Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)»



Скачати 98.32 Kb.
Дата конвертації03.07.2017
Розмір98.32 Kb.

Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори»
Сторінки з біографії

Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)», у якій впродовж чотирьох з половиною років головував. У 2001-2002 роках очолив Волинське відділення Громадського комітету опору «За правду». З 2002 по 2006 роки був головою Молодіжної ради Луцька. Згодом рік працював помічником-консультантом народного депутата України Тараса Чорновола. Cім років очолював оргкомітет щорічного конкурсу «Студент року». З 2005 по 2007 рік був головою політради Волинської обласної організації Громадянської партії «Пора», головою ГО «Волинський блок». З липня 2005 по березень 2009 року обіймав посаду заступника директора Волинської філії АКБ «Імексбанк».

Вперше депутатом Луцької міської ради (2002-2006 роки) став у 20 років. У 2010 році обраний вдруге – у мажоритарному окрузі №8. Працює в депутатській комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів. Не входить до жодної з політичних партій і фракцій.

За бюджет-2014 не голосував

– Антоне Павловичу, минулого року при ухваленні бюджету міста ви голосували «проти». Цього року не проголосували взагалі. Чому?

– Цьогорічний бюджет нічим не кращий за попередній. Більше того, практично всі видатки залишилися на рівні минулого року. Хоча чиновники хваляться, що кошторис зріс. Як ми знаємо, основна частина надходжень міського бюджету – податок із фізичних осіб. На мій погляд, держава обманює сама себе, адже систематично збільшує розмір мінімальної зарплати, і від цього зростає загальна сума податку із фізичних осіб. Насправді це – нуль на нуль, і жодного розвитку існуюча ситуація не передбачає.

– А що, на вашу думку, передбачає розвиток?

– Для розвитку і наповнення бюджету мають бути приватна ініціатива, створення нових робочих місць, зацікавлення населення, щоб воно самоорганізовувалося для започаткування власного бізнесу. Цього всього не відбувається. І, перш за все, на загальноукраїнському рівні. Ми знаємо, що інвестори з огляду на те, як і хто нами керує, особливо в країну не йдуть. Останні події теж цьому не сприяють.

– А в місті?

– Так само і в Луцьку. Це вже третій бюджет, який ми ухвалюємо в цій каденції, тож можу сказати, що приватна ініціатива в місті не розвивається. Від влади (міського голови, його заступників, депутатів міської ради як колегіального органу, який затверджує бюджет) немає сигналу підприємцям про те, що ми вам, скажімо, спрощуємо дозвільні процедури для встановлення малих архітектурних форм чи торгівельних місць. Тому багато людей навіть якби й хотіли щось своє започаткувати, цього робити не можуть. Міська влада їм не те що не допомагає, а іноді навіть заважає. До слова, я був одним із тих депутатів, які свого часу вимагали звіту головного архітектора міста (нині вже колишнього), який за три роки на посаді, на мою думку, не зробив жодних порухів до того, щоб показати бізнесу, що і де можна у Луцьку будувати.

– Що означає така ваша позиція?

– Я не хочу брати відповідальність за документ, в якому не відображені мої пропозиції. По-друге, не хочу брати участь в ухваленні бюджету як документа, що не враховує величезну частину запитів депутатів, не містить меседж до підприємців, громадян, чим їм треба було б займатися. Я є противником надання комунального майна в оренду різним організаціям за символічну плату – одну гривню на рік. Цим вони часто зловживають: беруть приміщення в оренду нібито для виконання своїх статутних завдань, а потім здають їх в суборенду. Свого часу я не одну громадську організацію очолював, тож вважаю, що будь-яке об’єднання може знайти меценатів, спонсорів, зрештою, завдяки своїм членам саме мати змогу платити за приміщення. На ці та інші питання відповіді я не отримав, тому не беру відповідальності за документ, який нічого прогресивного, ефективного і нового для міста не несе.

– А які ще ваші пропозиції не були почуті?

– На останньому засіданні бюджетної комісії я пропонував, аби щодо видатків, які закладені в бюджеті на ремонт вулиць, прибудинкових територій, було рішення міської ради, де вказували перелік цих об’єктів і терміни виконання робіт. Сьогодні це відбувається так: затверджують суму, потім під неї рішенням виконавчого комітету визначають об’єкти, які будуть за ці гроші ремонтувати. Я вважаю, що це неправильно. Тому що бюджет затверджують депутати, вони й несуть за нього відповідальність. А коли протягом року громадяни звертаються з тим, що щось не зроблено, їм показують пальцем на депутатів, які затвердили отакий поганий бюджет, де не передбачено ремонт того чи іншого. Шляхом компромісу нам вдалося дійти до того, що цей перелік буде затверджений на сесії, пройде через комісію, у ньому врахують всі пропозиції депутатів. На словах це є, і в протоколі відображено, але в документах поки що цього немає. Ще одна моя пропозиція – ремонт будинку на Ярощука, 24, здійснення якого я домагаюся вже рік. Ми передбачали гроші на його проект у бюджеті 2013 року. На жаль, їх не використали. Дуже дивна була ситуація: спочатку чиновники говорили, що немає коштів на проект, а коли титанічними зусиллями вдалося їх передбачити, то не змогли їх освоїти. Як причини вказували, то проектний інститут не готовий прийняти заявку, то вони не знали, який потрібен проект, і таке інше. На сьогодні у мене є відповідь міського голови, що на ремонт цього будинку потрібно 80-100 тисяч гривень. Я на засіданні комісії пропонував передбачити ці гроші. За словами заступника міського голови Лариси Соколовської, в новоствореному соціальному переліку він буде передбачений. От коли я це побачу, тоді дам свій голос. Бо я переконаний, що буде така сама практика, як і минулого року, коли кожної сесії вносили зміни до бюджету. І третє питання, яке мене турбує, це ремонт вулиці Замкової. Його обіцяли зробити ще при ухваленні бюджету 2013 року, та не зробили.

– Якщо порівняти міську раду з організмом, чи спостерігаєте здорове його функціонування?

– Ні. Міська рада – це політичний орган, де всі депутати так чи інакше є політичними фігурами і відстоюють певні інтереси. Може бути конкуренція партій. Та над цим процесом має стояти хтось вище. На мою думку, в роботі міської ради арбітрами мають виступити секретар міськради і міський голова. Перший має зустрічатися зі всіма фракціями, депутатами, узагальнювати пропозиції, визначати з них найбільш пріоритетні. А міський голова має максимально враховувати думку всіх депутатів, незалежно від їхньої політичної приналежності, особистого ставлення до них. І тоді можна виходити на рішення, які влаштовують більшість. Але цього в нас, на жаль, не відбувається. Буває, що на засіданнях ради нормальний проект рішення йде від позафракційного депутата, і він може не проходити декілька сесій через те, що наштовхується на особисте несприйняття тієї чи іншої фракції. Коли ж в процесі обговорення під тим же рішенням стоїть прізвище уже іншого депутата, він проходить «на ура».

– Що можете сказати про прозорість роботи міської ради?

– Міська рада абсолютно прозора. Депутати такі, яких обрали. Ніяких, умовно кажучи, фальсифікацій під час виборів у 2010 році не було. Сьогодні кожен громадянин може зайти на сайт і подивитися онлайн-трансляцію сесії, ознайомитися із результатами персонального голосування депутатів. На мою думку, виборці мають стежити за роботою депутатів і запитувати їх, чому вони голосували за чи проти тих чи інших рішень. Користуючись нагодою, звертаюся до виборців: ви не повинні самоусуватися від проблем свого округу, вулиці, будинку. Як відомо, близько 50 відсотків лучан не ходять на вибори, тобто не користуються своїм правом обирати представників до органу місцевого самоврядування. Проте це не означає, що всі з цих людей задоволені результатами життєдіяльності міста і не звертаються до влади зі скаргами. Як на мене, останнє (звернення зі скаргами) – несправедливо: я нічого не зробив, щоб обрати депутата чи міського голову, але пред’являю претензії, що вони погано працюють. Я вважаю, люди мають ходити на вибори. Принаймні це морально для себе, аби потім не казати, що в місті не така міська рада, не такі депутати чи міський голова. І бажано не продавати свої голоси.

«На мітинги щонеділі

приходжу»

– А яка ваша політична позиція?

– Я не є членом жодної політичної партії, але підтримую людей, які стоять на Євромайдані. Я й сам був на Майдані. Якщо говорити про прихильність, то я скоріше за об’єднану опозицію. Хоча й до неї є питання. Але точно не за Партію регіонів і в жодному випадку не підтримую дії нинішнього Президента.

– Як оцінюєте суспільно-політичну ситуацію останніх місяців?

– Розпочну з того, що я був учасником масових акцій у Києві в 2001 році. Мене і нинішнього депутата облради Ігоря Гузя, політологів Михайла Находа й Михайла Шелепа за активну участь у тих подіях затримали правоохоронці, ми тоді по кілька діб провели під вартою. Але варто зазначити, що на той час, коли режим Кучми, здавалося, був непереможний, працівники правоохоронних органів не чинили такого звірства, яке спостерігаємо сьогодні. Воно до того ж відбувається за наші гроші, гроші платників податків. Завдяки останнім подіям у країні ми побачили, скільки дармоїдів вигодували, одягнули в форму. Це, звичайно, неприпустимо. Чого люди зібралися? Ну, не пішли в Європу, не збирались розходитися. Нащо їх було бити? Потім вони знову зібралися з одним простим питанням: покарайте тих, хто бив людей. Якби на це все пішов сьогоднішній Президент, не було б Майдану вже майже три місяці, не було б тих законів, які вони понаприймали 16 січня. Я, як мисляча людина, коли їх читав, просто не розумів, як можна при здоровому глузді голосувати за такі закони. А якщо людина не голосувала, то мала встати там, у залі, і привселюдно заявити про це.

– Революція гідності, як її називають, повпливала на усталений спосіб життя багатьох громадян. Що змінилося за цих два місяці у вашому?

– Я теж дивлюся ночами телевізор, був на Майдані у Києві, ходжу на місцеві мітинги, допомагав організовувати підтримку Євромайдану на Центральному ринку міста. Зокрема, з головою громадської організації «Народний ринок» Ігорем Дильовим. Будучи активним у суспільно-політичному житті, цих подій упустити не міг.

– Порівняйте характер політичних репресій сьогодні і 13 років тому.

– Він різниться. Коли вас хапають, кидають до буцегарні і кажуть, що вас випустять тільки тоді, коли хтось звільнить якесь приміщення – це політичне заручництво.

– То як реагувати на все це громадянам?

– Так, як вони й реагують сьогодні. Так реагую і я. Якщо далі треба буде воювати, аби відстоювати свою землю, я це зроблю.

– Луцький Майдан проти того, щоб керівні посади в області займали представники правлячої партії. Дайте оцінку призначенню Олександра Башкаленка на посаду голови ОДА.

– Ніяк не оцінюю це призначення. По-перше, посадова особа – голова ОДА – діє в межах законодавства та наданих йому повноважень. Все інше він заробляє за рахунок своєї харизми, особистих зв’язків, ділових якостей. Інше питання – чи зможе він зробити так, що його будуть слухати силовики, чи зможе домовлятися з опозицією. Наприклад, попередній голова ОДА Борис Клімчук показав, що він може домовлятися з опозицією. Як наслідок, після пікетування в облдержадміністрації не було розбито жодного вікна. А чи вдасться вже не просто члену Партії регіонів, а голові її обласної організації знаходити компроміс із опозиційними силами, і чи захочуть опозиціонери взагалі домовлятися з ним, я не впевнений. Що стосується державного управління, то, очевидно, відбудуться якісь кадрові перестановки. Я переконаний, що для мешканців Волині, Луцька в матеріальному, культурному, ідеологічному плані нове призначення на їхньому житті ніяк не позначиться. І взагалі, потрібно робити повне перезавантаження влади, починаючи від Президента. Міські ради є більш наближеними до людей, бо депутати мають постійний контакт зі своїми виборцями. І тому треба відновлювати місцеве самоврядування. Бо за останні кілька років центральні органи влади забирають від нас дуже багато грошей, повноважень. Тобто замість децентралізації і, як обіцяли, почути кожного, зробили все можливе, аби централізувати владу і щоб не чути нікого. І, як наслідок, бачимо величезні кордони «Беркута», «Грифона», «Барса» та інших.

«Кожний громадянин має стояти на сторожі зелених насаджень»

– Ви висловлювали свою позицію щодо встановлення пам’ятника Степану Бандері: пропонували, щоб він був на вулиці, названій в честь провідника нації, також аби мав менші розміри. Кого ще з місцевих діячів, на вашу думку, варто було б увіковічити в бронзі чи граніті?

– Стосовно пам’ятників, підтримую будь-яку ідею, окрім сталінів, ленінів. Єдине побажання, аби їх будували за гроші меценатів, а не за кошти платників податків. Як на мене, не менш важливим за встановлення монументів є питання збереження легень міста – центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

– Ви були членом комісії виконавчого комітету із зелених насаджень, неодноразово висловлювали свою позицію з цього приводу.

– Із 17 членів цієї комісії, де згодом нахабно не продовжили моє перебування, я єдиним виступав проти вирубування дерев. Вважаю, що сьогодні центральний парк імені Лесі Українки в жахливому стані.

– Але ж у 2011 році створили комунальне підприємство «Парки та сквери м. Луцька», і за останні роки територію центрального парку помітно облаштували.

– Так, тільки в моєму розумінні благоустрій – це не вирубати парк під нуль, а, де треба, почистити чагарники і зберегти дерева. Дивитися за ними, косити траву. Щоб це був парк. Наші ж чиновники під облаштуванням території розуміють залишити на тому місці голу землю. Із 30 дерев у кращому випадку залишається 10. Візьмемо навіть тут, біля торгівельного центру «Зося»: росло три ялини, нікому не заважали. Навіщо їх треба було вирубувати? Свого часу я відстояв верби на Театральному майдані, цілу алею на проспекті Волі біля «Фуджі-експрес». Останнім часом борюся з тим, аби не допустити розширення проспекту Волі до Київського майдану. Мої опоненти, в тому числі й міський голова, розказують мені, що це зменшить кількість заторів. Але всі водії знають: затори утворюються на частині проспекту, яка вже роширена, – біля універмагу. А далі їх немає. Підозрюю, що під час цього розширення можуть знищити всі зелені насадження, які там є. І посадять нікому не потрібні канадські клени, що не несуть жодної користі. Більше того, в нас ще є такі власники магазинів, які для того, аби було видно їхню вивіску, вирубують усі дерева, що є поблизу.

– Наскільки мені відомо, здорових дерев зрубувати не повинні?

– Є спеціалісти, які вам тисячу разів доведуть, що це дерево не має права на життя, бо воно хворе. Хоча воно росте десятиліттями: щороку має листя, щороку його скидає. Зрізати то зрізали, але найцікавіше починається пізніше. Коли садять, то потім доповідають, що вони висадили, приміром, тисячу дерев. Але скільки з них прийнялося, скільки зламали, вже далі ніхто не відстежує і не звітує.

– То як же вирішити цю проблему?

– Як на мене, не можна так нахабно й по-варварськи ставитися до зелених насаджень у місті. Шлях такий: громада має казати своє слово. Пригадую, як громадський активіст Марія Доманська відстояла дерева на проспекті Волі біля обласної друкарні. На жаль, місто уже не може похвалитися найбільшою кількістю насаджень на душу населення. Тому вважаю, що кожний громадянин має стояти на сторожі зелених насаджень, які ростуть у його дворі.

– Як працюєте з виборцями? З якими питаннями до вас звертаються?

– Виборці знають мій номер телефона. Найактуальніші теми звернень: ремонт будинків, протікання дахів, несправедливі тарифи на житлово-комунальні послуги, робота жеків. Улітку, наприклад, на вулиці Братковського ми спільно рятували двоповерховий будинок, в якому люди придумали вибити вікно на першому поверсі і робити там великий вітраж. Будівля була «не першої свіжості», і, на думку сусідів, це могло призвести до завалу. Нам вдалося це зупинити.

– З яким баченням виходите з неприємних ситуацій?



– З будь-яких ситуацій виходжу з позитивом.

Вела інтерв’ю Тетяна СВЕРЕДА
Каталог: sites -> default -> files -> u107
files -> Інформація про готелі для учасників конференції Адреса, контактні телефони 12 жовтня (вівторок) 10 00 13 00 Пленарне засідання
files -> Худзік Марта
u107 -> Ігор Поліщук: «Єдине, чим повинен займатися депутат, – це вирішення проблем виборців та господарських проблем міста»
u107 -> Бєлкіна Алла Василівна
u107 -> Ім’я цього послідовного представника «Батьківщини», а віднедавна – секретаря Луцької міської ради Сергія Григоренка – пов’язане з чималою кількістю галузей: журналістика, природоохоронна робота, комерційна діяльність, звісно, політика
u107 -> З цього й розпочалася наша розмова
u107 -> Депутата-свободівця Луцької міської ради Олександра Магеровського по праву можна вважати основоположником партійних засад. Він має понад двадцятирічний стаж членства у цій політичній структурі
u107 -> Штрихи з біографії
u107 -> Руслан Ніколайчук: «Наше місто не бідне й не обділене, тут є усі можливості для розвитку» Штрихи з біографії


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconКривицький Антон Федорович
Народився 8 червня 1945 року у селі Виноградне Березовського району Одеської області
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconУроку : Антон Павлович Чехов «Товстий і тонкий»
Тема уроку: Антон Павлович Чехов «Товстий І тонкий». Викриття пристосуванства, підлабузництва в оповіданнях А. П. Чехова. Діалог...
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconАнтон Чехов “товстий І тонкий”, “Хамелеон”, “Зловмисник”. Біографія А. Чехова
Осколки П. А. Лейкин, що запрошує Чехова до постійного співробітництва. Гумористичні журнали 80-х років мали в основному розважальний,...
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconАнтон павлович чехов

Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconЧехов Антон Павлович 29 січня 1860, Таганрог — 15 липня 1904 План
Згодом він став купцем І торговцем. Мати письменника Євгенія Яківна Морозова (1835-1919). Грамоті вона навчалася вдома І недовго,...
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconНародився лютого 1897 року в Архангороді. Народився лютого 1897 року в Архангороді
Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі. Навчання в підготовчому класі хлопець завершив із відмінними результатами...
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconДитинство Тараса Шевченка. Антон Лотоцький «Малий Тарас чумакує» Мета

Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconКостенко антон Віталійович археологічні фонди краєзнавчого музею: формування, зберігання, використання

Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» iconНародився 22 лютого 1857
Генріх Рудольф Герц народився 22 лютого 1857 року в родині адвоката, що пізніше став сенатором. Хлопчик був слабким І хворобливим,...
Антон Сосновський: «Аби потім не казали, що не така міська рада, – ходіть на вибори» Сторінки з біографії Антон Сосновський народився 18 лютого 1982 року. У 17 років створив «Асоціацію Молодих Реформаторів (АМоРе)» icon120 років від дня народження євгена филимоновича маланюка
Филимонович Маланюк народився 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка