«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1



Сторінка15/16
Дата конвертації19.01.2018
Розмір3.38 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Література

  1. Абдрахманова Т. М. Технический вуз: профессионально-ориентированное обучение иностранному языку [Текст] // Проблемы и перспективы развития образования: материалы VI Междунар. науч. конф. (г. Пермь, апрель 2015 г.). — Пермь: Меркурий, 2015. — С. 245-247.

  2. Закон України Про освітй № 2145-VIII від 05.09.2017

  3. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская, А.Ф. Будько, СИ. Петрова. - 9-е издание, стереотипное - Мн: Вышэйшая школа, 2004. 522 с.

  4. Шаимова Г. А. ESP (English for Specific Purpose — английский для специфической цели) или профессионально-ориентированное обучение английскому языку // Молодой ученый. — 2013. — №6. — С. 748-749.

  5. Msc. Morena Bracaj "TEACHING ENGLISH FOR SPECIFIC PURPOSES AND TEACHER TRAINING" / Lecturer “Aleksander Moisiu” University, Albania // "European Scientific Journal" January 2014 vol.10, No.2 – p. 40-49.


В.Г. Коробейник

Комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені Ігоря Гольченка Сумської міської ради,

м. Суми

РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ НАСТАВНИКА У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Сьогодні учитель має бути всебічно розвиненою особистістю, людиною високої культури й ерудиції, що досконало володіє всім ба-гатством виражальних засобів рідної мови й технологією навчально-виховного процесу в школі. У цьому контексті пріоритетним є мовна особистість вчителя-словесника.

Незаперечною є теза: «Із слова починається людина». Вочевидь, людина існує в мові, виявляє себе в мові, прокладає через мову, через спілкування місток для порозуміння з іншими людьми. Відтак можна впевнено сказати, що історія людства здійснюється у спілкуванні засобами мови, а однією з провідних умов соціального прогресу суспільства є мовленнєва діяльність. Успіх мовленнєвої діяльності, її результативність у свою чергу залежить від особистості, від рівня розвитку її мовлення, від культури мови й мовлення особистостей – мовців, які беруть участь у мовленнєвій діяльності. Саме тому науковці останнім часом звернулися до дослідження такого наукового феномена, як «мовна особистість» (Г. Богін, Й. Вейсгербер, Т. Дрідзе, Ю. Караулов, О. Леонтьев, В. Маслова, Л. Мацько, І.Суслов, С. Сухих, В. Тарасун та ін).

Навчання української мови в школі має спрямовуватися на те, щоб формувати особистість, яка є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок, аргументовано висловлює свої думки, дотримується правил мовленнєвої етики і дбає про красу й розвиток рідної мови.

У розвитку культуромовної особистості важливим є психологічні передумови засвоєння знань та формування комунікативних умінь і навичок. Найголовніші з них такі:



  • позитивне ставлення до процесу навчання (є інтерес до предмета, підтримується стала увага, не порушується темп навчальної роботи);

  • процеси безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом (у мові – це словесна й схематична наочність, ТЗН, контекст);

  • процес мислення (активізація конкретного й абстрактного, понятійного й художнього мислення, сприйняття, осмислення й розуміння матеріалу);

  • запам’ятовування й збереження здобутої інформації, здатність до її відтворення з виявленням індивідуальних мовленнєвих здібностей.

Мовна особистість – це насамперед соціальне явище, і тому не можна розмежовувати мову й мовлення в ній: вони зумовлюють одне одного й взаємопов’язані. Отже, мовна особистість – людина, що володіє виражальними багатствами мови, продукує її в різних життєвих ситуаціях і шанує її, дбає про її збереження й розвиток.

Актуальним для учителів-словесників є українське професійне мовлення, оскільки нагальним стає не тільки розширення сфер спілкування, а й формування мовної особистості випускників шкіл.

Основними джерелами вдосконалення педагогічного мовлення вчені вважають наслідування, навчання й самостійну роботу над собою. Сучасний учитель має знати нові технології навчання, методи формування навичок самостійної роботи, розвитку творчих здібностей та логічного мислення учнів; повинен уміти проектувати, конструювати, моделювати й проводити уроки й виховні заняття, у тому числі з елементами інформаційно-комп’ютерних технологій [1, с. 37], самостійно поповнювати свої знання за фахом, бути мобільним до різних нововведень, тобто бути професійно компетентним.

Українську культуромовну особистість вирізняють філологічний стиль мислення, широкий філологічний кругозір, мовні, літературні, педагогічні здібності, мовна індивідуальність, виразне мовлення, гарна дикція, мовленнєва моральність.

До найважливіших умінь, що складають основу мовленнєвої компетентності фахівця, належать:

 уміння вести діалог, дотримуючись вимог мовного етикету в різних життєвих ситуаціях (у дружньому колі, в аудиторії, класі, на перерві, у розмові з батьками, у ситуації безпосереднього спілкування на зборах, виробничих засіданнях, ділових зустрічах, розмовах по телефону тощо);

 уміння створювати усні монологічні висловлення (вести урок), реалізувати різні форми позакласної роботи, висловити своє ставлення до обговорюваного питання, дати певні роз’яснення з фаху тощо;

 уміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог, що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлення (теми, фактів, доказів головного й другорядного, логіки викладу), використання різних прийомів фіксації почутого (запис ключових слів, плану висловлення, статистичних даних) залежно від комунікативного завдання (участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її у своїй роботі);

 уміння створювати письмові тексти різних стилів, типів і жанрів;

 уміння користуватися різними видами читання.

У сучасній загальноосвітній школі мають закладатися основи володіння українською мовою. Тут повинен забезпечуватися такий рівень оволодіння державною мовою, який давав би змогу випускникові користуватися цією мовою на рівні її літературних стандартів, літературних норм у всіх ситуаціях суспільної та виробничої діяльності. Недостатність мовних знань і навиків гальмує інтелектуальне, трудове й моральне удосконалення учня.

Звичайно, уроки української мови й літератури були, є й надалі лишатимуться головним рушієм пізнання стильового багатства рідної мови. Проте юну особистість формує не лише бездоганне знання вчителем свого предмета, не лише педагогічна майстерність, досконалість методичних прийомів, а й словесно-естетичний рівень подання знань. Філолог у школі повинен бути взірцем у користуванні невичерпними можливостями мови. Словесник усім комплексом шкільної освіти має показати необхідність володіння мовою, за допомогою якої засвоюються література, культура, виховуються моральні й естетичні норми, формується національна свідомість індивіда.

Формування мовної свідомості учнів залежить від культури мови всіх без винятку вчителів — від викладача рідної мови до вчителя фізкультури. Мова кожного педагога незалежно від предмета мусить бути бездоганно правильною, образною, чіткою, оскільки учні досить гостро реагують на мовні помилки вчителя й ступінь його професійної компетенції. Мовне виховання — це культура мови на уроках, єдиний мовний режим у школі, у всіх її ланках і підрозділах. Сухомлинський говорив, що в школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера великої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом.

О.Семеног зазначає: «Питання – яким є вчитель української мови й літератури, яким ми його хочемо бачити й що для цього треба зробити – постійно в центрі серйозних дискусій. Досвід підтверджує: учитель як елітарна мовна особистість глибоко шанує українську мову, має фундаментальні знання мови та літератури в поєднанні з традиціями національного виховання і вважає їх часткою свого світогляду та світосприйняття, відзначається мовним чуттям, спроможний забезпечити ефективний педагогічний вплив, здатний виховати іншу елітарну мовну особистість».

У процесі роботи з учнями формується мовлення через опрацювання мовних і мовленнєвих норм , словниково-семантичної роботи, регулярне знайомство з мовними взірцями, вироблення навичок інтонаційного читання прозових і віршованих текстів, читання ”з олівцем в руках ”, заучування текстів напам’ять, оформлення ділових паперів, опрацювання правил мовленнєвого етикету й введення його у мовленнєву практику індивіда, практику усних монологів і діалогів, ”п’ятихвилинок виразності” тощо .

Найважливішим на кожному уроці є відчуття приязні, доброзичливості , упевненості та захищеності. Лише за цієї умови дитина зможе вільно і впевнено висловлювати власні думки і тим самим розвивати мовлення . Все це створюється методами технології створення ситуації успіху.

Формують культуру мовлення методи і прийоми інтерактивної технології, коли процес навчання є різноманітним , ефективним , демократичним , а учень стає його суб`єктом . Школярам подобається робота в парах , групах , інтенсивне спілкування між собою . Це засіб зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою , навіяти впевненість у своїх силах , виявити здатність до творчості , до висловлювання власної думки .

Ефективною є робота пошукового характеру із спостереження за мовою ЗМІ . Відібравши помилки зі сторінок газет , екранів телевізорів , школярі доходять висновку : щоб повідомити про щось , спонукати до дії (комунікативна компетентність ) , потрібно власні думки виражати чітко . Неграмотне мовлення не сприяє спілкуванню, а викликає антипатію до співрозмовника .

Для збагачення словникового запасу учнів , увиразнення їхнього мовлення, формування спостережливості , уважності , вдумливості можна застосовувати різні методами та прийомами ігрових технологій: вправи «Четвертий зайвий», «Хто перший», «Антисуржик» , «Поліглот» , «Ідентифікація слова» , «Каталог помилок» , «Резюме» , «Визбирувач» , «Трансформації» та ін.

Тільки продумана, творча діяльність педагога викликає інтерес учнів до його предмета, спонукає їх до творчості, сприяє розвитку особистості, забезпечує міцні знання й розуміння того, що завжди приємніше спілкуватися з вихованою людиною, а культура проявляється насамперед через мовлення.

Унаслідок цього підвищується інтерес вихованців до вивчення предмета, простежується тенденція зростання успішності, збільшується кількість учнів, що бажають узяти участь у різних конкурсах та змаганнях, зростає вміння аргументувати власну думку, мислити послідовно й логічно, аналізувати художній твір та персонажів, удосконалюються мовленнєві й читацькі навички, з’являється впевненість учнів під час виступів, захистів проектів. Все це сприяє всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі.

Отже, критеріями сформованості майстерності вчителя-словесника вважаємо:

а) володіння вчителем-словесником такими культуротворчими компонентами, як емоційна культура, високий рівень культури мислення, лінгвістична свідомість тощо;

б) досконале володіння комунікативними атрибутами мовлення (змістовність, бездоганна правильність та ін.), що ґрунтуються на послуговуванні нормами сучасної української літературної мови на всіх рівнях мовної системи в усному й писемному різновидах;

в) вироблення індивідуальної мовленнєвої манери, мовленнєвого стилю, що уможливлює ефективну організацію педагогічного дискурсивного діалогу;

г) уміле послуговування риторичним інструментарієм.

Таким чином, мовна особистість – людина, яка володіє виражальними багатствами мови, продукує її в різних життєвих ситуаціях і шанує її, дбає про збереження й розвиток.
Література


  1. Семеног О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури : монографія / О. М. Семеног. – Суми : ВВП «Мрія» ТОВ, 2005. – 404 с.

  2. Мацько Л. І. Аспекти мовної особистості у проспекції педагогічного дискурсу / Л. І. Мацько // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 2–4.

  3. Пентилюк М. І. Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики : зб. статей / М. І. Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2011. – 256 с.

  4. Формування мовної особистості на різних вікових етапах :

монографія / Богуш A. M., Трифонова О. С., Кисельова О. І. та ін. –

Одеса : ПНЦ АПН України, 2008. – 272 с.

5. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. – К.: Довіра, 1999.

6. Мельничайко В. Я. Мовний розвиток особистості: завдання і засоби // Мовна освіта в контексті завдань української середньої середньої і вищої школи: Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль, 1995. – С. 3 – 11.

7.Семеног О. Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника. – Київ – Глухів, 2003.

М.М. Ячменик

Сумський державний

педагогічний університет

імені А.С. Макаренка, м.Суми
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ: ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ НАД СТУДЕНТСЬКИМИ ПРОЕКТАМИ

«МІЙ УНІВЕРСИТЕТ – МОЯ ГОРДІСТЬ»
Сучасне суспільство висуває високі вимоги до якості підготовки майбутніх фахівців. Одне із завдань полягає в тому, щоб залучити молодь до формування умінь спілкуватися і взаємодіяти у світовому просторі. В умовах активізації міжнародних зв’язків, пробудження національної самосвідомості народів і соціальних груп відбувається переоцінка пріоритетів, актуалізується потреба у висококультурних фахівцях, зокрема майбутніх учителів – фахівців, що володіють сукупністю ключових компетентностей, що пов’язано з реалізацією компетентнісного підходу в педагогічній практиці.

Компетентнісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Європейського Союзу і розглядається як стрижнева конструктивна ідея професійної підготовки. Аналіз стану практики показав, що саме cоціокультурна компетентність визначає активну життєдіяльність людини, її здатність орієнтуватися в різних сферах соціального і професійного життя.

Поняття «компетентність» – це реальна здатність мобілізувати набуті знання, вміння та навички, спроможність правильно оцінювати ситуацію та приймати відповідні рішення в умовах професійної діяльності [1,12]. Поняття соціокультурної компетенції та компетентності представлене в загальнофілософських (Б. Єрасов, І. Кузнєцова, В.Леонтьєва, А. Леонтьєв, Е. Орлова, А. Садохін, Э. Сепір, Н. Смелзер, П.Сорокін), лінгвістичних (Ф. Бацевич, В. Богуславська, Т. Дейк, Г.Єлізарова, В. Костомаров, В. Маслова, Є. Пассов, В. Панфілов, В. Сафонова, П. Сисоєв, Г.Тер-Минасова, Б. Уорф) і педагогічних дослідженнях (О. Акімова, Н.Білоцерківська, О. Волошина, Р. Гришкова, О. Долженко, О. Жорнова, ІЗакір’янова, Т. Колодько, О. Куцевол, Н. Мороз, О. Огієнко, Г. Саволайнен, Г.Тарасенко, С. Шехавцова).

Уважаємо, що соціокультурна компетентність є складовою загальної культурної компетентності особистості. Соціокультурну компетентність майбутніх учителів розглядаємо як здатність реалізувати набуті в процесі навчання знання, вміння та навички для міжкультурної комунікації у процесі вирішення конкретних професійних завдань в контексті феномену соціокультурної взаємодії, у якому людина виступає як особистість, активно та свідомо орієнтована на спільну діяльність із різними представниками соціуму. В основі такої діяльності лежать гуманістичні ціннісні орієнтації, повага прав іншої людини, творчо-практичне ставлення до справи і навколишнього світу. У нашому розумінні соціокультурна компетентність студентів – це їхня здатність реалізувати набуті в процесі навчання знання, вміння та навички.

Прикладом формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів є проект, ініційований викладачами Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка «Мій університет – моя гордість». Студенти у творчих роботах у текстовій, аудіо- та відео формі створювали творчі роботи, що відображають знання про різноманітність культур, вміння знаходити та виокремлювати інформацію про культурні особливості, усвідомлювати відмінності між рідною та іншою культурами у процесі вирішення конкретних професійних завдань. «Університет – моя аlma-mater – уособлення гідності та честі. Це місце, де я знайшла себе, зрозумівши своє істинне покликання» [2, 40];

Навчаючись в нашому університеті, не можна забути про запах свіжонадрукованих книжок, який пронизує стіни коридорів, про ту спокійну атмосферу, яка панує в аудиторіях і про викладачів, які ніколи не відмовлять допомозі. Наша alma-mater закладає в житті кожного студента ґрунт, на якому він зможе побудувати кар’єру, реалізувати себе як самодостатня особистість і як вчитель [2, 55].

Завдання алгоритмізованої методики формування соціокультурної компетентності в майбутніх учителів у ВНЗ полягає у стимулюванні здатності міркувати критично, застосовувати навички аналізу, синтезу й оцінювання нового матеріалу, тлумачити на базовому рівні факти, а також використовувати методи пошуку інформації, чітко й зрозуміло викладати думки за допомогою методів розповіді, опису й аналізу. Скільки ж професіоналів, чудових педагогів він виховав. І я щиро сподіваюся стати однією з них. А скільки науковців, професорів, кандидатів наук нас навчає зараз! Це велика честь бути їхніми студентами, адже вони передають нам безцінні знання та досвід. Викладачі нашого університету завжди надихають нас, вчать любити свою професію, підштовхують мислити креативно. Це справді є дуже важливим для мене, та за цей час деякі викладачі стали для мене прикладом для наслідування, духовними наставниками. З кожним днем я все більше поважаю професію вчителя! Я пишаюсь нашим педагогічним колективом, кожен член якого виховує, заохочує та мотивує своїх студентів [2, 68].

Така методика містить технології розвитку критичного мислення та методу проектів, враховує алгоритмізацію навчального процесу, що сприяє стимулюванню творчої, пізнавальної діяльності студентів, розвитку в них умінь використовувати свої знання, а також готовності майбутніх учителів реалізувати отримані знання в подальшій професійній діяльності. Наприклад:

Для мене університет – це другий дім і друга сім’я. Однокурсники і викладачі мого улюбленого філологічного факультету стали мені практично рідними. Люблю тебе, мій Університет! Я люблю свій факультет за атмосферу, створену там, за можливості, які він відкриває перед студентами. Я люблю викладачів факультету за доброзичливе ставлення до студентів і за те, що вони заохочують дискусії під час пар, замість того, щоб тиснути авторитетом.

Найголовніше надбання університету – це його люди. Студенти, аспіранти, викладачі, наукові співробітники, обслуговуючий персонал − усі вони роблять одну спільну справу [2, 89] .

Висновки. Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів полягає у стимулюванні здатності міркувати критично, застосовувати навички аналізу, синтезу й оцінювання нового матеріалу, тлумачити на базовому рівні факти, а також використовувати методи пошуку інформації, чітко і зрозуміло викладати думки, опановувати знаннями про національні та міжнародні політичні, економічні, культурні, релігійні та громадські інститути, оволодівати інформацією про поточні події та проблеми тощо.

Література

1.Болотов В. А. Компетентностная модель от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 8-14.

2.Мій університет – моя гордість: діалог триває: збірник студентських робіт / Вступне слово проф. О. Семеног // За ред. О. Семеног, Н.Громової, М.Ячменик. – Суми: Видавництво СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. – 135 с.

В.М. Гордієнко

Торговельно-економічний коледж

Київського національного

торговельно-економічного університету
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОГО КОЛЕДЖУ
В умовах динамічних змін, що відбуваються у світовій та вітчизняній економіці, формується соціальний запит на економіста, котрий успішно здійснює професійне спілкування, здатний до неперервного професійного мовленнєвого розвитку. Сучасний ринок, якому властивий конкурентний характер, вимагає від не лише усвідомлення закономірностей перебігу економічних процесів, результатів аналітичних досліджень, а й правил і прийомів професійного спілкування, норм поведінки, способів урегулювання конфліктів. Слово − робочий інструмент спеціаліста, мовлення − невід’ємна складова його професійної діяльності. Від правильності, точності, логічності, зв’язності, переконливості, емоційності, доступності висловлювань залежить ефективність майбутньої професійної діяльності випускника економічного коледжу. Лише випускник з високим рівнем професійних знань, комунікативних навичок, умінь ведення дискусій та побудови комунікативних стосунків спроможний результативно виконувати завдання професійної діяльності.

Узагальнення дослідницьких матеріалів засвідчує, що проблема готовності до професійної діяльності перебуває в полі зору дослідників (Ю. Чабанський, І. Зязюн, В. Кан-Калик, Н. Ничкало, В. Сластьонін та ін.). На сьогодні, як показує студіювання наукових джерел, дослідження проблеми готовності особистості до професійної діяльності виокремилися у два напрями: функціональний, за якого готовність розглядають у зв’язку з психічними функціями, формування яких вважається необхідним за досягнення результатів діяльності (Н. Левітов, А. Нернсян, В. Пушкін); та особистісний, коли вивчають особистісні передумови успішної діяльності людини (А. Ведьонов, М. Дяченко, Л. Кандибович).

На основі науково-довідникових праць, узагальнення результатів психолого-педагогічних досліджень та аналізу практичного досвіду обґрунтувати специфіку формування професійно-мовленнєвої готовності студентів економічного коледжу, з’ясувати критерії, показники і рівні такої готовності, її вплив на подальше формування професійно-мовленнєвої особистості майбутніх випускників коледжу.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософських, психологічних, педагогічних, економічних, культурологічних, лінгвістичних, методичних джерел; спостереження, опитування, вивчення продуктів навчальної, практичної, самоосвітньої діяльності студентів; педагогічний експеримент, методи кількісної та якісної обробки експериментальних даних.

Стан готовності у психолого-педагогічній літературі позначають поняттями: «готовність» і «підготовленість». Незважаючи на близькість названих понять, вважаємо за доцільне розрізняти ці терміни.

Підготовленість розглядаємо як комплекс набутих знань, умінь, навичок, якостей, що дозволяють виконувати професійну діяльність. Готовність до певного виду діяльності характеризуємо як необхідну передумову, умову успішного виконання діяльності.

Дослідницькі напрацювання подають такі характеристики готовності:

- складне особистісне утворення, багатопланова, багаторівнева система якостей, властивостей, що спрямовані на допомогу суб’єктові успішно здійснювати діяльність [5];

- стан особистості, що дозволяє успішно увійти до професійного співтовариства і швидко розвиватися у професійному становленні [4];

- важлива передумова цілеспрямованої діяльності, що дає можливість успішно виконувати обов’язки, використовуючи наявні знання і вміння, особистісні властивості, позитивне ставлення до різних видів діяльності, особливості сприйняття, уваги, мислення, емоційних і вольових процесів [6].

Готовність як результат професійно-педагогічної підготовки має ряд позитивних якостей: ґрунтується на досвіді, що легко актуалізується; є стійкою якістю і не потребує постійно нового формування у зв’язку з непередбачуваною професійною ситуацією; є динамічною, піддається формуванню і розвитку для досягнення більш високих рівнів.

Професійна готовність випускника економічного коледжу є складним, багаторівневим, різноплановим системним психічним утворенням, насамперед особистісним утворенням людини.

Окреслюючи сутність професійно-мовленнєвої готовності студентів економічного коледжу, ми ґрунтувалися на таких положеннях:



  • готовність до спілкування у професійних ситуаціях є складним структурним утворенням і характеризується властивостями загальної готовності до професійної діяльності;

  • взаємозв’язок компонентів готовності розглядаємо як у статичному (внутрішньому досягненню стану готовності), так і в динамічному (у процесі формування цієї якості) аспектах;

  • в основі формування готовності лежить ідея комплексного підходу до набуття мовленнєвих умінь.

Нами виділено наступні компоненти професійно-мовленнєвої готовності студентів економічного коледжу: ціннісно-мотиваційний, мовленнєво-комунікативний, рефлексивний.

Змістове наповнення компонентів професійно-мовленнєвої готовності подане в таблиці.

Компоненти професійно-мовленнєвої готовності студентів економічного коледжу представлені у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1



Ціннісно-мотиваційний


Мовленнєво-комунікативний

Рефлексивний



формованість позитивного ставлення та стійкого інтересу до опанування професійного мовлення;

переконаність у суспільній і духовно-моральній значущості професійного мовлення;

потреба в опануванні професійного мовлення в контексті національної та світової культури;

прагнення до постійного професійно-мовленнєвого вдосконалення;

потреба в розвитку;

професійно-мовленнєвих умінь (мовленнєво-риторичних, мовленнєво-комунікативних, паралінгвістичних, текстових).



знання норм сучасної української літературної мови (орфоепічних, орфографічних, граматичних, лексичних, пунктуаційних, синтаксичних);

знання професійної термінології;

знання особливостей побудови тексту професійного спрямування;

знання невербальних засобів спілкування;

знання основних принципів укладання фахових документів;

знання правил ведення переговорів;

знання риторичних законів;

знання психології професійного спілкування.

уміння оперувати професійною термінологією;

уміння укладати різні види професійної документації;

уміння проектувати майбутню професійно-мовленнєву діяльність;

уміння створювати тексти професійного спрямування;

уміння працювати зі спеціальною фаховою літературою;

уміння використовувати вербальні і невербальні

засоби професійного мовлення




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Схожі:

«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства : збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції, 12–14....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 icon«молода наука-2010» Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
Богдановська Н. В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка