«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1



Сторінка10/16
Дата конвертації19.01.2018
Розмір3.38 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

Література

  1. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: [навч. посіб.] / Н. П. Волкова. – К.: Академія, 2006. – 256 с.

  2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 742 с.

  3. Кайдалова Л. Г. Педагогічна майстерність викладача : навч посібник / Л. Г. Кайдалова та ін. ; Національний фармацевтичний ун-т. – Х. : Видавництво НФаУ, 2009. –139 с.

  4. Капська А. Й. Педагогіка живого слова / А. Й. Капська. – К. : ІЗМН, 1997. – 140 с.

  5. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За редакцією М.І.Пентелюк: Підручник для студентів-філологів.-К.: Ленвіт, 2000 – 264 с.

  6. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – 2-е узд. – М.: Просвещение, 1991.- 223 с.

  7. Тимофеева С.М. Методическая подготовка будущего учителя / С.М.Тимофеева // Вектор науки ТГУ. Серия: педагогика, психология. – №3 (6). – 2011. – С.299 – 300.

  8. Тлумачний словник української мови./ Укладачі Ковальова Т., Коврига Л. – Харків: Синтаксис, 2002.


О.М. Хижняк

Липоводолинська районна

державна адміністрація

Сумської області
РОЗВИТОК І САМОРОЗВИТОК МОВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА У МІЖАТЕСТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД
В умовах існуючої соціокультурної ситуації багатоаспектні питання співвідношення мови і культури, культури й особистості мовця особливо актуалізувалися. Метою культурологічної парадигми в освіті є створення цілісної системи умов, які забезпечуватимуть розвиток культуромовної особистості.

Якісне реформування вітчизняної системи освіти неможливе без удосконалення такої її складової, як післядипломна педагогічна освіта, основним завданням якої є підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Коли йдеться про підвищення кваліфікації, насамперед маються на увазі якісні зміни у професійній компетентності вчителя. Поняття «професійна компетентність» - явище багатоскладове. Це сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати (застосовувати) необхідну інформацію.

Новий Закон України «Про освіту», який набрав чинності 28 вересня 2017 року, передбачає три форми здобуття освіти: формальну (офіційне підвищення рівня освіти), неформальну (підвищення рівня поза офіційною системою підвищення кваліфікації – тренінги, гуртки, курси) та інформальну (самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською діяльністю) [3,с.11]. Як виклик до активної дії, на учителя покладається відповідальність – самостійного визначення та саморозвитку у міжатестаційний період. Учитель-словесник стає ініціатором і стратегом, активним суб’єктом творчого інноваційного професійно-особистісного самовдосконалення та самореалізації. Він виступає не пасивним транслятором готових педагогічних чи методичних рецептів, а харизматичним творчим лідером, фундатором освітніх ініціатив та інновацій, яскравою індивідуальністю.

Різні аспекти формування мовної особистості досліджують мовознавці С.Я.Єрмоленко, Ю.М.Караулов, Т.А.Космеда, О.М.Леонтьєв, Л.І.Мацько, О.М.Семеног, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк, Т.В.Симоненко, О.С.Селіванова, Л.В.Струганець та ін. Модель діяльності словесника щодо удосконалення компонентів професійної компетентності, інноваційні форми діяльності висвітлюють у своїх працях О. Куцевол, Г. Токмань, А. Фасоля, В. Шуляр та ін.

Саме культурологічний підхід, на думку О.М.Семеног, дає змогу розглядати мову як феномен культури і найважливішого етногенеруючого фактора. [4, с.13-14]. Проте і досі актуальним залишається питання щодо розвитку та саморозвитку мовної та мовленнєвої культури вчителів-словесників у міжатестаційний період.

Метою наукової статті є розкриття поняття «мовна культура» учителя-словесника та ознайомлення з найбільш дієвими методичними формами залучення вчителя-словесника у міжатестаційний період.

Український педагог Василь Сухомлинський зазначав: «Мовна культура – це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої справжньої інтелектуальності»[5,с.119]. Учитель-словесник, як ніхто інший, має володіти високою мовною культурою, адже, метою навчання української мови в закладах загальної середньої освіти є формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Мовознавець В.Карасик наголошує на тому, що мовлення людини «є найважливішою характеристикою соціального статусу людини», адже сьогодні цінністю є ступінь освіченості, а не наявність освіти (документа про неї)[7,с.103]. В.Герман акцентує увагу на тому, що «культура мовлення суспільства формується культурою індивідуального мовлення окремої людини…виховання такої культури є спільною справою вчителів-словесників, преси, телебачення, радіомовлення, власне, кожної людини, котра добре володіє словом»[2,с.5].

Перш ніж навчати учнів засвоєнню норм сучасної української літературної мови та оволодіванню комунікативними якостями літературної мови, вчителі-філологи, чиїм покликанням є любов до слова, мають постійно вдосконалювати лінгвістичну компетентність, ораторську та педагогічну майстерність. Мовознавець Андрій Білецький писав: «Мова – це сукупність правил, за якими будується мовлення, будується мовне повідомлення, за допомогою яких спілкуються люди. Мова – це норма, її використання в усіх можливих випадках – це узус» [1, с.6]. Н

айвичерпніше, на наш погляд, визначення поняття «мовна норма» пропонує Катерина Городенська: «Норма мовна – сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства. Норма мови – головна категорія культури мови, а також важливе поняття теорії мови [6, с.420]. Отже, знання мовних норм та вміння ефективно використовувати їх у конкретних мовленнєвих актах є обов’язковою умовою кваліфікованого учителя-словесника.

Культура мови є однією з найважливіших складових професійної майстерності. Ключовими складовими мовної культури є нормативне мовлення та мовний стиль учителя. Учитель як комунікативний лідер і мовна особистість повинен не тільки володіти лінгвістичними законами і літературними тонкощами, а передусім бути майстром живого слова, виразного читання, ритором, який володіє умінням адекватно сприймати й створювати текст. Крім того, філологу важливо вміти користуватися такими засобами, як інтонація, звучність, чіткість, тембр голосу, експресивність мовлення, жест, міміка тощо, тобто володіти комунікативною мовленнєвою компетенцією.

Дієвими формами підвищення мовної культури вчителя-словесника у міжатестаційний період вважаємо участь у фахових конкурсах педагогічної майстерності (Всеукраїнський конкурс «Учитель року»), конференціях, інноваційних освітніх проектах, у роботі творчих, динамічних, ініціативних груп, постійно діючих семінарах, круглих столах, аукціонах творчих ідей, ярмарках педагогічної творчості, Школі педагогічної майстерності, навчальних чи психолого-педагогічних тренінґах, фестивалях молодих педагогів, педагогічних консиліумах, майстернях педагогічного досвіду та ін. Такі форми методичної роботи дають можливість крок за кроком «відшліфовувати» мовлення вчителя, а також допомагають виробити індивідуальний мовний стиль.

Таким чином, вчителі-словесники реалізують право на освіту впродовж життя шляхом формальної та інформальної освіти. Формування мовної культури словесника нової формації, акмепрофесіонала, відбувається шляхом систематичної, неперервної роботи над вдосконаленням своєї професійної майстерності.

Лише той вчитель, який постійно знаходиться у творчому пошуку стане «щасливим агентом» змін в освіті та зможе плідно співпрацювати з сучасним поколінням Z.


Література


  1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: Навч. посібник для студентів філолог. Спец. Вищ. Навч. закладів. – К.: "АртЕк", 1996. – 224 с.

  2. Герман В.В. Культура української мови: Навчальний посібник для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів/ В.Герман, Н.Громова. – Суми: видавництво СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2010. – 360 с.

  3. Закон України «Про освіту»: чинне законодавство станом на 28 вересня 2017 року. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2017. – 128 с.

  4. Семеног О.М. Українська культуромовна особистість учителя (шляхи її формування в системі професійної підготовки): Монографія/За ред..Л.І.Мацько. – К. : Педагогічна думка, 2007. – 278 с.

  5. Сухомлинський В.О.Серце віддаю дітям / Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976. -169с.

  6. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русановський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова), М.П. Зяблюк та ін.. – 2-ге вид., випр.. і доп. – К.: Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2004. – 824 с.

  7. Українська мова. Українська література: методичні рекомендації МОН України щодо організації навчального процесу в 2017-2018 навчальному році; оновлені на комплексній основі навчальні програми для 5-9-х класів ЗНЗ; методичні коментарі провідних науковців щодо впровадження ідеї Нової української школи. – К.:УОВЦ «Оріон», 2017. – 192 с.


С.Г. Киричок

Комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22 імені Ігоря Гольченка Сумської міської ради
УЧИТЕЛЬ-СЛОВЕСНИК ЯК НАСТАВНИК
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – виховання відповідальної культуромовної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, особистості, яка уміє використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Життя народу, його мова, культура, мистецтво співіснують і розвиваються в тісній взаємодії, це як запорука інтелектуального й духовного розвитку суспільства загалом і кожного громадянина зокрема. Українські культурні цінності за змістом збігаються із загальнолюдськими, які засвоює людина ще в дитячому віці, і мають стати її життєвим кредо.

Виразником культурного життя української нації, як стверджував український історик М. Драгоманов (1841 – 1895), є його мова. Сучасні проблеми «мова і людина», «мова і культура» мають давні витоки. Започатковані антропоцентричним напрямом лінгвістичних досліджень німецького філософа В. фон Гумбольдта (1767 – 1835), вони слугували основою для роздумів українських мислителів О. Потебні, П. Куліша, М.Драгоманова та ін. У жорстких умовах дії валуєвського циркуляру (1863), за яким стверджувалося, що української мови «не было, нет й быть не может», беззаперечного виконання Емського указу (1876), який забороняв навіть тексти українських пісень під нотами, М.Драгоманов доводив її самобутність. «Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов'янства і не бідна вона аж ніяк на поняття, аби нею було заважко перекладати глибину філософських думок і змальовувати художні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої іще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку серед цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняте ніким іншим», - писав відомий учений у статті «Гете і Шекспір в перекладі українською мовою» (1882) [3, с.145]. «Рідна мова так зрослася з особистістю кожного, що вчити її – значить разом з тим розвивати ...духовні здібності» (лінгвіст та історик літератури і мистецтва Ф. Буслаєв (1818 – 1897) [2, с.30]. "Мова існує … в душі» (російський учений І. Бодуен де Куртене (1845 – 1929) [1, с.13].

Широкі можливості для виховання мовної особистості учнів основної школи містять навчальні предмети. У ствердженні авторитету рідного слова в почуттєвому світі учнів вирішальну роль відіграє насамперед мовна особистість педагога-словесника. Викладаючи українську та зарубіжну літературу, іноземну мову, словесник зорієнтовуває вихованців на дослідження культури певної країни шляхом залучення автентичних матеріалів (текстів, віршів, пісень, відеоматеріалів тощо), використання активних форм навчання (проблемних завдань, рольових ігор соціокультурної спрямованості, лінгвокраїнознавчих вікторин і конкурсів).

Шкільному педагогу важливо досконало опанувати методологію наукової творчості, сформувати уміння спостерігати й аналізувати, висувати гіпотези щодо вирішення дискусійних питань, обґрунтовувати методи дослідження, проводити самостійні теоретичні й експериментальні дослідження, аргументовано викладати отримані результати, бачити місце проведеного ним дослідження серед інших наукових робіт з обраної тематики та його практичне значення, тобто набути дослідницької компетенції.

Освітні діячі – шанувальники рідної мови - були палкими пропагандистами мистецтва слова як засобу громадянського й естетичного виховання.

В. Сухомлинський вважав, що викладання мови – «це майстерність творення людської душі, це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення до навколишнього світу. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури» [6, с. 1-2], а словесник – «це майстер, чарівник слова. Слово на уроці – це те саме, що мелодія на уроці музики. Слово – це й стежечка до дитячого серця, і найтонший інструмент, яким ми, педагоги, доторкаємося до вразливої душі. Словесник формує душу вихованця – його переконання, погляди, устремління, оптимістичну впевненість в своїх силах. Майстерність вихователя-словесника полягає в тому, щоб утвердити певне ставлення до того, що пізнається» [4, с. 411, 414].

Саме через художнє слово здійснюється естетичний вплив на почуттєву сферу школяра. Воно допомагає учням усвідомити свою національну належність, відчути себе причетним до національної спільноти – українського народу. Проймаючись національною ідеєю через художнє слово, учні мають можливість споріднитися з духовною культурою свого народу, відчути свій зв'язок з його історичною долею і сьогоденням, водночас виховуючи в собі повагу до інших народів та їх культур.

Чимало художніх творів орієнтовані на шкільне виховання. У них знайшла відображення постійна турбота старшого покоління про долю своїх дітей, прагнення в художніх образах донести до них духовні цінності, спроби народної етики й естетики.

У процесі вивчення літературних творів, розвитку духовних, морально-етичних якостей особистості активно продовжується її мовленнєвий розвиток. Цей процес ґрунтується на засадах гуманізації і гуманітаризації, передбачає аксіологічний і синергетичний підходи і вимагає формування різнобічних компетентностей, як загальнонавчальних, так і предметних.

Отже, шлях до позитивних змін в області становлення мовної особистості пролягає через наше серце і серце наших вихованців. Почнемо із себе, з вироблення у себе готовності бути носієм високої мовної культури. Від наших особистісних якостей, переконливого слова, культури мислення (самокритичності, глибини, гнучкості, оперативності), культури поведінки (ввічливості, тактовності, інтелігентності, коректності) значною мірою залежить мовно-національна вихованість молоді». [5, с. 7].


Література

  1. Бодуен де Куртене И.А. Избранные работы по общему языкознанию. – М.: Изд. 5, Пг. 1917, 1963. – 293 с.

  2. Вайнрайх У. Языковые контакты: состояние и проблемы исследования: Пер. с англ. - К.: Вища школа, 1979. – 260 с.

  3. Драгоманов М. П. Гете и Шекспир в переводе на украинский язык//Драгоманов М. П. Літературно- публіцистичні праці: У 2 т. - К. : Наук. думка, 1970. - Т. 1. – С. 145.

  4. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХст.) / Упоряд.: Л.Д.Березівська та ін. - К.: Наук.світ, 2003. - 418 с.

  5. Семеног О.М. Українська культуромовна особистість учителя (шляхи її формування в системі професійної підготовки): Монографія /За ред. Л.І.Мацько.- К.: , 2007. - 303 с.

  6. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. - 1968. - № 12. - С. 1 - 10.


РОЗДІЛ 4

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦЯ ЯК КУЛЬТУРОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
В.В. Сидоренко

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

м. Київ
ВІРТУАЛЬНА КАФЕДРА АНДРАГОГІКИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ РЕСУРС ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ФАХІВЦІВ

У СУСПІЛЬСТВІ, ЯКЕ НАВЧАЄТЬСЯ
Із зміною потреб і викликів інформаційного суспільства видозмінюється світ професій. На сьогодні зростає потреба у фахівцях-андрагогах2 у галузі навчання, управління, консультування, соціальної та реабілітаційної роботи, тьюторингу тощо, які мають компетентно й кваліфіковано забезпечити супровід процесу освіти дорослих у суспільстві, яке навчається. Педагог-андрагог у своїй професійній діяльності поєднує й актуалізовує знання з педагогіки, андрагогіки, спеціальної, вікової та практичної психології, дидактики, акмеології, медицини, інженерні знання про технічні засоби реабілітації, реабілітаційного менеджменту, сфери соціально-правового захисту інвалідів тощо. Професійна діяльність педагога-андрагога ґрунтується на ідеях фасилітативної андрагогіки та європейському досвіді, спрямована на надання кваліфікованої поради, допомоги, інформаційної підтримки щодо вирішення професійних завдань, подолання професійних утруднень, подальшої успішної адаптації особистості в соціумі, консультування її в ситуаціях життєвих/професійних ускладнень, забезпечення неперервного професійного розвитку відповідно до вимог державної політики в галузі освіти, роботодавців та ключових стейкхолдерів, а також задоволення освітніх потреб особистості споживача освітньої послуги. Серед сучасних функцій педагога-андрагога в системі освіти дорослих можна виділити такі: викладач, методист, консультант, експерт, фасилітатор, модератор, менеджер, супервізор, тьютор, тренер, коуч та ін.

Сучасна епоха, що співпадає з четвертою промисловою революцією, характеризується широким упровадження новітніх технологій в усі сфери життєдіяльності людини, злиттям матеріального світу з віртуальним, у результаті чого створюються нові кіберфізичні компоненти, що поєднані в єдину цифрову екосистему. Її провідними ознаками є: здатність суб’єктів співдіяти і співіснувати; віртуалізація простору; прозорість; мережева взаємодія; технічна підтримка; використання інформаційно-комунікаційних технологій тощо.

Інноваційним ресурсом професійного розвитку фахівця нової формації є Віртуальна кафедра андрагогіки Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти НАПНУ(https://ppo.mk.ua/#;  E-mail: andragog@gmail.com). Ця освітня платформа допоможе педагогу неперервно саморозвиватись і самовдосконалюватись впродовж життя шляхом формальної і неформальної освіти.

Віртуальна кафедра андрагогіки (далі – ВКА) є самостійним, неприбутковим, добровільним віртуально-інтегрованим науковим співтовариством фахівців у галузі освіти дорослих, вітчизняних та іноземних андрагогів, творчих, соціально-активних фахівців міжпредметної й трансдисциплінарної сфери, що створюється для: проведення наукової, науково-методичної та координувальної діяльності з розроблення та впровадження нових методик, технологій професійної діяльності андрагога формальної і неформальної післядипломної освіти; спільної реалізації результатів наукових досліджень; участі та проведення науково-практичних заходів різних рівнів; передачі знань і досвіду тощо.

c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\ф2.png

Засновником і модератором ВКА є кафедра філософії і освіти дорослих ЦІППО ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України.



Основною метою діяльності ВКА є створення віртуального кластерного наукового співтовариства андрагогів для проведення наукової, науково-методичної, дослідно-експериментальної діяльності з розроблення та впровадження в практику формальної і неформальної післядипломної освіти новітніх методик і технологій навчання дорослих, підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері освіти дорослих, здійснення координувальної діяльності досліджень професійного розвиту фахівців у науково-дослідних інститутах, закладах післядипломної педагогічної освіти, громадських об’єднаннях тощо.

Предметні профілі ВКА: філософія освіти дорослих; історія формальної, неформальної та інформальної післядипломної освіти; інклюзивна освіта дорослих; методологія професійного розвитку андрагогів; науково-методичний супровід професійного розвитку андрагогів; моніторинг результатів професійного розвитку фахівців тощо.

Для реалізації основної мети ВКА вирішує такі завдання:

  • системне дослідження вітчизняних і світових проблем освіти дорослих;

  • аналіз державної політики в галузі освіти, роботодавців та ключових стейкхолдерів щодо професійного розвитку фахівців, а також задоволення освітніх потреб особистості фахівця як споживача освітньої послуги;

  • розроблення та апробація варіативних освітніх моделей навчання дорослих у вітчизняній і зарубіжній освітній практиці;

  • залучення потенційних партнерів наукової, методичної, практичної сфери для вирішення актуальних завдань професійного розвитку фахівців відповідно до соціально-економічних трансформацій у контексті суспільства знань;

  • надання вітчизняними та зарубіжними дослідниками освіти дорослих науково-методичної допомоги аспірантам, андрагогам із методології дослідження та розроблення нових навчальних курсів, програм для освіти дорослих;

  • апробація наукових результатів із різними структурантами кафедри освітніх практик із проблеми «Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: історія, теорія, технології»;

  • науково-педагогічний, організаційний, методичний, інформаційно-комунікаційний супровід професійного розвитку фахівців у вітчизняних освітніх моделях курсів підвищення кваліфікації та міжкурсового періоду як єдиного андрагогічного циклу;

  • сприяння саморозвитку та самоосвіті андрагогів шляхом організації мережевої взаємодії, обміну досвідом, навчання і співнавчання членів співтовариства та інших громадян в умовах формальної та неформальної післядипломної педагогічної освіти;

  • надання консультативної та науково-методичної допомоги структурантам кафедри з питань освіти дорослих в Україні шляхом проведення спільних освітніх заходів (тренінгів, круглих столів, семінарів, конференцій, вебінарів, чатів, відеомостів, відеоконференцій, оn-line студій, лабораторій, web-колегіумів, педагогічних web-квестів, Інтернет-консультацій, коуч-сесій, Інтернет-лекцій тощо);

  • розповсюдження інформації та забезпечення відкритого доступу до наукових досліджень, науково- і науково-методичних розробок, здійснених на базі ВКА;

  • вивчення, аналіз, узагальнення та пропагування новітніх методик у формальній та неформальній освіті навчання дорослих;

  • сприяння взаємодії між неприбутковими організаціями і суспільством, ЗМІ, органами місцевого самоврядування, комерційними структурами задля розвитку системи освіти дорослих.

Консультантами й модераторами виступають провідні дослідники ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, дослідники із різних вітчизняних та зарубіжних ВНЗ, андрагоги-практики.

До структури ВКА можуть входити: навчально-наукові, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі інститути, інститути післядипломної освіти, підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, філії, коледжі, технікуми, наукові лабораторії, технопарки, центри, факультети, кафедри, відділи аспірантури та докторантури, наукові бібліотеки, методичні відділи, лабораторії, методичні кабінети (центри), комп’ютерні та інформаційні центри, громадські організації та інші підрозділи тощо, залучені до спільної мети для виконання покладених встановлених завдань.

ВКА може утворювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, наукові парки, експериментальні лабораторії та входити до складу інших співтовариств, організацій, консорціумів за умов збереження статусу самостійного, добровільного співтовариства.

Пакет технічної документації Віртуальної кафедри андрагогіки було затверджено на вчених радах Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 4 від 01.06.2017 р.) та ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (протокол № 4 від 15.06.2017 р.).


c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\ф1.png


c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\ф3.png

У ВКА передбачено такі форми участі: легітимна периферійна участь (LPP – legitimate peripheral participation), що визначається на основі укладених Угод про наукову співпрацю кафедри філософії і освіти дорослих з іншими структурантами віртуального освітнього кластеру, та модифікована форма участі, яка надає можливість для не-членів віртуального співтовариства взяти участь у діяльності ВКА.

У ВКА започатковано такі рубрики: «Web-клуб андрагогів: комунікація, розвиток, успіх» (модератор – директор ЦІППО, професор Тамара Сорочан), «Професійний розвиток педагога Нової української школи» (модератори – завідувач кафедри філософії і освіти дорослих Вікторія Сидоренко, доцент кафедри Ольга Просіна, старший викладач кафедри Тетяна Кравчинська, аспірант Юлія Махновець), «Цифровий сторітеллінг в освіті дорослих» (модератор – професор кафедри філософії і освіти дорослих Любов Панченко), «Психологія андрагогіки» (модератор – доцент кафедри філософії і освіти дорослих Ярослава Швень), «Креативні практики» (модератор – доцент кафедри філософії і освіти дорослих Марина Ілляхова), «Освітні тренди» (модератор – к.політ.н., доц. Андрій Єрмоленко), «Електронна бібліотека андрагога» (модератор – доцент кафедри філософії і освіти дорослих Вікторія Левченко), «Медіаосвітня студія» (модератор – аспірант Артемій Пономаревський). Адміністратором освітньої платформи є Олексій Самойленко, к.пед.н., старший викладач кафедри філософії і освіти дорослих.
c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\ф15.png
c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\ф8.png
Передбачено ведення Віртуальної кафедри українською, англійською та німецькою мовами.

Урочисте відкриття Віртуальної кафедри андрагогіки (https://ppo.mk.ua/#;  E-mail: andragog@gmail.com) відбулось на Форумі неформальної освіти «Освіта дорослих і розвиток громадянського суспільства» (2-3 листопада, м.Київ), послугувало плідним підґрунтям для обміну думками із зазначеної проблематики.



Академік-секретар Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПНУ Нелля Ничкало зазначила, що така Віртуальна кафедра андрагогіки є першою в Україні, акцентувала увагу учасників Форуму на інноваційному наповненні та значущості представленої інформації для формальної і неформальної освіти дорослих, для підготовки андрагога в суспільстві, яке навчається. На презентації Віртуальної кафедри андрагогіки були присутні представники формальної та неформальної освіти: Бетітта Бранд, Регіональний директор DVV International в Україні, Білорусі, Молдові; Лариса Лук’янова, голова Правління Української асоціації освіти дорослих, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПНУ; Тетяна Клуберт, професор, в.о.завідувача кафедри освіти дорослих і позашкільної освіти Католицького університету Айхштетт-Інгольштадт; Аніта Якобсоне, міжнародний експерт з освіти дорослих; Юрій Петрушенко, заступник голови Правління Української асоціації освіти дорослих; Тетяна Гавлітіна, проректор з науково-педагогічної роботи Рівненського ОІППО; Тетяна Іщенко, в.о. директора Науково-методичного центру «Агроосвіта», професор; Леонід Ільчук, заступник директора Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України з наукової роботи, кандидат політичних наук, доцент; Роман Зуб’як, ректор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук; Вікторія Раус, начальник відділу освіти Попільнянської РДА Житомирської області; Світлана Жуковська, завідувач лабораторії інформаційно-ресурсного забезпечення освітнього процесу Науково-методичного центру «Агроосвіта» та інші.
c:\users\кирилл викторович\desktop\вка_напну\1 вка.png
Отже, Віртуальна кафедра андрагогіки ЦІППО передбачає професійний розвиток фахівців через відкриті технології освіти дорослих, відкритий контент і відкриті знання, прозорість системи, взаємоузгоджуваність усіх її компонентів, а також спільне створення, експериментування, роздуми, обмін та застосування накопичених ідей і знань, досвіду всіх суб’єктів, наявність умов для їхнього вільного входження в освітній простір та отримання якісної освіти без обмеження гендерних, вікових, національних, територіальних відмінностей. У «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи» (від 18 грудня 2016 р.) «Про освітні компетенції для навчання протягом життя» визначено основну компетенцію вміння роботи із цифровими носіями як впевнене та критичне використання технологій інформаційного суспільства (ТІС) для роботи, відпочинку і спілкування, що включає: здатність до пошуку, збирання та обробки інформації, критичного та систематичного її використання, оцінки значимості та здатність розрізняти реальність від віртуальної реальності; уміти користуватись інструментами для переробки, презентації та розуміння комплексної інформації та бути здатними отримати доступ для допомоги в критичному мисленні, творчості та інноваціях; знаходити та користуватися послугами Інтернет-служб тощо. У Віртуальній кафедрі андрагогіки надається перевага технологіям дистанційного навчання як однієї з форм системи неперервної освіти, що забезпечує широкий доступ особистості до кращих світових освітніх ресурсів, самонавчання найбільш доступним способом, отримання професійно-орієнтованої та особистісно-значущої інформації впродовж усього життя.
Ю.А. Руденко

Державний заклад«Південноукраїнський

національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського,

м. Одеса

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

Схожі:

«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства : збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції, 12–14....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 icon«молода наука-2010» Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
Богдановська Н. В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка