Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція



Сторінка6/11
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В ЄС

Одними з найважливіших пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти є питання захисту та належного гарантування прав і свобод людини. Велика кількість відомих вчених звертали увагу на проблеми сутності, стану, практичного застосування, удосконалення та перспектив розвитку механізмів гарантування та захисту прав людини, серед них можна виділитиР. А. Мюллерсона, С. Н. Крижанівського, А. І. Дмитрієва таІ. І. Лукашука, які займалися дослідженнями правових аспектів окресленої проблематики.



Хоча, міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитку та забезпеченню прав людини, прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, відбулася демократизації процесу, пов'язаного з практичними аспектами реалізації прав людини та функціонуванням регіональних систем захисту прав людини. Свідченням актуальності даної проблематики є те, що Лісабонським договором 2007 р. Хартію ЄС про основоположні права в редакції 2007 р. було інкорпоровано до масиву первинного права ЄС. Хартія ЄС про основоположні права підтвердила та систематизувала основоположні права людини, що складають ціннісну основу європейського правового простору. Водночас Хартія містить дещо ширший каталог прав та свобод людини порівняно з Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., зокрема вона закріплює право на цілісність особистості, право на якісне управління тощо.

Україна, у свою чергу, має намір реформувати правову систему та наблизити її до сучасної європейської системи права, що дасть змогу політичній, підприємницькій, соціальній такультурній активності громадян України стати на шлях розвитку. Також, варто зазначити, що економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що утвердився у державах-членах ЄС.

Значним недоліком є те, що юрисдикційний захист прав людини здійснювався перш за все національними судовими органами, а наднаціональні інститути їм допомагали, проте не підміняли. Якщо брати до уваги саме захисту прав людини, то право ЄС не втручається у сферу внутрішньої компетенції держав-членів, не наполягає на закріпленні загальних стандартів або зближення механізмів їх захисту і забезпечення, а також,не прагне до наднаціонального регулювання.

НАПРЯМ ІІІ. МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ

Секція 1: Когнітивні аспекти міжкультурного спілкування
Катерина Дроздова(Київ)

La position culturelle de la France dans le monde. Langue, stéréotypes, problèmes de la communication.

Tout d’abord on fait attention au rôle de la langue pour la culture. L’intelligence humainen’existe pas sans langue la capacité langagière qui done naissance à la parole. La langue est présent dans tous les processus de la pensée et créee les nouveaux éspaces mentales.La langue s’avance comme la manière de conserver l’information culturelle. Parfois cette information est implicite et peut être relevée médiatement. Pourtant, elle fonctionne dans la subconscience.

Le mot «culture» provient du latin «colere», qui signifie le developement, le traitement, l’élévation. A partie duXVIII siècle on donne à ce mot un autre sens sens : tout ce qui est apparu grâce à l’activité humaine. La culture nationale entre dans le dialogue avec d’autres cultures nationales, en montrant des choses, qui ne seraient pas importants dans la culture natale. M. Bakhtine écrivait : «Nous posons à la culture étrangère des nouvelles questions, lequelles elle n’avait jamais posées à soi, nous y cherchons les réponces et la culture étrangère nous répond, en ouvrant les nouveuax côtés et profondeurs sémantiques».

L’image du monde, codée par les moyens de la sémantique linguistique, créee les nouveaux senses à l’aide de la langue. Autrement dit, les divergences entre le système sémantique et archaїque de la langue apparaissent. De plus, ils s’écartent avec le modèle mentale actuel, qui est réel pour la colléctivité langagière donnée. Ce qui concerne l’histoire de la France, elle est riche aux grands chefs, qui réussisaient souvent à envahir la confiance de la nation. Les français possèdent le sens de l’histoire si profonde, qu’ils se posent comme les propagandistes principales de la culture européenne.

Ils utilisent sa langue comme une épée. Leur langue est vive, précise, logique qui aide à recevoir l’avantage dans le débat. Das la culture française la loquacité est mise sur le même pied avec l’iintelligence et la silence ne se pose pas comme un or.Ainsi on fait face à la différence des cultures, la spécificité des langues et manières diverces d’influer le auditeur. Il suit de là que l’ecat communicative prends place.

Pour éviter le malentedus dans la communication interculturelle, on est à faire attention à la culture étrangère et le rôle de la langue dand l’éespace mentale.



Références:

  1. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001— 208с.

  2. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновея к взаимопониманию: Пер с англ. –2-е изд. – М. Дело, 2001. – 448 с.


Веніамін Журавльов(Київ)

A problem of swearing: its history and future

Etymologically speaking even the word “bad” can be considered a bad word; it began in Old English as a derogatory term for an effeminate man. 80% of swear words overheard in public in 1986, 1997 and 2006 were essentially the same. 1/3 of all swearing were the “F*&%” and the “S#!&”. Socially unacceptable words are used almost as often as socially descriptive words.

When a bad word is bleeped, it is covered with 1 kilohertz sound wave. The symbols and squiggles that are used to represent a bad word called “grawlixes”.

There is no one single reason bad words are bad. Steven Pinker, a Canadian-born American cognitive scientist, psychologist, linguist, and popular science author, delineates 5 types of swearing.

In Victorian times it was believed that casually or vainly referring to God would physically injured God himself literally, so at that time people were forced to come up with euphemism. Hence, historically swear words often came from things we were afraid of, such as: death, disease, infirmity and others. A euphemism is a kind, acceptable word that allows you to talk about something unpleasant while simultaneously letting everyone know to totally get that it’s unpleasant and want to respect that. I, on the other hand, you really want to show how unpleasant the experience was dysphemism can help out a lot. Let’s imagine two wards means the same but with different level of social acceptance ability, and that is very helpful, it means ward choice allows us not only refer to things in the real world, but also to how we feel about them.

Historically big amount of bad words we use today are the result of class differences. Lalochezia, the medical term for the relief swearing provides when you’re in pain. In the brain, swearing seems to involve different regions that regular language. Many animals make automatic noises when in pain or threat, intimidate attackers or let other know what is going on, to humans bad words are great for this purpose, their tabooness makes them special, and people wouldn’t use them otherwise so they are great alarms.

Swearing is changing. In future swearing won’t go away, it’s too useful, but the words we don’t like will likely change. History has shown as disease becomes less scary. Sex and supernatural more personal words related to them become less taboo and more common, whereas words that were common in the past are increasingly unpleasant. Bad words have power. Bad words are the precipitate of a larger reaction, the process of us slowly becoming what we want to become.

References:


  1. "Bad" etymology:http://www.etymonline.com/index.php?term=bad

  2. "Grawlixes": http://www.fastcodesign.com/1673017/quimps-plewds-and-grawlixes-the-secret-language-of-comic-strips

  3. First use of grawlixes: http://languagelog.ldc.upenn.edu/nll/?p=2457

  4. Slate's Lexicon Valley: "A Brief History of Swearing":http://www.slate.com/articles/podcasts/lexicon_valley/2013/06/lexicon_valley_on_profanity_and_obscenity_with_holy_shit_a_brief_history.html

  5. 1 Kilohertz censor beep: https://en.wikipedia.org/wiki/Bleep_censor

  6. Steven Pinker lecture: https://www.youtube.com/watch?v=5S1d3cNge24


Дар’я Калюжна (Бердянськ)

СТУДЕНТСЬКЕ ІНТЕРНЕТ-РАДІО В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У ХХІ столітті, в еру технологій з’являється конвергентна журналістика, яка надає своєму користувачу швидко та без всяких зусиль дізнаватись, що відбувається у світі, а студентське Інтернет-радіо є оперативним засобом інформування про життя молоді, ВНЗ тощо.

Актуальність теми полягає в тому, що студентам-журналістам потрібна практика для напрацювання особистого портфоліо, реалізації творчих задумів в сфері журналістики, тому, студентське радіо – це можливість здобути основи практичної професійної діяльності в електронних ЗМІ. Мовлення в мережі Інтернет в порівнянніз традиційними медіа більш затребуване в молодої аудиторії, а отже і серед такої групи споживачів інформації як студенти. Кожен, хто бажає, зможе зайти на сайт та послухати в режимі он-лайн музику та програми про релевантні події у сфері освіти, науки, відпочинку й розваг, або скористатись недоступною традиційному радіо особливістю – зайти в архів та послухати те, що пропустив.

Дослідники радіожурналістики в підручнику під загальною редакцією Шереля А.А. зазначають, що нині настав той час, коли будь-якій радіостанції, щоб розширити і збільшити слухацьку аудиторію, досить крім ефірного мовлення почати он-лайнову роботу в мережі Інтернет [2].У кожного ЗМІ є своя специфіка роботи, але за твердженнями В.Ф. Іванова матеріали інформаційних жанрів найкраще розповсюджувати через радіо і Інтернет. На його думку, ці способи комунікації є найоперативнішими [1].

Отже, Інтернет надає можливість аудиторії завжди знати, що відбувається на радіостанції, єдине, що необхідно від слухача – наявність комп’ютеру із виходом до Мережі. Поєднання радіо та Інтернету відкриває для традиційного виду медіа нові можливості. Наприклад, кожен споживач інформації може зайти на сайт радіостанції та написати свій відгук, побажання або висловити своє невдоволення тим чи іншим фактом, передачею або ведучим. Це забезпечує інтерактивність, налагоджує комунікацію і зворотній зв'язок між ведучим і слухачем, покращує контент радіо. Тому, студентське Інтернет-радіо є важливим елементом системи засобів масової комунікації, яке не тільки може втілити в життя амбіції молодих людей та покращити їх дозвілля, але є базою напрацювання практичних навичок і підготовкою для опанування майбутньої професії.

Список використаних джерел:


  1. Іванов В. Ф. Тема 6. Канали комунікації як об'єкт соціологічного дослідження [Електронний ресурс] / Валерій Феліксович Іванов – Режим доступу до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1279.

  2. Радіожурналістика / Под ред. проф. А.А. Шереля. М., Изд-во МГУ, 2000– 480 c.

Olena Kravchenko (Kyiv)

Cognitive communication difficulties

Communication is a complex process, which involves many aspects of thinking and social skills. If brain injury impairs any of these skills then it can affect the ability to communicate successfully. 'Cognitive communication difficulties' is the term most often used for the resulting problems.

The frontal lobes are particularly important for cognitive communication skills because of their role in the brain's 'executive functions', including planning, organisation, flexible thinking and social behaviour. However, many other parts of the brain interact to perform the skills and are also important, such as areas of the temporal and parietal lobes.

This type of communication difficulty reflects a range of potential cognitive changes, such as:

Attention and concentration difficulties; Memory problems; Literal interpretation; Reduced reasoning and problem-solving skills; Cognitive fatigue; Slowed speed of information processing; Impaired social communication skills; Reduced insight.

Attention and concentration difficulties

Problems in this area can contribute to a range of communication difficulties. For example:



  • The person may not be able to concentrate to watch a TV programme that they used to enjoy. They may begin to chat, thus affecting other people's enjoyment of the programme.

  • They may have difficulty concentrating on conversations. This could cause them to end conversations abruptly or avoid them altogether.

  • Failure to pay attention can lead to the person missing important information. This can cause them to say inappropriate and embarrassing things. For example, you may have told them that a friend's pet has died but if they were unable to pay full attention, they might still ask the friend how their pet is.

  • Dividing attention between two or more activities may be difficult. For example, the person may ignore what someone says when carrying out another activity at the same time. This may appear rude to people who do not understand.

Memory problems

A person with memory problems may find it hard to access information that they 'know'. This can affect skills such as word recall and remembering people's names, which are very important when communicating socially. The failure to remember names or faces at a party, or information relevant to a conversation, can cause embarrassment and can lead to people avoiding social situations altogether.



Other potential problems with social communication may include:

  • Altered turn-taking skills (e.g. the person either being overly talkative and 'hogging' the conversation or not realising that it is their turn to speak);

  • Interrupting someone else because they are afraid that otherwise they will forget what they want to say;

  • Altered ability to talk around a shared topic (e.g. flitting from topic to topic, or having a reduced range of topics);

  • Speaking only about themselves and fixating on certain subjects;

  • Talking in a sexually explicit way or swearing at inappropriate times;

  • Perseverating (getting stuck) on a favoured topic (e.g. wishing to leave hospital);

  • Altered ability to give information in an orderly and organised way (e.g. assuming the other person shares knowledge about the topic when they don't, or vice versa);

  • Not using or 'reading' non-verbal cues accurately, such as facial expressions and body language.

Reduced insight

The person may lack or have limited insight into any or all of these problems. They may believe they are acting 'normally' and exactly as they would have done before. This can be hard for those interacting with them. If the person lacks insight, it makes changing the problematic behaviours extremely difficult because it is hard for them to deal with a problem if they don't know there is one.


Анастасія Носко (Бердянськ)

ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ АВТОРСЬКОГО РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Поряд з оригінальною творчістю чільне місце в доробку багатьох письменників відводиться перекладацькій діяльності. Вони звертаються до різних видів перекладу (перекладу твору іншого автора, авторського, авторизованого), але незважаючи на різновид, підготовка тексту не обходиться без складової редагування. Є. Гула виділяє і такий тип редагування перекладу як авторське редагування, коли редактором свого тексту виступає сам перекладач [2, с. 1].

Оскільки «твори художньої літератури будь-якою мовою призначені, в першу чергу, для читачів, для яких ця мова є рідною» [3, с. 180], – зазначає теоретик перекладу А. Паршин, це означає, що в текстах оригінальних творів зустрічається специфічна інформація: «факти та події, пов’язані з історією народу, різноманітні літературні асоціації, побут, звичаї, найменування національних страв, предметів, одягу» [3, с. 180]. Такі факти можуть бути суттєвими для розуміння твору, однак невідомими, а отже незрозумілими для читачів інших країн. Окрім того, змістове навантаження твору передається не тільки текстом, а й за допомогою позамовних засобів, створюється певний культурний фон, і це, у свою чергу, викликає труднощі в забезпеченні прагматичної адекватності при перекладі, а також впливає на вибір перекладачем мовних засобів, на вироблення еквіваленту тексту в його структурному, стильовому, лексичному плані. Додаткові труднощі для авторів створювали соціолінгвістичні фактори, а саме «наявність в тексті оригіналу відхилень від літературної норми, таких, як територіально-діалектні, соціально-діалектні, контаміновані форми» [1, с. 73]. Переклад слів та виразів, що знаходяться поза літературною нормою, потребує внесення правок для усунення прагматичної розбіжності між текстом оригіналу і текстом перекладу, для забезпечення адекватного розуміння тексту реципієнтом, адже «самі по собі елементи територіальних діалектів мови оригіналу, не передаються при перекладі. Для читача вони не виконують ідентифікуючої функції (співвіднесення окремих персонажів із місцевістю, у якій розмовляють на цьому діалекті. – А. Н.) і виглядають просто безглуздо» [3, с. 181].

Таким чином, автори перевіряють наскільки семантично точно, стилістично еквівалентно вони наблизилися до оригіналу, виразили ті комунікативні установи, заради яких і був створений текст. Для створення перекладного еквіваленту тексту необхідно було перенести закладений в оригіналі прагматичний вплив на отримувача інформації.



Список використаних джерел:

  1. Бархударов Л. С. Язык и перевод (вопросы общей и частной теории перевода) / Л. С. Бархударов. — М. : «Международные отношения», 1975. — 240 с.

  2. Гула Є. А. Редагування як один із чинників якісного перекладу. [Електронний ресурс] / Є. А. Гула // Матеріали Всеукраїнського щорічного науково-практичного семінару з питань практики перекладу та підвищення конкурентоспроможності перекладацьких послуг. — 04 червня 2005 р. —Режим доступу : www.uta.org.ua/data/loads/Gula.pdf (08.05.2012).— Назва з екрана.

  3. Паршин А. Теория и практика перевода [Електронний ресурс] / А. Паршин. — Режим доступу : http://www.rulit.net/books/teoriya-i-praktika-perevoda-read-71353-1.html(19.05.2012). — Назва з екрана



Людмила Пулатова (Хмельницький)

НАЦІОНАЛЬНО-МОВНА ОСОБИСТІСТЬ У КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Суспільство, що демократизується, не може залишатися закритим. Прагнучи до відвертості, воно неминуче долає «монологічність буття» і розвиває діалогічність способу життя, налагоджуючи звя’зки між різними державами, культурами і народами, соціальними групами і релігіями.

Міжкультурна комунікація в умовах глобалізації світу передбачає створення такої етики взаємостосунків, яка враховує універсальні людські цінності, що гармонізують світ.

Спілкування людей відбувається завжди в межах певної культури з використанням певної мови, мовної картини світу. Потрапляючи в інше культурно-мовне середовище, людина фактично опиняється в іншому світі цінностей і законів спілкування, законів комунікації [1: 276].

Міжкультурна комунікація – «процес спілкування (вербального і невербального) людей (груп людей), які належать до різних національних лінгвокультурних спільнот, послуговуються різними ідіоетнічними мовами, відчувають лінгвокультурну «чужинність» свого партнера по спілкуванню, мають різну комунікативну компетенцію, яка може стати причиною комунікативних невдач або культурного шоку» [1: 277].

Модель міжкультурної комунікації будується як модель зв’язку між спільнотами мовних особистостей, у кожної з яких хоча й наявні власна свідомість й індивідуальне буття, однак вбирає в себе сутнісні особливості всієї спільноти. Усі члени лінгвокультурної спільноти є носіями окремих варіантів своєї мови та культури, що дає підстави досліджувати особливості комунікації на рівні суспільства на прикладі міжособистісної міжкультурної взаємодії [2: 23].

Результативність міжкультурної комунікації залежить від розуміння особистістю притаманних культурі провідних цінностей, а її успішність обумовлена знанням принципів комунікативної взаємодії, коректним вибором спеціальних мовних варіантів та дискурсивних стратегій, якими користуються комуніканти. У результаті оволодіння вербально-семантичним кодом тієї чи іншої національної мови (мовної та концептуальної картини світу носіїв мови), формується сукупність здібностей до іншомовного спілкування на міжкультурному рівні, під яким розуміють адекватну взаємодію з представниками інших культур, а також репрезентацію себе як національно-мовної особистості.

Список використаних джерел:


  1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С. Бацевич. – 2-ге вид., доп. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – 376 с.

  2. Булдакова Е.И. «Буферно-синергийные зоны» в пространстве межкультурной комуникации : автореф. дис. на соиск.учен.степени канд. филос. наук : спец. 09.00.13 «Религиоведение, философская антропология, философия культуры» / Е.И. Булдакова. – Ростов-на-Дону, 2008. – 20 с.


Антоніна Романюк (Бердянськ)

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ КОМУНІКАЦІЇ В СПОРТИВНИХ ПРОГРАМАХ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

У дослідженні проаналізовано особливості здійснення комунікації в програмах про футбол на українському телебаченні, зокрема розглянуто роль жінки-ведучої у випусках передач спортивної тематики.



Актуальність наукової роботи зумовлена проблемою висвітлення програм про футбол на українському телебаченні невисоким відсотком ведучих-жінок, та їхньою роллю у спортивних програмах, зокрема про футбол. У роботі розглянуто ґендерні питання в українських спортивних програмах, з’ясовано, чому ведучими випусків передач переважно є чоловіки. Дослідження присвячено проблемі ґендерної нерівності, коли у програмах про футбол на українському ТБ жінки виступають у більшості випадків у ролі помічника або другорядного ведучого.

Основною мета – проаналізувати програми про футбол на українському телебаченні, дослідити роль жінки-ведучої в спортивних телепрограмах, з’ясувати з чим пов’язана тенденція того, що випуски програм про футбол в більшості випадків ведуть чоловіки, а жінки у програмі виконують вторинну функцію.

Висвітлення тематики спорту засобами масової комунікації відіграє важливу роль у суспільному житті. В Українському мас-медіа така галузь знаходиться на стадії розвитку: створюються нові спортивні програми, телешоу, телеканали. Дослідник Прохоров Є.П. слушно зауважив, що темі спорту і спортивної журналістики в наукових дослідження не приділяється належної уваги [2: 84]. Дослідженням спортивної журналістики займалися як закордонні, так і вітчизняні вчені. Михайлов С.А. та Мостов А.Г. у своїх працях розглядали особливості відображення в ЗМІ проблем фізичної культури і спорту, організації роботи спортивного журналіста [1].

Ознайомившись із позиціонуванням ведучої в кадрі футбольної програми, можна сказати, що жінки переважно або дають короткі коментарі в ефірі, або, навіть не виконують ніякої продуктивної функції. Якщо взяти до уваги жінок спортсменок, то їх кількість нічим не відрізняється від чоловіків. Як жінки так і чоловіки відмінно проявляють себе у різних видах спорту, і не важливо якого саме: бокс, футбол, гімнастика тощо. Тож і серед спортивних журналістів не повинно бути різниці у відборі статі для цієї тематики.

У майбутньому є шанс встановити баланс між чоловіками та жінками у веденні спортивних програм і створити нові проекти про футбол на українському телебаченні.



Список використаних джерел

  1. Михайлов С.А. Спортивная журналистика: Учебное пособие / Михайлов С.А., Мостов А.Г. – СПб.: Издательство Михайлова В.А, 2005. – 224 с.

  2. Прохоров Є.П. Искусство публицистики / Е.П.Прохоров – М.: Советский писатель, 1984. – 336с.


Юлія Слободяник (Київ)

Non-verbale Kommunikation als Teil interkulturellen Kommunikation

Nonverbale Kommunikation spielt im menschlichen Sozialverhalten eine zentrale Rolle. Bereits in den ersten Sekunden einer Begegnung vermittelt die nonverbale Kommunikation ein Bild über die Persönlichkeit des Gegenübers. Nur ein geringer Prozentsatz der am Gesamteindruck einer Person maßgebenden Informationen wird über den Sprachinhalt transportiert. [1; 12]

Bei nonverbalen Ausdrucksformen wird zwischen universellen und kulturell geformten Verhaltensweisen unterschieden. Zu den universellen, angeborenen Ausdrucksformen zählen Gesichtsausdrücke, die Emotionen, wie zum Beispiel Freude, Trauer, Furcht, Ärger, Überraschung, Abscheu und Interesse ausdrücken. [1; 18]

Der Augengruß als Ausdruck sozialer Kontaktbereitschaft oder die Kopfschutzreaktion bei Erschrecken sind ebenfalls in allen Kulturen anzutreffen. Diese Signale können sowohl Sender als auch Empfänger automatisch verstehen. [2;45]

Ebenso gibt es deutliche kulturelle Unterschiede die Häufigkeit und die Dauer desBlickkontaktes betreffend. So haben beispielsweise Araber mehr Blickkontakt alsEuropäer, was zu Missverständnissen in der Kommunikation führen kann. Auch bei der Interpretation von Gestik gibt es kulturelle Unterschiede, vor allem bei Emblemen und Illustratoren. Allerdings können sie von Angehörigen einer anderen Kultur relativ gut interpretiert werden, weil sie oft körperliche Aktivitäten mit Handbewegungen beschreiben. Beim Ausüben von Körperkontakt konnten große kulturelle Unterschiede festgestellt werden, so dass man von so genannten "kontaktreichen" (z. B. Südeuropäer) und "kontaktarmen" Kulturen spricht (z. B. Asiaten). [2;33]

Das Stehen zum Zweck des Ausruhens wie in Afrika, ist in Europa unüblich. Die Körperhaltungen unterscheiden sich ebenfalls in bestimmten Situationen, etwa beim Essen. Trotz unterschiedlicher Verhaltensmuster ist die Körperbewegung für "Demut" bei verschiedenen Kulturen ähnlich. Kulturelle Unterschiede bei nonverbalen Verhaltensweisen führen oft zu Schwierigkeiten und Missverständnissen in der Kommunikation.[1; 24]

Ein besseres Verständnis der Körpersprache kann zur Klärung beitragen. Überaus wichtig bei der Interpretation von körpersprachlichen Signalen ist der Kontext. Er wird in jedem Fall beim Erkennen und Definieren von Emotionen berücksichtigt. Trotzdem wird dem mimischen Ausdruck einer Person im relativen Sinne größere Bedeutung beigemessen. [ 2, 38]

Список використаних джерел


  1. Scherer, Klaus I Wallbott, Harald (Hg.): Nonverbale Kommunikation. Forschungsberichte zum Interaktionsverhalten. Weinheim u. Basel ,1979

  2. Anna Kocsis; Über den bewussten Einsatz von Körpersprache; Wien 1999.


МартаЯщук (м. Львів)

Методи соціолінгвістичного аналізу

Методи, специфічні для соціолінгвістики як мовознавчої дисципліни, можна розділити на методи збору матеріалу, методи його обробки й методи оцінки вірогідності отриманих даних й їхньої змістовної інтерпретації. До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел (матеріалів перепису населення, статистичних та інших довідників). Дослідник повинен прагнути отримати якомога повнішу інформацію про об'єкт дослідження.

Методи, специфічні для соціолінгвістики як мовознавчої дисципліни, можна розділити на методи збору матеріалу, методи його обробки й методи оцінки вірогідності отриманих даних й їхньої змістовної інтерпретації. До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел (матеріалів перепису населення, статистичних та інших довідників). Дослідник повинен прагнути отримати якомога повнішу інформацію про об'єкт дослідження. [1]

Найпоширенішим прийомом збору матеріалу є анкетуванняАнкета повинна мати три частини – вступну, соціологічну і власне лінгвістичну. У вступній частині викладають суть і мету опитування. Соціологічна частина анкети містить запитання соціодемографічного і біографічного характеру про інформанта (стать, вік, національно-мовна належність, професійний статус, культурно-освітній рівень тощо). Власне лінгвістична частина охоплює запитання, на основі яких проводять дослідження і роблять узагальнення. Анкетування необхідно поєднувати зі спостереженнями. Спостереження допомагають зіставити інформацію, яку дає респондент, з об'єктивними фактами. В анкеті, скажімо, дають правильні відповіді про наголошування слів, їх граматичні форми, сферу застосування лексичних одиниць тощо, а в мовленні в цих самих випадках припускаються помилок. Дослідники давно вже помітили, що в анкетах інформанти намагаються завжди навести нормативні форми, тоді як у спонтанному мовленні не так пильно стежать за культурою мовлення і припускаються значно більше помилок, ніж в анкетах. [2]

Зібрані дані зводяться в таблиці й піддаються обробці - ручній, якщо цих даних небагато, або механізованій, котра застосовується при масових соціолінгвістичних обстеженнях. Потім випливають математико-статистична оцінка отриманого матеріалу і його змістовна інтерпретація, за допомогою якої дослідник виявляє залежність між використанням мови й певних соціальних характеристик його носіїв. [1]

Список використаних джерел


  1. Методи соціолінгвістичного аналiзу – Режим доступу:http://mybiblioteka.su/3-52772.html

  2. Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи – Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_126956_sotsiolingvistichni-i-psiholingvistichni-metodi.html


Секція 2: Лексична, фразеологічна та фреймова семантика
Вікторія Житнікова (Київ)

Lexikalische Analyse der Beleuchtung vom ukrainischen Militärkonflikt in der deutschsprachlichen Presse

Fast jeden Tag erscheinen die Nachrichten über die Ukraine in den deutschsprachigen Zeitungen und Zeitschriften sowie im Netz. Da die Situation des Militärkonflikts viel von der Stellung der europäischen Länder insgesamt und Deutschlands insbesondere hängt, zeigen auch die Ukrainer reges Interesse zur Übersetzungen dieser Publikationen. Also die von uns gemachte semantische Analyse der am öftesten in solchen Berichten getroffenen Lexik ist zurzeit sehr aktuell.

Nach unserer Auffassung kann man die Wörter, die die Ereignisse in der Ukraine wiederspiegeln, in sinngemäße semantische Nester teilen: „der Militärkonflikt“, „die Politik“, „die Verhandlungen“, „die Menschen“ u.a.m. Bei jedem von diesem Neste werden die Benennungen der Dinge, gesellschaftlichen und politischen Erscheinungen, Prozesse, Aktivitäten, Menschen, Eigenschaften etc. vertreten. Solche Einordnung finden wir besonders für Übersetzer behilflich, weil sehr oft die Ursache der lexikalischen (und anderen) Fehler bei der Übersetzung gerade in der falschen Verständnis des Quellmaterials liegt. Daher ist die Prioritätsfaktor guter Übersetzung die Notwendigkeit, das Verhältnis des Textes zu extratextuellen Phänomene der Wirklichkeit zu identifizieren. [1: 234]

Beispielweise, zum sinngemäßen semantischen Nest „der Militärkonflikt“ werdendie Bezeichnungen der Waffen und anderer militärischen Ausrüstungen (der Panzer танк, die Landmine фугас); der Vorgänge(die Eskalation ескалація, die Aggression агресія, die Explosion вибух, die Waffenlieferung постачання озброєння, die Einberufung мобілізація); der Aktivitäten (die Beschießung обстріл, die Feuerabgabeведення вогню, die Besatzung окупація ), der Teilnehmer (die Soldaten солдати, die Separatisten сепаратисти, die Terroristen терористи, die Kriegsverbrecher військові злочинці, die Freischärler добровольці) zugeordnet. Merkwürdig, dass in so einem Nest sind zahlreiche Synonyme zu beobachten, z.B., zum Wort die Einberufung(): der Mobfall, die Kriegsmobielmachung, der Kriegsruf, die Mobilisation. Man trifft auch Neologismen wie prorussisch oder proeuropäisch. Außerdem ist es erwähnt, dass mehrere Wörter Zusammensetzungen sind.



Список використаних джерел:

  1. Никулина Н. Ю. Специфические особенности перевода англоязычных газетно-публицистических текстов / Н. Ю. Никулина, Т. А. Зиновьева // Молодой ученый. — 2013. — №1. — С. 232-234.

  2. Новий німецько-український і українсько-німецький словник. Малишев В.Ф., Кібенко В.А. --Харків, ДИВ, 2005 – С. 576


Валерія Карбань (Бердянськ)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconСциплін студентам немовних спеціальностей всеукраїнська науково-практична конференція Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 7-8 червня 2013 р. Київ

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconКвачан В. О., Рожко Є. Ю. студентки 2 курсу, напрям підготовки: «Облік І аудит»
Хіv всеукраїнська науково-практична конференція студентів “Проблеми І перспективи розвитку банківської системи України: погляд у...
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція icon14 грудня 2015 р. V всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
Володимира. Минуле І сьогодення (з нагоди 1000-річчя успіння князя Володимира І 400-річчя Київських духовних шкіл) : матеріали V...
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Академія адвокатури України І всеукраїнська міждисциплінарна науково-практична конференція iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка