Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції



Сторінка9/15
Дата конвертації22.05.2017
Розмір2.96 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

Перелік букварів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у 1 класі загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчанням за 2001–2004 роки


№ п/п

Назва

Автор

Видавництво

Рік видання

Основні підручники

1.

Буквар (підручник)

Вашуленко М. С.

Скрипченко Н. Ф.



Освіта

2001, 2002, 2003, 2004

2.

Буквар (підручник)

Прищепа К. С.

Колесниченко В. І.



Форум

2001, 2002, 2003, 2004

3.

Буквар (підручник)

Луцик Д. В.

Проць М. М.

Савшак А. С.


Світ

2001, 2002, 2003, 2004

Додаткові підручники та навчальні посібники

1.

Буквар (підручник)

Чорна М. М.

Грабар Д. І.



Афіша

2001

2.

«Читаю сам» (посібник з позакласного читання)

Мартиненко В.О

ТОВ «АВДІ»

2003

3.

Вчуся читати (посібник)

Коваленко О. В., Джежелей О. В.

Ранок

2001

4.

Супутник букваря (посібник)

Вашуленко М. С.,

Вашуленко В. Ф.



Педагогічна думка

2001

5.

Післябукварик (посібник)

Вашуленко М. С.,

Захарійчук М. Д.,

Науменко В. О.


Літера

2004

Дослідники вказують, що поняття «паралельні» та «альтернативні» підручники не суперечать одне одному, проте у сучасному підручникотворенні поняття «паралельні підручники» є дещо застарілим, тому частіше послуговуються терміном «альтернативна навчальна література» (альтернатива – франц. alternative, від лат. alter – один з двох), що означає необхідність вибору між двома або кількома можливостями, які виключають одна одну; діють паралельно або замість звичайних [1, с. 23]). Розглянемо детальніше букварі, які існують паралельно, але кожному властива авторська концепція, авторське розуміння процесу навчання, хоча матеріал в них близького рівня складності, тобто відповідає Державному стандарту загальної початкової освіти.

Для 6-річних першокласників у перехідний період підготували такі підручники з читання: «Буквар» М. С. Вашуленка, Н. Ф. Скрипченко (2001), «Буквар» К. С. Прищепи, В. І. Колесниченко (2001), «Буквар» Д. В. Луцика, М. М. Проць, А. С. Савшак (2001). Вони були складені відповідно до завдань оновлення змісту освіти, відображених у Законі України «Про загальну середню освіту, Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») та ін.

Зазначені букварі об’єднує те, що вони складені відповідно до авторських програм з цього навчального предмета; реалізують змістові лінії Державного стандарту; Міністерство освіти рекомендувало їх як основні для використання у школах з українською мовою навчання.

З метою аналізу вказаних підручників використаємо структурно-функціональний підхід, запропонований відомими теоретиками навчальної книги Д. Зуєвим, В. Бейлінсоном і практично зреалізований у процесі аналізу чинних підручників для початкової школи Я. Кодлюк. Складовими зазначеного підходу визнано структурний аналіз підручника (передбачає виявлення складу елементів навчальної книги і зв’язків між ними і дає змогу встановити необхідність і достатність компонентів підручника) та його функціональну характеристику (з’ясування реалізації в навчальній книзі провідних функцій підручника) [3, с. 179].

Структура букварів значною мірою зумовлена періодами навчання грамоти (добукварний, букварний, післябукварний), які чітко відображені у навчальних книгах. Зміст читання у першому класі визначається на основі сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти (у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви).

З огляду на обсяг статті аналіз кожного із зазначених підручників будемо здійснювати таким чином: описово розглянемо структуру кожної навчальної книги, а серед провідних функцій (інформаційна, розвивальна, виховна, мотиваційна – Я. Кодлюк), розкриватимемо ту, яка найбільшою мірою зреалізована в тому чи іншому підручнику.

Буквар, автором якого є М. Вашуленко, структурований таким чином: добукварний період (розпочинається складанням речень за малюнками та створенням звукових моделей слова); букварний, у якому вивчають букви українського алфавіту (зображено велику і малу друковані букви, навколо яких розміщені малюнки зі звуковими моделями до них; подано вправи для вправляння у вимові виучуваної літери, завдання на злиття букв у склади; після кожної вивченої літери міститься текст для читання); післябукварний (вміщено твори-мініатюри про Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українку та їхні вірші і декілька українських народних казок).

Структурними компонентами підручника є також лінійка вивчених літер, пізнавальні матеріали (вірші, казки, оповідання для вправляння у читанні).

Інформаційна функція «Букваря» М. Вашуленка реалізується шляхом пред’явлення навчального матеріалу за періодами навчання грамоти. Структура першого періоду розпочинається з відомостей про рідний край, ігрову діяльність дітей, малюнків про природу, ілюстрацій до казки і плавно переходить у зображення школи, учнів, досягнення техніки, звичаї нашого народу. За цими малюнками діти складають речення, звуко-буквені моделі слів. Відповідно до мети вивчення мови у букварі є достатня кількість синтетичних вправ, завдань, текстів для ознайомлення зі словами – назвами предметів. Другий період представлений вивченням букв. Вивчаючи літери, вчителі прокладають мовну стежину від звука до знайомих учням слів, а також і до нових, які можуть стати добрими помічниками дитини у здійсненні нею однієї з найважливіших потреб – потреби у спілкуванні, мовному самовираженні. Буквар насичений різножанровими творами (прислів’ями, віршами, лічилками, скоромовками, оповіданнями, загадками, казками). Заслуговує на увагу підхід до побудови післябукварного періоду. Його матеріал підібрано таким чином, щоб спонукати дитину до вивчення української літератури, творів українських письменників.

«Буквар» К. Прищепи і В. Колесниченко також відображає у своїй структурі три періоди навчання грамоти. В добукварний період автор знайомить школярів зі словами – назвами предмета, словами – назвами дії, словами – назвами ознаки та словами, які служать для зв’язку слів у реченні. Після цього вводить схему речення. Наступним етапом є формування уявлення про звуки мови і їх схематичне зображення. На завершення дітей ознайомлюють зі складом, поділом слів на склади. Весь добукварний період насичений матеріалом для читання дітям, які вже володіють технікою читання самостійно.

Букварний період навчання грамоти у букварі К. Прищепи більш насичений навчальним матеріалом, подано велику кількість вправ для читання та творів різних жанрів. У підручнику містяться рубрики-звернення до дітей «Люба дитино!», які узагальнюють знання учнів з вивченого. Навчальна книга включає в себе зразки каліграфічного письма.

Післябукварний період представлений творами для вивчення пір року, місяців, українських народних пісень. Автор ознайомлює дітей із поняттям сім’я, родовід. На завершення – розповіді про українських письменників: Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, Н. Забілу.

Структурними компонентами підручника також вважаємо «Словничок», поданий в кінці букваря, та «Сторінку для дорослих».

На матеріалі букваря К. Прищепи, В. Колесниченко проаналізуємо розвивальну функцію. Зазначена книга передбачає розвиток в учнів загальнонавчальних умінь та навичок, пізнавальних процесів, творчих здібностей. Весь підручник пронизують завдання на розвиток навички читати. Помітною ознакою букваря є наявність різноманітних завдань і вправ на розвиток психічних процесів та загальнонавчальних умінь і навичок (вправи на міркування, порівняння, узагальнення; складання запитань, творів за малюнками та схемами; порівняння слів, речень; зіставлення звуків і букв; вправи диференційованого характеру (для тих, хто вміє читати, і тих, хто тільки вчиться); завдання для орієнтування на сторінці; подано зразки написання вивчених літер та ін.). Для кращого орієнтування у навчальній книзі на початку підручника є умовні позначення (чого немає в інших букварях).

«Буквар» Д. Луцика, М. Проць, А. Савшак також рекомендований Міністерством освіти і науки України для навчання у 1 класі 4-річної школи. Підручник чітко структурований, відповідає навчальній програмі. За вмістом навчального матеріалу «Буквар» Д.Луцика дещо перегукується із «Букварем» М.Вашуленка.

В добукварний період автори навчальної книги ознайомлюють учнів із схемою речення, схематичним зображенням слова. Значна увага приділяється вивченню літер і навчанню читати. Для цього використано різноманітні вправи, таблички для читання. Характерна незначна жанрова різноманітність творів. Післябукварний період в «Букварі» Д.Луцика представлений оповіданням «Працьовита сім’я», прислів’ям, віршем «Рідна мова в рідній школі» та українським алфавітом.

Аналіз букваря Д. Луцика, М. Проць, А. Савшак свідчить, що в ньому належно реалізована мотиваційна функція. Буквар стимулює першокласників до активного оволодіння навичкою читання, розвиває пізнавальні інтереси та позитивні мотиви навчання.

Розпочинається підручник навчання грамоти вступним віршем для учнів, який формулює сутність книги, яку відкриваємо («Буква до букви – і виникло слово…»). Створенню емоційно-позитивного настрою уроку сприяють цікаві та пізнавальні малюнки на сторінках книги (які призначені як для хлопчиків (автомобілі, інструменти, тварини, рибальство), так і для дівчаток (квіти, дівчата у віночках, вишиванки та ін.)). Навіть кожну літеру автори зобразили з допомогою різних малюнків (які несуть собою певний сюжет і створюють умови для складання невеличких оповідань, розповідей). Урізноманітнюють роботу на уроці розгадування кросвордів, ребусів, відгадування загадок. Цікавими для школярів є читання творів із малюнками замість слів.

Нові цілі початкової освіти, що окреслені у Державному стандарті початкової загальної освіти, зумовили зміни не лише у відборі змісту, а й у його методичному забезпеченні. Насамперед це стосується зміни методичного апарату підручника, який став більш розвивальним та диференційованим. Важливо, що у букварях цілеспрямовано реалізується виховна функція підручника, їх зміст спрямовано на формування національної гідності та свідомості наймолодших громадян.

Серед альтернативних підручників окрему групу становлять інтегровані навчальні книги.

Інтегрування різнопредметних знань у початковій ланці освіти є особливо актуальним, оскільки для молодших школярів властиве нерозчленоване сприйняття об’єктів навколишнього світу, без усвідомлення їх істотних ознак.

Інтегровані підручники бувають двох видів: одні з них об’єднують навчальний матеріал кількох освітніх галузей, інші – інтегрують зміст освіти у межах одного навчального предмета [3, с. 190]. Прикладом підручника першого виду є «Горішок» – інтегрований підручник для 1 класу 4-річної початкової школи (1999), який об’єднує базовий зміст таких навчальних предметів: навчання грамоти, математика, ознайомлення з навколишнім (М. Вашуленко, Н. Бібік, Л. Кочина). Інтегруючою основою підручника автори обрали загальнонавчальні уміння і навички.



Інтегрованим підручником у межах одного навчального предмета є «Буквар» М. Чорної, Д. Грабар (2001). Інтегруючою основою зазначеного букваря є українознавство, яке органічно пов’язане з системою знань, що передбачені іншими дисциплінами – рідною мовою, природознавством, музикою та співами, образотворчим мистецтвом. У змісті підручника закладено основу для проведення інтегрованих уроків, формування загальнонавчальних умінь і навичок, читацької самостійності.

Висновки. Аналіз букварів, які використовувалися у першому класі 4-річної початкової школи (2001–2004 рр.), дає змогу встановити, що по-перше, домінують серед них альтернативні навчальні книги: у цих підручниках автори структурують навчальний матеріал за методикою навчання грамоти (добукварний, букварний та післябукварний період); основним методом, закладеним в основу книг, є звуковий аналітико-синтетичний метод; по-друге, створені інтегровані підручники, інтегруючою основою яких є розвиток загальнонавчальних умінь і навичок в одному випадку, та українознавча основа – в іншому.

Перспективи подальших досліджень: полягають у з’ясуванні дидактико-методичних основ побудови букварів відповідно до вимог навчальних програм для початкової школи у ХХІ століття.
Література


  1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник [Текст] / С. У. Гончаренко. –К. : Либідь, 1997. –376 с.

  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] : 170 000 / уклад. та гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : Перун, 2004. – 1428 с.

  3. Кодлюк Я. П. Підручник для початкової школи: теорія і практика [Текст] / Я. П. Кодлюк ; ред. О. Давидова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 288 с.

  4. Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. Савченко О. Я. – К. : Початкова школа, 2002. – 464 с.

  5. Перелік навчальних програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою у 2001/02 навчальному році [Текст] // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – № 17–18. – С. 3–6.

  6. Перелік програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2002/03 навчальному році // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 15–16. – С. 27–30.

  7. Перелік програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання у 2003/04 навчальному році // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2003. – № 15–16. – С. 22–64.

  8. Перелік програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою у 2004/05 навчальному році // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2004. – № 15–16. – С. 13–21.

  9. Савченко О. Я. Новий етап розвитку 4-річної початкової школи [Текст] / О. Я. Савченко // Початкова школа. – 2001. – №1. – С. 6–10.

УДК 811.163.2;81’271


ВИКОРИСТАННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС СТВОРЕННЯ АДАПТОВАНИХ ПІДРУЧНИКІВ ІЗ БОЛГАРСЬКОЇ МОВИ
Світлана Корнієнко, кандидат філологічних наук, доцент

м. Бердянськ, Запорізької області (Україна)
У статті оглядово схарактеризовано основні принципи підручникознавства як окремої наукової дисципліни, зміст якої носить яскраво виражений міждисциплінарний характер. Керуючись визначеними принципами і тенденціями, автор виділяє компетентнісний підхід як провідний під час створення адаптованих підручників з болгарської мови. При цьому основні посилання здійснено на авторитетну працю видатного болгарського методиста К. Димчева.

Ключові слова: адаптований підручник, болгарська мова, компетентнісний підхід, мовна компетенція, підручникознавство.

В статье С.И. Корниенко «Использование компетентностного подхода при создании адаптированных учебников болгарского языка» обзорно охарактеризованы основные принципы учебниковедения как отдельной научной дисциплины, содержание которой носит ярко выраженный междисциплинарный характер. Руководствуясь названными принципами и тенденциями, автор виделяет компетентностный подход как определяющий при создании адаптированных учебников болгарского языка. При этом основные ссылки осуществлены на авторитетный труд известного болгарского методиста К. Димчева.



Ключевые слова: адаптированный учебник, болгарский язык, компетентностный подход, языковая компетенция, учебниковедение.

In the article S.I. Kornienko "Using the competency approach to create customized textbooks Bulgarian Language" Review uchebnikovedeniya formation characterized as a separate scientific discipline, the content of which has a pronounced interdisciplinary. Guided by these principles and trends, the author videlyaet competence approach as defined when adaptirovannyhuchebnikov Bulgarian language. In this case, the basic references made the authoritative work of the famous Bulgarian Methodist K. Dimchev.

Keywords: adapted textbook, Bulgarian Language Language, competence approach, language competence, theory of textbook.
Компетентнісний підхід під час підготовки спеціалістів у вишах є особливо актуальним, оскільки практика невідповідності випускників тим вимогам, які до них ставляться, коли вони розпочинають трудову діяльність, доводить своєчасність вирішення проблем освіти з точки зору формування компетенцій. Для ефективного оволодіння знаннями з мови необхідні якісні підручники. Вивчення болгарської мови як іноземної не тільки для студентів-представників болгарського етносу в Україні, а й взагалі для слов’яномовного контингенту непримустиме.

Створення і використання адаптованих підручників з болгарської мови з реалізацією при цьому компетентнісного підходу є вкрай необхідним на сьогодні.

Мовна компетенція – поняття, яке в останні роки є найпопулярнішим і активно використовуваним у сучасних методиках викладання мови. Причиною цьому є комунікативна парадигма, що визначає передові тенденції навчання мові. Стосовно інших функцій мови комунікативна компетенція є підґрунтям комунікативно орієнтованого мовного навчання. Мова є не тільки засобом спілкування, вона є тим феноменом, який постійно надає інформацію про сутність мови, мислення, спілкування. Особливості мови як явища розкриваються не тільки під час вивчення мови, це відбувається постійно у житті – учні замислюються над відмінностями між звуком і буквою, чому в російській і українській мові є відмінкова система, а в рідній болгарській вона не існує, точніше перетворена в систему членування. А в англійській та німецькій наявні артиклі тощо. Все це відбивається на мовознавчому мисленні індивіду, на збагаченні його мовної компетенції шляхом осмислення, порівняння, вивчення.

Мовна компетенція визначається як декларативні знання про мову як засіб спілкування і семіотичну систему знаків. Ці знання сприяють осмисленню лінгвістичної сутності мовних фактів, функцій при спілкуванні у різних соціокультурних сферах. Використання мовної компетенції передбачає два типи знань: це знання про мову і знання мови. Знання про мову можуть бути емпіричні (соціальний досвід) або академічні (навчання). Не все, що ми знаємо про мову може стати предметом навчання в школі – діти у процесі мовного навчання поступово засвоюють основні мовні категорії: звук, букву, слово, речення. На другому місці лингвістичні знання – осмислення наукової інформації з лінгвістики. Лінгвістичною є, наприклад, інформація про мовні рівні, розділи лінгвістики: фонетика, морфологія, синтаксис. Оволодіння мовними і лінгвістичними знаннями означає оволодіння певним понятійним комплексом.

Отже, метою мовного навчання є комунікативна компетенція, уміння компетентно спілкуватися, а для цього лінгвістичні знання не є необхідними. Крім оволодіння комунікацією для вивчення мови необхідно розвивати логічне, абстрактне і критичне мислення, здібності до аналізу, інтерпретації та осмислення мови, її функцій, зв’язків із мисленням, культури, соціальним життям. Тому компетентнісний підхід може бути повністю реалізований тоді, коли буде в основі всієї системи – від планування до формування освітніх стандартів. Для цього необхідна навчальна література, нові, адаптовані підручники, що матимуть не тільки інформативно-практичний характер, а й сприятимуть обґрунтованій мотивації, викликатимуть особливий інтерес до вивчення мови.

Поставлена мета передбачає поновлення освітніх стандартів, яке має багато складових, але нас цікавить саме основний засіб цієї реалізації компетентнісних установок – підручник як основа навчального комплексу. Необхідно зазначити, що оскільки навчально-виховна робота побудована на базі підручників, сама система освіти зобов’язує професорсько-викладацький контингент бути їхніми авторами й постійно удосконалювати наявні підручники, а також готувати нові.

За метою використання відомі такі види підручників: енциклопедичні, монографічні, програмовані (алгоритмічні), проблемні (орієнтують на розвиток діалектичного мислення, розуміння явищ і процесів, що вивчаються, на пошук, винахід і відкриття, перетворення знань в переконання, на виховання інтересу до науково-дослідної діяльності), знаково-контекстні (базуються на психології діяльності у формі ділових ігор.

Термін «підручникознавство» одним із перших почав вживати К.Ушинський [8]. Значний внесок у становлення й розвиток вітчизняного підручникознавства зробили відомі педагоги ХХ століття Г. Ващенко, М.Вашуленко, О. Дубинчук, Н. Менчинська, Є. Перовський, В. Бейлінсон, В.Беспалько, І. Ґудзик, Д. Зуєв, Ю. Бабанський, Б. Коротяєв, В. Мадзігон, В.Онищук, В. Паламарчук, В.Помагайби, Н. Тупальский та ін. На сучасному етапі означена проблема залишається досить важливою і привертає увагу науковців (О. Аніщенко, Т.Антонова, Р. Арцишевський, П. Атаманчук, В.Бевз, Л. Березівська, Н. Бібік, Т. Бойченко, М. Бурда, Н. Буринська, А.Гірняк, Л. Горяна, В. Грищенко, Л.Денисенко, Ю.Завалевський, С.Когутенко, Я. Кодлюк, Ю. Кузнецов, В.Лапінський, Т. Лукіна, О. Ляшенко, В.Мадзігон, О. Савченко, Ю. Терещенко, О. Топузов, О. Харитонова, А.Фурман, В.Яценко та ін.) [4].

Основним законом підручникознавства в контексті компетентнісного підходу є положення про обумовленість підручника характером науки як системи знань, з одного боку, і системи освіти – з іншого. І тут не можна обійти основні принципи, яких слід дотримуватися при створенні підручника, визначені Тупальським, Папейко:

1. Принцип доцільності, що означає відповідність явища або процесса певному стану, матеріальна або ідеальна модель якого виступає як мета. Успіх підручника залежить від правильного розуміння мети освіти і правильного з’ясуванні стану тих, хто навчається.

2. Принцип ідеалодоцільності, що вимагає під час написання підручника урахування ідеалу, тобто уявного зразка досконалості чогось у певному відношеннні.

3. Принцип природодоцільності, що вимагає під час підготовки підручника виявлення і урахування: соціально обумовлених рис особистості учнів, які формуються вихованням, рівнем освіти особистості, її практичним досвідом, що досягаються за допомогою навчання; типових для даного контингенту стійких здібностей, що формуються вправами, біологічними відмінностями особистості, розвивальними тренуваннями.

4. Принцип культуродоцільності, що передбачає при створенні підручника

необхідність брати до уваги сучасну культуру та особливості національної культури.

5. Принцип метододоцільності, що вимагає знання методів досягнення цілей навчання.

6. Принцип системодоцільності, що розглядає підручник як цілісний витвір навчальної літератури з єдиним науково-педагогічним задумом і пов’язаними між собою взаємодіючими компонентами.

7. Принцип планодоцільності, що вимагає при створенні підручника враховувати порядок, послідовність і термін виконання роботи. Цей принцип дає можливість правильно вирішити питання про обсяг підручника, його рубрикації тощо [7].

Робота над адаптованим підручником з болгарської мови з урахуванням компетентнісного підходу досить складна. Необхідно враховувати перш за все обов’язкові чотири етапи написання підручника: підготовчий, написання авторського рукопису, підготовка видавничого оригіналу, публікація. У цілому призначення підручника полягає у тому, що в ньому:

– повинна міститися система найважливіших даних не з окремих питань курсу, а з предмету в цілому;

– вказувати найбільш раціональний і ефективний шлях оволодіння предметом;

– мотивувати ґрунтовне вивчення предмета як системи науково-гуманітарних знань;

– стимулювати інтерес до подальшого, поглибленого вивчення певної галузі знань [7].

Підручникознавство – це галузь наукового дослідження соціально-гуманітарних наук, що вивчає психолого-педагогічні, дидактико-методичні, історичні, книгознавчі, бібліотекознавчі, бібліографознавчі, гігієнічні та управлінські аспекти навчальної літератури. Поняття «підручникознавство» впливає на зміни позицій стосовно визначення місця підручникознавства у системі наук. Слід вести мову лише про умовне віднесення підручникознавства до галузі педагогічних наук, підкреслюючи у його структурі рівнозначність чотирьох компонентів: педагогічного, психологічного, книгознавчого та управлінського. Іншими словами, підручникознавство, маючи загалом педагогічну спрямованість, все ж таки відноситься до кола окремих наукових дисциплін, а його зміст носить яскраво виражений міждисциплінарний характер [4].

Болгарський методист К.Димчев про призначення підручника з болгарської мови говорить, що він є мікромоделлю всього освітнього процесу з болгарської мови, тому відповідно повинен мати: а) основну навчальну інформацію – для вивчення; б) завдання і вправи, за допомогою яких програмується оволодіння необхідними прийомами діяльності [2].

Робота з підручником є відправною точкою під час аналізу навчального змісту при підготовці уроку вчителем. Для учнів підручник є джерелом інформації, засобом керування і самокерування їхньою самостійною діяльністю.

Зміст підручника включає дані попередньо уточненого мінімуму з кількох проблем: принципи передбачуваних для вивчення мовних фактів (1) та операції щодо аналізу, створення та перетворення текстів (2). Кількість інформації повинна відповідати можливостям викладання і засвоєння в рамках визначеного навчального часу. Щоб уникнути двозначності, необхідно розмежовувати поняття урок і урочна (підручникова) стаття.

Принципи передбачуваних для вивчення мовних фактів (1).

Однорідні члени речення:

- однаково пояснюють одне й те саме слово;

- відповідають на одне й те саме питання;

- виконують одну й ту саму синтаксичну роль;

- мають сурядний зв’язок.

Літературні та стилістичні норми їх функціонування у мовленні.

Під час спілкування з людиною, до якої ставимося з повагою, використовуємо форму особового займенника 2 ос., множ. (Вие, Вас, Ви – Ви, Вас, Вам) замість 2. ос., одн. (ти, тебе, те – ти, тебе, тобі).

Форми вираження ставлення з повагою пишуть з великої літери.

Операції щодо аналізу, створення та перетворення текстів (2).

Під час орфоепічного аналізу з’ясовуємо:

- яке правило нормативної вимови використовуємо;

- чому ми використали сааме це правило.

Виправляємо помилки в побудові речення:

- визначаємо, що саме хотів сказати автор у своєму висловлюванні;

- з’ясовуємо як розкривається зміст і чи є невідповідність між задумом і створеним висловлюванням;

- з’ясовуємо в чому полягає сутність помилки;

- шукаємо спосіб виправити помилку.

Незалежно від відмінностей, обумовлених конкретним змістом, до структури підручника болгарської мови належать такі елементи: завдання щодо актуалізації знань і умінь (1), текст (2), питання до тексту (3), зразок аналізу і застосування результатів аналізу за нових умов (4), узагальнення результатів аналізу (5), осмислення здійснюваних операцій (алгоритмів) (6), завдання і вправи (7).

Завдання щодо актуалізації знань і умінь (1) необхідні для засвоєння нового матеріалу. Наприклад: Які ознаки мають монолог і діалог як види тексту? Які Ви знаєте другорядні члени речення?

Текст (2) ілюструє механізми, за якими функціонує в мовленні мовне явище, що є об’єктом вивчення. Наприклад в урочній статті «Слово як лексичний засіб» можна використати вірш Л.Кристєва «Вечерница». Які образи у вірші Л.Кристєва «Вечерница» створює учень за допомогою лексичних і синтаксичних засобів.

Питання до поданого тексту (3) стимулюють пізнавальну і комунікативно-мовленнєву активність учнів:



  1. Що для Вас із розповіді стало повчальним? Коротко обґрунтуйте свою думку.

  2. Які слова у наступному тексті є дійсними дієприкметниками недоконаного виду у минулому часі? Визначте час дієслів, від яких вони утворені.

Зразок аналізу і застосування результатів аналізу за нових умов (4).

Порівняйте подані три речення. Що між ними спільного? Знайдіть відмінності в синтаксичній побудові.



Който се дави в морето, той и за сламка се хваща – Хто потопає у морі, той і за соломинку хапається.

Който се дави в морето, и за сламка се хваща – Хто потопає у морі, і за соломинку хапається.

Давещият и за сламка се хваща – Потопаючий і за соломинку хапається.

Речення Който се дави в морето, той и за сламка се хваща – Хто потопає у морі, той і за соломинку хапається – складнопідрядне з підрядним означальним. Підрядне означальне речення пояснює неозначений займенник хто в головному реченні, уточнює ким є той, хто хапається за соломинку. При синтаксичному аналізі ставимо питання – Ким є той, хто хапається за соломинку?

Речення Който се дави в морето, и за сламка се хваща – Хто потопає у морі, і за соломинку хапається є підрядним підметовим. Підрядне речення заміняє у ньому підмет у речені Давещият и за сламка се хваща – Потопаючий і за соломинку хапається і виконує роль підмета в складному реченні. Відповідає на питання Хто хапається за соломинку? Усі три речення близькі за змістом, але різні за синтаксичною будовою.

Узагальнення результатів аналізу (5). Наприклад: Ознайомлення з синтаксичною будовою болгарського речення є способом збагачення запасу мовних засобів і умінь здійснювати вибір залежно від поставленої мети і комунікативної ситуації, в якій відбувається спілкування.

Велике значення для збагачення запасу мовних засобів має осмислення здійснюваних операцій (алгоритмів) (6), які здійснюємо навмисно або ненавмисно.

Наприклад: Зробіть лексичний розбір:



  • з’ясуйте лексичне (словникове) значення слів;

  • з’ясуйте синонімічні, антонімічні та інші відношення між словниковими одиницями;

  • схарактеризуйте їх походження – власне чи іншомовне;

  • з’ясуйте особливості використання слів у різних сферах мовленнєвого спілкування.

Завдання і вправи (7). Подаємо уривок з учнівського твору.

  • Які лексичні помилки допущено в даному уривку?

  • Які інші помилки наявні, крім лексичних? Доведіть їх наявність.

  • Відредагуйте поданий уривок учнівського твору. Запишіть правильний варіант [2].

Серед різних моделей комунікативних підручників з болгарської мови Т.А. Ладиженська пропонує такі три моделі: (1) без включення матеріалу з розвитку мовлення; (2) матеріал з розвитку мовлення включають як самостійну модель – учитель самостійно вирішує де, як і у якому зв’язку з матеріалом лінгвістичної парадигми доцільно організувати роботу з розвитку зв’язного мовлення учнів; (3) матеріал для роботи з розвитку зв’язного мовлення включають до підручника за певною схемою, але вибірково [5].

Під час підготовки і написання підручника з болгарської мови необхідно враховувати щонайменше три парадигми: педагогічну, лінгвістичну і семіотичну. Представлення лінгвістичних понять і закономірностей повинно відбуватися за логікою педагогічної доречності: мета навчання болгарській мові у певному класі; необхідність максимально доступного викладу, відповідно вікові учнів і ступенем їхньої мовної підготовки; Підбір матеріалу повинен здійснюватися на основі даних сучасної лінгвістики. Специфічним у змісті й структурі підручника з болгарської мови є лінгвометодичні види функціональної залежності між:

- знаннями лінгвістичних понять і закономірностей;

- уміннями здійснювати лінгвістичний аналіз, описувати мовні структури та їх використання у мовленні;

- комунікативно-мовленнєвою компетенцією.

Семіотична парадигма в підручниках з болгарської мови ґрунтується на двох типах систем позначення – вербальній та знаковій. Їх об’єднання дозволяє об’єднати і засвоїти інформацію: задіяно різні види аналізу, зменшено витрати психофізіологічної енергії. Інтерес викликають знакові зображення, які бувають предметними (факсиміле на книги, світлини, малюнки) та умовними (схеми, діаграми). Активно функціонують факсиміле для словників, довідників, енциклопедій, які служать реалізаціі мети мовного навчання. Схеми і діаграми у кінці підручника або «розкидані» в рамках певних урочних статей містять систематизовану узагальнювальну інформацію, необхідну для осмислення учнями лінгвістичних закономірностей, удосконалення їхньої мовної компетенції, служать для довідки під час виконання пізнавальних і комунікативних завдань.

Провідною в підручниках із болгарської мови є ідея про необхідність системної роботи над учнівським дискурсом і знайомство з основними поняттями і закономірностями. Тому на перший план виходять два види завдань: для розвитку мовленнєвих можливостей учнів та оптимізації їхніх комунікативно-мовленнєвих і когнітивних здібностей.

Завдання для розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності співвідносні процесам, що відбуваються в мовленнєвому спілкуванні. Створюються умови для оволодіння основними складовими комунікативно-мовленнєвої компетенції – мовною, соціолінгвістичною, дискурсною, стратегічною, соціальною та соціокультурною компетенціями.

Мовна компетентність передбачає засвоєння мовних засобів стосовно вимог правильного і доречного мовлення. Соціолінгвістична компетенція сприяє осмисленню ролі соціальних факторів у мовленнєвому спілкування. Дискурсна компетентність відповідає за увагу учнів щодо встановлення, підтримки і припинення контактів, адекватний переказ змісту під час розбору і створення текстів різних жанрів. Стратегічна компетентність сприяє формуванню вмінь спілкування, компенсуються слабкі місця при застосуванні літературних і стильових норм шляхом заміни одних висловлювань іншими. Соціальна і соціокультурна компетентності виявляються у вмінні учнів осмислювати певні життєві проблеми суспільства й особисті проблеми, формувати власні критерії розуміння добра і зла.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

Схожі:

Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconУніверситету «україна» актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті євроінтеграційного поступу матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Луцьк 2015

Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconНаукове товариство студентів та аспірантів фіпмв актуальні проблеми зовнішньої політики україни
Актуальні проблеми зовнішньої політики України: Матеріали Дру-\437 тої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconЛ. О. Хомич, доктор пед наук, проф
Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. м. Полтава, 21-22...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconНаукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції у чотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
Співголови конференції: Патко Д. (Угорщина), Поп Е. (Румунія), Карпушевський Б. (Німеччина), Хамрол А
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
Актуальні проблеми сучасного підручникознавства Матеріали Міжнародної науково-методичної інтернет-конференції icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка