«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1



Сторінка6/16
Дата конвертації19.01.2018
Розмір3.38 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Література


  1. Українська мова. 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Укладач. : Г. Т. Шелехова та інші. – К. : Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.

  2. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. загальноосв. навч. закл. з укр. та рос. мовами навчання /О. М. Бєляєв, Л. М. Симоненкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. – 8-ме вид. – К. : Освіта, 2005. – 384 с.

  3. Українська мова. 10 клас. Рівень стандарту/ І. Кірвіч, Л. Сургай. — Х.:Вид-во “Ранок”, 2010. — 256 с. — (Майстер-клас)

  4. Українська мова: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл./Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. — К.: Грамота, 2013. — 296 с.



О.Ю. Приходько

Навчально-науковий інститут

неперервної освіти

Національного авіаційного університету,

м. Київ
УЧНІВСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ЗАСІБ

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Специфіка функціонування секцій «Українська література» та «Світова література» в системі МАН полягає у тому, що учнівське дослідження має відповідати сучасним вимогам філологічної студії, в якій ідеться про наукові пошуки в рамках певної академічної проблеми. Юні філологи показують свої знання з володіння літературознавчим інструментарієм. Робота у секціях літературознавчого спрямування в жодному разі не базується на переказуванні фабули творів чи на використанні суто біографічного методу (часто репрезентованого на поверховому рівні), а спонукає учнів передусім до постановки складних літературознавчих проблем, що засвідчили цьогорічні теми-переможці.

У секції «Українська література» (голова журі – доцент кафедри української літератури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кандидат філологічних наук Савченко І.В.) найкращими було визнано такі теми: «Людина і тексти культури в романі В.Домонтовича "Дівчина з ведмедиком"» (автор - Леонова Кіра, Харківська область), «Книга спогадів Ірини Жиленко як літопис доби українського шістдесятництва» (автор - ЛанчукКаріна, м. Київ),«Художня інтерпретація теми соціального сирітства у сучасній українській літературі для підлітків» (автор –Качак Христина, Івано-Франківська область), «Капрійська мариністика М.Коцюбинського у листах та оповіданнях "Сон", "Хвала життю", "На острові"» (автор - Степаняк Ірина, Львівська область), «Особливості композиції роману Марії Матіос "Солодка Даруся"» (автор - Шевченко Юлія, Одеська область), «Рецепція війни у художньому світі повісті-сповіді "Потерчата" Володимира Рутківського» (автор - Карпінська Олександра, Рівненська область). Провівши детальний аналіз тем, які за останніх три роки були представлені до захисту на ІІІ етапі конкурсу, варто зазначити, що докола інтересів юних літературознавців сьогодні більшою мірою потрапляють тексти сучасних авторів (Марія Матіос, Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, ЛюкоДашвар тощо), а також – письменників-шістдесятників (Ліна Костенко, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.). Інтерпретаціякласичної української літератури в контексті сучасних літературознавчих тенденцій, її інноваційне переосмислення/пере прочитання трапляється доволі рідко. Реакцією на трагічні події в Україні стала тема війни та антиколоніальна проблематика (руйнації, нацистської та московсько-радянської окупації, денаціоналізації, знищення, жорстокості й насилля), що сталияк предметом дослідження учнівських робіт, так і текстовим матеріалом для проведення мікроаналізу у 2015 році. Окрім вище зазначених тем переможців (Карпінської О. та Шевченко Ю.) – це«Творчість поетів Хмельниччини періоду нацистської окупації (за матеріалами архівної преси)», «Стильові особливості повісті-поеми Осипа Турянського "Поза межами болю"»,«Буковинські реалії в книзі новел "Нація" та романі "Солодка Даруся" Марії Матіос».

Роботи-переможці у секції «Світова література» (голова журі - завідувач кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор Ісаєва О.О.)засвідчили потужні літературознавчі потенції. Найвищим сукупним балом було оцінено такі теми: «Концепт "туга" у творчості Г.Гейне ("Книга пісень") і Дж.Г.Байрона ("Паломництво Чайльд Гарольда")» (автор - Ніколенко Катерина, Полтавська область), «Моделі художньої репрезентації та функції шекспірівської інтертекстуальності у прозі А.Мердок (На матеріалі романів "Чорний принц" і "Море, море")» (автор -Терехова Анна,Рівненська область), «Образ Шерлока Холмса у дискурсі після-постмодерну: особливості художньої трансформації у кіноверсіях "Sherlock" та "Elementary"» (автор - Зеленько Анна, м. Київ), «Мелісандра як сюжетотворний образ "Пісні Вогню" (за циклом епічних романів-фентезіДж.Р.Р. Мартіна "Пісня Льоду і Вогню")» (автор - Турій Тетяна, Івано-Франківська область).

У секції «Світова література» до захисту представлено роботи, в яких досліджено твори зарубіжних письменників, тому написання такої розвідки передбачає як ґрунтовні знання з української, так і з іноземної мови. Юні дослідники акцентують свою увагу на тих літературознавчих проблемах, які знаходять особливу репрезентацію в лоні зарубіжного літературознавства і які мають відлуння у вітчизняній науці. Робота за цим напрямом передбачає, що учні на достатньому рівні володітимуть іноземною мовою, аби мати можливість проаналізувати інокультурний твір не лише через переклад, а й в оригіналі, звертаючи увагу на мовний рівень: особливості лексики, стилістики, специфіку використання засобів художнього увиразнення, притаманних певній культурній традиції та певній мові.

Аналіз тем, захищених у секції «Світова література» протягом останніх трьох років, засвідчує, що все більшої популярності набувають теми компаративістичного характеру. Щороку, починаючи від 2013 р., не менше 50% досліджень у секції на фінальному етапі мають компаративістичний характер чи компаративну складову, що вже стало хорошою традицією. Так, 2014 року компаративістичний характер мали такі роботи:«Філософія екзистенціалізму в п’єсах Е. Іонеско «Голомоза співачка» та С. Беккета «В очікуванні Годо» Іваннікової Маргарити з АР Крим, «Рецепція творчої спадщини Вільяма Шекспіра крізь призму філателії»Лаущенко Олени з Волинської області, «Модерністська суб’єктивність Бруно Шульца та Франца Кафки (на прикладі оповідання «Птахи» та новели «Перевтілення»)» Голубки Надії із Закарпаття, «Історія кохання і помсти Медеї як застереження перед руйнівною силою пристрастей (за трагедіями Евріпіда і Сенеки «Медея»)» Кузьмович Анастасії з Івано-Франківщини, «Своєрідність трансформації мотивів гомерівської «Одіссеї» в європейській літературі ІІ половини XX століття (на прикладі творів К. Варналіса, Є. Анджеєвського, Е. Юнсона та ін.)»Гуляніцької Катерини з Київської області, «Стратегії художньої трансформації образу Шерлока Холмса у британському серіалі «Sherlock» (2011–2014 рр.)» Барановської Олени з Рівненської області, «Формування центральних жіночих образів у романах М. Мітчелл «Віднесені вітром» і К.Маккалоу «Ті, що співають у терені» Михно Тетяни з Сумщини, «Трансформація образу «крилатої людини» у світовій літературі від XІX – XXІ ст. (на матеріалі творів Л. М. Толстого «Що живить людей», Р. Бредбері «ДядечкоЕйнар», Д. Алмонда «Скелліг»)» Самініної Марії з Херсонської області, «Порівняння мотивів та образів драми­феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки й трагедії­казки «Балладина» Юліуша Словацького»Семерей Катерини з Чернівецької області, «Образ обожненого батька у модерністській літературі (на матеріалі творів Ф. Кафки, В. Набокова, А. де Сент­Екзюпері, Б. Шульца)» Фіалкової Катерини з м. Києва, «Компаративний аналіз світоглядних домінант героїв романів Е.­М. Ремарка «Життя у позику» і Ф.­С. Фіцджеральда «Прекрасні і прокляті»"Хохлової Анастасії з м. Севастополя. У 2015 р. компаративістичні стратегії були представлені у таких роботах: "Концепт «туга» у творчості Г. Гейне («Книга пісень») і Дж. Г. Байрона («Паломництво Чайльд Гарольда»)" Ніколенко Катерини з Полтавської області, "Своєрідність втілення феміністичних настроїв у романах Ш. Бронте «Джейн Ейр» та Р. Н. Гюнтекіна «Чаликушу»" Михно Тетяни з Сумської області, "Тема духовного занепаду та прозріння в романах ЖозеСарамаго «Сліпота» і «[Про]зріння»" Соколовської Тетяни з Чернігівської області, "Образ Шерлока Холмса у дискурсі після-постмодерну: особливості художньої трансформації у кіноверсіях «Sherlock» та «Elementary»" Зеленько Анни з м. Києва.

Водночас варто зауважити, що функціонування секції на ІІІ-му, всеукраїнському етапі,утверджує традиції українського художнього перекладу, який має довгу історію та поважні здобутки. У складі журі Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких проектів фахівці з вивчення зарубіжної літератури в компаративному аспекті (д.пед.н. Клименко Ж.В.) та теорії перекладу (к.філ.н. Дроздовський Д.І.). Протягом останніх 3 років до захисту на Всеукраїнському етапі було представлено 90% робіт, у яких учні беруть до уваги український переклад іноземних творів, а також звертаються до оригіналу.

Члени журі, яке працює під керівництвом проф. Ісаєвої О.О., прагнуть наголосити в такий спосіб на антиколоніальній функції українського перекладу, що нічим не поступається російському перекладу і який є адекватною візуалізацією світового літературного процесу. Цю тезу про націєтворчу функцію українського перекладу в українському перекладознавстві активно розвивають у своїх студіях проф. Стріха М.В., проф. Зорівчак Р.П. та ін. Зауважимо, що навесні 2015 р. у МОН було прийнято наказ про перейменування шкільного предмета зі світової літератури, як це було зроблено за каденції міністра Д.В.Табачника, на зарубіжну літературу, оскільки українська література, яка вивчається окремо, також належить до світової літератури і вилучення її з предметного поля було б методологічно некоректним.

Серед загальних зауважень до пошуково-дослідницьких робіт відділення «Літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство»(секції «Українська література», «Світова література»)можна виокремити такі:



  1. Нечітке, неконкретне, часто некоректне формулювання теми.

  2. Низький рівень володіння літературознавчими техніками, методами і прийомами аналізу літературного матеріалу. Роботи найчастіше є переказуванням фабули.

  3. Брак у володінні світовими науковими досягненнями сучасного літературознавства.

  4. Переважна більшість робіт мають компілятивний характер. Брак дослідницької частини. Роботи є рефератами на основі вже готових часто російських досліджень або статей (секція «Світова література»).

  5. Брак лінгвістичної компетентності (з іноземної мови) під час роботи з оригінальними творами зарубіжної літератури. Оперування переважно російськими перекладами.

  6. Занадто багато уваги приділено біографічним аспектам, значно менше - дослідницьким, роботі з текстом.

  7. Недостатнє володіння науковим стилем викладу.Публіцистичний і описовий характер робіт. Брак наукових підходів, наукового формулювання назв роботи, розділів і підрозділів.

  8. Плагіат. Неправильне оформлення системи посилань та бібліографії за новими стандартами.

  9. Невміння підготувати до захисту мультимедійну презентацію пошуково-дослідницької роботи (замість ілюстрації квінтесенції проведеного дослідження - синхронне дублювання обов’язкових компонентів вступу і текстових положень висновків).

  10. Відсутність володіння методикою підготовки та культурою наукового викладу (виступу), невміння дозувати час, відведений на оприлюднення (викладення) основних результатів дослідження.

Однією з серйозних проблем науково-дослідницьких робіт є вибір і формулювання теми дослідження. Навіть побіжний аналіз темарію філологічних робіт, що за останніх три роки були представлені до конкурсу-захисту на третьому етапі, засвідчив непрофесійність і некоректність у формулюванні окремих тем. Неприйнятними у формулюванні є теми, що розпочинаються словами «до проблеми…» чи «до питання…». Чіткість, прозорість, конкретність і лаконічність мають стати визначальними чинниками у формулюванні теми дослідження. Також тема має бути не надто широкою, посильною для юного дослідника, що забезпечить глибину і якість (вартісність) дослідження. Вибір та формулювання теми – це на 90% справа керівника, який може або зацікавити темою, або навпаки – відвернути, переконати дитину, що ця тема їй не потрібна. І з огляду на це, результат не завжди позитивний. На жаль, дуже часто, особливо вчитель сільської школи, залишається без наукової підтримки.

З цього витікає ще одна проблема – рівень компетентності наукового керівника, яким у переважній більшості, насамперед, на І етапі виступає вчитель.

Недостатність фахової підготовки учителів-філологів до науково-дослідницької діяльності з учнями старшої школи у системі МАН полягає услабкомурозвиткові тьюторських умінь і навичок, неволодінні методикою здійснення проектної діяльності (відсутності методичної підготовки до здійснення керівництва науковою діяльністю учнів), слабкій літературознавчій і лінгвістичній підготовці (незнанні провідних сучасних лінгвістичних тенденцій та методик аналізу художнього тексту), відсутності володіння методикою створення мультимедійної презентації, зокрема її змістового наповнення.

Існує проблема недостатньої узгодженості навчання учнів у школі та в Малій академії наук; декларативною залишається часто і допомога учневі особливо в сільській школі у формуванні дослідницьких якостей. Педагогічний досвід переконує: робота з обдарованими дітьми, які виявляють зацікавленість науковими студіями, демонструють небуденні здібності, креативне мислення, самостійний пошук шляхів розв’язання актуальних завдань, відбувається більш ефективно за умови тісної взаємодії і взаємодоповнюваності загальноосвітньої школи, Малої академії наук, вищого навчального закладу і наукової установи.

Ще однією проблемою під час написання учнівського літературознавчого дослідження є надмірна увага до біографічних аспектів - перенесення акцентів на висвітлення біографії письменника замість скрупульозної роботи з текстом художнього твору, що має становити основу дослідження такого штибу. Цьогоріч на церемонії закриття відділення «Літературознавства, фольклористики і мистецтвознавства», у своєму вітальному слові Ірина Савченко, доцент кафедри української літератури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кандидат філологічних наук, голова журі секції «Українська література», зазначила, що найпродуктивнішим напрямом робіт для учнів Малої академії є мікроаналіз текстів, тобто вибір навіть хрестоматійних відомих текстів, які конкурсанти могли б розглянути як літературне явище або як одиничне явище в контексті всього літературного процесу. Це дасть юному досліднику змогу виявити здатність до наукових пошуків, до аналітичної діяльності, можливість глибше пізнати організм літературного твору. Але, на жаль, теми з мікроаналізу тексту трапляються нечасто, і це пояснюється тим, що такий підхід потребує від дослідника серйозної підготовки з теорії літератури, орієнтації в теоретичних засадах [ ].

Окрему проблему пошуково-дослідницьких робіт у системі МАН становить їх мовне оформлення. Проаналізувавши роботи філологічного напряму відділень «Мовознавство» і «Літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство», зокрема секцій «Українська мова», «Українська література», «Світова література», ми прийшли до висновку про низький рівень володіння учнями-дослідниками українською науковою мовою, а також незнання мовних норм. Питанню нормативності культури мовлення в учнівських науково-дослідницьких роботах з української мови присвятив своє ґрунтовне дослідження С. Омельчук. Як багаторічний член журі у секції «Українська мова» на І–ІІ етапах Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт автор виявив і проаналізував конкретні приклади порушень лексичної, граматичної, орфографічної та стилістичної мовних норм у текстах науково-дослідницьких робіт з української мови. Проте ці порушення, на жаль, є типовими і для робіт, виконаних у інших секціях. Причому неважко припустити, що мовленнєва анормативність ще більше характерна для робіт нефілологічних відділень.

Вартими уваги у всеукраїнському дискурсі підготовки юних філологів є надбання Рівненської Малої академії наук учнівської молоді (директор – Андрєєв О.А.), що є однією з найдавніших в Україні (як координаційний центр на громадських засадах розпочинає діяльність у 1985 році). Створення мультимедійного кабінету дистанційного навчання, завдяки якому юні дослідники з найвіддаленіших куточків регіону можуть одержати он-лайн консультації провідних науковців, лабораторії гуманітарних досліджень та бібліотеки при ній сприяє тому, що РМАНУМ упродовж трьох останніх років за кількістю призових місць на ІІІ етапі конкурсу перебуває в першій п’ятірці Всеукраїнського рейтингу. А такі друковані видання, як збірник «Тези наукових робіт», щорічний альманах «Колесо історії» та літературно-мистецький альманах «На мольбертах днів» культивують найкращі наукові і творчі здобутки обдарованих учнів регіону.

Водночас аналіз робіт слухачів, поданих на конкурс, особливо другого етапу конкурсу, керівниками яких є насамперед учителі, свідчить: поінформованість, власне, самих учителів про методологію і методику лінгвістичних досліджень, про стан і проблематику мовознавчих наук залишається недостатньою. З огляду на сказане вище виникла нагальна потреба на мовно-методичних кафедрах у вищих педагогічних навчальних закладах збагатити навчальні курси чи спецсемінари модулями, темами про методику роботи з філологічно обдарованою учнівською молоддю, зокрема про методику керівництва науково-дослідницькою діяльністю школярів.

Вибудовуючи систему підвищення рівня пошуково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, учителям-філологам варто запропонувати спеціальний курс, який складався б із системи лекційних і практичних занять. У системі курсової перепідготовки вчителів-філологів запропонувати лекційні курси, що включали б такі теми: «Актуальні напрями сучасної лінгвістики (літературознавства)», «Вибір та формулювання теми учнівського дослідження», «Методики інтерпретації художнього тексту», «Стилістичні особливості пошуково-дослідницької роботи», «Герменевтичні підходи аналізу художнього тексту», «Стандарти оформлення пошуково-дослідницької роботи» тощо; а також практичні заняття: «Формулювання темарію пошуково-дослідницьких робіт», «Стилістичне редагування пошуково-дослідницьких робіт», «Аналіз художнього тексту у контексті світових літературознавчих шкіл» тощо.

Для підвищення наукового рівня пошуково-дослідницької роботи та розвитку дослідницьких здібностей юного філолога значну роль відіграє співпраця як із викладачами вищих педагогічних навчальних закладів, так і з провідними фахівцями-філологами наукових установ.Тому вкрай важливими є механізм організації такої співпраці. Робота з філологічно обдарованою учнівською молоддю відбуватиметься більш ефективно за умови тісної педагогічної взаємодії і взаємодоповнюваності загальноосвітньої школи, у якій основним принципом діяльності є насамперед обов’язковість, МАНу, основними принципами якої є добровільність і створення ситуації успіху, ВНЗ, в якому дотримуються принципу науковості.


М.Й. Криськів

кандидат педагогічних наук, викладач кафедри української мови Тернопільського

педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка.

м.Тернопіль

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

МІЖ СЕРЕДНЬОЮ І ВИЩОЮ ШКОЛОЮ
Державний стандарт [2] загальної середньої освіти, в основу якого покладено “Концепцію навчання державної мови в школах України” [3], ставить освітню мету щодо вивчення української мови, котра полягає у “формуванні особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних формах, сферах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні належного рівня мовленнєвої компетенції учнів, що є однією з найважливіших умов їхньої успішної соціалізації” [3]. Концентрується увага на способах реалізації цього положення: зазначається, що процес навчання має ґрунтуватися не на пояснювально-ілюстративному, а передусім на діяльнісно-проблемному підході; проблемність змісту повинна виражатися в системі проблемно-ситуативних і проблемно-пізнавальних завдань; належне місце на заняттях має посісти диференціація навчання.  Невід’ємною ознакою сучасної технології навчання є його індивідуалізація за допомогою системи програмованих матеріалів, розроблених на основі оновленого змісту курсу української мови і комп’ютерної техніки.

У Концепції навчання української мови зазначається, що одним із шляхів інтенсифікації навчання “є застосування різних способів структурування програмового матеріалу з використанням узагальнюючих таблиць і схем, що містять головні теоретичні відомості і факти мови, генералізація знань, виділення з широкого кола відомостей найістотнішого, головного, узагальнення і систематизація вивченого на основі певного теоретичного положення, мовного поняття або правила” [3, с. 19]. Особливо доцільно застосовувати таблиці та схеми під час повторення орфографії та пунктуації, тому що вони забезпечують швидке сприйняття лінгвістичного матеріалу, оскільки являють собою своєрідну модель, до якої застосовується відповідне правило. Це сприяє узагальненню і систематизації знань [8]. Як зазначає Ю. Кустов, раціональний відбір змісту навчання, його структурування є найістотнішою стороною наступності “безперервної професійної підготовки молоді” [4, с. 41]. Стосується це і мовного матеріалу.

Вивчення мови як навчального предмета, згідно з програмою, за якою навчалися теперішні студенти, включає такі змістові лінії:

1) комунікативну (мовленнєзнавчі відомості, види і жанри навчальних робіт, мовленнєві вміння та навички);

2) лінгвістичну (мовна система – лексикологія, фонетика, граматика, стилістика української мови);

3) культурознавчу (культурознавчі відомості, відображені в системі навчальних текстів, наочних, аудіовізуальних та ін. засобів, дібраних з урахуванням принципу єдності навчання, виховання і розвитку учнів);

4) діяльнісну (основні способи мовленнєво-мислительної діяльності, формування яких сприяє різнобічному і зокрема мовленнєвому розвиткові учнів) [7].

Оволодіння найважливішими відомостями з фонетики, лексикології, фразеології, словотвору, граматики, правопису, синтаксису, пунктуації та стилістики, які включає лінгвістична змістова лінія, служать основою для формування мовленнєвих умінь, підвищенню мовної культури школярів [7, с. 24].



Комунікативна змістова лінія програми визначає зміст роботи над формуванням умінь сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати, самостійно будувати усні й письмові висловлювання різних жанрів. Комунікативна діяльність має здійснюватися під час розв’язання системи усних і письмових мовленнєвих завдань [7, с. 25].

Структурними частинами змісту навчання є: мовленнєва діяльність в єдності її складників – слухання, читання (сприйняття), говоріння і письма (створення висловлювань); продукт мовленнєвої діяльності – система навчальних текстів; мовна система; мовленнєвомислительна діяльність. Об’єднуючим центром усіх змістових компонентів є висловлювання (текст).

Робота з розвитку мовлення передбачає вивчення таких тем, як основні поняття про мовлення і спілкування, види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), вимоги до культури мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, точність, доречність, правильність); використання таких видів робіт, як аудіювання, читання, конспектування, тематичні виписки, тези, конспект, перекази із творчим завданням, створення діалогів відповідно до запропонованої ситуації, виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений), виступ під час дискусії, розгорнута відповідь на уроці, доповідь, відгук про твір мистецтва (книжку, спектакль, кінофільм, картину та ін.), стаття в газету на морально-етичну тему, твори на суспільну та морально-етичну теми, бібліографія, анотація; складання таких ділових паперів, як звіт про виконану роботу, автобіографія, заява, доручення, розписка, протокол, офіційний лист, акт тощо.

Все це сприяє удосконаленню усіх видів мовленнєвої діяльності: формує вміння користуватися різновидами аудіювання і читання, відтворювати готові тексти (усно і письмово), створювати монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування, брати участь у діалозі, перевіряти результати мовленнєвої діяльності (коректувати усне мовлення в процесі говоріння, враховуючи реакцію слухача), редагувати написане, дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету.

Згідно зі шкільною програмою [7] учні знайомляться з термінологічною лексикою у зв’язку з опрацюванням наукового, ділового, частково публіцистичного стилю у межах комунікативної змістової лінії (аудіювання, читання, переказування, створення власних висловлювань). Головне, щоб школярі усвідомлювали наявність у кожній галузі знань, у кожній сфері суспільної діяльності специфічних лексичних засобів позначення понять, якими є терміни. На цій основі можна будувати подальшу роботу – уже у ВНЗ. Зокрема, прямим продовженням шкільних вправ можуть стати такі завдання, як:


  • віднесення тексту до певного стилю з обґрунтуванням свого рішення;

  • виписування з текстів слів і словосполучень професійного характеру;

  • виявлення, у сферах діяльності яких фахівців такі мовні засоби частіше всього вживаються;

  • складання словничків професійних слів;

  • складання речень, до складу яких входять терміни;

  • складання розповіді про діяльність фахівців певної галузі;

  • пояснення лексичного значення термінів і т.д.

Одним із найважливіших умінь і навичок, що складають основу мовленнєвої компетенції, є уміння створювати письмові тексти різних стилів та типів мовлення, різних жанрів, зокрема ділових паперів. Під час навчання у загальноосвітній школі учні вивчали такі жанри ділового мовлення, як оголошення, план роботи, розписка, протокол, заява, автобіографія, доручення, акт, характеристика, вчилися писати листи та оформляти адреси, засвоювали значення пов’язаних із цими документами термінів. Усі ці знання і вміння, належним чином актуалізовані, можуть прислужитися і на вищому рівні освіти. Адже кожному спеціалістові доводиться більшою чи меншою (залежно від характеру діяльності і займаної посади) мати справу зі складанням і аналізом різноманітних ділових документів.

Ще одна лінія наступності між середньою і вищою школою – формування умінь усного мовлення, засвоєння засобів його увиразнення. У школі цьому слугують усні перекази, усні твори, рольові ігри, зрештою – будь-яка зв’язна відповідь на уроці мови, літератури чи іншої дисципліни. Ще більше уваги стали приділяти цій проблемі в останні кілька років – у зв’язку з уведенням до шкільної програми Х і ХІ класів розділу “Елементи практичної риторики”. У ньому передбачено опрацювання таких питань, як підготовка публічного виступу (збирання матеріалу, формулювання основної думки, добір ключових слів, складання плану), структура виступу, найважливіші вимоги до проголошення виступу, засоби увиразнення, невербальні засоби усного мовлення [7, с. 42-44]. У шкільній програмі велика увага приділена і діалогічному мовленню, якому вже присвячені і навчальні посібники [5], і дисертаційні дослідження [6]. Школярі засвоюють, що діалогічне мовлення відзначається своєрідністю використання мовних засобів, а також механізмом формування і функціонування висловлювань, воно являє собою ланцюг реплік, які породжуються в процесі спілкування двох або кількох осіб, тому у ньому найбільш яскраво виявляється функція мовлення як засобу спілкування. До комунікативної змістової лінії входять: складання діалогів відповідно до запрограмованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів, з особистими враженнями і спостереженнями, з характеристикою людей; приватні розмови і офіційне обговорення певної теми, діалоги дискусійного характеру.

Належне опрацювання передбачених програмою аспектів розвитку усного мовлення в школі могло б стати надійною опорою для аналогічної роботи в аспекті професійного спілкування під час навчання у ВНЗ, в т. числі у закладах, що готують фахівців, для яких усне професійне мовлення є надзвичайно вагомим. На жаль, рівень знань і умінь такого типу у студентів ще далекий від задовільного. Проте й ті знання і вміння, що є у першокурсників, необхідно використовувати, доповнювати і уточнювати.

Проте перешкоди на шляху до формування повноцінної мовної особистості поки що не подолані. По-перше, структурним каркасом побудови навчального процесу залишається лінгвістична лінія. І хоч проголошується, що “на перший план висувається необхідність різнобічного особистісного мовленнєвого розвитку учнів, якому підпорядковується завдання системного вивчення мови” [7, с. 24], на практиці цього не завжди вдається досягти (частково – внаслідок консервативності педагогів). По-друге, органічне поєднання змістових ліній можливе лише на основі текстів з чітким ідейно-виховним спрямуванням і логічною структурою, достатньо насичених тими мовними явищами, яких вимагає тема заняття. Самотужки знайти такі тексти і забезпечити сприйняття їх учнями вчителям не під силу, а належної методичної допомоги (збірники дидактичного матеріалу, необхідні технічні засоби) вони поки що не мають. По-третє, діє і психологічний чинник: іноді значення мови як навчального предмета недооцінюється як учнями, так і вчителями. На уроках інших навчальних дисциплін учні засвоюють щось нове, пізнають закони природи і суспільства, і цінність їх ні в кого не викликає сумніву.

Мова ж декому здається менш важливою тому, що тут школярі вивчають те, чим уже певною мірою практично володіють, а це при поверхневому погляді може здатися нецікавим.

Безумовно, негативно впливає і мовне середовище, в якому перебувають школярі, – від безпосереднього оточення поза школою і в школі до такого популярних серед молоді телебачення й електронних ігор.

Значна частина з них – кальки з російських слів та виразів: співставити, співпадати, приймати участь, неправильний вибір відповідника багатозначних російських слів: борг (долг – обов’язок), відноситься (належить), на рахунок (щодо, стосовно), заключається (полягає), являється (є).

Деякі з таких помилок стоять на грані лексики і граматики, оскільки зумовлені неправильним вибором засобів зв’язку між компонентами усталених словосполучень (наприклад, прийняти участь, кидатися в очі).

У цілому ж маємо той невтішний факт, що рівень мовної освіти випускників школи далеко не відповідає накресленій навчальною програмою моделі.

І все-таки, зважаючи, що певні мовні знання у професійному аспекті у вступників є (поняття про терміни, види мовленнєвої діяльності, види і структуру документів тощо), перед вищим навчальним закладом конкретного профілю стоїть завдання закріпити і поглибити ці знання, зорієнтувати студентів на застосування цих знань у сфері обраного фаху [1, с. 4].

Вимога підвищення комунікативної культури, формування мовленнєвої особистості ще більшою мірою, ніж середньої загальноосвітньої школи, стосуються вищої ланки освіти – професійної підготовки. Адже кожен випускних вищої школи, незалежно від отриманої спеціальності, має бути інтелектуальною, висококультурною особистістю, а цього неможливо досягти без доброго володіння рідною мовою. Тому у будь-якому ВНЗ нефілологічного профілю до найважливіших аспектів професійної підготовки має бути віднесене удосконалення мовленнєвої компетентності, навичок спілкування в усній і писемній формі у різних ситуаціях фахової діяльності. У цьому плані набувають актуальності усі знання, уміння і навички, засвоєні під час шкільного навчання, опрацювання усіх змістових ліній курсу української мови. Те, що було недопрацьовано в школі, має бути надолужене у процесі опрацювання мовного курсу у ВНЗ.

Реалізація принципу наступності може стосуватися і культурологічної та діяльнісної змістових ліній. Культурологічна змістова лінія містить перелік тем, передбачає добір відповідних текстів, що знайомлять з історією і духовною культурою народу, з загальнолюдськими морально-етичними нормами і стають основою не тільки для збагачення мовлення школярів у лінгвістичному та змістовому плані, але й “для формування особистісних переконань, вигранення власного духовного світу” [7, с. 7]. У вищому навчальному закладі усе це стає передумовою чіткого усвідомлення суспільних функцій спеціаліста, своїх обов’язків щодо оволодіння специфікою обраного фаху.

Діяльнісна змістова лінія не відображена на рівні знань, має суто процесуальний характер. Вона стосується оволодіння культурою мислення, розвитку мисленнєвих здібностей, освоєння таких мислительних прийомів і методів, як порівняння, узагальнення, систематизація, моделювання, усвідомлення структури власної пізнавальної діяльності. „Реалізується вона через систему завдань і вправ комплексного характеру” [7, с. 7]. Зрозуміло, що під час навчання у ВНЗ вимоги до розумової діяльності значно підвищуються, оскільки пізнавальні завдання ускладнюються, більше місце у їх розв’язанні займає самостійна робота. Однак підґрунтям, опорою і в цьому разі є уміння, набуті в середній школі.

Враховуючи сказане, можемо стверджувати, що завдання мовних курсів у ВНЗ нефілологічного профілю складні й багатогранні. У процесі їх опрацювання необхідно:



  • в міру можливості ліквідувати прогалини у мовних знаннях і мовленнєвих уміннях загальноосвітнього характеру;

  • забезпечити засвоєння професійної лексики і спеціальної галузевої термінології;

  • розвинути мовленнєві уміння, передусім ті, що пов’язані з професійною діяльністю.

Для досягнення цієї мети необхідно у студентів:

  • виробити стійку потребу у вивченні рідної мови;

  • забезпечити формування духовного світу, світоглядних уявлень, прилучити до культурних надбань українського народу і людства;

  • розвинути мислительні здібності;

  • розширити лінгвістичний кругозір через ознайомлення з мовною системою у функціональному аспекті;

  • удосконалити володіння мовними нормами – лексичними, орфоепічними, граматичними, правописними, стилістичними;

  • збагатити словниковий запас, граматичну будову мовлення, навчити культури мовленнєвого спілкування;

  • вдосконалити мовленнєві вміння і навички, зокрема – орієнтуватися в мовленнєвій ситуації і визначати мету спілкування, планувати мовленнєвий задум і здійснювати його; контролювати й оцінювати процес і результати власної мовленнєвої діяльності.

Звідси можна зробити висновок, що в роботі над курсом “Українська мова за професійним спрямуванням” мають бути продовжені всі змістові лінії шкільної програми, жодна з них не є зайвим для досягнення мети – сформувати мовну особистість спеціаліста.

Проте вага окремих навчальних ліній суттєво змінюється.

Зокрема, зовсім інших підходів вимагає реалізація лінгвістичної змістової лінії. Зважаючи на обмеженість аудиторного часу, важко говорити про якесь суттєве поповнення і розширення відомостей про мову, доповнення до того, що було передбачене шкільною програмою. У полі зору може бути лише повторення, узагальнення і систематизація раніше вивченого. Нові елементи можуть стати предметом принагідної уваги в ході аналізу дидактичного мовного матеріалу.

І в той же час відомості про мову не можна залишити поза увагою: реалізація комунікативної змістової лінії можлива лише за умови володіння лінгвістичним матеріалом, знаннями, що лежать в основі як уміння аналізувати чужі висловлювання, так і свідомо добирати матеріал для продукування власних, диференціювати тексти за стильовими ознаками, грамотно оформляти документацію, уникати помилок у мовленні, тобто для вдосконалення тих умінь і навичок, які будуть потрібні у майбутній професійній діяльності.

Суттєво не змінюється, але значно ускладнюється діяльнісна змістова лінія, згідно з якою студенти повинні вміти: усвідомлювати структуру власної пізнавальної діяльності – мотив-мету, план її досягнення, хід здійснення плану, оцінювання результату (практично); самостійно визначати мету власної пізнавальної діяльності і забезпечувати її досягнення; виконувати мовленнєві дії – аналіз, порівняння, узагальнення, конкретизацію, синтез, експериментування, формулювати висновки за аналогією, моделювати, робити припущення; добирати переконливі аргументи на підтвердження висловлених тез; критично оцінювати сприйняту інформацію, спростовувати хибні твердження, оперуючи відомими уявленнями і поняттями лінгвістичного й позалінгвістичного плану.

Комунікативна змістова лінія має набути більшої, ніж це робилося в школі, конкретизації щодо сприймання і продукування висловлювань. Перший з цих аспектів зводиться до аналізу готового матеріалу, виявлення стилетворчих мовних засобів, доцільності чи недоцільності обраного стилю в умовах конкретної ситуації мовлення, комунікативної мети адресанта. Другий – до виконання ситуативних вправ мовленнєвого характеру, до створення власних висловлювань в усній і письмовій формі, аналогічних тим, що знаходять застосування в обраній сфері професійної діяльності.

Найменше можливостей (знову ж через брак аудиторного часу) для культурологічної змістової лінії Немає сумніву, що робота в цьому аспекті була б не зайвою для майбутньої еліти суспільства, проте тексти такого змісту не можуть домінувати на заняттях, оскільки доконечно потрібно використовувати матеріали іншого, професійного змісту.

Тому у ВНЗ, по суті, зливаються в єдину цілість характерні ознаки комунікативної, культурологічної і ще однієї комунікативної лінії – профорієнтаційної, мета якої – ознайомлення студентів з термінологією галузі, з документами і жанрами висловлювань у характерних ситуаціях професійної діяльності.



Умовою для досягнення підвищення мовленнєвої компетентності студентів є:

  • міцне теоретичне підґрунтя у визначенні змісту навчання;

  • психолого-педагогічне обґрунтування усіх методів, засобів, форм навчальної роботи;

  • постійний зв’язок з опрацюванням спеціальних дисциплін;

  • організація самостійної роботи студентів над удосконаленням їхніх мовних знань і мовленнєвих умінь.


Література

  1. Білодід У.К. Мова і професія // Українська мова і література в школі / У. К. Білодід. – 1978. – № 1. – С. 4.

  2. Державний стандарт загальної середньої освіти. Українська мова (проект) Скуратівський Л.В., Біляєв О.М., Вашуленко М.С., Мацько Л.І. та ін. // Дивослово / Л. В. Скуратівський, О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, Л. І. Мацько та ін.. – 1997. – №7. – С. 18–37.

  3. Концепція навчання державної мови в школах України / Біляєв О., Скуратівський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. // Дивослово / О. Біляєв, Л. Скуратівський, Л. Симоненкова, Г. Шелехова, 1996. – № 1. – С. 16–21.

  4. Кустов Ю.А. Преемственность профессионально-технической и высшей школы / Научн. ред. А.А. Кирсанов / Ю. А. Кустов. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1990. – 117 с.

  5. Палихата Е.Я. Методика навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи / Е. Я. Палихата. – Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2002. – 271 с.

  6. Палихата Е.Я. Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи: автореф. дис … докт. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання (українська мова)» /  Е. Я. Палихата. – К., 2005. – 36 с.

  7. Програми для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова. 5-11 класи // Дивослово. – 2001. – №8. – С. 24 – 44.

  8. Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і тестах: Навчальний посібник / А. С. Токарська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 272 с.


В.С.  Заярна

кандидат педагогічних наук,

методист Сумського обласного

центру позашкільної освіти та

роботи з талановитою молоддю,

м. Суми
філологічна науково-дослідицька діяльність

учнівської молоді у сфері позашкільної освіти

як засіб формування національної ідентичності
Сучасні інтеграційні поступи українського суспільства актуалізують виховання особистості, здатної в процесі міжкультурного діалогу гідно презентувати свою національну приналежність. Особливого значення набуває формування національної ідентичності у підростаючого покоління. Саме тому в багатьох державних документах закладено основи національного виховання. Серед них Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, Закон України «Про освіту» Закон України «Про загальну середню освіту Концепція національного виховання, Державний стандарт базової й повної середньої освіти тощо [8].

Формування національної ідентичності – складний процес, який є результатом як особистісної, так і колективної самоідентифікації людини. Цей процес відбувається протягом усього життя людини та проходить певні етапи становлення особистості, а саме усвідомлення цілісного «Я-образу». Національно свідома особистість  це та, яка нормалізує світ, приводить його у відповідність із загальнолюдськими вартостями.

Тому важливим педагогічним завданням освітніх закладів будь-якого рівня є пошук шляхів цілеспрямованого формування позитивної національної ідентичності молоді, врахування у навчальному процесі чинників, які зумовлюють її формування у молодих людей.

Проблему збереження етнонаціональної ідентичності досліджували такі психологи, педагоги, соціологи, культурологи: Д. Бенкс, Л. Бондаренко, Д. Голлнік,   К. Ірвін,   І. Кон,   М. Кузьмін,   В. Макаєва,  В. Міттер, Т. Рюлькер, С. Наушабаєва [1, 2, 3].

Формування національної ідентичності у підростаючого покоління у своїх працях досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені О. Шевченко [6], В. Павленко і П. Гнатенко [1], М. Спенсер, Н. Халліман та Р. Тіхейра [4] та інші.

На взаємозв’язку формування національної свідомості і знання національної мови і літератури наголошували видатні педагоги К. Ушинського, І.Огієнко, В.Сухомлинський. Філологічна освіта є могутнім джерелом національної духовності, своєрідним генетичним кодом, пам’яттю народу. У художній літературі знаходять своє вираження його історія, його моральні цінності, ідеали, традиції, його ментальність, національний характер. Оволодіння національною літературою – це шлях до досконалого оволодіння українською мовою. Адже першоелементом літератури є мова в її різноманітних стильових вираженнях [7].

У контексті національного виховання засобами філологічної освіти посилюється роль системи позашкільної освіти. Охоплюючи освітньої діяльністю різні вікові категорії підростаючого покоління, винятковою особливістю вітчизняної системи позашкільної освіти є робота з обдарованою молоддю, а саме – науково-дослідницька робота учнів у межах Малої академії наук України (МАН).

Діяльність МАН спрямована на плекання особистості, як майбутнього організатора науки, техніки, культури, суспільства в цілому. Але, щоб наблизитися до цього, потрібна систематична копітка виховна робота зі стимулювання зацікавленості, творчого інтересу підлітка, введення його у сферу емоційних переживань. Успіх цієї роботи залежить від наявності в навчальній системі МАН таких стимулюючих форм як державна система підтримки обдарованої молоді, виконання досліджень на замовлення організацій та установ, поетапне рангове зростання учня в системі МАН, участь у змагальних заходах міжнародного рівня [2, с.67].

У науковій літературі науково-дослідницька діяльність учнів є суперечливим питанням завдяки своїй специфічній сутності. Вчені схиляються до думки, що під дослідницькою діяльністю розуміється діяльність учнів під керівництвом учених, педагогів, пов′язана з розв’язанням творчих завдань, проведенням власного дослідження. Ця діяльність передбачає наявність основних етапів, характерних для наукового дослідження: постановку проблеми, ознайомлення з теорією, розробку методики дослідження, збір емпіричних даних, їх аналіз і узагальнення, формування висновків. Наукова-дослідницька діяльність учнів відрізняється від науково-дослідницької діяльності вчених. Останні отримують об′єктивно нові знання, а результат діяльності учнів містить лише суб′єктивну новизну. У практиці роботи загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів більш уживаним є поняття «пошуково-дослідницька діяльність учнів». У нашому дослідженні ми будемо оперувати саме цим поняттям, яке трактується як різновид навчально-творчих діяльності школярів, що здійснюється з дотриманням вимог до наукових досліджень, передбачає створення оригінального соціального або особистісно значущого продукту шляхом самостійного використання засвоєних знань, умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, перенесення їх у нові умови, комбінування відомих способів діяльності чи створення нових підходів до вирішення проблем [5].

Одним з основних напрямів діяльності МАН України є філологічний, який у більшості територіальних відділень представлений науковими секціями української мови, української літератури, фольклористики, літературної творчості, зарубіжної літератури та іноземної мови [5].

Філологічна науково-дослідницька діяльність учнів – це такий вид навчально-пізнавальної роботи творчого характеру, що спрямовано на формування філологічної компетенції учнів та на пошук, вивчення й пояснення фактів і явищ дійсності з метою набуття й систематизації суб’єктивно нових знань про них. Однак, в аспекті поставленої проблеми актуальності набуває виховний потенціал філологічної науково-дослідницької діяльності у секціях МАН України.

Система виховної діяльності МАН України спрямована на формування активного громадянина держави. У час руйнації традиційних моральних орієнтирів, раціоналізації духовного життя, дефіциту любові й милосердя, деформації особистості, що супроводжуються «моральною глухотою», «окам'янілістю совісті», агресивністю, необхідним є звернення до емоційно-ціннісного потенціалу усної народнопоетичної творчості, української літератури і з допомогою фольклорних пам’яток, видатних художників слова формування національної ідентичності особистості.

У зв’язку з цим зазначимо, що на розвиток особистісного потенціалу учня, створення атмосфери творчого пошуку впливає вибір тематики філологічної наукової роботи. Обрана тема дозволяє учневі поринути в пошук нових матеріалів, нових даних, по-новому подивитися на події соціального, політичного, культурного життя країни, по-новому починає формуватися його світогляд, його громадянськість, по-новому учень готує себе до майбутньої корисної для суспільства діяльності.

Для виявлення виховних пріоритетів та напрямів науково-дослідницької діяльності учнів було проаналізовано тематику філологічних наукових праць юних дослідників Сумського територіального відділення МАН України.

Результати цього аналізу показали, що учні у процесі науково-дослідницької роботи ознайомлюються з новими лінгвістичними поняттями, явищами й закономірностями мови, значущими для загального лінгвістичного розвитку, збагачення мислення і мовлення на етнолінгвістичному, лінгвокультурознавчому, лінгвокраєзнавчому матеріалі. Таким чином формується етнокультурознавча компетенція.

Тематика робіт секції української літератури свідчить про формування читацької культури, ціннісних орієнтацій, розвиток творчих здібностей особистості, а також формування усвідомленого ціннісного ставлення учнів до літератури, як умови духовного та соціального розвитку суспільства.

Однак, певний занепад наукової діяльності учнів спостерігається у секції фольклористики, що вимагає певного переосмислення та удосконалення діяльності з цього напряму на організаційно-методичному рівні. Адже залучення учнівської молоді до вивчення народної творчості є першоосновою глибинного осмислення національного характеру.

Отже, процес формування національної ідентичності учнів відбуватиметься належним чином за умов популяризації філологічної творчої та науково-дослідницької діяльності шляхом осучаснення форм і методів роботи з обдарованої молоддю: вибору актуальної проблематики наукових робіт, налагодження співпраці зі школами та іншими закладами середньої ланки освіти (освітньо-розважальні масові заходи, акції, екскурсії, тощо), залучення до навчально-виховного процесу відомих науковців-філологів, літераторів, видатних представників інших галузей науки і мистецтва, розширення міжнародних контактів тощо.

Ціннісне ставлення до рідного слова є основою шани до Батьківщини, а глибоке його пізнання дає можливість осягнути соціокультурні поступи національної спільноти. Тому залучення обдарованої молоді до науково-дослідницької діяльності в галузі філології є ефективним засобом формування національної ідентичності підростаючого покоління, що у майбутньому призведе до позитивних зрушень у становленні українського суспільства.
Література


  1. Абдулкаримов Г.Г. Об опыте работы по формированию у детей этнической толерантности / Г.Г. Абдулкарімов // Дайджест. – 2002.– №2.– С.36-37.

  2. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації
    / М.Жулинський // Слово і чаc. – 2002. – № 12. – C. 5 – 10.

  3. Ми – громадяни України: методичний посібник із громадянської освіти 9(10) клас / за ред. О.І.Пометун. – К., 2001. – С. 27-28.

  4. Наушабаева С.У. Проблема поликультурного образования в американской педагогике. / С.У. Наушабаева // Педагогика. – 1993. – № 1. – С. 104-109.

  5. Тихенко Л.В., Ніколаєнко С.І. Розвиток творчих здібностей учнівської молоді в освітньо-виховній системі «Мала академія наук України»: Навчально-методичний посібник. / Л.В. Тихенко, С.І. Ніколаєнко – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 120 с.

  6. Шевченко О. Формування національної ідентичності як компоненту
    Я-образу особистості. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:



    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства : збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції, 12–14....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 icon«молода наука-2010» Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
Богдановська Н. В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання
«Академічна культура дослідника в освітньому просторі» Культуромовна особистість фахівця у ХХІ столітті Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Випуск 1 iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка