Анатолій Дністровий



Скачати 394.99 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації08.04.2017
Розмір394.99 Kb.
1   2   3

Творчість

Книги


«Інші дні Анни» (Київ, 1998)

«FM "Галичина"» (Івано-Франківськ, 2001; 2004)

«НепрО́сті» (Івано-Франківськ, 2002)

«Лексикон таємних знань» (Львів, 2004)

«З цього можна зробити кілька оповідань» (Івано-Франківськ, 2005)

«Порт Франківськ» (Івано-Франківськ, 2006)

«Ukraina» (Krakow, 2006), спільно із Сергієм Жаданом

«Galizien-Bukowina-Express» (Wien, 2007), спільно з Юрком Прохаськом і Маґдалєною Блащук

Серія «Інший формат»

«Інший формат: Олег Лишега» (Івано-Франківськ)

«Інший формат: Юрій Іздрик» (Івано-Франківськ)

«Інший формат: Юрій Андрухович» (Івано-Франківськ)

«Інший формат: Оксана Забужко» (Івано-Франківськ)

«Інший формат: Борис Ґудзяк» (Івано-Франківськ)

«Інший формат: Юрій Іздрик» (Івано-Франківськ)

Переклади іноземними мовами

«Inne dni Anny» (Wolowiec, 2001)

«Niezwykli» (Wolowiec, 2005)

«Z tego można zrobić kilka opowieści» (Wolowiec, 2005)

«Spalone lato» (Krakow, 2007)

«Daraus lassen sich ein paar Geschichten machen» (Suhrkamp, 2009)

«НепрОстые» (Москва, 2009)

Юрій Ігорович Андрухович (13 березня 1960, Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент АУП.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його чисел.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.



Біографія

Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників



У юності

Юрій був лідером відомої літературної групи Бу-Ба-Бу («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» листа. На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році — за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 80-х відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху. З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури. У 1997 році на Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості». Критики називають Андруховича «священною коровою нової української словесності». Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ). Автор п’ятого перекладу українською мовою шекспірівського «Гамлета» (журнал «Четвер» № 10,2000р.). Естетичні погляди «станіславської» літературної школи, лідером якої є Андрухович, відбиті на сторінках культурологічного журналу «Плерома» (заснована в 1996 р. Володимиром Ешкілевим). Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії. У російському перекладі видана — невелика збірка віршів (пров. А. Макарова-Кроткова та І. Кручика, «Дружба народів», поч. 90-х); роман «Рекреації» (пров. Ю. Ільїн-Король, «Дружба народів», № 5-2000). Головний редактор літературного альманаху сучасної польської прози «Потяг 76».Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985р.), «Середмістя» (1989р.), «Екзотичні птахи і рослини» (1991р.), «Пісні для Мертвого півня» (2004р.), романів: «Рекреації» (1992р.), «Московіада» (1993р.), «Перверзія» (1996р.), «Дванадцять обручів» (2003р.), книг есе: «Дезорієнтація на місцевості» (1999р.), «Диявол ховається в сирі» (2006р.), У 2007 р. вийшла книга «Таємниця». Автор перекладів українською мовою п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006р.). Лауреат літературної премії Благовіст (1993р.), премії Рея Лапіки (1996р.), Міжнародної премії ім. Гердера (2001р.), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005р.), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006р.). Родина: Батько Ігор Мар’янович (1930-1997р.); мати Ганна Степанівна (1940р.); дружина Ніна Миколаївна (1959р.); дочка Софія (1982р.) і син Тарас (1986р.). Володіє польською, німецькою мовами. Захоплення: фонотека. Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, чеською мовами й есперанто. Письменник активно займається і громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України. 10 березня 2008 року дочка Софія (письменниця, перекладачка та публіцистка), чоловік якої — відомий український поет Андрій Бондар, народила дівчинку, яку назвали Варварою.

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск — балаган — буфонада»), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабуістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Вповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» (Четвер, № 4) та «Індія» (Сучасність, 1994, № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою». Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені вісьмома європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.

З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» (Прапор, 1989, № ??) — майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. У 1991 році з'являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» (Перевал, № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».

Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське — 2001, німецьке — 2003) — текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного «часу і місця».

Твори автора перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень».

Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п’ятого українського перекладу шекспірівського «Гамлета» а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).

Цитати

« ...залишаючи шанс для українського майбутнього, треба розглядати цю опцію, якщо ми, звісно, хочемо зберегти шанс. Тобто якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, бо сьогодні їхні сидять при владі в Києві.»

« У Донецьку не проходить навіть така річ, як надання університету імені їхнього земляка Василя Стуса. Тобто там апріорі агресивно заблокований будь-який український рух. Він заблокований не внаслідок якихось репресій, а тому що справді цього не хоче тамтешнє населення. Воно чуже Україні. Україна йому чужа й нецікава, щонайменше байдужа.Написи в маршрутках на зразок «Нету денег – плати гривной» зайве свідчать, що там концентрація ментального несприйняття всього, що пов’язане з українською незалежністю.Працювати над цим Київ намагався, починаючи з 1991 року. Це принесло тільки погіршення. А остаточне погіршення принесли останні п’ять років правління Ющенка.»

« ...Як на мене, ми постійно тішимо себе якоюсь ілюзією територіальної цілісності, якої і так немає. Вона існує сьогодні тільки завдяки тому, що їхній хлопець сидить у Києві на престолі. Тобто одна сьома України робить свій вирішальний внесок у те, як жити країні в цілому. Тому я б не відмовлявся від такого проекту і не робив би взагалі цю кляту цілісність якоюсь догмою. Тобто чого впиратися в те, що насправді нищить нас і губить?»

« ...Культурно-суспільна безпам’ятність – найхарактерніша риса цього союзу племен, який називається українським народом. Справа в тому, що, мабуть, народу просто нема.»

Творчість

Поетичні збірки



«Небо і площі» (1985)

«Середмістя» (1989)

«Екзотичні птахи і рослини» (1991)

«Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (1997)

«Пісні для мертвого півня» (2004)

Оповідання



«Зліва, де серце» (1989)

«Трициліндровий двигун любові» (2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)

Романи


«Рекреації» (1992)

«Московіада» (1993)

«Перверзія» (1996)

«Дванадцять обручів» (2003)

«Таємниця. Замість роману» (2007)

Збірки есеїв



«Дезорієнтація на місцевості» (1999)

«Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (2000)

«Диявол ховається в сирі» (2006)

Переклади



«День смерті пані День» (2006) — переклади американської поезії бітників 60–70-х років

В. Шекспір «Гамлет» (2008)

переклади з польської: Т. Конвіцькій та інші

переклади з німецької: Р.-М. Рільке, Ф. фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія

переклади з російської: Б. Пастернак, О. Мандельштам

В інших видах мистецтва

Музика


Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.

Кіно


У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «Кисневий голод».

Театр


11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем'єра вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». Автор брав участь у постановці п'єси і сам зіграв одну з ролей.

2 жовтня 2010 року на X Міжнародному театральному фестивалі «Золотий Лев-2010» у Львові Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр представив прем'єру трагедії «Гамлет». Текст діалогів був узятий з перекладу Юрія Андруховича «Гамлета»

Нагороди

2001 — лауреат премії ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина).c:\documents and settings\sebastian\рабочий стол\ecc0be16-baaf-4bf9-8950-c8261a6232d9.jpg

2005 — лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка, Оснабрюк, Німеччина.

2006 — лауреат премії книжкового ярмарку у Лепцігу за європейське взаєморозуміння.

3 грудня 2006 — лауреат Літературної премії Центральної Європи ANGELUS, за роман «Дванадцять обручів».
Світлана Пиркало (1976, с. Тахтоулове, Полтавська область) — українська письменниця, журналістка української служби Бі-Бі-Сі, перекладач.

Закінчила філологічний факультет Національного університету імені Шевченка. Спеціальність — українська мова та література. Живе і працює в Лондоні, Великій Британії.



Твори

Проза


«Перший словник українського молодіжного сленгу» (Київ, 1998)

«Зелена Маргарита» (Київ, 2000)

«Зелена Маргарита» (Київ, 2002)

«Без табу про „Без Табу“» (2002) — публіцистична книга про телебачення в співавторстві з Тетяною Ворожко та Миколою Вереснем

«Не думай про червоне» (Київ, 2004)

«Зелена Маргарита» (Київ, 2007)

«Авторська колонка» (Київ, 2007). Підбірка щотижневих колонок у «Газеті по-українськи», співавтори Андрій Бондар, Віталій Жежера, Микола Рябчук та Вікторія Стах)

«Кухня Егоїста» (Київ, 2007). Погляд на світ через кільце ковбаси; збірка колонок, що виходили в журналі «Главред»)

«Життя. Цілувати» (в збірці «Декамерон», Харків, 2010). Погляд на світ через кільце ковбаси; збірка колонок, що виходили в журналі «Главред»)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Анатолій Дністровий iconАнатолій Антонович Перерва Перерва Анатолій Антонович
Перерва Анатолій Антонович, український поет, журналіст. Народився 12 квітня 1949 року в с. Вербівка Балаклійського району на Харківщині...
Анатолій Дністровий iconАнатолій Луговський
Анатолій Луговський : до 60-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К....
Анатолій Дністровий iconАнатолій Костецький tululu org›a8928

Анатолій Дністровий iconАвтобіографія я, Остапчук Анатолій Миколайович, народився 5 квітня 1960 року в селі Жолобне Новоград-Волинського району Житомирської області. Громадянин України. Упродовж останніх 23 років проживаю на території України. Освіта вища
Я, Остапчук Анатолій Миколайович, народився 5 квітня 1960 року в селі Жолобне Новоград-Волинського району Житомирської області
Анатолій Дністровий iconКичинський Анатолій Іванович (1950) поет, перекладач, художник

Анатолій Дністровий iconЗадоянчук Анатолій Іванович Посада
В будівлі, яка передана на баланс кп «Рівненський будинок вчених» рор розміщені
Анатолій Дністровий iconВидатні постаті херсонщини радянська епоха
Бахута Анатолій Павлович народився в Києві, у родині працівників річкового флоту
Анатолій Дністровий iconІі. Мовленнєва розминка
Літературне читання 4 клас вступ до розділу. Любов забашта. Сказав мудрець анатолій костецький. Мрія
Анатолій Дністровий iconРіздвяний гість Бібліотеки
Бібліотеку української літератури в Москві відвідав відомий поет І драматург, лауреат Державної премії Росії Анатолій Парпара
Анатолій Дністровий iconАнатолій Ворфлік. Життя, віддане рідному слову
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка