Антоніо Джірланда старий завіт



Сторінка4/44
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Божі діла і Боже слово


Якщо Божий замисел полягає в тому, щоб налагодити живі приязні відносини з людиною, то зрозуміло, що для такого об’явлення потрібна «історія». Щоб прийняти чи вивчити якісь теоретичні поняття історія не є необхідною, але для того, щоб нав’язати приязнь, без неї неможливо обійтися. Товариша не пізнається, відкривши його паспорт, а лиш перебуваючи з ним, слідкуючи за його поведінкою в різних обставинах; його не можна до глибини пізнати лише в одній зустрічі, а лише з часом, і це якраз тому, що тут йдеться про щось, що не заторкує лише наш розум, але охоплює всю нашу особу, наше життя. Тільки з часом можна налагодити справді глибоке взаєморозуміння; із пережитих разом досвідів, болючих чи приємних, витворюється той особливий спосіб спілкування та взаєморозуміння, що підходить саме для даних відносин, і що може навіть бути таємничим і незрозумілим для інших, незважаючи на те, що вживаються всім знайомі слова.

Саме тому Бог вибрав історію як середовище та середник свого об’явлення. Це означає, що Бог об’явив себе деяким особистостям, саме тій і не іншій окремій групі людей, в саме тій і не в іншій визначеній місцевості, в саме тому, і не в іншому періоді часу: адже події не відбуваються так собі, «загалом». У цьому історичному об’явленні першим Божим вчинком був один вибір, запрошення, звернене до однієї окремої особи, а згодом й до цілого народу. Саме це є першим Божим вчинком і першою благодаттю, даною людині. Для нашого модерного способу думання, базованого на принципах рівності, може видаватися несправедливим це вибрання, з-посеред всіх інших, однієї лише людини (Авраама) і одного лише народу (євреїв). Але це є неправильне враження, і його корегує сама Біблія, правильно висвітлюючи цей Божий «вибір». Впродовж всієї історії спасіння не існує навіть одного випадку, коли Бог вибрав би якусь людину, не підпорядковуючи цей вибір своєму планові спасіння, призначеному для всіх. Починаючи від першого вибрання, вибрання Авраама, Бог об’являє, хоч тоді ще не в цілком ясний спосіб, що цей вибір має на меті «благословення», яке, починаючи від потомства Авраама, повинне буде охопити всі народи землі (Бут 12,3). Так само буде й з усіма іншими людьми, «вибраними» на те, щоб бути посередниками між Богом і людиною (напр., Мойсей, судді, царі, пророки, апостоли). Те саме треба сказати про Ізраїль, як народ: його було вибрано з ціллю певної місії, яку він повинен був сповнити для всіх людей, щоб на конкретному історичному рівні виявити те, що Бог мав намір здійснити на рівні цілковитого спасіння, призначеного для всіх людей. Від найдавніших часів Второзаконня ясно промовляло до Ізраїля: «Не тому, що ви численніші від інших народів, полюбив вас Господь і вибрав вас, ви ж бо найменший з усіх народів, — а з любові до вас, і щоб здійснити клятву, якою він клявся батькам вашим, вивів вас Господь потужною рукою й визволив вас із дому неволі, з руки фараона, єгипетського царя» (Втор 7,7-8). Божі вибори абсолютно безкорисливі і вільні, вони викликані виключно його любов’ю і призначені для спасіння всіх людей, а не для того, щоб витворити якусь вищість чи взагалі панування одного народу над іншим. Цей вибір одного народу, що був необхідний для історичності об’явлення у певному періоді часу, був призначений для того, щоб поширитися на всі народи з приходом Христа, який скличе всіх, зі сходу і зі заходу, щоб засісти за стіл Отця всіх людей. Сини Авраама за тілом залишаться завжди першими адресатами цього покликання, щоб згодом сформувати з усіма іншими народами новий Ізраїль, Ізраїль за Духом, остаточний Божий народ.

Таким чином, перше Боже діло, пояснене його словом, набирає свого правдивого значення: «Цей устрій спасіння здійснюється і вчинками, і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом в історії спасіння виявляють науку і визначені словами справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють закрите в них таїнство» (Dei Verbum, 2).

Так буде і зі всіма наступними Божими вчинками: Боже слово їх передвіщає, їх сповнює та виявляє їхнє значення (пор. Іс 45,19; 48,16). Це слово щоразу більше відчувалося в Ізраїлі як вислів Божої волі та Божої сили, яка здійснює в історії його задум, не знаючи ніяких перешкод (Іс 55,10-12), яка вказує Ізраїлеві на Божі вимоги (напр., Десять Заповідей), від якої походить Ізраїль, все людство та всі існуючі речі (Бут 1; Пс 33,6).


Об’явлення в історії


Той факт, що Бог вибрав історію, як середовище і як середник свого об’явлення людині, несе за собою цілий ряд наслідків, які треба завжди брати до уваги при читанні та при вивченні Біблії, оскільки вони пояснюють багато трудностей та виключають чи принаймні допомагають розв’язати багато проблем.

Таким чином, червоною ниткою об’явлення, а отож, і Біблії, являється історія, а саме, історія спасіння людини. Можна прекрасно переставити місцями слова і говорити про спасіння в історії, тобто спасіння, яке здійснюється в історії, у часі, у тому вимірі, в якому насправді живе людина, як окремий індивідуум і як спільнота. Це спасіння зберігає і застосовує всі складові елементи історії, все те, що її обумовлює, всі конкретні чинники, які впливають на її розвиток: від географії до культури, до політичної ситуації, до осягненого рівня цивілізації, до мови, до способу мислення та висловлювання, до рівня релігійної та моральної чутливості та до способів її виявлення. Першим з-посеред всіх чинників, які впливають на розвиток історії, безсумнівно являється воля людини з її свободою вибору. У нашому випадку йдеться про свободу людини відповісти або не відповісти на Божу пропозицію, виявити або відкинути своє довір’я до нього або зробити це у більше чи менше повній мірі у тій безперестанній нестабільності, яка властива для наших умов.

Входячи в нашу історію, Бог цілковито дотримався правил гри. Він безкорисливо пропонує спасіння тим єствам, яких він сотворив розумними і свобідними, очікуючи від них «людської» відповіді, свобідного прийняття його пропозиції. Бог намагається нав’язати з нами діалог, приязнь, а не бавитися нами, ніби пластмасовими солдатиками. Він не переміняв людей, до яких звертався, помахом чарівної палички, роблячи їх ляльками, слухняними на потягування ниток. Таким самим чином він не дав знати якісь гарні та сформульовані раз і назавжди правди. Він поважає в першу чергу свободу людини, її конкретні можливості і той час, який вона потребує а те, щоб навчитися, щоб розміркувати та відповісти в конкретному житті на Боже діяння, й щоб дійти пізніше своїм розумом та своїм словом до того, щоб виразити ту правду, що заключена в її релігійному досвіді. Іншими словами, Бог має повагу до історичного виміру людини; людина ж у своєму релігійному житті так само, як і в суспільному та соціальному, як у науковій чи технічній діяльності, лише поступово та з багатьма суперечностями досягає до вищого рівня знання, відповідальності та моральної свідомості, як також і здатності висловити те, що переживає і відчуває, незважаючи на те, що її природа розумного єства залишається завжди однаковою від самих початків. Бог пішов назустріч людині там, де вона була, і такій, якою вона була: його об’явлення керується критеріями «поблажливості» та «поступовості», якраз для того, щоб виявити повагу до свободи та до історичного виміру людини. «Ваші батьки, Терах, батько Авраама... жили по тім боці ріки [Ефрату] й служили богам іншим. Але я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, і водив його...» (ІН 24,2). Перша людина, якій Бог себе об’являє — це поганин, політеїст, який живе згідно зі звичаями оточуючого його середовища. Тут входить в дію Бог і починає діалог, поступово виявляючи себе самого та свій план спасіння, й поступово доводячи цю людину і її народ до вимог цього діалогу із ним. Біблія безперестанно нам свідчить про цю поблажливість і поступовість. Ось деякі короткі приклади, які будуть ширше розвинені, коли в наступних главах прийде на це нагода.

а) Способи об’явлення: від часів патріархів аж до славного сну Соломона для того, щоб себе об’явити, Бог застосовує сни (Бут 20,3; 28,12-15; 37,5-10; Суд 7,13-14; 1Сам 28,6; 1Цар 3,5-14). У тому часі нормальним явищем було вважати, що якесь божество об’являє себе у снах, так само, як і було нормальним явищем, що його воля виявляється через жереб (Вих 28,30; Лев 8,8; Чис 27,21; Втор 33,8; 1Сам 14,41 і ін.). Але поступово ці форми зникнуть, і вибрані Богом на посередників його об’явлення люди, тобто пророки, безпосередньо отримуватимуть те слово, яким Бог до них звертається без застосування жодних особливих «чаклунських технік». А в останньому періоді старозавітного об’явлення Бог ще більш безпосередньо застосовуватиме своїй посередників, які подадуть нам свої роздумування та свої поради (сапієнціальні книги), які для не дуже уважного читача можуть виглядати плодом виключно людського розуму та досвіду.

б) Зміст об’явлення: поняття та досвідчення спасіння переходять від матеріального, конкретного та тимчасового розуміння до щоразу більш універсального, глобального і позачасового, а, отож, і духовного розуміння спасіння людини. Від звільнення від рабства та від небезпеки матеріального знищення Ізраїля в Єгипті аж до об’явлення повного життя, з душею та тілом, поза цим життям (Дан 12; Муд 2,23–3,9) можна зауважити цілий ряд здогадок, надій, сумнівів і вкінці ясного об’явлення.

в) Моральні вимоги: саме ця ділянка мабуть найбільше притягає увагу та викликає подив. Небезпідставно в перших століттях історії Церкви деякі єретики вважали, що той Бог, що об’явився в Старому Завіті, не був тим самим Богом, що об’явився в Ісусі Христі: різниця між деякими старозавітними сторінками та сторінками євангелії здавалася занадто великою, щоб вважати, що вони були натхненні тим самим Богом. Ця різниця є реальною, і вона вказує на увесь той шлях, що був перейдений під впливом Божого діяння і Божого слова. Між законом відплати («око за око...») та євангельським терпінням отриманих образ відстань є велика, так само, як між полігамією і розводом, та єдністю і нерозривністю християнського подружжя, або між певними епізодами винищення чи закликання прокляття на ворогів, та любов’ю до них і до тих, що нас ненавидить. Ми матимемо нагоду повернутися ще до цієї теми. Поки що нас цікавить наголосити на цю поблажливість та поступовість, що невід’ємно пов’язані з історичним Божим об’явленням. Це саме явище можна спостерегти також у тому понятті Бога, яке Ізраїль собі формував, у так би мовити нагороді, яку Бог обіцяє своїм вірним, в уявленнях про особу Месії та про діла, що він повинен буде сповнити.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Антоніо Джірланда старий завіт iconНа цій сторінці ви зможете познайомитись з видатними європейськими композиторами-класиками. Антоніо Вівальді
Антоніо Вівальді (1678-1741) видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник...
Антоніо Джірланда старий завіт iconКонспект уроку світової літератури в 11 класі Життєвий І творчий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея
«Старий і море», а ще ознайомитися з оповіданням «Мій старий» або «Непереможений»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок: Філософсько символічний зміст повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Мета: визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море», розглянути образну систему твору; розвивати творче...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка»
Тема. Василь Королів – Старий «Хуха Моховинка». Добро І зло в казці. Світлий життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрет)...
Антоніо Джірланда старий завіт iconТема. Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка». Еволюція образу головного героя. Мета
Обладнання: портрет О. Вайльда, музика Антоніо Вівальді «Пори року (Зима)» зірочки, репродукція картини Н. Гольц «Нарцис», короткий...
Антоніо Джірланда старий завіт iconЗавдання: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»; Завдання
Нобелівської премії Е. Хемінгуея, визначити основні проблеми І мотиви повісті Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Антоніо Джірланда старий завіт iconУроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море»
Тема уроку: «Людина створена не для поразок» за повістю Е. Хемінгуея «Старий І море»
Антоніо Джірланда старий завіт iconУрок української літератури: «В. Королів-Старий. Хуха-Моховинка»

Антоніо Джірланда старий завіт iconПозакласне читання. В. Королів-старий. «Потерчата» Мета
Бровко на місці — й пішовшвиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка