Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким



Скачати 45.55 Kb.
Дата конвертації08.07.2017
Розмір45.55 Kb.


ПIСНI, ЯК ДIТИ
Ім'я Валерія Леонтьева добре відоме всім шануваль­никам естрадної музики. У радіоконцертах та теле­програмах часто можна по­чути його голос, подивитись його театралізований ви­ступ. А ті, кому пощастило бути на концертах Валерія Леонтьева, довго згадувати­муть яскраву пісенну виста­ву.

У Валерія красивий голос, який він використовує смі­ливо й гнучко. Він увесь у русі — і при цьому не порушує вимог хорошого смаку.

«Валерію притаманне природжене почуття сце­ни»,— так сказав про нього композитор Давид Тухма­нов.

Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким...

Народився майбутній спі­вак в Комі АРСР у селищі Усть-Уса. Його батько був зоотехніком. Вся родина ве­ла кочовий спосіб життя, переїжджаючи в залежності від того, де стадам північних оленів потрібна була допо­мога зоотехніка.

Після закінчення школи Валерій поїхав до Москви вступати до Державного інституту театрального мис­тецтва, але раптом злякався й вирішив повернутися додо­му. З цього почалася його трудова біографія. Став під­собним робітником на це­гельному заводі, пізніше ро­бітником на льонопрядиль­ній фабриці, студентом гір­ничого інституту...

— Скільки себе пам'ятаю — завжди співав,— згадує Валерій Леонтьєв. — На фабриці співав у хорі, а у Воркуті, куди потім пе­реїхав, виступав у худож­ній самодіяльності у Па­лаці культури шахтаря. І не тільки співав, а й навіть виконував головну роль у виставі «Затюканий апос­тол».

Долю співака вирішив, як часто буває, випадок: Сик­тивкарська філармонія ого­лосила конкурс вокалістів, а його переможцям дала направлення у Всеросійську творчу майстерню естрадно­го мистецтва. На конкурсі Валерій Леонтьєв посів одне з призових місць і — цього разу остаточно, без вагань — поїхав вчитися співати до Москви.

Повернувшись до Сиктив­кара, В. Леонтьєв став висту­пати на професіональній сцені разом із ансамблем «Зхо». Але перші виступи, перші гастролі не принесли співакові задоволення.

— Я зрозумів,— говорить він,— що треба ще вчитися, сумлінно працювати над ре­пертуаром, над режисурою всієї програми... Для співа­ка,— продовжує Валерій,— головне повністю заглибити­ся у світ музики й поезії, відчути настрій пісні, пере­жити цей настрій під час співу...

Перша перемога прийшла до співака 1979 року на Всесоюзному конкурсі пісні країн соціалістичної спів­дружності в Ялті, де В. Леон­тьєв став лауреатом і во­лодарем першої премії за виконання пісні Д. Тухмано-ва на вірші Р. Рождественсь-кого «Пам'яті гітариста». Другу перемогу Валерій одержав 1980 року на між­народному фестивалі в Болгарії «Золотий Орфей», де виконав ще одну пісню Д. Тухманова «Танцювальна година на сонці».

Газети на той час писали: «Своїм виконанням В. Ле­онтьєв створює певний на­стрій, а емоційна наповне­ність його пісень знаходить у слухачів живий відгук. Його розкутість, пластич­ність на сцені — наслідок великої праці над рухом, танцем». До речі, оригіналь­ні костюми для виступів він шиє сам. Під час конкурсу «Золотий Орфей» болгарсь­кий журнал «Лада» відзна­чив концертний костюм Ле-онтьєва спеціальною пре­мією.

Перші перемоги у творчих змаганнях відкрили для Ле­онтьева шлях на велику сцену. 1981 року його запро­шують взяти участь у між­народній естрадній програмі артистів соціалістичних кра­їн «Мелодії друзів». Він погодився і вирішив підготу­вати для виступу нові пісні свого улюбленого компози­тора Давида Тухманова — «Кружатся диски» і «Там, в сентябре». Я сама була свідком того, як кожного разу під час виступу Валерія за кулісами збиралися май­же всі учасники цієї програ­ми, навіть найпопулярні-ші — Каті Ковач, Дан Спа-тару, Павел Лишка,— щоб ще й ще раз подивитись на виступ талановитого співа­ка, порадіти разом із ним його успіху. Все краще, що було зроблене Леонтьєвим за цей час, пов'язане з твор­чістю Д. Тухманова, Ось як він характеризує Леонтьєва: «Валерій — співак цікавий, самобутній, складний. Часто його виступи викликають су­перечки, але головне те, що він — яскрава індивідуаль­ність. А хіба це не найваж­ливіше на естраді?»

Зараз Валерій Леонтьєв — соліст Ворошиловградської філармонії. Його важко за­стати вдома: записи у сту­діях радіо та на грамплас­тинки, зйомки на телебачен­ні, репетиції, гастролі, зустрічі з композиторами... Внаслідок знайомства з ком­позитором Раймондом Паул-сом, що переросло у творчу співдружність, у співака й композитора на фірмі «Ме­лодія» з'явилася популярна пластинка «Діалог». Па­улс — народний артист СРСР і Латвійської РСР, композитор, піаніст — і лау­реат Всесоюзного та між­народного конкурсів Ва­лерій Леонтьєв спільно ство­рили цікаву концертну про­граму, з якою вже знайоми­ли шанувальників естради Риги, Києва, Москви, Воро­шиловграда...

