Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка31/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   44

15
Пророки
післязасланного періоду


Труднощі реставрації, повільність результатів, важке і скромне життя перших повернених на батьківщину згасили той ентузіазм, що був викликаний «вісткою утіхи». І ось ще один пророк заохочує євреїв до продовження праці над реставрацією.

Третій Ісая (Іс 56–66)


Це є анонімний автор останніх 11-ти глав книги Ісаї (званих також Трито-Ісаєю тобто Третім Ісаєю), проповідь якого мала за історичне тло перші роки життя на батьківщині перед відбудовою храму (515 р.). Тут ще можна знайти заклики до навернення та до більш внутрішньої релігійності (56–59 глл.), але автор виливає весь свій ентузіазм та літературний хист головно у змалюванні своїм сучасникам величі нового Єрусалиму, який вони з труднощами повільно відбудовують. Він є великим поетом та пророком Сіону, святого міста, призначеного для того, щоб прийняти до себе всіх Божих дітей, прийняти до себе всі народи, що дадуть свій вклад до його краси, приносячи сюди свої багатства (пор. головно 60–62 глл.). Вже на самому початку (Іс 56,1-8) Трито-Ісая рішучо звіщає цю універсалістичну перспективу (в ідеалізований спосіб переймаючи величний текст Іс 2,1-5), через що у майбутньому Божому народі не буде жодного роду дискримінацій (пор. Втор 23,1-9): єдиною умовою буде прийняття та зберігання союзу. Безперечно, це є добра новина, що звіщається «убогим Господнім».

Історична дійсність відбудови Єрусалиму буде ще один раз набагато простішою від пророчих видінь, але «убогим», які у ньому живуть, тобто всім тим, які, хоч і приймають та терплять теперішні умови, та все ж таки вірять, що Бог сповнить своє слово, він вишле свого посланця, щоб утішити, оздоровити, звільнити, тобто щоб установити своє царство на землі. Із цим Господнім посланцем, провіщеним у тексті Іс 61,1-3, ототожнив себе Ісус, коли прийшов до Назаретської синагоги на початку свого уряду; прочитавши цей текст Ісаї він додає: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк 4,16-21).

Незважаючи на які би то не було історичні пригоди, Єрусалим буде завжди «святим містом», символом та образом дійсності, що перевищує історію: він символізуватиме місце, до якого прямуватимуть, у своєму бажанні остаточної зустрічі з Богом, всі ті, що його шукають. Це місто Богові настільки приємне, що його описується образом дружини, яку Йгвг любить та приймає з радістю, гарно її прикрашуючи (Іс 61,10-11; 62,5).

Образ Нового Єрусалиму мимохідь перейме ще ап. Павло (Гл 4,26-27) і головно ап. Йоан у Одкровенні (Од 21,2.9-10).


Аггей


Твір пророка Аггея містить в собі чотири короткі промови, які цей пророк виголосив у 520 р. до Хр. Багато євреїв повернулися вже були із заслання вже кілька років перед тим. В Єрусалимі та поблизу нього живе маленька спільнота, що б’ється посеред економічних і навіть політичних трудностей, оскільки вони залежать від перського управителя Самарії, який не чинив їхнє життя легким. Результатом цього було те, що майже 20 років після повернення перших вигнаних, в 538 р., те, що було найближче до серця правдивим ізраїльтянам, тобто відбудова храму, ще не було почате.

Завданням Аггея було піднести на дусі вже трохи зневірених євреїв, спонукати їх до необхідного для відбудови Божого храму зусилля. Саме з причини цього недбальства та зневіреності умови життя були ще такими важкими, і урожай таким бідним (Аг 1,7-11). Первосвященик Ісус та Зоровавел, князь з Давидової династії, набрали відваги й ініціативи від проповіді пророка, так що наприкінці вересня того самого року розпочалася праця.

Очевидно, Бог заохочував євреїв до відбудови храму не тому, що він його потребував, але тому, що його потребували самі євреї. Адже він був місцем Божої присутності в абсолюті, символом віри в правдивого Бога, й, отож, також центром єдності, на якого дивилися не лише палестинські євреї, але також і ті, що були розсіяні по всій території перської імперії.

Захарія


Пророк Захарія, сучасник Аггея, зі священичого роду, також був перейнятий відбудовою храму.

Між 520 та 518 р. Захарія отримав ряд видінь, про які розповідає у перших главах своєї книги. У них він бачить первосвященика Ісуса та Зоровавела, з Давидового роду, як двох головних персонажів, яким Бог доручає реставрацію. Їхня громадська та релігійна праця не лише була необхідною у тому історичному моменті, через який Ізраїль переходив, але також була символом та образом діяння майбутнього Месії. Кожен з них уособлює один аспект Месії, його діяння та його влади: «Між обома ними буде рада миру» (Зах 6,13).

Захарія називає Месію терміном «пагін» (Зах 3,8; 6,12), який він переймає з Іс 11,1 та Єр 23,5-6, тобто із провіщення Месії найбільшими пророками минулого. Захарія підкреслює зокрема лагідність цього Месії: він не перетворить світ «ні військом, ні силою, а тільки Духом Божим» (Зах 4,6). Після цього ряду видінь питання про час посту дає пророкові нагоду, щоб уточнити правдиве почитання Бога і обітницю про наново заселений та повний життя Єрусалим, що буде відчинений для всіх народів (Зах 7–8).

У другій частині (Зах 9–14) книга Захарії виступає проти поганих пастирів Ізраїля (як це вже було в Єр 23 та Єз 34). Очевидно, ми більше не знаходимося в часах Ісуса та Зоровавела, так звеличуваних у 1–8 глл. Зах 9–14 не належать цьому пророкові з VI ст.; вони є пізнішими і можуть бути поділені ще на дві частини: Зах 9–11 і 12–14. У цих главах знаходяться два зображення майбутнього Месії, які будуть перейняті в Новому Завіті: згідно з першим Месія увійде у місто Єрусалим у скромний спосіб, сидячи на осляті (Зах 9,9; пор. Мт 21,4-5); згідно з другим мешканці майбутнього Єрусалиму, перетворені Святим Духом, звертатимуться до того, кого прокололи, оплакуючи його, як оплакується смерть первородного сина (Зах 12,10-11). Це пророцтво здійсниться, чи почне здійснюватися, у смерті Ісуса (Йо 19,37; пор. Лк 23,48).

Книга Захарії, найдовша книга з малих пророків, завершується видінням Єрусалиму, що стає центром усіх народів, які визнають у Бозі Ізраїля єдиного правдивого Бога.

Йона


Друга книга Царів (2Цар 14,25) мимохідь згадує про одного пророка на ім’я Йона, що жив у VIII ст., в часі ізраїльського царя Єровоама II. Книга, що носить його ім’я, помилково була залічена до збірки пророків. Його місце повинно було б бути поряд з такими книгами, як Товит, Юдита та Естер. Адже у ньому ми не знаходимо жодного оракулу, лише розповідь про його місію до Ніневії, столиці Асирії, з ціллю проповідування там покути в ім’я Йгвг.

Ця книга була написана безсумнівно після заслання незнаним автором, який взяв за героя своєї розповіді цього пророка, про якого не знається нічого іншого, крім його імені та існування. У написанні свого твору він мав чітку ціль: підкреслити навчання, яке, зрештою, знаходилося вже у різних місцях у пророчих текстах і яке є пов’язане з універсалістичним аспектом обітниць, що були дані Авраамові (Бут 12,3).

Юдейська спільнота після заслання знаходилася у небезпеці закриття у самій собі, хоч і з ціллю спасіння своєї релігійної спадщини. Автор книги Йони протиставиться до цієї тенденції: Божа любов і милосердя обіймають усіх і не є обмежені лише до ізраїльського народу.

Усім є відомі цікаві пригоди Йони, який думав, що зможе уникнути Божого наказу. Цей пророк не міг змиритися із тим, що він мусів проповідувати саме ненависним асирійцям, щоб вони покутували за свої провини та могли врятуватися, так само, як би йшлося про вибраний народ! Якщо вони мали провини, за які терпіти — а безсумнівно вони їх мали — то нехай би всі і пішли на погубу! Так мабуть міркував собі цей пророк, ізраїльтянин чистої раси. І навіть коли в кінцевому результаті він мусить послухатися, його злить той факт, що його настільки серйозно сприйняли: мешканці Ніневії повірили його слову і дійсно почали покутувати. Йона — це безсумнівно єдиний пророк і проповідник, що нарікає на успіх своєї місії!

Наука, яку хоче подати автор цієї пригоди у своїй популярній розповіді, багатій на фантастичні подробиці та на певний гумор, є ясною: Бог не робить різниці між расами чи націями; всі люди є покликані до спасіння, включно з ворогами вибраного народу. Ізраїль — це лише знаряддя, яким Бог хоче послуговуватися для того, щоб подати всім правду та спасіння; він є першим, але не єдиним їх адресатом.

Ця книга належить до дидактичного жанру, а не до історичного. Її «правда» полягає у тій науці, яку вона хоче подати, а не у фантастичних деталях розповіді, які симпатичний автор виставляє на сцену для того, щоб вчинити більш жвавим та привабливим своє оповідання та щоб ефективніше закарбувати у пам’яті читачів своє повчання.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка