Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка26/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   44

Плач


Тут йдеться про п’ять елегій, що висловлюють почуття євреїв на вид національної катастрофи, зокрема на вид знищення Єрусалиму та його виселення. Їх було помилково приписано Єремії; йдеться ж про різних анонімних авторів.

Вони являють собою перший болючий іспит сумління на вид катастрофи: її викликав сам Йгвг через невірність свого народу (2-а елегія). Але коли Ізраїль зрозумів свою історію, зродилося довір’я та надія, що в тому часі, як ніколи перед тим, висловлюється у молитві: «Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось» (5-а елегія, 21-ий ст.).

Після Плачу у Біблії йде один твір, що дійшов до нас під іменем Варуха, секретаря Єремії, з однією сторінкою, приписаною самому Єремії. В дійсності ж тут йдеться про твір з гелленістичної епохи, тобто з декілька століть після Варуха (див. нижче, в 15-ій гл.).

Софонія


Болісне царювання Манассії (689-642 рр.) було для Юди періодом важкої залежності від Асирії, що в тому часі була на вершині своєї могутності, та небезпечного замішання на релігійному полі через безперешкодне, а навіть заохочуване проникнення поганських релігійних звичаїв, практик та обрядів.

Манассія — це був «безбожний» по антономазії цар у царстві Юди, як був два століття перед тим Ахав для Північного царства. Однак Манассія не мав пророків, яких би міг переслідувати; Ахав же мав перед собою пророка Іллю. Перша половина VII ст. є «пустою» на пророків: пророчий дух був лише жаром, що жеврів під попелом. Полум’я цього вогню почало оживати із Софонією між 640-им та 630-им роком. Це були роки, що передували діяльності Єремії (яка мала початок в 627 р.), як також роки неповноліття царя Йосії, що вийшов на престол лише в 8 років (в 640 р.) після вбивства його батька Амона (642-640 рр.).

Але в часі Софонії це було ще не сталося, і пророк натякає на поганський культ асирійського походження, що служився у столиці (Соф 1,4-5), як, напр., поклоніння зорям.

Зі Софонії муситься пригадати зокрема опис «дня Господнього», тобто дня, в якому він прийде, щоб встановити справедливість. Для єврейського народу також прийде цей день, і він буде жахливим: це буде знищення Єрусалиму, храму та виселення у Вавилонію. Уривок Соф 1,12-18, зокрема стишки 15-18, через дуже багато часу, у Середньовіччі натхнуть до написання гімну Dies Irae (що був частиною латинської Месси за померлих, з якої його було викинено під час останньої літургійної реформи). Софонія в особливий спосіб бичує провини керуючого класу: начальників, суддів, священиків, фальшивих пророків.

Другою темою проповіді Софонії є тема спасіння, звіщеного смиренним, «убогим Йгвг», які шукають його щирим серцем і які люблять справедливість. Саме вони є вірним «останком», народом, що надіється на ім’я Йгвг, тими, хто відчуває потребу у ньому (Соф 2,1-3; 3,9-13). Ці люди, убогі на матеріальні середники, але також і на гордість та пиху, є багатими на віру та надію на Господа. Саме вони і є тими «убогими», яким Ісус звістить царство Боже (Мт 5,1). В кінцевому звіщенні спасіння (Соф 3,9-20) пророк звертається до Сіону, символічної матері «убогих Йгвг», запрошуючи її до радості, тому що Цар Ізраїля, Йгвг, є у ній, як могутній Спаситель (Соф 3,14-15). Цей оптимістичний оракул, що провіщає месіанську радість, буде перейнятий Лукою в його розповіді благовіщення Марії, дочки Сіону та моделі «вбогих Йгвг» (пор. Лк 1,28-32; 1,47). Тому першим словом ангела до Марії не є звичайним «Вітаю тебе», але запрошенням до радості, адже у ній здійснюються пророцтва (пор. також Зах 9,9), отож, цей привіт треба розуміти як: «Радуйся» чи «Ликуй радістю».

Наум


Наум — це «грізний» пророк. Бог дав йому «побачити» падіння Асирії, що понад століття була безжалісним тираном над єврейським народом та над усім Середнім Сходом. Для Асирії приходить жахливий Божий суд.

Наум висловлює свою невтримну радість, що може виглядати трохи дикою, за руїну Ашшуру, що є вже неминучою.

Її столиця Ніневія впаде у 612 р., і про Асирію не більше ніколи не говоритиметься в історії Сходу. Руїни цього великого міста, похоронені піском пустелі, будуть розкопані кайлом археологів, котрі працюватимуть там кількома заходами впродовж приблизно цілого століття, від 1842 до 1932 р. Із цих руїн вийшли на світ тисячі писемних документів, багато з яких є будуть важливими також для історії єврейського народу в VII ст., як рівно ж для дослідження перших глав Буття, напр., поеми про сотворення та про потоп.

Авакум


Авакум також жив між кінцем VII та початком VI ст. В його короткому творі наведена одна розмова з Богом (Ав 1–2) і він закінчується «псалмом» (Ав 3) чи молитвою, що радше являється описом абсолютної Божої всемогутності, перед якою тремтить увесь світ (люди і речі). Цей величавий опис не був написаний пророком для того, щоб навіяти перестрах та боязнь, але власне для того, щоб викликати довір’я та надію тих юдеїв, які в тих бурхливих роках, що безпосередньо передували засланню, зберігали вірність та не тратили своєї віри.

Жахлива Божа могутність ще раз буде діяти, захищаючи Ізраїль: він не зникне з лиця землі. Натомість будуть знищені могутні халдеї (тобто вавилоняни), що «зі своєї сили роблять собі бога» (Ав 1,11). І в дійсності, пророк жаліється Богові, тому що, навіть не заперечуючи провин вибраного народу, він не розуміє, чому такий поганський і ще більш винний народ, як халдеї, мав такий великий успіх і був знаряддям покарання. Бог відповідає пророкові говорячи, що «праведний з віри своєї буде жити» (Ав 2,4). У цьому тексті у порівняння поставлені два народи (халдеї та євреї), але Боже твердження має універсальне значення. Ап. Павло довго роздумував над цим стишком з Авакума і, просвічений Божим натхненням, відкрив у цьому Божому слові абсолютну вартість віри, яка є єдиним шляхом до спасіння. Цей стишок зустрічається в дослівний спосіб процитований у тих секціях послань, в яких апостол говорить про необхідність та вагу віри (пор. Гл 3,11; Рм 1,17), як дороги до остаточного, вічного спасіння.


13
Вавилонське заслання


Населення царства Юди внаслідок невдалої політики його царів, що противилася розумним порадам Єремії, зазнало багато спустошень з боку нових господарів, вавилонян, що стали наступниками Асирії у домінуванні над Середнім Сходом наприкінці VII ст. до Хр. В 612 р. було здобуто Ніневію; у 605 р. також Єгиптові, який підтримував останні зусилля асирійців, було завдано поразки Навуходоносором (605-562 рр. до Хр.), що гнався за єгиптянами аж до їхньої землі. Повертаючись з погоні, Навуходоносор вступив до Єрусалиму, конфіскував державний та храмовий скарб, та забрав зі собою певну кількість людей з найкращих родин, між якими правдоподібно також і юного Даниїла, щоб поставити його на свою службу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка