Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка39/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Пісня Пісень


Викликає подив той факт, що у Біблії знаходимо цю книгу. Її назва означає «найбільша пісня»; її зміст — це ряд коротких любовних поем, які змальовують різні етапи любові між молодими: розлука, взаємний пошук, зустріч...

Завважується у цій книзі певна єдність, на яку вказують її тема, її дієві особи та спосіб мовлення. Але з іншої сторони завважується також незаперечна фрагментальність, тому що ці поемки поставлені одна поряд з другою без жодного тяглого розвитку теми чи дії. Її персонажі говорять завжди від першої особи, так що дана книга складає враження про своєрідну театральну драму; однак в дійсності ми тут не знаходимо справжніх діалогів, а лиш монологи, що чергуються між собою, в той час, як про дії та рухи можна лише здогадуватися, і їх описується, чи радше поетично на них натякається самими дієвими особами.

Фрагментальність цієї поеми викликала гіпотезу про збірку любовних пісень народного походження (з весільного святкування) або куртуазного походження (враховуючи вишуканість багатьох образів та поетичне опрацювання тексту), зібраних якимсь поетом-редактором, що надав цьому матеріалові унітарний характер.

Мова цієї книги, з її арамійським відтінком та присутністю деяких слів перського походження (пор. П п 4,13: parědēs, «сад»), вказує на її кінцеву редакцію в післязасланному періоді. Отож, приписування її Соломонові є фіктивним (так само, як і книг Проповідника та Мудрості); воно вказує на те, що редактор мав намір помістити свою книгу у руслі сапієнціального руху, для якого Соломон був великим патроном. Цей факт підводить нас до проблеми інтерпретації Пісні Пісень.

Перше читання, згідно з очевидним та безпосереднім значенням тесту, побачить тут пісню правдивої людської любові, що поєднує чоловіка та жінку, згідно з замислом Творця, який так дбайливо підкреслений в Бут 2,18-25. Пісня пісень представляє її як найвищу вартість в житті (пор. П п 8,6-7), яка вимагає цілковитої його посвяти.

Але Ізраїль відчув, що у цій глибоко людській дійсності вібрує, скритий під вічним образом любові молодих, поетичний вислів глибшої дійсності його союзу з Богом. Ще від VIII ст. пророки описували ці відносини, як подружжя між Йгвг та вибраною нацією, тобто як відносини, що базуються есенційно на любові, а не як оснований на вигоді, на силі чи на страхові контракт (пор. Ос 2,4.21-22; Єр 2,2-3; 3,1-5; 31,3; Єз 16; Іс 54,5-8; 62,1-5).

У Пісні Пісень немає вказівки на символічний сенс, поза дослівним значенням. Але існує ціла єврейська і, згодом, християнська традиція, яка прийняла цю книгу до біблійного канону, ревно її зберігала, вбачаючи у ній «притчу» про взаємну любов між Богом та Ізраїлем, який після уроку важкого випробування на засланні, більше без коливань шукає Йгвг, свого єдиного Бога. Це друге читання Пісні Пісень не відкидає першого, а радше чинить його священнішим, надаючи йому вартості символу однієї вищої дійсності, яка, однак, залишається тієї самої природи: природи любові, яка дарує повноту життя та щастя. Правдоподібно це було також наміром кінцевого редактора, який, приписуючи цю книгу Соломонові, тобто ставлячи її у русло сапієнціального руху, запрошує читача вийти поза межі значення описаної в тексті дійсності. Адже завданням мудреця є визначити скрите значення притч (пор. Прип 1,6; Сир 39,2-3).

Християнська інтерпретація Пісні Пісень, продовжуючи започаткований в юдаїзмі напрямок, вбачає у ній подружній зв’язок між Христом та Церквою, про який говорив ще ап. Павло (пор. 2Кр 11,2; Еф 5,32), між Сином Божим та людством, з яким він поєднався у Воплоченні, і, на містичному рівні, між Христом та окремими душами.

Ні лише дослівна інтерпретація, ні лише символічна не відобразить повного розуміння цієї поетичної перлини, про яку Равві Акіба, один великий раввін з II ст. по Хр., говорив: «Цілий всесвіт не вартує стільки, скільки той день, коли Ізраїль отримав Пісню Пісень».

18
Період Макавеїв


Дві книги Макавеїв — це останні історичні книги Біблії. На відміну від книг Самуїла, Царів та Хронік, вони являються двома різними, цілком відмінними між собою творами, що отримали цю саму назву лише тому, що загалом вони відносяться до одного і того самого історичного періоду (II ст. до Хр.) і частково розповідають про ті самі події.

Тут йдеться про один період, в якому ізраїльська віра в правдивого Бога мало що не зникла із землі.

Едикт Кира в 538 р., який дозволяв євреям повернутися на батьківщину, ще не означав політичної незалежності. Реставратори, як Езра і передовсім Неємія, діяли під владою та контролем перського царського двору. Адже Юдея була частиною однієї перської провінції, до якої входила Сирія аж до ріки Ефрат, Самарія, середземноморська прибережна зона аж до кордону з Єгиптом і навіть острів Кіпр.

Перська імперія була дослівно здобута Олександром Великим, який від 334 до 323 р. зі своїм військом промаршував по її провінціях, доходячи аж до сучасної Індії. Після його смерті (323 р.) його генерали, Діадохи, поділили між собою імперію, шматуючи себе взаємно рядом війн, що сколихували Середнім Сходом впродовж приблизно сорока років.

Юдея, мирно здобута Олександром, знаходилася під володінням єгипетських Птоломеїв впродовж одного століття. У 198 р. до Хр. Єгипет був переможений у війні проти Сирії, і тоді Палестина перейшла під володіння Селевкидів, династії, що царювала у Сирії. Зауважимо принагідно, що дати у книгах Макавеїв числяться на основі грецької ери Селевкидів, яка починається у 312 р. до Хр.: 1Мак 1,10 говорить, що Антіох Епіфан почав царювати у 137-му році, що відповідає 175-му рокові до Хр., тобто 312 мінус 137.

Божий народ обороняє свою віру та свою волю


В той час, як володарі Єгипту, толерантні у справах релігії, вдоволялися, практично, лише збиранням податків, нові господарі намагалися накинути на юдеїв грецьку цивілізацію з усім тим, що входило до неї, головно грецьку релігію, з її божествами та її культом, з її практиками та звичаями, надзвичайно далекими від єврейської ментальності і традиції. Головно Антіох IV, що царював у Сирії від 175 до 163 р. до Хр., хотів накинути навіть силою на всіх своїх підданих, включно з юдеями, грецьку цивілізацію і релігію. Для інших східних народів прийняти ще і грецькі божества не було великою проблемою (вони вже і так мали їх досить!); але для юдеїв згодитися з тим, щоб існували ще й інші боги, крім єдиного правдивого Бога Ізраїля, означало цілковито відректися від власної віри та й від усієї власної історії, в якій цей Бог дав був стільки доказів своєї присутності та своєї всемогутності.

Однак багато юдеїв, задля страху, грошей, амбіцій чи інших причин, відреклися від своєї віри, принаймні на практичному рівні; між ними були навіть і священики, приклад яких сприяв поширенню грецьких практик та звичаїв серед великої частини народу. Хто намагався зберегти віру, мусів ховатися і таїтися.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка