Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція



Сторінка10/11
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ENGLISH AND UKRAINIAN TRIPLETS IN LEGALESE

The contrasted languages demonstrate that legal contexts, legal documents, in particular, may be full of certain series of words / terms used in the form of doublets and triplets in place of merely one word / term for reasons of legal tradition. As Rupert Haigh stresses in Oxford Handbook of Legal Correspondence, “[t]he writing used in legal correspondence usually has a different purpose. [...] The main aims of legal correspondence in all cases are clarity and accuracy. However, the style of correspondence will differ slightly according to whom the correspondence is being written for” (2010, 30). Thus, quite often some terms of art that may not always be familiar to the layperson, will be used in the legal context as such that cannot be replaced by other words. At the same time such terms of art will be common and ordinary enough to the lawyer. For instance, in English some legal texts include (i) null and void – Contract Law, (ii) all and sundry – Contract Law, (iii) give, devise, and bequeath – Inheritance Law, etc.

The point about it is that all such legal sets are not subject to modification / alteration / change in any way, including parsing, as far as such are perceived an entire whole, and which is why are considered integral. More descriptions are found available in connection with the language doublets in legalese as opposed to triplets.

Triplets, or trinomials, in English and Ukrainian legalese are particular three bound terms at the least, which are strictly ordered and fixed in speech, definitely recognizable in the context of agreement / or legal paper / translation / or in the course of interpreting. Moreover, of special focus should be the order of the structural binding in the English and Ukrainian languages, because it may never be reversed. In everyday speech English trinomials, which contain three terms, include such, for instance, blood, sweat, and tears;left, right, and center; win, lose, and draw.

As regards the legalese, please follow some other examples:

- judge, jury and executioner;

- signed, sealed, and delivered ‘a deed of property and its legal framework’ (EN) / підписано і виконано (про правочин) (UA);

- in any way, shape or form ‘no way’ (EN) / жодним чином (UA), e.g. No kids should be bullied in any way, shape or form. Here please kindly note that this legal triplet is usually used in a negative sentence, which is why the grammatical pattern makes into – not ... in any way, shape or form.

It should be noted that it is just a slight scratch on the surface and is done for drawing attention of young researchers and scholars. As a matter of fact the trend is much perspective and requires collaboration.
Секція 6: Актуальні проблеми сучасного перекладознавства

Євгеній Бржезинський (Київ)

Запозичення в німецькій мові

-Запозичення в різних мовах по-різному впливають на збагачення словникового запасу. В певних мовах вони не мали такого впливу.процес запозичення є властивим для кожної мови.

-Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.

-Матеріальне (лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент).

-Калькування (від фр. calque "копія") - копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова.

-За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний експонент.

-Окремими різновидами є семантичні й словотвірні запозичення.

-Семантичні запозичення - такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник.

-Вплив Латинської мови на німецьку.

-Запозичення - активний процесс. мова, яка запозичує слова, переробляє їх, перебудовує, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям. Якщо цього з іншомовним словом не відбувається, то воно залишається варваризмом.

-Отже, до проблеми запозичення потрібно підходити грунтовно. Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку, коли без них не можна обійтися. Запозичення без потреби е невиправданими і завдають мові тільки шкоди.
Катерина Гончар (Кременчук)

ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ

Проблеми перекладу термінології входить до кола найскладніших питань у галузі лінгвістики та перекладознавства, тому що термінологічні одиниці відносяться до лексики, яка розвивається швидкими темпами, користується попитом у фахівців різних сфер та через це потребує особливої уваги. Крім того, на сучасному етапі наукового пізнання ми оперуємо термінами, які мають конкретне значення та обираються або створюються свідомо [1: 11]. І тому переклад термінів в контексті обережного ставлення до передачі змісту документа вимагає ретельного добору їх відповідників. Труднощі віднаходження українських відповідників термінів зумовлюються певними причинами:

1. Неусталеність української термінології різних галузей і брак спеціальних українських словників і довідників. Як відомо, включенню будь-якого терміну у терміносистему та формуванню певної терміносистеми передує складний процес стандартизації термінології. Українська термінологія почала формуватисяу 30-х роках ХХ століття, коли розроблялися перші теоретичні засади термінотворення. Але зараз існує проблема нової стандартизації. У зв’язку із становленням України як незалежної держави проблема створення термінології набула державного значення, але цей процес йде досить повільно.

2. Наявність різних тенденцій формування терміносистеми на сучасному етапі становлення української термінології, а саме: збереження інтернаціональної форми терміну (наприклад, рефлектор, ресивер), збереження терміну-русизму (наприклад, ферма, зазор)та створення власне української лексеми (наприклад, стільниковий заповнювач, толок замість поршень). В результаті маємо проблему інваріантності термінології, що полягає у наявності декількох варіантів позначення одного і того ж науково-технічного поняття, процесу або механізму. Таким чином, крім лексеми вертоліт зараз можна зустріти і такі, як інтернаціоналізм гелікоптер та власне український термін гвинтокрил, побудований на основі відповідного способу словотвору.

Дискусії останніх років засвідчують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання про те, як зберегти національний дух української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності [2]. Використання при перекладі того чи іншого терміну із ряду інваріантних йому відповідників потребує певного лінгвістичного обґрунтування, і перш за все, наскільки обґрунтованим є вживання англіцизмів або інших запозичених термінів.

Список використаних джерел:


  1. Гринев-Гриневич С. В. Основы антропологической лингвистики / С.В. Гринев-Гриневич. –Академия, 2008. – 128 с.

  2. Кияк Т. Р. Заповіді українського термінознавства: монографія / Т.Кияк. – Чернівці: Букрек, 2014. – 56 с.


Валерія Кондратенко (Кременчук)

ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ З НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНИХ ФІЛЬМІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Актуальність вивчення медіа текстів науково-фантастичних фільмів та способів їх перекладу як особливого типу тексту зумовлена тим, що із розвитком кіноіндустрії в сучасному світі тема науки все частіше знаходить своє відображення в різноманітних кінопроектах. Однак парадоксальним чином саме сучасне масове кіно не знайшло відображення в науковій літературі, у тому числі й лінгвістичній. Особливо багато труднощів з науково-фантастичними фільмами виникає в перекладачів, адже їм доводиться працювати над тим, щоб та чи інша кінострічка після перекладу була зрозумілою не лише науковцям, а й загалу. Практика перекладу показує, що в цій сфері немає конкретного готового способу, і перекладач має щоразу приймати рішення, як вчинити з тим чи іншим терміном у кожному окремому випадку.

Найпростіший спосіб для перекладача – підібрати відповідник до терміна без будь-яких додаткових доробок. Наприклад, eventhorizon – горизонт подій. З одного боку, це найкращий спосіб зберегти подібність до авторського тексту. Але з іншого, обравши цей метод, можна не отримати адекватний переклад, натомість зіткнувшись з наріканнями незадоволеної публіки у вигляді низьких касових зборів та негативних відгуків. Так, наприклад, кінофільм «Близькі контакти третього ступеня» (1977 р.) Стівена Спілберга отримав премію Оскар, великі касові збори в багатьох країнах світу, але на популярних кіносайтах потрапив під шквал критики через невдалий аудіоряд.

Іншим виходом зі складної ситуаціє є застосування описового перекладу. Наприклад, eventhorizon – уявна межа в просторі та часі. Такий варіант буде прийнятним та зрозумілим для більшості глядачів, але в цьому випадку перекладач ризикує розтягнути та змістити медіатекст відносно відеоряду. До того ж існує вірогідність того, що постійні пояснення замість безпосередньо термінів можуть повністю нівелювати у глядача відчуття наукової складової. Так, кінострічці «Чужий»(1979) Рідлі Скота пощастило. При мало помітних термінах наукова складова не зникла.

Таким чином, для вирішення проблем, зазначених вище, необхідно поєднати два способи перекладу. Баланс допоможе уникнути розтягнень аудіоряду, залишаючи термін без додаткових доробок, а використання описового перекладу зменшить термінологічне перенавантаження, якщо воно присутнє, зробить переклад більш доречним і при цьому залишить фільму його науковість. Відмінними зразками такої гармонії є фільми «Аватар» (2009) Джеймса Кемерона та «Інтерстеллар» (2014) Крістофера Нолана.
Анастасія Лугина (Львів)

Стереотипи в українській мові

Як у щоденному, так і у професійному та офіційному мовленні зустрічається велика кількість повторюваних формулювань, які прийнято називати "мовними стереотипами".

До мовних стереотипів належать такі функціональні класи, як прислів’я, фразеологізми, штампи, прагматичні й мовні кліше, стандарти.

Кліше, наприклад: Доброго дня! Дозвольте відрекомендуватися, визначаються як достатньо фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації соціального спілкування. Наприклад, ситуації зіткнення з іншими особами (формули привітання): Добрий день!; порушення правил поведінки (формули вибачення): Вибачте. Пробачте; отримання матеріальних або нематеріальних благ (формули подяки): Дякую; зіткнення з чужою бідою, смертю (формули співчуття): Співчуваю. Сумую разом з вами; зіткнення з особливим успіхом, високим досягненням (формули вітання): Молодець! Вітаю!; зустріч із незнайомими людьми, з якими передбачається подальший контакт (формули рекомендування): Дозвольте відрекомендуватися; бажання почати розмову (формули початку розмови): Отже ви знаєте...

Приблизно у такому значенні вживаються також терміни "прагматичні ідіоми", "розмовні формули", "мовні кліше", "етикетні формули" та інші.

Отже, актуальність цього дослідження визначається продуктивністю вживання штампів, кліше, стандартів у мовленні, необхідністю аналізу їх природи з урахуванням їх семантики, стилістичного вживання.

Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення; забезпечення виконання; здійснення завдання, виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один з іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід випускати. Іноді в основу таких словосполучень уводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та інші, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник "по". Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню…, боротьба по винищенню..., експеримент по застосуванню..., дослідження по ліквідації..., які треба замінювати словосполукою з прийменником «з» або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосування, дослідження з ліквідації).

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію й економлять мовлення. Це переважно сталі словосполучення, які актуалізуються на сучасному синхронному зрізі. Такі мовні звороти внаслідок їх крайньої необхідності для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Напр.: сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи; факти — неспростовна річ; одержувати інформацію.

На морфологічному рівні офіційно-ділового стилю помітна висока частотність іменників. У текстах багато назв, іменники і прикметники майже не замінюються займенниками, дії і процеси передаються опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, засідання, опис, розподіл).

До високочастотних мовних одиниць у офіційно-діловому стилі можна віднести відіменні похідні прийменники: відповідно до, у відповідь на, на виконання, у зв'язку з, на заміну, у разі.

Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв'язку: більша половина (треба більша частина); у березні місяці; живопліт з кущів; озима пшениця, посіяна восени тощо. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити: гадаємо та ін. Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.
Володимир Мачуський (Київ)

Роль перекладача у цивільному процесі.

Переклад у межах судового засідання та роботі суду

Переклад у суді – невід’ємна частина судового процесу як і присутність самого адвоката.Перекладач, що працює у суді, має гарно орієнтуватися у праві, знати мову та вміти спілкуватися. Окрім того перекладач повинен мати високий рівень самоконтролю та розуміти, наскільки важлива точність перекладу. Вимоги до перекладача у суді досить суворі й тому судовий перекладач повинен вирішити немало завдань для досягнення мовної та культурної еквівалентності. Не варто також забувати, що під час роботи у суді перекладач неодноразово стикається з суперечливими ситуаціями, моральними дилемами й тому він повинен поводити себе бездоганно. Термін «судовий переклад» застосовується до широкого кола типів усних пере- кладів – це зовсім не обов’язково усний пе реклад, що відбувається у залі суду. Сюди також відносять усний переклад у відділку міліції, у в’язниці, в імміграційному відділі і т.д. Основна задача судового перекладача – забезпечити взаєморозуміння між заявником, звинуваченим/підзахисним та судом, на всіх етапах судового розгляду/розслідування. У будь-якій ситуації та за будь-яких обставин судовий перекладач має виконувати переклад так, щоб включити усе, що було сказано, при цьому він повинен намагатися зберегти тон та стиль мови, суворо заборонено змінювати сказане яким-небудь чином або ж доповнювати. За характером своєї діяльності судові перекладачі стикаються з людьми різних національностей, вікових груп, релігійних та культурних світоглядів. Саме тому судовий перекладач повинен володіти багатим словниковим запасом та гарно розбиратися у тонкощах культурних та релігійних питань. Тому, окрім лінгвістичних навичок судовим перекладачам необхідне ще і розуміння юридичних процедур. При цьому вони мають зберігати неупереджене ставлення та конфіденційність. Якісний переклад у суді означає не просто задоволення запитів клієнта, але означає відповідність певним естетичним стандартам, щоб забезпечити тонкощі юридичного процесу.

Відповідно до ст. 47 Цивільно-процесуального кодексу України – (далі ЦПК), перекладач відноситься до інших учасники цивільного процесу, а саме: особи, яка не має юридичної заінтересованості у справі, і основною метою їх участі у процесі є сприяння правосуддю.Крім перекладача, до інших учасників цивільного процесу відноситься - секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. Щодо кожного з цих учасників процесу в окремих статтях параграфа 2 гл. 2 розд. І ЦПК визначено його роль, призначення чи функції, а також права, обов'язки та відповідальність у цивільному судочинстві.

Перекладач допускається до участі у процесі на підставі ухвали суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Він має право: ставити питання з метою уточнення перекладу; відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу; а також на оплату виконаної роботи і на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом (ч. 5 ст. 55 ЦПК).

Доцільно погодитись з думкою Антонюк Н.М., у тому, що судовий перекладач як ніхто інший повинен розуміти важливість конфіденційності. Також, судовий перекладач повинен дотримуватися суворого протоколу, а у деяких країнах від нього ще вимагають надавати усіляку допомогу колегам: перекладач має бути солідарним та уникати суперечок, щоб зберегти власну гідність у кожному конкретному випадку та не втратити обличчя професії в цілому.

Отже, головна вимога у професії судового перекладача – це підготовка. В ідеальному випадку перед початком судового процесу перекладач повинен ознайомитися з матеріалами справи, вникнути у деталі та ознайомитися з лексичною та термінологічною базою, що необхідна для цієї конкретної судової справи. За регламентом судовий перекладач має негайно проінформувати про ті випадки, коли він не може приймати участь у судових засіданнях в силу етичних, моральних, релігійних та інших міркувань.
Богдана Салюк (Бердянськ)

Специфіка Перекладуінтертекстуальних звязків

у дитячій літературі

Дослідження можливостей та інструментарію художнього перекладу дитячої літератури є цікавою дослідницькою територією, розбудовою якої займались К.Чуковський, С.Маршак, Н.Демурова, Б.Заходер, З.Шевіт, О.Ребрій, О.Папуша та інші. Завдяки перекладам зарубіжної дитячої літератури уможливлюється введення дитини-читача в міжкультурний контекст.

Специфіка художнього перекладу дитячої літератури криється в перекодуванні тексту оригінала для іншомовного реципієнта-дитини з урахуванням його вікових особливостей. Цей критерій має враховуватися й при перекладі інтертекстуальних зв’язків. Ця проблема є досить актуальною (Г.Гусева, З.Лановик, О.Переломова та ін.), адже в цьому процесі відбувається складне перекодування тексту не лише з однієї мови на іншу, а й з одного культурного ареалу в інший, що вимагає від перекладача неабиякої ерудиції.

Мета дослідження полягає в аналізі проблеми перекладу інтертекстуальних зв’язків у текстах дитячої літератури.

Наведемо приклад вирішення проблеми перекладу паратекстуальних відношень. Назва книги С’юзен Кулідж «What Katy did» («Що зробила Кейті») в українській версії звучить як «Невгамовна Кейті». Оригінальна назва провокує дитину-читача на до-текстові роздуми: що саме зробила Кейті, що про це написано цілу книгу? Відповідно, повість розкриває власну назву, оповідаючи про бешкет дванадцятирічної героїні.

У процесі перекладу художнього тексту, навіть за умови досягнення найточнішого відтворення змісту оригіналу, все ж відбувається певна видозміна тексту-перекладу в порівнянні з оригіналом, бо будь-який переклад є інтерпретацією оригіналу [2:87]. Тож, перекладач Володимир Чернишенко вирішив акцентувати на бешкетній природі дівчинки, тому при перекладі у назву книги виніс прикметник-характеристику, адже «невгамовний» позначає непосидючу, активну людину, якою і є Кейті. «Ми дещо змінили назву на «Невгамовна Кейті». Просто такою вона є – легкою та невгамовною, як коник-стрибунець», – зазначає перекладач у післямові [1:286]. Таким чином, українській варіант назви краще сприймається реципієнтом, на відміну від буквального перекладу, тому є виправданим і правомірним.

Отже, під час перекладу інтертекстуальних маркерів перед перекладачем постає амбівалентна проблема: він повинен зберегти інтертекстуальні зв’язки тексту, водночас намагаючись зробити їх зрозумілими для інокультурного реципієнта-дитини. Тому проблема збереження інтертекстуальності в перекладі вимагає подальшої особливої уваги дослідників.

Список використаних джерел:


  1. Кулідж С. Невгамовна Кейті [повість] / С. Кулідж. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2010. – 287 с.

  2. Переломова О. Лінгвістичний аспект дослідження інтертекстуальності художнього тексту / О. Переломова // Філологічні трактати. – 2009. – №1. – С. 83-89.


О. О. Семенова (Кривий Ріг)

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ТРУДНОЩІВ СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ

Між письмовим і усним перекладом існує різниця, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів, які, є основою для класифікації перекладу, що здійснюється людиною. Найвищим рівнем перекладання є синхронний переклад. Як правило, перекладач-синхроніст не має зв'язку з джерелом інформації. Він працює відокремлено, іноді - у спеціально відведеній для нього кабіні, де через навушники він чує джерело і синхронно (водночас) перекладає у мікрофон почуте. До речі, не можна стверджувати, що перекладач у такому випадку повинен перекладати абсолютно все сказане джерелом, адже іноді висловлення може бути некоректним або не зовсім літературним. Тому від перекладача вимагається добре володіння культурою мовлення, слід бути дипломатичним, вихованим, коректним; знати, що слід передати слово в слово, а що - описово, узагальнено. Але ніколи перекладач не має права змінювати суть висловленого - це ставить під загрозу його професійну придатність.

Наголошуючи на певних труднощах при синхронному перекладі ми маємо на увазіпоєднання певних здібностей, знань і навичок: вільне володіння мовами, ерудиція, гарна реакція, здатність швидко "виходити" на більш-менш прийнятний варіант в складних ситуаціях - загалом, все це не відрізняється від того, чим повинен володіти будь-який усний перекладач. Однак можливість одночасного перекладу, коли у багатьох випадках перекладач не знає, чим закінчиться фраза, початок якої перекладає, повинна забезпечуватися певним механізмом. Задовільний синхронний переклад стає можливим тоді, коли можна з достатнім ступенем ймовірності припустити, до чого веде оратор. Отже, синхронний переклад багато в чому можливий і завдяки тому, що називається імовірнісним прогнозуванням. Для того щоб ступінь ймовірності в синхронному перекладі була більш високою, необхідно, перш за все, добре уявляти собі тему (предмет), яка обговорюється [1]. Тому вивчення не тільки термінології, але й суті справи є для синхроніста обов'язковою умовою.

Робота перекладача в режимі синхронності вимагає постійної мобілізації уваги і безперервного говоріння. А це призводить до того, що через 20-30 хвилин перекладу у синхроніста з'являється втома артикулярного апарату, мова стає повільною, знижується самоконтроль і в тексті перекладу можутьвиникнути помилки. Саме з цієї причини режим роботи синхронних перекладачів припускає, як мінімум сорокахвилинний відпочинок після двадцяти хвилин роботи. Друга складність синхронного перекладу пов'язана з реакцією перекладача. Синхроніст змушений щомиті миттєво реагувати на сприймання на слух слова, а точніше, словосполучення. Саме тому синхронний переклад відлякує повільних людей, навіть тих, хто чудово володіє іноземною мовою. Гарне знання двох або декількох мов не є неодмінною умовою успіхів синхронного перекладача. Такою умовою, швидше, є наявність у нього неодмінного запасу еквівалентних пар лексичних одиниць, пов'язаних між собою знаковим зв'язком, що дозволяють перекладати не через аналіз і синтез, а в плані моделі "стимул - реакція", тобто не через мислення, а через умовні рефлекси [2]. Синхронний переклад легше і краще здійснюється при перекладі з рідної мови на іноземну, а не навпаки, як це багато хто вважає. Враховуючи все це, можна констатувати, що "виключність" синхронного перекладача полягає всього лише у відповідній професійній підготовці, яка, як відомо, необхідна для будь-якого фахівця.



Список використаної літератури:

  1. Кіщенко Ю. Головні особливості синхронного перекладу / Ю. Кіщенко, О. Семенюк // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство) - Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В. Винниченка, 2010. - Випуск 89 (1). - 70-73 с.

  2. Швачко С.О. Проблеми синхронногоперекладу. Навчальний посібник. – Вінниця: Фоліант, 2004. - 112 с.


Olha Sytenko (Uman’)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconСциплін студентам немовних спеціальностей всеукраїнська науково-практична конференція Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 7-8 червня 2013 р. Київ

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconКвачан В. О., Рожко Є. Ю. студентки 2 курсу, напрям підготовки: «Облік І аудит»
Хіv всеукраїнська науково-практична конференція студентів “Проблеми І перспективи розвитку банківської системи України: погляд у...
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція icon14 грудня 2015 р. V всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
Володимира. Минуле І сьогодення (з нагоди 1000-річчя успіння князя Володимира І 400-річчя Київських духовних шкіл) : матеріали V...
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка