Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка3/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

2
Біблія, об’явлення,
історія спасіння


Перед тим, як приступити до вивчення Біблії, буде дуже корисним кинути погляд на деякі загальні питання, що стосуються до цієї священної книги у її цілісності. Це дозволить нам помістити її у її правдивому середовищі, а, отож, і краще зрозуміти те, що вона має на меті нам передати, і як вона це передає.

II Ватиканський собор подає нам дуже важливий документ про Боже об’явлення, догматичну Конституцію Dei Verbum, яка орієнтує нашу віру у відношенні до цієї важливої правди віри. Йдучи за вказівками цього Собору, хочемо у даній главі говорити про про відношення між об’явленням, історією спасіння і Біблією, та про місце Ісуса Христа у них. У наступній главі ми зможемо розглянути та краще зрозуміти, що означає стверджувати, що Біблія — це книга, натхненна Богом, у тому значенні, що він є головним і відповідальним її автором, і що означає стверджувати, що Біблія є абсолютно правдивою.

Передовсім подаємо роз’яснення самих термінів «об’явлення», «історія спасіння» та «Біблія», різниця між якими для декого, можливо, буде не дуже ясною.

Об’явлення — це відкриття комусь чогось, що перед тим було скрите, незнане, «неявне»; у нашому випадку мається на увазі відкриття себе самого, вчинене Богом для людини на протязі майже двох-тисячолітнього періоду часу, від покликання Авраама аж до приходу Христа та до смерті останнього достовірного його свідка, апостола Йоана, прибл. в 100 р. по Хр. Всі ми знаємо, що це відкриття відбувається також через сотворений світ та через совість людини; але, незважаючи на те, що людський розум своїми силами може дійти принаймні до існування Бога, до деяких його ознак (пор. Муд 13,1-5; Рм 1,18-23) та до виходячих із них наслідків для морального життя, — на практиці людина виявилася і продовжує виявлятися майже в усіх випадках нездатною сприйняти Божий голос цим шляхом. Отож, Бог захотів виявити себе іншим шляхом, легко доступним для всіх, звертаючись безпосередньо до людини словом, що було промовлене людською мовою, і ділами, втручаннями в історію людини. Ці діла і слова дуже тісно між собою пов’язані і взаємно себе пояснюють: слова пояснюють значення Божих діл, в той час як діла надають змісту та конкретного здійснення словам. Форми цього Божого об’явлення можуть бути дуже різні, в залежності від обставин, від осіб, до яких воно спрямоване, і від безпосередньої цілі, задля якої Бог себе об’являє. Безпосереднім предметом об’явлення не обов’язково мусить бути якась «правда» про Бога чи про людину; треба радше сказати, що взагалі правда як така (у значенні якогось абстрактного, об’єктивного, правдивого самого у собі, незалежно від будь-якої іншої зауваги твердження про Бога чи про людину) не є об’єктом об’явлення, тому що Бог не об’явився для того, щоб дати нам пізнати якісь «поняття», але для того, щоб налагодити живі відносини з нами, відносини як ніколи відповідні до нашого конкретного життя.

У вужчому значенні слова, об’явлення — це відкриття людині тих подій і правд, які вона сама від себе не може пізнати; у ширшому значенні ціла Біблія є Божим об’явленням, оскільки він хотів нам передати все те, що міститься у Біблії, адже все, що у ній знаходиться, являється зверненим до нас його словом.



Історія спасіння — це вираз, що вже широко увійшов у церковну мову, як у богословії і катехизі, так і в проповідництві та релігійних публікаціях. Під цим виразом ми розуміємо цілий ряд подій, що становлять пряме, тобто історичне об’явлення Бога, через його вчинки та слова, і відповідь людини на це об’явлення. Не йдеться про якісь окремі події певного періоду історії, але про події, що є дуже тісно пов’язані між собою і що від самого початку спрямовані до однієї чітко означеної цілі, так що вони самі становлять історію. А оскільки наближення Бога до людини має за ціль спасіння людини, яка віддалилася від нього, джерела життя і щастя, то історія відносин між Богом і людиною — це історія спасіння, в якій Бог виявляє себе, по суті, Спасителем людини, а людина, визнаючи цей свій стан, приймає Боже спасіння. Ця історія спасіння є ще у повному розвитку, незважаючи на те, що позитивне Боже об’явлення вже сповнилося в особі та у відкупительній дії Ісуса, як це нам передали апостоли, які були його «наочними свідками» і які пізніше стали «служителями слова» (пор. Лк 1,2).

Біблія — це письмовий запис об’явлення та історії спасіння, здійснений за волею та з ініціативи Бога в тому народі, який отримав це об’явлення і який пережив цю історію, й при допомозі людей, яких Бог в особливий спосіб асистував і просвічував задля того, щоб осягнути цю ціль.

Як можна неважко зрозуміти, ці три речі взаємно просякають одна одну. Об’явлення являється складовою частиною історії спасіння, чи, влучніше кажучи, воно становить її вирішальні моменти і її рушійну силу. Біблія також є складовою частиною історії спасіння, оскільки вона представляє собою наслідок ініціативи самого Бога, який запевнив таким чином збереження та правильне пояснення своїх вчинків та своїх слів, щоб вони продовжували бути для всіх свідченням, повчанням та потішенням. Отож, Біблія являється одним з видів, серед інших, присутності Бога між людьми та одним зі способів, серед інших, як можна увійти у зв’язок із ним і зрозуміти ту історію, в якій ми живемо. Кажемо «серед інших», тому що життя Церкви, Літургія, св. Тайни, проповідь, ієрархія — це також види діючої присутності Бога посеред нас, це також способи, як можна увійти у зв’язок із ним і збагнути ту історію спасіння, в якій ми живемо. Але знання та засвоєння Божого слова — це головна умова кращої ефективності тих «інших» знаків присутності Бога між нами. Без нього вони біднішають, так що можуть звестися до незрозумілих, в більшій чи меншій мірі, зовнішніх формальностей, яких приймається лише задля традиції і яких занедбується з будь-якої маловажної причини, якщо не знається того джерела, з якого вони черпають свою суть, своє значення і свою ефективність в оновленні християнського життя.


Об’явлення, вияв приязні Бога до людини


Біблія — це книга, що розповідає нам у свій спосіб про певний історичний період, пережитий певною групою людей, євреїв, на певній території, Палестині, чи взагалі на Середньому Сході. Але якщо б вона була тільки цим, то вона представляла б лише інтерес культурного характеру для вчених з історії, археології, етнології, історії релігій і т. д. Це минуле, натомість, виявило себе надзвичайно плідним для майбутнього; у цьому минулому відбулися такі події та були промовлені такі слова, які продовжують мати вічне значення і вічну вартість. Адже це був період, в якому сам Бог взяв на себе ініціативу відкрити себе людині задля того, щоб налагодити з нею приязні відносини, злуку життя, яка прямує до того, щоб вийти поза межі теперішнього земного життя, але починається вже від тепер і має надзвичайну вагу і значення вже для цього життя, що є настільки хитке й непевне, повне темних та відстрашуючих запитань, шматоване різними внутрішніми та зовнішніми конфліктами індивідуального чи колективного характеру, багате на надії й на ілюзії, на визискування й розчарування.

У цю дійсність, що являється щоденною тканиною нашого життя у надзвичайно тактичний спосіб, ніби на кінчиках пальців входить Бог, не шокуючи й відстрашуючи людини, ані не приголомшуючи її величавими виявами своєї всемогутності. Ще перед тим, як виявити будь-яку окрему більше чи менше важливу правду стосовно відносин між Богом і людиною, Біблія свідчить нам про це входження Бога поміж людей, в їхню історію, в їхнє життя, пропонуючи свою приязнь і свою допомогу, через особисте й абсолютно безкорисливе зацікавлення; це одна особа, що зустрічається з іншою особою для того, щоб взаємно запізнатися і щоб пуститися у спільну подорож. Об’явлення — це не маса правд віри, які треба вивчити, додаючи їх до тих, які ми вже знаємо з інших наук чи з нашого досвіду. Об’явлення в першу чергу є призначене на зустріч з однією особою, з такою особою, що не виставляє напоказ свої якості та свої прикмети, як ми, можливо, це очікували б у випадку Бога, але яка цікавиться конкретним становищем своїх співрозмовників, які із цього зацікавлення відчують, ким є той Бог, що звертається до них. Так сталося з Авраамом, так сталося з євреями, засудженими до примусової праці в Єгипті чи засланими у Вавилонію, наводячи лише найбільш знані та важливі приклади.

На піковому етапі об’явлення Христос ще раз вкаже своїм вірним, уособленим в тому часі апостолами, цю надзвичайно важливу характеристику відносин, які Бог хотів налагодити з людиною: «Ви — друзі мої... Слугами вже не називатиму вас... Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого» (Йо 15,14-15). У способі мовлення ап. Йоана ці слова вказують на повне відкриття людині усього плану спасіння, що Бог задумав і здійснив. II Ватиканський Собор, відлунюючи Ісусовим словам й усьому Божому об’явленню, навчає: «Сподобалось Богові, в своїй доброті і мудрості, об’явити себе самого й подати до відома таїнство своєї волі (пор. Еф 1,9), яким люди через Христа - Слово, що стало тілом, у Святому Дусі мають доступ до Отця і стають учасниками Божої природи (пор. Еф 2,18; 2Пт 4,1). Цим, отже, об’явленням невидимий Бог (пор. Кл 1,15; 1Тм 1,17) з повноти своєї любові промовляє до людей, як до приятелів (пор. Вих 33,11; Йо 15,14-15) і з ними перебуває (пор. Вар 3,28), щоб запросити і прийняти їх до спільноти з собою» (Dei Verbum, 2).

Отож, об’явлення починається з безкорисливої Божої ініціативи, у якій присутні всі три Божественні Особи. Воно виходить поза межі звичайної словесної розмови, намагаючись дійти до всієї особи, на глибокому рівні приязної зустрічі, для того щоб дарувати нове життя.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка