Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка32/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   44

Йоіл


Чотири глави цієї книги поділяються на дві частини. У перших двох пророк звертає нагально закликає до молитви і до покути задля напливу сарани, що нищила і без того бідний через довгу посуху у скупій Юдейській землі урожай. Перед очима євреїв виринає примара голоду. Йоіл закликає народ, щоб звернутися з довір’ям до Бога, і головно, щоб змінити своє життя: «Поверніться до мене усім вашим серцем... роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа, Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,12-14). І Бог відповідає на благання та дарує плоди землі (Йоіл 2,19-27).

У другій частині свого твору Йоіл звертає свій погляд на майбутнє. Він звіщає «день Господній», в якому виллється його Дух на всіх тих, що належать до Божого народу: усі зможуть мати його у собі, а не лише невелика кількість таких привілейованих осіб, як пророки. Це пророцтво почне здійснюватися у день П’ятидесятниці, як пояснить Петро (пор. Ді 2,17-21, де він цитує текст Йоіла 3,1-5). Остання глава, у якій пророк звіщає Божий суд над народами, мала надзвичайний успіх у християнських століттях, оскільки у ній вбачалося пророцтво про страшний суд «у Йосафатовій долині» (4,2.12). Йосафат — це символічне ім’я, воно означає «Бог судить». Оскільки мова йде про окраїни Єрусалиму, дехто думав, що тут мається на увазі про западину між цим містом та Оливною горою. Більше того, у цій місцевості постали цвинтарі. Але така інтерпретація є... фантастичною. Йоіл твердить, що всі народи зазнають найвищого володарювання Бога-судді. Їхні зусилля, спрямовані на те, щоб знищити його народ, повинні потерпіти найнищівнішу невдачу, що принесе їм лише засуд та кару.

При читанні Йоіла та інших пророків часто зустрічається вислів «день Господній» чи «день Йгвг». Цим висловом правдоподібно спершу вказувалося на ті дні, в яких Йгвг спасав Ізраїля, знищуючи його ворогів у славних битвах. З контексту свого походження цей вислів зберігає свою двозначність: день Йгвг — це день спасіння та погуби. Однак пророки, починаючи від першого пророка-письменника, Амоса (Ам 5,18-20), поширюють цю двозначність також і на Ізраїль. Для Ізраїля також день Йгвг може бути днем погуби, болю, кари, якщо він буде невірний Богові та союзові із ним. Отож, день Йгвг вказує на Боже втручання в історію Ізраїля і всіх народів, в якому вирішаться їхні долі, а у майбутній перспективі — на остаточне втручання Бога наприкінці часів, на кінцеве спасіння або кінцеву погубу.

Однак, у цій майбутній перспективі вміщуються ще «дні Месії», Божого посланця, що оповіщатиме спасіння всім народам (пор. Іс 49,1-6). Він буде сповненим Духа Божого (Іс 11,1-2; 61,1-2), і цей Дух виллється також на всіх тих, що приймуть його особу та його слово і стануть його народом (пор. Йоіл 3,1-5; Ді 2,14-17).

Пророки звичайно не зауважують різниці між месіанським та есхатологічним часом, й тому прихід Божого посланця збігається з часом кінця. Лише прихід Ісуса, Месії, дав зрозуміти цю різницю, що навіть сам Йоан Христитель не міг збагнути. Адже його настільки збила з пантелику месіанська поведінка Ісуса, що він посилає двох своїх учнів спитати його, чи він дійсно є Христом, а чи треба було чекати іншого (Мт 11,2-6).

Авдій


Це є найкоротший твір Старого Завіту: лише 21 стишок. Цей пророк провіщає, що Бог зведе рахунки з Едомом, областю на півдні від Юдеї та від Мертвого моря, в якій жили нащадки Ісава, тобто брати нащадків Якова.

Едомії були раді падінню Юди у 586 р. та скористалися із нього, щоб грабувати та купувати у вавилонських переможців рабів-євреїв. У «день Господній» Едом заплатить за цю свою жорстоку та підлу поведінку супроти свого брата. Його також буде піддано мечеві та вогневі, тоді як Ізраїль та Єрусалим процвітатимуть у новому житті.


Малахія


Цей пророк замикає ряд тих подивугідних постатей, що були в Ізраїлі Божими гучномовцями. Він замикає його не лише тому, що являється останнім на цьому списку. Це місце, близьке до Нового Завіту, йому у певному значенні правно належить. Малахія — це єдиний старозавітній пророк, що говорить нам про «посланця», який передуватиме встановленню месіанського часу (Мал 3,1). Євангелисти, йдучи за словом Ісуса, без труднощів впізнають у цьому предтечі Йоана Христителя. Крім цього, останні стишки (Мал 3,23) говорять про повернення Іллі, і сам Ісус дає нам пояснення слів Малахії: «Кажу вам, що Ілля вже прийшов...» (Мт 11,14; 17,10-13; Мр 9,11). Це був Йоан Христитель. Таким чином, останній пророк Старого Завіту подає руку тому, що був «більше, ніж пророком» (Лк 7,26-27).

У творі Малахії міститься ще одне славне пророцтво. У його часі літургійна служба залишала до побажання, і священики храму були досить занедбані. Таке становище не лише викликає картання та погрози, але стає також нагодою для звіщення, що у майбутньому ці жертви будуть замінені однією найчистішою жертвою, яка підноситиметься до неба з усіх точок світу, а не лише з Єрусалиму (Мал 1,11).

Це є жертва месіанського часу. Християнське розуміння цього оракулу швидко побачило у цій жертві «чистий Хліб, святий Хліб, непорочний Хліб» (Перший канон латинської Месси), що кожного дня підноситься з рук священиків, відновлюючи єдину жертву на Хресті.

Ісус, син Сираха, повний туги за тими часами, в яких Бог давав чути свій голос в Ізраїлі через пророків, біля 200 р. до Хр. возносив похвалу всім «12-ти малим пророкам» разом, бажаючи, щоб вони могли повернутися до життя та знову провадити Божим народом: «Хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання» (Сир 49,10).

Бажання мудрого сина Сираха, натхненні слова якого є закликом самого Бога, стануть постійною дійсністю, якщо ми, що становимо «правдивий Ізраїль», вивчимо ті навчання та заклики, що великі і малі пророки висловили своєю жвавою та енергійною мовою.

16
Мудрість Ізраїля


Заслання знищило Ізраїля, як суверенний, незалежний народ. Реставратори, незважаючи на всі свої бажання, правдоподібно не могли серйозно думати про відбудову давньої монархічної державності, а останні пророки наголошували головно на відбудові храму, на реорганізації літургії та на практикуванні справедливості й богопочитання. Монархічна та націоналістична реставрація була практично неможливою у Перській імперії.

Зоровавел, повернувшись до Єрусалиму з валкою засланих (пор. Ез 2; Неєм 7), викликав тимчасовий ентузіазм. Пророки Аггей та Захарія бачили у ньому Божого посланця для реорганізації повернених та для відбудови нового храму і називали його месіанським титулом «пагона» (Зах 3,8; 6,12), цитуючи оракул Єремії (Єр 23,5). Будова храму була завершена у 515 р.; але при його посвяченні вже немає жодної згадки про Зоровавела (пор. Ез 6,15-18).

Багато євреїв залишилися були у Вавилонії навіть після 538 р., але вони не були відступниками чи байдужими. Родини, з яких походили Езра та Неємія, безсумнівно не були цього типу; в кожному разі, ці дві постаті, що були одними з найбільш заслужених у реставрації, абсолютно не чулися зобов’язаними жити в Палестині, щоб бути добрими ізраїльтянами. Релігія вже була звільнилася від своїх матеріальних та історичних носіїв (землі, храму, династії). Головно на засланні кожен ізраїльтянин починає відчувати, що він є важливим задля себе самого та задля своїх виборів, а не лише як «один із маси», та що не є необхідним знаходитися в Єрусалимі, серед свого народу, щоб могти молитися та почитати Бога. Релігія стає більш особистою, й, отож, духовнішою, якраз під посмертним впливом пророків Єремії та Єзекиїла й під впливом історичних обставин. Щоразу більше пробиває собі дорогу переконання, що правдивий Ізраїль — це «народ вибраних» (а не «вибраний народ»). Під впливом Єзекиїла та його видіння майбутнього Ізраїля (40–48 глл.) священичі кола стають щоразу свідомішими своєї провідної ролі, і вони ж являються єдиним практично визнаним після заслання авторитетом. Вони щоразу більше розуміють необхідність переорганізування нової спільноти в такий спосіб, щоб були дбайливо збережені Мойсеєві закони. Тепер вони не є лише міністрами богопочитання, але стають також дослідниками стародавніх текстів, які пізніше пояснять народові: вони стають «людьми книги». У цьому значенні організоване Езрою прилюдне читання закону (пор. Неєм 8) вказує на початок нової епохи для Ізраїля. Поступово постають справжні школи, де готувалися ці учителі, яких будуть називати книжниками, і між якими буде щоразу більше мирян. Все те, що Ізраїль повинен знати, було йому сказано Мойсеєм та його законом. В цьому періоді остаточно збираються докупи та опубліковуються ці тексти (П’ятикнижжя), що стають абсолютно певною основою, яка керує життям.

До них не додається більше нічого. Натомість започатковується іншу літературу, яка пояснює та коментує закон.

У цьому кліматі ширшого застосування та оцінення людського розуму в ізраїльській культурі та більшого оцінення індивідууму, як такого, розвивається сапієнціальна література. Вона мала також в Ізраїлі, як і в інших великих народів стародавнього Середнього Сходу, дуже давню традицію, але не мала великого успіху у періоді монархії, в якому панували великі постаті пророків, що переважно звертали свою увагу на колективний аспект Ізраїля (народ, його віра, його гріхи, його доля і т. д.). Тепер ця традиція опрацьовується літературно.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка