Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка2/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Два Завіти


Всі знають, що дві великі збірки писань, з яких складається Біблія, називаються Старим і Новим Завітом. Всі також знають, що слова «старий» і «новий» пов’язані з приходом Ісуса, принаймні у хронологічному значенні: книги Старого Завіту були написані перед Христом, а книги Нового Завіту — після Христа.

Термін «завіт» вказує на те глибоке відношення, яке ці книги мають з Христом та між собою. Цей термін не треба розуміти у тому значенні, якого він набрав в нашій мові; відповідаюче йому єврейське слово (běrît) в дійсності означає «угоду» чи «союз» (běrît, у грецькому перекладі «Сімдесятьох» було виражено словом «διαθηκη» [діатеке], що має значення як «союзу», так і «останнього заповіту»; латинські ж версії, виготовлені на підставі грецького тексту, переклали «διαθηκη» як «testamentum»1). Усі біблійні книги стоять у тісному зв’язку з Божим замислом поєднати до себе віддалене через гріх людство та вчинити його учасником, згідно з первісним проектом, свого власного життя та вічного щастя. Для того, щоб здійснити цей план, Бог увійшов у діалог з людством, вибравши спочатку одну людину (Авраама), а згодом й цілий народ (єврейський), з яким уклав особливий союз за посередництвом Мойсея на горі Синай. Це, якраз, і був старий союз, чи Старий Завіт, — й усі книги Біблії, написані перед Ісусом Христом, розповідають нам про ізраїльський народ, про його історію та його релігію, про найвизначніших його представників, про його вірність чи й невірність цьому союзові та про ті наслідки, які це покликало за собою.

Союз з єврейським народом — це наслідок та здійснення тих обітниць, що були дані родоначальникові єврейського народу, Авраамові, якому Бог об’явився був декілька століть перед тим. Отож, цей союз завжди був результатом свобідного вибору та цілковито безкорисливого дару Божої доброти.

Іншими словами, у цьому союзі Ізраїль зобов’язувався визнавати, почитати та любити Бога своїй батьків (Бога Авраама, Ісаака та Якова), як свого єдиного Бога, і, як наслідок, жити згідно з тими законами та нормативами, які він дав через Мойсея. А Бог, зі своєї сторони, зобов’язувався провадити євреїв у здобутті землі, в якій колись жили їхні батьки, і яку Бог обіцяв дати їм у володіння; він зобов’язувався оберігати їх та захищати від знищення, даючи завжди всю необхідну допомогу (пор. Вих 23,20-33).

Ця «матеріальна» основа відносин між Богом та вибраним народом була в тому часі абсолютно необхідна: вона повинна була утримувати в єдності різні племена, злучуючи їх з Богом, від якого залежало саме їхнє існування. На цій основі розвинеться згодом усе об’явлення, і поступово Ізраїль зможе зрозуміти (хоч і не завжди буде виконувати) ті щоразу більш відповідальні релігійні та моральні вимоги, які Бог йому вкаже головно за посередництвом своїх пророків.

Але ті відносини, які Бог мав з єврейським народом на історичному рівні, були також образом та приготуванням того союзу, що Бог задумав укласти на духовному рівні з усіма народами і з усіма людьми, без різниці у мові чи у кольорі шкіри.

Цей «новий союз» на духовному рівні Бог вже був пообіцяв через пророка Єремію, який єдиний в усьому Старому Завіті вживає цього вислову (Єр 31,31-34; пор. Євр 8,8-13). Його повторить також Ісус під час установлення Євхаристії, коли посвячуватиме вино (пор. Лк 22,20). Саме його принесеним у жертву Тілом та його пролитою Кров’ю започатковується час нового союзу.

Книги Нового Завіту, написані апостолами та їхніми безпосередніми співробітниками, розповідають про життя і діяння Ісуса та про постання нового Божого народу, яким тепер являються всі ті (євреї чи не-євреї), що вірять в Ісуса Христа, Сина Божого, Відкупителя світу.

Очевидно, цей союз призначений виключно для людини, якій Бог задумав дарувати всі свої добродійства, що у листі до Євреїв названі «спадкоємством» (Євр 9,16). У цьому значенні союз подібний також до завіту, тобто до розпорядження про передання власних дібр комусь іншому після смерті заповітника. Й справді, ці добродійства передаються нам лише після смерті Ісуса, як це є із спадкоємством.

Як бачимо, слово «завіт» вказує на дві «історичні події» й на ті нові «відносини» між Богом та людьми, що з них випливають. Однак звичайно сьогодні це слово вживається на означення «писань», які розповідають як про ці події, так і про відносини між Богом і людиною, що являються їх наслідком.


Як вживати Біблію


Для того, щоб полегшити вживання Біблії, у XIII ст. кожна її книга була поділена на глави; трохи згодом (у XVI ст.) кожна глава була поділена на короткі речення (звані «стишками»), пронумеровані один за одним (часто це число друкується меншим, зміщеним угору шрифтом на початку кожного стишка). Крім цього, для кожної книги прийнято вживати скорочення. У цьому підручнику при цитуванні біблійних книг ми застосовуватимемо такі скорочення1 (подаємо їх за алфавітним порядком):

Ав Авакум Авд Авдій

Ам Амос Аг Аггей

Бут Буття Вар Варух

Вих Вихід Втор Второзаконня

Гл до Галатів Дан Даниїл

Ді Діяння Апостолів Ез Езра

Ест Естера Еф до Ефесян

Євр до Євреїв Єз Єзекиїл

Єр Єремія Зах Захарія

ІН Ісус Навин Іс Ісая

Йо Йоан Кл до Колосян

Кр до Корінтян Лев Левіт

Лк Лука Мак Макавеї

Мал Малахія Міх Міхей

Мр Марко Мт Матей

Муд Мудрість Неєм Неємія

Од Одкровення Ос Осія

Пл Єр Плач Єремії П п Пісня Пісень

Прип Приповідки Проп Проповідник

Пс Псалми Пт Петро

Рм до Римлян Сам Самуїл

Сир Сирах Сл до Солунян

Соф Софонія Суд Судді

Тм до Тимотея Тов Товит

Флм до Филимона Флп до Филип’ян

Хр Хроніка Цар Царі

Чис Числа Юд Юдита

Як Яків

У цьому «Введенні до Біблії» часто буде потрібно відсилати читача до якогось біблійного тексту, що неможливо буде прямо процитувати. Враховуючи, що кожна книга Біблії, як ми вже вище сказали, була для зручності поділена на глави та стишки наводимо деякі практичні приклади цитування:



а) 1Сам 15,22 = перша книга Самуїла, 15-а глава, 22-ий стишок;

б) Сир 17,1-12 = книга Сираха, 17-а глава, від 1-ого до 12-ого стишка;

в) Вих 23,10–24,11 = книга Виходу, від 10-ого стишка 23-ої глави до кінця глави і далі від початку 24-ої глави аж до 11-ого її стишка;

г) Мт 5,21.38.43 = лише 21-ий, 38-ий та 43-ій стишок 5-ої глави євангелія від Матея;

д) Іс 40–55 = увесь текст від початку 40-ої до кінця 55-ої глави книги Ісаї.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка