Акімова олена Андріївна



Скачати 371.54 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір371.54 Kb.
ТипАвтореферат

міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

НАЦІОНАЛЬНИЙ технічний УНІВЕРСИТЕТ україни

«київський політехнічний інститут»




АКІМОВА Олена Андріївна

УДК101:378.4



ФІЛОСОФСЬКА РЕФЛЕКСІЯ ІДЕЇ УНІВЕРСИТЕТУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


09.00.10 – філософія освіти
Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2012

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано на кафедрі філософії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Міністерство освіти і науки, молоді та спортуУкраїни.
Науковий керівник кандидат філософських наук, доцент
МЕЛЬНИЧЕНКО Анатолій Анатолійович,
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,

доцент кафедри філософії


Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
ДОЛЬСЬКА Ольга Олексіївна,

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»,

професор кафедри філософії


кандидат філософських наук,


ТЕРЕПИЩИЙ Сергій Олександрович,
Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова,


доцент кафедри соціальної філософії

та філософії освіти

Захист відбудеться «22» січня 2013 року о 14:30 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.002.21 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37, корп. 7, ауд. 514.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету України «КПІ» за адресою: 03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37.

Автореферат розіслано«_19_» грудня 2012 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент Т. В. Щириця



Загальна характеристика роботи
Актуальність теми.Сучасний етап розвитку суспільства характеризується високим динамізмом та всеосяжністю змін у всіх сферах життєдіяльності людини. Протягом останніх декількох десятиліть відбулися безпрецедентні зрушення, деякі з яких мали кардинальний характер. Безумовно, ускладнення суспільних зв’язків, зростання їх інтенсивності ставить як перед окремою людиною, так і перед суспільствому цілому, нові завдання та проблеми. Сьогодні набувають актуальності нові економічні, політичні та соціальні проблеми, що, у свою чергу, ініціює активні наукові дискусії, зокрема, й філософські.

Провідним принципом розвитку сучасної цивілізації стає випереджальний розвиток якостей людини, найважливіша роль у забезпеченні реалізації якого належить університетові, як соціальному, філософському та педагогічному феномену. Саме з освітою, насамперед, вищою, пов'язана відповідь на виклики сучасної епохи.Саме актуалізуючи необхідність рефлексії суті університетської освіти можна знайти відповідь на закономірне запитання: які вимогимаєзадовольняти сучасний університет?

Роль університету в суспільстві визначається безліччю життєво важливих функцій. Такий унікальний соціо-інституціональний феномен традиційно залучено одночасно до двох видів виробництва, які виокремлюють у філософській дискусії: до виробництва ідей – як потужний науковий та дослідницький центр; та виробництва людей – як найвища форма організації освіти людини. А сьогодні, з інституціоналізацією такої форми поєднання освіти, науки та досліджень як дослідницький університет, цей феномен поступово залучається і до сфери виробництва речей.

Про актуальність філософської рефлексії сучасного стану університетської освіти свідчатьі численні наукові публікації, що зумовлюють мультиплікаційний ефект, оскільки кожна нова праця, розкриваючи наявні проблеми вищої школи, порушує нові питання та фіксує суперечності в її розвитку. Тенденції, що притаманні системі університетської освіти в Україні, дозволяють виокремити низку таких суперечностей. Зокрема сьогодні спостерігаються суттєві розбіжності в декларуванні цілей і завдань вищої освіти, що, у свою чергу, значно перешкоджає реалізації гуманістичної місії університету на рівні як кожного студента, так і суспільства.Ця проблематика потребує уточнення ціннісних орієнтацій та змісту ідеї університету. Також актуальність дослідження означеної проблеми посилює вже достатньо тривала кампанія з ухвалення Закону України «Про вищу освіту» та гострі дискусії, що розгорнулися в науково-освітянських, політичних колах та серед громадськості.

Багатовимірністьі комплексність об’єкта дослідження, а також стрімкий розвиток наукового знання зумовили різноманітність підходів та дефініцій розуміння освіти, зокрема, вищої, наявних у науковій літературі.Відправним пунктом цього дослідження стали роботи, присвячені філософському осмисленню феномену університету. Класичною є наукова спадщина філософів В. фон Гумбольдта, Дж. Ньюмена, ідеї яких набули розвитку у К. Ясперса, Х. Ортеги-і-Гассета, М. Вебера, А. Флекснера, Р. Хатчінса, К. Керра, Е. Дюркгейма.

У межах філософського осмислення розроблено та обґрунтовано світоглядно-ціннісні засади сучасної освіти вченими В. Андрущенком, В. Бехом,Т.Бірюковою,М. Бурбулесом, В. Вікторовим, Б. Гершунським, В. Горшковою, А. Гофроном, Н. Гусинським,О. Дольською, С. Клепком,М. Конохом,К. Корсаком,В. Кременем,М. Култаєвою, В. Лутаєм, А. Мельниченком, М. Романенко, Т. Троїцькою, Ю. Турчаніновою,І. Фомічовою, Т. Щирицею, Н. Щубелкою та ін.

У межах філософського осмислення обґрунтовано концептуальні засади ідеї університету, зокрема, її специфічну реалізації у вітчизняних освітніх практиках дослідниками М. Богачевською, А. Єрмоленком, М. Мінаковим, О. Гомілко, А. Кулаковим, М. Симчичем, М. Богачевською-Хомяк, С. Кульчицьким та іншими.Специфіці розвитку університетів у контексті української дійсності присвячено дослідження таких вітчизняних учених як М. Згуровський, М. Поляков, М. Мінаков та ін.

Особливу цінність у контексті цього дослідження становить філософська спадщина К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, К. Мегрелідзе, Е. Буринга, В. Добриніної для з’ясування ролі університету в ефективному соціально-економічному розвитку держави.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі філософії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» згідно з науковими напрямами кафедри «Дослідження методів розвитку творчої особистості» (№ 0107U0000981), темою «Соціальні аспекти управління сталим розвитком України: державний та регіональний виміри» (№ 0111U003184).Крім того, дослідження виконано в межах комплексної науково-технічної програми НТУУ «КПІ» «Сталий розвиток» (протокол Вченої ради НТУУ "КПІ" № 4 від 06.04.2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у дослідженні особливостей трансформації ідеї університету, вивченні концептуальної природи університету, а також тенденцій розвитку університетської освіти в сучасних умовах.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження:



  • уточнити сутнісні параметри сучасного трактування ідеї університету в руслі продовження філософських традицій вивчення феномену університету в світовій філософській думці;

  • конкретизувати засадничі теоретичні положення реалізації сучасних моделей ідеї університету в освітніх практиках;

  • розкрити зміст гуманістичної парадигми університетської освіти;

  • розкрити діалектичну природу діяльності університету як соціального феномену;

  • з’ясувати механізми здійснення академічного впливу крізь призму діяльності сучасного університету;

  • обґрунтувати і конкретизувати поняття всезагального інтелекту як імперативу стійкого розвитку суспільства;

  • крізь призму експертного знання з’ясувати основні перспективи розвитку сучасної університетської освіти в Україні.

Об’єкт дослідження–університет як соціально-інституціональний феномен.

Предмет дослідження– трансформація концептуальних засад ідеї університетув контексті сучасних освітніх практик.

Методи дослідження. Основна мета і завдання дослідження обумовили теоретико-методологічні основи дисертаційної роботи.

Для вирішення поставлених завдань у дисертаційному дослідженні використано діалектичну методологіюдля обґрунтування особливої ролі університету в сучасному суспільстві, осмислення його місця у процесі гуманізації суспільних відносин, науковому управлінні суспільством. Діалектичний підхідспирається на загально-філософські принципи об’єктивності розвитку і цілісності, аналітико-синтетичний та індуктивно-дедуктивний методи; системно-структурний філософський принцип, використаний у дослідженні сутності, структури та функцій університету як філософського феномену;історико-філософський підхід дає можливість простежити становлення філософії освіти на основі принципу історизму та методів єдності історичного та логічного. Компаративний метод (для порівняння результатів досліджень представниками різних західноєвропейських національних філософських шкіл) дає змогу визначити сутність поняття «ідея університету».



Для отримання емпіричних даних, які лягли в основу дослідження, застосовано специфічний соціологічний метод. Тож,у роботі використано результати експертного опитування, здійсненого особисто дисертантом за допомогою різноманітних методик сучасної прикладної соціології. З цією метою було розроблено авторський інструментарій.

Наукову новизну дослідження розкрито у таких теоретичних положеннях:

Уперше:

  • запропоновано авторське трактування ідеї університету як узагальнюючого концепту єдності виховання, освіти й науки як продуктивної сили, що охоплює комплекс характеристик університету відповідно до об’єктивних законів розвитку суспільства та університету в ньому, а також відображає провідну роль вищої школи у формуванні всезагального інтелекту в межах інституту освіти;

  • досліджено феномен «академічного впливу» як форми реалізації сутнісних характеристик ідеї університету;

  • доведено особлива роль університету в формуванні всезагального суспільного інтелекту як імперативу стійкого розвитку суспільства;

  • з’ясованоособливості реалізації ідеї університету в сучасних вітчизняних освітніх практиках крізь призму експертного знання.

Уточнено, що:

  • під час вивчення трансформації та форм реалізації ідеї університету в сучасних освітніх практиках загальною методологією дослідження виступає філософія освіти;

  • одним з найбільш плідних підходів до розуміння феномену університету є дослідження крізь призму діалектичної природи його діяльності.

Набуло подальшого розвитку:

  • обґрунтування гуманістичної складової ідеї університету в межах уточнення єдності його місії: інтелектуальної, гуманістичної, культуротворчої, політичної та місії сприяння соціально-економічному розвитку;

  • систематизація та узагальнення різноманітнихнаукових підходів до вивчення концепту «ідея університету».

Практичне значення отриманих результатів зумовлено реальними можливостями їх використання у вирішенні практичних проблем освітньої діяльності. Результати роботи можуть бути використані в дослідженні проблем сучасної університетської освіти для оптимізації напрямів реформування такого соціального феномену. Висновки даної роботи можуть бути використаними в загальних курсах із соціальної філософії, філософії освіти та педагогіки, основ сталого розвитку суспільства. Окремі матеріали дисертації також можуть знайти своє застосування під час розроблення спеціальних курсів для студентів гуманітарних спеціальностей. Матеріали також можуть стати основою формування концепції стійкого розвитку освіти.

Особистий внесок здобувача.Визначено авторське трактування ідеї університету,обґрунтована особлива роль університету в формуванні всезагального суспільного інтелекту як імперативу стійкого розвитку суспільства, досліджено феномен «академічного впливу» як форми реалізації сутнісних характеристик ідеї університету.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки здійсненого дослідження використано дисертантом під час проведення семінарських занять на факультеті соціології і права у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут». Головні ідеї дисертації оприлюднено на факультетських Днях науки у НТУУ «КПІ» 2010 р., Днях науки філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка (2010, 2011 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях:«Сучасні проблеми управління» (Київ, 2011, 2009, 2007 рр.), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість як основний ресурс відродження України» (Київ, 2011 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість як корисне здійснення блага через істину в красі» (Київ, 2009 р.), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість та освіта в інтелектуальних пошуках та практиках сучасності» (Київ, 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Ідея університету: сучасний дискурс» (Київ, 2011 р.), на Міжнародних науково-практичних конференціях «Від посмішки Джоконди до посмішки Гагаріна» (Київ, 2011 р.), «Марксизм та сучасність: контури прийдешнього у працях Ф.Енгельса» (Київ, 2010 р.), «Марксизм та сучасність: системна криза передісторії як предмет філософської рефлексії» (Київ, 2009 р.), «БлагодарнаяУкраина – благороднойКубе» (Київ, 2010 р.), «Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія» (Київ, 2010 р.), «Ильенковскиечтения – 2010. Нетничегопрактичнеехорошейтеории» (Київ, 2010 р.), «Матеріалізм і емпіріокритицизм» – шедевр світової філософської думки» (Київ, 2008 р.), «Соціальна робота і сучасність: теорія та практика» (Київ, 2007 р.), на Міжнародній науковій конференції «Людина. Світ. Суспільство» (Київ, 2009 р.).

Публікації.Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено автором у 34 публікаціях, серед яких 5 статей,опублікованих у наукових фахових виданнях, та 6 колективних монографій.

Структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають в себе дев’ять підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел.Основний текст дисертації викладено на 182 сторінках, список використаних джерел складає231 найменуванняі становить 21сторінку.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження та зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, наведено положення наукової новизни, винесені на захист, розкрито теоретичну і практичну цінність отриманих результатів, описано структурута обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження феномена університету» розкрито сутність основних понять дисертації, досліджено різні наукові виміри ідеї університету і сформовано методологічний інструментарій цієї роботи.

Підрозділ 1.1. «Ґенеза ідеї університету в світовій філософській думці»присвячено вивченню філософської спадщини зарубіжних та вітчизняних дослідників у обраній галузі. Класична ідея університету набула свого втілення у двох основних формах – ідеї дослідницького університету В. Гумбольдта, яка декларувала важливу роль наукової творчості у процесі навчання, та ідеї інтелектуального університету Дж. Ньюмена з особливою увагою до розвитку особистості студента увищому навчальному закладі.Автор зауважує, що різноманітні трактування змісту ідеї університету об’єднує розуміння ролі університету як фактора суспільних перетворень. До характерних рис, притаманних більшості філософських уявлень про феномен університету, варто зарахувати визнання виховного значення університетської освіти, його впливу на всебічний розвиток особистості; уявлення про моральну відповідальність університету перед суспільством загалом, а також уявлення про унікальну роль університету як середовища концентрації, примноження та відтворення людського досвіду та інтелекту.

Підрозділ 1.2. «Філософія освіти як методологічна основа дослідження ідеї університету»присвячено обґрунтуванню основних принципів наукового пошуку, зумовлених визнанням філософії освіти методологічного фундаменту дослідження ідеї університету в сучасному суспільстві.

Розвиток ідей, що оформились у філософсько-освітній дискусії, має випереджальний характер, а тому саме філософський підхід наближує до всебічного розуміння сутності університетської освіти й ролі університетів у життєдіяльності суспільства.Звертаючись до філософського трактування сутності освіти як способу буття людини, ми наближаємося до розуміння і такої її форми, як університетська освіта. Усвідомлюючи, що освіта у повноцінному філософському її розумінні забезпечує людину не просто набором усталених знань – необхідним мінімумом для виконання визначеного кола професійних обов’язків, –а невичерпним потенціалом для адаптації та успішної діяльності в умовах нестабільної сучасності, ми відводимо належне місце класичній університетській освіті як найбільш комплексній та довершеній, такій, що актуалізує принцип «освіти впродовж життя», який ґрунтується на внутрішньому прагненні людини до самовдосконалення.

З цієї позиції ідея університету – це сукупність уявлень (комплекс теорій та ідей) про ідеальну модель його функціонування, що виражається через його місію у суспільстві,основні цілі та принципи. Разом із тим, ідея університету, втілюючиєдністьосвіти й науки як продуктивної сили суспільства, відображає унікальну роль університету в формуванні «всезагального інтелекту» в межах інституту освіти. Вона узагальнює досвід попередніх поколінь та показує унікальність університету як соціального інституту, властиві йому особливості й принципи його функціонування.

Підрозділ 1.3. «Реалізація ідеї класичного університету в існуючих соціальних практиках» присвяченодослідженню основних теоретичних моделей, які відображають особливості втілення ідеї університету в конкретних освітніх практиках різних країн, зокрема, в освітніх практиках сьогодення. Зауважено, що формування університетської моделі освіти відбувалося у нерозривній єдності двох протилежних тенденцій: консервативної та адаптивної. Тож, сталість університету завжди забезпечувала збереження та відтворення найцінніших здобутків людської культури, набутих попередніми поколіннями. А пріоритет наукового пошуку, навпаки, розглянуто як фактор адаптації та розвитку університету в конкретно-історичних умовах.

Авторка досліджує основні засади функціонування трьох моделей університетської освіти: моделі В. фонГумбольдта (або німецької моделі), де підкреслюється гуманістичний ідеал «безкорисливого» навчання і проведення наукових досліджень; наполеонівської (французької), яка залишила підготовку еліти нації спеціалізованим установам –GrandesEcoles (вищим школам); та атлантичну (англо-американської). Остання модель, набуваючи рис сервісної, на думку автора, все глибше проникає в автентичні національні моделі університетів, відображаючи тенденцію комерціалізації вищої освіти. Автор зазначає, що впровадження в університети елементів ринкової структури спричиняєкомерціалізацію вищої школи, редукування цінностей та ідеалів «ідеї університету» до норм прибутковості та вигоди, що, в кінцевому підсумку, виявляється ірраціональним та призводить до зниження якості освіти та її дегуманізації.

У другому розділі «Гуманістична парадигма діяльності університетів» досліджено людиновимірні та аксіологічні засади гуманізації університетської діяльності.

Підрозділ 2.1. «Формування гуманістичної парадигми в університетській освіті»присвячено вивченню історичних витоків гуманізації освіти, зокрема вищої, у їх зв’язку з концепціями суспільного порядку Античності, Середньовіччя, Відродження, Нових і Новітніх часів.

Ідея гуманізму, що становить, на нашу думку, ядро філософії освіти, виникла спочатку як тенденція, притаманна лише окремим педагогам, поступово набуває все більшої популярності й підтримки в суспільстві. Вступ провідних держав у стадію розвитку, близьку до канонів «постіндустріального», «інформаційного» суспільства, актуалізував проблему оптимізації функціонування людського фактору в соціальному житті. Гуманізм отримав праксеологічний зріз «олюднення» і загального трактування всієї сукупності загальнокультурних, освітніх та просвітницьких стандартів.В умовах сьогодення гуманістичні засади вищої освіти стають противагою утилітарно-прагматичному, вузькопрофесійному підходу до освіти. Фактично тепер на освіту покладаються надії як на реальне підґрунтя для трансформації суспільства, а від філософії освіти вимагають науково обґрунтованих освітніх концепцій, що забезпечать виховання і навчання людини.



Підрозділ 2.2. «Гуманістичні орієнтири сучасної університетської освіти» присвячено обґрунтуваннюзасад гуманізації суспільних відносин через систему академічного впливу університетів.

У підрозділі наголошено, щосистема освіти, як невід’ємна ланка суспільного буття, може відігравати роль транслятора гуманістичних цінностей у добу поглиблення соціальної кризи, а університетська, як найвища форма організації освіти, здатна суттєво впливати на характер та динаміку соціальних процесів. Саме тому університети розглядаються як потенційні «ядра» гуманізації суспільних відносин, адже їх тісний зв'язок з усіма сферами життєдіяльності суспільства, участь у щонайменше двох видах виробництва: виробництві людей та виробництві ідей (а у перспективі – й у виробництві речей через реалізацію дослідницької функції), – уможливлюють потужний вплив на суспільне життя через систему академічного впливу.

Авторка наголошує, що орієнтир гуманізації університетської освіти – подолання інертності технократичної моделі освіти, зорієнтованої на посилення процесу відчуження від людини її власної родової сутності – праці, як вільної свідомої самодіяльності, її перетворення в роботу, виконання певного усталеного набору задач, цілі яких суперечать з особистими цілями працівника, в такому випадку, «функціонера».

Серед шляхів гуманізації суспільних відносин дисертанткоювиокремлено необхідність формування та культивування діалектичного мислення – запоруки активного і творчого перетворення об’єктивної реальності, універсального, системного погляду на дійсність і водночас гнучкого мислення, володіння методологією продукування та освоєння нових знань.

Важливимфактором подолання наростаючої кризи є забезпечення умов для поставання людини як суб’єкта та об’єкта соціальної взаємодії.Автор зауважує, що саме соціальна відповідальність майбутніх фахівців є «мірилом» їхньої професійної якості, способом співвіднесення працівника в межах соціальних взаємодій, вихідною умовою корпоративної соціальної відповідальності. Тож, гуманістичні орієнтири університетської освіти відкривають перспективи для повної реалізації соціальної та культурної функцій гуманізації через систему академічного впливу.

Підрозділ 2.3. «Соціологічна рефлексія ідеї університету»присвячено дослідженню сучасного стану реалізації ідеї університету у вітчизняних освітніх практиках, ґрунтуючись на особливому типі інформації – експертних оцінках.

Дослідження засвідчило, що університети у сучасному розумінні є втіленням затребуваної ідеї колективної наукової творчості. Рушієм наукового прогресу сьогодення є саме організовані колективи: в межах університету цеоб’єднання викладачів та студентів, структуровані в рамках кафедр та факультетів.Проте можливість університету відігравати роль рушія суспільних перетворень суттєво обмежують реальні умови його функціонування в конкретному суспільстві.Зокрема,відзначенороз’єднаність наукової, дослідницької та освітньої складових, занижений рівень вимог до абітурієнтів, брак реальної автономії університетів, «відтік мізків»та свідоме відсторонення керівництва університетів від актуальних проблем, притаманних суспільству.Також наголошено наспецифіці протистояння університету і держави, точнішедержавного апарату, яке проявляється вобмеженості ролі університету лише як маніпулятивного інструменту для ствердження інтересів державного апарату, що використовується ситуативно.

Однією з найбільш важливих умов стійкого розвитку університету визначено становлення його дійсної автономії, тобто можливості самостійно та відповідально встановлювати принципи своєї діяльності. У свою чергу, автор зазначає, що саме належне фінансування дослідницьких університетів, а також пошук і створення нових механізмів фінансування відповідно до сучасних вимог економіки, є запорукою становлення дослідницьких університетів як провідної форми інтеграції освітньої та дослідницької складових і перетворення вітчизняної вищої освіти на ядро наукового управління суспільством та джерело формування всезагального інтелекту.

У третьому розділі «Роль університетів у цивілізаційному поступі» досліджено шляхи та форми реалізації академічного впливу університетів на характер перебігу соціальних процесів.



Підрозділ 3.1. «Діалектична природа діяльності університетів»присвяченодослідженню суперечностей розвитку сучасного університету, зумовленихйого адаптацією до ринкових умов господарювання, приділено увагурозмежуваннюна теоретичному рівні природи таких соціальних інституцій, як університет і корпорація.Наголошено, що сутність університету як корпорації трактується, зазвичай, в економічному сенсі, що позначається, зокрема, редукуванням понять «університетська атмосфера», «дух» до понять «корпоративізм», «корпоративний дух» та ін.Корпоративний характер університету відображає його поведінку в конкурентному середовищі та організаційно-інституціональній системі регіону, що призводить до зосередження ВНЗ на власних корпоративних (найчастіше економічних) інтересах, які переважають над суспільними.

Також у підрозділі наголошено на підвищенні ролі репутації навчальних закладів, що актуалізує проблему формування доцільних системрейтингування університетів. Автор застерігає, що успішне виконання рейтингами вказаної функції за сучасних умов не можливе у разі, якщо результати рейтингування слугують інструментом прийняття фінансових рішень у межах університету, що перетворює їх на суто маніпулятивний інструмент штучного підвищення або підтримки академічного авторитету лише окремих інституцій.Автор наголошує на тому, що корпоративізм в університеті, як прояв перетвореної реальності у сфері освіти, протиставляється колективізму – високій формі інтеграції людей, об’єднаних на засадах всезагальної праці.



Підрозділ 3.2. «Академічний вплив як форма реалізації ідеї університету»присвячено дослідженню ролі університетів у процесі суспільно-історичних перетворень, що виявляється у формі академічного впливу вищої освіти на всі сфери суспільного буття.

У підрозділі зауважено, що становлення феномена «академічного впливу» як комплексного явища зумовлено характером розвитку самих університетів та специфікою їх взаємодії із соціальним середовищем.Автор виокремлює низку рис, які визначають специфічність ролі університетів у системі суспільних відносин та окреслюють засади їх академічного впливу.

По-перше, історично університети перетворилися на унікальні інституції, які пропонують холістичний, цілісний підхід до накопичення і трансляції наукової та культурної спадщини людства. З цього погляду вони відіграють роль «глобальних лабораторій». По-друге, університети сформувались як центри продукування ідей, знань та практичних навичок, які накопичуються та втілюються завдяки цілій мережі університетської інфраструктури: архівам, бібліотекам, навчальним приміщенням, науковим паркам тощо. «Тіло» університетів набуло вагомого та автономного статусу навіть вадміністративно-територіальному розумінні. По-третє, університет – це типово європейський інститут, продукт та досягнення європейської цивілізації. Європейський вимір інтелектуальної спадщини, яку акумулюють університети, ґрунтується на досвіді цілої низки націй. Формуючи академічне середовище, університети змінювали структуру суспільства, збагачуючи та ускладнюючи її, стаючи центрами освіти, науки і культури.

Академічний вплив здійснювався завдяки ефективним механізмам акумуляції та поширення знаньу межах університету, який формував нові суспільні потреби та інтереси, які, у своючергу, закладали основу подальших суспільних перетворень.Автор зауважує, що університет у європейській традиції замість храму наукийосвітипоступовонабувзначенняцентругромадсько-політичного, культурно-освітнього та науково-дослідного життя держави, каталізатора свободи, творчостій наукового пошуку.



Підрозділ 3.3. «Всезагальний інтелект як імператив стійкого розвитку в контексті реалізації ідеї університету» присвяченодослідженню ролі університетів у формуванні всезагального інтелекту як запорукистановлення суспільства стійкого розвитку.

Концепцію стійкого розвитку суспільства у дослідженні автор розглядає як сучасне трактування ідеї наукового управління суспільством, яка становить свідомий та цілеспрямований вплив людини на суспільну систему в цілому або на її окремі ланки, із забезпеченням їх оптимального функціонування і розвитку. Автор зауважує, що саме освіта в цьому разі є інструментом формування людини, готової до свідомого перетворення навколишнього світу.

У процесі дослідження особливої ролі університетів у переході до стійкого розвитку суспільства, автор розглядаєузагальнювальну з методологічного погляду ідею «всезагального інтелекту», введенув філософський ужиток К. Марксом.Суспільний інтелект або «всезагальний інтелект» у роботі розглядається як наукове управління майбутнім збоку суспільства як цілого.У підрозділі зазначено, що важливе місце у формуванні «всезагального інтелекту» посідає всезагальна праця,як його вихідна точка та його продовження. Втілюючись, здебільшого, у формі наукової, дослідницької діяльності, всезагальна праця нерозривно пов’язана зі становленням науки, як особливої продуктивної сили, та є важливою характеристикою самої ідеї університету.

Зауважено, що завдяки реалізації комплексної місії університету відбувається трансформація всезагального соціального знання у безпосередню продуктивну силу, що, у свою чергу, є засадою панування загального інтелекту над умовами розвитку суспільного буття. Наближення місії університету до потребсучасного суспільства відображає трансформацію його місії: від витоків первинної місії середньовічного університету, яка полягала у відтворенні, збереженні та культивуванні цінностей західного християнського світу до якісної, всебічної освіти та виховання студента, як місії університету XVI – XIX ст. І, в решті решт, до розвитку наукового знання як ціннісного орієнтиру сучасного університету ХХІ ст. Подібна трансформація місії університету відображає й видозмінювання його цінностей. 



ВИСНОВКИ

У висновках подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст концепції дисертанта, а саме:



  1. Критичне осмислення сучасної філософської дискусії довкола проблем розвитку вищої школи дозволяє сформулювати узагальнене трактування ідеї університету, що зняло у собі ідеї та досягнення багатьох представників різних філософських традицій. Ідея університету – цеузагальнювальне уявлення про університет як соціальний інститут, про його зміст і сутність, основні принципи та місію.У ній наголошено на потужнійкультуротворчій ролі університету та його місце у розвитку продуктивних сил суспільства. Ідея університету, виражаючи ідею єдності освіти йнауки, охоплює комплекс характеристик університету, які відображають об’єктивні закони розвитку суспільства та університету в ньому, а також унікальну роль університету в формуванні всезагального інтелектув межах інституту освіти.

  2. Формування університетської моделі освіти відбувалося у нерозривній єдності двох протилежних тенденцій: консервативної та адаптивної. З одного боку, розвиток університету визначається необхідністю розширення функцій його взаємодії з соціальним середовищем, з другого боку – збереженням його інституційної природи. Наведені у дослідженні три основні моделі університету (німецька, французька та англо-американська, або сервісна) увібрали в себе цілий спектр ознак університетів, якіінституціалізувались у конкретних історичних умовах. Моделі Гумбольдта та Наполеона знаходяться у протиріччі з англо-американською моделлю, що базується на ідеї, за якої університети є центрами освіти і наукових досліджень відповідно до вимог суспільства. Між тим, у сучасних соціальних практиках спостерігається поступове стирання автентичних рис університетів умежах цих моделей і спрямованість до адаптації німецької та французької моделі до норм сервісної англо-американської моделі, що визначає характер реформування вищих шкіл у багатьох країнах.

  3. Гуманістичні орієнтири університетської освіти відкривають перспективи повної реалізації її соціальної та культурної функцій через систему академічного впливу. Завдяки створенню умов для формування всебічно розвиненої особистості, здатної до осмисленого, активного, творчого та відповідального перетворення навколишнього світу, університетська освіта спрямована на вирішення загальних соціальних проблем. Утвердження в ідеї університету пріоритетів розвитку та формування діалектичного мислення, поєднання фундаментальної та спеціалізованої підготовки, теорії та практики, культивування соціальної відповідальності й творчих начал надає процесу гуманізації всезагального характеру. В цьому разі університети, як ядра гуманізації, виступають осередками культивації всезагальних ціннісних орієнтацій міжкультурної толерантності, духовності, свободи, творчості.

  4. У межах реалізації комплексної місії університету (інтелектуальної, гуманістичної, культуротворчої, політичної та місії сприяння соціально-економічному розвитку) актуалізовано його потужний потенціал виробництва всезагального інтелекту. Дійсна гуманістична природа університету визначає його центральну роль у науковому управлінні суспільствомчерез трансформацію всезагального соціального знання у безпосередню продуктивну силу, що, у свою чергу, є передумовою панування загального інтелекту над умовами розвитку суспільного життя. Саме в межах університету виробляється соціальний капітал суспільства, тобто формується людина, здатна до продукування нових знань, до творчості загалом.

  5. Дослідження діалектичної природи університету дало змогу виокремити диспропорції, пов’язані з реалізацією сучасними університетами своїх функцій. Адаптація університету до режиму ринкових відносин, що відображається у прийнятті норм та принципів здебільшого англо-американської моделі, призводить до прийняття ним невластивих характеристик, які суперечать його гуманістичній сутності. Університет у його корпоративній, викривленій формі, втрачає якості всезагального блага та перетворюється на інструмент конкурентної боротьби, а саме – на маніпулятивний інструмент. Дослідження на основі методології перетворених форм продемонструвало дихотомічну природу університету, яка полягає у протиставленнікорпоративізму та академічного колективізму, конкуренції та змагальності, елітарності йвсезагальності вищої школи.

  6. Феномен академічного впливу відображає здатність університету до каталізації суспільно-історичних перетворень, а відтак виступає важливою передумовою переходу суспільства до моделі стійкого розвитку («sustainabledevelopment»), яка передбачає саме свідомий перехід від репродуктивної стратегії поведінки до нової, видозміненої. Концепція стійкого розвитку,як сучасне трактування ідеї наукового управління суспільством, становить свідомий та цілеспрямований вплив людини на суспільну систему в цілому або на її окремі ланки, який забезпечуватиме їх оптимальне функціонування і розвиток. Можливості реалізації академічного впливу лежать у площині залученості університету до виробництва речей, ідей та людей. Тож, саме можливість університетів запропонувати суспільству науково вивірену та обґрунтовану методологію такого управління, стати центром продукування нової інтелектуальної еліти – рушійної сили перетворення суспільства, а також, враховуючимасштаби впливу університету, підготувати соціум до свідомої трансформації своєї діяльності для досягнення стійкості й гармонії є засадами академічного впливу університету в сучасних конкретно-історичних умовах.

  7. Завдяки реалізації комплексної місії університету відбувається трансформація всезагального соціального знання у безпосередню продуктивну силу, що, у свою чергу, є засадою панування загального інтелекту над поточними умовами розвитку суспільного буття.З огляду на це, всезагальний інтелект нами розглядається як наукове управління майбутнім з боку суспільства як цілого. Враховуючи, що важливе місце у формуванні всезагального інтелекту посідає всезагальна праця як його вихідна точка та його продовження. Втілюючись здебільшого у формі наукової, дослідницької діяльності, всезагальна праця нерозривно пов’язана зі становленням науки як особливої продуктивної сили та є важливою характеристикою самої ідеї університету.

  8. Використання експертного знання у межахцього дослідження відобразило втілення традиції звернення до думки найбільш досвідчених у процесі вирішення складних та комплексних завдань. За результатами дослідження окресленоголовні суперечності, характерні для сучасного стану вітчизняного університету. Вони полягають у невираженостіакадемічного впливу в українських реаліях, незадовільному рівні залученості вітчизняних університетів у суспільні відносини, що обумовлюється як непідготовленістю самого суспільства до сприйняття університету як потужного центру виробництва соціального капіталу, так і низьким рівнем матеріального, інституційного та адміністративного забезпечення вищої школи. Зазначені диспропорції посилені поступовою втратою фундаментальності у межах вітчизняної вищої школи, що зумовлено як збіднілою матеріальною базою університетів, так і прагненням інституцій вищої освіти максимально швидко адаптуватися до ринкових умов, жертвуючи столітніми освітянськими надбаннями. Між тим, саме фундаментальність була визначена як традиційно притаманна пострадянській вищій школі риса, суттєва роль якої окреслює характерну відмінність вітчизняної моделі університетської освіти від такої, що притаманна західним європейським країнам та США.

Серед умов становлення вітчизняного університету (в формі дослідницького університету), як ядра наукового управління суспільством, джерела формування всезагального інтелекту, визначено становлення його дійсної автономії, впровадження дієвої та справедливої системи фінансування вищої освіти, а також кардинальне переосмислення на державному рівні його ролі та функцій як рушія суспільних перетворень.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

  1. Тульчинська С.О. Управління у сфері освіти і науки як фактор забезпечення сталого розвитку держави та регіонів: моногр./ С. О. Тульчинська, А. А. Мельниченко, О.А. Акімова. – К.: Видавництво ВО «Едельвейс», 2012. – 352с.

Особистий внесок дисертантки: розширила та доповнила розуміння ролі дослідницьких університетів як інституційної форми освіти, науки та інновацій у забезпеченні сталого розвитку держави та регіонів.

  1. Згуровський М.З. та інші. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти: моногр. / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]; наук. кер. М. З. Згуровський. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – Ч. 1. Глобальний аналіз якості та безпеки життя людей. – 252 с.

Особистий внесок дисертантки: проаналізувала основні індикатори соціально-інституціонального виміру сталого розвитку країн світу в контексті якості та безпеки життя людей.

  1. Згуровський М.З.та інші. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти: У 2 ч. / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]; наук. кер. М. З. Згуровський. – К.: НТУУ «КПІ», 2009. – Ч. 2. Глобальний аналіз якості та безпеки життя людей – 2009. – 200 с.

Особистий внесок дисертантки: проаналізувала систему показників, що відображають рівень людського розвитку країн світу, зокрема рівень сформованості освітнього потенціалу країн, як фактор забезпечення сталого розвитку.

  1. Згуровський М.З. та інші. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти: моногр. / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]; наук. кер. М. З. Згуровський. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку. – 220 с. – Бібліогр.: с. 150155.

Особистий внесок дисертантки: розробила, обґрунтувала та доповнила методику розрахунку системи показників, що дають змогу з’ясувати відповідність характеристик регіонального розвитку критеріям суспільства, заснованого на знаннях. Доповнила систему параметрів оцінювання загроз соціального характеру сталому розвитку регіонів.

  1. Згуровський М.З. та інші. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти: У 2 ч. / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]; наук. кер. М. З. Згуровський. – К.: НТУУ «КПІ», 2009. – Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку. Аналіз – 2009. – 200 с. – Бібліогр.: с. 127129.

Особистий внесок дисертантки: розробила, обґрунтувала та доповнила методику розрахування системи показників, що дають змогу оцінити розвиток освітнього та наукового потенціалу держави та регіонів. Брала участь у проведенні експертних опитувань та обробленні їх результатів.

  1. Мельниченко А.А. Взаємодія ВНЗ та ринку праці у дзеркалі соціології: моногр. / А. А. Мельниченко, А.М. Іщенко, О. А. Касаткіна, С.В. Мельниченко / за заг. ред. А.А. Мельниченка. – Київ: Освіта України, 2009. – 192 с.

Особистий внесок дисертантки: здійснила огляд результатів емпіричного соціологічного дослідження особливостей взаємодії вітчизняного ринку праці та ВНЗ, а саме, дослідила соціальний вимір універсальних та особистісних якостей молодих фахівців з вищою освітою.

Статті у фахових виданнях:

  1. Акімова О.А. Роль університетів у європейському цивілізаційному поступі / О. А. Акімова // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол.ред. Лях В.В.. – Вип 9 (107). – К., 2011. – С.112– 123.

  2. Акімова О.А. Гуманістичні виміри діяльності університетів в контексті забезпечення стійкого розвитку суспільства / О.А. Акімова // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол.ред. Лях В.В. – Вип 1 (109). – К., 2012. – С.55-65.

  3. Акімова О.А. Університет як потенційне втілення універсальності у вищій освіті / О. А. Акімова // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук.праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2011. – №2 (32) – С.11–15.

  4. Мельниченко А.А. Трансформація ідеї університету як основи інноваційного розвитку: філософський та соціологічний аспекти / А. А. Мельниченко, О. А. Акімова // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб.наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка»”, 2009. – №2(26). – С.89 – 97.

Особистий внесок дисертантки: уточнила роль університетів як факторів інноваційного розвитку крізь призму соціологічних показників.

  1. Мельниченко А.А. Гуманізація освіти як принцип формування екологічної свідомості / А.А. Мельниченко, О.А. Касаткіна, С. В. Савицька // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: зб.наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2007. – №2 (20) – Ч.2. –С.114 – 117.

Особистий внесок дисертантки: розширила та доповнила розуміння ролі університетів як факторів гуманізації суспільних відносин.

Статті в інших виданнях та матеріали конференцій:

  1. Акімова О.А. Розбудова K-суспільстваяк умова сталого розвитку: соціологічний підхід / О.А. Акімова, А.М. Іщенко // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: зб. наук.праць. –К.: ІВЦ «Політехніка», 2011. – №2 (10). – С.59-64.

Особистий внесок дисертантки: обґрунтувала та проаналізувала систему показників, що відображають рівень розвитку освітнього потенціалу країни.

  1. Іщенко А.М. Соціологічні аспекти дослідження проблеми управління регіональним людським розвитком / А.М. Іщенко, О.А. Акімова, А.А. Мельниченко // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: зб. наук. праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2009. – №4. – С.75-84.

Особистий внесок дисертантки: доповнила метрику оцінювання регіонального людського розвитку крізь призму соціологічних показників якості освіти.

  1. Касаткіна О.А. Освітня революція як одна з передумов розвитку суспільства знань / О.А. Касаткіна // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Соціологія. Політологія. Право: зб.наук.праць. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2008. – №1. – С.114 – 117.



  1. Касаткіна О.А.Діяльність підрозділів НТУУ «КПІ» в контексті забезпечення якості підготовки фахівців: за результатами соціологічного опитування / О.А. Касаткіна, А.М. Кучма, А.А. Мельниченко / Уклад: О.А. Касаткіна, А.М. Кучма, А.А. Мельниченко. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2008.

Особистий внесок дисертантки: проаналізувала низку соціологічних показників якості освіти, що відображають рівень розвитку спеціальних компетенцій молодих фахівців.

  1. Акімова О.А. Гуманістичні виміри діяльності університетів у контексті забезпечення сталого розвитку суспільства / О.А. Акімова // Сучасні проблеми управління: сучасні ідеї та технології /Уклад.: Б.В.Новіков, А.А. Мельниченко, В. Д. Піхорович, І.І.Федорова // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції – практ.конф. (01-02 грудня 2011). – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – С. 195 –197.

  2. Акімова О.А. Ідея університету: фундаменталізація, гуманізація та автономія / О.А. Акімова // «Ідея університету: сучасний дискурс»: матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції (26-27 травня 2011 року, м. Київ) / редкол.: А. С. Філіпенко [та ін.]. – К.: Відділ оперативної поліграфії Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2011. – С.3–5.

  3. Акімова О. А. Реформа у вищій школі: лихо з розуму? / О. А. Акімова // «Дні науки філософського факультету – 2011»: матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції (20-21 квітня 2011 р., м.Київ) / редкол.: А. Є. Конверський [та ін.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. – Ч. 4. – С.3–5.

  4. Акімова О.А Свобода освіти як освіта для свободи / О.А. Акімова // Творчість як основний ресурс відродження України: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (12–13 травня 2011р., м.Київ) / уклад. Б. В. Новіков. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – С. 45–46.

  5. Акімова Е. А. От студенческойскамьи до полета в космос / О. А. Акімова // Від посмішки Джоконди до посмішки Гагаріна (до 50-річчя від дня польоту в космос Ю. О. Гагаріна): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (07 квітня 2011р., м.Київ)/ уклад. Б. В. Новіков. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – С. 18–20.

  6. Акімова О.А. Жити, щоб вчитися чи вчитися, щоб жити? / О.А. Акімова // Марксизм та сучасність: контури прийдешнього у працях Ф.Енгельса (до 190-річчя від дня народження Фрідріха Енгельса): Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 25–26 листопада 2010р., м.Київ. / Уклад. Новіков Б.В. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – С.15–17.

  7. Акімова О.А. Трансформація університету: від витоків до сьогодення / О. А. Акімова // Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з соціології (28-29 жовтня 2010р./Б. В. Новіков, Л.М. Димитрова, П.В.Кутуєв. –К.:НТУУ «КПІ», 2010. – С. 121–123.

  8. Акімова О.А. Perasperaadastra / О.А. Акімова // БлагодарнаяУкраина – благороднойКубе: МатериалыМеждународнойнаучно-практическойконференции (03 – 04 ноября 2010 г., г. Киев, Украина) / под ред. Б. В. Новикова. – К.: НТУУ «КПИ», 2010. – С. 144 – 145.

  9. Касаткіна О.А. Парадигми управління у вищій школі: від «Гумбольдтівської моделі» до академічного капіталізму / О.А. Касаткіна // Сучасні проблеми управління: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (29 – 30 листопада 2009 р., м. Київ) / Уклад.: Б.В.Новіков, І. І.Федорова – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2009. – С. 282 – 283.

  10. Касаткіна О.А. Трансформація ідеї університету у філософській думці / О.А. Касаткіна // «Вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх»: матеріали ХІІІ науково-практичної конференції студентів та аспірантів «Дні науки ФСП», (2010р., м.Київ) / Укладачі: Б.В.Новіков, І.І.Федорова, Т.М.Мартинко.– К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2010. – С.144 – 145.

  11. Касаткіна О.А. До питання про істинні цілі реформування освіти задля стійкого розвитку в умовах кризи / О.А. Касаткіна // Марксизм та сучасність: системна криза передісторії як предмет філософської рефлексії: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (5 листопада 2009 р., м.Київ) / Уклад. Б. В. Новіков. – К.:НТУУ «КПІ», 2009. – С.290 – 292.

  12. Касаткіна О.А. Діалектика абстрактного та конкретного у вищій освіті / О. А. Касаткіна // Дні філософського факультету – 2010: Міжнародна наукова конференція (21 – 22 квітня 2010 року): матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – Ч.VIII. –С.68–69.

  13. Касаткіна О.А. Про ілюзії вищої школи / О.А. Касаткіна // Ильенковскиечтения – 2010. Нетничегопрактичнеехорошейтеории: Материалы XII Международнойнаучнойконференции (13–14 мая 2010 г., г.Киев) / Под ред. Б.В. Новикова. – К.: НТУУ «КПИ», 2010. – С.179 – 181.

  14. Касаткіна О.А. Криза вищої школи в контексті проблеми цілісного розвитку особистості / О.А. Касаткіна // Творчість як корисне здійснення блага через істину в красі: Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (14 – 15 травня 2009 р., м. Київ) / Уклад.: Б.В. Новіков – К.: ІВЦ «Політехніка», 2009. – С. 414–416.

  15. Касаткіна О.А. Криза споживацького суспільства та місія університету / О. А. Касаткіна // Людина. Світ. Суспільство: Матеріали Міжнародної наукової конференції (21-22 квітня 2009 р., м.Київ). – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – Ч.Х. – С.73– 75.

  16. Касаткина Е.А.Идеяуниверситета и свобода личности / О.А. Касаткіна // «Матеріалізм і емпіріокритицизм» – шедевр світової філософської думки»: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 27 – 28 листопада 2008 року. – К.:НТУУ «КПІ», 2008. – С. 102.

  17. Касаткіна О.А. Рівень освітнього потенціалу держави: методологічні аспекти визначення / О.А. Касаткіна // Соціальна робота і сучасність: теорія та практика: МатеріалиV Міжнародної науково-практичної конференції (22 – 23 травня 2008 р., м.Київ) / Відповід.ред.: Б. В. Новіков, І. І. Федорова, Л. М. Димитрова. – К.: ІВЦ «Політехніка», 2008. – С. 178 – 179.

  18. Касаткіна О. А. Від творчого потенціалу підприємства до творчої економіки / О. А. Касаткіна // Творчість та освіта в інтелектуальних пошуках та практиках сучасності: Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції (17-18 травня 2007 р., м. Київ) / Уклад.: Б.В.Новіков, І.І. Федорова – К.: ІВЦ «Політехніка», 2007. – С. 199 – 200.

  19. Касаткіна О. А. Освітній потенціал як фактор соціально-економічного відтворення в умовах сталого розвитку / О.А. Касаткіна // Сучасні проблеми управління: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (29 – 30 листопада 2007 р., м. Київ) / Уклад.: Б. В. Новіков, І. І. Федорова. – К.: ІВЦ “Видавництво «Політехніка», 2007. – С. 199 – 200.


АНОТАЦІЯ

Акімова О.А. Філософська рефлексія ідеї університету в сучасному суспільстві. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». – Київ, 2012.

Здійснено філософськедослідження ідеї університету, що, виражаючи ідеюєдності освіти йнауки як продуктивної сили, відображає роль університету в формуванні всезагального інтелекту в межах інституту освіти. Досліджено основні форми реалізації ідеї університету в сучасних освітніх практиках.

Визначено гуманістичні орієнтири сучасної університетської освітита здійснено соціологічну рефлексію стану та перспектив університетської освіти в Україні. На основі експертних оцінок окреслено основні протиріччя вітчизняної університетської освіти.

Крізь призму вивчення діалектичної природи діяльності університету окресленофілософські виміри феномену «академічний вплив» як форми реалізації ідеї університету. Обґрунтовано визначальну роль університету в науковому управлінні суспільством істановленні суспільства стійкого розвитку.

Ключові слова:ідея університету, стійкий розвиток, академічний вплив, всезагальний інтелект, вища освіта, гуманізація.


АННОТАЦИЯ

Акимова Е.А. Философская рефлексия идеи университета в современном обществе. –На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10 – философия образования. Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт». – Киев, 2012.

Осуществлено философскоеисследование идеи университета, выражающей единство образования и науки как производительной силы, и, отражающей роль университета в формировании всеобщего интеллекта в рамках института образования. Исследован процесс становленияуниверситета, который берет свое начало со временпротоуниверситетского образования Античности. На пути его институционализации можно выделить такие исторические вехи, как средневековый университет, университет эпохи Возрождения, университет Нового времени, эпохи Просвещения, а также оформление в XIX веке классической идеи университета, центральные положения которой исследуются автором. Именно в ней воплощена идея универсальности образования через интеграцию образования, науки и культуры.

Исследованы основные формы реализации идеи университета в современных образовательных практиках.Автор разграничивает три основные модели реализации идеи университета: модель В. фон Гумбольдта или немецкая модель, где подчеркивается гуманистический идеал «бескорыстного» ​​обучения и проведения научных исследований; наполеоновская или французская, которая предоставила подготовку элиты нации специализированным учреждениям –GrandesEcoles (вузам), и атлантическая, или англо-американская.Последняя базируется на идее университетов как центров образования и научных исследований согласно требованиям общества, а не интересов научного сообщества (как в модели Гумбольдта), или политических целей государства (как в наполеоновской модели).

Определены гуманистические ориентиры современного университетского образования и осуществлена социологическая рефлексия состояния и перспектив университетского образования в Украине. Среди путей гуманизации общественных отношений выделены такие, как формирование диалектического мышления, а также культивирование социальной ответственности будущих специалистов, которая является мерилом их профессиональных качеств, способом соотнесения работника в рамках социальных взаимодействий, исходным условием корпоративной социальной ответственности.Доказано, что именно университет способен предложить такие формы обучения, которые основываются на принципе творческой активности субъекта в процессе познания объективной реальности и действительности, сочетании гуманитарной и специальной подготовки, теории и осуществляется благодаря эффективным механизмам аккумуляции и распространения знаний в пределах университета, который, формируя новые общественные потребности и интересы, в свою очередь, закладывает основу очередных общественных преобразований.Отмечается, что университет в европейской традиции, кроме храма науки и образования постепенно обретает значение центра общественно-политического, культурно-образовательного и научно-исследовательского центра, катализатора свободы, творчества и научного поиска.

Обосновано определяющую роль университета в научном управлении обществом и становлении общества устойчивого развития сквозь призму понятия «всеобщий интеллект». Отмечается, что важное место в формировании «всеобщего интеллекта» занимает всеобщий труд, как его исходная точка и его продолжение. Воплощаясь в основном в форме научной, исследовательской деятельности, всеобщий труд неразрывно связан со становлением науки как особой производительной силы и является важной характеристикой самой идеи университета.

Ключевые слова: идея университета, устойчивое развитие, академическое влияние, всеобщее интеллект, высшее образование, гуманизация.
SUMMARY

Akimova O.A. Philosophic reflection of university idea in modern society. – Manuscript.

The thesis for candidate’s degree in Philosophy in specialty 09.00.10 – Philosophy ofEducation.– National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute". – Kyiv, 2012.

Philosophic research of university idea, reflecting the role of universities in forming of universal intelligence within the institute of education by means of expressing the idea of education and science unity as a productive force, was carried out. The main forms of university idea in modern educational practices are developed.

The humanistic orientation of modern university education and provided sociological reflection of current situation and prospects of university education in Ukraine are examined. Based on expert assessments the basic contradictions of domestic university education are underlined.

Through the prism of the dialectical study of university nature the philosophical dimensions of the phenomenon "academic impact" as a form of university idea realization were determined. The decisive role of the university in the scientific management and sustainable development of society was proved.

Keywords: university idea, sustainable development, academic impact, universal intelligence, higher education, humanization.






Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Акімова олена Андріївна iconЛітературні ігри — крок до інтелектуальності, винахідливості, творчості Творча добірка Баб’юк Ганна Андріївна вчитель української мови та літератури Старокостянтинів — 2008
Баб’юк Ганна Андріївна, вчитель української мови та літератури Немиринецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівської...
Акімова олена Андріївна iconУсова Оксана Андріївна 01. 01. 1969 р

Акімова олена Андріївна iconСьогоднішнього виступу?
Яка тобі різниця, Наталя Андріївна сказала, що виступаємо для найкращих І найчарівніших…
Акімова олена Андріївна iconПетрусенко Оксана Андріївна український соловейко Біобібліографічна довідка
Серія «Наші славетні земляки» започаткована Ірпінською центральною міською бібліотекою в 2009 році
Акімова олена Андріївна iconПрограма міжвузівської наукової конференції молодих науковців, аспірантів І студентів
Блудова Катерина Андріївна, студентка 5 курсу ф-ту тім наома (наук керів. О. О. Балашова). Арт-критика як феномен та її положення...
Акімова олена Андріївна icon«Письменниця Олена Пчілка, її талант і доля. Оповідання О. Пчілки
Тема : Письменниця Олена Пчілка, її талант І доля. Оповідання О. Пчілки
Акімова олена Андріївна iconЗадачі Ейлера Партасюк Надія Андріївна вчитель вищої категорії зош І-ІІІ ступенів №2 м. Красилова, старший вчитель м. Красилів 2010р. Зміст Вступ Розділ І
Доведення тотожностей Ейлера
Акімова олена Андріївна iconЄвгенія Волощук, Олена Слободянюк

Акімова олена Андріївна iconБіобібліографічна довідка для організаторів дитячого читання Чернігів 2010 Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека імені М. М. Коцюбинського Українська берегиня Олена Пчілка (1849 1930)
У45 Українська берегиня Олена Пчілка (1849 1930) : біобібліографічна довідка для організаторів дитячого читання / Упоряд. Г. Сурніна;...
Акімова олена Андріївна iconІмені івана франка данилюк олена ярославівна



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка