Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка24/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   44

Осія


Цей пророк народився та жив у Північному царстві, де розвивав свою діяльність декілька років після Амоса.

Книга подає нам його проповідь; в 1-ій та 3-ій глл. розповідається про його родинні нещастя, причину терпіння для нього та символ релігійного становища в Ізраїлі. Пророк мусить собі шукати на жінку повію, від якої матиме трьох дітей, яким, на Божий наказ, він надає символічні імена.

Життєва доля Осії, очевидно, притягнула увагу багатьох людей, і пророк пояснив їм те символічне значення, яке вона мала, і яке сам Бог йому виявив, накладаючи на нього такі болючі тягарі. Пояснення подається у 2-ій гл.: Осія представляє самого Бога; невірна дружина — це Ізраїль, що, покинувши віру в єдиного Бога та дотримування угод союзу, піддається принаді почитання поганських богів. Тому Бог назве Ізраїля «Не-Мій-Народ», і вибраний народ буде «Непомилуваним». Саме такі були символічні імена двох дітей Осії.

У цих перших главах знаходимо суворе звинувачення ізраїльського народу, написане під час того, як пророк переживав сумні події свого подружнього життя, й також задля цього воно настільки пристрасне (Ос 2,1-15).

Осія — це перший пророк, який дуже виразно висловлює думку, що відносини між Богом та Ізраїлем не є на рівні звичайної угоди, але на рівні такої інтимної та виняткової любові, як любов подружня. Цей образ переймуть Єремія (Єр 2,2), Єзекиїл (Єз 16) та другий Ісая (Іс 54,1-8). Більше того, для пророків ввійде у звичай характеризувати гріх ідолопоклонства словом невірність та перелюб. Осія, дивлячись на катастрофічне релігійне становище свого часу, з тугою згадує життя Ізраїля в пустелі, коли він не знав ханаанських божків, але йшов за Богом, який вивів був його з Єгипту. Тоді Бог його охороняв, вчив його ходити, ніби носив його на руках, як дитину (Ос 11,1-5), даючи йому все необхідне для життя. Це є поведінка не так батька, як радше матері, й вона чергується з поведінкою подруга, щоб повніше виразити Божу любов до свого народу, любов, що намагається очистити і відкупити, а не знищити.

Далі Ізраїль розпустився, і Бог замислює привести його назад до себе через покарання (знищення та заслання в Асирію). Це буде ніби повернення до пустелі, і там Ізраїль, принаймні його найкраща частина, «останок», дійсно повернеться до Бога (Ос 2,11-17). Терпіння буде покутою за минуле та початком нового майбутнього (Ос 2,18-25; 11,7-11): Бог занадто любив Ізраїля, щоб могти його просто знищити (Ос 11,8-9). В жодній іншій книзі Старого Завіту слово «любов» не є настільки насичене пристрастю, як в Осії, коли воно виражає ті відносини, що Бог, об’являючи себе, мав намір встановити з людиною. Новий Завіт не скаже нічого більшого, він лиш покаже в Ісусі Христі, аж до якої міри може дійти Божа любов до нас.


Міхей


Міхей — це сучасник Ісаї. Він також був присутній при наїзді Асирії на Палестину, при знищенні Самарії, при завоюванні Юди Санхерибом (див. нижче).

Він походив з провінції, з Морешету, одного містечка на південному заході Палестини, що буде захоплене асирійцями та відібране від царства Юди.

Міхей провістив руїну Самарії (Міх 1,2-7); він промовляв проти багатих та могутніх, що пригнічували бідних, проти задоволених підкуплених пророків, й провістив Єрусалимові та храмові той самий кінець, що і Самарії: все буде зведене до руїни (Міх 3,9-12). Пам’ять про цей оракул Міхея зберіг Єремію від лінчування, коли він декілька років перед 586 р. погрожував Єрусалимові та храмові тим самим кінцем (пор. Єр 26).

Крім цього Міхей провістив народження Месії в місті Вифлеємі (Міх 5,1; пор. Мт 2,1-6). Але найбільш зворушливий уривок — це Божий «суд» над своїм народом (Міх 6,1-8). Його було розвинено та вміщено Церквою в торжественній страсній літургійній відправі: «О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені!».

Пророцтво Міхея завершується гарячою молитвою до Бога про оновлення народу, яке лише його всемогутня доброта може здійснити.

Ісая

Короткі біографічні дані


Назагал ми дуже мало знаємо про життя поодиноких пророків. Їхні особи та події з їх приватного життя скрилися за тою вісткою, яку вони мали передати своїм сучасникам. Друзі та учні, що зайнялися зібранням їхніх слів, майже цілковито втратили з виду особу, котра їх висловила. Зрештою, яке значення мала їхня особа? Вони були, як скаже Йоан Христитель (пор. Мр 1,1-4), переймаючи вислів Ісаї (пор. Іс 40,3), лише голосами, що кричать, звіщаючи Ізраїлеві те, що Бог хотів дати йому знати.

Частий контакт із Богом зробив пророків передовсім великими святцями, як також і дуже визначними та цікавими особистостями, і ми хотіли би краще знати їхнє життя, але мусимо задовольнитися лиш тими скромними відомостями, що лише для декого з них можна видобути в Біблії.

Ісая народився правдоподібно в Єрусалимі між 770 та 760 р. В році смерті царя Уззії (740) він в одному величавому видінні отримує покликання до пророкування.

З його способу мовлення та діяння виявляється людина рішучого та войовничого, шляхетного та спритного характеру. Три історичні події дають йому нагоду до вмішання також у політику, котра для єврейського народу не могла бути відділена від релігії:



а) В 734 р. Ісая перестерігає царя Ахаза перед тим, щоб кликати на допомогу Асирію, потугу, що у VIII ст. панувала на Середньому Сході, проти нападу, який готовили цар Дамаску та Самарії на Юду, але закликає його об’єднатися з ними проти самої Асирії (Іс 7,1-9).

б) Згодом він провіщає знищення Самарії, що відбудеться в 721 р. (Іс 28,1-6).

в) Перед 701-им р. знову перестерігає царя Єзекію, сина Ахаза, перед тим, щоб покладатися на Єгипет для повстання проти Асирії (Іс 30,1-7). Така політика приведе до захоплення ізраїльської землі, і асирійське військо дійде аж до мурів Єрусалиму під проводом Санхериба. Тоді Ісая запевнює, що місто не впаде, й заохочує царя до витривалості.

Після 700 р. ми більше нічого не знаємо про Ісаю. Одне єврейське передання розповідає, що за царювання Манассії, сина-виродка Єзекії, цей великий пророк загинув по-варварськи розтятий надвоє.


Книга Ісаї


Оскільки пророки за звичай не писали, але звіщали свої слова живим голосом, ті книги, в яких зібрана їхня проповідь, представляються здебільш як збірки текстів, що не мають логічної чи хронологічної послідовності.

Крім цього, будучи переконаними, що живе Боже слово, передане через пророків, мало абсолютну та вічну вартість, редактори часто опускали відомості ті про історичні обставини, що спонукали пророків до їхньої проповіді. Також задля цього їхні слова іноді виглядають для нас неясними.

З пророчих книг неможливо зробити якесь резюме: їх треба читати. Говорити про ці твори — це ніби говорити про музику: якщо її не чулося, якщо не увійшлося трошки в світ автора, то слухати, що хтось говорить про них, не може дати жодного уявлення про неї.

Відкриймо тепер книгу Ісаї. Ми очікували б, що на початку знайдемо розповідь про його покликання, про його першу зустріч з Богом; натомість цю розповідь ми знайдемо у 6-ій главі.

У перших п’яти главах тут зібрані оракули про долю Єрусалиму та Юди, проголошені в перших роках діяльності пророка. Особливо вражаючим є ганьблення чисто зовнішньої релігійності мешканців Єрусалиму (Іс 1,10-17); сповненим надії є погляд на майбутнє Єрусалиму, центру, до якого всі народи будуть звертатися (Іс 2,2-4), адже звітам вийде Господнє слово також і для них; сповненою туги є, натомість, «пісня про виноградник» (Іс 5,1-7), образ вибраного народу, так обдарованого Божою добротою і так невдячного. Сам Ісус перехопить цей образ виноградника й доповнить оракул Ісаї (пор. Мт 21,33нн), говорячи до фарисеїв.

6-а глава розповідає про першу зустріч пророка з Богом, що відбулася під час одного величавого видіння, яке юний Ісая мав у храмі. Перед всією величчю Бога, що представлений тут як цар на престолі, та перед його безконечною святістю пророк відчуває всю свою не достойність, як бідної людини, та всю недостойність народу, посеред якого він живе. На Боже запитання: «Кого б мені послати?» він відповідає, великодушно пропонуючи себе на пророчу місію, після того, як отримав очищення вогнем.

Ісая завжди матиме перед своїми очима «Святого Ізраїлевого» й безперестанно проповідуватиме, щоб оживити потухлу віру свого народу. Брак успіху в його місії не зупинить його. Він знає, що вона походить від Бога, і тому завжди відважно буде проповідувати. Він чує провіщення великої руїни, але не тратить певності, що Бог приготує новий Ізраїль. Останні Божі слова підносять його на дусі: ще не все втратилося. 6-а глава є ніби передмовою до «книги Еммануїла» (Іс 7–12), званої так через ім’я, яким Ісая називає в цих главах Месію, і яке по-єврейськи означає «Бог з нами».

На цих сторінках містяться найгарніші месіанські пророцтва Ісаї, які він проголосив в тому часі, коли царі Дамаску та Самарії вирішили йти війною на царя Юди Ахаза, який відмовився увійти в антиасирійський союз (734 р.); їхнім задумом було скинути його з престолу та замінити його іншим царем, що мало б як наслідок знищення Давидової династії, згідно з практикою того часу, про яку свідчить нам сама Біблія (пор. повстання Єгу та винищення царського дому Ізраїля в 2Цар 9–10). Тоді Ахав кличе собі на допомогу якраз Асирію, в якій царював великий Тіглатпілесар (745-727 рр.), віддаючи себе під його заступництво. Цар забув, про єдиного Союзника та Заступника Давидового роду і вибраного народу. Ісая був посланий, щоб наново розбудити віру царя. Він навіть запрошує Ахаза до того, щоб просити знаку, який би запевнив, що сам Бог його захистить (Іс 7,10-12).

Ахаз не хоче спокушувати Бога, а в дійсності не має віри в нього. Тоді Ісая, що дав був вже запевнення про спасіння династії (Іс 7,7), проголошує славне пророцтво про народження Месії від діви: саме тому, що з Давидового потомства народиться ця дитина, воно буде спасенне. Він є знаком Божої всемогутності та запевненням його заступництва. Цар дорого заплатить за свій брак віри. Асирія прийде і завдасть поразки двом царям, але накладе своє важке ярмо також і на Юду, вимагаючи від свого «підданого» великої данини, що приведе країну та населення до жахливого зубожіння.

Ісая матиме ще одне видіння цієї чудесної дитини, надії Ізраїля: в уривкові 8,23–9,6 він говорить про надзвичайне світло, що сходить для племен Завулона та Нафталі, північних племен, що першими були пограбовані Асирією та зведені до стану рабства. Вони осілися були в Галилеї, навколо Генезаретського озера: і, справді, ці території бачитимуть Месію впродовж тридцяти років укритого життя Ісуса й отримають ще більше світло в роках його прилюдного життя, яке він перевів переважно в Галилеї (пор. Мт 4,12-17, що виразно цитує Іс 8,23; 9,1). 11-а гл. розповідає про ще одне видіння майбутнього Месії, що зродиться як могутній паросток із пня Єссея (батька Давида): він буде сповнений Божим Духом та його дарами, встановить загальний мир й таке щастя, що існувало перед гріхом, у земському раю. Ісая висловлює це у поетичному образі приручених хижих тварин, що спокійно живуть разом з домашніми.

Християни досить швидко віднесли ці пророцтва до Ісуса з Назарету, якого визнали та прийняли як обіцяного Месію. Однак також євреї, ще перед Христом, їх відносили до Месії, незважаючи на те, що вони не визнали його в Ісусі.

В кожному разі, як ми вже сказали, пророки завжди говорять у відношенні до становища своєї епохи, щоб оживити віру і надію своїх сучасників. У безпосередній історичній перспективі звіщення пророка Ісаї в 7,14 мало відноситися до першого материнства молодої дружини Ахаза. Єврейський термін almah (перекладений у грецькій версії Сімдесятьох як παρθενος = дівиця) вказує на молоду жінку, яка ще не була матір’ю. Дитина, про яку Ісая безпосередньо говорив, — це був Єзекія, наслідник престолу. У тому історичному моменті, небезпечному для Давидової династії, пророк запевнює їй з Божого боку безперервність та захист, як це висловлює символічне ім’я Еммануїл (= Бог із нами), надане дитині. Але це звіщення, і ще більше те, котре буде сказане про цю дитину в 9-ій та 11-ій гл., залишають відкритим широкий простір для більшої і дальшої надії, надії на прихід найбільшого потомка Давида, котрий встановить остаточне Боже царство. Це є надія на повне здійснення цих звіщень, що наступить після їхнього часткового історичного здійснення.

13–23 глл. (за винятком 22-ої гл.) містять в собі оракули Ісаї проти поганських народів, які поневолювали чи непокоїли ізраїльський народ, однак доля яких знаходиться у Божих руках. Ці уривки є написані у формі поезії й іноді являються справжніми архитворами, гідними зайняти місце поряд з найславнішими поезіями будь-якої літератури. Оракули, що відносяться до Вавилонії (пор. 13,1–14,27) є пізнішими відносно Ісаї; в його часі домінуючою потугою була Асирія.

Групу 4-ох глав (24–27) називають «Одкровенням Ісаї», тому що в них автор говорить про дуже далеке майбутнє, в якому відбудеться Божий суд над всією землею та здійсниться остаточне щастя тих, що залишилися вірними йому. До них можуть бути долучені 34–35 глл., звані «малим Одкровенням» Ісаї, що через свій жанр належать до після-засланних століть.

У 28–33 глл. Ісая говорить про свій час, провіщаючи падіння Самарії, тобто Північного царства й перестерігаючи перед запропонованим з боку Єгипту союзом проти Асирії. Цей союз спричинить лише нове втручання царя Ніневії, яке спустошить царство Юди, в той час, як Єгипет не зможе навіть рухнути пальцем, щоб його захистити.

Єзекію, царя Юди (716-687 рр.), не переконують слова пророка, але вони дослівно сповнюються. 36–39 глл., що являються історичним додатком та доповнюють в певному значенні 2Цар 18,13–20,19, розповідають про асирійський наступ. Тепер пророк заохочує царя до витривалості. Єрусалим не впаде, тому що Бог його захищає. Цього разу Єзекія вірить пророчому слову, і вороже військо мусить відступити. Уривок 37,22-35, в якому розповідається про це нове здійснене Богом спасіння, є одним з найгарніших та захоплюючих серед всіх інших, що належать цьому великому пророкові.

Ісая — це пророк, осліплений блиском Божої святості, в присутності якої людина відчуває себе глибоко нечистою та грішною. Вогонь, який очистив його уста, дав велику виражальну могутність його слову.

Але Ісая — це також пророк «Бога-з-нами», Еммануїла, Бога, що є дуже близько присутній у своєму народі.

Це є пророк всесвітнього Божого царства, панування, що здійснюється у його судові над народами (Іс 13–23), але яке має за остаточну мету загальне спасіння всіх (Іс 2,1-4), що випромінюватиметься з Єрусалиму та буде здійснене майбутнім Потомком Давидової династії.

40-66 глл. книги Ісаї належать до інших авторів, що жили у VI і V стт., й, отож, про них говоритимемо трохи пізніше.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка