Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання



Скачати 319.07 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір319.07 Kb.

Банькова Світлана Василівна,

учитель-методист української мови та літератури

Рівненської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 27
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури

в системі особистісно зорієнтованого навчання

(з досвіду роботи творчої групи вчителів-словесників м. Рівного)

Сьогодні суспільство потребує конкурентоспроможної особистості, здатної досягти найвищих вершин у життєдіяльності, всебічно реалізувати творчий потенціал, прогнозувати свої вчинки та свідомо приймати важливі рішення, бути готовою до особистісного і професійного зростання.

Переконана, що проблема – формування глобальної зрілості людини є центральною для акмеології. Адже акмеологія – наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей .

Оскільки ця проблема є суспільно важливою, освітяни міста теж зацікавилися нею. З’явилися вчителі, а потім школи-однодумці, які спрямували свою діяльність на пошук шляхів акмеологізації освітнього процесу. Так була створена міська творча група вчителів-словесників.

Це не просто досвідчені фахівці, а вчителі-акмеологи із шести міських шкіл, які вміють на основі набутих умінь і здібностей передбачити життєві плани вихованців.

Для успішної роботи творчої групи було визначено чітку мету і завдання – пошук шляхів утілення акмеологічних підходів у навчально-виховний процес:



  • поглиблене вивчення проблеми;

  • усвідомлення суті педагогічної ідеї в особистому досвіді;

  • практичне апробування акметехнологій, створення власних проектів, моделей;

  • аналіз отриманих результатів, визначення їх ефективності;

  • вироблення рекомендацій;

  • поширення набутого досвіду.

Також передбачено основні напрямки діяльності:

  • розкриття теоретичного аспекту проблеми;

  • створення банку даних із проблеми;

  • проведення педагогічних досліджень і формування аналітичних висновків;

  • розробляння технологій організації освітнього процесу;

  • формування практичних умінь та навичок учителів щодо впровадження акметехнологій;

  • методичне забезпечення щодо впровадження у практику роботи напрацювань учителів творчої групи;

  • узагальнення досвіду;

  • підготовка до друку матеріалів із досвіду роботи учителів.

Маючи чітко визначені завдання, педагоги-акмеологи розпочали активний пошук шляхів акмеологізації навчально-виховного процесу.

Із цією метою було організовано різні форми методичної взаємодії:



  • педагогічні дебати;

  • розмова за круглим столом;

  • консультаційний пункт;

  • педагогічні дебати;

  • вернісаж ідей;

  • майстер-клас;

  • методична майстерня вчителя

Хочу поділитися новинками в методичній роботі – нетрадиційними формами вивчення та пропаганди педагогічного досвіду роботи вчителя. Новою та ефективною формою роботи є педагогічний акме-міст, який вперше в місті було проведено між ЗОШ № 27 і ЗОШ № 20. Колектив школи запросив у гості вчителів та представників адміністрації ЗОШ № 20. Обидва колективи об’єднує те, що останні декілька років вони досліджують проблеми педагогічної акмеології. За цей час в обох колективах нагромаджено вагомі напрацювання з проблем педагогічної акмеології.

Не менш ефективною формою поширення педагогічного досвіду вчителів є педагогічна рада. Але не просто педрада, а педрада-акме-міст, яку також вперше провела ЗОШ № 27 із педагогічним колективом ЗОШ № 20. Метою проведення засідання був аналіз упровадження в практику напрацьованого простору нових педагогічний ідей. Провели засідання педагогічної ради у формі ділової гри «Ярмарок ідей». Тому кожен, побуваючи на ярмарку, мав можливість придбати цікаву акмеологічну ідею.

Під час міського науково-практичного семінару для керівників методичних об’єднань члени творчої групи представили свої напрацювання та продемонстрували стратегічну лінію діяльності вчителя-акмеолога, спрямовану на формування конкурентоспроможної особистості в акмеологічному освітньому середовищі.

Напрацювання творчої групи були винесені для обговорення в широке коло педагогічної громадськості міста і представлені на міських та обласних методичних заходах.

Як наслідок, члени творчої групи розробили стратегічну лінію діяльності вчителя-Банькова ( лауреат конкурсу) “Акмеологічний простір загальноосвітнього навчального закладу” ;


  • С.Банькова (лауреат конкурсу) “Основні підходи до формування і проведення акмеологічно спрямованого уроку української мови і літератури ”;

  • О.Одуд, І.Якобчук, Н.Царук ( переможці конкурсу) “ Триголоса фуга успіху або інновації в процесі розвитку мовної особистості” .

  • С. Банькова брала участь у VІ Міжнародному фестивалі педагогічних інновацій.

  • Методичний посібник « Акмеологічний супровід учнів під час уроків української мови і літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання», упорядкований членами творчої групи, визнано переможцем міської та лауреатом обласної виставки-конкурсу творчих напрацювань у рамках V Всеукраїнського фестивалю педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок».

Маючи теоретичне підґрунтя, педагоги почали проводити акмеологічно спрямовані уроки. Але ж мають бути науково обґрунтовані вимоги щодо організації та проведення такого уроку: його структура, методика, технологія. Які вони? Члени творчої групи звернулися за допомогою до професора С. С. Пальчевського, який поділився досвідом із цього питання і запропонував вимоги щодо проведення акмеологічної спрямованого уроку та схему аналізу такого уроку ( додатки 1,2)

Маючи певний досвід роботи, члени творчої групи розробили модель нового типу вчителя – вчителя-акмеолога (за професором Г. Даниловою) (додаток 3).

Відомо, що продуктом будь-якої діяльності є результат – наукові дослідження і розробки. Члени творчої групи представляють свої напрацювання на ярмарку педагогічних ідей, фестивалі інновацій та на освітніх інформаційних сайтах, у тому числі й на сайті Української академії акмеології. Ознайомившись із цими матеріалами, ви переконаєтесь, що головне завдання вчителя-акмеолога – знайти такі акмеологічні підходи, метою і результатом упровадження яких стане формування цілісного розвитку підростаючої дитини.

Сформувати особистісно зрілого школяра допомагають акмеологічно спрямовані уроки, адже кожен такий урок, із погляду учителя-акмеолога, означає шлях до свого «акме». Саме тому під час проведення уроків української мови та літератури основну увагу надаю акмеологічній підтримці цілісного розвитку школяра.

Своїм основним завданням як учителя-акмеолога вбачаю:


  • активізацію творчої діяльності учнів;

  • творення акмеологічно спрямованих імпресингових моментів на уроках;

  • вироблення в учнів уміння проектувати своє майбутнє на основі ситуацій, розглянутих у літературних творах;

  • розвиток умінь виокремлювати позитивні та негативні риси характеру персонажів, формувати на їхній основі свій ідеал;

  • створення ситуацій успіху.

Одне слово, це є формування глобальної зрілості школяра. Згідно з концепцією шкільної освіти В.Н.Максимової – це є інтегральна характеристика розвитку всіх життєвих сил людини на певному етапі її дорослішання, гармонійне співвідношення природних, особистісних і суб’єктивних показників її цілісного розвитку, який передбачає чотири основні концепції: анатомо-фізіологічну, психічну, дидактичну, соціальну. Тож продемонструю, як реалізовую їх у навчально-виховному процесі на уроках української мови та літератури.

Важливим у процесі анатомо-фізіологічного аспекту глобальної зрілості є відчуття фізичного комфорту, гармонії рухів, наповнення тіла енергією, розвиток оперативного потенціалу здоров’я (фізичного, психічного, соматичного, соціального, духовного). Переконана, що урок літератури має невичерпний потенціал для збереження всіх аспектів здоров`я. Ще В. Сухомлинський радив батькам і вчителям створювати такі умови, щоб діти жили у світі краси, гри, музики, казки, фантазії, творчості. На основі цього формуються нові мотиви діяльності, змінюється рівень самооцінки, самоаналізу, дитина переживає хвилини щастя, які зміцнюють її здоров'я.

Відомо, що запорукою духовного та психологічного здоров'я є хороший настрій. Адже коли людина сміється, в її органах відбуваються позитивні зміни, які можуть захистити від хвороб. От тільки не будь-який сміх корисний. Іронічний і саркастичний, наприклад, може погіршити самопочуття. Завдяки сміху минає втомлюваність і нервове напруження, оскільки знижується викид гормонів стресу.

У літературі є чимало творів, які спонукають дітей до сміху. Так, вивчаючи творчість Л. Глібова, сприяю формуванню в шестикласників життєстверджувальних, оптимістичних настроїв, уміння тактовно реагувати на гумор, іронію. Аналізуючи казку В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон», пропоную учням дати відповідь на запитання, чому Плаксій і його сім'я померли, а Лоскотон «живе й донині». Разом із п’ятикласниками визначаю різні життєві позиції персонажів (оптимістичну й песимістичну), проводжу аналогії з сучасним життям. Таким чином підводжу дітей до висновку, що оптимістичний погляд на події забарвлює реальність яскравими тонами та подовжує тривалість життя.



Психічний аспект глобальної зрілості особистості передбачає виховання психологічної стійкості через формування екопсихологічної системи особистості (за професором Г. О. Глотовою), тобто це є своєрідний внутрішній психологічний дім, усі елементи якого настільки взаємопов’язані між собою, що дарують людині відчуття стабільності та психологічного комфорту існування. Відповідно, на уроках словесності у «фундамент цього дому» закладаю вічні цінності: доброту, любов, справедливість, чесність, красу тощо. Бо, як сказав Гете, "…основна біда людей полягає в тому, що вони надто мало зусиль витрачають на створення того фундаменту, на якому повинна вистояти вежа життя". Саме тому основний акцент роблю на тих художніх творах, які сприяють зародженню у свідомості та підсвідомості школярів якостей, що є носіями позитивної життєствердної енергії. Іноді сильно вплинути на школяра, сприяти його духовному очищенню, оновленню, моральному загартуванню може негативний приклад із художнього твору. Так, аналізуючи роман П.Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", спонукаю учнів до висновку, що в основу виховання головного персонажа Чіпки не було закладено тих моральних засад, які б гідно вели його по життю і не призвели б до падіння, не зробили б "пропащою силою". Не заклали й Кайдаші у виховання синів (повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я" той моральний фундамент, який забезпечив би їм щасливу та мирну старість. Натомість отримала Маруся та Омелько Кайдаші зневагу з боку сина й невістки та життя, сповнене сімейних чвар і колотнеч. По інакшому склалося б, якби й Довбиші, батьки невістки Мотрі, виховали в дочці повагу до старших, стриманість у словах, чесність, порядність, доброту. Аналізуючи в 11 класі роман І.Багряного "Тигролови", пропоную учням дібрати переконливі докази того, що Григорій Многогрішний – сильний тип української людини (стратегія творчого пошуку "збирання грибів"). Одним із аргументів учні називають той, що хлопець – виходець із славетного роду, внук гетьмана Дем’яна Многогрішного, тож, звісно, вольові риси характеру, непереборний оптимізм, віра в перемогу закладені ще з дитинства як батьками, так і дідом. А Наталка Полтавка із однойменної п’єси І Котляревського? "Золото – не дівка! …яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; …себе і матір свою на світі держить", – каже про неї виборний. Із метою розкриття внутрішнього світу Наталки пропоную дев’ятикласникам дібрати з твору художні засоби (прийом "асоціативна гірлянда") та написати твір-мініатюру "Чи кожен може мати добре серце?".

Отже, аналізуючи художні твори, учні отримують стійку установку на досягнення життєорганізуючих цілей, усвідомлюють значення основних рис української ментальності для самопізнання та успішної адаптації в сучасному суспільстві.

У взаєминах із дітьми відмовляюся від диктату й будую стосунки з ними на основі толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердечності, високо поціновую та заохочую щирі прояви інтелектуальної й емотивної діяльності учнів, що знаходять відображення у таких категоріях, як патріотизм, самостійність, потяг до істини, до прекрасного, душевність, людяність, добротворчість, любов до природи тощо.

Засади акмеології позитивно впливають на учнів, знімають утому, створюють відповідний тонус у навчанні. Від емоційного стану людини залежать майже всі психічні процеси: пам’ять, увага, сприйняття. Тож під час аналізу літературного твору намагаюся створити позитивне емоційне тло уроку, атмосферу здивування, захоплення, відкриття нового в уже відомому та обов’язково мотивую діяльність школярів. Водночас мотивацію тісно пов’язую з розвитком духовності, адже основою духовного світу особистості є самосвідомість, світосприйняття, розвиток креативної особистості.



На уроках української мови та літератури на етапі мотивації використовую такі ефективні акмеприйоми:

  • евристичний: пропоную влучні запитання до тексту, спонукаючи учнів до розв’язання проблеми, знаходження правильної відповіді;

  • дидактична гра: розвиваю інтелектуальні, мотиваційні якості школяра через ігрову діяльність;

  • "інформаційна палітра": доповнюю навчальний матеріал цікавими відомостями, фактами, історичними даними;

  • "навмисна помилка": навмисне припускаючись помилки, привертаю увагу учнів та звертаюся до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності; знаходження помилки вчителя стимулює бажання вчитися;

  • "зв’язок поколінь": спонукаючи школярів до навчальної діяльності, використовую афоризми, прислів’я та приказки, пропоную за одним із них скласти невеликий роздум;

  • "гірлянда асоціацій": після прочитання поезії пропоную записати асоціації, таким чином об’єдную їх у гірлянду й використовую під час аналізу вірша;

  • "незакінчене речення" тощо.

Впевнена, що немає дітей, які не бажали б стати успішними. Для розв’язання цих проблем потрібна акмеологічна мотивація, яка виявляється в стійкому інтересі до знань, у самостійній діяльності, самопізнанні, самовдосконаленні своєї особистості, самореалізації. Тож досягаю навчальної мети на уроках словесності за умови повноцінного мотиваційного забезпечення навчального процесу.

Дидактичний аспект глобальної зрілості передбачає вміння дитини вчитися. Усім відомо, що більшу частину знань людство здобуває шляхом самоосвіти. Тому на уроках мови та літератури спонукаю дітей до саморозвитку та самопізнання. А роблю це так. У класі, звичайно, є успішні діти, менш успішні й ті, яким навчатися важко. Чому ж так відбувається? Відповідь проста: добре навчаються ті, хто засвоїв алгоритм навчальної праці. Такі учні досягають особливих успіхів, тому що мають чудову здатність – створювати власні алгоритми навчальної діяльності та власні алгоритми розв’язку життєвих проблем, засвоюють нові знання на творчому рівні. Погано ж навчаються ті, хто не засвоїв такого алгоритму. Тож своїм завданням як учителя-акмеолога вбачаю допомогти школярам навчатися. Для цього на уроках використовую технологічні картки, алгоритми вивчення навчального матеріалу, навчальні схеми, опорні таблиці, зразки порівняльних характеристик, зразки ділових паперів тощо. Ефективною вважаю стратегію творчого пошуку "альпініст", суть якої – поступове заглиблення в проблему, розширення зони творчого пошуку, використання різних засобів, методів та прийомів для досягнення поставленої мети. Разом із учнями складаємо приблизний алгоритм, виконуємо проміжні завдання (кожен учень робить це по-своєму) та поступово отримуємо кінцевий результат. А на уроках літератури найбільший ефект це має під час вивчення творчого шляху письменника, адже матеріал об’ємний, а часу, відведеного на вивчення, мало, тому й намагаюся заглибити учнів у проблему поступово, крок за кроком.

Готуючись до проведення акмеологічно спрямованого уроку, враховую його теоретичні та практичні аспекти. Основними компонентами такого уроку є цільовий, стимулюючо-мотиваційний та змістовий.



Цільовий компонент. Мета уроку – розвиток внутрішньоінтенційних можливостей дитини засобами уроку.

Цей компонент включає визначення триєдиної мети ( освітньої, розвивальної, виховної), яка спрямовується на формування цілісного процесу едукації, тобто "вирощування" , "культивування" школяра засобами уроку. Під час уроку планую процес едукації таким чином, щоб якомога повніше розкрити внутрішні потенційні можливості дитини, тобто її мікроакме, її вершини.

Навчальний матеріал подаю в єдності між загальним образом світу та внутрішнім світом дитини, тобто основним аспектом уроку вбачаю образотворення. Використовую можливості уроку, які б дозволили активізувати життєорганізуючий потенціал учнів згідно з їхньою внутрішньою спрямованістю. Глибоко переконана, що такий урок дає можливість учням побачити світ і себе в ньому по-новому, є джерелом життєвої мудрості.

Стимулюючо-мотиваційний. Під час проведення уроків словесності застосовую внутрішній і зовнішній стимули. Внутрішній стимул – дитина знає, що їй це потрібно. Досягаю його мотивацією, позитивною установкою на діяльність. У цьому випадку важливу роль надаю педагогічному аспекту, який полягає у створенні умов акмеологічного простору уроку, тобто умов, які оточують дитину. Йдеться про сукупність матеріальних факторів освітнього процесу та міжособистісних стосунків. Намагаюся так змоделювати урок, аби кожен учень опинився в сприятливих для його розвитку умовах, відчув комфортний вплив усього освітнього простору уроку.

Не менш важливою умовою забезпечення навчального процесу на уроках вбачаю розуміння учнями його практичної спрямованості. Переконана: її краще усвідомлюють учні тоді, якщо на уроці конкретний матеріал розглядається з погляду цілей і можливостей мовленнєвого спілкування. Тому використовую різні прийоми роз’яснення школярам практичної значущості роботи, яка буде виконуватися, надаю навчальній діяльності комунікативної спрямованості: пропоную скласти діалог із вивченої теми, написати твір-роздум, лист, скласти порадник, анкету, систему запитань, проводжу дискусії на морально-етичні та суспільні теми тощо.

Щоб надати урокові акмеологічного спрямування, намагаюся вплинути на емоційно-психологічний стан дитини, налаштувати її на позитивну роботу, викликати зацікавленість та інтерес до предмета, одне слово, створити ситуацію успіху в навчанні. Для цього застосовую такі ефективні прийоми: "повір у себе", "особисте відкриття" (створюю ситуацію, за якої учень усвідомлює власні здібності), "навіювання" (заохочую учня словами, що переконують його в реальності успіху), "почую кожного", "констатація успіху", "вибух емоцій" (використовуючи похвалу, спонукаю дитину до кращої роботи на уроці).

Для активізації пізнавальної діяльності учнів використовую такі прийоми:



  • прийом дидактичної гри;

  • прийом актуальності (поєдную навчальний матеріал із актуальними життєвими фактами);

  • прийом дослідження (формую в учнів уміння формулювати висновки на основі мовних досліджень та спостережень);

  • прийом естетичного стимулювання (доповнюю зміст навчального предмета естетично значущою інформацією);

  • прийом емоційного стимулювання (зацікавлюю учнів шляхом демонстрування фрагментів фільмів, відеокліпів, створюючи таким чином ситуацію емоційних переживань);

  • прийом "інформаційна палітра" (доповнюю навчальний матеріал цікавими відомостями, фактами, історичними даними);

  • прийом "зв’язок поколінь" (під час мотивації навчальної діяльності використовую вислови відомих людей);

  • евристичний прийом;

  • прийом "міжпредметні зв’язки" та інші.

Як створюю акмеологічний простір, в енергетиці якого формується психологічна установка діяльності вчителя та учня на успіх, на творчий пошук, на високий результат? Звичайно, досягаю цього в системі особистісно зорієнтованої освіти, бо вона дає можливість створити умови, в яких виявляється потреба й готовність учня до самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення, творчого пошуку. Саме творчість визначає для акмеології такі поняття, як розвиток, обдарованість, здібності, удосконалення, майстерність, креативність, рефлексія, особистість, індивідуальність тощо.

Щоб навчити дітей успішно вести творчий пошук та застосовувати індивідуальну творчість у різноманітних життєвих ситуаціях, володію не однією, а багатьма стратегіями, поєднуючи їх із прийомами й методами пізнавальної діяльності та створюючи ситуацію успіху на уроках.



Змістовий. Вихідна ланка навчального процесу – зміст. Під час відбору змісту уроку використовую принцип золотого перетину, який полягає в тому, що, добираючи матеріал до уроку, намагаюся правильно врахувати його пропорції, виділити головне. Обов’язково послуговуюся правилом: найглибше матеріал запам'ятовується тоді, коли вивчається в чотирьох площинах:

  • компонентно-структурний аналіз (матеріал має пройти через ліву півкулю мозку, яка відповідає за логічне мислення та за творення вивченого словесного каркасу, а права півкуля – за створення асоціативного ряду, малюнка образу);

  • функціональний (формування умінь і навичок жити, функціонувати у світі);

  • генетично-прогностичний.

Принцип відбору матеріалу (принцип цілісності, глобальності) полягає в тому, що людина сприймає оточуючий світ на основі первинного синтезу та аналізу, а потім – вторинного. Саме тому під час вивчення нової теми на уроках мови спочатку створюю глобальний образ теми (за опорними конспектами М. А. Піддубного та Н. А. Мельник ), а потім проводжу різнотипні уроки в межах цього розділу. Це допомагає сформувати в дітей повне уявлення про тему, вчить бачити її цілісно, активізує розумову діяльність учнів, розвиває логічне та образне мислення.

Упевнено можу сказати, що основними ознаками акмеологічно спрямованого уроку є:



  • творчість суб'єктів навчально-виховного процесу;

  • особистісно зорієнтований підхід (орієнтація на внутрішньоінтенційні можливості дитини);

  • образотворення, яке виконує психотерапевтичну функцію (творення образу світу, країни, людини, родини, сім'ї, пам'яті тощо);

  • глобалізація змісту навчального матеріалу;

  • "олюднення", розширеного образу світу та знаходження свого місця в ньому.

Сьогодні нові соціальні запити визначають нові цілі освіти та ставлять перед школою завдання – підготувати активного творчого випускника, готового до самостійної діяльності, активного громадянина своєї держави. У цих умовах актуальними вважаю акмеологічні технології навчання – технології досягнення успіху та високих результатів у навчанні та розвитку учня на основі стійкої мотивації досягнень; це системно зорієнтоване розвивальне навчання, побудоване шляхом проектування навчального процесу і поетапної діагностики. Основне завдання акмеологічних технологій – сформувати та закріпити в самосвідомості учня затребувану необхідність у саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та методами самоактивізувати особистісне "Я".

Застосовуючи стратегії творчого пошуку (за С. Пальчевським), спрямовую думки учнів у потрібному руслі, що сприяє розвитку творчих здібностей учнів.

Стратегія творчого пошуку "альпініст" дає можливість учням крок за кроком піднятися на вершину. Після вивчення тем "Написання префіксів с-, з-", "Написання НЕ з іменниками", "Розряди прикметників за значенням" та ін. пропоную учням скласти алгоритм вивчення теми.

Стратегія творчого пошуку "воскрешення" полягає в поверненні учнів під час проблемної ситуації до раніше вивченого матеріалу. Наприклад, вивчаючи правопис НЕ з дієприслівниками, пропоную згадати, як пишеться НЕ з дієсловами та скласти порівняльну таблицю.

Стратегія творчого пошуку "унікум" сприяє формуванню в школярів уміння створити власний якісно новий продукт. Наприклад, пропоную створити палітру кольорів новели М. Коцюбинського "Інтермецо", поезій П. Тичини, поезії Є. Плужника "Вона зійшла до моря".

Стратегія творчого пошуку "шлях із системи" передбачає індивідуальні творчі завдання, які стимулюють особистість до самовияву її внутрішньої суті, що дає можливість визначити напрям подальшого розвитку. Наприклад, пропоную завершити повість Г. Тютюнника "Климко", поему І. Франка "Мойсей", роман П. Куліша "Чорна рада" так , як хотіли б учні.

Стратегія творчого пошуку "примусове поєднання" базується на здатності людського мозку поєднувати предмети, слова, почуття з ідеями. Для цього потрібно відшукати асоціації між певним предметом і поставленою проблемою. Наприклад, вивчаючи повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я", пропоную учням пов’язати з твором такі предмети: груша, рогачі, просфора, межа, хата, горб, чоботи, шинок.

Відомо, що для того, щоб побачити красу слова, потрібно увійти в той чарівний храм. Уводжу дітей, використовуючи різні стратегії творчого пошуку. «Ключові слова» – доречна під час узагальнення вивченого або як підсумок із певного питання. Наприклад, ознайомивши учнів із життєвим шляхом Б.-І. Антонича, пропоную "добудувати" строфи поезії "Різдво":

Народився … на санях

В …містечку Дуклі.

Прийшли … у …

І принесли … круглий.

… у сніговій завії

Крутиться довкола … .

У долоні у …

Місяць – золотий горіх.

Якщо учням важко дібрати необхідні слова, пропоную підказки:


  • Чиє народження святкуємо на Різдво?

  • Де народився автор?

  • Як називається населення, яке там проживає?

  • Назва головного убору (слово - діалект).

  • Небесне світило.

  • У яку пору доби народився Ісус?

  • Верхня частина хати.

  • Матір Ісуса Христа.

Подібною до попередньої є стратегія "поезія". Наприклад, пропоную учням "добудувати" кінець строф. Для цього підбираємо слова для пошуку потрібних рим.

Стратегія творчого пошуку "семантизація" допомагає збудити інтерес до виучуваного завдяки розкриттю значення слів. Наприклад, слово "кришталь" із поезії Г. Сковороди "Всякому місту звичай і права" допомагає учням дібрати чітке пояснення розуміння слова "совість".

Отже, з упевненістю можу сказати, що акмеологічні підходи мають такі переваги використання:


  • формують у школярів уміння самостійно вчитися;

  • сприяють пізнавальній активності, ініціативі;

  • програмують індивідуальний підхід до успішної праці;

  • запобігають перенавантаженню;

  • сприяють успіху, творчості.

Соціальний аспект глобальної зрілості старшокласників визначається потребою жити серед людей і з людьми. У школярів виникає потреба знайти своє місце у світі, у зв’язку з підготовкою до дорослого життя зростає увага до навчання, розпочинається його програмування. Головними у житті школярів стають два запитання: "Ким бути?" і "Яким бути?", що передбачають два основні напрямки пошуків – професійного та морального самовизначення. Саме тому своїм завданням вбачаю – навчити школяра протистояти стресовим ситуаціям, не засмучуватися, не опускати рук у разі невдач. Тому сприяю виханню в дітей із раннього віку бажання триматися бадьоро, оптимістично, не боятися посильної роботи, вміти спілкуватися з однолітками й дорослими, рости конкурентоспроможними й гуманними в умовах реформованого суспільства.

Отже, використовуючи різні аспекти глобальної зрілості школяра, роблю спробу проникнути у внутрішній світ дитини та сформувати ті імпресаційні моменти, які здатні збудити цікавість до власної особистої життєорганізації молодої людини. Таким чином, кожний урок стає не заформалізованим фрагментом реалізації навчальної програми, а тим "шматочком" житейської мудрості, який спрямований на "олюднення" розширеного образу світу та знаходження свого місця в ньому.


Використані джерела

  1. Деркач А. А. Акмеология / под. ред.. – М.: Изд – во РАГС, 2002. – 650 с.

  2. Єрмаков І.Г. Компетентнісний потенціал проектної діяльності – Школа. – 2006 - №5. – С.5 – 11.

  3. Пальчевський С.С. Акмеологія. – К.: Кондор, 2008.- 397 с.

  4. Пальчевський С.С. Акмеологія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- Київ: Кондор, 2008 – 378.

  5. Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. Шкільний інформаційно – методичний журнал №11 листопад 2010.

  6. Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху ( досвід становлення акмеологічної системи ліцею) – К.: Гнозис, 2004. – 684 с.

  7. Коломис Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича група “Основа”. - 2013. - № 15 – с.10 -12.

  8. Юрко О.Р. Конструктор акмеологічного уроку // Математика в школах України / Видавнича група “Основа”. – 2013.- № 7. – с.2 – 6.

  9. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология – наука о путях достижения вершин професионализма. – М., 1993, 580 с.

  10. Анисимов О.С. Креативная акмеологія. Учебно – методическое пособие. – М.: РАГС, 2007. – 274с.


Додаток 1

Вимоги

до акмеологічно спрямованого уроку

( За С.С.Пальчевським)

Вимоги до акмеологічного уроку стосуються таких взаємопов’язаних між собою його компонентів, як цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Цільовий

• Освітня, виховна і розвивальна триєдина мета покликана формувати цілісний процес едукації ( вирощування, культивування – О. Вишневський), який активізує виникнення у психічній сфері підростаючої людини новоутворень – відомих у акмеології інтегративних вузлів, пов΄язаних із віковими етапами глобальної зрілості учня й поєднаних із такими її аспектами, як анатомо-фізіологічний, психічний, дидактичний, соціальний.

• Необхідно планувати цілісний процес едукації таким чином, щоб якомога повніше використати можливості уроку для реалізації «стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей».

• Необхідно використовувати можливості уроку для формування рис особистісної зрілості учнів згідно з концепцією академіка Реана О.А.

• Необхідно сприймати вимоги навчальних програм не як відірвану від загального образу світу і внутрішнього світу учня даність, а як необхідний «фресковий» фрагмент загального образу світу, який формується в уяві учня на основі нових пізнавальних гіпотез, поява яких зумовлюється вивченим на уроці матеріалом.

Стимулюючо – мотиваційний

• Необхідно використовувати можливості зв’язку змістової основи навчального матеріалу з внутрішньоінтенційною спрямованістю вихованців.

• Необхідно створювати умови для формування засобами навчальної теми доцільних життєорганізуючих імпресингів.

• Необхідно перед початком вивчення нового матеріалу формувати сугестивну установку на розкриття відомого в сугестології резервного комплексу учня за рахунок сугестивно-десугестивного процесу, який постійно на другому плані супроводжує навчально-виховний процес.

Змістовий

• Необхідно виявляти вміння будувати зміст навчального матеріалу на основі принципів золотого перетину та комплементарності ( доповнення до завершеної цілісності ).

• Необхідно реалізовувати життєорганізуючі можливості змістового компоненту уроку. З цією метою використовувати цікаві фрагменти біографії вчених, митців, винахідників, афоризми, які належать їм, пам’ятаючи, що біографії таких людей подібні на арсенал, у якому зберігається зброя, якою були виграні вирішальні битви життя.

• З метою зв’язку навчального матеріалу із загальним образом світу в тих випадках, де це можливо, доцільно вивчати об’єкти в тримірній площині: а) компонентно-структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично-прогностичного.

• Під час використання тримірної площини навчання необхідно передбачити встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків фрагменту пізнання із загальною картиною світу. Результатом такого встановлення має бути знаходження місця цього фрагменту в загальній картині світу, філософсько-естетичне мислення цих зв’язків та відношення їх до життєорганізуючої сфери підростаючої людини, формування її духовності. Пам’ятати варто при цьому твердження академіка Гончаренка С.І. стосовно того, що духовність – це вміння людини розібратися в цьому світі і знайти своє місце в ньому.

• Необхідно передбачати реалізацію в ході уроку не лише таких традиційних компонентів змісту освіти, як знання, уміння та навички, а й таких нетрадиційних, як досвід творчої діяльності ( процедури творчої діяльності І.Я. Лернера, напрацьованих у креативній акмеології методик, стратегій і тактикотворчої діяльності), досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу. Варто пам’ятати при цьому, що якраз нетрадиційні компоненти, які часто випадають із контрольно-регулюючого та оцінювально-результативного блоків, найважливіші в акмеологічному плані як для самої особистості, так і для суспільства в цілому.

• Відібраний у кінцевому підсумку навчальний зміст уроку вчителю необхідно порівняти зі «стратегією акмеологічної діяльності, спрямованою на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей». У випадку необхідності, відкоригувати змістову структуру згідно з вимогами цієї стратегії.

Операційно-дієвий

• Під час розробки змісту уроку треба пам’ятати, що, згідно з дослідженнями психологів, логіка дитячого сприйняття має такий вигляд : первинний синтез – аналіз – вторинний синтез. Зважаючи на це, навчальний матеріал бажано розробляти в глобальних темах та підтемах. Це дозволяє на уроках створити узагальнений образ великої теми, а на уроках підтем або етюдної розробки глобальної теми розширювати цей образ поряд із формуванням образів нижчого порядку. Окрім цього, такий підхід забезпечує введення вихованців у зону індивідуальної творчості, якій належить значне місце в стратегії акмеологічної діяльності.

• Під час вибору методів та прийомів необхідно керуватися природою дитячого сприйняття, пам’ятаючи, що вона найкраще виявляє себе тоді, коли зовнішні впливи торкаються «живої інтенції» учня. Необхідно виявляти цю природу й спиратися на неї під час здійснення таких актуальних операцій, як сприйняття нового навчального матеріалу, осмислення його, узагальнення, систематизації, закріплення, застосування на практиці.

• Використовуючи методи, що поєднують педагогічно доцільні впливи вчителя не тільки на свідому, а й на напівсвідому сферу учня, треба пам’ятати, що через останню проходить значно більша частина інформації.

Контрольно-регулюючий

• Потребує під час проведення акмеологічного уроку з боку вчителя постійної уваги не лише до його життєорганізуючих основ, а й до характеру самого навчального процесу. Опорною основою для контрольно-регулюючої функції педагога слугує синергетична методологія, згідно з якою кожний результат конкретної педагогічної дії потребує загального аналізу. Коли такий результат приходить у суттєву суперечність із метою дії, то це означає, що ця дія як будівна сила вийшла за свою межу і перетворилася на руйнівну, а це вже потребує відповідного коригування не лише самого процесу педагогічної діяльності, а й тієї мети, яка визначає цей процес.

Оцінювально-результативний

Вимагає від учителя визначення не лише рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а й рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу, які в поєднанні з традиційними компонентами змісту освіти складають своєрідний акмеологічно організуючий інтегративний вузол. Такі вузли покликані розширювати в учня зону акмеологічної самореалізації.

Додаток 2

Акмеологічний аналіз уроку


Критерії оцінювання

Діяльність учителя

Результат

Діяльність учня

Учитель вміє створювати акмеологічне середовище і установку діяльності учнів на досягнення успіху.







Учитель уміє ставити мету, орієнтуючи кожного учня на успіх







Ефективно задає відкриті питання.







Заохочує проблемні питання зі сторони дітей







Забезпечує активну участь дітей в навчальному процесі







Використовує педагогічні технології акмеологічної взаємодії для мотивації досягнення успіху:

  • в оволодінні знаннями;

  • у набутті учнями соціального досвіду взаємодії;

  • у формуванні в учнів світосприйняття з позиції моральних, загальнолюдських цінностей.







Стимулює активність з метою розкриття творчого потенціалу особистості учня і розвитку креативності.







Створює умови для розвитку в учнів здатності проводити рефлексію

( самоаналіз, самооцінка, варіативність).









Володіє педагогічними прийомами .







Враховує індивідуальну своєрідність особистості учня.







Враховує валеологічні аспекти класу

( темп уроку, психосоматичні особливості дітей).









Уміє оцінювати учнів з установкою на «успіх».







Усьго







Предмет ___________________________

Клас ______________________________

Учитель____________________________

Шкала оцінювання:

«1» - «досягнуто»

«0,5» - «досягнуто частково»

«0» - «не досягнуто»

Схема аналізу акмеологічного уроку

1. Визначити, наскільки мета та завдання уроку відповідають його об’єктивним можливостям збудження процесу акмеологічної самореалізації учнів:

- чи зумів учитель відшукати місце свого уроку в „Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцями внутрішніх можливостей”?

- чи передбачив використання можливостей учня для формування рис глобальної зрілості та особистісної зрілості згідно концепції академіка

О. А. Реана?

2. Виявити характер стимулюючо – мотиваційної діяльності вчителя:

- які установки перед початком вивчення нового матеріалу формує він: психологічні (за Д. М. Узнадзе) чи сугестивні (за Б. К. Лазановим).

- чи робить спроби започаткувати сугестивно - десугестивний процес із метою розкриття резервного комплексу учнів або окремого учня?

- чи нав’язує учневі, як складноорганізованій нестабільній макросистемі, шляхи його розвитку, чи виводить їх із його внутрішньоінтенційної спрямованості?

3. Дослідити вміння вчителя реалізовувати змістовий компонент уроку:

- чи вміє вчитель побудувати зміст навчального матеріалу таким чином, щоб, образно кажучи словами Ромена Роллана, творити картини схвильованого моря, а не вимальовувати кожну хвилю в ньому?

- наскільки вдало використовує вчитель зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєорганізуючих імпресінгів?

- чи розглядає вчитель із метою цілісності сприйняття (там, де є можливість і доцільність) виучувані об’єкти у тримірній площі: а) компонентно – структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично – прогностичного?

- чи працює над розширенням в уяві учня образу світу за рахунок встановлення як внутрішньосистемних зв’язків виучуваного фрагмента реальності, так і зовнішньосистемних, тобто тих, які з’єднують цей фрагмент із загальним образом світу?

- чи реалізує в процесі навчання такі компоненти змісту освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу?

4. Визначити акмеологічну майстерність учителя, його здатність реалізувати операційно-дієвий компонент уроку:

- чи спирається вчитель на відкриту психологами природу дитячого сприйняття в такій лінійній організації: первинний синтез – аналіз – вторинний синтез?

- чи виявляє здатність розробляти навчальний матеріал у глобальних темах та підтемах?

- чи використовує з акмеологічною метою педагогічно доцільні впливи на підсвідому сферу вихованця?

5. Оцінити характер контрольно – регулювальної діяльності вчителя на уроці:

- чи здатний учитель до використання синергетичної методології під час проведення уроку?

- наскільки його «арсенал» навчальних методів та принципів дозволяє здійснювати дидактичну імпровізацію тоді, коли педагогічна дія починає виходити за свою межу?

6. Виявити особливості оцінювально – результативного компоненту уроку:

- що оцінює вчитель: «голі» знання, вміння та навички чи акмеологічно організуючий підростаючу людину інтегративний вузол, до складу якого входить п’ять компонентів змісту освіти?

- чи допомагають підростаючій людині здобуті на уроці знання в її стратегічній акмеологічній життєорганізації?

Додаток 3



Акмеологічна модель сучасного педагога

( За Г.С.Даниловою)

І — компетентність (психолого-педагогічні й соціальні знання, теоретико-практичні й методичні знання, педагогічні вміння, педагогічні здібності);

І І— особистісна орієнтація (самореалізація в контексті акмеологічної моделі “Я - концепція” в динаміці від “Я - реальний” до “Я – перспективний”);

ІІІ – морально - духовна культура (моральна свідомість, моральна діяльність, моральні стосунки).

І — КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Готовність учителя до діяльності



Теоретична Практична

потребують умінь

аналітичних ,прогностичних організаторських (мобільних,

рефлексивних; інфорпроектних , маційних,

розвивальних, орієнтаційних) та комунікативних (педагогіч-

ного спілкування, педагогічної техніки).

ІІ – ОСОБИСТІСНА ОРІЄНТАЦІЯ

Глибоке усвідомлення власної уміння стратегічно

значущості ; прогнозувати й оцінювати досягнення науки;

стійка позиція щодо моделювання саморозвитку та

самоорганізації свого “Я”;

уміння переосмислювати, обґрунтовувати.



ІІІ – МОРАЛЬНО – ДУХОВНА КУЛЬТУРА

Високій рівень свідомості ( ціннісні орієнтації педагога – акмеолога, в основі яких – загальнолюдські якості )



Вчитель – акмеолога

Духовний лікар дитини Духовний наставник

Психотерапевт

(лікує душі душею, формує емоційно – вольову зрілість, підтримує психічне здоров’я дитини)



Акмеологічна модель сучасного педагога – це модель фахівця, який інтегрує у собі засоби та можливості впливу на людину найважливіших наук, які поєднані з пізнанням, формуванням та цілеспрямуванням її.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання icon2 Інтерактивні форми роботи на уроках української мови
Розділ І. Впровадження педагогічних технологій у системі особистісно-орієнтованого навчання 4
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconГлобинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3 Розвиток індивідуальних інтелектуальних та творчих здібностей учнів у умовах особистісно зорієнтованого навчання
Розвиток індивідуальних інтелектуальних та творчих здібностей учнів у умовах особистісно зорієнтованого навчання
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconПрограма українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (5-9 класи) Київ 2012
Міністрів України від 23. 11. 2011 р. №1392, який ґрунтується на засадах компетентнісного, когнітивно-комунікативного, особистісно...
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconКіровоградської міської ради кіровградської області
Застосування технології особистісно зорієнтованого навчання та її вплив на розвиток інтелектуально-пізнавальних І творчих здібностей...
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconСтратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури
Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”....
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconВідділ освіти, сім’ї та молоді глобинської райдержадміністрації глобинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3 Галига В. О
Розвиток інтелектуальних та творчих здібностей учнів у умовах особистісно зорієнтованого навчання
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconКонспект уроку української літератури в 11- а класі Тема. Остап Вишня (Павло Губенко). «Моя автобіографія», «Сом», «Як варити І їсти суп з дикої качки». Риси індивідуального почерку письменника Мета: поглибити знання учнів про Остапа Вишню
Метод проведення – інтерактивна навчальна діяльність як форма особистісно зорієнтованого навчання. Випереджувальні завдання: Інтерв’ю...
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconРозділ I. Особистісно-орієнтоване навчання як основна парадигма в сучасній педагогіці
Розділ II. Особистісно-орієнтований підхід у вивченні англійської мови
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconРекомендаційний список літератури на допомогу викладачам української мови та літератури, класним керівникам та майстрам виробничого навчання
Григорович Шевченко – великий український народний поет, геніальний митець-новатор, основоположник нової української літератури та...
Акмеологічний супровід навчання української мови та літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання iconНавчально-методичний посібник м. Біла Церква
Використання технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках української літератури


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка