Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі



Скачати 174.94 Kb.
Дата конвертації06.06.2017
Розмір174.94 Kb.

БЛОК 6

Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій і рідного слова, рідної землі. Закінчивши семирічку, майбутній поет вступив до медичного технікуму, та потяг до пісні й поезії привів його на літературний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). Він стає старанним учнем Максима Рильського, який викладав в інституті й вів там літературну студію. У 1930 р. юнак надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 р. Київський інститут народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши ріку армії, переїхав до Харкова й працював журналістом. Протягом 1935-1940 рр. А. Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936 р.), «Лірика», «З книги життя» (1938 р.), «Народження синів» (1939 р.), «Листи червопоармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940 р.). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дуліа про козака Данила». У 1941-1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная армия». «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941 р.), «Україно моя!» (1942 р., виходила двічі), «Понад пожари» (1942 р.), «Слово о полку» (1943 р.), «Битва» (1943 р.), «Полонянка» (1944 р.), «Ярославна» (1946 р.). Героїко-трагічний пафос циклу з п’яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 р., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явиш років війни. У 1944-1947 рр. Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро». У 1950 р. з’явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Новий і чи не найбільш продуктивний етап у творчості поета починається із середини 1950-х років. У збірці «Що записано мною» (1956 р.) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959 р.)-— «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960 р.) — «Вчителька» тощо. У їх озвученні поету допомагали такі відомі композитори, як брати Майбороди, Л. Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білані. Протягом 1961-1970 рр. вийшли збірки «Листи на світанні» (1961 р.), «Прозорість» (1962 р.), «Дорога під яворами» (1964 р.), «Рута» (1966 р.), «Синій літопис» (1968 р.), «Серпень душі моєї» (1970 р.). 17 лютого 1970 р. А. Малишко помер. За своє життя поег видав близько 40 збірок. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

В своїй біографії А.Малишко писав: « Сім’я наша була велика - 11 дітей, та батько з матір’ю , та старенька бабуся»

1.Малишко про себе говорив:

Бував я гармоністом на весіллях великих,

Гримів ладами високо в долинному краю.

А небо виливало дощів цілий келих,

Щоб остудити голову збентежену мою.

І знову на околиці пала шипшина дика,

Дівчата позісходяться із чотирьох доріг.

- І де це заподівся малий оцей музика,

Лади попересохли чи , може , занеміг?

Затанцювати метелицю, а чи горлисту горлицю.

А він забув чи виїхав , чистісінька біда!

І мила, не танцюючи, до милого пригорнеться

І на другій хвилі про мене не згада.

А я зберу гармоній п’ятсот, якщо не мало,

Пройду усі околиці і росяні сади,

Щоб гармоністи юні весільну знов заграли,

Мою зелену молодість поклавши на лади.

2.Спогади брата Василя. Народна пісня часто гостювала вечорами у нашій сім’ї. Саме вона давала всім відчуття щастя. Мій молодший брат Андрій дуже любив співати, мав хист до музики. Коли він був ще малим, я навчив його грати на гармоні. Часто брав з собою на весільні забави. А коли він підріс, то у весільних музик підміняв бубнаря, іноді довіряли йому на якусь годину замінити і основного гармоніста. Коли ми з братом починали співати, то всі заслуховувались нашим співом.

3. Спогади матері поета , Ївги Остапівни. Одного разу ми з Андрієм співали сумну пісню. Він захотів , щоб вона закінчилась щасливо, і сам переробив її трагічний кінець:

Чорний ворон опівночі

НЕ клює козацькі очі.

З цього заперечення ( а в пісні « Чорний ворон опівночі виклював козацькі очі»)і почалася творчість мого сина. Він ніби вийшов з глибини нашого народу; його дитяче милосердя було першим виявом гуманістичної позиції, що він її займатиме протягом усього життя.

4. Спогади батько поета , Самійла Микитовича . Сім’я наша була велика. Мали одинадцятеро дітей, Андрій був третім сином. Він був невисокого зросту, міцної статури , з темно - русявим волоссям, правильним овалом обличчя, високим чолом і «монгольськими очима». Читати навчився рано, від старших братів Василя і Петра. Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, що в ній носив книжки.

5.Спогади вчительки поета . У другому класі на торбині Андрій друкованими літерами написав своє ім’я і прізвище. По імені і прізвищу його називали лише ми , Вчителі. Для інших він був просто Дуся, Дуся Базелик. На уроках любив пустувати, але коли я раптом запитувала , то відповідав правильно. Траплялося іноді й таке , що не знав відповіді на запитання. Для нього це був великий сором, він страшенно переживав і тримався відлюдькувато аж до наступного дня. У кінці навчального року діти здавали свої книжки. Андрієві підручники завжди були чистій охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати.

Андрієві Самійловичу таланило в житті зустрічати добрих і чуйних людей. Він з вдячністю згадував своїх учителів у школі, технікумі , інституті. Вірш « Вчителька» присвячено улюбленій учительці Платона Майбороди, друга поета, Олені Павлівні Дзіваковській, з якою Майборода спілкувався до останніх днів її життя.

Чимало пісень на слова Андрія Малишка написали композитори П. Майборода та Олександр Білаш , Левко Ревуцький, Михайло Вериківський, Григорій Майборода.

Поет товаришував з братами Георгієм та Платоном Майбородами. Георгій більш відомий як композитор класичної музики. А Платон уславився як автор мелодій популярних пісень.

Платон Майборода говорив : « Я завдячую долі за те , що вона звела мене з Андрієм Малишком і ми пішли з ним , як кажуть , пліч – о – пліч, шляхами життя і мистецтва. Малишко – поет неповторний».

Разом з П. Майбородою поетові вдалося створити чимало пісень, без яких нині важко уявити нашу національну пісенну скарбницю. Серед них «Київський вальс», « Моя стежина», «Вогник» , «Ми підем , де трави похилі» , «Як на дальнім небосхилі», « Білі каштани». Однією з найпопулярніших, знаних у всьому світі, є невмируща «Пісня про рушник». Співаючи чи слухаючи її, кожен згадує свою матір.



«Пісня про рушник» Чому саме пісня? Одного разу запитали про це самого Малишка. Що для нього означає пісня ? Адже не випадково слово «пісня» винесене в заголовок багатьох його віршів і циклів: «Пісня про Київ», «Дівоча пісня», «Пісня дороги», «Пісня яворів», « Пісня Тараса Шевченка»

Він відповів:»Хочу говорити про пісню, тому що без неї не можу уявити собі життя. Вона охоплює всі сторони людської поведінки і діяльності.

Народження людини пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини, щастя , любов і гірка розлука – в пісні. Воїн ідучи в похід бере 3 речі : зброю, хліб і пісню. Зброю для боїв , хліб для життя, пісню - як душу Батьківщини.

Пісня — словесно-музичний твір або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу)

Пісні бувають : календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові.

Види пісень: народні, літературні.

Робота з тлумачним словником

Пояснення слова «рушник»

Рушник — 1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла. Посуду, тощо. ** Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. 2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

* Образно. * У порівн. Рушник дбати. ** Ставати на рушнику (на рушники), заст.— брати шлюб, одружуватися.

Український вишиваний рушник з'явився приблизно п'ять сторіч назад.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні). Є давні канони вишивання рушників. Так, кожен виріб ділиться на три частини. Дві третини — краї рушника — вишиваються, а одна — середня — обов'язково залишається чистою. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. У вишиваному рушнику також обов'язково повинен бути хрест, який вишивають окремо або вносять у композицію.

Хрест є оберегом для самого виробу.

(У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники - означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.

Рушник — оберіг, з яким в українців пов’язане все — від народження до останнього шляху: на рушникові подавали найдорожчому гостеві хліб-сіль, ним перев’язували

руки молодих під час вінчання, рушниками покривали найдорожче для українця-християнина — ікони, рушники використовувались і в процесі обряду поховання людини, і, зрештою, вирушаючи в дорогу, людина неодмінно мала з собою рушник, який був не просто шматком тканини, що прикривав, наприклад, хліб, а справжнім оберегом. Талісманом, що, на думку наших предків і оберігав, і захищав, і приносив щастя.

Символ - умовне позначення якогось предмета, явища, процесу, художній образ, який відтворює певну думку , ідею, почуття.)

· Що символізує рушник?)

(Прямокутна форма рушника сама символізувала дорогу, зокрема життєву дорогу людини. А вишиті, здебільшого червоними і чорними нитками, візерунки означали переплетені в людському житті радісні й сумні моменти: «і дитинство, й розлука, і вірна любов». (Андрій Самійлович вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким мати провела його на фронт.)

Рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка:

- червоний – любов, жага, світло, боротьба;

- чорний – смуток, нещастя, горе, смерть;

- зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо

Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси.)

Історія написання «Пісні про рушник».

Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959).

Написана пісня у 1959 року до кінофільму «Літа молоді». Композитор П. Майборода написав музику до вірша поета.

Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.

Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір.

«Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.)

Ідея твору: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.

Основна думка: материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.

Жанр твору( Пісня)

Композицію вірша:

Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.

«Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.

Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.

Ідейно-художній зміст пісні:

Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». Так А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. Її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль.

Світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. Через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові. Росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров — усе це прикмети прекрасного сонячного весняного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.

Художні засоби :

Звертання – рідна мати моя;

Епітети – рідна, вишиваний, росяниста, зелені, далеку, солов’їні, незрадлива материнська, ласкава, засмучені, хороші, блакитні; .

Метафори : цвіте доріжка, оживе і дитинство , і розлука, і любов, щебетання дібров. ;

Порівняння – наче долю.

Чому « Пісня про рушник» популярна і сьогодні ?

( «Пісня про рушник» у народі популярна, оскільки вона бентежить, хвилює кожного. І ще тому, що вона проста, задушевна, що в ній знаходимо картини й образи, знайомі з народних пісень. І рушник вишиваний, і дорога далека, і щастя-доля, і зелені луги — усе це взято із щедрого арсеналу народної творчості, перетоплене в серці поета, збагачене його власними образами (щебетання дібров, солов’їні гаї, незрадлива усмішка) і тому привертає нашу увагу, бентежить, радує, сповнює передчуттям далеких доріг і безмежної вдячності до найдорожчої нам людини — рідної матері.

1. Тестування

1. Свою матір у пісні А. Малишко називає:

а) любою; б) щирою; в) рідною.

2. Мати сина у далеку дорогу проводжала:

а) коли він був повнолітнім; б) на зорі; в) під час жнив.

3. Куди водила мати свою дитину?

а) У поля край села; б) до школи; в) на зелені луги.

4. Для чого мати сину дає рушник? На:

а) згадку про рідний край; б) щастя, долю;

в) задоволення власних потреб.

5. Яким був материнський рушник?

а) Тканим; б) пофарбованим; в) вишитим.

6. Усмішка матері у творі названа:

а) щирою і доброю; б) незрадливою і ласкавою;

в) приємною і вражаючою.

7. Герой твору простеле материнський рушник, наче:

а) скатертину; б) килим; в) долю.

8. Проводжаючи сина в дорогу, мати була:

а) засмученою; б) веселою; в) надто стурбованою.

9. Які гаї хоче бачити герой пісні на рушнику матері?

а) Зелені; б) солов’їні; в) квітучі.

10. Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:

а) П. Майборода; б) А. Пашкевич; в) Л. Ревуцький.

11. Що в уяві героя оживає на материнському рушникові?

а) Дитинство і розлука; б) поля край села;

в) шовковисті і густі діброви.

12. «Пісню про рушник» А. Малишко присвятив:

а) своїй мамі; б) коханій; в) незаміжнім дівчатам.

Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, саме рушник є святинею, дорогоцінністю для ліричного героя? Відповідь вмотивуйте.

2. Дослідіть, як А. Малишко ставиться до своєї матері. Свої спостереження обґрунтуйте, посилаючись на фактичний матеріал твору.

3. Про який народний обряд говориться у творі?

а) Сватання; б) проводи у дорогу; в) зустріч весни.

Картка № 2

1. Порівняйте ідейний зміст творів А. Малишка «Пісня про рушник» і В. Симоненка «Лебеді материнства». Сформулюйте висновок.

2. Висловіть власну думку стосовно того, яким було дитинство ліричного героя. Свої міркування доведіть.

3. Народний обряд, в якому не використовується рушник:

а) весілля; б) поховання; в) «водіння кози».

Картка № 3

1. Для чого, на ваш погляд, А. Малишко для свого твору обрав жанр пісні? Чи пов’язана ця пісня з народною? Свої міркування вмотивуйте.

2. Обґрунтуйте, з чим зумовлено те, що поет порівнює рушник з долею?

3. Продовжіть рядок пісні: «Хай на ньому цвіте...»:

а) і сяє зорями небо; б) пишна калина, наче матінка-Україна;

в) росяниста доріжка.

Андрій Малишко «Вчителька»

Про пісню «Вчителько моя».

Зворушливою піснею «Вчителько моя» А. Малишко низько вклонився всім учителям за їхню нелегку працю. Й досі звучить вона під час шкільних свят. Існує легенда, що вірш написаний за реальними подіями. Нібито повернувшись після війни в рідну школу, А. Малишко не впізнав улюбленої вчительки: ця ще не стара жінка виявилась сивою. Поет дізнався, що на фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатись живими в руки ворогів. Від таких страшних життєвих трагедій вчителька не втратила природної доброти, педагогічного хисту, перелила свою любов на чужих діток. Автор схиляється перед героїнею, називає її єдиною порадницею, зорею, дякує за невтомну працю:

Знов щебече юнь і цвіте трава,

Пізнаю тебе в постаті несхилій,

Вчителько моя, зоре світова,

Раднице моя

На Вкраїні милій!

Зміст вірша А. Малишка щирий, задушевний завдяки досконалій художній формі, вдало дібраним художнім засобам.

Художні засоби:

Епітети:

(Зоре світова — учитель, найвища посада на землі. Як зоря, він несе світло знань, добра і миру; слово «світова» асоціюється водночас зі світлом і світом;

постаті несхилій — цей епітет підкреслює незламність, силу характеру вчительки, яка знайшла в собі мужність після пережитого горя знову прийти до дітей, вчити їх добра, наставляти на розум;

чорна злива — епітет «чорний» у складі метафоричного вислову (слова, вжиті у переносному значенні) нагадує про жах війни;

партизанська ніч — згадка про мужніх захисників вітчизни, які ціною неймовірних зусиль, а то й самого життя наближали в тилу у ворога перемогу над фашистськими загарбниками; може, й героїня вірша, наражаючись на смертельну небезпеку, допомагала партизанам;

непожата нива — асоціюється з горем, лихом, що спіткало господарів цього поля і завадило зібрати найцінніше — хліб;

в молодій весні, в колосистім полі — ці епітети створюють образ юності, адже школу закінчують звичайно навесні; колосисте поле символізує щедрість і повноту життя, його розквіт. Висновки.

Епітети, до яких вдається поет, служать для створення містких, яскравих і разом із тим зворушливих, задушевних поетичних образів — щирої й мужньої вчительки-наставниці, юних випускників — надії та майбутнього країни, образи рідного краю; нагадують епітети й про тяжке воєнне лихоліття.)

Розгорнуте порівняння (посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива); питальні та окличні речення, звертання (Де тебе питать?, Раднице моя на Вкраїні милій!, Вчителько моя); зменшено-пестливі слова (зошитки, сонечко); повтори (летять-летять); слова в переносному значенні (і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін.)

Основна думка вірша? (Треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей.)

Вірш став піснею, та ще й народною. Дуже мелодійний, із задушевними словами, які знаходять відгук у серці кожної людини.

Літературний диктант

1) Про яку пору року йдеться у вірші «Вчителька»? (Про весну.)

2) Який час доби зображено в поезії? (Світанок, ранок.)

3) Яке дерево росте під вікном у школі? (Явір.)

4) Скільки синів було у вчительки? (Двоє.)

5) Що сталося з її синами? (Загинули на фронті.)

6) Як поет називає свою вчительку? («Зорею світовою», «радницею».)

7) Яких птахів згадує поет? (Журавлів.)

8) Які слова свідчать про працьовитість і наполегливість учительки? («І роботи час проганяє втому» або «А у тебе знов та ж доріжка в клас».)

9) Які предмети щоденного вжитку школярів згадуються у вірші? («Зошитки малі».)

10) Якими словами підкреслює поет незламність учительки, її мужність? («Постать несхила».)

11) Хто написав музику до вірша? (Композитор Платон Майборода.)

12) У чиєму виконанні «Пісню про вчительку» почули в усьому світі? (Народного артиста України Дмитра Гнатюка.)

А. Малишко «Стежина»

Історія написання твору.

Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю...» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П. Майбороди). Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета-патріота.

Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.

Особливості назви пісні.

У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.

Тема: згадування поета про стежину в рідному краю, до рідної домівки.

Ідея: уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки і вирушив по стежині життя.

Основна думка: кожна людина зажди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї.

Жанр: пісня.

Композиція.

Твір складається з чотирьох куплетів по чотири рядки.

Кожне слово, речення, строфа так емоційно навантажені, таку глибоку думку збуджують у читача, так окрилюють душу, що ані слова, ані віршованого рядка чи інтонації замінити не можна.

На глибокі роздуми спонукає цей так просто й майстерно скомпонований вірш.

Поезія — внутрішній монолог ліричного героя.

Ідейно-художній зміст пісні.

Ліричний герой розмірковує, згадує, тривожиться, при цьому розкриваючи найпотаємніші куточки своєї душі.

Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю,

Одним одна біля воріт.

Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, під певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.

Неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про батьківський дім і філософічні міркування про сенс людського життя — така тематика пісні А. Малишка. Її образність — у простоті й довершеності. Внутрішній світ ліричного героя

розкривається через окремі пейзажні деталі (стежина «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль»).

Образ стежини.

У вірші змальовано персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.

Стежина життя ...Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна... Єдина... Найдорожча... Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за приморським щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною — тією, що в’юниться «між круглих соняхів» і веде на батьківщину...

У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.

Художні засоби пісні.

Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина... пішла, не повертає, ...стеле».

Повтори: «мита-перемита», «ревний... ревний», «дощами... дощами».

Епітети: «ревний біль і ревний жаль».



Інформаційне ґроно щодо характеристики стежини

Тестування

А. Малишко «Стежина»

1. Стежина А. Малишка до рідної домівки живе у його:

а) серці; б) думках; в) душі.

2. Рідною стежиною поет вважає стежину:

а) біля воріт батьківської хати; б) вздовж широких ланів;

в) ту, якою він ходив до школи.

3. Скільки років живе у серці А. Малишка стежина?

а) Тридцять п’ять; б) з самого дитинства; в) скільки він її пам’ятає.

4. Де обрій землю обніма?

а) За смерековим лісом; б) на вечоровім видноколі; в) на заході.

5. Біля серця поета стежина стеле:

а) сонячний шлях; б) цвіт; в) щастя і радість.

6. Рядок поезії, який повторюється двічі:

а) «Кудись пішла, не повертає»; б) «Дощами знесена у даль»;

в) «Одним одна біля воріт».

7. Чим «мита-перемита» стежина?

а) Річковою водою; б) дощами; в) талою водою.

8. Яка сільськогосподарська культура згадується у пісні?

а) Кукурудза; б) жито; в) соняшник.

9. Стежина для А. Малишка — це:

а) його зв’язок з рідним краєм, батьківщиною;

б) символ добра і краси; в) любов до краси природи.

10. Згадуючи свою стежину, поет відчуває:

а) піднесення і радість; б) розчарування; в) біль і жаль.

11. Як висловлюється А. Малишко у творі з приводу того, через що він згадує стежину? Бо він:

а) хоче побачити її «...в темнім лузі»; б) сам не знає;

в) повсякчас згадує її.

12. Пісня А. Малишка «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю»), як і багато інших, стала:



ати, й сам не знаю»), як і багато інших, стала:

а) ліричною; б) народною; в) музичною.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconБіографічні дані
Андрій Самійлович Малишко (2 листопада (15 листопада) 1912, с. Обухів, нині місто Київської області 17 лютого 1970, Київ) український...
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconДо 100 річчя від дня народження А. С. Малишка
Андрій Самійлович Малишко (14 листопада 1912, Обухів — 17 лютого 1970, Київ) — український поет, перекладач, літературний критик
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconПісля війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944-1947)
Андрій Самійлович Малишко (2 листопада (15 листопада) 1912, с. Обухів, нині місто Київської області 17 лютого 1970, Київ) український...
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі icon"Краю мій, Обухівський, криниця для душі"
Обухові на Київщині 14 листопада 1912 року в сім’ї шевця. В родині, де народився майбутній поет, було аж одинадцять братів І сестер....
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі icon«Сто років з Андрієм Малишком»
Обухів є визначний український поет Андрій Самійлович Малишко. Тут він народився І виріс, а своїм непересічним талантом зробив його...
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconАндрій Штогаренко
Здібності хлопчика виявились з дитинства, І з 1912 року Андрій став учнем Катеринославського музичного училища по класу фортепіано....
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconГордість села рудейчук Павло Андрійович (1912-1984 рр.) – голова колгоспу
Павло Андрійович Рудейчук народився 25 травня 1912 року в багатодітній (6 дітей) селянській родині. Хата стояла на окраїні села (над...
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconАндрій Малишко (1912 1970)

Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconДорогий друже! Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом І серцем красу, велич І могут­ність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як
Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям...
Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до народних мелодій І рідного слова, рідної землі iconНародився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика
Батько його був освіченою людиною, мав велику домашню книгозбірню І на власні кошти влаштував школу для селян


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка