Коробейник В. Г. Роль особистості наставника у формуванні культуромовної особистості…………………………………………………………........................209

Ячменик М.М. Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів: із досвіду роботи над студентськими проектами «мій університет – моя гордість» ………………………………………………………………….................................................214

Гордієнко В.М. Психолого-педагогічні засади формування професійно-мовленнєвої готовності студентів економічного коледжу………..................................217

Відомості про авторів………………………………………………………………………………....228

ПЕРЕДМОВА

7 грудня 2017 року у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка відбулася Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті» (Організатор: науково-дослідна лабораторія «Академічна культура дослідника» кафедри української мови). Цій конференції передувала низка змістовних регіональних, обласних, усеукраїнських практико-орієнтованих семінарів і конференцій упродовж 7 років. Мета заходу – взаємообмін досвідом щодо викладання української, іноземної мови, гуманітаристики у вищих навчальних закладах на інноваційних засадах; обговорення актуальних проблем формування культуромовної особистості фахівця в умовах неперервної освіти, ефективного використання в освітньому процесі здобутків лінгвоперсонології, електронної лінгводидактики, цифрової наративістики. 

Учасники конференції одностайні: стрижнем усієї навчально-виховної системи в школі має стати формування культуромовної особистості. З цією метою зміст лінгвістичної, літературознавчої, психолого-педагогічної, методичної підготовки на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні важливо спрямувати на виховання особистості, котра глибоко шанує українську мову й досконало володіє нею, обізнана з іноземними мовами, здійснює вивчення фольклорного і художнього тексту в культурно-антропологічному просторі, налагоджує діалог літературознавства з лінгвістикою, педагогікою, психологією, опановує виховні цінності рідного та інших народів, а також інноваційні педагогічні технології.

Навчально-дослідницьку і науково-дослідницьку діяльність, навчально-пошукові і педагогічні практики мають пронизувати етнокультурознавчий, соціолінгвістичний підходи, які дозволяють через етнолінгвопедагогіку, етнолінгводидактику глибше усвідомити україномовну картину світу в її зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, забезпечують діалогову взаємодію в полікультурному інформаційному суспільстві, виховують толерантне ставлення до носіїв різних мов і культур. Взаємозв′язок підсистем фахової підготовки відбувається шляхом особистісно-діяльнісного підходу, який забезпечує розвиток студентів як особистостей, їх творчих здібностей.

У пропонованому дослідженні – в загальних рисах схарактеризуємо культурний контекст, у якому відбувається формування української мовної особистості, з'ясуємо підходи до формування культуромовної особистості, проаналізуємо стан мовно-фахової підготовки. Майбутнє за креативною особистістю фахівця з виразними націоментальними рисами, майстром-дослідником, який наповнює життєдіяльність учнів, студентів досконало-вишуканим світом рідної мови, стимулює потяг до істини, розвиває нестандартність і гнучкість мислення, прагнення до саморозвитку і самовдосконалення, виховує молоду ґенерацію активних, діяльних громадян, які гідно репрезентуватимуть й утверджуватимуть Українську державу в європейському співтоваристві.

On December 7, 2017, at the Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, an international scientific and practical Internet conference "Cultural personality of a specialist in the XXI century" was held (Organizer: Research Laboratory "Academic Culture of the Researcher" of the Ukrainian language department).

This conference was preceded by a number of meaningful regional, oblast, all-Ukrainian practical-oriented seminars and conferences during 7 years. The purpose of the event is the exchange of experience in teaching Ukrainian, foreign languages, humanities in higher educational institutions on an innovative basis; discussion of topical problems of formation of the cultural personality of a specialist in conditions of continuous education, effective use in the educational process of the achievements of linguopersonology, electronic linguodidactics, digital narrative studies.



Conference participants are unanimous: the ground of the entire educational system in the school should be formation of a lingvo-cultural personality. For this purpose, the content of linguistic, literary, psychological and pedagogical, methodological training at each educational-qualification level is important to focus on the education of the individuality, who deeply respects Ukrainian language and is familiar with foreign languages, studies the folklore and artistic text in the cultural-anthropological space, establishes a dialogue of literary studies with linguistics, pedagogy, psychology, learns the educational values ​​of native and other people, as well as innovative pedagogical technologies.

Educational research and scientific research activities, educational-research and pedagogical practices have to penetrate ethnocultural and sociolinguistic approaches, which help to understand deeply the Ukrainian-language picture of the world in its comparison with the national-language picture of the world of other people. To provide dialogue interaction in the multicultural informational society, and develop a tolerant attitude towards the carriers of different languages ​​and cultures through the ethnolinguopedagogy and ethnolinguodidactics.

The connection of subsystems of professional training takes place through a personality-activity approach, which ensures the development of students as individuals, their creative abilities.

In the proposed study - in general, we characterize the cultural context in which the formation of the Ukrainian linguistic personality takes place. We find out approaches to formation of a cultural personality, analyze the condition of language-professional training.

The creative personality makes the future. It is the specialist with expressive nationalistic traits, the master-researcher who fills the life of students, students perfectly-refined world of their native language, stimulates the desire for truth, develops the unconventionality and flexibility of thinking, the desire for self-development, educates the young generation as an active citizens who represent duly and approve Ukraine in the European community.


РОЗДІЛ 1

МОВНА ОСОБИСТІСТЬ В ОБ’ЄКТИВІ ГУМАНІТАРИСТИКИ
О.М. Семеног

Сумський державний педагогічний

університет ім. А. С. Макаренка

м. Суми
УКРАЇНСЬКА МОВНА ОСВІТА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

В ОБ'ЄКТИВІ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЛІНГВОДИДАКТИКИ

У центрі знакових суспільно-політичних подій 2017 року в Україні - стаття 7 закону України «Про освіту» (2017) і мовна підготовка фахівця як мовнокомунікативної особистості, яка має володіти сукупністю здатностей до власного текстотворення з використанням можливостей фахової української мови, потенціалу галузевих терміносистем, лексикографічного ресурсу. Потреба проведення такого дослідження підтверджена і практичним досвідом. Відповідно до статистики Українського центру оцінювання якості освіти за 2017 р., стан української мовної освіти доволі невтішний: лише четверо з 230 тисяч 53  учасників ЗНО з  української мови набрали 200 балів (це становить 0,002% від кількості учасників); понад 17 тисяч абітурієнтів ЗНО з української мови і літератури не склали [16]. Катастрофічним є рівень володіння українською мовою учнями шкіл для національних меншин. Зокрема, у 2016 році, за даними Українського центру оцінювання якості освіти [12], понад 36% випускників на Закарпатті склали зовнішнє незалежне оцінювання з української мови із позначкою від 1 до 3 балів за 12-бальною шкалою, а в Берегівському районі, наприклад, де компактно проживає угорська громада, такий результат показали 75% випускників.

У межах статті розглянемо законодавчий, лінгводидактичний аспекти української мовної освіти майбутніх фахівців.

Як показує аналіз наукових джерел [11], поняття мовної освіти розглядається як соціально-педагогічне явище, спрямоване на формування мовної особистості, котра перебуває під впливом історичних, політичних та соціальних факторів, закономірностей внутрішнього розвитку мови, як багатоаспектний процес засвоєння мовною особистістю лінгвістичних знань, формування умінь і навичок їх практичного застосування.

Проаналізуємо законодавчий аспект української мовної освіти з урахуванням названих вище даних Українського центру оцінювання якості освіти. Загалом на позитивні зрушення в цьому питанні спрямована стаття 7 нещодавно прийнятого Закону України «Про освіту» (2017) [9]. Відповідно до статті 7 мовою освіти в навчальних закладах України визнано державну мову; держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття освіти державною мовою. Особам, які належать до національних меншин, надано право на навчання в комунальних закладах для здобуття дошкільної та початкової освіти поряд із державною мовою мовою відповідної національної меншини, а особам, які належать до корінних народів України, ― право на навчання в комунальних закладах дошкільної та загальної середньої освіти поряд із державною мовою мовою відповідного корінного народу та її подальше вивчення в обсязі, цілком достатньому для збереження їхньої етнічної ідентичності та захисту від насильної асиміляції.

Належне опанування в освітніх закладах державної мови відкриває випускникам шлях до активної участі в усіх важливих царинах суспільного життя країни, право на працю, користування здобутками культури тощо. У різних варіантах така мовна модель застосовується в системах освіти європейських держав, наприклад Австрії, Сербії, Словаччині, Румунії, території яких є ареалом розселення багатьох меншин.

Однак положення мовної статті викликали зливу невдоволення радикально налаштованих громадян України, критичні зауваження представництв Польщі, Болгарії та Греції, повне несприйняття в Росії, Молдові, Угорщині, Румунії; де і надалі виборюють для національних меншин право не знати українську мову. Дискусійні питання мовної статті розглядалося 12 жовтня 2017 року на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи [2]. У резолюції, прийнятій на сесії, виділимо такі головні тези: знання державної мови – це фактор соціальної згуртованості та інтеграції, а заклик до вивчення державної мови країною є повністю легітимним; українська влада має зробити процес імплементації закону більш гнучким у термінах на його реалізацію; український уряд не має права закривати ті школи, в яких навчання відбувалося мовою нацменшин; натомість, очікується поступове впровадження в них паралельного освітнього процесу українською мовою; урядам сусідніх країн бажано проявити готовність запропонувати українцям, що проживають у їхніх країнах, аналогічні умови до умов прийнятої резолюції.

Венеційська комісія 8 грудня 2017 року теж розглянула мовну статтю нового Закону про освіту і наголосила: сприяння посиленню державної мови та її обов’язковість для всіх громадян України є законною і навіть похвальною метою держави; державна мова є чинником єдності та взаєморозуміння в суспільстві. Венеційська комісія висловила рекомендації щодо необхідності повною мірою використовувати гнучкість при ухваленні імплементаційного законодавства для забезпечення достатнього рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин; продовжувати забезпечувати достатню частку освіти мовами меншин у початковій та середній школі; покращити якість викладання державної мови; активізувати конструктивний діалог із представниками національних меншин, усіх зацікавлених сторін щодо мовного питання в освіті; забезпечити, щоб виконання Закону не загрожувало збереженню культурної спадщини меншин та безперервності вивчення мов меншин у традиційних школах [1].

Означені дискусії на законодавчому полі зактуалізовують тезу М. Грушевського: «Якщо хочемо, щоб нас поважали інші народи, треба почати поважати нарешті, самих себе, бо і «в нас є своє, наше, і по-нашому написане (О. Потебня), [21] спонукають сутнісно посилити увагу суспільства до питань функціонування державної мови як основи національної ідеї і консолідації суспільства; розширювати урядову гуманітарну програму українського книгодрукування, перекладу світової літератури, українсько-мовну мережу навчальних закладів; здійснювати дієву допомогу в мовно-культурній сфері своїм співвітчизникам за кордоном.

Природний шлях прилучення до мови як атрибуту держави, в якій живеш, – це родинне виховання, виховання в дошкільних закладах, ефективні форми і методи формування україномовної стійкості в загальноосвітніх середніх та вищих навчальних закладах. Щоб суспільство не розчаровувалося у своїх сподіваннях, - наголошує Л. Мацько [11], - воно повинне заздалегідь подбати про створення достатніх умов й ефективної освітньо-виховної системи для формування молодої людини, здатної до самореалізації в різних умовах суспільного запиту і конкурентноспроможної на ринку праці.

Розглянемо лінгводидактичний аспект української мовної освіти. Відповідно до Концепції нової української школи (2016), спілкування державною мовою є основною серед десяти компетентностей, якими має оволодіти учнівська молодь. Тому мету навчання, в тому числі профільного навчання з української мови (над програмою з української мови ми працювали у складі творчого колективу у 2017 р. [19]) передбачаємо у формуванні інтелектуально розвиненої, морально досконалої, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє виражальними засобами сучасної української літературної мови, її стилями, різновидами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, характеризується активною громадянською позицією, готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання, спроможна самостійно визначати цілі самонавчання, самовиховання й саморозвитку та дієво їх реалізовувати.

Інтегративною в курсі української мови є соціокультурна змістова лінія, що реалізується в системі навчальних тем з етно-, соціолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвокраєзнавства, лінгвокраїзнавства, лінгвопраксеології, які віддзеркалюють національну культуру українського народу та подають кращі зразки світової культури, спрямовані на виховання громадянина України з планетарним баченням толерантного співжиття. На заняттях у профільних філологічних класах доцільними є теми «Українська мова в «діалозі культур», мету яких вбачаємо у формуванні вмінь адекватно використовувати в освітньому процесі знання лінгвокультурем: проводити асоціативні зв'язки між предметами і явищами у слов'янській (неслов'янській) та українській традиціях; здійснювати лінгвокультурологічний коментар фольклорних, художніх текстів і дискурсів; будувати стратегію і тактику міжкультурного спілкування відповідно до національної психології.

Кожну із тем соціокультурної змістової лінії спрямовуємо на якісне представлення української мовної особистості в об'єктиві феномену патріотизму (на рівні почуття, свідомості - як ціннісно-раціональної установки, на рівні поведінки - як активної дієвої позиції). Для дискусії на круглому столі пропонуємо, наприклад, підготувати проект «Батьківщина». Підґрунтям до міркувань слугує, наприклад, вислів німецького мовознавця Г.Гадамера: « ...у реальному вимірі батьківщина – це передусім мовна батьківщина» [3] й інтерв'ю Б. Олійника: «У нас було дитинство, ми до чогось високого прагнули. Ми знали, що є те, котре не купується і не продається, - це батько, мати, баба, дід, Вітчизна. Цим не можна торгувати. Так нас учили. І я думаю, добре вчили. Що немає чисто расових таких уже богообраних, а всі перед Богом рівні. Отак ми вчилися, і так живемо» [4].

На потребі мовної та комунікативної компетентностей як невід'ємних складників фахової компетентності акцентована увага в пункті 5 частини першої статті 25 Закону України «Про державну службу» (2016) [8]. Така вимога актуалізує потребу якісної мовної освіти майбутніх фахівців, котрі відчувають життєву потребу і профільну мотивацію знати сучасну українську літературну мову, володіти нормами української мови, правилами, закономірностями її функціонування в різних сферах суспільної діяльності і діяльності державних органів з метою успішного виконання функціональних обов’язків.

Важливість ефективної фахової діяльності особистості, яка «відчуває, думає, знає, говорить і успішно діє», увиразнює у мовній підготовці майбутніх фахівців доцільність праксеологічно зорієнтованого інтегрованого модуля з етнолінгвістики. На заняттях досліджуємо концепт «праця» в об'єктиві концептів «благо, добро»; «здоров'я», «натхнення, внутрішня краса людини, духовне багатство, саморозвиток людини».

Наполегливу працю пов‘язують з матеріальним добробутом. Лексема «добрий» етимологічно означає форму, посуд, рiч, знаряддя, інструмент, майно [6]. Виготовлення предметів першої необхідності і прикрас сприяло виникненню значення «вигода», «користь», «благо». Концепт «праця – добро» розкриваємо через етноестетику мови родини, у якій сумлiнно виконували певнi обов'язки i несли вiдповiдальнiсть за свою пpацю пеpед iншими членами pодини та громадою.

З ремеслом асоціювали передусім автоpитет батька. У прислів'ях його величають господарем, хазяїном, ґаздою; захисником (від дієслова захистити; корінь хист має і такі значення: уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності// Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант [18]). Добрий (справний) господар, коли є добрий дім, добре господарство, бо добрий господар має роботящі руки, пильне око, день і ніч у роботі. Добрий господар - у якого й соломина не пропаде [7]. Він уособлює гiднiсть, свободу i стiйкiсть духу народу, виховує в дiтей такi фiзичнi i вольовi якостi, як витpивалiсть, незламнiсть духу, дисциплiнованiсть, пpацелюбство (Хоч батько i скупий на слово, але воно є законом; Не той батько, що породив, а той, що до ума довів) [15]. Приділяємо увагу і таким концептам, як гідність і честь на позначення рис, що характеризують позитивні моральні якості; усвідомлення людиною своєї громадянської ваги, громадянського обов’язку.

Невід'ємними складниками мовної та комунікативної компетентностей майбутніх фахівців є змістовність, точність, логічність, правильність, стислість викладу думок, доказовість, коректність і доречність уживання термінів, чистота, стилістична вправність. Оволодіти комунікативними атрибутами майстерного мовлення значною мірою допомагає праця над словниками, довідниками, енциклопедіями. У словнику як у дзеркалі культури відображено суспільні відношення в усьому своєму розмаїтті», зауважує В. Дубічинський [5].

Джерелом надійної інформації про літературну норму вчені цілком закономірно вважають академічні словники і довідники, укладені дослідниками Національної академії наук України. Зокрема, новий академічний «Словник української мови» (2012) [17] обсягом понад 165 тисяч слів і 1320 сторінок представляє лексику, вживану до початку 1930-х років; лексику, яка не була зафіксована у словнику української мови в 11 томах, мову реклами та Інтернету і новітні досягнення мовної науки та практики. Необхідні для фахівців орфоепічний і орфографічний словники. Лексикографи радять, зокрема, звертати увагу на наголос числівників другого десятка: одинáдцять, дванáдцять, тринáдцять, чотирнадцять, на іменники з префіксом ви-, де наголос подає на префікс: вúняток, вúпадок, вúписка, вúклик, натомість вимóва, видавнúцтво. У трискладових іменниках віддієслівного походження наголос падає на той склад, на якому він є в інфінітиві (читáння, питáння, навчáння, писáння, завдáння), а у двоскладових – на закінчення (знання, звання, але: вмíння, вчéння).

Розвиток мовнокомунікативної культури особистості стимулюють здобутки корпусної (електронної) лексикографії. У відкритому доступі подано словники з культури мови (http://chak-chy-pravylno-my-hovorymo.wikidot.com/; http://yak-my-hovorymo. wikidot. com/; http://kultura-movy.wikidot.com/). В Інституті української мови НАН України підготовлено електронний диск «Культура мови на щодень», що в текстовому режимі представляє аналіз мови багатьох творів української класики, подає обґрунтовані рекомендації щодо слововживання. Зокрема, допомагає обрати з-поміж таких сполук, як об’єм роботи і обсяг роботи, другий варіант. Відповідно, об’єм – величина чогось у довжину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних одиницях (куба, мозку, серця тощо). Обсяг – розмір, величина, кількість, значення, важливість чогось (бюджету, знань, роботи тощо). Українська лексикографія не фіксує слова співпадання або співставлення фактів, натомість пропонує уживати зіставлення (порівняння) фактів. 

З-поміж вагомих чинників, які значною мірою впливають на якість мовної освіти, дослідники виділяють наставництво (у словниках української мови наставником називають того, хто «дає поради, навчає; порадник, учитель» [13]) і розглядають цей соціально-педагогічний, економічний, виробничий феномен як невід'ємний компонент системи неперервної освіти, вагому форму передавання педагогічного досвіду. Дослідники [10] виокремлюють і т.зв. мікропедагогіку наставника та його відкритого К. Ушинський доводив, що «особа вихователя означає все у справі виховання» [20].

Мовна культура – це постійна робота, спрямована на виховання і вдосконалення кращих людських чеснот, створення свого фахового образу, досягнення соціального престижу в суспільстві, – власною педагогічною діяльністю – дією доводить Л. Мацько з 1968 року і засобами мови, «на її лексико-поняттійному арсеналі» виховує яскраві мовні особистості майбутніх фахівців у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Ідеться про формування життєвої потреби і профільної мотивації знати сучасну українську літературну мову, досконало володіти нею у всіх сферах суспільного життя, про виховання поваги до інших етносів і їх мов, становлення морально-етичного кодексу молодої особистості й вироблення власної програми мовного розвитку, бо без неї неможливим буде наступне фахове вдосконалення.

Вирішальну роль у мовній освіті й мовному вихованні особистості фахівця Любов Іванівна відводить читанню книг: української і зарубіжної класики, новинок з філології, психології, педагогіки. «Людина, яка не читає або дуже мало читає, не може по-справжньому зрозуміти і саму себе, не те, що інших, бо «слова є засобом розуміти іншого, як самого себе і розуміти самого себе так, як іншого» (О. Потебня). Шляхетні обриси української культури у мовних особистостях вихованців Л. Мацько поповнює знаннями про таких видатних мовних особистостей, як Т. Шевченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, І. Котляревський, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Г. Сковорода, І. Франко, Леся Українка та багато інших сподвижників рідного Слова. Дослідниця дотримується заповіту Андрея Шептицького «Що робить якесь число людей одним народом? Передовсім МОВА» і вимог О. Потебні: «Думка повинна розвиватися, отже, і мова повинна рости, але непомітно, як трава росте. Все, що зупиняє на самому слові, будь-яка не тільки неясність, але помітна незвичайність його, відволікає увагу від змісту. Лише прозорість мови дає змісту можливість діяти легко, сильно, художньо» [14].

Для того, щоб досягти виразності й багатства індивідуального стилю, потрібно, на переконання Л. Мацько, постійно збагачуватися новими мовними засобами зі сфери професійного мовлення власного та споріднених фахів; виробляти увагу до чужого бездоганного мовлення, аналізувати, чим воно досконале: багатством словника, інтонацій, особливостями тембру, різноманітністю синтаксичних структур, умінням будувати фрази і текст, індивідуальною образністю, порівняннями, епітетами, метафорами тощо; читати, якщо не постійно, то хоча б періодично, українську класичну і сучасну літературу та публіцистику, пресу з тим, щоб мати «на слуху» рівень розвитку сучасної української літературної мови; хоча б періодично читати вголос; читати «з олівцем»; постійно бути уважним до власного мовлення і мовлення найближчих людей, колег, не розслаблюватися, дбати про природність, невимушеність мовлення; заучувати гарні зразки напам’ять; бути уважним до життя, до різноманіття його форм, барв, явищ, процесів, як у природі, так і в суспільстві; помічати, як усе відображається у нашій мовній картині світу; сприймати мову як свою людинолюбну сутність, як картину світу, як порадника і помічника у суспільному житті; своє мовне вдосконалення розуміти як постійний органічний стан.

Аналіз наукових праць дає підстави визначити: оволодіння державною мовою відповідно до статті 7 нещодавно прийнятого Закону України «Про освіту» (2017) має стати етичним імперативом кожного громадянина Української держави, бо це веде до загальнодержавної інтеграції і консолідації громадян (Л.Мацько). Відповідно до резолюції Венеційської комісії сприяння посиленню державної мови та її обов’язковість для всіх громадян України є законною і навіть похвальною метою держави; державна мова є чинником єдності та взаєморозуміння в суспільстві. Належне опанування в освітніх закладах державної мови відкриває випускникам шлях до активної участі в усіх важливих царинах суспільного життя країни, право на працю, користування здобутками культури тощо.

Відповідно до Концепції нової української школи (2016), спілкування державною мовою є основною серед десяти компетентностей, якими має оволодіти учнівська молодь. Тому мету навчання з української мови передбачаємо у формуванні інтелектуально розвиненої, морально досконалої, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє виражальними засобами сучасної української літературної мови, її стилями, різновидами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, характеризується активною громадянською позицією, готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання, спроможна самостійно визначати цілі самонавчання, самовиховання й саморозвитку та дієво їх реалізовувати.

Стійка усвідомлена потреба в опануванні здобутків української лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, уміння і навички сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування – усе це підвищує рівень розвитку мовнокомунікативної культури особистості, сприяє розширенню сфери вживання української мови як державної, розвиткові національного та культурного інформаційного простору.

Значною мірою конкурентоспроможність фахівця на сучасному ринку праці залежить від якості неперервної освіти; а якість освіти, особистісно-професійний розвиток, саморозвиток, самореалізація особистості учня, студента залежить від особистості педагога-наставника, котрий уміло супроводжує, скеровує, динамізує процес адаптації до вимог професії, до самопізнання і саморозвитку особистостей учнів, студентів як самодостатніх й успішних у національному і глобальному просторі.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства : збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції, 12–14....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 icon«молода наука-2010» Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
Богдановська Н. В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка