Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції



Сторінка1/15
Дата конвертації22.05.2017
Розмір2.96 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15



Актуальні проблеми сучасного підручникознавства

Матеріали Міжнародної

науково-методичної інтернет-конференції

12 – 14 грудня 2012 року
Актуални проблеми на съвременното учебникознание

Материали на Международната

научно-методическа интернет конференция

12 – 14 декември 2012 година

Кіровоград

2013

УДК 371.671



ББК 74.26

А 43
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства : збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції, 12–14.12.2012 р. / укладач О.Жосан. – Кіровоград : ПП «Ексклюзив-систем», 2013. – 178 с.


Організатори конференції:

Лабораторія підручникознавства Науково-дослідного інституту післядипломної педагогічної освіти Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України,

Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (Україна),

Педагогічний факультет Пловдивського університету імені Паїсія Хилєндарського (Болгарія)


Организатори на конференцията:

Лаборатория по учебникознание на Научноизследователският институт за следдипломно педагогическо образование на Университета по мениджмънт на образованието към Националната академия на педагогическите науки на Украйна,

Кировоградският регионален институт за следдипломно образование "Васил Сухомлински" (Украйна),

Педагогическият факултет на Пловдивския университет "Паисий Хилендарски" (България)


Статті публікуються в авторській редакції, відповідальність за наукову якість матеріалів покладається на авторів.
International Scientific and Methodical Conference "Actual problems of the modern theory of textbook".

The articles are published in author's edition. The authors are responsible for the quality of the scientific content of their articles.
Офіційний сайт конференції: http://pidruchnik.ucoz.ua/blog

E-mail: lab22@ukr.net

ISBN 978-617-7079-00-1

УДК 37.001.33 + 372.5
ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК ЯК ОБ’ЄКТ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Зоряна Беркита, кандидат педагогічних наук, вчитель

м. Тернопіль (Україна)
Подаються основні результати дослідження шкільного підручника, як об’єкта теоретичного аналізу у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського та характеризується інформаційна культура педагога, як важливий фактор формування в учнів початкових класів уміння працювати з підручником.
The main results of the research of the course book as the object of the theoretical analysis in the pedagogical in heritance of V.O.Sykhomlynskyy are given, the informational culture of the teacher is characterized, as the main developing of the working skills with a course book of primary school children.

Keywords: course book, work with a course book, forming of the working skills with course book, informational culture of a teacher.

Постановка проблеми. Серед пріоритетних завдань, які стоять перед сучасною школою, неабиякої ваги набуває проблема формування в учнів бажання та уміння вчитися. Важлива роль у розв’язанні вказаних завдань належить початковій школі, яка покликана розвивати здібності дітей, створювати умови для самовираження у різних видах діяльності, повноцінного оволодіння загальнонавчальними уміннями та навичками.

Уміння вчитися вчені (Ю.К.Бабанський, О.Я.Савченко, Г.С.Цукерман) трактують як володіння сукупністю загальнонавчальних умінь і навичок, невід’ємною складовою яких є уміння працювати з підручником.

Проблема формування в учнів уміння вчитися привертала увагу багатьох видатних представників педагогічної думки : Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського та інших учених.

Цінні думки про вимоги до підручника та шляхи формування уміння працювати з ним знаходимо у творчості відомого педагога В.О.Сухомлинського. Охарактеризуємо найважливіші аспекти даної проблеми, а саме: шкільний підручник як об’єкт теоретичного аналізу у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського; формування у молодших школярів уміння працювати з підручником (за В.О.Сухомлинським); інформаційна культура педагога – важливий фактор формування в учнів початкових класів уміння працювати з книгою.



Метою статті є спроба дослідити шкільний підручник як об’єкт теоретичного аналізу у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського та інформаційну культуру педагога як важливий фактор формування в учнів початкових класів уміння працювати з книгою.

Виклад основного матеріалу. Проблема шкільного підручника зайняла чільне місце у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Педагог високо цінив роль книги у житті людини. Він вважав, що не менше значення, ніж живе слово вихователя, має книга. За його словами “школа, тільки тоді школа, коли вона утверджує культ книги, виховує в учнів жадобу до читання художньої, політичної, науково-популярної літератури, пристрасну закоханість у книгу, благоговіння перед нею” [8 , с. 27].

Підручник, на думку відомого педагога, виконує багато функцій. Перш за все, він є основним засобом навчання з кожного предмету (математики, української мови та ін.).

За словами педагога, кращому розумінню навчального матеріалу сприяють алгоритм, схеми, інструкції, які розміщені у підручнику. Основною причиною виникнення навчальних труднощів у дітей під час роботи з навчальною книгою є те, що вчителі у більшості самі читають і пояснюють завдання у підручнику. В результаті такої діяльності у дітей не формується звичка глибоко вдумуватися у зміст матеріалу, представленого у посібнику. Це є, також, причиною труднощів, що виникають при виконанні домашніх завдань.

Усвідомлюючи значення книги як важливого джерела знань та засобу розумового виховання учнів, Василь Олександрович неодноразово вказував на вимоги до даного виду навчальної літератури. Насамперед це стосується змісту підручника, який, на думку відомого вченого, має бути цікавим для дітей, доступним, формувати позитивні мотиви навчання. Дані вимоги особливо стосуються підручника для початкової школи. Крім цього, В. О. Сухомлинський стверджував, що шкільний підручник повинен готувати дитину до самонавчання, тобто шляхом добре підібраних завдань, вправ, алгоритмів, інструкцій формувати уміння вчитися (ставити мету діяльності, передбачати шляхи її досягнення, формувати навички самоконтролю тощо). Підручник потрібно будувати таким чином, щоб учні “вдумливо добували”, а не легко отримували знання.

Особливістю підручника для початкової школи є те, що джерелом знань у ньому є часто не тексти, а ілюстрації. Тексти вводяться поступово із врахуванням сформованості у дітей навички читання. Характерною рисою підручників для молодших класів є те, що вони добре ілюстровані, мають чітко сформульовані висновки, узагальнення, правила, які особливо виділяють для кращого запам’ятовування. А також, є такі прямі вказівки для дітей : подумай, запам’ятай, розкажи, помічай, спостерігай та інші. Отже, від якості підручника в початковій школі залежить якість знань, умінь і навичок учнів – їх усвідомленість, міцність, дійовість, розвиток пізнавальних сил і здібностей дітей, зокрема розвиток самостійного творчого мислення, формування певних звичок і умінь, особливо старанно й самостійно вчитися. Тому, в початковій школі книга повинна стати постійним духовним супутником дитини.

В.О.Сухомлинський зауважив, що діти молодшого шкільного віку недостатньо читають літературу. Одна з причин цього – низька культура художнього сприймання, несформованість основ інформаційної культури.

Неабиякого значення педагог надавав змісту навчального матеріалу, в якому, насамперед реалізується виховна функція підручника. Адже саме від нього (змісту підручника) значною мірою залежить, чи стануть діти активними читачами, полюблять книжку, чи залишаться байдужими до літератури. Якщо дитина подружиться з книжкою на все життя, то матиме широкий світогляд, різнобічні й глибокі знання.

Василь Олександрович стверджував, що дітям легше прищепити любов до читання, ніж дорослим, тому що найсприятливіші умови для вироблення добрих звичок – у ранньому віці, а звикнути до книжки з малих років – це не лише полегшити собі подальше життя, а й зробити його цікавішим, насиченішим.

Високу оцінку В.О.Сухомлинський надавав виховному значенню казки, яка доносить до серця й розуму дитини могутній творчий дух народу, погляди на життя, ідеали, прагнення, виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу. Насолода, котру малюк дістає від казки, прочитаної перед сном, допомагає розвинути позитивне ставлення до читання. А якщо це переходить у повсякденне заняття, то дитина переконується, як високо дорослі цінують читання, коли не жалкують відводити йому дорогоцінний і часто обмежений час. Усе, що важливо для вас, набуває цінності й для дитини. І незабаром малюк почне “допомагати” вам читати: перегортатиме сторінки, вказуватиме на слова. У такий спосіб він пізнає правила писемної мови : початок і кінець книжки, рядка, сторінки. Не слід забувати, що художній твір, прочитаний вихованцем і сприйнятий його допитливим розумом і вразливим серцем, може стати тією краплею, якої часто не вистачає вчителеві для того, щоб “шалька терезів моральності, схилилася” у потрібний для педагога бік. Найголовніше, про що треба пам’ятати – у книжці, яку вчитель дає вихованцеві, має бути повчання, як жити.

В умовах сьогодення актуальними є слова педагога: “Підготовленим до життя, до праці треба вважати нині того, хто має не тільки добрі знання, а й здатність постійно збагачувати їх, розширювати свій кругозір – вчитися самостійно, читати літературу” [2].

Василь Олександрович закликав учителів початкових класів турбуватися про те, щоб загальний розвиток дітей стояв на високому рівні, однак насамперед слід навчити дитину добре читати і писати. Педагог повинен навчити у початкових класах всіх дітей читати так, щоб вони вміли, читаючи, думати й думаючи, читати, тому що створення гармонії знань та умінь є однією з найважливіших проблем школи. Уміння читати, вважав педагог, треба довести до такого ступеня автоматизму, щоб сприймання зором, очима й свідомістю значно випереджало промовляння вголос. Чим значніше це випереджання, тим тоншою буде здатність думати під час читання, а це – надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі.

Читання, на думку В.О.Сухомлинського, – це одне із джерел мислення й розумового розвитку. До закінчення другого класу діти повинні навчитися так вільно, виразно й свідомо читати, щоб сприймати очима як єдине ціле невеличкі речення і закінчені частини великих речень. Вже в початкових класах читання має стати для дитини тонким інструментом оволодіння знаннями й водночас джерелом багатого духовного життя.

Педагог стежив за тим, щоб у кожної дитини виробилась необхідна техніка читання, адже без вправ, без визначеної норми читання нічого не доб’єшся. Мало знати букви, вміти читати склади і слова. “Читання – це вікно у світ, найважливіший інструмент навчання, воно повинно бути вільним, швидким – лише тоді цей інструмент буде готовий до дії” [9, с. 193]. Педагог прагнув до того, щоб різноманітні види активної діяльності – виразне читання, письмо, малювання та інші – сприяли перетворенню читання у напівавтоматизований процес.

Для того, щоб виробити техніку читання, педагог удавався до різноманітних видів активної діяльності: складання і записування творів-мініатюр, книжок-картинок про природу, заучування уривків художніх творів тощо.

Як же добитися того, щоб читання було швидким і свідомим, щоб дитина сприймала зором і думкою цілу групу слів, зв’язаних за змістом? Для цього В.О.Сухомлинський створив цілу систему вправ. Працюючи із третьокласниками, педагог перевіряв швидкість і свідомість читання ось яким чином : коли учень читає перший раз казку чи оповідання, перед очима школяра на дошці Василь Олександрович вивішував яскраву, барвисту картину, на якій зображувалися події, описані у творі. Якщо учень під час читання не міг відірвати погляду від книжки на такий час, щоб до кінця читання добре роздивитися картину, запам’ятати ті деталі, про які не було жодного слова в тексті, значить він не вмів читати.

Однак, як стверджував В.О.Сухомлинський, читання, як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати ; з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка – це часто буває – не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального і естетичного розвитку. Отже, “вміти читати – означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків. Тільки той учень “читає”, в свідомості якого слово виграє, тріпоче, переливається барвами і мелодіями навколишнього світу” [9, с. 194]. Саме через читання діти повинні пізнати самих себе і навколишній світ. А це буде відбуватися тоді, коли поряд із читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж уперше розкрита книжка, починається копітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності дітей – працю, гру, спілкування з природою, творчість.

Слушними і в наш час є вимоги Василя Олександровича до організації самостійної роботи з підручником на уроках : вдалий підбір навчального матеріалу, керівництво з боку вчителя, ведення читацьких щоденників де б вони фіксували назву й автора прочитаних творів, вислови, які їм сподобалися, цікаві факти, думки, події тощо.

Неабиякого значення відомий педагог надавав творчій роботі над текстом. Він зауважував, що чим більше думає учень у процесі вивчення нового матеріалу, тим свідомішим стає його підхід до того, що він читає, слухає, що спостерігає. Повторне читання матеріалу, вже раніше вивченого, відкриває перед учнем нові сторони явищ. Школяр, який звик обмірковувати те, що читає або чує, при повторному читанні підручника або іншої книжки шукає нові факти і явища, які підтверджують добре усвідомлені істини. Для нього повторення є не відтворенням відомого, а розвитком знань, мисленим заглибленням у факти і явища.

Учень повинен уміти орієнтуватися у безмежному морі знань. “Ми переконалися, – писав В.О.Сухомлинський, – що оволодіння знаннями в початковій школі без заучування – важлива передумова дальшого розвитку вихованців...” [1, с. 116] . Школяр не може запам’ятати весь курс того чи іншого предмету. Тому В.О.Сухомлинський писав: “Ми вчимо учнів користуватися книжкою під час підготовки відповіді на уроці...” [11, с. 248]

Надзвичайно великий інтерес становить прийом, який використав у своїй практиці В.О.Сухомлинський – аналіз тексту в процесі читання, оскільки він включає у себе виконання комплексу логічних операцій: цілісність сприймання всього тексту, виділення його складових компонентів, їх взаємозалежності та взаємозв’язків. Цей процес діяльності найвідповідальніший на уроці, бо містить у собі найбільші можливості впливу на всебічний розвиток дітей.

Самостійну роботу школярів В.О.Сухомлинський вважав основним елементом кожного уроку, необхідною умовою розвитку самоосвіти. І саме робота учнів з підручником, на його погляд, є одним із найважливіших засобів формування самостійності. З огляду на це В.О.Сухомлинський надавав особливого значення відбору матеріалу для самостійного опрацювання. Найчастіше він пропонував своїм учням текст, що потребує різнобічного пояснення, порівняння та зіставлення, з тим, з чим вони стикаються у житті.

Василь Олександрович створив дві програми розумового виховання: ”... перша – це обов’язковий для заучування й збереження в пам’яті матеріал, друга – позакласне читання, а також інші джерела інформації” [10, с. 448]. Очевидно, що йдеться про основні загальнонавчальні вміння та навички. Серед них В.О.Сухомлинський називав: вміння спостерігати, думати, зіставляти, порівнювати, знаходити незрозуміле, вміння висловлювати думку, виділяти логічно закінчені частини у прочитаному, встановлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними, знаходити головне, робити попередній логічний аналіз тексту в процесі читання, читати текст і одночасно слухати інструктаж учителя про роботу над ним, його складовими частинами, читати твір, тощо. Перша програма, створена педагогом, передбачає дати учневі певні знання, а друга – пробудити жадобу до знань, прагнення учня вийти за межі уроку – читати, досліджувати і думати. Найважливішим шляхом оволодіння другою програмою є самостійне читання. В.О.Сухомлинський переконаний, що без позакласного читання, навчання на уроках перетворилося б на зубріння. Воно не пов’язується безпосередньо з уроками, але відіграє надзвичайно велику роль у всебічному розвитку школярів. Це читання дає дитині значно більше відомостей, ніж треба обов’язково засвоїти за програмою, полегшує її дальше навчання, тому що в неї з’являються нові інтелектуальні потреби. І чим більше цих потреб – дізнатися, пояснити, дослідити те чи інше питання в процесі читання, тим багатше духовне життя учня.

Уміння самостійно працювати з підручником виробляються в результаті тривалої, систематичної, цілеспрямованої діяльності всього педагогічного колективу протягом усіх років навчання учнів у школі. Але саме в початкових класах учителі повинні не тільки звертати увагу на те, як діти читають, а й мають дбати про вироблення у них уміння визначати головну думку прочитаного, складати план, ділити текст на абзаци, давати їм заголовки.

Основне завдання початкової школи полягає в тому, щоб навчити дітей вчитися і користуватися своїми знаннями, а вже у середніх і старших класах слід закріпити набуті знання і на їх основі формувати нові, більш складні.

Аналізуючи весь комплекс знань, умінь і навичок, якими учні повинні оволодіти протягом дванадцяти років навчання у школі, В.О.Сухомлинський виділяв серед них дванадцять найважливіших, із яких шість стосуються роботи з підручником. Сюди входять: вільно, виразно, свідомо читати; виділяти логічно закінчені частини у прочитаному, встановлювати між ними взаємозв’язок і взаємозалежність; відшукувати книжку з питання, яке цікавить; знаходити у книжці матеріал із питання, яке цікавить; у процесі читання робити попередній логічний аналіз тексту; читати текст та одночасно слухати інструктаж учителя про роботу над ним та над його складовими частинами.

Опосередкований шлях формування уміння працювати з підручником – це особистий приклад педагога. Від його ерудиції, інформаційної культури у значній мірі залежить, чи стане книга для молодшого школяра супутником життя, джерелом інформації. Враховуючи вікові особливості молодших школярів, а саме здатність до наслідування, тобто виконання дій за зразком, В.О.Сухомлинський неодноразово звертав увагу вчителів на необхідність демонстрування зразка вмілого використання підручника. Наслідуючи зразок, учні будуть вчитися правильно користуватися ним як носієм знань.

Знаючи, що вчитель як особистість формується постійно, все життя, В.О.Сухомлинський вважав за свій обов’язок створити всі умови для саморозвитку своїх колег. Найбільшими потенціями для формування учителя як особистості володіє книга. Ось чому педагог рекомендує вчителеві багато читати, нагадуючи, що якщо немає читання, то немає “ні вітрил, ні вітру”. Читання – це самостійне “плавання” у морі знань, і завдання вчителя полягає в тому, щоб кожен вихованець зазнав щастя від цього “плавання”, відчув себе сміливцем, який став віч-на-віч із безмежним морем людської мудрості.

Не слід забувати, що чим більше буде індивідуально читати книги вчитель, тим легше йому буде працювати на уроках з учнями. Тому що без книжки, без пристрасті до читання немає учителя. Читання – це джерело думок і творчості педагога, це саме життя. Усі педагогічні системи валяться, якщо немає потреби у книжці.

Справжній педагог – це, перш за все, книголюб. Атмосфера любові до книжки, повага до неї – в цьому полягає суть школи і педагогічної праці. У початкових класах учитель повинен “ввести кожного учня у світ книжок, виховати любов до книжки, зробити книжку провідною зіркою в інтелектуальному житті” [10, с. 491]. Але наскільки дитина полюбить книжку, буде залежати від учителя, від того, яке місце в його власному духовному житті займає книжка.

Великий акцент педагог робив на оволодінні вміннями пошуку інформації, самостійного добування знань. Це означає не тільки вміння знаходити потрібну книгу у фонді бібліотеки, а й володіння комплексом умінь, які необхідні для повноцінної роботи з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. Бібліотека і самоосвіта – це два поняття, які є взаємопов’язаними для сучасної людини. В.О.Сухомлинський практикував створення у класі бібліотечки, яка була б у пригоді вчителю й учням на уроці.



Василь Олександрович зазначав, що у школі може бути все, але якщо немає книжок, потрібних для всебічного розвитку людини, для її багатого духовного життя, або якщо книжку не люблять і байдужі до неї, це ще не школа; у школі може багато чого бракувати, але, якщо є книжки, потрібні для того, щоб перед нами завжди було широко відчинене вікно у світ, це вже школа. І саме бібліотека є осередком духовного становлення учителя і його вихованця. Особиста бібліотека педагога – “перший вихід у той океан знань, який відкривається читанням” [8, с. 91]. І завдяки тому, що учитель стає центром інтелектуального життя, у школі з’являються вихованці здібні, талановиті, обдаровані, які випереджають своїх ровесників у тій чи іншій сфері діяльності. У вчителеві дитина повинна бачити живе втілення любові до книжки.

Висновки. Підсумовуючи вищесказане, слід зауважити, що системна робота з книжкою в початковій школі, є надійною підвалиною для оволодіння знаннями у наступних класах. Питання роботи з підручником на уроках у початковій школі є досить актуальним, оскільки у наш час відбувається оновлення змісту освіти і у зв’язку з цим значно підвищуються вимоги до навчальних книг та ускладнюється робота з ними. Тому вчителі на кожному уроці повинні приділяти значну увагу роботі з підручником, а саме вчити дітей читати, виділяти головну думку прочитаного, порівнювати, ділити текст на частини, підбирати заголовки тощо. Робота у даному аспекті є невід’ємною складовою формування інформаційної культури людини.
Література


  1. Сухомлинський В. О. Активна діяльність учнів у процесі навчання – необхідна умова формування переконань / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 9 – 278.

  2. Сухомлинський В. О. Виховувати людину майбутнього / В. О. Сухомлинський // Рад. освіта, 1959. – 5 грудня.

  3. Гончаренко Н. М. Думки В. О. Сухомлинського про самостійну роботу учнів з книжкою / Н. М. Гончаренко // Рад. школа, 1983. – № 11. – С. 91 – 93.

  4. Сухомлинський В. О. Могутній вихователь / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 5. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 495 – 499.

  5. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. Серія : Педагогічні науки (До 80-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського ). – 1998.– Вип. 12. – 176 с.

  6. Сухомлинский В. О. О воспитании / В. О. Сухомлинский.– М. : Издательство политической литературы. – 1973. – 267 с.

  7. Педагогіка Василя Сухомлинського на зламі епох : матер. Міжнародної наук.-практ. конф. на 5-их Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність” / За заг. ред. О.Я.Савченко. – Київ–Кіровоград, 1999. – 388 с.

  8. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 1. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 7 – 202.

  9. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 9 – 278.

  10. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 419 – 655.

  11. Сухомлинський В. О. Формування розумових здібностей дітей / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 4. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 246 –270.

УДК 373.5.016.:504(075)


Конструювання підручників «Основи здоров’я»

для учнів початкових класів загальноосвітнЬОЇ ШКОЛИ з урахуванням компетентнісного підходу
Тетяна Бойченко, кандидат педагогічних наук, доцент,

провідний науковий співробітник НДІППО УМО НАПН

м. Київ (Україна)
У статті представлено основні положення розроблення підручників „Основи здоров’я” для учнів початкових класів з урахуванням компетентнісного підходу.

Ключові слова: основи здоров’я, структурування підручника, функції підручника, технологічність підручника, методичний апарат, ілюстративне забезпечення.
The author presents theoretical bases of construction of textbooks «Grounds of health» for the pupils of 1-4 classes, as well as structuring, functions, technologic lines, organon, illustrative providing of these textbooks.

Key words: grounds of health, textbook structurization, textbook functions, textbook technologic lines, organon, illustrative providing.
Постановка проблеми. У сучасному навчально-виховному процесі, як і в традиційному, навчальна книга, зокрема підручник, відіграє особливу роль [8-10]. Саме тому він має відповідати багатьма критеріям [4; 5; 6; 10]. Перше покоління підручників з основ здоров’я для учнів 1-4 класів було розроблено з урахуванням саме цих критеріїв [1], їх структура і зміст неодноразово доопрацьовувалося і доповнювалося. Навчальний комплект з основ здоров’я для початкової школи було високо оцінено учнями, педагогами, батьками [7]. Їх загальний тираж сягнув за чотири мільйони примірників, а авторів було нагороджено Державною премією України в галузі освіти за 2011 рік.

Аналіз досвіду роботи над цим комплектом уможливлює визначення основних позицій, якими доцільно керуватися при розробленні підручників «Основи здоров’я» для учнів початкової школи: вихідні теоретичні положення; структурування; функції; технологічність; методичний апарат, ілюстративне забезпечення.

Розроблення підручників «Основи здоров’я» для учнів 1-4 класів базується на нормативних вимогах щодо складової «Здоров’я» освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» Державного стандарту загальної початкової освіти та базової навчальної програми предмета «Основи здоров’я» для початкової школи. Водночас зміст, структура і методичний апарат підручників розроблено з урахуванням сучасних дидактичних теорій конструювання змісту освіти та новітніх положень особистісно зорієнтованої її парадигми, яка при вивченні основ здоров’я реалізується на основі здоров’язбережувальної компетентності. Ця компетентність характеризується низкою ознак. Вона поліфункціональна, що уможливлює вирішення проблеми здоров’язбереження людини, групи людей, спільноти та суспільства у просторі всіх чотирьох складових здоров’я – фізичній, соціальній, психічній та духовній. Її надпредметність і міждисциплінарність реалізується в усіх ланках безперервної освіти, у тому числі й початковій. Здоров’язбережувальна компетентність багатовимірна, що зумовлено сутністю здоров’я, і забезпечує розвиток особистості [3].

Здоров’язбережувальна компетентність розглядається як здатність учня застосовувати здоров’язбережувальні компетенції (суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень) в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації на користь збереження, зміцнення і формування здоров’я. Власне, це здатність учня самостійно застосувати знання (факти, уявлення, поняття), способи і досвід навчальної й здоров’язбережувальної діяльності, ціннісне ставлення до власного життя і здоров’я.

При конструюванні змісту підручників враховано дидактичні принципи особистісної значущості змісту, його наступності і перспективності, активності й емоційності. Формування здорового і безпечного способу життя ґрунтується на основних власне предметних принципах: превентивності та практичної цілеспрямованості. Поєднання загальнодидактичних і власне предметних принципів уможливлює особистісно зорієнтоване навчання.

Ураховано, передусім, сучасне розуміння сутності здоров’я як складного процесуального явища, яке характеризує життєдіяльність окремої людини, групи людей, і суспільства загалом. Узято до уваги і сучасне трактування чинників здорового способу життя: способу життя сім’ї, найближчого оточення та суспільства; рівня культури особи, сім’ї, суспільства; місця здоров’я в системі цінностей людини та суспільства, у якому вона живе; бажання людини берегти своє життя і зміцнювати здоров’я; налаштованості на довге здорове життя та на розвиток усіх складових свого здоров’я; навчання основ здоров’я, формування і застосування навичок здорового способу життя [2].

Оскільки до змісту предмета входить і компонент безпечної життєдіяльності, автори врахували і сучасне трактування основних його положень. Насамперед, щодо розуміння необхідності формування здатності дитини передбачати ризики небезпеки та зменшувати їх вплив. Крім того, зміст підручників наповнено сучасними елементами здорового і безпечного способу життя, що розкривають сутність способів і методів формування, збереження, зміцнення і відновлення рівня  складових здоров’я молодшого школяра.

У підручниках змістову лінію «Здоров’я» Державного стандарту загальної початкової освіти «Здоров’я і фізична культура» структуровано за чотирма розділами, представленими в програмах для кожного класу: «Здоров’я людини», «Фізична складова здоров’я», «Соціальна складова здоров’я», «Психічна і духовна складові здоров’я».

Зміст розділу «Здоров’я людини» акцентує увагу учнів на: змісті понять «здоров’я», «складові здоров’я», «чинники здоров’я», «показники здоров’я», «здоровий спосіб життя», «безпека», «небезпека», «ризик»; формуванні цілісного уявлення про здоров’я, безпеку й розвиток людини; взаємозв’язку здоров’я із способом життя і навколишнім середовищем; способах і методах збереження життя і зміцнення здоров’я; усвідомленні цінності життя і здоров’я. Саме цей розділ сприяє розширенню та систематизації знань про здоровий і безпечний спосіб життя, способів навчальної і здоров’язбережувальної діяльності; вихованню потреби в здоров’ї та відповідального ставлення до свого життя і здоров’я і до життя і здоров’я оточуючих; передбачає формування цілісного уявлення учнів про здоров’я, безпеку і розвиток людини та їх взаємозв’язок із способом життя і навколишнім середовищем; позитивної мотивації до здорового і безпечного способу життя. Це уможливлює досягнення учнями належного рівня вимог, регламентованих державними вимогами до учнів початкової школи.

Розділ «Фізична складова здоров’я» містить інформацію про: вплив природного і соціального середовища на ріст і розвиток дитини; чинники формування, збереження, зміцнення і відновлення фізичної складової здоров’я; методи попередження найпоширеніших соматичних та інфекційних захворювань; організацію різних видів діяльності школяра й активного відпочинку. Він спрямований на формування в учнів відповідних компетенцій – вибору корисної для здоров’я їжі; самостійного виконання гігієнічних процедур та фізичних вправ; планування навчання і відпочинку; ціннісного ставлення до власного здоров’я.

Інформацію, виокремлену в розділ «Соціальна складова здоров’я», сформовано з урахуванням знань валеологічного характеру та інформації про безпечну життєдіяльність молодших школярів, а саме: значення сім’ї для формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дитини; спілкування з членами родини однокласниками, однолітками, знайомими і незнайомими; толерантне ставлення до оточуючих; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я; правила і настанови щодо безпечної життєдіяльності вдома, у школі, на вулиці, у транспорті, в громадських місцях, на відпочинку; методи надання само- і взаємодопомоги. Зміст розділу уможливлює набуття учнями компетенцій щодо поведінки в сім’ї і школі; прогнозувати, зменшувати ризик та уникати виникнення небезпеки в побуті, природному та соціальному середовищі; надавати само- і взаємодопомогу. Опрацювання змісту розділу спрямоване на адаптацію школяра до соціального і техногенного оточення.

Змістовим наповненням розділу «Психічна і духовна складові здоров’я» є інформація про: емоції і настрій, що впливають на здоров’я; вплив звичок на здоров’я; необхідність формування характеру, пам’яті, уваги, волі і творчості; чинники, які впливають на емоційний, інтелектуальний та духовний розвиток учня; народні звичаї, приказки і прислів’я про здоров’я; позитивну самооцінку, критичне мислення й приймати виважені рішення. Вивчення розділу уможливлює оволодіння учнями належними здоров’язбережувальними компетенціями: розуміння сутності і цінності власної особисті, відповідальності за власне здоров’я та інших людей; уможливлює оволодіння учнями уміннями керувати своїми емоціями, настроєм, приймати виважені рішення; формувати корисні звички, риси характеру; розвивати вольові якості, критичне мислення, творчі здібності.

У змісті кожного розділу є інформація про взаємозв’язок і взаємовплив усіх складових здоров’я та його чинників.

Зазначені розділи є наскрізними для всієї початкової школи. Але в кожному класі, за вимогами програми для кожного з них, зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються, ускладнюються відповідно до зростаючих пізнавальних психологічних особливостей та можливостей учнів, систематично розкриваються відповідно до концентричного принципу. Зміст навчального матеріалу сформовано на основі сучасних трактувань базових понять, зазначених в чинній програмі: «здоров’я», «здоровий спосіб життя», «безпечна поведінка», що гарантує його науковість.

Кожний розділ, відповідно до програми, має теми (параграфи). У кожній темі передбачено основний і допоміжний тексти. Основний текст поділено на логічно завершені частини. Допоміжний текст підсилює зміст основного і представлений у вигляді рубрик: «Факти», «Для допитливих», «Словничок», «Пам’ятай», «Учитель радить», «Лікар радить/застерігає». Це забезпечує належні етапи опрацювання кожної теми: мотивацію учнів до засвоєння навчального матеріалу, актуалізацію їх життєвого досвіду, усвідомлення матеріалу, його узагальнення і систематизацію, застосування знань під час виконання практичних робіт, аналізу навчальних і життєвих ситуацій.

Таке структурування змісту підручників підпорядковане основній меті предмета – формування здоров’язбережувальної компетентності молодших школярів. Саме тому підручники з основ здоров’я є дієвою і сучасною складовою навчально-методичного комплекту. Вони спрямовані на реалізацію властивих для них функцій: інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну.

Так, мотивації дітей до засвоєння навчального матеріалу сприяють безпосередні звернення авторів до дітей; спонукання їх до виконання практичних завдань, правил, застережень, різноманітних порад. Мотиваційна функція підручників уможливлює формування інтелектуальних почуттів; розвиток позитивних мотивів навчання, пізнавальних  інтересів школярів.

Інформаційна функції виявляється різнобічно: через встановлення зв’язків між внутрішнім світом дитини та її поведінкою; здоров’ям дитини та дотриманням правил здорового і безпечного способу життя; через прогнозування наслідків учинків; розкриття сутності морально-етичної поведінки, розкриття сутності цінності здоров’я.

Виховна функція підручників з основ здоров’я забезпечується відображанням досвіду емоційно-ціннісного ставлення до себе, людей, довкілля, до своєї здоров’язбережувальної діяльності. Зміст підручників розкриває школярам ціннісні орієнтири щодо здоров’я і безпечної життєдіяльності. Матеріали підручників розкривають як світові здобутки, так і реалії українського буття (факти, ілюстрації, символіка, народні традиції, звичаї, фольклор), що сприяє патріотичному вихованню учнів початкових класів.

Змістове наповнення підручників спрямоване не лише на формування здоров’язбережувальних компетенцій. Воно сформоване таким чином, що сприяє і розвитку загальнопізнавальних можливостей учнів – умінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, критично мислити тощо.

Для підручників характерні також його змістові і мотиваційні зв’язки зі змістом інших предметів (фізична культура, природознавство, читання, громадянська освіта тощо), що забезпечує інтеграцію змісту цих предметів.

У підручниках надано зразки алгоритмів формування розумових і практичних умінь і навичок, умінь класифікувати події, явища, випадки, прийняття рішення тощо, а також уміщено практичні роботи для самостійного виконання різнорівневих завдань, співпраці з однокласниками та батьками. Умовні позначення сприяють організації самостійної роботи з навчальною книгою. Усе це забезпечує реалізацію координуючої та комунікативної функції підручників.

Поділ текстового матеріалу на основний і додатковий, методичний апарат підручників, зокрема включення до них різнорівневих завдань, спрямовані на забезпечення диференціації навчально-виховного процесу. Завдяки цьому забезпечуються навчальні досягнення учнів відповідно до рівнів, регламентованих чинною програмою.

Усі розділи підручників є наскрізними не лише для всієї початкової школи, а й для основної. Це дозволяє від класу до класу нарощувати нові знання, формувати нові здоров’язбережувальні компетенції і розширювати набуті і застосовувати їх у подібних та змінених навчальних і життєвих ситуаціях; систематизувати інформацію про базові поняття предмета. Крім цього, це забезпечує зв’язок між початковою і основною ланками освіти.

Отож, у підручниках «Основи здоров’я» для учнів початкових класів реалізовано їх функції, що забезпечує реалізацію компетентнісного підходу в формуванні здоров’язбережувальної компетентності.

Оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями потребує, як зазначено в чинній програмі, багаторазового вправляння індивідуальної та групової взаємодії. Тому на уроці необхідна організація практичної, ігрової індивідуальної та колективної діяльності учнів, що ґрунтується на взаємодії вчителя з учнями і учнів між собою. Цьому сприяють технологічні характеристики підручників: перевага практичних дій і вправлянь учнів у засвоєнні навчального матеріалу; зв’язок теоретичних відомостей з можливостями їх практичного застосування; опора на особистий досвід дітей або його розширення, збагачення шляхом розповідей, ілюстрацій; тісний зв’язок з конкретним життям класу; наявність у підручниках інформації, спрямованої на забезпечення різноманітності поєднання форм організації навчальної діяльності: спостереження, слухання, розповідь, практичні дії, дослідницькі завдання, діалоги, інсценізації, ігрові ситуації, парна і групова робота, тренінги; постійне мотивування дітей до уважного ставлення до свого здоров’я, заохочення успіхів в опануванні здоров’язбережувальними компетенціями; неперервність впливу на формування в учнів основних практичних результатів засвоєння здоров’ябережувальних компетенцій; емоційність змісту підручника.

Отже, технологічний складник підручників спрямований на уможливлення в процесі опанування основами здоров’я органічного поєднання знань про здоров’я і безпеку, способів пізнавальної і здоров’язбережувальної діяльності через засвоєння необхідних навичок, досвіду ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Засобами підручників, що сприяють формуванню здоров’язбережувальної компетентності, виступають різноманітні інформаційні блоки, правила, приписи, завдання тощо.

Методичний апарат підручників з основ здоров’я спрямований на реалізацію їх функцій – інформаційну, розвивальну, мотиваційну й охоплює: звернення авторів до учнів на початку і в кінці підручників; інформаційні блоки кожної теми усіх розділів; правила здорового і безпечного способу життя; словники-пояснення окремих термінів; поради вчителя і лікаря, алгоритмічні приписи, поради; практичні роботи; різнорівневі завдання, завдання для самоконтролю (запитання, життєві і навчальні ситуації, творчі проекти); додатковий матеріал; умовні позначення, що орієнтують на спосіб виконання завдань учнями самостійно, у групі, з допомогою батьків.

Особливе значення має ілюстративне наповнення підручників. Воно компенсує те, чого не можна висловити словами, що є обов’язковим з огляду на вікові можливості учнів початкових класів. Ілюстрації в підручниках виконують різні функції. Так, в одних випадках вони органічно поєднуються з текстовим матеріалом. Це ілюстрації, без яких текст буде незрозумілим так само, як незрозумілими ілюстрації без тексту. Таке поєднання правомірне в усіх темах. Наприклад, в темах «Ріст і розвиток людини», «Правила особистої гігієни», «Харчування здоров’я», «Емоції та настрій людини» тощо. Особливого значення ілюстрації мають в підручниках для першого і другого класів.

Ілюстративний матеріал у підручниках також є засобом інформації. Таку функцію, наприклад, малюнки виконують у таких темах: «Розпорядок дня», «Права дитини», «Безпека на вулиці» тощо.

Таким чином, при розробленні підручників «Основи здоров’я» для учнів 1-4 класів необхідно передбачити:

1)     їх відповідність Державному стандарту початкової загальної освіти і чинної програми предмета «Основи здоров’я»;

2)     відбір змісту освіти за програмою предмета «Основи здоров’я» для кожного класу всіх складових змістової лінії «Здоров’я» з урахуванням вікових особливостей молодших школярів;

3)    науковість і систематичність змісту основних, додаткових і пояснювальних текстів;

4)    спрямованість змісту підручників на забезпечення компетентнісного підходу, міжпредметних зв’язків;

5)    забезпечення наступності змісту предмета за програмними вимогами від класу до класу початкової школи і між початкової і основною школою;

6)    уможливлення самостійної роботи учня;

7)    психофізіологічну комфортність користування ними упродовж чотирьох років вивчення предмета «Основи здоров’я».
Література
1.  Бойченко Т.Є. Основи здоров’я: Підручник [для 1 кл. загальноосв. навч. закл.]. Видання 2-е, доповнене / Т.Є. Бойченко, О.Я. Савченко. – К. : Ґенеза, 2007. – 96 с.

2.  Бойченко Т.Є Складові, чинники здорового способу життя учнівської молоді, методи його формування / Т.Є. Бойченко // Джерело педагогічної майстерності. Сучасний навчальний заклад – Школа сприяння здоров’ю: Науково-методичний журнал. – Випуск № 3 (43). – Х. : ХОНМІБО, 2009. – С. 54-58.

3.  Бойченко Т.Є. Формування здоров’язбережувальної компетентності як умова розвитку обдарованої особистості / Т.Є. Бойченко // Педагогічний вісник. – 2010. – № 3-4. – С. 12-13.

4. Жосан О.Е. Експертиза шкільного підручника: теоретичний аспект / О.Е.Жосан // Педагогічний альманах :  зб. наук. праць – Херсон : ПУІПОПК, 2011. – Вип. 12. – С. 54–60.

5. Кодлюк Я. Підручник для початкової школи: дидактико-методичний аспект / Я. Кодлюк. – Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2009. – 100 с.

6. Кодлюк Я.П. Теорія і практика підручникотворення в початковій освіті: Підручник для магістрантів та студентів пед. ф-тів / Я.П. Кодлюк. – К.: Інформаційно-аналітична агенція «Наш час», 2006. С.160-172.

7.  Лукіна Т.О. Якість українських підручників для середніх загальноосвітніх шкіл: проблеми оцінювання і результати моніторингу / Т.О.Лукіна. – К. : Академія, 2004. – С. 22-24.

8.  Мелешко В.В. Використання навчальної книги як основного засобу формування ключових компетенцій учнів сільської малочисельної школи / В.В. Мелешко // Проблеми сучасного підручника : Зб. наук. праць / Редкол. – К. : Пед. думка, 2008. – Вип. 8. – 544 с.

9. Семененко І.М. Підручник як засіб організації навчальної діяльності / І.М. Семененко // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць / Редкол. – К. : Пед. думка, 2008. – Вип. 8. – 544 с.

10. Шамелашвілі Р.М. Підручник для загальноосвітньої школи як феномен навчально-методичного комплексу та деякі питання його експертного оцінювання / Р.М.Шамелашвілі // Проблеми сучасного підручника : Зб. наук. праць / Редкол. – К. : Пед. думка, 2008. – Вип. 8. – С. 8-20.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconУніверситету «україна» актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті євроінтеграційного поступу матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Луцьк 2015

Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconНаукове товариство студентів та аспірантів фіпмв актуальні проблеми зовнішньої політики україни
Актуальні проблеми зовнішньої політики України: Матеріали Дру-\437 тої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconНаукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції у чотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
Співголови конференції: Патко Д. (Угорщина), Поп Е. (Румунія), Карпушевський Б. (Німеччина), Хамрол А
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка