Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка19/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   44

Книга Суддів


Ісус Навин, зрісши при Мойсеєві, успадкував від нього його духа, глибоку віру та живе почуття відповідальності, якої вимагав союз із Богом. Користуючись великим авторитетом в народі, він зміг утримати його у вірності Богові, послуговуючись також допомогою інших старших та відповідальних осіб, котрі пережили разом з ним дні славних перемог та досвідчили на собі Божу присутність та Божу опіку.

Після смерті Ісуса і всього його покоління не існувало більше людини, яка була б живим символом національної єдності та безперестанним закликом до вірності Богові. Поодинокі племена знаходилися кожне перед власними трудностями й перед тими народами, які після блискавичних поразок, отриманих в часах Ісуса Навина, невдовзі переорганізувалися та почали будь-яким можливим способом нападати на євреїв, іноді здобуваючи навіть перемогу над ними та розграбовуючи і спустошуючи те, що вони здобули.

Коли становище ставало небезпечним, ті ізраїльські групи, до яких воно торкалося (цілі племена, чи навіть декілька племен), підпорядковувалися одному провідникові, який був би в силі зорганізувати спротив та контрнаступ. Автор книги Суддів намагається показати ізраїльтянам та всім іншим читачам найглибше, остаточно правдиве, тобто релігійне значення подій, які відбулися в тому періоді осідання в землі батьків, що охоплює прибл. два століття: від кінця XIII до останніх десятиліть XI ст.

Якраз з тією ціллю, щоб наголосити на цьому значенні, автор зібрав відомості про події, які відбулися між смертю Ісуса Навина та зародженням монархії. Тому він, коротко розповівши у першій главі про історичну ситуацію, у другій главі подає ключ розуміння тих подій, про які він розповідатиме у своїй книзі, від 3,7 до 16,31. Суд 17–21 являється свого роду додатком: ці глави розповідають про певні факти, що відбулися в періоді суддів, але не пов’язані з жодним суддею і не входять в ту схему, за якою автор розповідає історію цього періоду.

Ізраїль не зазнавав утисків від своїх ворогів через те, що був слабшим, менш чисельним чи гірше озброєним, але через те, що піддавався впливові ханаанського способу життя, покидав свого Бога та доходив навіть до того, щоб поклонятися іншим божествам. Лише коли ханааняни утискували ізраїльтян, обкрадали чи нищили їхній урожай, вони згадували про свого всемогутнього Бога, визнавали свої гріхи та благали про милосердя і спасіння. І Бог, будучи завжди вірним та милосердним, спонукував тоді деяких сильних людей стати на чолі євреїв та звільнити їх: саме ці люди називалися «Суддями». Як бачимо, це слово вказує не так на суддів у трибуналі, як радше на військових провідників, визволителів. Після перемоги, отриманої з явною Божою допомогою, ці люди продовжували мати певний авторитет перед народом й закликали його до віри та до поклоніння єдиному правдивому Богові.

Благословення, пов’язані з вірністю союзові, стосувалися до заволодіння обіцяною землею: її здобуття доказало вірність та силу Бога Йгвг. Натомість невірність народу карається нестабільністю у щойно здобутій землі: ханааняни, мідіяни, філістимляни та інші народи стають знаряддями Йгвг, яких він посилає, щоб пригнітити Ізраїль. Всі ці кари, однак, є лиш лікувальними, адже Бог ніколи не перестає бути милосердним.

Коли ж народ визнає своє упокорення й звертається з благаннями до Йгвг, тобто навертається до Бога своєї історії і дотримується союзу, то Божа могутність не дає на себе чекати. Складається таке враження, що Бог більше зацікавлений у тому, щоб спасти людину, ніж людина у тому, щоб спасти себе саму. Основна думка, на якій наголошується у Біблії, — це вірність Йгвг своїм обітницям: це є найосновніше значення слова «правда» у Біблії, що об’являє нам такого Бога, який ніколи не дає себе чекати.

У книзі Суддів, більше ніж у будь-якій інший книзі, підкреслені два способи поведінки: Бога, який спасає, та непостійної людини, яка може заблукати, але яка вміє також відповісти та усвідомити власний гріх.

Пригоди кожного поодинокого судді описуються за схемою, що складається з чотирьох моментів:

а) гріх ізраїльського народу, зокрема ідолопоклонство;

б) Божа кара, виявлена у гніті з боку ханаанян;

в) покаяння та благання про Божу поміч;

г) спасіння, осягнуте завдяки якомусь проводиреві (судді), якого Бог покликає та якого провадить до перемоги.

Автор подає імена дванадцяти суддів, які дорівнюють числу ізраїльських племен: шести із них він згадує практично лише ім’я, з інших же шести він більше чи менше широко розповідає про вчинені ними подвиги. Найславніші з них — це Гедеон та Самсон.

Вражаючим, принаймні для нас, є обіт Єфти, який перед битвою з аммоніями складає Богові присягу пожертвувати йому у всепалення першу особу, котра вийде йому назустріч із його дому. Цією особою була якраз єдина його дочка, яка першою побігла назустріч переможному батькові. Єфта дотримується свого обіту, й дочка приймає на себе цю жертву. Очевидно, Бог не хотів ні цього обіту, ні його сповнення; але у певному значенні треба подивляти вірність своєму слову цього неотесаного ізраїльтянина, вигнаного з дому та ставшого проводирем банди розбишак перед тим, як його було вибрано на провід у захисті його співвітчизників. Він чується зобов’язаним дотриматися обіту, знаючи, що те, що було пожертвуване Богові, не може бути без покарання забране назад. Очевидно, його сумління не було просвічене, але він був принаймні вірним даному слову, незважаючи на увесь біль батьківського серця.

Відносно ж чудесної сили Самсона (єдиного судді, який сповнює свої діла сам, оскільки сам він вартує як ціле військо) треба зауважити, що його сила не так полягала у його волоссі, як радше у вірності його посвяченню Богові: він був «назореєм», як це казалося в євреїв. Назорей, тобто посвячений Богові, зобов’язувався не стригти собі волосся, утримуватися від п’янких напоїв, не наближатися до мертвого тіла (пор. Чис 6,1-21). Довге волосся, що ніколи не мало бути обстриженим, було лиш зовнішнім знаком цього посвячення. Коли ж він попадає у пастку Даліли, то практично вже позбавляється свого посвячення, будучи готовим на все задля любові до цієї жінки, й таким чином виявляє їй таємницю своєї сили. Після постриження його волосся автор зауважує, що Самсон «не знав, що Господь відступив від нього» (Суд 16,20).

Осліплений та ув’язнений в тюрмі він мабуть мав можливість задуматися й покаятися; в кожному разі його волосся виросло, і він знову отримав свою силу, яку востаннє застосував для удару проти ворогів Ізраїля, філістимлян. При цій єдиній нагоді Самсон звертається до Бога у молитві (Суд 16,28).

Книга завершується двома епізодами з часу суддів: плем’я Дана переселяється на північ Галилеї, а братовбивча війна ставить Ізраїля проти племена Веніамина, бо деякі чоловіки з нього поплямили себе жахливою нечестю проти жінки одного левіта, «нечестю ніколи не чуваною в Ізраїлі».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка