Тема уроку: Анатолій Ворфлік. Життя, віддане рідному слову.
Мета : ознайомити учнів з постаттю А.Ворфліка, його життєвим і творчим шляхом, розширити знання учнів про літературну діяльність поета на прикладах його поезій; сприяти розвиткові мовлення дев'ятикласників, їх творчих здібностей, умінню аналізувати вірші, висловлювати власні думки та власну оцінку прочитаного; засобами поезій виховувати у учнів любов до прекрасного, до рідного слова, до неньки – України.
Обладнання : аудіо записи , слайди, портрет поета, Тлумачний словничок уроку, збірки поезій А.Ворфліка, картки – завдання із віршами.
Тип уроку: урок – усний журнал з позакласного читання в 9 класі.
На дошці: портрет А.Ворфліка, запис
 Анатолій Ворфлік – відомий поет Дніпропетровщини,
літератор, журналіст, громадський діяч,
член спілки письменників та спілки
журналістів України.
‹‹ …робив я гарне і відважне ,
Зумів перебороти зле й продажне.››
Анатолій Ворфлік
Хід уроку
I. Організаційний момент.
( Звучить музика , вчитель читає вірш)
Україна золота,
чарівна сторона!
Рідна земля,
квітами травами заквітчана.
Скільки поетичних слів
придумали люди,
щоб виявити любов до свого краю,
де народилися і живуть!
-
Немає життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це Мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.
- У вас гарний настрій, є бажання пізнавати і ви готові отримувати нові знання. Тож уперед!
II. Вступне слово вчителя
- Протягом тисячоліть українські поети , письменники оспівували красу і велич української мови, рідної землі. Анатолій Васильович Ворфлік – відомий на Дніпропетровщині поет, літератор, журналіст, його вірші вивчають в школах Дніпропетровщини. Але все це завдяки великої любові до України.
III. Повідомлення теми, мети уроку.
- Анатолій Ворфлік. З таким мелодійним ім'ям не можливо було не стати поетом. Сьогодні сторінками усного журналу ви дізнаєтесь багато цікавого про цю дивовижну людину, порините в світ його поезій.
IV. Актуалізація опорних знань
- Що ви знаєте про А.Ворфліка?
- Які його поезії читали ?
V. Розширення та доповнення знань
1. Біографічна сторінка.
Вчитель: Народився Анатолій Васильович Ворфлік 3 червня 1942 року в мальовничому селі Іванівка Світловодського району , що на Кіровоградщині. Писати вірші почав у п'ятирічному віці. Виховувала, ростила хлопця сама мама – Хотина Федорівна Панченко, розумна, освічена, добросердна. А батька, Василя Івановича, родом із Сумщини, - не пам'ятає: загинув у воєнній хуртовині. Жодних вістей, ані документів, ані світлини. Кількаразові всесоюзні спроби розшукати нічого не дали, як і запит до Міжнародного Червоного Хреста. Осиротіла стара хата під солом'яною стріхою над ставом край села.
( слайд : Домівка із солом'яною стріхою )
Таємнича природа, нелегкі хлоп'ячі роздуми про життя та світ , про власну сирітську долю щемили серце. Але затишок удома зігрівав його серце . ікон в хаті не було, мама вірила у Бога, відтак до церкви не ходила . Вона була натурою поетичною, ліричною, виховала в ньому любов до пісні, малювання, можливо, саме завдяки їй Анатолій знайшов своє покликання. Поряд із евангельськими текстами в хаті висів портрет Тараса Шевченка, а також картина ‹‹ Петро і Наталка ›› ( за І.Котляревським). На столі лежав зачитаний ‹‹ Кобзар ›› - вірна опора в житті.
Після закінчення школи Анатолій Ворфлік працював у колгоспі їздовим, обліковцем тракторної бригади, чабанував, про що написано у поезії
‹‹ Чабанівський світ ››:
Бур'яняться толоки, забиті вітрами і ратицями,
З них степи починаються – з них , а не з нас.
Учень: Будучи студентом відділення україністики філологічного факультету Харківського державного університету запоєм читав поезії І.Драча, В.Симоненка, Б.-І. Антонича, В.Стуса. Велике враження справляли зустрічі студентів з М.Рильським, О.Гончарем. У сусідній кімнаті гуртожитку на
вул. Студентській мешкав Григір Тютюнник. 1966 року закінчив університет.
Перебравшись 1970 року до славетних Жовтих Вод і провчителювавши, потягнувся до журналістики – був кореспондентом багатотиражки, відповідальним секретарем міської газети , очолював міську літературну студію ‹‹ Пошук ››. Рясно друкувався в обласних колективних збірках
журналах, газетах, аж до ‹‹ Літературної України ››.
Учениця: Анатолій Ворфлік багато років укладав словник живої української мови, збирав фольклорні матеріали. Лексикограф і фольклорист.
У серпні 1989 – го року організував і очолив у м. Жовті Води Дніпропетровської області міський осередок Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка, згодом і осередок Народного Руху України.
було нагороджено орденом ‹‹ За мужність ››.
( слайд : Народному Руху України 20 років…)
Член Спілки журналістів України ( з 1984 року) і Національної Спілки письменників України.
7 вересня 2011 року пішов з життя поет, літератор, журналіст , громадський діяч Анатолій Васильович Ворфлік.
2) сторінка ‹‹ Публіцистична ››
Бібліотекар: Творчість поета охоплює усе його життя – він писав про дитинство, війну, про рідних людей, про кохання, про Україну. Серед його публікацій понад сімсот поезій у різних виданнях Києва, Харкова, Кіровограда, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Світловодська, Жовтих Вод.
У світ вийшли його поетичні книги ‹‹ Осінь в Іванівці ››,‹‹ Поріг ››,
‹‹ Чорнокрилий час ››,‹‹ Кущики деревію››.
Минулого року вийшов в світ п'ятитомник поезій А.Ворфліка ‹‹ Літорості ›› із вступним словом голови Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки письменників України Лесі Степовички.
Чому саме таку назву отримав п'ятитомник ? що таке ‹‹ літорості ›› ? Поет пояснив так:
- Літорості або літоростки - це ті гілочки на дереві, які виростають протягом літа — з весни до осені. Або ще коли спилюють дерево і потім підраховують кількість років — скільки це дерево прожило. Оці кільця річні,вікові, називаються «літорості».Теми, які мені усього ближче – це філософське осмислення життя, лірика.
( слайд : А.Ворфлік на вечорі у історико - краєзнавчому музеї м. Жовті Води Дніпропетровської області, присвяченому 50 – річчю його творчості)
Тож літорості — це роки творчої діяльності поета, кожен том охоплює певні роки життя.
( виставка книг Анатолія Ворфліка)
3) сторінка ‹‹ Поетична ››
Вчитель: Поезія А.Ворфліка – це роздуми над вічними життєвими цінностями, які є актуальними будь – якого часу. Його вірші наскрізь пронизані любов'ю до людей, рідного краю з його героїчною і трагічною історією, до рідної хати, природи, матері. Особливо цікава читачам інтимна лірика Анатолія Ворфліка: це – спогади про матір, чуйну, щиру, люблячу, це і гіркі спогади про батька, якого ніколи не бачив.
Учень:
Спогад про маму (уривок)
Наша біла ошатна хата,
Мов у яві наснилась мені,
Як лелека ота крилата,
Що на луках в самотині.
А навколо горби зелені
Підіймаються в небеса.
І роти, дуби та клени-
краса, і небес яса.
І виходить матуся з хати,
На вулицю вівці жене,
Намагається щось сказати?
Чи до себе кличе мене...
Його вірші, мужні й щирі, звучать мушкою чарівної пори, коли людина осягнула сенс життя. Він бачить і веселкове кільце кольорове та вогні вечірніх сумувань, і барвінки та спориші, й батьківські шати, чує шепоти Ерота і мовить великі слова: кохання - то криниці копання.
4) сторінка ‹‹ Практична ››
а) - робота в парах:
Вчитель: Зараз вам необхідно виконати таке завдання: прочитайте вірш , надрукований на картці і визначте його тему .
б) Анатолій Ворфлік — дитина війни, що забрала в нього батька. Тому ця гіркотна тема не зникає з його творчості упродовж років, де він сповідує добро і любов.
Ж овтоводський мотив
Білі сумні ковили, наче крила, —
В мріях і в пам'яті коло могили...
Дайте нам сили!
Зашелестить ковила біля хати,
Коні козацькі зупиняться. Мати
Вийде стрічати.
Стане, заплаче. З глибокої ночі
Не усміхнуться вже синові очі,
Очі пророчі.
Білі сумні ковили, наче крила, —
Волю, закопану в чорні могили,
Савани вкрили.
Де ти, козаче, та де ти, соколе,
Де провідник української долі
Високочолий?..
Не заростайте, шляхи, будяками
Перед Богдановими козаками —
Вийтесь віками!
Анатолій Ворфлік
Чи сподобався вам вірш? Чим саме?
Чи всі слова зрозумілі?
Тлумачний словничок :
ковила –
Савани –
Очі пророчі -
Що ви побачили, відчули, слухаючи поезію?
-
намалюйте словесну картину того,що уявляли, слухаючи цей вірш;
-
порівняйте створені вами асоціації з тими, що вжиті автором у вірші;
Асоціації: рідна хата,мати, ковили, коні, сум, козаки, могили, шляхи, пам'ять.
-
мовчазне читання учнями вірша;
-
виразне читання вірша учнями.;
-
знайдіть засоби художньої творчості : епітети, порівняння, звертання;
-
визначте час подій, відображених у поезії, ідею вірша.
У цьому творі відображені події далеких козацьких часів, якими захоплювався А.Ворфлік, якими славетне місто Жовті Води, зокрема битвою військ на чолі з Б.Хмельницьким з поляками в 1648 році,в якій українські козаки отримали перемогу.
Звучить уривок пісні , вчитель звертає увагу учнів на екран( показ слайдів).
( слайд : Пам'ятник героям Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 років)
( слайд : ‹‹ Богданів›› курган. Опорна стіна з природного каменя й горельєф із епізодом історичної битви .)
Часи становлення творчої особистості А.Ворфліка для нас такі далекі, але ті духовні цінності, які він проніс через роки і передає сьогодні нам – вічні і близькі . Кожен його вірш – це життя, філософське осмислення позиції автора, громадянської свідомості, ідеології сучасної людини.
5) сторінка ‹‹ Ексклюзивна ››
Вчитель : Зараз ви почуєте інклюзивне інтерв'ю з Анатолієм Ворфліком газеті ‹‹Жовтоводські вісті››.
( на екрані портрет поета, текст інтерв'ю,аудіозапис)
-
Чому я пишу лише українською мовою?
Це принципове життєве питання. Я народився у селі Іванівка Кіровоградської Області, де російська мова не вживалася, і я завжди відчував національний дискомфорт, говорячи російською. Думав, чому усі живуть, як люди, мають рідну мову, на ній розмовляють, чому ми позбавлені цього?Коли я вступав до вузу у Білорусії, мені навіть дозволили складати іспити українською мовою.
-
Звідки ідуть витоки моєї поезії? На чому ״ стоять" мої вірші?
Почав писати я дуже рано, у п'ять років. Мама хотіла , щоб я рано цьому навчився. І зошиток мій, який потім, на жаль, загубився, увесь був списаний, бо писав про те, як поверталися додому молоді фронтовики, про червону школу, що лякала мене в дитинстві, про надзвичайну природу: ставок в городі, високі пагорби, річку Березівку, журавлів, ліс. Ось на чому стоять мої вірші, ось ті образи, що пройшли крізь усю мою поезію. Писав я так до четвертого класу, а тоді замислився, можливо, це несерйозне заняття, і трохи закинув це діло, але повернувся до поезії у восьмому класі. Ось тоді вже почалося добре віршуватись.
Про значення життя та значення праці всього життя А.Вофліка можна сказати словами його ж вірша:
‹‹Не все ще гарно, є ще люди злі.
Ще треба довго чистити планету.
Та й добре що живуть поети на цій каштановій землі…››
VI. Підведення підсумків уроку
Вчитель: Микола Миколаєнко відомий український поет, прозаїк писав :
,, У його віршах дзвенить його душа, як чарівна струна, а сам він натхненно співає українську щиру пісню. Поет приходить до читача з міцним переконанням, що життя кожного - не випадковість, воно нам дароване Небесами, маємо його цінувати й подіяти.
Він каже людям: ‹‹…робив я гарне і відважне,
Зумів перебороти зле й продажне.
Найбільше диво на планеті - це ми! То ж не робімо собі зла, ловімо Синю Птаху Щастя.››
1. Вправа ‹‹Мікрофон ››. Продовжити речення ,, Я думаю , що поезія Анатолія Ворфліка цікава, тому що … ".
VII. Домашнє завдання : підготуватися до виразного читання , аналізу вірша ‹‹ Жовтоводський мотив››.
Поділіться з Вашими друзьями: |