Як склався такий цікавий тандем — Паулс — Леонть­єв? Що сприяло цьому?

ПАУЛС: Якось мені за­пропонували виступити в Ленінграді з концертною програмою. Я погодився, але мені потрібен був співак. Адміністрація порадила звернутися до Валерія Ле­онтьєва, який теж був на гастролях у Ленінграді. Ми зустрілися з ним і вирішили спробувати виступити ра­зом. Спочатку не все у нас виходило, чогось не вистача­ло, щось було зайве... Але це — творчий процес. Голов­не — він талановитий спі­вак, і працювати з ним легко й цікаво.

«Муза, ты пришла, му­за» — саме цією піснею по­чинається кожен концерт Паулса і Леонтьєва. Чимало чудових пісень звучать зі сцени: «Ба бочки на сне­гу» — пісня-елегія на вірші Миколи Зинов'єва, «Годы странствий» та «После праздника» — на вірші Іллі Резника, а також «Муза», «Затменье сердца» — на вір­ші Андрія Вознесенського. Ці пісні та багато інших і зараз залишаються попу­лярними.

ЛЕОНТЬЄВ: Музика Па­улса — це насамперед музи­ка добра. Вона гуманна за своєю природою. Паулс — один із тих композиторів, хто в сучасному музичному мереживі залишився вірним мелодії. А мелодія — це та коштовність, яку завжди треба берегти. Ось за що я люблю музику Паулса.

— Але серед пісень Паул­са, які ви виконуєте, є най­більш улюблені?

ЛЕОНТЬЄВ: Справа в то­му, що я не включаю до репертуару ті пісні, що мені не до вподоби. Пісні, як діти,— немає нелюбих дітей. І всі пісні, що я співаю, я люблю. А вони різні: танцювальні, ліричні, філо­софські, пісні-балади, пісні-роздуми про те, як ми з вами живемо в цьому великому і в той же час маленькому й крихкому зеленому будин­ку під синім небом. Кожно­му артистові хочеться бути виконавцем не однієї пісні. Хочеться бути різноплано­вим і співати в різних жан­рах.



Попереду у співака — нові гастрольні подорожі, нові творчі задуми, споді­ваємось, і — нові гарячі оп­лески, квіти й щира вдяч­ність слухачів. Хочеться по­бажати йому натхнення, удач і всього найкращого.

Тетяна ДІДЕНКО
Каталог: pressa
pressa -> Видань утос
pressa -> Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
pressa -> Постанова за номером 2-5 «Про кількісний склад інвалідів по зору І та ІІ груп, які працюють на уво, увп І в організаціях утос»
pressa -> Промінь реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з січня 1989 року ● Понеділок, 26 січня 2015 року ● №№1 – (1269-1270) відстоїмо права інвалідів!
pressa -> Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
pressa -> Всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал
pressa -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
pressa -> Концерти популярного
pressa -> Всеукраїнський реабілітаційний щомісячний журнал для дітей
pressa -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconНавчальний проект Просвітительська діяльність, гуманізм та педагогічні ідеї Т. Г. Шевченка» у межах у проекту: «Феноменальна постать Т. Г. Шевченка»
Проблемне запитання проекту: Ким був Тарас Григорович Шевченко для українського народу І які життєві уроки залишив він нам, своїм...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconЖиттєвий І творчий шлях Тараса Мельничука
Тарас Мельничук народився 20 серпня 1939 року І був третьою дитиною в родині Мельничуків. В інтерв’ю газеті “Вісник Коломиї” 1991...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconВ. Хабарова „Портрет дівчинки Біографія Валерія Йосиповича Хабарова
Зінаїда Дмитрівна за покликанням медичний працівник. У роки війни пішла на фронт фельдшером. Залишилася жива, але втратила чоловіка...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким icon1. Життєвий шлях письменника
Пережив голодомор 1932 1933 рр. З початком Великої Вітчизняної війни стає підпільником та бійцем
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconЖиття та творчість
Григорія. Те, що батько був дяком, означало не тільки серйозне релігійне виховання в родині, але й — насамперед! — виховання музичне...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconЯдвіга Жилінська Жриці, амазонки та чарівниці
У місті-Вулику, яким правила Цариця-Бджола, символом триликої Великої Богині був дворогий місяць
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconIсторія української драматургії, Г. В. Доброскок
Це заважає не тільки усвідомити українську драматургію Кубані як складову частину великої української літератури, але І як самобутнє...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconЗміст Зміст 1 Чарльз Діккенс (1812-1870) Чарльз Діккенс
Ч. Діккенс був дуже енергійною І наполегливою людиною І проявляв неабиякий талант в усьому, за що б не взявся. Він був блискучим...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconІсторія відкриття кисню
Проста речовина кисень – одна з найважливіших речовин для життя на нашій планеті, але в повсякденному житті ми не замислюємося про...
Але шлях до великої сце­ни для Валерія був нелег­ким iconТести для проведення узагальнюючих уроків із зарубіжної літератури для учнів 10 11 класів
Реалізм ХІХ ст а домінував у прозі, співіснуючи з іншими літературними напрямами, був провідним стилем доби; б був домінуючим у всіх...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка