Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка1/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44


Антоніо Джірланда

СТАРИЙ ЗАВІТ
Введення до Біблії

Переклад Павла Смука

(на правах рукопису)

Даний переклад виготовлено виключно для приватного вжитку, без жодної авторизації з боку видавництва - власника авторських прав оригінального тексту. Видання цього перекладу і/або будь яка форма його комерціалізації без дозволу власника авторських прав являтиметься порушенням міжнародних норм copyright.

Оригінальний титул твору:



Girlanda Antonio, Antico Testamento. Iniziazione biblica

© Edizioni San Paolo s. r. l., 1992



Piazza Soncino, 5 - 20092 Cinisello Balsamo (Milano) - Italia

Передмова


Біблія сьогодні — це дуже поширена книга, існує велика кількість її видавничих пропозицій. Багато-хто навіть перегортає її сторінки, головно в ілюстрованих виданнях. Але мабуть не дуже її читається, а тим менше й розуміється у тих капітальних лініях, що лежать в основі її структури. Те життя, що у ній пульсує, і той спосіб мовлення, яким вона виражена, — досить далекі, в часі, ментальності та культурі, від нашого життя й від нашого способу мовлення. А це викликає розгубленість, нерозуміння, нетерпеливість і навіть розчарування та відкинення її.

Життя та історія євреїв двох- чи трьох-тисячолітньої давності цікавили б нас такою ж самою мірою, як і життя та історія інших дрібних народів стародавнього Середнього Сходу, з якими ізраїльський народ можна би було порівняти, якщо б до його історії не увійшла та надзвичайна Присутність, що на перший погляд ніби знаходиться поза кадром, але без якої історія і саме існування біблійного народу залишалися б незбагненною таємницею: можна було би пояснити багато речей (його практики та звичаї, мову та способи висловлення і т. д.), однак ніщо не могло би дати вичерпної відповіді на запитання, звідки цей народ взяв свою релігійну віру, і як сформувалася та його духовна ідентичність, що стоїть у такому контрасті із оточуючим його соціально-культурним середовищем.

У цьому народі, що на той час вже пережив був майже дві тисячі років своєї історії і накопичив все те духовне багатство, що ми звемо Старим Завітом, «в повноті часу» приходить Ісус з Назарету, немислима дотепер присутність Бога між людьми, що надає минулій історії неймовірного поштовху та універсального спрямування. Ця історія відтепер не стосується лише до одного народу, але стосується до цілого людства: ми говоримо про Новий Завіт, який приймає, сповнює та вдосконалює Старий, не відкидаючи, однак, жодної його сторінки.

Біблія, свідчачи про Божу присутність у нашому людстві та про його об’явлення нам, безпосередньо і особисто торкається до кожного з нас. Незважаючи на всі трудності, що викликає її читання, без знання Біблії нам неможливо буде обійтися, якщо ми хочемо зрозуміти правду про наше життя та про наші відносини з Богом, з іншими людьми і зі сотвореним всесвітом. Дане «введення» допоможе зробити перші кроки у цьому пізнанні. Простенько виложивши на початку ті питання, що стосуються до цілої Біблії з точки зору віри (як, напр., її натхнення, правдивість та нормативний характер), даний підручник переходить до аналізу кожної книги Біблії зокрема, подаючи загальний їх поділ та підкреслюючи основний зміст, наскільки це можливо зробити при першій зустрічі із нею.

У загальній структурі нашого викладу завважиться певна «нерівновага»: перші три глави Буття розглядатимуться досить обширно, з огляду на всю їхню важливість, заплутаність та відносну трудність для правильного розуміння; окрім цього ми довше зупинимося на постаті Авраама, що являється зразковим прикладом тих стосунків, які Біблія пропонує між об’являючим себе Богом та людиною, покликаною прийняти це об’явлення.

Наш виклад, у своїй простоті та цілеспрямованості, намагається не наголошувати на існуючі проблеми, незважаючи на те, що далеко не в усьому вчені згідні між собою. Іноді про це скажеться два слова, однак загалом ми вважали, що краще буде уникати тих питань, які більше відволікають, ніж допомагають при першому читанні біблійного тексту.

Ці сторінки, зроджені як звичайні лекції для тих, що мало-що або взагалі ніщо не знали про Біблію, можна порівняти до букваря, з допомогою якого дитина вчиться читати (використовуємо тут нагоду, щоб подякувати всім тим, що запрошували та заохочували до їх написання, даючи свій вклад, розумними порадами, у їхнє збагачення та краще висловлення). Той, хто їх написав, не бажає нічого іншого, як лише щоб читач їх засвоїв і просто покинув, переходячи, з допомогою інших знарядь, до більш безпосереднього і серйозного, а одночасно й нелегкого контакту із Божим словом, досвідчуючи на собі той зріст, про який говорив ап. Павло, пишучи до християн в Корінті: «Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина; коли ж став мужем, покинув те, що дитяче» (1Кр 13,11).

Антоніо Джірланда


1
Зустріч із Біблією


Всі ми знаємо, або принаймні думаємо, що знаємо, що таке Біблія. Недаремно Біблія — це найбільш поширена у світі книга, головно у наших часах. Але ця популярність дуже рідко супроводжується правильним її розумінням. Наше перше запитання можна порівняти до запитання, яким Ісус звернувся колись до своїх учнів: «За кого мене мають люди?» (Мр 8,27). Апостоли навели Ісусові деякі опінії, що кружляли в народі на його рахунок: для декого він був Йоаном Христителем (воскреслим); для інших Іллею, пророком, що зник у вогненній колісниці; ще інші вважали його за одного з інших пророків. Нелегко було побачити в Ісусі обіцяного Месію, Божого посланця для спасіння людини, самого Божого Сина. Лише його найближчі учні почали розуміти та відкрили це після хресної трагедії та несподіваного його воскресіння.

Що таке Біблія


Можна мати різні думки стосовно того, чим є Біблія; однак лише постійне й витривале читання впровадить нас в той світ, що вона представляє: читач буде вражений, здивований, може навіть шокований нею, як і ті, що спостерігали за Ісусом; але лише будучи в безперестанному контакті з її сторінками можна осягнути розуміння того, чим вона дійсно є. Порівняння з Ісусом не є випадковим, адже зустрітися з Біблією означає зустрітися з Богом, а ця зустріч відбувається не на рівні літератури, цікавості чи естетичного почуття, але на рівні життя, всецілої посвяти, ризику; іншими словами, — на рівні віри.

Адже Біблія — це кристалізація діалогу між Богом та людиною, діалогу, який був започаткований у певному моменті історії людства, і який продовжується по нинішній день. Зустрітися з Біблією не означає лише поінформуватися про ті події, що відбулися певну кількість століть тому в якомусь забитому кутку цієї планети, чи про те, що сказала у свій час та чи інша постать з єврейського народу чи з-посеред перших християн; зустрітися з Біблією означає «шанобливо слухати Боже слово» (Dei Verbum, 1), яке у даному моменті звертається до мене, людини цього століття, запрошуючи мене до відповіді.

Історичні відомості і навіть подив чи хвилювання, які можуть бути викликані певними сторінками чи героями Біблії — це перший крок, це ніби запрошення до задуми, це стимул до глибшого і живучішого осмислення тієї дійсності, в яку ми занурені, й про яку нам свідчить Біблія. Однак це зрозуміння не буде живучим і не відкриє нам спасаючого Божого діяння, якщо ми не дамо живучої відповіді Богові, який звертається до нас своїм словом якщо ми не пустимося в дорогу, як Авраам (Бут 12,4), у тому напрямку, на який вказує нам це слово.

На цій дорозі ми не є самотні. Читання і розуміння Божого слова, як рівно ж і відповідь, якої Бог від нас очікує, — це не чисто особиста справа. Ми живемо в лоні Божого народу, Церкви, яка сьогодні як ніколи чутлива до цього слова та старається на нього відповісти. Щоразу більш інтенсивна та живуча участь у житті Церкви, зокрема у її літургії, буде ефективною допомогою для зрозуміння та засвоєння Біблії, а знання Біблії, з іншої сторони, просвічуватиме щоразу глибше життя та літургію Церкви.

Дане «Введення до Біблії» треба розглядати в контексті ширшого біблійного руху, яким, на щастя, характеризується сучасний період життя Церкви, з його пориванням повернутися до найбільш автентичних джерел християнського життя; руху, що не є простим поверненням до минулого, але намаганням наново відкрити те, що кращим чином може здійснити та вчинити щоразу більш правдивою нашу зустріч, особисту й церковну, з Богом, який спасає нас в Ісусі Христі та який першим заговорив, звертаючись до нас.

Отож, наш підхід до Біблії не повинен полягати лише в теоретичному її вивченні, але в живій зустрічі з Божим словом, яке спонукує нас до відповіді, заохочує до щоразу глибшого розуміння та кличе до поступу в нашому християнському житті.

Хочемо зараз подати, так би мовити, «зовнішній» опис Біблії. Біблія — це, передовсім, не «одна» книга, але ціла збірка чи колекція творів, що формувалися в єврейському народі та у первісній християнській Церкві впродовж довгого періоду часу (прибл. 1300 років), від часів Мойсея, першого біблійного автора, який жив в XIII ст. до Христа, аж до кінця першого століття по Христі, коли були написані євангеліє і послання ап. Йоана.

Отож, Біблія складається з багатьох книг, а саме, з 73-ох (46 Старого Завіту та 27 Нового Завіту). Деякі з них дуже довгі, як, напр., книги Буття чи Ісаї; інші ж — цілком коротенькі, як, напр., твір пророка Авдія або друге чи третє послання Йоана. Ця збірка творів була названа Біблією, словом, що походить з грецької мови і означає попросту «книги»: книги найвищої вартості, яких ні євреї, ні християни ніколи не плутали з жодною іншою книгою і яких дбайливо зберігали, тому що у них вони чули голос Божого слова. Очевидно, не йшлося про якесь загальне відчуття, як ми це побачимо на наступних сторінках, коли говоритимемо про їхнє походження.

Всередині двох великих збірок, Старого і Нового Завіту, існують інші поділи чи угрупування книг. Єврейська Біблія, що охоплює книги лише Старого Завіту (за винятком деяких, яких звуть «Второканонічними», — див. кінець третьої глави), угруповує їх таким чином: Тора (Tôrah, Закон), що охоплює перші п’ять книг Біблії: Буття, Вихід, Левіт, Числа і Второзаконня; Небіім (Něbi’îm, Пророки), що поділяються на ранні: Ісус Навин, Судді, 1–2 Самуїла, 1–2 Царів; та пізні: Ісая, Єремія, Єзекиїл і 12 менших пророків; й вкінці Кетубім (Kětubîm, Писання), тобто всі інші книги Старого Завіту. Цей поділ прийняв переклад TOB1 та багато інших перекладів на сучасні мови, поміщаючи второканонічні книги наприкінці Старого Завіту. Однак більшість перекладів2 поділяють книги Старого Завіту на П’ятикнижжя (що відповідає єврейській Торі), історичні, сапієнціальні3 і пророчі («змісти» цих Біблій переліковують книги, які належать до кожної з цих груп). Цей поділ, загально прийнятий у католицьких виданнях Біблії, частково запозичений з грецького перекладу, званого перекладом «Сімдесятьох», що був виготовлений в III-II ст. до Хр. Второканонічні книги тут містяться всередині тих груп книг, до яких вони належать.

У Новому Завіті не було прийнято подібного поділу; однак, чотири Євангелії та Діяння апостолів наближаються до історичних книг, апостольські послання — до сапієнціальних, і Одкровення — до пророчих.

Однак мусимо сказати, що цей поділ є досить узагальнюючим, не лише тому, що, напр., в історичних книгах можна знайти правдиві пророцтва (пор. Бут 3,15; 2Сам 7,14нн) або сапієнціальні уривки (пор. 1Сам 15,22), чи що у пророчих книгах можна знайти й історичні сторінки (пор. Іс 36–39), але головно тому, що всі книги Біблії є «пророчими», у етимологічному значенні цього слова: застосовуючи різні літературні форми, всі священні автори («гаґіоґрафи») промовляють до нас від Божого імені, перекладають на людську мову те слово, яким Бог звертається до нас, — іншими словами, мають типово пророчу роль.

Послідовність, за якою книги Біблії наступають одна за одною, — здебільше практична й випадкова: вона не відображає тієї послідовності, за якою розвивалося об’явлення та історія спасіння. В кожному періоді цієї історії Боже об’явлення по-різному виражалося в тих текстах, що ми називаємо історичними, сапієнціальними та пророчими. Крім цього, багато книг не були написані «одним махом» (сторінка за сторінкою) своїми авторами або й навіть не належать лиш одному авторові. Перед тим, як дійти до своєї сучасної форми, вони мали довгу передісторію. Те, що в них міститься, завдячується різним авторам, які в той чи інший спосіб дали до них свій вклад, у тому значенні, що кінцевий редактор застосував їхні твори на відстані не одного десятиліття чи навіть і століття. Так постала, наприклад, книга Ісаї і перші п’ять книг Біблії, — і це лиш найвідоміші приклади. Усі дослідники Біблії вже віддавна однозгідні у цьому питанні. Отож, в одній і тій самій книзі можна зустріти свої давніші й пізніші сторінки, які, безсумнівно, були не випадково зібрані разом, однак відображають різний час свого постання. При нагоді ми ще повернемось детальніше до цього питання; зараз заторкуємо його лише для того, щоб пояснити, чому наш виклад не завжди відповідатиме тому порядкові, за яким книги Біблії слідують одна за одною. Іноді необхідно буде окремо розглядати частини деяких книг Біблії для того, щоб могти краще зрозуміти Боже слово в тому часі і середовищі, в якому воно справді прозвучало, щоб повчати, направляти, потішувати та оживляти надію тих, до кого воно було звернене. Повернене до свого первісного середовища, це слово ефективніше промовить також і до нас.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка