Анатолій Дністровий



Скачати 394.99 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації08.04.2017
Розмір394.99 Kb.
1   2   3

Збірки віршів:

«З трави і листя» (1982)

«Вогонь живиці» (1986)

«Сад нетерпіння» (1994)

«Десять дек морозної води» (1995)

«Жіночий аркан» (2001)

«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

Найбільшу популярність здобули її книжки:

«Нація» (2001)

«Життя коротке» (2001)

«Бульварний роман» (2003)

«Фуршет» від Марії МАТІОС (2003)

«Солодка Даруся» (2004)

«Щоденник страченої» (2005)

«Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)

«Нація. Одкровення.» (2006)

«Щоденник страченої» (2007)

«Майже ніколи не навпаки» (2007)

«Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.» (2008)

«Кулінарні фіґлі» (2009)

«Чотири пори життя» (2009)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.

В 2007 році в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіним.

Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі», — зазначила авторка



Премії

2009 — державна нагорода – диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба»

2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.»

2007 — Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»

2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».

2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).

Висловлювання про творчість Марії Матіос

Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)

… Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів. (про «Солодку Дарусю») (Дмитро Павличко)

… Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку Дарусю») («Львівська Газета»)

Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик. («Голос України»)

Марина Соколян (18 грудня 1979, Полтава) — українська письменниця та сценаристка.

Біографія

Народилася 18 грудня 1979 року в Полтаві. У 2002 отримала диплом магістра соціології з Києво-Могилянської Академії. Працює в київській PR-агенції Romyr & Associates на посаді Старшого менеджера роботи з клієнтами.

У вересні — листопаді 2005 року перебувала на літературній стипендії вілли Деціус (Краків, Польща)

Бібліографія

Книги

Повість «Вежі та підземелля», 2008

Роман «Новендіалія», 2008

Повість «Херем», 2007

Роман «Сторонні в домі», 2006

Повість «Кодло», 2006

Повість «Ковдра сновиди», 2005

Роман «Балада для Кривої Варги», 2005

Повість «Кодло», 2003

Збірка оповідань «Цурпалки», 2003

П'єси

«Душогуби і дух капіталізму». Опублікована видавництвом «Нора-друк», Київ, 2005

«Діалоги богів'2». Опублікована в журналі «Поколение», Київ, 2003

Журнальні публікації

Роман «Балада для Кривої Варги», журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, 2005

Нагороди

2008 — Заохочувальна премія ESFS від "Єврокону - 2008"

2008 — Премія «Відкриття себе» від Міжнародної асамблеї фантастики «Портал» (повість «Херем»)

2006 — Дипломант конкурсу «Коронація слова 2005—2006», п'єса «Реторта»

2004 — Перше місце на фестивалі «Бієнале актуальних мистецтв України» за роман «Балада для Кривої Варги»

2004 — Дипломант конкурсу «Коронація слова 2003», роман «Балада для Кривої Варги»

2003 — Перше місце на конкурсі «СтАрт» в номінації «література» за повість «Кодло»

2002 — Друге місце на конкурсі видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Цурпалки»

Оксана Стефанівна Забужко (19 вересня 1960, Луцьк) — сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.

Біографія

Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

Була членом КПРС.

У січні 2009 року Президент України В.Ющенко вручив Оксані Забужко Орден княгині Ольги.



Творча діяльність

«Польові дослідження з українського сексу», 1996

Обкладинка книги Оксани Забужко Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Видавництво «Факт», 2007

В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором – загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.[Джерело?] Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написаних книг. Хоча, значна частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.



Твори

Поезія

Травневий іній (1985)

Диригент останньої свічки (1990)

Автостоп (1994)

Kingdom of Fallen Statues (1996)

Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)

Друга спроба: Вибране (2005)

Проза

Інопланетянка (1992)

Польові дослідження з українського сексу (1996)

Казка про калинову сопілку (2000)

Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)

Музей Покинутих Секретів (2009)

Філософсько-літературознавчі праці

Дві культури (1990)

Шевченків міф України (1997)

Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)

Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)

Публіцистика

Хроніки від Фортінбраса (1999)

Let my people go. 15 текстів про українську революцію] (2005)

Переклади іноземними мовами

«Польові дослідження з українського сексу» - Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008)

«Сестро, сестро» - Чехія (2006), Польща (2007)

«Казка про калинову сопілку» - Іран (2006)

Олександр Васильович Ірванець (24 січня 1961, Львів) — український письменник, перекладач.

Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976 р.), Дубенське педагогічне училище (1980 р.) та Московський Літературний інститут (1989 р.)

Окремі вірші перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, білоруською, російською мовами.

Підскарбій Бу-Ба-Бу.

З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом. Останнім часом працює в драматургії і прозі — роман «Рівне/Ровно» опубліковано в квітневому й травневому числах часопису «Кур`єр Кривбасу» 2001 року. Більші за обсягом добірки віршів друкувались у московських «Литературной учёбе» і «Дружбе народов», польских «Literatura na świecie» (Варшава), «Akcent» (Люблін) , німецькій антології «Reich mir die steinerne Laute» Brodina Verlag, 1996 р. та пам`ятних «Вісімдесятниках», упорядкованих Ігорем Римаруком ( Видавництво КІУС, Едмонтон, 1990 р.).

Книги

«Вогнище на дощі» (1986)

«Тінь великого класика» (1991)

«Вірші останнього десятиліття» (2001)

«Рівне/Ровно (Стіна)» (2002)

«П’ять п’єс» (2002)

«Очамимря: Повість та оповідання» (2003)

«Любіть!..» (2004)

«Лускунчик-2004» (2005)

«Преамбули і тексти. Збірка поезій» (2005)

Переклади

Перекладає з білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.

З російської:

Григорій Остер «Шкідливі поради» (2002)

Григорій Остер «Задачник з математики» (2002)

Олег Грігор’єв «Ґави і роззяви» (2008)

З білоруської:



Василь Бикав «Ходільці: оповідання» (2005)

Уладзімер Арлов «Реквієм для бензопилки» (2005)

З польської:

Януш Корчак «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться» (2003)

Януш Ґловацький «Четверта сестра» (2007)

Януш Ґловацький «Антигона в Нью-Йорку» (2008)

Януш Ґловацький «З голови» (2009)

Премії, стипендії

лауреат премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) 1995

стипендіат Академії Шльосс Солітюд (Німеччина) 1995

стипендіат Вілли «Вальдберта» (Баварія, Німеччина) 2001

стипендіат Фундації «КультурКонтакт» (Австрія, Відень) 2002

член журі театрального фестивалю «Боннер Бієнналє» з 2000 р.

стипендіат Фулбрайтівської програми (2005-06)

стипендіат Літературного Колоквіуму міста Берліна 2009

фіналіст літературної нагороди Angelus (2007)

член білоруського ПЕН-клубу

Сергій Батурин (4 квітня 1960, Київ) — український письменник, лауреат «Коронації слова» (2001 р., третя премія за роман «Охоронець»), Всеукраїнського літературного конкурсу «Просто так» (2010 р., перша премія в номінації «Проза»).

Закінчив філологічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького 1981 р. Працював учителем у Києві, служив у лавах Збройних Сил. З 2007 — відповідальний секретар Київської організації Національної спілки письменників України.

Член Національної Спілки письменників України.

Член Асоціації українських письменників.



Твори

поезії в періодичних виданнях (1984—1987 рр.)

роман «Охоронець» (2002 р.)

повість «Команда» (2002 р.)

роман «Легенда» (2004 р.)

роман «OST» (2005 р.)

публіцистична хроніка «Українські невільники Третього Рейху» (у співавторстві з Аллою Кравченко) (2005 р.)

«Цей біль у серці не вщухає» (збірка, укладання у співавторстві з Л. Сочкою, 2005 р.)

роман «Меч королів» (2006 р.)

«Полинова доля» (збірка, укладання, 2007)

роман «Бурштинові очі» (2007 р.)

роман «Поважна причина» (2007р.)

роман «Монолог самотнього мужчини» (2009р.)

Сергій Батурин здійснив перший переклад українською мовою повного тексту роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» (2008).



Сергій Вікторович Жадан (23 серпня 1974, Старобільськ, Луганська область) — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України (з 2000 року - віце-президент Асоціації українських письменників), учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.

Життєпис

Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». У 1996 році закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології. У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію присвячену українському футуризму. З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2000 року також є віце-президентом Асоціації українських письменників. З 2004 — незалежний письменник. Під час помаранчевої революції, Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Сергій Жадан також відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями, в бік харківських можновладців — Добкіна та Кернеса. Живе і працює в Харкові.

Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг Жадана:

«Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005

«Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до друку)

«Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009

«Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008

«Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009

«Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009

В 2008 році російський переклад роману Сергія Жадана «Anarchy in the UKR» увійшов до короткого списку літературної премії "Національний бестселер" і одержала грамоту "Книга року" на Московській книжковій виставці-ярмарку. В 2010 році висунутий на знання "Людина року" російським журналом «GQ» за книгу "Червоний Елвіс".



Твори

поетичні збірки



Цитатник (1995)

Генерал Юда (1995)

Пепсі (1998)

Вибрані поезії. 1992-2000 (2000)

Балади про війну і відбудову (2001)

Історія культури початку століття (2003)

Цитатник (2005)

Марадона (2007)

Ефіопія (2009)

Лілі Марлен (2009)

прозові книжки



Біґ Мак (збірка оповідань) (2003)

Депеш Мод ( 2004)

Anarchy in the UKR (2005)

Гімн демократичної молоді (2006)

Біґ Мак 2 (оповідання + поезія) (2007)

Ворошиловоград (роман) (2010)

зібрання творів



Маскульт (2003) (з Юрієм Андруховичем і Андрієм Бондарем)

Капітал (2006)

Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем (2007)

Кордон (2009) (з Ігорем Сідом і Андрієм Поляковим)

Переклади

Діти Райнера і Марії (2004)

збірка поезій Пауля Целана (готується до друку)

Упорядник

Два міст (1999)

Харків forever (2004)

Готелі Харкова (2008)

Аудіокниги

Аудіокнига «Депеш Мод» (2007)

CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів» («Госпел і спірічуелс»), (2007)

У співпраці

Радіо-Шансон або Radio шансон: вісім історій про Юру Зойфера, (2007), Театр-студія "Арабески", Kharkiv Klezmer Band i Місько Барбара. книжка-диск, саундтрек до однойменної вистави Харківського театру «Арабески» на вірші Сергія Жадана.

Музика

Спортивний клуб армії, Собаки в космосі, Сергій Жадан (2008).

Стипендії та нагороди

1999: премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року

2001: найкраща поетична книга року ("Балади про війну і перебудову)

2001 — Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберґ)

2001—2002 — Herder-Stipendium (Töpfer Stiftung, Відень)

2003: переможець всеукраїнського конкурсу Книга року

2003 — KulturKontakt — Stipendium (Відень)

2005: лауреат премії ім. Германа Ленца (Німеччина)

2005 — Gaude Polonia (Варшава)

2006: найкраща поетична книга («Цитатник»)

2006: найкраща книга року за версією Бі Бі Сі («Капітал»)

2007: найкраща книга року («Капітал»)

2007: лауреат поетичного фестивалю «Київські Лаври»

2007: фіналіст премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського

2009: лауреат премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського

2010: переможець премії Книга року Бі-Бі-Сі («Ворошиловград»)

Софія Юріївна Андрухович (17 листопада 1982, Івано-Франківськ) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.

Біографічні відомості

Донька письменника Юрія Андруховича. Дружина письменника Андрія Бондаря.

Співредакторка часопису «Четвер». Має низку публікацій у періодиці. Стипендіатка програми Вілли Деціуша у Кракові (2004). Мешкає в Києві.

10 березня 2008 року народила доньку Варвару.



Творчість

Прозові твори



«Літо Мілени» (Київ: Смолоскип, 2002).

«Старі люди» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003).

«Жінки їхніх чоловіків» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005).

«Сьомга» (Київ: Нора-друк, 2007).

Переклади



Ґретковська Мануела. «Європейка». Переклад із польської.

Дж. К. Роулінґ. «Гаррі Поттер і келих вогню». Переклад із англійської разом з Віктором Морозовим.

Тарас Богданович Прохасько (16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із видатних діячів станіславського феномену. Брат Юрія Прохаська.

Біографія

Народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську. Навчався на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (тепер — Львівський національний університет імені Івана Франка) (1992). За фахом ботанік. Учасник студентського руху 1989—1991 років. Спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом — у рідному місті учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. Співпрацював також із львівськими газетами «Експрес» та «Поступ». У 1992-1994 рр. був мандрівним співредактором журналу «Четвер». Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Член Асоціації українських письменників.

Від 1992 року постійно живе в Івано-Франківську. Починаючи від 2 числа постійний автор часопису «Четвер».

Тарас Прохасько і його бачення світу

Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.c:\documents and settings\sebastian\рабочий стол\250px-тарас_прохасько.jpg

Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу.

Тарас по-своєму трактує і саму філософію: «Філософія. Завжди при тобі, як частина тіла. Коли більше нема нічого, вона є Всім» (Прохасько Т. ЛЕКСИКОН таємних знань//Четвер. — 1992. — Ч.1 (3). — С.81).

Серія внутрішньо-інтимних переживань "FM «Галичина»" та "Порт Франківськ" мають, дещо, притчевий характер. Написані у формі щоденника, денні переживання на різноманітні теми, свого часу опубліковані в тижневику "Галицький кореспондент" та озвучені в етері радіо FM «Вежа».

Проза Тараса Прохаська є чудовим супутником міцної кави з кон'яком в зимне надвечір'я. Тарас висловлюється:

"Те, що минає не є минулим,поки память шкіри і згинів відчуває минулі дотики..",

"Життя ніколи не буває замало...",

"Недостатньо часу буває лиш для того, щоб навчитися так відчувати."

Саме ці вирази містять в собі сутність прози Франківського письменника. До болі обпікаюча, красива та велична правда буття.

“Вже багато років будь-якої миті зупиненого часу в моїх кишенях не можна знайти жодного предмета, який би відразу вказував на якісь звички. Там нема нічого, крім сиґарет, які курить значна частина українців, кількох банкнот і монет, що перебувають в обігу на всій території України, однолезового складаного ножика, яким можна робити майже все, не порушуючи водночас жодного закону, та ключа від помешкання без вказаної адреси. Жодних фотографій, кредитних карток, записок і записників, олівців, мундштуків, годинників з посвятами й обручок з іменами та датами, медальйонів з портретами, календариків з позначеними днями, портсиґарів, жодних кастетів, отрут, анальгетиків і візитівок, жодної добірки посвідчень... Навіть носити паспорт мені видається принизливою зручністю, зручним приниженням”. Тарас Прохасько, "З цього можна було б зробити кілька оповідань".

"Кожен чоловік потребує вчителя. Чоловікам взагалі необхідно вчитися.Особливі чоловіки вирізняються не тільки здатністю вчитися і навчитися, але й тим, що завжди знають і пам'ятають — чого саме від кого вони навчилися, навіть випадково. І якщо у жінок пам'ять про вчителів є проявом доброзичливості, то для чоловіків — найнеобхіднішою складовою самого вивченого. Найвидатніші чоловіки не просто вчаться ціле життя (вчитися — усвідомлювати те, що відбувається), а й дуже скоро стають чиїмись вчителями, наполягаючи на усвідомленні прожитого. Власне, так твориться неперервність школи, яка поруч з генеало¬гічним деревом забезпечує максимальну ймовірність того, що впродовж твого життя світ не мав би змінитися настільки, щоб лише через це цілковито втратити охоту жити." Тарас Прохасько, "НепрО'сті".



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Анатолій Дністровий iconАнатолій Антонович Перерва Перерва Анатолій Антонович
Перерва Анатолій Антонович, український поет, журналіст. Народився 12 квітня 1949 року в с. Вербівка Балаклійського району на Харківщині...
Анатолій Дністровий iconАнатолій Луговський
Анатолій Луговський : до 60-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К....
Анатолій Дністровий iconАнатолій Костецький tululu org›a8928

Анатолій Дністровий iconАвтобіографія я, Остапчук Анатолій Миколайович, народився 5 квітня 1960 року в селі Жолобне Новоград-Волинського району Житомирської області. Громадянин України. Упродовж останніх 23 років проживаю на території України. Освіта вища
Я, Остапчук Анатолій Миколайович, народився 5 квітня 1960 року в селі Жолобне Новоград-Волинського району Житомирської області
Анатолій Дністровий iconКичинський Анатолій Іванович (1950) поет, перекладач, художник

Анатолій Дністровий iconЗадоянчук Анатолій Іванович Посада
В будівлі, яка передана на баланс кп «Рівненський будинок вчених» рор розміщені
Анатолій Дністровий iconВидатні постаті херсонщини радянська епоха
Бахута Анатолій Павлович народився в Києві, у родині працівників річкового флоту
Анатолій Дністровий iconІі. Мовленнєва розминка
Літературне читання 4 клас вступ до розділу. Любов забашта. Сказав мудрець анатолій костецький. Мрія
Анатолій Дністровий iconРіздвяний гість Бібліотеки
Бібліотеку української літератури в Москві відвідав відомий поет І драматург, лауреат Державної премії Росії Анатолій Парпара
Анатолій Дністровий iconАнатолій Ворфлік. Життя, віддане рідному слову
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка